ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
02 квітня 2019 року Чернігів Справа № 620/4144/18
Чернігівський окружний адміністративний суд у складі:
головуючої судді - Кашпур О.В.,
за участі секретаря - Андрушко І.М.,
позивача - ОСОБА_1,
представника відповідача - Гриценко К.М.,
представника третьої особи - Сердюк А.Г.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації України у Чернігівській області про визнання протиправним та скасування наказу,
В С Т А Н О В И В:
Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до Територіального управління Державної судової адміністрації України у Чернігівській області, в якому просить суд визнати протиправним та скасувати наказ № 74-о від 03 грудня 2018 року про звільнення позивача із займаної посади керівника апарату Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 06 грудня 2018 року згідно пункту 1 частини 1 ст.41 КЗпП України (грубе порушення трудових обов'язків), ч.3 ст.155 Закону України Про судоустрій і статус суддів як керівника апарату, якому висловлену недовіру зборами суддів Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області; поновити позивача на роботі на посаді керівника апарату Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області, допустити рішення в частині поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за один місяць до негайного виконання; стягнути з ТУ ДСА України у Чернігівській області на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу з 07 грудня 2018 року по дату фактичного поновлення на посаді.
Позов обґрунтовано тим, що рішенням зборів суддів Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 07.05.2018 (протокол № 02) позивачу було висловлено недовіру. Не погоджуючись з даним рішенням зборів суддів, позивач оскаржила його до адміністративного суду. Таким чином відповідач не мав права посилатись на протокол зборів суддів від| 07.05.2018 року № 2 як на підставу звільнення, так як ще тривала процедура його оскарження. Також позивач зазначив, що в тексті наказу № 74-о від 03 грудня 2018 року вказано на грубе порушення трудових обов'язків, але відповідач не вказав, яке саме грубе порушення було допущено. Згідно статті 74 Закону України Про державну службу дисциплінарне стягнення до державного службовця застосовується не пізніше шести місяців з дня виявлення дисциплінарного проступку, без урахування часу тимчасової непрацездатності або перебування у відпустці. Отже звільняючи позивача, відповідач не дотримався вимог статті 41 КЗпП України.
Крім того на думку позивача, відповідач не перевірив належним чином наявність в діях позивача грубого порушення трудових обов'язків, не врахував терміну притягнення до дисциплінарної відповідальності, який становить 1 місяць. Щодо запису у трудовій книжці позивача за №16 від 06.12.2018 року про звільнення з посади керівника апарату суду, то він незаконно вчинений та підписаний не уповноваженою на те особою, а саме заступником керівника апарату Ніжинського міськрайонного суду Финенко О.М. Підписувати цей запис про звільнення у трудовій книжці згідно вимог Закону повинен керівник ТУ ДСА України у Чернігівській області.
Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 21.12.2018 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, призначено справу до розгляду за правилами загального позовного провадження під головуванням судді Кашпур О.В. у відкритому підготовчому засіданні.
Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 14.02.2019 закінчено підготовче засідання та призначено розгляд справи по суті.
В судовому засіданні 02.04.2019 позивач позовні вимоги підтримала в повному обсязі, просила суд позов задовольнити з урахуванням обставин, викладених у позові та наданням додаткових пояснень.
Представник відповідача позовні вимоги не визнав, просив в їх задоволенні відмовити в повному обсязі, з підстав, викладених у відзиві на позов та зазначив, що оскаржуваний наказ прийнятий в межах його повноважень та на підставі чинного законодавства.
Представник третьої особи позовні вимоги не визнав та зазначив, що позовна вимога про визнання протиправним та скасування наказу Територіального управління Державної судової адміністрації України у Чернігівській області від 03.12.2018 №74-о не підлягає задоволенню, оскільки підставою є легітимне рішення повноважних зборів суддів Ніжинського районного суду про висловлення недовіри керівнику апарату суду, наслідком чого передбачено звільнення позивача з посади, а повноваження щодо прийняття та звільнення керівника апарату суду належать саме Територіальному управлінню Державної судової адміністрації України у Чернігівській області.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Встановлено, що позивач 21 березня 2005 року згідно наказу №31 від 21.03.2005 року була призначена за переведенням на посаду керівника апарату Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області, як така, що пройшла за конкурсом, з присвоєнням дев'ятого рангу державного службовця.
Рішенням зборів суддів Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 07.05.2018 (протокол № 02) позивачу було висловлено недовіру (а.с. 86-100).
ОСОБА_1 звернулася до Чернігівського окружного адміністративного суду з позовом до Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області, в якому просила визнати недійсним та скасувати рішення зборів суддів Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 07.05.2018 (протокол № 02) про висловлення недовіри.
Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 11.10.2018, залишеним в силі постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 07.02.2019, у задоволенні позову ОСОБА_1 до Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Територіальне управління Державної судової адміністрації України у Чернігівській області про визнання протиправним та скасування рішення зборів суддів відмовлено повністю (а.с. 145-147, 148-150).
Наказом № 74-о від 03 грудня 2018 року Територіального управління Державної судової адміністрації України позивача звільнено із займаної посади керівника апарату Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області 06 грудня 2018 року згідно пункту 1 частини 1 ст. 41 КЗпП України (грубе порушення трудових обов'язків) ч.3 ст.155 Закону України Про судоустрій і статус суддів як керівника апарату, якому висловлену недовіру зборами суддів Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області (а.с. 10).
Вважаючи оскаржуваний наказ про звільнення незаконним, позивач звернувся до суду з позовом за захистом своїх прав та інтересів.
Даючи правову оцінку обставинам вказаної справи, суд зважає на наступне.
Відповідно до частини першої статті 126 Закону України Про судоустрій і статус суддів для захисту професійних інтересів суддів та вирішення питань внутрішньої діяльності судів в Україні діє суддівське самоврядування - самостійне колективне вирішення зазначених питань суддями.
Організаційними формами суддівського самоврядування є збори суддів. Збори суддів - зібрання суддів відповідного суду, на якому вони обговорюють питання внутрішньої діяльності цього суду та приймають колективні рішення з обговорюваних питань.
Незалежність судді і авторитет суду залежать, як від якісного адміністрування, так і від злагодженої взаємодії між суддями і керівником апарату у організаційно- технічному та інформаційному забезпеченні діяльності суду, передумовою якої є високі професійні і морально-етичні якості керівника апарату, а тому встановивши невиконання керівником апарату своїх обов'язків збори суддів мають право висловити йому недовіру.
За своєю правовою природою повноваження щодо вирішення питання про висловлення недовіри керівнику апарату, які закріплені в частині третій статті 155 Закону України Про судоустрій і статус суддів є дискреційними повноваженнями та виключною компетенцією уповноваженого колегіального органу суддівського самоврядування - зборів суддів.
Постановою Пленуму Верховного Суду України Про деякі питання, що виникають у судовій практиці щодо позовів до органів суддівського самоврядування від 19.12.2008 № 17, визначено, що в контексті положень частини першої статті 2, пунктів 1, 7 і 9 частини першої статті 3, статті 17, частини третьої статті 50 Кодексу адміністративного судочинства України органи суддівського самоврядування (збори суддів, конференції суддів, з'їзд суддів України, ради суддів), їхні уповноважені особи (головуючі на зборах, конференціях суддів, з'їзді суддів України, їхні члени (делегати), голови, їхні заступники, члени рад суддів) при здійсненні ними дій (бездіяльності) чи прийнятті рішень, пов'язаних із реалізацією функцій суддівського самоврядування, не є суб'єктами владних повноважень і не можуть бути відповідачами у відповідних адміністративних справах. Компетенція адміністративних судів відповідно до статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України на розгляд таких спорів не поширюється. Скарги на рішення органів суддівського самоврядування (зборів суддів, конференцій суддів, з'їзду суддів України, рад суддів), а також скарги на дії, бездіяльність і рішення головуючих на зборах суддів, конференціях суддів, з'їзді суддів України та їхніх членів (делегатів), голів, їхніх заступників і членів рад суддів, пов'язані з діяльністю органів суддівського самоврядування, розглядаються самими органами суддівського самоврядування.
З викладеного вбачається, що у ТУ ДСА України в Чернігівській області не було підстав чекати, поки рішення суду з приводу оскарження позивачем ОСОБА_1 рішення зборів суддів щодо висловлення їй недовіри, набере законної сили.
Серед іншого, суд вважає за необхідне зазначити, що станом на день розгляду даної справи рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 11.10.2018, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 до Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Територіальне управління Державної судової адміністрації України у Чернігівській області про визнання протиправним та скасування рішення зборів суддів відмовлено повністю, залишено в силі постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 07.02.2019 (а.с. 148-150).
Правовий статус керівника апарату суду регулюється Законом України Про судоустрій і статус суддів , який і передбачає висловлення недовіри керівнику апарату суду.
Вимогами Закону України Про судоустрій і статі суддів не передбачено і не визначено підстав та критеріїв висловлення недовіри керівнику апарату суду, а зборг суддів наділені дискреційними повноваженнями щодо вирішення питання пре висловлення недовіри керівнику апарату суду, тобто на власний розсуд без зловживання правом визначають зміст рішення.
Посилання позивача на недотримання вимог Закону України Про державну службу та норм КЗпП України при її звільненні є безпідставним, оскільки підстава звільнення ОСОБА_1 як керівника апарату Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області передбачена спеціальним Законом України Про судоустрій і статус суддів , що належить пріоритетному (переважному) застосуванню до спірних правовідносин. Звільнення із займаної посади, у даному випадку, не може вважатись заходом стягнення.
Що стосується самого наказу про звільнення ОСОБА_1, то суд вважає за необхідне зазначити, що будь-яке звільнення працівника оформляється наказом, складеним або за типовою формою № П-4, затвердженою наказом Держкомстату від 05.12.08 р. № 489, або в довільній формі. Діюче законодавство не зобов'язує застосовувати тільки типові форми кадрового обліку. Тому можливо використовувати типову форму наказу або змінити її з урахуванням специфіки виду діяльності. Самостійно розроблена установою форма наказу повинна містити всі необхідні реквізити, які можна запозичити з типової форми.
Крім того при документальному оформленні звільнення можна скористатися п. 4.4 ДСТУ 4163-2003 (Уніфікована система організаційно-розпорядчої документації. Вимоги до оформлювання документів ДСТУ 4163-2003 затверджено наказом Держспоживстандарту від 07.04.03 р. № 55), згідно з яким обов'язковими реквізитами наказу є: найменування установи; назва виду документа (у нашому випадку - наказ); дата складання; реєстраційний індекс (номер). Зазначається порядковий номер, який може бути доповнений індексом справи за номенклатурою справ (наприклад, Наказ № 32-к , де к означає, що це кадровий наказ); заголовок документа, з якого повинно бути зрозуміло, про що наказ (наприклад, Про звільнення ); текст наказу з формулюванням підстави для звільнення; підпис.
Як вбачається з матеріалів справи, наказ в.о. начальника ТУ ДСА України в Чернігівській області від 03 грудня 2018 року № 74-о містить чітку причину звільнення ОСОБА_1 з займаної посади керівника апарату суду, як такої якій висловлено недовіру зборами суддів Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області.
Підставою такого звільнення, як зазначено в наказі, серед іншого, є протокол зборів суддів Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 07 травня 2018 року № 10.
Крім того згідно з п. 5 ч. 1 ст. 17 Закону України Про державну службу від 10.12.2015 № 889-VІІІ повноваження керівника державної служби здійснюють: в інших державних органах або в разі прямого підпорядкування окремій особі, яка займає політичну посаду, - керівник апарату. Керівник апарату перебуває у трудових відносинах з судом, як роботодавцем, проте призначення на посаду та звільнення з посади здійснюється начальником територіального управління Державної судової адміністрації України за погодженням з головою суду.?
У день звільнення роботодавець (в даному випадку Ніжинський міськрайонний суд) зобов'язаний, окрім іншого видати працівнику трудову книжку. При її отриманні працівник розписується в особовій картці та книзі обліку трудових книжок, які зберагіються у роботодавця. Якщо працівник відсутній у день звільнення, то йому потрібно поштою вислати повідомлення про необхідність отримати трудову книжку (п. 4.2 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої спільним наказом Мінпраці, Мін'юсту, Мінсоцзахисту від 29.07.93 р. № 58). При цьому слід урахувати, що пересилання трудової книжки поштою допускається тільки з письмової згоди працівника.
З вищезазначеного слідує, що запис у трудовій книжці позивача ОСОБА_1 про її звільнення, здійснений заступником керівника апарату Ніжинського міськрайоного суду, як її роботодавцем, який є відповідальним за зберігання як трудової книжки так і особової картки працівника, за існування законних на це підстав.
На підставі викладеного, оскільки підставою звільнення було легітимне рішення повноважних зборів суддів Ніжинського районного суду про висловлення недовіри керівнику апарату суду, наслідком чого передбачено звільнення позивача з посади, а повноваження щодо прийняття та звільнення керівника апарату суду належать саме територіальному управлінню Державної судової адміністрації України у Чернігівській області, у суду наявні всі підстави вважати його правомірним в частині звільнення ОСОБА_1 із займаної посади керівника апарату Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області 06 грудня 2018 року згідно з ч.3 ст.155 Закону України Про судоустрій і статус суддів як керівника апарату, якому висловлену недовіру зборами суддів Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області та таким, що прийнятий у цій частині у відповідності до вимог діючого законодавства, а отже позовні вимоги у цій частині задоволенню не підлягають.
За таких обставин у суду відсутні підстави для задоволення позовних вимог про поновлення позивача на роботі на посаді керівника апарату Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області та стягнення з ТУ ДСА України у Чернігівській області на користь позивача середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 07 грудня 2018 року.
Що стосується позовних вимог щодо оскаржуваного наказу в частині звільнення ОСОБА_1 із займаної посади керівника апарату Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області 06 грудня 2018 року згідно п. 1 ч. 1 статті 41 КЗпП України (грубе порушення трудових обов'язків), суд зазначає наступне.
Згідно з статтею 41 КЗпП України, яка надає додаткові підстави розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу з окремими категоріями працівників за певних умов, крім підстав, передбачених статтею 40 Кодексу, трудовий договір з ініціативи власника або уповноваженого ним органу може бути розірваний також у випадках: пункт 1 - одноразового грубого порушення трудових обов'язків керівником підприємства, установи, організації всіх форм власності (філіалу, представництва, відділення та іншого відокремленого підрозділу), його заступниками, головним бухгалтером підприємства, установи, організації, його заступниками, а також службовими особами органів доходів і зборів, яким присвоєно спеціальні звання, і службовими особами центральних органів виконавчої влади, що реалізують державну політику у сферах державного фінансового контролю та контролю за цінами (наприклад, проступок, який заподіяв або міг заподіяти значної матеріальної або моральної шкоди, що зумовили порушення, та його наслідок, і форма вини).
Дана стаття передбачає звільнення за одноразове грубе порушення трудових обов'язків.
Для звільнення працівника на підставі п.1 ч.1 ст. 41 КЗпП важлива наявність факту одноразового грубого порушення трудових обов'язків з його боку. Крім того відповідачем мають бути додержані правила і порядок застосування дисциплінарних стягнень, передбачені ст. 147-1, 148 і 149 КЗпП України (щодо строків та інше).
Дисциплінарне стягнення застосовується власником або уповноваженим ним органом безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше 1 місяця з дня його виявлення, не враховуючи часу звільнення працівника від роботи у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю або перебуванням його у відпустці. Дисциплінарне стягнення не може бути накладене пізніше 6 місяців з дня вчинення проступку (стаття 148 КЗпП України ).
Перед прийняттям рішення про звільнення керівника за одноразове грубе порушення трудових обов'язків, власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення. За кожне порушення трудової дисципліни застосовується лише одне дисциплінарне стягнення, яке оголошується в наказі (розпорядженні) і повідомляється працівникові під підпис ( стаття 149 КЗпП України).
Відповідач як суб'єкт вкладних повноважень не надав будь-яких документів щодо допущення позивачем грубого порушення трудових обов'язків, які повинні бути належними і допустимими доказами.
Відповідно до вимог ч. 5 статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладених в постановах Верховного Суду.
Згідно правової позиції Верховного Суду викладеної у Постанові по справі № 6-33цс14 від 21.05.2014 щодо вирішення трудових спорів за пунктом 1 частини 1 статті 41 КЗпП України вбачається, що відповідно до пункту 1 частини 1 статті 41 КЗпП України трудовий договір з ініціативи власника або уповноваженого ним органу може бути розірваний, зокрема, у випадку одноразового грубого порушення трудових обов'язків керівником підприємства, установи, організації всіх форм власності (філіалу, представництва, відділення та іншого відокремленого підрозділу).
Згідно роз'яснень, викладених у пунктах 22, 27 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.1992 року № 9 Про практику розгляду судами трудових спорів , при вирішенні питання про те, чи є порушення трудових обов'язків грубим, суд має виходити з характеру проступку, обставин, за яких його вчинено, яку завдано ним(могло бути завдано) шкоду.
Важливим елементом застосування цієї норми КЗпП України є звільнення керівника за порушення, яке є одноразове, а не тривале, системне, що може бути підставою для звільнення з інших підстав. Під разовим порушенням необхідно розуміти таку протиправну поведінку, що є обмеженою в часі, вчинену саме разово (одну дію або бездіяльність).
Отже відповідно до позиції Верховного Суду України у справах про поновлення на роботі осіб, звільнений на підставі п.1.ч.1 ст.41 КЗпП України, з'ясовуються чи мало місце порушення працівником своїх трудових обов'язків. Тому рішення компетентного органу, власника підприємства, і наказ про звільнення мають містиш чітко сформульоване одноразове порушення, яке стало підставою звільнення працівника.
Як вбачається з наказу № 74-о від 03 грудня 2018 року, він не містить чітко сформульованого одноразового грубого порушення трудових обов'язків, яке могло слугувати додатковою підставою для звільнення позивача за п. 1 ч. 1 ст. 41 КЗпП України.
Враховуючи викладене суд дійшов висновку про те, що відповідач не довів правомірності застосування до позивача п. 1 ч. 1 ст. 41 КЗпП України при звільненні, а тому оскаржуваний наказ в частині звільнення ОСОБА_1 із займаної посади керівника апарату Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області згідно п. 1 ч. 1 ст. 41 КЗпП України (грубе порушення трудових обов'язків) є неправомірними та підлягає скасуванню в цій частині, а позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню.
Згідно з частинами першою та другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Керуючись статтями 139, 227, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
В И Р І Ш И В:
Позов задовольнити частково.
Визнати протиправними та скасувати наказ Територіального управління Державної судової адміністрації України у Чернігівській області № 74-о від 03.12.2018 ''Про звільнення ОСОБА_1'' в частині звільнення ОСОБА_1 із займаної посади керівника апарату Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області згідно п. 1 ч. 1 ст. 41 КЗпП України (грубе порушення трудових обов'язків).
В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.
Рішення суду може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складання повного рішення суду. Апеляційна скарга, з урахуванням положень підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України, подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач: ОСОБА_1 - АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1.
Відповідач: Територіальне управління Державної судової адміністрації України у Чернігівській області - вул. Кирпоноса, 16, м. Чернігів, 14000, код ЄДРПОУ 26295412.
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Ніжинський міськрайонний суд Чернігівської області - вул. Шевченка, 57А, м. Ніжин, 16600, код ЄДРПОУ 26513694.
Повне судове рішення складено 09 квітня 2019 року.
Суддя О.В. Кашпур
Суд | Чернігівський окружний адміністративний суд |
Дата ухвалення рішення | 02.04.2019 |
Оприлюднено | 10.04.2019 |
Номер документу | 81016834 |
Судочинство | Адміністративне |
Адміністративне
Чернігівський окружний адміністративний суд
Кашпур О.В.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні