Постанова

від 09.04.2019 по справі 815/5254/16

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

09 квітня 2019 року

Київ

справа №815/5254/16

адміністративне провадження №К/9901/18965/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Берназюка Я.О., судді Гриціва М.І., судді Коваленко Н.В., розглянувши в попередньому судовому засіданні справу № 815/5254/16

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська Чорноморська Індустрія"

до Державної екологічної інспекції Північно-західного регіону Чорного моря

про скасування пунктів 8, 11 припису від 29 липня 2016 року,

за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська Чорноморська Індустрія"

на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 10 березня 2017 року (у складі колегії суддів: Зуєвої Л.Є., Шевчук О.А., Федусика А.Г.),

В С Т А Н О В И В :

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

В жовтні 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Українська Чорноморська Індустрія" (далі також - ТОВ "Українська Чорноморська Індустрія", позивач) звернулося до суду з позовом до Державної екологічної інспекції Північно-Західного регіону Чорного моря (далі також - відповідач) про скасування пунктів 8, 11 Припису від 29 липня 2016 року.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 14 листопада 2016 року позов задоволено повністю. Визнано протиправними та скасовано пункти 8, 11 Припису Державної екологічної інспекції Північно-Західного регіону Чорного моря від 29 липня 2016 року складеного відносно ТОВ Українська Чорноморська Індустрія .

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що вимоги в пунктах 8, 11, що були заявлені відповідачем в Приписі від 29 липня 2016 року, є протиправними та такими, що підлягають скасуванню.

Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 10 березня 2017 року апеляційну скаргу Державної екологічної інспекції Північно-Західного регіону Чорного моря задоволено частково. Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 14 листопада 2016 року скасовано. Прийнято нову постанову, якою адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю "Українська Чорноморська Індустрія" задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано пункт 11 Припису Державної екологічної інспекції Північно-Західного регіону Чорного моря від 29 липня 2016 року складеного відносно Товариства з обмеженою відповідальністю Українська Чорноморська Індустрія . В іншій частині позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю Українська Чорноморська Індустрія відмовлено.

Постановляючи зазначене рішення, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що оскільки ТОВ "Українська Чорноморська Індустрія" використовувало воду не тільки для власних господарсько-побутових потреб, а і для виробничих, то доводи апеляційної скарги щодо обов'язкової наявності спеціального дозволу на користування надрами є обґрунтованими, тому позовні вимоги в частині скасування пункту 8 Припису від 29 липня 2016 року задоволенню не підлягають.

Разом з тим позивачем своєчасно подається статистична звітність з утворення та поводження з відходами, в якій зазначається перелік фактично утворених відходів та їх об'єм, що підтверджує дотримання лімітів відходів, зазначеним у висновку державної санітарно-епідеміологічної експертизи за № 05.03.02-04/16219, тому судова колегія вважає обґрунтованими вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "Українська Чорноморська Індустрія" щодо скасування пункту 11 Припису від 29 липня 2016 року.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права, позивач звернувся з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції і залишити в силі рішення суду першої інстанції.

ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ ТА КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Касаційна скарга надійшла до суду 03 квітня 2017 року.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 03 квітня 2017 року відкрито касаційне провадження у справі № 815/5254/16, витребувано адміністративну справу та запропоновано сторонам надати заперечення на касаційну скаргу, однак, розгляд справи цим судом не був закінчений.

Пунктом 6 Прикінцевих та перехідних положень Закону України Про судоустрій і статус суддів встановлено, що Вищий адміністративний суд України діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду.

У зв'язку із початком роботи Верховного Суду, на виконання підпункту 4 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній з 15 грудня 2017 року, далі - КАС України) матеріали цієї справи передано до Верховного Суду.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08 лютого 2018 року для розгляду цієї справи визначено новий склад колегії суддів: суддя-доповідач Берназюк Я.О., судді Гриців М.І. та Коваленко Н.В.

Суддя-доповідач ухвалою від 07 лютого 2019 року прийняв до провадження адміністративну справу № 815/5254/16 та призначив її до розгляду ухвалою від 08 квітня 2019 року в порядку письмового провадження за наявними матеріалами без повідомлення та виклику учасників справи колегією у складі трьох суддів на 09 квітня 2019 року.

Одночасно з касаційною скаргою було заявлено клопотання про розгляд справи в судовому засіданні, в задоволенні якого було відмовлено ухвалою Верховного Суду від 08 квітня 2019 року.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

Судами попередніх інстанцій, на підставі наявних у матеріалах справи доказів встановлено, що на підставі направлення на перевірку від 02 липня 2016 року № 102057, у період з 04 липня 2016 року по 22 липня 2016 року Державною екологічною інспекцією Північно-Західного регіону Чорного моря була проведена планова перевірка ТОВ Українська Чорноморська Індустрія з питань дотримання вимог природоохоронного законодавства в галузі охорони атмосферного повітря, водних і земельних ресурсів щодо поводження з відходами та небезпечними хімічними речовинами.

За результатом перевірки Державною екологічною інспекцією Північно-Західного регіону Чорного моря з питань дотримання вимог природоохоронного законодавства в галузі охорони атмосферного повітря, водних і земельних ресурсів було складено акт щодо поводження з відходами та небезпечними хімічними речовинами.

Не погоджуючись з порушеннями вимог законодавства, виявленими під час заходу державного нагляду ( контролю), 27 липня 2016 року позивачем були надані письмові заперечення до акта від 22 липня 2016 року (вих.№ 596-16).

На підставі акта перевірки винесено Припис, яким ТОВ "Українська Чорноморська Індустрія" зобов'язано витини певні дії, а саме:

1. Розробити план організаційно-технічних заходів по усуненню виявлених недоліків з вказівкою термінів виконання та відповідальних виконавців, затвердити його відповідним наказом. Копію наказу і плану заходів направити до Державної екологічної інспекції Північно - Західного регіону Чорного моря.

2. Вести журнал первинного обліку відходів за формою 1-ВТ. облік відходів та пакувальних матеріалів і тари без порушень, а саме зазначати клас небезпеки відпрацьованих ртутних термометрів.

3. Вести журнали обліку кількості води забраної з артезіанських свердловин в належному стані, не допускати виправлень.

4. Дотримуватися умов дозволу на спецводокористування № УКР 3955/А/Оде від 27 жовтня 2014 року.

5. Дотримуватись вимог передбачених у паспорті на артезіанську свердловину № 2 щодо санітарно - захисної зони.

6. Не допускати змішування відходів, для утилізації яких в Україні існує відповідні технології.

7. Дотримуватися водоохоронного режиму на водозбірній площі, а саме не допускати підтікання паливно - мастильних матеріалів.

8. Не допускати користування надрами без отримання спеціального дозволу на користування надрами (підземними водами).

9. Забезпечувати безперебійну ефективну роботу і підтримання у справному стані споруд, устаткування та апаратури для очищення викидів і зменшення рівнів впливу фізичних та біологічних факторів забруднюючих речовин в атмосферне повітря, не допускати розгерметизації.

10. Не допускати знищення (спил) дерев на території підприємства.

11. При затвердженні порядку отримання, отримати дозвіл на здійснення операцій у сфері поводження з відходами.

На виконання вимог Припису позивач видав наказ від 01 серпня 2016 року № 110 та план - графік організаційно - технічних заходів щодо усунення виявлених екологічною інспекцією недоліків та порушень про вжиття заходів:

1. Вести журнал первинного обліку відходів за формою 1-ВТ Облік відходів та пакувальних матеріалів і тари з урахуванням порушень.

2. В цілях недопущення змішування відходів, ознайомити відповідальних осіб з діючою на підприємстві інструкцією щодо поводження з відходами.

3. Отримати дозвіл на здійснення операцій у сфері поводження з відходами при затверджені порядку отримання.

4. Ліквідувати розгерметизацію установки очистки газу (ЦС та ГП №9/III-09).

5. Вести журнал обліку кількості води з артезіанських свердловин в належному стані та не допускати виправлень.

6. Виконувати умови дозволу на спец водокористування № УКР 3955-А/Оде від 27 жовтня 2014 року.

7. Відновити санітарно - західну зону артезіанської свердловини № 2.

8. Провести заходи щодо ліквідації плям паливно - мастильних матеріалів на твердій поверхні дороги і не допускати утворення вищезгаданих плям на території підприємства.

9. Отримати дозвіл на користування надрами.

10. В цілях недопущення самовільного знищення зелених насаджень на території підприємства провести ознайомлення керівників підрозділів з матеріалами інвентаризації зелених насаджень.

03 серпня 2016 року позивачем на виконання припису було подано до Державної екологічної інспекції Північно-Західного регіону Чорного моря лист з додатками (вих. №613-16 від 03 серпня 2016 року).

Оскаржений Припис містить одинадцять вимог, при цьому з вимогами Припису, зазначеними в пунктах 8, 11 позивач не погодився та оскаржив їх до суду.

ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Касаційну скаргу позивач обґрунтовує тим, що судом апеляційної інстанції незаконно, з неправильним застосуванням норм матеріального права частково задоволено позов. Зокрема, позивач зазначає, що розпочав процедуру отримання спеціального дозволу на користування надрами після отримання дозволу на спецкористування в 2014 році. Процедура ця є довготривалою, так як задіяні декілька державних органів, погодження яких передує отримання спеціального дозволу на користування надрами. Тобто спеціальний дозвіл на користування надрами № 4822 від 29 грудня 2016 року, що був наданий суду апеляційної інстанції, свідчить не про обґрунтованість та законність пункту 8 Припису відповідача, а про дотримання позивачем вимог чинного законодавства як на момент отримання дозволу на спецкористування, так і на момент проведення перевірки, а також на момент винесення судом апеляційної інстанції рішення.

Від відповідача відзиву або заперечень на касаційну скаргу позивача не надходило, що відповідно до статті 338 КАС України не перешкоджає касаційному перегляду справи.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка доводів учасників справи і висновків суду першої та апеляційної інстанції

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.

Оскільки доводи та вимоги касаційної скарги не стосуються рішення суду апеляційної інстанції в частині задоволення позовних вимог, то колегія суддів рішення суду у цій частині не переглядає.

Згідно з положенням частини третьої статті 211 КАС України (в редакції, чинній до 15 грудня 2017 року) та частини четвертої статті 328 КАС України (в редакції, чинній після 15 грудня 2017 року) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 159 КАС України (в редакції, чинній до 15 грудня 2017 року) та частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України (в редакції, чинній після 15 грудня 2017 року) судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Крім того, стаття 2 та частина четверта статті 242 КАС України (в редакції, чинній після 15 грудня 2017 року) встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Зазначеним вимогам процесуального закону рішення суду апеляційної інстанції відповідає, а викладені у касаційній скарзі мотиви скаржника є неприйнятні з огляду на наступне.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та способом, передбаченими Конституцією та законами України.

Норми матеріального права, в цій справі, суд застосовує в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин.

Відповідно до Водного кодексу України підземні води належать до державного водного фонду України, а згідно з Кодексом України про надра вони є частиною надр (є корисними копалинами загальнодержавного значення відповідно до Переліку корисних копалин загальнодержавного значення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 грудня 1994 року № 827).

Стаття 2 Водного кодексу України містить посилання на гірничі відносини, які виникають під час користування водними об'єктами та регулюються відповідним законодавством України.

Тобто прісні підземні води - це природний ресурс із подвійним правовим режимом, а тому, використовуючи підземні води, слід керуватися і водним законодавством, і законодавством про надра.

Відповідно до положень статей 46, 48 Водного кодексу України водокористування може бути двох видів - загальне або спеціальне. Спеціальне водокористування - це забір води з водних об'єктів із застосуванням споруд або технічних пристроїв, використання води та скидання забруднюючих речовин у водні об'єкти, включаючи забір води та скидання забруднюючих речовин із зворотними водами із застосуванням каналів. Спеціальне водокористування здійснюється фізичними та юридичними особами для задоволення питних потреб населення, а також для господарсько-побутових, лікувальних, оздоровчих, сільськогосподарських, промислових, транспортних, енергетичних, рибогосподарських та інших державних і громадських потреб.

Спеціальне водокористування здійснюється на підставі дозволу (пункт 9 частини першої статті 44, стаття 49 Водного кодексу України).

Статтями 16, 19, 21 Кодексу України про надра передбачено, що користування надрами, у тому числі видобування підземних прісних вод, здійснюється на підставі спеціального дозволу на користування надрами.

Отже, чинним законодавством передбачено обов'язок отримання господарюючими суб'єктами як дозволу на спеціальне водокористування, так і спеціального дозволу на користування ділянкою надр. При цьому спеціальний дозвіл на користування надрами дає право на видобування підземних вод, а дозвіл на спеціальне водокористування - право на їх використання.

Разом із тим Кодекс України про надра передбачає випадки, за яких господарюючі суб'єкти мають право видобувати підземні води без спеціального дозволу (стаття 21 Кодексу України про надра).

Статтею 23 зазначеного Кодексу закріплено право землевласників і землекористувачів у межах наданих їм земельних ділянок без спеціальних дозволів видобувати, зокрема, підземні води для власних господарсько-побутових потреб, нецентралізованого та централізованого (крім виробництва фасованої питної води) господарсько-питного водопостачання, за умови, що продуктивність водозаборів підземних вод не перевищує 300 куб. м на добу.

Однією з обов'язкових умов для звільнення суб'єкта господарювання від необхідності отримання дозволу на користування надрами є видобування води з метою її використання для власних господарсько-побутових потреб.

Водночас чинне законодавство не містить норм, які б тлумачили поняття господарсько-побутові потреби .

Проте із системного аналізу приписів глави 11 (спеціальне водокористування для задоволення питних і господарсько-побутових потреб населення), глави 13 (особливості спеціального водокористування та користування водними об'єктами для потреб галузей економіки) Водного кодексу України та приписів глави 2 (надання надр у користування), глави 4 (плата за користування надрами) Кодексу України про надра вбачається, що законодавець відносить господарсько-побутові потреби до потреб населення, натомість виробничі потреби підприємства охоплюються поняттями водокористування для потреб галузей економіки та промислові потреби .

Виходячи з викладеного колегія суддів вважає, що видобувати підземні води без отримання спеціального дозволу на користування надрами - при використанні підземних вод за умови неперевищення продуктивності забору води в обсязі 300 кубічних метрів на добу - мають право суб'єкти господарювання тільки для власних господарсько-побутових потреб, а видобуток підземних вод для здійснення господарської діяльності вимагає отримання спеціального дозволу уповноваженого державою органу.

Аналогічний висновок викладений в постановах Верховного Суду України від 23 червня 2015 року у справі № 813/5179/13-а та від 29 вересня 2015 року у справі № 810/1638/13-а.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ТОВ "Українська Чорноморська Індустрія" є товариством, яке займається виробництвом олії та тваринних жирів. Також встановлено, що позивач ввів в експлуатацію три артезіанські свердловини ще у 2014 році.

Тобто водопостачання товариства здійснюється з 3-х підземних свердловин № 77-Э/8696 - 111, 3 м, № 78-Э/8697 - 112,16 м, № 80-Э/8698 - 112,2 м на підставі дозволу від 27 жовтня 2014 року на спецводокористування на термін до 12 вересня 2019 року. Розрахункова потреба водокористувача була визначена як 376,1 куб. м/добу з трьох свердлив. Ліміт забору води з підземних джерел встановлюється в обсязі 133, 22 тис. куб. м/рік.

Крім того, колегія суддів враховує те, що у судовому засіданні суду апеляційної інстанції представником позивача було надано спеціальний дозвіл на користування надрами № 4822 від 29 грудня 2016 року, виданий Державною службою геології і надр України, який був отриманий підприємством вже після проведення перевірки та розгляду справи у суді першої інстанції, що додатково доводить обґрунтованість і законність вимог пункту 8 Припису Державної екологічної інспекції Північно-Західного регіону Чорного моря від 29 липня 2016 року складеного відносно ТОВ Українська Чорноморська Індустрія .

Тому колегія суддів Верховного Суду погоджується із судом апеляційної інстанції, який дійшов висновку, що оскільки ТОВ "Українська Чорноморська Індустрія" використовувало воду не тільки для власних господарсько-побутових потреб, а і для виробничих, тому позовні вимоги в частині скасування пункту 8 Припису від 29 липня 2016 року задоволенню не підлягають.

Касаційна скарга не містить належних та обґрунтованих доводів, які б спростовували наведені висновки суду. У ній також не наведено інших міркувань, які б не були предметом перевірки апеляційного суду та щодо яких не наведено мотивів відхилення наведеного аргументу.

Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що здійснення правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів, спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Так, Європейський суд з прав людини у рішенні по справі Рисовський проти України (№ 29979/04) підкреслив особливу важливість принципу належного урядування . Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. Зокрема, на державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси. Згідно з пунктом 71 вказаного рішення державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов'язків. Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються.

Крім того, в рішеннях Європейського суду з прав людини склалася практика, яка підтверджує, що дискреційні повноваження не повинні використовуватися свавільно, а суд повинен контролювати рішення, прийняті на підставі реалізації дискреційних повноважень, максимально ефективно (рішення у справі Hasan and Chaush v. Bulgaria № 30985/96).

Суд, у цій справі, враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

У відповідності до частини першої статті 350 КАС України (в редакції, чинній на момент винесення цього судового рішення) суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Рішення суду апеляційної інстанції у цій справі є законним та обґрунтованим і не підлягає скасуванню, оскільки суд, всебічно перевіривши обставини справи, вирішив спір у відповідності з нормами матеріального права та при дотриманні норм процесуального права, в оскарженому судовому рішенні повно і всебічно з'ясовані обставини в адміністративній справі з наданням оцінки всім аргументам учасників справи, а доводи касаційної скарги їх не спростовують.

Оскільки колегія суддів залишає в силі рішення апеляційного суду, то відповідно до статті 139 КАС України судові витрати не підлягають новому розподілу.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська Чорноморська Індустрія" залишити без задоволення.

Постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 10 березня 2017 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Я.О. Берназюк

Судді: М.І. Гриців

Н.В. Коваленко