Рішення

від 31.03.2019 по справі 701/1068/17-ц

МАНЬКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №701/1068/17-ц

Номер провадження2/701/7/19

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 квітня 2019 року Маньківський районний суд, Черкаської області

в складі: головуючого судді - І. Д. Калієвського

за участю секретаря - Г.І. Байдужої

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Маньківка справу за первинним позовом ОСОБА_1 , представника позивача: ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про усунення від права спадкування за законом, та зустрічним позовом ОСОБА_3 , представника позивача за дорученням: ОСОБА_4 до ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , законним представником якого є ОСОБА_7 , ОСОБА_1 , третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: Маньківської державної нотаріальної контори Головного територіального управління юстиції у Черкаській області та приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Фадєєвої Н.О., про визнання заповіту недійсним,

В С Т А Н О В И В :

Представник позивача по первинному позову звернувся до відповідача по первинному позову з позовом про усунення від права спадкування за законом.

На підставу своїх вимог спирається на те, що 26.10.2015 року ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , склав заповіт серії НАР 239958, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу - Фадєєвою Н.О., що зареєстрований в реєстрі за №3373, відповідно до якого належні йому земельні ділянки заповідав своїм внукам, а саме: земельну ділянку, площею 3,3358 га., кадастровий номер: 7123155100:02:002:0296, та площею 4,5237 га., кадастровий номер: 7123155100:02:002:0198, що розташовані за адресою: Черкаська область Маньківський район смт. Маньківка - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ; земельну ділянку, площею 4,5237 га., кадастровий номер: 7123155100:02:002:0199, що розташована в адмінмежах Маньківської селищної ради Маньківського району Черкаської області - ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . ІНФОРМАЦІЯ_4 в смт. Маньківка Черкаської області помер ОСОБА_8 , свідоцтво про смерть актовий запис №107 від 08.11.2016 року, видане Маньківським районним відділом ДРАЦС Головного територіального управління юстиції в Черкаській області. Після смерті ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_5 до державної нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини за законом звернулась - ОСОБА_5 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 . 04.04.2017 року до Маньківської державної нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини за заповітом звернулася - ОСОБА_7 , що діє в інтересах малолітнього сина ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 . 04.05.2017 року до Маньківської державної нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини за заповітом звернувся - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 . Однак, 29.07.2017 року державним нотаріусом Маньківської державної нотаріальної контори Шевченко Н.Г., винесено постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії, а саме - видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом ОСОБА_6 на земельну ділянку після смерті - ОСОБА_8 , оскільки, відповідно до пункту 4.12 пункту 4 глави 10 розділу II Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22.02.2012 року за №282/20595, свідоцтво про право на спадщину видається за наявності у спадковій справі всіх необхідних документів. Так як, представником ОСОБА_6 не було пред`явлено правовстановлюючий документ на земельну ділянку, тому у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом ОСОБА_6 , відмовлено. 04.08.2017 року Маньківським районним судом Черкаської області по справі №701/704/17-ц, було постановлено ухвалу, відповідно до якої ОСОБА_9 , стало відомо про те, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , дружина ОСОБА_8 , що помер ІНФОРМАЦІЯ_5 звернулася із заявою до суду про забезпечення доказів. Протягом встановленого законодавством шестимісячного строку подала заяву про прийняття спадщини після його смерті до Маньківської державної нотаріальної контори, посилаючись, що відповідач - ОСОБА_3 , перебувала з померлим ОСОБА_8 , в зареєстрованому шлюбі з 22.01.1998 року і до дня його смерті, і є єдиним спадкоємцем І черги за законом після його смерті. Однак, померлий ОСОБА_8 , був особою похилого віку, часто хворів, останні роки не міг самостійно себе обслуговувати та потребував постійної сторонньої допомоги, не міг вільно самостійно пересуватись. Доглядом ОСОБА_8 , забезпеченням його ліками, продуктами та побутовим обслуговуванням по мірі можливостей займались близькі люди. Про безпорадний стан ОСОБА_8 , було відомо відповідачу ОСОБА_3 , проте останніх 2,5 роки вони не проживали разом, та відповідач жодного разу не навідувалась до чоловіка і не мала наміру надавати йому будь-якої матеріальної чи іншої допомоги. Лише після смерті ОСОБА_8 , відповідач подала заяву про прийняття спадщини, тому відповідач підлягає усуненню від права на спадкування відповідно до ч.5 ст. 1224 ЦК України, що і змусило представника позивача по первинному позову звернутись з відповідним позовом до суду.

В свою чергу представник позивача по зустрічному позову звернувся із зустрічним позовом до відповідачів та третіх осіб по зустрічному позову із зустрічним позовом про визнання заповіту недійсним.

На підставу своїх вимог спирається на те, що ІНФОРМАЦІЯ_4 в смт. Маньківка Черкаської області помер чоловік позивачки ОСОБА_8 , актовий запис про смерть №107 від 08.11.2016 року по Маньківському районному відділу ДРАЦС Головного територіального управління юстиції у Черкаській області. Позивачка протягом встановленого законодавством шестимісячного строку подала заяву про прийняття спадщини після його смерті до Маньківської державної нотаріальної контори Черкаської області. По факту смерті ОСОБА_8 , в Маньківській держнотконторі було заведено спадкову справу №381 за 2016 рік. При усному зверненні до нотаріуса Маньківської державної нотаріальної контори, нотаріус повідомила позивачці про те, що до держнотконтори з заявами про прийняття спадщини за законом та за заповітом звернулись також інші спадкоємці, однак відмовила в наданні анкетних даних останніх та у наданні інформації щодо заповіту, вчиненого померлим ОСОБА_8 , а саме, копій самих заповітів чи заповіту, копії заяв про прийняття спадщини, інформації про майно, яке заповів померлий ОСОБА_8 , відповідно до заповіту спадкоємцям за заповітом. У відповідь на запити адвоката нотаріус надала інформацію про коло спадкоємців та адреси їх проживання, однак відмовила у видачі копій заповітів, вчинених померлим ОСОБА_8 , та у видачі копій заяв про прийняття спадщини, поданих іншими спадкоємцями, посилаючись на те, що відповідно до ст. 8 ч 5 Закону України «Про нотаріат». Ухвалою Маньківського районного суду Черкаської області від 04.08.2017 року, винесеною за заявою ОСОБА_3 , до ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_1 , третя особа: Маньківська державна нотаріальна контора про забезпечення доказів, суд зобов`язав державного нотаріуса Маньківської державної нотаріальної контори Головного територіального управління юстиції у Черкаській області надати належним чином завірені копії всіх аркушів спадкової справи №381 за 2016 рік, заведеної по факту смерті ОСОБА_8 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 в смт. Маньківка Черкаської області, актовий запис про смерть №107 від 08.11.2016 року по Маньківському районному відділі ДРАЦС Головного територіального управління юстиції у Черкаській області, а у випадку винесення постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії, зобов`язати державного нотаріуса Маньківської державної нотаріальної контори Головного територіального управління юстиції у Черкаській області надати належним чином завірену копію заяв про видачу свідоцтва про спадщину, належним чином завірені копії всіх додатків до вказаної заяви про видачу свідоцтва про право на спадщину, а також належним чином завірену копію постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії, яку було винесено по спадковій справі №381 за 2016 рік, заведеної по факту смерті ОСОБА_8 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 в смт. Маньківка Черкаської області, актовий запис про смерть №107 від 08.11.2016 року по Маньківському районному відділу ДРАЦС Головного територіального управління юстиції у Черкаській області. Ознайомившись з направленою нотаріусом до суду копією спадкової справи, було виявлено заповіт, вчинений померлим ОСОБА_8 в м. Одеса 26.10.2015 року о 17 год. 20 хв., посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Фадєєвою Н.О., зареєстрований в реєстрі за №3373. Відповідно до вищевказаного заповіту, померлий ОСОБА_8 , вчинив заповіт, та на випадок його смерті зробив таке розпорядження: - належні йому земельні ділянки площею 3.3358 га., кадастровий номер 7123155100:02:002:0296 та площею 4.5237 га., кадастровий номер 7123155100:02:002:0198, що розташовані за адресою: Черкаська область Маньківський район смт Маньківка, він заповідає ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ; - належну йому земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 4,5237 га., кадастровий номер 7123155100:02:002:0199, що розташована в адмінмежах Маньківської селищної ради Маньківського району Черкаської області, він заповідає ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Однак, представник позивача зазначає, що не можна погодитись із складеним ним заповітом та його законністю, наявністю юридичної сили та дійсністю з наступних підстав. Позивачка була знайома із своїм померлим чоловіком, ОСОБА_8 , приблизно з 1988 року. ОСОБА_3 , допомагала по господарству померлим батькам ОСОБА_8 , була в добрих відносинах з батьками ОСОБА_8 ОСОБА_10 , померлою ІНФОРМАЦІЯ_7 та ОСОБА_11 , померлим ІНФОРМАЦІЯ_8 . Померла ОСОБА_10 , за життя вчинила заповіт на користь її сина ОСОБА_8 , та на користь невістки ОСОБА_3 . В подальшому ОСОБА_3 , відмовилась від своєї частки в спадковому майні ОСОБА_10 на користь її чоловіка, ОСОБА_8 , що підтверджується наявною в додатках до позову належним чином завіреною копією свідоцтва про право на спадщину за заповітом, виданим державним нотаріусом Маньківської держнотконтори Заїчко В.П., від 28.05.2013 року, зареєстрованого в реєстрі за №498. Оскільки між родиною ОСОБА_8 , а саме, самим ОСОБА_8 , його батьком ОСОБА_11 , матір`ю ОСОБА_10 та ОСОБА_3 , склались добрі відносини, батьки ОСОБА_8 , дуже турбувались за подальшу долю їх сина, оскільки він з дитинства був хворобливий, спочатку, навчався в загальноосвітній школі, однак впродовж перших років навчання в загальноосвітній школі вчителями було рекомендовано батькам обстежити сина в лікаря невропатолога в зв`язку незадовільними результатами навчання. Батьки звернулись до лікаря-невропатолога, і в 1963 році відповідно до рішення медично-педагогічної комісії при Уманському відділу народної освіти від 24 червня 1963 року комісією був встановлений діагноз: "Дебільність", та комісія вирішила, що ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_9 підлягає навчанню в допоміжній школі. Відповідно до індивідуальної картки дитини, заведеної допоміжною школою-інтернатом с. Бабанка Уманського району Черкаської області, ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , мав встановлений в 1963 році діагноз: дебільність, олігофренія в стадії дебільності, в подальшому, під час наступних його обстежень даний діагноз в 1964, 1966,1967, 1968,1969 роках підтверджувався. Окрім того, відповідно до вищевказаної індивідуальної картки дитини, а саме, відповідно до арк. 4 даної картки, анамнез невропатолога містить наступні дані: діагноз - олігофренія ст. дебільності обумовленний в/утробной шкідливістю з синдромом психомоторного збудження. В подальшому, відповідно до довідки №100 від 15.05.2017 року, виданої Маньківським районним військовим комісаріатом, ОСОБА_8 , 1953 року народження, був звільнений від проходження строкової військової служби 18.02.1970 року на підставі ст. 16 (дебільність помірно виражена, встановлена в лікувальному закладі) відповідно до розкладу хвороб МО СРСР від 1966 року №24. В подальшому ОСОБА_8 , проходив переосвідчення ВЛК при Маньківському РВК 08.10.1884 року та визнаний непридатним у мирний час, обмежено здатним в військовий час на підставі ст. 1 б (дебільність помірно виражена, встановлена в лікувальному закладі) розкладу хвороб МО СРСР від 1973 року №185, 07.04.1998 року визнаний непридатним у мирний час, обмежено здатним в військовий час на підставі ст. 206 (дебільність у помірно вираженому ступіні) розкладу хвороб МО України від 1994 року №2, тобто внаслідок хвороби ОСОБА_8 , був непридатний до військової служби в збройних силах. Батьки померлого турбувались і дбали про нього як сина все їх і його життя, оскільки внаслідок наявної хвороби він не міг повністю розуміти значення своїх дій та керувати ними, потребував уваги і постійного розумного наставництва над ним в повсякденному житті і особливо при прийнятті важливих рішень, допомоги при вирішенні побутових питань аж до придбання необхідних продуктів харчування, одягу, оплати комунальних послуг, оформлення пенсії, субсидій і таке інше в органах соцзабезу та інших повсякденних життєвих ситуаціях. Наприкінці 1997 року ОСОБА_8 , запропонував ОСОБА_3 , одружитись, вони подали спільну заяву про реєстрацію шлюбу, і 22.01.1998 року шлюб між ними був зареєстрований відділом реєстрації актів громадського стану Маньківської райдержадміністрації Черкаської області, актовий запис №2 від 22.01.1998 року. Позивачці ОСОБА_3 , було відомо про наявність даного захворювання в її чоловіка ОСОБА_8 . Шлюбні відносини між подружжям були нормальними, обидва з подружжя з повагою та належною шаною ставились один до одного, допомагали один одному у повсякденному житті, а саме, допомагали один одному на городах, по господарству, ОСОБА_3 , із своєю родиною допомагала ОСОБА_8 , та його батькам в сільському господарстві, тому що батьки ОСОБА_12 мали великі городи, тримали свиней і корів з телятами, допомагала обробляти городи, косити, сушити, збирати і скиртувати сіно, доглядати, доїти і утримувати худобу, допомагала з домашнім консервуванням та у вирішенні інших побутових ситуацій. Після смерті батьків ОСОБА_8 , ОСОБА_3 , та ОСОБА_8 , підтримували належні подружні відносини, допомагали один одному в усьому. ОСОБА_3 , мала достатній вплив на її чоловіка ОСОБА_8 , і останній майже завжди дослухався до думки дружини. ІНФОРМАЦІЯ_8 у віці 78 років помер батько ОСОБА_8 , і ІНФОРМАЦІЯ_7 у віці 85 років померла його мати. Відповідно до належним чином завіреної копії трудової книжки ОСОБА_8 , за час перебування в шлюбі, а саме, 18 років і майже 10 місяців, ОСОБА_8 , пропрацював в різних установах 6 років 0 місяців і 19 днів, перебував на обліку як безробітний 1 рік 8 місяців і 21 день, та протягом 5 років 7 місяців та 9 днів отримував допомогу по догляду за інвалідом І гр. (80 р.), згідно з медичним висновком, а саме, ОСОБА_8 , доглядав свою матір, ОСОБА_10 до дня її смерті ІНФОРМАЦІЯ_7 , коли, відповідно до копії свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 , актовий запис про смерть №94 від 16.10.2012 року по Маньківському районному відділу реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Черкаській області, ОСОБА_10 , померла. В інший час ОСОБА_8 , перебував на утриманні своєї дружини, ОСОБА_3 . Окрім того, відповідно до запису №24 від 01.03.2002 року, який знаходиться на арк. 19 належним чином завіреної копії трудової книжки ОСОБА_8 , його було звільнено із ТОВ «Мир» за п. 4 ст. 40 КЗпП України за прогули. В той же час ОСОБА_3 , постійно протягом всього часу перебування в шлюбі з ОСОБА_8 , працювала в архівному відділі Маньківської райдержадміністрації, а з 11.07.2004 року перебуває на пенсії у зв`язку з досягненням пенсійного віку. Таким чином, на підставі викладених обставин, можна зробити висновок про те, що померлий ОСОБА_8 , не мав постійного заробітку, часто не працював, допомога по безробіттю та допомога по догляду за інвалідом І гр., є дуже малою в грошовому еквіваленті, і ОСОБА_8 , впродовж тривалого часу перебував на утриманні його дружини, ОСОБА_3 . В подальшому, з 29 грудня 2013 року ОСОБА_8 , було призначено пенсію за віком, у ОСОБА_8 , з`явилося постійне джерело доходів, ОСОБА_8 , почав вживати алкогольні напої дедалі частіше. Впродовж 2014-2016 року його неодноразово бачили мешканці смт. Маньківка в стані сильного алкогольного сп`яніння. Маючи постійне джерело доходів та зловживаючи алкогольними напоями, ОСОБА_8 , частково вийшов з-під контролю ОСОБА_3 , яка всіляко намагалась допомогти ОСОБА_8 , позбутись алкогольної залежності, оскільки внаслідок наявного вродженого душевного захворювання здатність до самоконтролю та критичного мислення у померлого була вкрай низькою, а постійне вживання алкоголю ще більше погіршувало стан його душевного здоров`я. Представник позивача по зустрічному позову також зазначає, що незважаючи на алкогольну залежність ОСОБА_13 відносини в їх з ОСОБА_3 , сім`ї були нормальними та такими, які властиві для подружжя. ОСОБА_3 , та ОСОБА_8 , допомагали один одному по господарству, ОСОБА_3 , допомагала ОСОБА_12 в щоденних справах, складала списки покупок на тиждень, допомагала йому купувати все необхідне на базарі та в магазинах, консервувала для нього зимові запаси, ОСОБА_8 , постійно харчувався в ОСОБА_3 , оскільки остання за станом здоров`я вже не могла допомагати ОСОБА_8 , в належному йому будинку та на присадибній ділянці. Відповідно до листа №471 від 15.08.2017 року у відповідь на запит адвоката №76 від 14.08.2017 року, Маньківська ЦРЛ повідомила, що ОСОБА_3 , з липня 1980 року перебуває на «Д» обліку у сімейного лікаря, з грудня 2006 року перебуває на «Д» обліку у лікаря - невролога, впродовж 2015-2017 року тричі перебувала на стаціонарному лікуванні в терапевтичному та неврологічному відділенні. Так, відповідно до довідки без номера, ОСОБА_3 , була госпіталізована до неврологічного відділення Маньківської ЦРЛ з діагнозом - гостра гіпертонічна енцефалопатія. Довідка видана 25.10.2016 року о 23.00 год. і, відповідно до листа №471 від 15.08.2017 року, ОСОБА_3 перебувала на стаціонарному лікуванні з 25.10.2017 по 31.10.2017 в неврологічному відділенні Маньківської ЦРЛ. Причини, внаслідок яких ОСОБА_3 , потрапила до лікарні були слідуючі події, а саме: в суботу, 24 жовтня 2015 року, ОСОБА_8 , повідомив дружині ОСОБА_3 , що до нього мають приїхати родичі з Одеси. В ОСОБА_3 , в гостях перебували син з дружиною та онукою, всі разом вони пішли на базар, придбали продуктів харчування для приготування святкового столу і зустрічі гостей. Того ж дня в обідню пору до ОСОБА_3 , додому приїхали на машині племінниця ОСОБА_8 . Оксана з чоловіком та тітка ОСОБА_14 . Всі сіли до столу, пообідали, причому алкогольних напоїв за столом не було, оскільки з релігійних міркувань ОСОБА_3 , не вживає алкогольних напоїв та проти вживання алкоголю ОСОБА_8 . Після обіду всі спілкувались під час загальної бесіди і близько 16 год. Оксана з чоловіком поїхали до будинку ОСОБА_8 , ОСОБА_3 , а ОСОБА_8 , пішов до свого будинку після 17 год., до гостей і порати по господарству. Наступного дня, 25.10.2015 року, ОСОБА_8 , з ознаками похмілля ввірвався до будинку ОСОБА_3 , близько 7 год. ранку, пробіг до кімнати, де в шафі зберігались всі документи родини, і, сказавши, що йому сказали забрати документи, вихопив папку з документами із шафи і вибіг з будинку, напіввзувшись, добіг до хвіртки, де його чекала машина племінниці ОСОБА_15 та її чоловіка з заведеним мотором, сів в машину, і машина відразу рушила з місця в невідомому напрямку. На спроби ОСОБА_3 , з`ясувати, для чого йому знадобились документи, ОСОБА_8 , сказав, що йому сказали забрати документи і більше нічого не пояснив. Впродовж дня ОСОБА_3 , неодноразово намагалась додзвонитись до ОСОБА_8 , на стаціонарний та мобільний телефони, стаціонарний телефон не відповідав, а при дзвінку на мобільний ОСОБА_8 , один раз взяв слухавку, однак нічого не говорив. В подальшому мобільний телефон був поза зоною досяжності. Від перенесеного потрясіння у ОСОБА_3 , піднявся тиск, вона змушена була приймати препарати для його зниження, однак таблетки не допомагали, і в подальшому вона змушена була звернутись до лікарні, і була госпіталізована до неврологічного відділення Маньківської ЦРЛ, про що зазначалось вище. Через декілька днів ОСОБА_8 , з`явився в смт. Маньківка і дізнався, що ОСОБА_3 , перебуває в лікарні. ОСОБА_8 , відвідував ОСОБА_3 , в лікарні і пізніше вдома, повідомивши, що був в Одесі в родичів. На запитання, для чого йому знадобились документи і де документи зараз, ОСОБА_8 , повідомив, що він не знає, де документи, і що йому сказали про документи не говорити. Лише після смерті ОСОБА_8 , та подання ОСОБА_3 , заяви про прийняття спадщини після смерті чоловіка ОСОБА_8 , ОСОБА_3 , зі слів нотаріуса стало відомо про наявність заповіту, складеного померлим ОСОБА_8 , а після розгляду Маньківським районним судом Черкаської області заяви про забезпечення доказів та ознайомленням з матеріалами спадкової справи №381 за 2016 рік, стало відомо про наявність заповіту, вчиненого ОСОБА_8 26.10.2015 року на користь ОСОБА_1 та ОСОБА_6 , тобто на другий день після того, як останній забрав папку з документами, яка з його відома та відповідно до його волі та волі його померлих батьків зберігалась ОСОБА_3 , в належному їй будинку. В папці з документами зберігались правовстановлюючі документи на земельні ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, договори оренди земель, договори на депозитні рахунки в банківських установах, амбулаторна картка ОСОБА_8 , особисті документи ОСОБА_8 , а саме, свідоцтво про народження, свідоцтва про смерть батьків, шкільний атестат, відомості про сплату податків за землю, пенсійне посвідчення і таке інше. В подальшому між подружжям ОСОБА_8 , та ОСОБА_3 , зберігались нормальні подружні відносини. На підставі вищевикладеного представник позивача по зустрічному позову вважає, що заповіт, складений ОСОБА_8 , слід визнати недійсним.

Представник позивача по первинному позову в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Відповідач та представник відповідача по первинному позову в судовому засіданні позовні вимоги по первинному позову не визнали.

Позивач та представник позивача по зустрічному позову в судовому засіданні позовні вимоги по зустрічному позову підтримали в повному обсязі.

Представник відповідачів по зустрічному позову в судовому засіданні позовні вимоги по зустрічному позову не визнав.

Представник третьої особи по зустрічному позову: Маньківської державної нотаріальної контори Головного територіального управління юстиції у Черкаській області в судове засідання не з`явився, але згідно письмової заяви просить справу розглядати у її відсутність, при прийнятті рішення покладається на думку суду (а.с.100,т.1).

Третя особа по зустрічному позову: приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Фадєєва Н.О., в судове засідання не з`явилася, але згідно письмової заяви просить справу розглядати у її відсутність та заперечує проти задоволення зустрічного позову (а.с.124,т.1).

Суд, вивчивши матеріали справи, встановив наступні обставини та відповідні правовідносини:

26.10.2015 року ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , склав заповіт серії НАР 239958, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу - Фадєєвою Н.О., що зареєстрований в реєстрі за №3373, відповідно до якого належні йому земельні ділянки заповідав своїм внукам, а саме: земельну ділянку, площею 3,3358 га., кадастровий номер: 7123155100:02:002:0296, та площею 4,5237 га., кадастровий номер: 7123155100:02:002:0198, що розташовані за адресою: Черкаська область Маньківський район смт. Маньківка - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ; земельну ділянку, площею 4,5237 га., кадастровий номер: 7123155100:02:002:0199, що розташована в адмінмежах Маньківської селищної ради Маньківського району Черкаської області - ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . (а.с.5,т.1).

ІНФОРМАЦІЯ_5 в смт. Маньківка Черкаської області помер ОСОБА_8 , свідоцтво про смерть актовий запис №107 від 08.11.2016 року, видане Маньківським районним відділом ДРАЦС Головного територіального управління юстиції в Черкаській області (а.с.54).

Судом встановлено, що після смерті ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_5 до державної нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини за законом звернулась - ОСОБА_5 та ОСОБА_7 .

20.07.2017 року державним нотаріусом Маньківської державної нотаріальної контори Шевченко Н.Г., винесено постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії, а саме - видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом ОСОБА_1 на земельну ділянку після смерті - ОСОБА_8 . (а.с.62,т.1.), оскільки, відповідно до пункту 4.12 пункту 4 глави 10 розділу II Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22.02.2012 року за №282/20595, свідоцтво про право на спадщину видається за наявності у спадковій справі всіх необхідних документів, а саме представником ОСОБА_1 не було пред`явлено правовстановлюючий документ на земельну ділянку, тому у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом ОСОБА_1 відмовлено.

29.07.2017 року державним нотаріусом Маньківської державної нотаріальної контори Шевченко Н.Г., винесено постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії, а саме - видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом ОСОБА_6 на земельну ділянку після смерті - ОСОБА_8 . (а.с.64,т.1.), оскільки, відповідно до пункту 4.12 пункту 4 глави 10 розділу II Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22.02.2012 року за №282/20595, свідоцтво про право на спадщину видається за наявності у спадковій справі всіх необхідних документів, а саме представником ОСОБА_6 не було пред`явлено правовстановлюючий документ на земельну ділянку, тому у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом ОСОБА_6 , відмовлено.

Судом також встановлено, що протягом встановленого законодавством шестимісячного строку ОСОБА_3 подала заяву про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_8 до Маньківської державної нотаріальної контори, на підставі того, що відповідач - ОСОБА_3 , перебувала з померлим ОСОБА_8 , в зареєстрованому шлюбі з 22.01.1998 року і до дня його смерті. По факту смерті ОСОБА_8 , в Маньківській держнотконторі було заведено спадкову справу №381 за 2016 рік.

Представник позивача по первинному позову обгрунтовуючи позовні вимоги зазначає, що померлий ОСОБА_8 , був особою похилого віку, часто хворів, останні роки не міг самостійно себе обслуговувати та потребував постійної сторонньої допомоги, не міг вільно самостійно пересуватись. Доглядом ОСОБА_8 , забезпеченням його ліками, продуктами та побутовим обслуговуванням по мірі можливостей займались близькі люди. Про безпорадний стан ОСОБА_8 , було відомо відповідачу ОСОБА_3 , проте останніх 2,5 роки вони не проживали разом, та відповідач жодного разу не навідувалась до чоловіка і не мала наміру надавати йому будь-якої матеріальної чи іншої допомоги. Лише після смерті ОСОБА_8 , відповідач подала заяву про прийняття спадщини і на його думку наведене дає підстави відповідно до ч. 5 ст. 1224 ЦК України до усунення ОСОБА_3 від права на спадкування.

Представник позивача по зустрічному позову обгрунтовуючи свої позовні вимоги зазначає, що заповіт, вчинений померлим ОСОБА_8 в м. Одеса 26.10.2015 року о 17 год. 20 хв., посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Фадєєвою Н.О., зареєстрований в реєстрі за №3373 є недійсним, оскільки вчинений особою обмеженою у дієздатності.

Відповідно до рішення медично-педагогічної комісії при Уманському відділуі народної освіти від 24 червня 1963 року комісією був встановлений відносно ОСОБА_8 діагноз: Дебільність, та комісія вирішила, що ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_9 підлягає навчанню в допоміжній школі (а.с.74,т.1).

Відповідно до індивідуальної картки дитини, заведеної допоміжною школою-інтернатом с. Бабанка Уманського району Черкаської області, ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , мав встановлений в 1963 році діагноз: дебільність, олігофренія в стадії дебільності, в подальшому, під час наступних його обстежень даний діагноз в 1964,1966,1967 1968,1969 роках підтверджувався (а.с.70-73).

Відповідно до довідки №100 від 15.05.2017 року, виданої Маньківським районним військовим комісаріатом, ОСОБА_8 , 1953 року народження, був звільнений від проходження строкової військової служби 18.02.1970 року на підставі ст. 1б (дебільність помірно виражена, встановлена в лікувальному закладі) розкладу хвороб МО СРСР від 1966 року №24. В подальшому ОСОБА_8 , проходив переосвідчення ВЛК при Маньківському РВК 08.10.1884 року та визнаний непридатним у мирний час, обмежено здатним в військовий час на підставі ст. 1 б (дебільність помірно виражена, встановлена в лікувальному закладі) розкладу хвороб МО СРСР від 1973 року №185, 07.04.1998 року визнаний непридатним у мирний час, обмежено здатним в військовий час на підставі ст. 206 (дебільність у помірно вираженому ступіні) розкладу хвороб МО України від 1994 року №2 (а.с.75, т.1).

22.01.1998 року шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_8 зареєстрований відділом реєстрації актів громадського стану Маньківської райдержадміністрації Черкаської області, актовий запис №2 від 22.01.1998 року.

Позивачка по зустрічному позову згідно безпосередніх показів суду, показала що передумовою вчинення спірного заповіту були події 24.10.2015 року, коли ОСОБА_8 , повідомив , що до нього мають приїхати родичі з Одеси. Того ж дня в обідню пору до ОСОБА_3 , додому приїхали на машині племінниця ОСОБА_8 з чоловіком та тітка ОСОБА_14 . Алкогольних напоїв в той день вони не вживали, оскільки з релігійних міркувань ОСОБА_3 , не вживає алкогольних напоїв та проти вживання алкоголю ОСОБА_8 . Після обіду всі спілкувались під час загальної бесіди і близько 16 год. Оксана з чоловіком поїхали до будинку ОСОБА_8 , а ОСОБА_8 , пішов до свого будинку після 17 год., до гостей і порати по господарству. Наступного дня, 25.10.2015 року, ОСОБА_8 , з ознаками похмілля ввірвався до будинку ОСОБА_3 , близько 7 год. ранку, пробіг до кімнати, де в шафі зберігались всі документи родини, і, сказавши, що йому сказали забрати документи, вихопив папку з документами із шафи і вибіг з будинку, напіввзувшись, добіг до хвіртки, де його чекала машина племінниці ОСОБА_15 та її чоловіка, сів в машину, і машина відразу рушила з місця в невідомому напрямку. На спроби ОСОБА_3 , з`ясувати, для чого йому знадобились документи, ОСОБА_8 , сказав, що йому сказали забрати документи і більше нічого не пояснив. Через декілька днів ОСОБА_8 , з`явився в смт. Маньківка. На запитання, для чого йому знадобились документи і де документи зараз, ОСОБА_8 , повідомив, що він не знає, де документи, і що йому сказали про документи не говорити. Лише після смерті ОСОБА_8 , та подання ОСОБА_3 , заяви про прийняття спадщини після смерті чоловіка ОСОБА_8 , ОСОБА_3 , зі слів нотаріуса стало відомо про наявність заповіту, складеного померлим ОСОБА_8 .

Згідно показів свідка ОСОБА_16 , даними нею безпосередньо суду, вбачається, що остання зазначає, що покійного ОСОБА_17 вона знає з 1979 року. Коли ОСОБА_8 випивав він ставав неконтрольований, він не контролював ні слів ні вчинків, за ним постійно потрібен був догляд.

Згідно показів свідків ОСОБА_18 та ОСОБА_19 даними ними безпосередньо суду, вбачається, що кожен зокрема зазначив, що знав ОСОБА_17 , він вживав алкогольні напої. Вони з ним разом копали ями на кладовищі. Покійний був одружений, проживав з жінкою. Він до неї ходив то вона до нього та допомагали один одному.

Свідок ОСОБА_20 , суду безпосередньо показала, що ОСОБА_21 та ОСОБА_12 вона знає близько двадцяти років як офіційно розписаних. Вони проживали трішки в неї трішки в нього. Божкову батьки покійного ОСОБА_12 любили тому, що вона була віруюча. У ОСОБА_22 був складний характер, а вона знала як до нього підійти, в неї була витримка. Перед смертю ОСОБА_8 з хлопцями випивав, а йому пити не можна було.

Свідок ОСОБА_23 , також суду безпосередньо показав, що ОСОБА_3 та ОСОБА_8 проживали розписані як чоловік та жінка, доглядали його батьків до смерті. Після смерті батьків ОСОБА_8 став трохи випивати. З 2012 року по 2016 рік бачив його постійно на подвір`ї ОСОБА_21 .

До показів свідків ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_26 , ОСОБА_27 , ОСОБА_28 ОСОБА_29 , ОСОБА_30 суд відноситься критично, оскільки дані покази не відображають в достатній мірі особливості психічного стану ОСОБА_8 в період вчинення спірного заповіту. Крім того суд критично відноситься до показів свідків ОСОБА_31 та ОСОБА_32 , оскільки останні перебувають в близьких родинних відносинах з ОСОБА_3 .

Згідно висновку судово-психіатричного експерта №165 від 07.05.2018 р., вбачається, що комісія прийшла до висновку, що у ОСОБА_17 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_10 на час складання ним заповіту 26.10.2015 р. відмічалися прояви психічного розладу у формі легкої розумової відсталості (рівень помірно-вираженої дебільності), ускладненої зловживаннями алкогольними напоями з незначними розладами поведінки, що істотно впливало на його здатність усвідломлювати значення своїх дій та керувати ними (а.с.31-36,т.1).

Допитаний в судовому засіданні в якості експерта ОСОБА_33 підтвердив висновки викладені в висновку судово-психіатричного експерта №165 від 07.05.2018 р.

Вирішуючи даний спір по суті суд керується наступним.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Статтями 12, 81 ЦПК України передбачено обов`язок сторін доводити ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є частиною національного законодавства, кожна людина при визначенні її громадянських прав і обов`язків має право на справедливий судовий розгляд.

Відповідно до ч.5 ст.1224 ЦК України за рішенням суду особа може бути усунена від права на спадкування за законом, якщо буде встановлено, що вона ухилялася від надання допомоги спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані.

Згідно роз`яснень Пленуму Верховного Суду України, що містяться в п.6 постанови «Про судову практику у справах про спадкування» від 30 травня 2008 року № 7, вимога про усунення спадкоємця від права на спадкування може бути пред`явлена особою, для якої таке усунення породжує пов`язані зі спадкуванням права та обов`язки, (збільшення частки у спадщині, зміна черговості одержання права на спадкування), одночасно з її позовом про одержання права на спадкування з підстав, визначених у частині другій статті 1259 ЦК України.

Статтею 1259 ЦК України передбачена можливість зміни черговості одержання спадкоємцями права на спадкування.

Згідно абз.2 ч.3 ст. 1224 ЦК України не мають права на спадкування за законом батьки (усиновлювачі) та повнолітні діти (усиновлені), а також інші особи, які ухилялися від виконання обов`язку щодо утримання спадкодавця, якщо ця обставина встановлена судом.

Згідно з роз`ясненнями Пленуму Верховного Суду України, що містяться у п.6 Постанови «Про судову практику у справах про спадкування» від 30 травня 2008 року № 7, правило абз. 2 ч.3 ст. 1224 ЦК стосується особи, яка зобов`язана була утримувати спадкодавця згідно з нормами Сімейного кодексу України. Факт ухилення особи від виконання обов`язку щодо утримання спадкодавця встановлюється судом за заявою заінтересованої особи (інших спадкоємців або територіальної громади). При цьому слід враховувати поведінку особи, розуміння нею свого обов`язку щодо надання допомоги, її необхідність для існування спадкодавця, наявність можливості для цього та свідомого невиконання такою особою встановленого обов`язку.

Правило ч. 5. ст. 1224 ЦК стосується всіх спадкоємців за законм, зокрема й тих, які відповідно до СК не були зобов`язані утримувати спадкодавця. Безпорадним слід розуміти стан особи, зумовлений похилим віком, тяжкою хворобою або каліцтвом, коли вона не може самостійно забезпечити умови свого життя, потребує стороннього догляду, допомоги та піклування.

Таким чином, при вирішенні справи про усунення особи від права на спадщину на підставі ч.5 ст.1224 ЦК України потрібно встановити як факт ухилення особи від надання спадкодавцеві допомоги, так і факт перебування спадкодавця в безпорадному стані через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво та потребу спадкодавця в допомозі цієї особи.

Для постановлення рішення про усунення від спадкування у справі повинні бути надані належні та допустимі докази, які б свідчили про те, що спадкодавець потребував допомоги відповідача, останній мав можливість її надати, проте ухилявся від обов`язку щодо її надання.

Ухилення особи від надання допомоги спадкодавцеві, який її потребував, полягає в умисних діях чи бездіяльності особи, спрямованих на уникнення від обов`язку забезпечити підтримку та допомогу спадкодавцю. Тобто ухилення, пов`язане з винною поведінкою особи, яка усвідомлювала свій обов`язок, мала можливість його виконувати, але не вчиняла необхідних дій. Крім цього, підлягає з`ясуванню судом питання, чи потребував спадкодавець допомоги від спадкоємця за умови отримання її від інших осіб, чи мав спадкоємець матеріальну та фізичну змогу надавати таку допомогу.

Таким чином, ухилення від надання допомоги спадкодавцеві характеризується умисною формою вини.

Отже, для задоволення позовних вимог у справах про усунення від спадкування відповідно до ч.5 ст.1224 ЦК України має значення сукупність таких обставин: 1) перебування спадкодавця в безпорадному стані; 2) потреба спадкодавця в допомозі саме цієї особи; 3) ухилення особи від надання спадкодавцеві допомоги при можливості її надання.

В даному випадку сукупність даних обставин не знайшла свого підтвердження в судовому засіданні і спростовується доказами дослідженими в судовому засіданні з відповідною оцінкою їх належності та допустимості.

Відповідно до положень ч.1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Представником позивача по первинному позову, відповідно до вимог ст. 81 ЦПК України, не було надано суду належних та допустимих доказів того, що спадкодавець ОСОБА_8 потребував допомоги ОСОБА_3 , як і доказів того що дана допомога не надавалася ОСОБА_3 ОСОБА_8 , а також доказів умисного ухилення відповідачки від надання допомоги спадкодавцю чи її бездіяльності, спрямованої на уникнення від обов`язку забезпечити підтримку та допомогу спадкодавцю.

Суд також при вирішенні даного спору зазначає, що згідно ст. 1233 ЦК України, заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.

За ст. 1247 ЦК України, заповіт складається у письмовій формі, із зазначенням місця та часу його складення. Заповіт має бути особисто підписаний заповідачем. Заповіт має бути посвідчений нотаріусом або іншими посадовими, службовими особами, визначеними у ст. 1251-1252 цього Кодексу.

Частиною 1 ст. 1257 ЦК України визначено, що підставами нікчемності заповіту, тобто недійсності відповідно до закону, є складання з порушенням вимог щодо форми та посвідчення заповіту.

Згідно п. 8 Постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 6 листопада 2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» встановлено, що відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) вимог, які встановлені ст. 203 цього Кодексу, саме на момент вчинення правочину.

Заповіт, як односторонній правочин, підпорядковується загальним правилам ЦК України щодо недійсності правочинів.

За ст.ст. 1233, 1234 ЦК України заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті. Право на заповіт має фізична особа з повною цивільною дієздатністю. Право на заповіт здійснюється особисто. Вчинення заповіту через представника не допускається.

Згідно зі ст. 1223 ЦК України, право на спадкування мають особи, визначені у заповіті.

Відповідно до частини другої статті 1257 ЦК України за позовом заінтересованої особи суд визнає заповіт недійсним, якщо буде встановлено, що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі.

Згідно із ч. 1, ч. 2 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 ЦК України.

Стаття 1257 ЦК України передбачає вичерпний перелік підстав для визнання заповіту недійсним, в якій передбачено, що заповіт, складений особою, яка не мала на це права, а також заповіт, складений з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення, є нікчемним. За позовом заінтересованої особи суд визнає заповіт недійсним, якщо буде встановлено, що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі. Таке ж положення міститься і у частині 3 статті 203 ЦК України, згідно якої волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Відповіднодо ч.2 ст. 203 ЦК України соба, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Отже, заповіт, як односторонній правочин підпорядковується загальним правилам ЦК України щодо недійсності правочинів. Недійсними є заповіти: 1) в яких волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі; 2) складені особою, яка не мала на це права (особа не має необхідного обсягу цивільної дієздатності для складання заповіту); 3) складені з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення (відсутність нотаріального посвідчення або посвідчення особами, яке прирівнюється до нотаріального, складання заповіту представником, відсутність у тексті заповіту дати, місця його складання тощо).

Із змісту наведених норм вбачається, що дійсним, тобто таким, що відповідає вимогам закону є заповіт, який посвідчений уповноваженою особою, яка мала на це право в силу закону, відсутні порушення його форми та посвідчення, волевиявлення заповідача було вільним і відповідало його волі.

Тлумачення частини другої статті 1257 ЦК України свідчить, що для дійсності заповіту волевиявлення заповідача має бути вільним та відповідати його внутрішній волі.

Воля - це внутрішнє бажання заповідача визначити долю спадщини на випадок своєї смерті шляхом складання особистого розпорядження (заповіту). Волевиявлення - це зовнішній прояв внутрішньої волі, який знаходить своє втілення в заповіті, складеному та посвідченому відповідно до вимог, передбачених ЦК.

Висновок експертизи у даній справі є лише одним із доказів у справі і суд дає йому належну оцінку в сукупності з іншими доказами, будь-які зовнішні обставини (показання свідків про поведінку особи тощо) мають лише побічне значення для встановлення того, чи була здатною особа в конкретний момент вчинення правочину розуміти значення своїх дій та (або) керувати ними.

Проаналізувавши вищевикладене, суд приходить до висновку, що ОСОБА_8 як до вчинення заповіту, під час вчинення заповіту і після вчинення заповіту не міг в повній мірі усвідомлювати значення своїх дій і керувати ними, що є підставою до визнання спірного заповіту недійсним, оскільки під час вчинення заповіту волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі і дана особа фактично не мала необхідний обсяг цивільної дієздатності, тому на підставі вищевикладеного суд вважає, що задоволенні первинного позову слід відмовити, а зустрічний позов підлягає до задоволення із визнанням заповіту, який вчинений в м. Одеса 26.10.2015 року о 17 год. 20 хв., ОСОБА_8 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_10 , посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Фадєєвою Н.О., зареєстрований в реєстрі за №3373 , недійсним.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 4, 12, 77, 78, 81, 141, 263, 265 ЦПК України, ст. ст. 203, 215, 1223, 1224, 1233, 1234, 1247, 1251, 1252, 1257, 1259 ЦК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

У задоволенні первинного позову ОСОБА_1 , представника позивача: ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про усунення від права спадкування за законом - відмовити.

Зустрічний позов ОСОБА_3 , представника позивача: ОСОБА_4 до ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , законним представником якого є ОСОБА_7 , ОСОБА_1 , третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: Маньківської державної нотаріальної контори Головного територіального управління юстиції у Черкаській області та приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Фадєєвої Н.О., про визнання заповіту недійсним - задоволити.

Визнати заповіт, вчинений в м. Одеса 26.10.2015 року о 17 год. 20 хв., ОСОБА_8 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_10 , посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Фадєєвою Н.О., зареєстрований в реєстрі за №3373 - недійсним.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Апеляційного суду Черкаської області через Маньківський районний суд Черкаської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження.

Повний текст рішення виготовлений 09.04.2019 р.

Суддя І.Д.Калієвський