Постанова

від 03.04.2019 по справі 15/311-б

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" квітня 2019 р. Справа№ 15/311-б

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Отрюха Б.В.

суддів: Доманської М.Л.

Сотнікова С.В.

Секретар судового засідання Камінська Т.О.

За участю представників: відповідно до протоколу судового засідання від 03.04.2019.

розглянувши матеріали апеляційних скарг Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" та Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

на ухвалу Господарського суду міста Києва від 25.07.2018

у справі №15/311-б (суддя Чеберяк П.П.)

за заявою Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

до Акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Енергетика та паливо України"

про банкрутство

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.07.2018 затверджено звіт ліквідатора, ліквідаційний баланс банкрута, ліквідовано банкрута - Акціонерне товариство "Національна енергетична компанія "Енергетика та паливо України" як юридичну особу у зв'язку з банкрутством, провадження у справі № 15/311-б закрито.

Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням, Дочірня компанія "Газ України" НАК "Нафтогаз України" звернулась до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 25.07.2018, справу повернути до суду першої інстанції для продовження судового розгляду.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 10.09.2018р. відкрито апеляційне провадження у справі № 15/311-б за апеляційною скаргою Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 25.07.2018 та розгляд справи № 15/311-б призначено на 02.10.2018.

Також не погоджуючись із винесеною ухвалою суду, 25.07.2018р. Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" подало апеляційну скаргу на ухвалу Господарського суду міста Києва від 25.07.2018р., в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 25.07.2018 та направити справу № 15/311-б для подальшого розгляду до Господарського суду міста Києва на стадію ліквідаційної процедури. Також апелянт в апеляційній скарзі клопоче про відновлення строку апеляційного оскарження.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 28.09.2018р. апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 25.07.2018 по справі №15/311-б залишено без руху та повідомлено, що протягом десяти днів з дня вручення даної ухвали Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" має право усунути недоліки.

Актом прийняття-передачі судових справ від 02.10.2018 справу №15/311-б передано до Північного апеляційного господарського суду.

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями та протоколу передачі апеляційної скарги раніше визначеному складу суду від 04.12.2018 справу № 15/311-б передано на розгляд колегії суддів у складі головуючого судді Отрюха Б.В., суддів: Сотнікова С.В., Остапенка О.М.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 10.12.2018 у справі № 15/311-б поновлено Публічному акціонерному товариству "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" строк на апеляційне оскарження. Відкрито апеляційне провадження у справі № 15/311-б за апеляційними скаргами Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" та Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" у визначеному складі. Апеляційні скарги Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" та Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 25.07.2018 у справі № 15/311-б об'єднано в одне апеляційне провадження та призначено до розгляду.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 05.02.2019 заяву судді Остапенка О.М. про самовідвід у справі № 15/311-б задоволено.

Розпорядженням керівника апарату суду № 09.1-08/446/19 від 11.02.2019 у зв'язку з задоволенням заяви судді Північного апеляційного господарського суду Остапенка О.М. про самовідвід у справі №15/311-б, відповідно до підпунктів 2.3.25., 2.3.49. пункту 2.3. Положення про автоматизовану систему документообігу суду, призначено повторний автоматизований розподіл справи №15/311-б.

У відповідності до витягу протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.02.2019 визначено наступний склад колегії суддів: головуючий суддя Отрюх Б.В., судді: Доманська М.Л., Сотніков С.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 18.02.2019 апеляційні скарги Дочірньої компанії Газ України Національної компанії Нафтогаз України та Публічного акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України прийнято до провадження колегією суддів у складі: головуючого судді Отрюха Б.В., суддів Доманської М.Л., Сотнікова С.В. та призначено справу до розгляду.

В судовому засіданні 03.04.2019 представники ДК ГазУкраїни НАК Нафтогаз України та ПАТ НАК Нафтогаз України надали пояснення по суті спору, підтримали доводи апеляційних скарг та просили задовольнити апеляційні скарги Дочірньої компанії Газ України Національної компанії Нафтогаз України та Публічного акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України , скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 25.07.2018 по справі № 15/311-б та направити справу №15/311-б для подальшого розгляду до господарського суду міста Києва для подальшого розгляду на стадію ліквідаційної процедури.

03.04.2019 представник Фонду державного майна України надала пояснення по суті спору та поклалася на розсуд суду щодо вирішення спору.

Інші учасники судового процесу в судове засідання не з'явилися, хоча були належним чином повідомленні про дату та місце розгляду справи.

Стаття 43 ГПК України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Частиною 11 статті 270 ГПК України , яка визначає порядок розгляду апеляційної скарги, встановлено, що суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, стосовно якого немає відомостей щодо його повідомлення про дату, час і місце судового засідання, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки будуть визнані судом поважними.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Судова колегія, обговоривши на місці вказані обставини, врахувавши думку учасників провадження у даній справі, що з'явилися у судове засідання щодо відсутності необхідності відкладати розгляд апеляційної скарги, вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутності інших учасників провадження у справі, які не з'явилися у судове засідання, за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши наявні матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку фактичних обставин даної справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, Північний апеляційний господарський суд вважає, що апеляційні скарги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Конституцією України кожному гарантується право на судовий захист, апеляційне та касаційне оскарження.

Також, Конституція України встановлює серед основних засад судочинства, зокрема, забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом.

Вказана конституційна норма конкретизована законодавцем в ст. 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" , згідно з якою учасники судового процесу та інші особи у випадках і порядку, встановлених процесуальним законом , мають право на апеляційне та касаційне оскарження судового рішення.

Отже, реалізація конституційного права на апеляційне та касаційне оскарження судового рішення названим Законом ставиться в залежність від положень процесуального закону.

Таким чином, ГПК України повинен містити імперативні норми про те, в яких випадках особа має право оскаржити рішення суду в апеляційному чи касаційному порядку.

Згідно з ч. 2 ст. 255 ГПК України апеляційні скарги на ухвали місцевого господарського суду можуть подавати сторони та інші учасники судового процесу, зазначені у цьому Кодексі та Законі України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" .

В даному випадку, відповідно до приписів розділу Х "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі по тексту - Закон ), застосовуються норми Закону в редакції, що діяли до 19.01.2013.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.04.2005 порушено провадження у справі №15/311-б про банкрутство Акціонерного товариства Національна енергетична компанія Енергетика та паливо України .

Постановою Господарського суду міста Києва від 13.10.2006 боржника визнано банкрутом, введено ліквідаційну процедуру.

Ухвалою від 25.07.2018 Господарський суд міста Києва постановив ухвалу по справі №15/311-б, якою затвердив звіт ліквідатора, ліквідаційний баланс боржника, припинив провадження по справі та стягнув з кредиторів на користь ліквідатора оплату послуг та витрати ліквідатора.

З даним судовим рішенням апелянти не погодилися.

Суд апеляційної інстанції, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, дійшов висновку, що оскаржувана ухвала суду першої інстанції винесена з не повним дослідженням матеріалів справи та є такою, що не відповідає вимогам законодавства, з наступних підстав.

Зі змісту оскаржуваної ухвали вбачається, що з метою виявлення майна чи інших активів банкрута ліквідатором були направлені запити до компетентних органів, зокрема до Департаменту земельних ресурсів Виконавчого органу Київської міської ради, Державної інспекції сільського господарства в м. Києві, Державної фіскальної служби України, Державної служби інтелектуальної власності України, Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку України, Територіального управління державної служби гірничого нагляду та промислової безпеки України у Київській області та м. Києві, Державної авіаційної служби України, Державної інспекції з безпеки на морському та річковому транспорті, Державного агентства земельних ресурсів України, Головного управління регіональної статистики, Департаменту льотної придатності Державної авіаційної служби України та Фонду державного майна України.

Одержані ліквідатором відповіді від зазначених органів свідчать про відсутність у банкрута майнових активів, які належать йому на праві власності або повного господарського відання та які можуть бути включенні до ліквідаційної маси.

Враховуючи викладене вище, а також те, що майнових активів банкрута для задоволення вимог кредиторів не виявлено, боржника визнано банкрутом, звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс представлені суду, виконані всі необхідні дії на стадії ліквідації банкрута, передбачені Законом України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом , наявні всі підстави ліквідувати банкрута - Акціонерне товариство Національна енергетична компанія Енергетика та паливо України .

Відповідно до частини 1 статті 26 Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом (в редакції до 19.01.2013) усі види майнових активів (майно та майнові права) банкрута, які належать йому на праві власності або повного господарського відання на дату відкриття ліквідаційної процедури та виявлені в ході ліквідаційної процедури, включаються до складу ліквідаційної маси, за винятком об'єктів житлового фонду, в тому числі гуртожитків, дитячих дошкільних закладів та об'єктів комунальної інфраструктури, які в разі банкрутства підприємства передаються в порядку, встановленому законодавством, до комунальної власності відповідних територіальних громад без додаткових умов і фінансуються в установленому порядку.

Згідно із частиною 1 статті 32 Закону в редакції до 19.01.2013 після завершення усіх розрахунків з кредиторами ліквідатор подає до господарського суду звіт та ліквідаційний баланс, до якого додаються: показники виявленої ліквідаційної маси (дані її інвентаризації); відомості про реалізацію об'єктів ліквідаційної маси з посиланням на укладені договори купівлі-продажу; копії договорів купівлі-продажу та акти приймання - передачі майна; реєстр вимог кредиторів з даними про розміри погашених вимог кредиторів; документи, які підтверджують погашення вимог кредиторів.

З поданого ліквідатором ліквідаційного балансу вбачається, що його форма і склад статтей не відповідають чинному законодавству, в ньому не вказано який саме період охоплений, відсутній звіт про фінансові результати (звіту про сукупний дохід), звіт про рух грошових коштів, звіт про власний капітал, примітки до фінансової звітності.

Господарський суд після заслуховування звіту ліквідатора та думки членів комітету кредиторів або окремих кредиторів виносить ухвалу про затвердження звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу.

Тобто, законодавцем визначено певну сукупність дій, яку необхідно вчинити в ході ліквідаційної процедури та перелік додатків до звіту ліквідатора, які подаються суду разом із зазначеним звітом та є предметом дослідження в судовому засіданні за підсумками ліквідаційної процедури, яке проводиться за участю кредиторів (комітету кредиторів); подання звіту та ліквідаційного балансу здійснюється ліквідатором за наслідком всіх проведених ним дій в ході ліквідаційної процедури, розгляд та затвердження ліквідаційного балансу судом є обов'язковим предметом судового засідання, за наслідком якого приймається рішення про ліквідацію (припинення) юридичної особи боржника.

Разом з тим, законодавством визначено певні вимоги, які ліквідатор повинен дотримуватись під час проведення ліквідаційної процедури.

Частиною 1 статті 25 Закону в редакції до 19.01.2013 визначено, що ліквідатор з дня свого призначення здійснює такі повноваження:

приймає до свого відання майно боржника, вживає заходів по забезпеченню його збереження;

виконує функції з управління та розпорядження майном банкрута;

здійснює інвентаризацію та оцінку майна банкрута згідно з законодавством; аналізує фінансове становище банкрута;

виконує повноваження керівника (органів управління) банкрута; очолює ліквідаційну комісію та формує ліквідаційну масу;

пред'являє до третіх осіб вимоги щодо повернення дебіторської заборгованості банкруту;

має право отримувати кредит для виплати вихідної допомоги працівникам, що звільняються внаслідок ліквідації банкрута, який відшкодовується в першу чергу згідно зі статтею 31 цього Закону за рахунок коштів, одержаних від продажу майна банкрута;

з дня визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури повідомляє працівників банкрута про звільнення та здійснює його відповідно до законодавства України про працю. Виплата вихідної допомоги звільненим працівникам банкрута провадиться ліквідатором у першу чергу за рахунок коштів, одержаних від продажу майна банкрута або отриманого для цієї мети кредиту;

заявляє в установленому порядку заперечення по заявлених до боржника вимогах поточних кредиторів за зобов'язаннями, які виникли під час провадження у справі про банкрутство, і є неоплаченими;

з підстав, передбачених частиною десятою статті 17 цього Закону, подає до господарського суду заяви про визнання недійсними угод боржника;

вживає заходів, спрямованих на пошук, виявлення та повернення майна банкрута, що знаходиться у третіх осіб;

передає у встановленому порядку на зберігання документи банкрута, які відповідно до нормативно-правових документів підлягають обов'язковому зберіганню;

реалізує майно банкрута для задоволення вимог, включених до реєстру вимог кредиторів, у порядку, передбаченому цим Законом;

повідомляє про своє призначення державний орган з питань банкрутства в десятиденний строк з дня прийняття рішення господарським судом та надає державному органу з питань банкрутства інформацію для ведення єдиної бази даних щодо підприємств-банкрутів;

здійснює інші повноваження, передбачені цим Законом.

Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК) суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Тобто, затверджуючи звіт ліквідатора, господарський суд повинен дати оцінку належності проведення ліквідатором всієї ліквідаційної процедури, дотримання ним черговості задоволення вимог кредиторів, відповідності законодавству складеного ліквідаційного балансу та всіх обов'язкових додатків до звіту ліквідатора, оцінити повноту реалізації ліквідатором активів боржника.

Зі змісту оскаржуваної ухвали вбачається, що ліквідатором з метою виявлення майна було лише направлено запити до Департаменту земельних ресурсів Виконавчого органу Київської міської ради, Державної інспекції сільського господарства в м. Києві, Державної фіскальної служби України, Державної служби інтелектуальної власності України, Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку України, Територіального управління державної служби гірничого нагляду та промислової безпеки України у Київській області та м. Києві, Державної авіаційної служби України, Державної інспекції з безпеки на морському та річковому транспорті, Державного агентства земельних ресурсів України, Головного управління регіональної статистики, Департаменту льотної придатності Державної авіаційної служби України та Фонду державного майна України.

Разом з тим судом першої інстанції не досліджено чи забезпечено ліквідатором проведення інвентаризації та оцінки майна банкрута згідно з законодавством.

В оскаржуваній ухвалі відсутня інформація щодо направлення ліквідатором запитів для отримання інформації щодо наявності суб'єктів в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, засновником яких значиться банкрут та інформації щодо наявності та повернення дебіторської заборгованості банкруту.

Таким чином, при прийнятті оскаржуваної ухвали судом першої інстанції не досліджувався поданий ліквідатором на затвердження звіт за підсумками ліквідаційної процедури банкрута на предмет повноти доданих до нього документів, не досліджено факт наявності чи відсутності майна у Боржника, які саме дії, окрім звернення до компетентних органів, було зроблено ліквідатором під час ліквідаційної процедури для виявлення або підтвердження факту наявності чи відсутності майна у Боржника та не були досліджені всі фактичні обставини справи, які суттєве значення мали при розгляді звіту ліквідатора.

Згідно із статтею 234 ГПК України ухвала, що викладається окремим документом, складається, зокрема, з мотивувальної частини із зазначенням мотивів, з яких суд дійшов висновків, і закону, яким керувався суд, постановляючи ухвалу.

Статтею 236 ГПК України визначено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Тобто, приймаючи ухвалу суд першої інстанції прийняв оскаржуване рішення з порушенням норм статтей 234 та 236 ГПК України, без повного і всебічного з'ясування обставин справи та дослідження і надання правової оцінки в судовому засіданні усім доказам.

Що стосується, затвердження звіту арбітражного керуючого Кравченка Р.М. про нарахування грошової винагороди за виконання повноважень ліквідатора у справі №15/311-6 та покладення обов'язку оплати на кредиторів слід зазначити наступне.

Відповідно до положень статті 3-1 Закону в редакції до 19.01.2013 оплата послуг, відшкодування витрат арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) у зв'язку з виконанням ним своїх обов'язків здійснюються в порядку, встановленому цим Законом, за рахунок коштів, одержаних від продажу майна боржника, або за рахунок коштів кредиторів чи коштів, одержаних у результаті виробничої діяльності боржника.

Кредитори можуть створювати фонд для оплати послуг, відшкодування витрат та виплати додаткової винагороди арбітражному керуючому (розпоряднику майна, керуючому санацією, ліквідатору). Формування фонду та порядок використання його коштів визначаються рішенням комітету кредиторів та затверджуються ухвалою господарського суду.

Звіт про оплату послуг, відшкодування витрат арбітражного керуючого затверджується рішенням комітету кредиторів та ухвалою господарського суду. Ухвала може бути оскаржена у встановленому порядку.

Зі змісту матеріалів справи вбачається, що комітетом кредиторів на засідання 27.03.2018 було встановлено розмір оплати послуг ліквідатора у справі у розмірі двох мінімальних заробітних плат за кожен календарний місяць виконання повноважень за рахунок коштів, одержаних від продажу майна боржника, або за рахунок коштів, одержаних у результаті виробничої діяльності боржника.

Фонд для авансування грошової винагороди та відшкодування витрат арбітражного керуючого не створювався.

Як вже зазначалося, відповідно до частини 1 статті 25 Закону в редакції до 19.01.2013, ліквідатор з дня свого призначення здійснює такі повноваження:

приймає до свого відання майно боржника, вживає заходів по забезпеченню його збереження;

виконує функції з управління та розпорядження майном банкрута; здійснює інвентаризацію та оцінку майна банкрута згідно з законодавством; аналізує фінансове становище банкрута;

виконує повноваження керівника (органів управління) банкрута; очолює ліквідаційну комісію та формує ліквідаційну масу;

пред'являє до третіх осіб вимоги щодо повернення дебіторської заборгованості банкруту;

має право отримувати кредит для виплати вихідної допомоги працівникам, що звільняються внаслідок ліквідації банкрута, який відшкодовується в першу чергу згідно зі статтею 31 цього Закону за рахунок коштів, одержаних від продажу майна банкрута;

з дня визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури повідомляє працівників банкрута про звільнення та здійснює його відповідно до законодавства України про працю. Виплата вихідної допомоги звільненим працівникам банкрута провадиться ліквідатором у першу чергу за рахунок коштів, одержаних від продажу майна банкрута або отриманого для цієї мети кредиту;

заявляє в установленому порядку заперечення по заявлених до боржника вимогах поточних кредиторів за зобов'язаннями, які виникли під час провадження у справі про банкрутство, і є неоплаченими;

з підстав, передбачених частиною десятою статті 17 цього Закону, подає до господарського суду заяви про визнання недійсними угод боржника;

вживає заходів, спрямованих на пошук, виявлення та повернення майна банкрута, що знаходиться у третіх осіб;

передає у встановленому порядку на зберігання документи банкрута, які відповідно до нормативно-правових документів підлягають обов'язковому зберіганню;

реалізує майно банкрута для задоволення вимог, включених до реєстру вимог кредиторів, у порядку, передбаченому цим Законом;

повідомляє про своє призначення державний орган з питань банкрутства в десятиденний строк з дня прийняття рішення господарським судом та надає державному органу з питань банкрутства інформацію для ведення єдиної бази даних щодо підприємств-банкрутів;

здійснює інші повноваження, передбачені цим Законом.

Разом з тим, з оскаржуваної ухвали вбачається, що ліквідатором лише було направлено запити до компетентних органів, тобто з усього обсягу обов'язків, передбачених статтею 25 Закону в редакції до 19.01.2013 арбітражним керуючим Кравченко Р.М. під час виконання повноважень ліквідатора Боржника було тільки вжито заходів, спрямованих на пошук, виявлення та повернення майна банкрута, що знаходиться у третіх осіб.

Тобто, під час затвердження звіту арбітражного керуючого Кравченка Р.М. про нарахування грошової винагороди за час виконання ним повноважень ліквідатора Боржника в розмірі 71206,14 грн. судом першої інстанції не було належним чином досліджено стан виконання арбітражним керуючим повноважень ліквідатора протягом зазначеного періоду, зокрема які саме дії були вчинені арбітражним керуючим протягом часу з 25.09.2017 по 25.07.2018.

Крім того, статтею 31 Закону в редакції до 19.01.2013 встановлено певний порядок у якому спрямовуються кошти, одержані від продажу майна банкрута, на задоволення вимог кредиторів.

Так, відповідно до пункту г) частини першої статті 31 Закону в редакції до 19.01.2013 у першу чергу задовольняються, зокрема, витрати, пов'язані з провадженням у справі про банкрутство в господарському суді та роботою ліквідаційної комісії, у тому числі витрати на оплату праці арбітражних керуючих (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) в порядку, передбаченому статтею 27 цього Закону.

Перелічені витрати відшкодовуються ліквідаційною комісією після реалізації нею частини ліквідаційної маси, якщо інше не передбачено цим Законом;

Таким чином витрати на оплату праці арбітражних керуючих (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) є також грошовим зобов'язанням Боржника, як і вимоги кредиторів, та погашення яких відбувається у встановленому законодавством порядку.

Згідно із частиною 6 статті 31 Закону в редакції до 19.01.2013 вимоги, не задоволені за недостатністю майна, вважаються погашеними.

Як вбачається з рішення першої інстанції одержані ліквідатором відповіді від зазначених органів свідчать про відсутність у банкрута майнових активів, які належать йому на праві власності або повного господарського відання та які можуть бути включенні до ліквідаційної маси, а тому в силу норм закону вимоги, не задоволені за недостатністю майна, вважаються погашеними.

У відповідності до ч. 1 ст. 73 , ч. 1 ст. 74 ГПК України , доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з ч. 1 ст. 77 ГПК України , обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Колегія суддів вважає, що Господарський суд міста Києва, постановлюючи ухвалу від 25.07.2018, дійшов передчасного висновку про затвердження звіту ліквідатора, ліквідаційного балансу банкрута, припинення провадження у справі, а також про стягнення коштів на оплату послуг і витрат арбітражного керуючого і ухвалив рішення за неповного з'ясування обставин справи, порушив вимоги статтей 25, 26, 31, 32 Закону України від 14.05.1992 №2343-ХІІ Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом (у редакції що діяла до 19.01.2013), статтей 8, 11 Закону України від 16.07.1999 №996-ХІV Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , статтей 236, 238 Господарського процесуального кодексу України.

За таких обставин, Північний апеляційний господарський суд вважає, що апеляційні скарги Дочірньої компанії Газ України Національної акціонерної компанії Нафтогаз України та Публічного акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України підлягають задоволенню, оскаржувана ухвала суду першої інстанції - скасуванню, як така, що прийнята передчасно, з неповним з'ясуванням всіх обставин, що мають значення для справи, та справу слід повернути для подальшого розгляду до Господарського суду міста Києва.

Керуючись Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" , статями ст.ст. 269 , ч. 3 ст. 271 , п. 6 ч. 1 ст. 275 , п. 1 ч. 1 ст. 277 , 282 ГПК України , Північний апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційні скарги Дочірньої компанії Газ України Національної компанії Нафтогаз України та Публічного акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України на ухвалу Господарського суду міста Києва від 25.07.2018 у справі № 15/311-б задовольнити.

2. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 25.07.2018 у справі № 15/311-б скасувати.

3. Матеріали справи № 15/311-б повернути до Господарського суду міста Києва для подальшого розгляду в процедурі ліквідації.

Постанова апеляційного господарського суду набирає законної сили з дня її прийняття. Постанову Північного апеляційного господарського суду може бути оскаржено до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст. 288 ГПК України .

Повний текст постанови підписаний 09.04.2019.

Головуючий суддя Б.В. Отрюх

Судді М.Л. Доманська

С.В. Сотніков