Постанова

від 08.04.2019 по справі 420/5288/18

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 квітня 2019 р.м.ОдесаСправа № 420/5288/18

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Коваля М.П.,

суддів Димерлія О. О.,

Єщенка О. В.,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одеса апеляційну скаргу адвоката Лисецької Олени Олександрівни в інтересах ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду яке прийнято 18 січня 2019 року у складі суду судді: Юхтенко Л. Р. по справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру в Одеській області про визнання дій протиправними та зобов`язання ухвалити наказ організаційно-розпорядчого характеру про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення безоплатно у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства,-

В С Т А Н О В И В:

До Одеського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 із адміністративним позовом до Головного управління Держгеокадастру в Одеській області, в якому з урахуванням уточнень, просив визнати протиправними дії щодо відмови видати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення безоплатно у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2,0 га за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності на території Дивізійської сільської ради Татарбунарського району Одеської області (за межами населених пунктів) та зобов`язати ухвалити наказ організаційно-розпорядчого характеру про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення безоплатно у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2,0 га згідно з графічними матеріалами, поданими в якості додатку до клопотання ОСОБА_1 про надання дозволу на розроблення проекту відведення - за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності на території Дивізійської сільської ради Татарбунарського району Одеської області (за межами населених пунктів).

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 18 січня 2019 року

в задоволені даного позову було відмовлено в повному обсязі.

Не погоджуючись із таким рішенням суду першої інстанції, адвокатом Лисецькою Оленою Олександрівною в інтересах ОСОБА_1 подано апеляційну скаргу, в якій апелянт посилаючись на те, що при ухваленні рішення суд неповно з`ясував обставини, що мають значення для справи, надав неналежної оцінки доказам у справі; неправильно застосував норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить: скасувати рішення Одеського окружного адміністративного суду від 18 січня 2019 року по справі № 420/5288/18 та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Свої доводи апелянт обґрунтовує тим, що суд першої інстанції під час розгляду справи не надав належної правової оцінки доказам по справі, які надавалися позивачем, не врахував той факт, що вказана у позовних вимогах ділянка є несформованою, та як наслідок не вірно застосував вимоги законодавства та практику Верховного Суду при вирішенні вказаного адміністративного спору.

25.03.2019 року до суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому відповідач по справі зазначає, що заперечує проти задоволення апеляційної скарги, вважає, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Розглянувши матеріали справи, проаналізувавши доводи апеляційної скарги адвоката Лисецької Олени Олександрівни в інтересах ОСОБА_1 , перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, судова колегія приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є учасником бойових дій, що підтверджено посвідченням серії НОМЕР_1 (а.с.39).

Відповідно до довідки військової частини НОМЕР_2 від 02.08.218 року №740, сержант ОСОБА_1 в період з 08.02.2017 року по 07.04.2017 року; з 06.10.2017 року по 06.12.2017 року безпосередньо приймав участь в антитерористичній операції, забезпеченні проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України в районі /районах проведення антитерористичної операції м. Маріуполь Донецької області (а.с.40).

ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Держгеокадастру в Одеській області із клопотанням вхід. № С-11375/0/36-18 від 21.08.2018 року (а.с. 36) про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2,00 га за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності на території Дивізійської сільської ради Татарбунарського району Одеської області (за межами населеного пункту). До клопотання додано: копія паспорту та ідентифікаційного коду позивача, графічні матеріали з позначенням бажаного місця розташування земельної ділянки, копія документу, що підтверджує участь військовослужбовця у виконанні завдань щодо здійснення антитерористичних операцій у східних та південно-східних областях України (а.с.37-40).

07.09.2018 року Дивізійська сільська рада Татарбунарського району Одеської області прийняла рішення № 229-VII «Про участь у земельному аукціоні» (а.с.45).

Клопотанням Дивізійської сільської ради Татарбунарського району Одеської області від 07.09.2018 року № 182 (а.с. 44) Дивізійська сільська рада звернулась до Головного управління Держгеокадастру в Одеській області з проханням включити ділянку орієнтовною площею 200 га, яка розташована за межами Дивізійської сільської ради та являється землею державної власності, до переліку земельних ділянок, які пропонуються для продажу права оренди вказаної земельної ділянки на земельних торгах терміном на 7 років.

Головне управління Держгеокадастру в Одеській області листом вих. №С-11375/0-6656/0/37-18 від 18.09.2018 року «Про надання відповіді» повідомило позивача, що дорученням від 08.10.2014 року №37732/0/1-14 Віце-прем`єр-міністра - Міністра регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України Гройсмана В.Б. та наказу Держземагенства України від 15.10.2014 року №328 «Про ведення в дію рішень колегії Держземагенств в Одеській області від 14.10.2014 року» Головним управлінням Держземагенства в Одеській області наказом від 18.09.2014 року №77 від 12.09.2018 року № 219 затверджений перелік земельних ділянок права оренди, на які виставляється на земельні торги окремими лотами і до якого включена земельна ділянка, що вказана у заяві позивача, а тому відповідно до ч. 3 ст. 136 ЗК України, відмовило позивачу у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а.с.35).

Не погоджуючись із вказаним рішенням ОСОБА_1 звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Приймаючи рішення, суд першої інстанції, за наслідками розгляду вказаного спору дійшов висновку про те, що згідно приписів чинного законодавства та практики Верховного Суду, віднесення земельної ділянки до переліку земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності для продажу прав на них на земельних торгах є підставою для відмови у надані дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення такої земельної ділянки, а тому відповідач, відмовляючи позивачу у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, яку просив позивач, діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачений Земельним кодексом України.

Вирішуючи дану справу в апеляційній інстанції, колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Так, згідно з частиною 6 статті 118 Земельного Кодексу України (далі ЗК України) громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 ЗК України. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри.

До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 ЗК України, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Згідно з положеннями частини 7 наведеної статті, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 ЗК України, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.

Частиною 4 ст. 122 ЗК України передбачено, що центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

Відповідно до ч. 1 ст. 134 ЗК України земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них (оренда, суперфіцій, емфітевзис), у тому числі з розташованими на них об`єктами нерухомого майна державної або комунальної власності, підлягають продажу окремими лотами на конкурентних засадах (земельних торгах), крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Частиною 2 вказаної статті передбачено земельні ділянки, які не підлягають продажу на конкурентних засадах (земельних торгах).

Статтею 136 ЗК України визначено порядок добору земельних ділянок державної чи комунальної власності та підготовка лотів для продажу на земельних торгах

Організатор земельних торгів визначає перелік земельних ділянок державної чи комунальної власності та/або прав на них, які виставляються на земельні торги окремими лотами. Забороняється вносити до зазначеного переліку призначені під забудову земельні ділянки без урахування у випадках, передбачених законом, результатів громадського обговорення.

У переліку зазначаються місце розташування (адреса) земельної ділянки, її цільове призначення (функціональне використання), площа, кадастровий номер, умови продажу.

Добір земельних ділянок державної чи комунальної власності, у тому числі разом з розташованими на них об`єктами нерухомого майна (будівлями, спорудами) державної чи комунальної власності, які або права на які виставляються на земельні торги, здійснюється з урахуванням затверджених містобудівної документації та документації із землеустрою, а також маркетингових досліджень, інвестиційної привабливості, звернень громадян та юридичних осіб щодо намірів забудови.

Земельні ділянки, включені до переліку земельних ділянок державної чи комунальної власності або прав на них, які виставлені на земельні торги, не можуть відчужуватися, передаватися в заставу, надаватися у користування до завершення торгів.

Аналіз приписів статті 136 ЗК України свідчить про те, що в разі віднесення земельної ділянки до переліку земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності для продажу прав на них на земельних торгах, це є підставою для відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення такої земельної ділянки.

Як вбачається з матеріалів справи, наказом Головного управління Держгеокадастру в Одеській області від 12.09.2018 року № 219 «Про доповнення переліку земельних ділянок» (а.с. 42-43) прийнято рішення доповнити перелік земельних ділянок, права оренди на які виставляються на земельні торги окремими лотами згідно Додатку 1, затвердженого наказом Головним управлінням Держземагенства в Одеській області «Про затвердження переліку земельних ділянок» № 77 від 18.09.2014 року, земельними ділянками, визначеними Додатком № 1 цього наказу, зокрема: за номером лоту 1862 - земельна ділянка, площею 200,00 га, за кадастровим номером 5125081600:01:001.

Таким чином, згідно матеріалів справи, на час розгляду клопотання ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру в Одеській області за вхід. № С-11375/0/36-18 від 21.08.2018 року (а.с. 36) про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2,00 га за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності на території Дивізійської сільської ради Татарбунарського району Одеської області (за межами населеного пункту) та прийняття Головним управлінням Держгеокадастру в Одеській області рішення про відмову у наданні такого дозволу, земельну ділянку щодо якої позивачем було подано клопотання було включено до переліку земельних ділянок, права оренди на які виставляються на земельні торги окремими лотами.

Отже, оскільки на момент розгляду клопотання ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру в Одеській області про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства та прийняття Головним управлінням Держгеокадастру в Одеській області оскаржуваного рішення земельна ділянка, щодо якої позивачем було подано клопотання, наказом Головного управління Держгеокадастру в Одеській області від 12.09.2018 року № 219 була включена до переліку земельних ділянок, права на які виставляються на земельні торги окремими лотами, вказане в силу приписів частини третьої статті 136 Земельного кодексу України є підставою для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Дана правова позиція відповідає висновкам Верховного Суду в складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, викладених в постанові від 02 жовтня 2018 року по справі № 806/3708/15.

При цьому, проаналізувавши доводи апелянта про те, що вказана ділянка є несформованою і реєстрація будь-яких речових прав на неї відсутня, колегія суддів приходить до таких висновків.

Відповідно до наданої Головним управління Держгеокадастру в Одеській області інформації на запит адвоката Лисецької О. (а.с. 64-65), земельна ділянка орієнтовною площею 210 га, яка розташована на території Дивізійської сільської ради Татарбунарського району Одеської області відноситься до: землі приватної форми власності (кадастрові номери 5125081600:01:001:2255, 5125081600:01:001:1843) загальною площею 9.3 га; землі державної форми власності сільськогосподарського призначення орієнтовною площею 200 га, за кадастровим номером 5125081600:01:001.

Водночас, ділянка орієнтовною площею 2,0 га на території Дивізійської сільської ради Татарбунарського району Одеської області (за межами населених пунктів) за графічними матеріалами, поданими в якості додатку до клопотання ОСОБА_1 про надання дозволу на розроблення проекту (а.с. 16, 37-38), є частиною загального масиву земельної ділянки сільськогосподарського призначення орієнтовною площею 200 га, за кадастровим номером 5125081600:01:001, згідно викопіювання з Схем поділу земель (а.с. 84), що не оскаржується сторонами по справі.

Згідно змісту статті 1 Закону України «Про Державний земельний кадастр» (в редакції, що була чинною на момент виникнення спірних правовідносин) державна реєстрація земельної ділянки це внесення до Державного земельного кадастру передбачених цим Законом відомостей про формування земельної ділянки та присвоєння їй кадастрового номера.

Кадастровий номер земельної ділянки це індивідуальна, що не повторюється на всій території України, послідовність цифр та знаків, яка присвоюється земельній ділянці під час її державної реєстрації і зберігається за нею протягом усього часу існування.

Відповідно до частини 4 статті 16 вказаного Закону структура кадастрових номерів земельної ділянки визначається Кабінетом Міністрів України.

Так, відповідно до п. 30 Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2012 р. № 1051 (в редакції, що була чинна на момент виникнення спірних правовідносин, далі - Порядок), кадастровий номер земельної ділянки складається з таких структурних елементів:

НКЗ : НКК : НЗД, де НКЗ - номер кадастрової зони, який визначається згідно з пунктом 34 цього Порядку; НКК - номер кадастрового кварталу, який визначається згідно з пунктом 34 цього Порядку; НЗД - чотиризначний номер земельної ділянки в межах кадастрового кварталу (максимальна кількість земельних ділянок у межах кадастрового кварталу становить 9999). Структурні елементи кадастрового номера земельної ділянки відокремлюються один від одного двокрапкою.

Згідно п. 34 вказаного Порядку номер кадастрового кварталу складається з таких структурних елементів: НКЗ : НКК, де НКЗ - дванадцятизначний номер кадастрової зони (максимальна кількість кадастрових зон становить 999999999999), в якому останні дві цифри відокремлюються від перших десяти двокрапкою; НКК - тризначний номер кадастрового кварталу в межах кадастрової зони (максимальна кількість кадастрових кварталів у межах кадастрової зони становить 999). Для нумерації кадастрової зони за межами адміністративно-територіальних одиниць використовується значення 9000000000 : 00. Структурні елементи номера кадастрової зони і кварталу відокремлюються один від одного двокрапкою.

Із вказаного випливає, що земельна ділянка державної форми власності сільськогосподарського призначення орієнтовною площею 200 га, за кадастровим номером 5125081600:01:001 є ділянкою окремого кадастрового кварталу в межах визначеної кадастрової зони, тоді як чотиризначний номер земельної ділянки в межах кадастрового кварталу (НЗД) буде присвоюватися земельним ділянкам в рамках поділу зазначеного кадастрового кварталу.

Вищевикладене дає підстави вважати, що земельна ділянка орієнтовною площею 200 га, за кадастровим номером 5125081600:01:001 є вже сформованою ділянкою земельного масиву окремого кадастрового кварталу, складовою частиною якої є земельна ділянка орієнтовною площею 2,0 га.

Відтак, доводи апелянта в цій частині є необґрунтованими та висновків суду першої інстанції не спростовують.

Відповідно до змісту статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно вимог статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, при цьому доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 241, 243, 250, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу адвоката Лисецької Олени Олександрівни в інтересах ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 18 січня 2019 року залишити без задоволення.

Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 18 січня 2019 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру в Одеській області про визнання дій протиправними та зобов`язання ухвалити наказ організаційно-розпорядчого характеру про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення безоплатно у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення постанови в повному обсязі безпосередньо до Верхового Суду.

Головуючий суддя: М. П. Коваль

Суддя: О. О. Димерлій

Суддя: О. В. Єщенко