Постанова

від 09.04.2019 по справі 1240/1863/18

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 квітня 2019 року справа №1240/1863/18

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді Шишова О.О., суддів Сіваченка І.В., Блохіна А.А., розглянувши в письмовому провадженні апеляційну скаргу Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 16 серпня 2018 р. у справі № 1240/1863/18 (головуючий І інстанції Н.М. Басова), яка складена в повному обсязі 22 серпня 2018 року у м. Сєвєродонецьку Луганської області, за позовом Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Луганськгаз" до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби про скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки),-

ВСТАНОВИВ:

02.07.2018 Публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації "Луганськгаз" (далі - ПАТ "Луганськгаз", позивач) звернулося до Луганського окружного адміністративного суду з позовом до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби України (далі - відповідач) про скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) Запорізького управління офісу великих платників податків Державної фіскальної служби від 03.05.2018 № Ю-78-17.

В обґрунтування заявлених позовних вимог зазначено, що позивачем отримано вимогу про сплату боргу (недоїмки) Запорізького управління Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби від 03.05.2018 № Ю-78-17.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням, позивач звернувся до Державної фіскальної служби України зі скаргою, за наслідками якого прийнято рішення про залишення скарги без задоволення, а податкової вимоги без змін.

Вважає вимогу від 03.05.2018 № Ю-78-17 такою, що підлягає скасуванню, з огляду на наступне.

ПАТ "Луганськгаз" є платником єдиного внеску у відповідності до вимог Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування".

Податковим органом при прийнятті спірної податкової вимоги не було враховано фактів здійснення ТОВ "Луганськгаз Збут" (код ЄДРПОУ 40268230) сплати єдиного соціального внеску від імені ПАТ "Луганськгаз" (код ЄДРПОУ 05451150) у період з вересня 2016 року по грудень 2016 року, які своєчасно надійшли на розрахункові рахунки податкового органу.

ПАТ "Луганськгаз" листами від 08.11.2016 № 01-02-59/1953 та від 22.11.2016 № 01-02-59/2112 доводило до відома податковий орган про те, що перерахування у вересні-листопаді 2016 р. єдиного соціального внеску по заробітній платі працівників було здійснено ТОВ "Луганськгаз Збут" по договору Доручення № Д-3 від 19.09.2016 та просило зарахувати зазначену оплату в рахунок сплати ЄСВ по ПАТ "Луганськгаз".

Вважає, що ПАТ "Луганськгаз" було дотримано всіх вимог чинного законодавства при здійсненні вищезазначених платежів з наступних підстав.

19.09.2016 між позивачем (довіритель) та ТОВ "Луганськгаз Збут" (повірений) укладений договір доручення № Д-3, відповідно до пунктів 1.1, 1.2 якого повірений зобов'язується від імені, в інтересах та за рахунок довірителя виконувати грошові зобов'язання. Виконані грошові зобов'язання, вчинені повіреним на виконання цього договору, створюють, змінюють, припиняють цивільні права та обов'язки довірителя.

Пунктом 2.1. договору передбачено, що довіритель зобов'язаний видати повіреному довіреність на вчинення юридичних дій, визначених у даному договорі, забезпечити повіреного інформацією та надати повний пакет документів.

На виконання вказаного договору позивач видав ТОВ "Луганськгаз Збут" (повіреному) довіреність від 19.09.2016 № 103, згідно умов якої позивач уповноважує повіреного сплачувати (перераховувати) від імені ПАТ "Луганськгаз", зокрема єдиний соціальний внесок.

Відповідно до ч.1 ст.1000 Цивільного кодексу України за договором доручення одна сторона (повірений) зобов'язується вчинити від імені та за рахунок другої сторони (довірителя) певні юридичні дії. Правочин, вчинений повіреним, створює, змінює, припиняє права та обов'язки довірителя.

Укладеним договором доручення передбачені чіткі юридичні дії, які має вчинити повірений, а саме: сплачувати (перераховувати) від імені Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Луганськгаз" податки та збори відповідно до Податкового кодексу України, єдиний соціальний внесок.

ТОВ "Луганськгаз Збут", перераховуючи соціальний внесок, діяв як повірений від імені ПАТ "Луганськгаз", а не як самостійний платник.

Таким чином, ПАТ "Луганськгаз" повністю виконало свої зобов'язання зі сплати єдиного внеску шляхом вчинення дій від імені позивача повіреним на підставі договору доручення. Об'єктивною причиною застосування позивачем положень глави 68 Цивільного кодексу України, яка регулює відносини сторін за договором доручення, став факт арешту усіх відкритих рахунків, що належать позивачу (а.с.3-6).

Суд першої інстанції позовні вимоги задовольнив. Обгрунтовуючи своє рішення, суд зазначив, що позивач сплативши єдиний соціальний внесок на підставі договору доручення діяв відповідно до законодавства.

Відповідач не погодився з рішенням суду першої інстанції. Звернувся з апеляційною скаргою у якій зазначив, що відповідно до частини 9 статті 25 Закону № 2464-VI передача платниками єдиного внеску своїх обов'язків з його сплати третім особам заборонена, крім випадків, передбачених законодавством.

Законодавством встановлено випадки, коли сплата єдиного внеску від імені допускається третьою особою. Так, згідно з частиною 8 ст. 25 Закону № 2464 у разі ліквідації юридичної особи - платника ЄВ або втрати платником з інших причин статусу платника ЄВ сума недоїмки сплачується за рахунок коштів та іншого майна платника.

Передача своїх обов'язків щодо сплати єдиного соціального внеску за договором Доручення або філіями відповідно Статуту підприємства не передбачені законодавством.

Таким чином, ПАТ "Луганськгаз" згідно вимог чинного законодавства, не звільнені від обов'язку щодо сплати ЄВ, а отже повинно самостійно сплачувати свої зобов'язання зі сплати ЄВ.

Враховуючи вищенаведене, відповідач вважає вимогу про сплату боргу (недоїмки) під порядковим №Ю-78-17 від 03.05.2018 року на суму 161238,44 грн. такою, що відповідає вимогам чи законодавства.

Застосування положень Цивільного кодексу України про договір доручення при вирішенні справи є протиправним, оскільки спеціальним законом, який регулює правовідносини у сфері нарахування, обчислення і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та має перевагу при застосуванні окремих норм перед іншими нормативно-правовими актами, є Закон України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010 року № 2464-VI. Тим більше, що норми Цивільного кодексу України щодо укладення, виконання договору доручення стосуються цивільно-правових взаємовідносин, а не обов'язків щодо сплати загальнодержавних податків та зборів.

Враховуючи викладене, відповідач просив суд скасувати рішення суду першої інстанції та постановити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Усі особи, які беруть участь у справі, у судове засідання не прибули, хоча були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, тому відповідно до п.2 ч.1 ст.311 КАС України, суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Спірні відносини, що виникли між сторонами регулюються нормами Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010 року № 2464-VI (далі - Закон № 2464) зі змінами на час виникнення спірних правовідносин, та Цивільним кодексом України.

Пунктом 6 частини 1 статті 1 Закону № 2464 визначено, що недоїмка - це сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена органом доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом.

Пунктом 9 частини 1 статті 1 Закону № 2464 визначено, що страхові кошти - це кошти, які формуються за рахунок сплати єдиного внеску та надходжень від фінансових санкцій (штрафів та пені), що застосовуються відповідно до закону; а пункт 10 встановлює поняття страхувальників, якими є роботодавці та інші особи, які відповідно до цього Закону зобов'язані сплачувати єдиний внесок.

Частинами 1 та 2 статті 2 Закону № 2464 встановлено, що дія цього Закону поширюється на відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов'язаної із збором та веденням обліку єдиного внеску. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на зазначені відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.

Виключно цим Законом визначаються принципи збору та ведення обліку єдиного внеску; платники єдиного внеску; порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску.

Згідно статті 3 Закону № 2464 збір та ведення обліку єдиного внеску здійснюються за принципами: законодавчого визначення умов і порядку його сплати; обов'язковості сплати; законодавчого визначення розміру єдиного внеску; прозорості та публічності діяльності органу, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску; захисту прав та законних інтересів застрахованих осіб; державного нагляду за збором та веденням обліку єдиного внеску; відповідальності платників єдиного внеску та органу, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, за порушення норм цього Закону, а також за невиконання або неналежне виконання покладених на них обов'язків.

Абзацом першим частини п'ятої статті 9 Закону № 2464 визначено, що сплата єдиного внеску здійснюється у національній валюті шляхом внесення відповідних сум єдиного внеску на рахунки органів доходів і зборів, відкриті в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів для його зарахування.

Абзацом першим частини сьомої статті 9 Закону № 2464 передбачено, що єдиний внесок сплачується шляхом перерахування платником безготівкових коштів з його банківського рахунку.

Пунктом 1 частини десятої статті 9 Закону № 2464 встановлено, що днем сплати єдиного внеску вважається у разі перерахування сум єдиного внеску з рахунку платника на відповідні рахунки органу доходів і зборів - день списання банком або центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, суми платежу з рахунку платника незалежно від часу її зарахування на рахунок органу доходів і зборів.

Частиною 12 статті 9 Закону № 2464 визначено, що єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника.

Відповідно до частини 9 статті 25 Закону № 2464 передача платниками єдиного внеску своїх обов'язків з його сплати третім особам заборонена, крім випадків, передбачених законодавством.

Статтею 1000 Цивільного кодексу України визначено, що за договором доручення одна сторона (повірений) зобов'язується вчинити від імені та за рахунок другої сторони (довірителя) певні юридичні дії. Правочин, вчинений повіреним, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки довірителя.

Згідно частини 1 статті 1004 Цивільного кодексу України (виконання доручення) повірений зобов'язаний вчиняти дії відповідно до змісту даного йому доручення. Повірений може відступити від змісту доручення, якщо цього вимагають інтереси довірителя і повірений не міг попередньо запитати довірителя або не одержав у розумний строк відповіді на свій запит. У цьому разі повірений повинен повідомити довірителя про допущені відступи від змісту доручення як тільки це стане можливим.

Судом встановлено, що ПАТ "Луганськгаз" зареєстровано юридичною особою, код ЄДРПОУ: 05451150, перебуває на обліку як платник податків та єдиного внеску в Запорізькому управлінні Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби (а.с.7-14,18).

Старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України в рамках виконавчого провадження № 33280183 від 03.08.2016 та від 20.10.2016 винесені постанови про арешт коштів боржника та про арешт майна (коштів) боржника, відповідно до яких накладений арешт на кошти, що містяться на усіх відкритих рахунках, що належать боржнику: ПАТ "Луганськгаз" (а.с.201-202,203- 204).

Постановою старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 15.12.2016 знято арешт з коштів, накладений за постановами державного виконавця 03.08.2016 та 20.10.2016 ВП № 33280183 (а.с.205-206).

16.05.2016 між ПАТ "Луганськгаз" (позикодавець) та ТОВ "Луганськгаз Збут" (позичальник) укладений договір №ФД-05-2016-5 поворотної фінансової допомоги (а.с.173-174). Предметом договору є надання позикодавцем позичальнику поворотну фінансову допомогу в сумі 24 000 000,00грн. зі строком повернення до 31.12.2016 включно.

19.09.2016 між ПАТ "Луганськгаз" (довіритель) та ТОВ "Луганськгаз Збут" (повірений) укладений договір доручення № Д-3, відповідно до пунктів 1.1., 1.2 якого повірений зобов'язується від імені, в інтересах та за рахунок довірителя виконувати грошові зобов'язання. Виконані грошові зобов'язання, вчинені повіреним на виконання цього договору, створюють, змінюють, припиняють цивільні права та обов'язки довірителя (а.с.30-31).

Пунктом 2.1. договору передбачено, що довіритель зобов'язаний видати повіреному довіреність на вчинення юридичних дій, визначених у даному договорі, забезпечити повіреного інформацією та надати повний пакет документів.

На виконання вказаного договору позивач видав ТОВ "Луганськгаз Збут" (повіреному) довіреність від 19.09.2016 № 103, згідно умов якої позивач уповноважує повіреного сплачувати (перераховувати) від імені ПАТ "Луганськгаз", зокрема єдиний соціальний внесок (звор.бік. а.с.33).

Додатком №1 до договору доручення № Д-3 від 19.09.2016 підтверджується, що Позивач (Довіритель) доручає ТОВ "Луганськгаз Збут" здійснювати від імені і за рахунок Довірителя розрахунки (платежі) по зобов'язанням Довірителя (а.с.32).

На підтвердження виконання умов договору надані копії платіжних доручень про оплату ТОВ "Луганськгаз Збут" як "платником" відповідних сум єдиного внеску від імені ПАТ "Луганськгаз", про що прямо зазначено в призначенні платежу в кожному платіжному дорученні (а.с.73-101).

Листами від 08.11.2016 № 01-02-59/1953 та від 22.11.2016 № 01-02-59/2112 Позивач довів до відома податковий орган про те, що перерахування у вересні-листопаді 2016 році єдиного соціального внеску по заробітній платі працівників було здійснено ТОВ "Луганськгаз Збут" по договору Доручення № Д-3 від 19.09.2016 р. та просило зарахувати зазначену оплату в рахунок сплати ЄСВ по ПАТ "Луганськгаз". Додатками до цих листів були копії платіжних доручень та договір доручення від 19.09.2016 року № Д-3 (а.с. 102,103).

Відповідно до вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 03.05.2018 № Ю-78-17 Відповідачем Позивачу визначено податковий борг (недоїмка) зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування станом на 30.04.2018 в сумі 161238,44 грн. (а.с.19).

Не погодившись з вимогою, 16.05.2018 ПАТ "Луганськгаз" звернулось до Державної фіскальної служби України зі скаргою про скасування вищевказаної вимоги (а.с.21-24).

Рішенням Державної фіскальної служби про результати розгляду скарги від 18.06.2018 №20711/6/99-99-11-02-02-25 зазначена скарга Позивача була залишена без задоволення (а.с.25-27).

Сторонами не заперечується розмір та строки сплати єдиного внеску.

Сторони по різному обґрунтовують обов'язок страхувальника - Позивача у справі щодо способу сплати єдиного внеску.

Вирішуючи спір по суті, суд виходить з наступних положень чинного законодавства.

Як вже зазначалось судом раніше частинами 1 та 2 статті 2 Закону № 2464 встановлено, що дія цього Закону поширюється на відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов'язаної із збором та веденням обліку єдиного внеску. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на зазначені відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.

Дійсно Закон №2464 є спеціальним щодо сплати єдиного внеску, проте законодавець також встановив можливість застосовувати і інші нормативно-правові акти, які не суперечать цьому Закону, що в свою чергу надає право страхувальнику застосовувати положення ЦК України щодо вибору способу сплати єдиного внеску в залежності від тієї ситуації, яка склалася при здійсненні своєї господарської діяльності.

При даних спірних правовідносинах позивач був змушений вжити заходів щодо сплати єдиного внеску шляхом укладення договору доручення з ТОВ "Луганськгаз Збут". Стаття 1000 ЦК України надає можливість доручити іншій особі від свого імені та за свій рахунок вчинити певну юридичну дію.

За змістом ч.1 ст.1004 ЦК України ("Виконання доручення") повірений зобов'язаний вчиняти дії відповідно до змісту даного йому доручення. Повірений може відступити від змісту доручення, якщо цього вимагають інтереси довірителя і повірений не міг попередньо запитати довірителя або не одержав у розумний строк відповіді на свій запит. У цьому разі повірений повинен повідомити довірителя про допущені відступи від змісту доручення як тільки це стане можливим.

Отже, основним змістом договору доручення є зобов'язання повіреного вчинити певні юридичні дії саме від імені та за рахунок довірителя.

Як вже зазначалося судом раніше, укладеним позивачем з третьою особою договором доручення та виданими на його підставі довіреностями передбачені чіткі юридичні дії, які має вчинити повірений (третя особа у даній справі) за рахунок та на користь довірителя (позивача), а саме: виконувати грошові зобов'язання, в тому числі перерахувати єдиний внесок.

При цьому суд, оцінюючи вибраний Позивачем спосіб виконання свого обов'язку зі сплати єдиного внеску, виходить з тих положень, що страхувальник відповідно до положень ст. 3 Закону № 2464 повинен дотримуватися принципів законодавчого визначення умов і порядку його сплати; обов'язковості сплати; законодавчого визначення розміру єдиного внеску.

Як встановлено в судовому засіданні, об'єктивною передумовою застосування Позивачем положень Глави 68 ЦК України, яка регулює відносини сторін за договором доручення, щодо доручення ТОВ "Луганськгаз Збут" сплати єдиного внеску став факт арешту усіх відкритих рахунків, що належать ПАТ "Луганськгаз" в рамках виконавчого провадження № 33280183 від 03.08.2016 та від 20.10.2016.

Судом визнається правомірним обраний Позивачем спосіб сплати єдиного внеску, оскільки в даному випадку ПАТ "Луганськгаз" дотрималося принципу законодавчого визначення умов і порядку його сплати та обов'язковості сплати. При цьому Позивач вжив заходів щодо виконання передбаченого частиною 12 статті 9 Закону № 2464 обов'язку сплати єдиного внеску незалежно від фінансового стану платника.

Застосування положень Глави 68 ЦК України не суперечить Закону № 2464, а навпаки - надає законодавчо визначену можливість виконання страхувальнику свого обов'язку щодо сплати єдиного внеску. Такий висновок відповідає положенням ч. 2 статті 2 Закону № 2464. При цьому, вказані норми Цивільного кодексу України регулюються правовідносини, що виникли між ПАТ "Луганськгаз" і ТОВ "Луганськгаз Збут" і жодним чином не суперечать нормам спеціального Закону №2464.

Суд зазначає, що аналіз положень абзацу 1 частини 5 статті 9 Закону № 2464 дає можливість стверджувати про те, що внесення сум єдиного внеску не віднесене до виключної компетенції страхувальника (в даному випадку - Позивача).

В свою чергу, абзацом 1 частини 7 статті 9 Закону № 2464 також визначено, що єдиний внесок сплачується платником, а не виключно "страхувальником", що надає право відповідачу зарахувати здійснені платежі ТОВ "Луганськгаз Збут" в рахунок сплати ЄСВ ПАТ "Луганськгаз".

Пунктом 1 частини 10 статті 9 Закону № 2464 встановлено, що днем сплати єдиного внеску вважається у разі перерахування сум єдиного внеску з рахунку платника на відповідні рахунки органу доходів і зборів - день списання банком або центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, суми платежу з рахунку платника незалежно від часу її зарахування на рахунок органу доходів і зборів. При даних спірних правовідносинах такі події мали місце. При цьому знову ж таки вказаною нормою не передбачено, що таке перерахування повинно бути здійснено саме страхувальником, що вказує на належне виконання Позивачем свого обов'язку щодо сплати єдиного внеску.

Накладення арешту на кошти платника єдиного внеску при спірних правовідносинах дійсно не може бути визнано як випадок, передбачений законодавством (ч.8 ст.25 Закону №2464), проте ця подія (накладення арешту) є об'єктивною передумовою застосування випадку сплати єдиного внеску шляхом доручення повіреному (ТОВ "Луганськгаз Збут") обов'язку вчинити від імені та за рахунок довірителя (ПАТ "Луганськгаз") певної юридичні дії - сплати єдиного внеску, що в свою чергу не суперечить ч.9 ст.25 Закону №2464.

Судом встановлено, що ТОВ "Луганськ Збут", перераховуючи єдиний внесок, користувалось коштами саме ПАТ "Луганськгаз", що підтверджується договором №ФД-05-2016-5 поворотної фінансової допомоги від 16.05.2016 (а.с.173-174), діяло як повірений від імені позивача, а не як самостійний платник; обов'язок останнього зі сплати такого внеску йому не передавався, а отже при здійсненні вищевказаних платежів вимоги ч.9 ст.25 Закону №2464 взагалі порушені не були в частині передачі свого обов'язку зі сплати єдиного внеску ТОВ "Луганськгаз Збут", оскільки вчинив такі дії у передбачений чинним законодавством спосіб, у зв'язку з чим позовні вимоги щодо скасування спірної податкової вимоги підлягають задоволенню.

Доводи відповідача про те, що норми Цивільного кодексу України не можуть бути застосовані при сплаті єдиного внеску, є неприйнятними, оскільки норми Цивільного кодексу в даному випадку регулюють відносини, що виникли між ПАТ "Луганськгаз" та ТОВ "Луганськгаз Збут" щодо укладанням договору доручення, і їх правовідносини за цим договором регулюються саме вказаними нормами права.

Що ж до обраного способу сплати єдиного внеску ПАТ "Луганськгаз", то суд вважає, що товариство вжило всіх можливих та допустимих засобів, направлених на своєчасну та в повному обсязі сплату єдиного внеску, обраний спосіб жодним чином не суперечить спеціальному Закону №2464, у зв'язку з чим податковий орган безпідставно не зарахував здійснені платежі та сформував податкову вимогу.

До подібних висновків дійшов Верховний Суд у своїх постановах від 21 грудня 2018 року № 805/1429/17-а, та від 25 січня 2019 року № 812/59/16.

При таких обставинах суд апеляційної інстанції не приймає до уваги доводи апеляційної скарги в повному обсязі.

Статтею ст.316 КАС України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому при таких обставинах апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення а рішення суду без змін.

Керуючись статями 309, 311, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 16 серпня 2018 р. у справі № 1240/1863/18 - залишити без задоволення.

Рішення Луганського окружного адміністративного суду від 16 серпня 2018 р. у справі № 1240/1863/18 - залишити без змін.

Повний текст постанови складений та підписаний 09 квітня 2019 року.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку передбаченому ст.328 КАС України.

Головуючий суддя О.О.Шишов

Судді І.В.Сіваченко

А.А.Блохін