Постанова

від 03.04.2019 по справі 1440/2046/18

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 квітня 2019 р.м.ОдесаСправа № 1440/2046/18 Головуючий в 1 інстанції: Мельник О.М.

П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді - Осіпова Ю.В.,

суддів - Бойка А.В., Шевчук О.А.,

при секретарі Іщенко В.О.,

за участю представника позивача Галущенко Е.Б. та представника відповідача Уманової Є.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі апеляційну скаргу Комунального підприємства Миколаївської міської ради Центр захисту тварин на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 10 грудня 2018 року (м. Миколаїв, дата складання повного тексту рішення - 10.12.2018 року) по справі за адміністративним позовом Громадської організації Зоозахисна організація Фенікс до Комунального підприємства Миколаївської міської ради Центр захисту тварин про визнання протиправним ненадання інформації на запит та зобов'язання чинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

22.08.2018 року ГО Зоозахисна організація Фенікс звернулась до Миколаївського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до КП Миколаївської міськради Центр захисту тварин , в якому просила суд визнати протиправним ненадання запитуваної інформації та зобов'язати надати інформацію та документи згідно запиту від 17.07.2018 року.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що спірна бездіяльність відповідача щодо ненадання публічно інформації на запит громадської організації є протиправною та безпідставною.

Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 12 грудня 2018 року адміністративний позов ГО Зоозахисна організація Фенікс - задоволено повністю. Визнано протиправним ненадання публічної інформації на запит ГО Зоозахисна організація ФЕНІКС №13 від 17.07.2018р. Зобов'язано КП ММР Центр захисту тварин надати публічну інформацію згідно запиту ГО Зоозахисна організація ФЕНІКС №13 від 17.07.2018р.

Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням суду 1-ї інстанції, директор КП Миколаївської міськради Центр захисту тварин 23.01.2019 року подав апеляційну скаргу, в якій зазначив, що судом, при винесенні оскаржуваного рішення порушено норми матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 10.12.2018 року та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Заслухавши суддю-доповідача, виступи сторін та перевіривши матеріали справи і доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про відсутність належних підстав для її задоволення.

Судом 1-ї інстанції встановлено наступні обставини справи.

17.07.2018 року позивач - ГО Зоозахисна організація Фенікс звернулась до КП Миколаївської міської ради Центр захисту тварин із письмовим запитом №13 про надання публічної інформації, яка має суспільний інтерес та підтверджуючих її документів.

Однак, 23.07.2018 року директор КП ММР Центр захисту тварин - Голобродський О.Л. своїм листом вих.№326-07 повідомив заявника (позивача) про те, що не може розголошувати запитувану інформацію, оскільки остання є предметом розслідування кримінального провадження.

Не погоджуючись з такими діями відповідача, пов'язаними з ненаданням відповіді по суті поданого запиту, позивач звернувся до суду із даним позовом.

Вирішуючи справу по суті та повністю задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з обґрунтованості позовних вимог та, відповідно, з неправомірності дій відповідача щодо ненадання по суті публічної інформації на запит.

Колегія суддів апеляційного суду, уважно дослідивши матеріали справи та наявні в них докази, погоджується з висновками суду 1-ї інстанції і вважає їх обгрунтованими, з огляду на наступне.

Частиною 2 ст.19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах та у спосіб визначений Конституцією та законами України.

Так, порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації та інформації, що становить суспільний інтерес визначає Закон України Про доступ до публічної інформації №2939-VI та Закон України Про інформацію №2657-XII.

Як слідує зі змісту приписів ст.1 Закону України Про доступ до публічної інформації , публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб'єктами владних повноважень своїх обов'язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом.

Частиною 5 ст.6 Закону України Про доступ до публічної інформації встановлено, що не може бути обмежено доступ до інформації про розпорядження бюджетними коштами, володіння, користування чи розпорядження державним, комунальним майном, у тому числі до копій відповідних документів, умови отримання цих коштів чи майна, прізвища, імена, по батькові фізичних осіб та найменування юридичних осіб, які отримали ці кошти або майно. При дотриманні вимог, передбачених частиною другою цієї статті, зазначене положення не поширюється на випадки, коли оприлюднення або надання такої інформації може завдати шкоди інтересам національної безпеки, оборони, розслідуванню чи запобіганню злочину.

Як визначено п.2 ч.1 ст.13 цього ж Закону, розпорядниками інформації для цілей цього Закону визнаються юридичні особи, що фінансуються з державного, місцевих бюджетів, бюджету Автономної Республіки Крим, - стосовно інформації щодо використання бюджетних коштів.

При цьому, як видно зі ст.5 Закону України Про інформацію , кожен має право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації, необхідної для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів.

Крім того, ч.2 ст.6 Закону України Про інформацію встановлено, що право на інформацію може бути обмежене законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку, з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров'я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя.

А зі змісту вимог ч.2 ст.29 Закону України Про інформацію вбачається, що предметом суспільного інтересу вважається інформація, яка свідчить про загрозу державному суверенітету, територіальній цілісності України; забезпечує реалізацію конституційних прав, свобод і обов'язків; свідчить про можливість порушення прав людини, введення громадськості в оману, шкідливі екологічні та інші негативні наслідки діяльності (бездіяльності ) фізичних або юридичних осіб тощо.

Як визначає ч.1 ст.180 ЦК України, тварини - є особливим об'єктом цивільних прав. На них поширюється правовий режим речі, крім випадків, встановлених законом.

Статтею ж 341 ЦК України, в свою чергу, передбачено, що якщо протягом 2-х місяців не буде виявлено власника тварин або він не заявить про своє право на них, право власності на ці тварини переходить до особи, у якої вони були на утриманні та в користуванні. У разі відмови особи, у якої бездоглядна домашня тварина була на утриманні та в користуванні, від набуття права власності на неї ця тварина переходить у власність територіальної громади, на території якої її було виявлено.

Як вбачається з наявної матеріалах справи копії Статуту відповідача - КП Миколаївської міської ради Центр захисту тварин , останній заснований на комунальній власності територіальної громади м. Миколаєва, т.б. його засновником є територіальна громада в особі Миколаївської міської ради.

Також, пунктом 2.2.3 даного Статуту, в контексті догляду та піклування за бездоглядними домашніми тваринами, визначені основні завдання КП Центр захисту тварин : виявлення фактів наявності на території м. Миколаєва безпритульних собак та котів, відлов тварин, облік та реєстрація тварин, що потрапили до притулку; розміщення безпритульних тварин на карантинному майданчику; на час утримання тварин забезпечення їх їжею, водою та умовах утримання згідно з чинним законодавством у сфері поводження з тваринами; надання ветеринарних послуг; соціалізація тварин, що потрапили до притулку; соціальна та паліативна евтаназія тварин згідно з вимогами чинного законодавства у сфері поводження з тваринами.

Метою ж діяльності зазначеного комунального підприємства, згідно статуту, є створення умов безконфліктного співіснування людини та тварин на території м. Миколаєва; регулювання відносин, що виникають у зв'язку з утриманням тварин та поводженням із домашніми та безпритульними тваринами фізичних та юридичних осіб в м. Миколаєві; проведення роботи, пов'язаної з впровадженням в суспільну свідомість стандартів гуманного поводження з тваринами.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, судова колегія погоджується із висновком суду 1-ї інстанції про те, що відповідач - КП Миколаївської міськради Центр захисту тварин - є належним розпорядником інформації щодо використання бюджетних коштів, які виділяються міською радою на захист тварин та, відповідно до п.5 ст.6 Закону України №2939-VI, не може обмежувати доступ громадян чи зоозахисних громадських організацій до інформації про умови утримання безпритульних тварин, надання їм за бюджетні кошти ветеринарних послуг (в т.ч. щодо евтаназії тварин ), а також щодо розпорядження бюджетними коштами, володіння, користування чи розпорядження державним (комунальним) майном, у тому числі доступ до копій відповідних документів, умови отримання цих коштів чи майна, ПІБ фізичних осіб та найменування юридичних осіб, які отримали ці бюджетні кошти (або майно ) за свої послуги.

Як встановлено з матеріалів справи судами обох інстанцій та вже зазначалося вище, 17.07.2018 року ГО Зоозахисна організація Фенікс звернулася до КП Миколаївської міської ради Центр захисту тварин із запитом про надання публічної інформації та підтверджуючих цю інформацію документів.

Так, в своєму запиті від 17.07.2018р. ГО Зоозахисна організація Фенікс , посилаючись на норми ст.ст.1,13,19,20 Закону України Про доступ до публічної інформації №2939-VI, безпосередньо просила керівника КП Миколаївської міськради Центр захисту тварин надати таку інформацію:

1) Яким документом обмежено вхід членам зоозахисних організацій на територію стерилізаційного центру КП ЦЗТ ?;

2) Яким наказом (№, дата, ким затверджений ) і в якому складі (за прізвищами ) затверджена комісія з визначення агресивності собак?;

3) З яким ветеринарним закладом або приватним підприємцем-ветеринаром і на як суму укладено договір на проведення етаназії собак?;

4) Коли (точна дата ), ким і на підставі якого документа була проведена евтаназія собак?;

5) Яку кількість собак було евтанізовано і з яких причин (кількість по кожній причині окремо )?;

6) Яку кількість собак планується евтанізувати і в які терміни?;

7) Яка кількість собак знаходилась на КП станом на 10.07.2018р. та на 18.07.2018р.?

Тобто, як вбачається зі змісту вказаного запиту, останній фактично подано позивачем з метою контролю майна громади міста та бюджетних коштів, що виділяються на поводження з власністю громади - хребетними тваринами, в тому числі їх відлов, утримання та знищення, а також інформації про використання бюджетних коштів на користь осіб, якими проведено евтаназію .

Проте, як зазначалося вище, 23.07.2018 року директор КП ММР Центр захисту тварин Голобродський О.Л. в своєму листі вих.№326-07 відповіді по суті перелічених у запиті 7 запитань не надав, повідомивши заявника лише про те, що не може розголошувати запитувану інформацію, оскільки остання нібито є предметом розслідування кримінального провадження.

Разом з тим, кримінальне провадження, на яке посилається керівник КП ММР Центр захисту тварин , як свідчать матеріали справи та пояснення сторін, було відкрито 16.07.2018р. (т.б. за день до запиту ) і саме за заявою ГО Зоозахисна організація Фенікс (т.б. позивача ).

До того ж, як вбачається з пояснень представника відповідача в судовому засіданні суду 2-ї інстанції, КП ММР Центр захисту тварин до слідчих органів з приводу можливості (або не можливості ) розголошення будь-якої інформації, яка є предметом розслідування цього кримінального провадження, не зверталося. Не міститься в матеріалах справи і письмової заборони слідчого, який проводить досудове розслідування цього кримінального провадження, комунальному підприємству розголошувати якусь не будь інформацію, яка стосується цього розслідування або спірного запиту від 17.07.2018р.

Окрім того, також слід звернути увагу й на те, що усі поставлені у спірному запиті питання стосуються виключно діяльності відповідача, як юридичної особи - зоозахисного комунального підприємства міськради, та ніяким чином не пов'язані з участю в кримінальному провадженні посадових осіб КП.

Також, при цьому, необхідно зазначити, що як слідує зі змісту ст.22 Закону України №2939-VI, розпорядник інформації має право відмовити у задоволенні запиту на надання інформації лише в таких випадках:

1) розпорядник інформації не володіє і не зобов'язаний відповідно до його компетенції, передбаченої законодавством, володіти інформацією, щодо якої зроблено запит;

2) інформація, що запитується, належить до категорії інформації з обмеженим доступом відповідно до ч.2 ст.6 цього Закону;

3) особа, яка подала запит на інформацію, не оплатила передбачені ст.21 цього Закону фактичні витрати, пов'язані з копіюванням або друком;

4) заявником не дотримано вимог до запиту на інформацію, передбачених ч.5 ст.19 цього Закону.

Таким чином, враховуючи зазначені вище норми діючого у цій сфері законодавства та уважно дослідивши наявний в матеріалах справи спірний запит позивача про надання публічної інформації від 17.07.2018р., судова колегія, як і суд 1-ї інстанції, вважає, що останній повністю відповідає вимогам, встановленим Закону України №2939-VІ, а підняті в ньому запитання стосуються саме відкритої і публічної інформації, яку бажають та мають право отримати (знати) громадяни або громадські об'єднання.

Відтак, з урахуванням вищевикладеного та приймаючи до уваги те, що відповідач - КП ММР Центр захисту тварин є належним розпорядником запитуваної інформації, а тому, відповідно, останнім, в даному випадку, було протиправно та без поважних причин не надано змістовної відповіді по суті отриманого запиту, що, в свою чергу, і було вірно встановлено судом 1-ї інстанції.

Що ж стосується тверджень відповідача про неможливість розкриття персонального складу комісії по визначенню агресивності собак , оскільки ці працівники КП нібито подали заяви про заборону розголошення їх персональних даних, то з цього приводу слід зазначити наступне.

Так, згідно із ч.2 ст.5 Закону України Про захист персональних даних , персональні дані можуть бути віднесені до конфіденційної інформації про особу законом або відповідною особою. Не є конфіденційною інформацією персональні дані, що стосуються здійснення особою, яка займає посаду, пов'язану з виконанням функцій держави або органів місцевого самоврядування, посадових або службових повноважень.

Отже, за таких обставин та враховуючи, що посадовими особами, які входили до складу цієї комісії, відомості про яку запитуються позивачем та яка діяла на комунальному підприємстві міської ради, фактично вирішувалися питання щодо поводження з об'єктами права власності громади м.Миколаєва (в т.ч. ймовірно і щодо розпорядження коштами місцевого бюджету ), то, на думку суду, ані її персональний склад (із зазначенням ПІБ ), ані номер і дата наказу про її створення, не може бути конфіденційною інформацією.

Таким чином, враховуючи вищевикладені обставини, судова колегія приходить до аналогічного, що і суд 1-ї інстанції, висновку про наявність усіх законних підстав для задоволення позову ГО Зоозахисна організація Фенікс .

До того ж, ще слід зазначити й про те, що відповідно до приписів ст.ст.9,77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд, згідно ст.90 цього ж Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

А відповідно до ч.2 ст.77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія приходить до висновку, що суд першої інстанції порушень норм матеріального і процесуального права при вирішенні даної справи не допустив, вірно встановив фактичні обставини справи та надав їм належної правової оцінки. Наведені ж у апеляційній скарзі доводи, правильність висновків суду не спростовують, оскільки ґрунтуються на припущеннях та невірному трактуванні норм матеріального права.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.315 КАС України, суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Отже, за таких обставин, колегія суддів апеляційного суду, діючи виключно в межах заявлених позовних вимог та доводів апеляційної скарги відповідача, відповідно до ст.316 КАС України, залишає цю апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення суду 1-ї інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст.308,310,315,316,321,322,325,329 КАС України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Комунального підприємства Миколаївської міської ради Центр захисту тварин - залишити без задоволення, а рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 10 грудня 2018 року - без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови виготовлено 08.04.2019р.

Головуючий у справі

суддя-доповідач: Ю.В. Осіпов

Судді: А.В. Бойко

О.А. Шевчук