Постанова

від 09.04.2019 по справі 127/11983/18

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 127/11983/18

Провадження № 22-ц/801/570/2019

Категорія: 34

Головуючий у суді 1-ї інстанції Вохмінова О. С.

Доповідач:Войтко Ю. Б.

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 квітня 2019 року м. Вінниця

Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з цивільних справ:

головуючого (судді-доповідача) Войтка Ю.Б.,

суддів Міхасішина І.В., Стадника І.М.,

з участю секретаря судового засідання: Безрученко Н.Р.,

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду № 2 апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства Страхова група ТАС на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 09 січня 2019 року, ухвалене під головуванням судді Вохмінової О.С. у місті Вінниці, зі складення його повного тексту 21 січня 2019 року, та апеляційну скаргу ОСОБА_4, в інтересах якого діє представник - адвокат Куций Ростислав Андрійович, на додаткове рішення цього ж суду від 23 січня 2019 року,

у справі № 127/11983/18 за позовом ОСОБА_6 до Приватного акціонерного товариства Страхова група ТАС , треті особи без самостійних вимог - ОСОБА_7, ОСОБА_4, про відшкодування шкоди,

встановив:

У травні 2018 року ОСОБА_6 звернулась в Вінницький міський суд Вінницької області з вказаним позовом про відшкодування шкоди, який з урахуванням уточнених позовних вимог мотивувала тим, що 25 жовтня 2017 року о 13.40 год. в м. Вінниці на перехресті вулиць Замостянська-Київська, вона, керуючи автомобілем Renault Fluence державний номер НОМЕР_5, зіткнулась з автомобілем Peugeot 308 державний номер НОМЕР_3, яким керував ОСОБА_4, що призвело до механічних пошкоджень транспортного засобу позивача.

Автомобіль Реиgеоt 308 державний номер НОМЕР_3, яким керував ОСОБА_4, належить ОСОБА_7

Постановою Вінницького міського суду Вінницької області від 13 листопада 2017 року позивача визнано винною у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та застосовано адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 340 грн.

Постановою Апеляційного суду Вінницької області від 21 грудня 2017 року провадження у справі відносно ОСОБА_6 за ст. 124 КУпАП закрито в зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.

Згідно висновку експерта Вінницького відділення НДЕКЦ від 07 березня 2018 року водій автомобіля Реиgеоt 308 державний номер НОМЕР_3 ОСОБА_4 порушив вимоги п. 10.1 Правил дорожнього руху, в результаті чого сталася ДТП, чим завдано матеріальної шкоди водієві автомобіля Renault Fluence державний номер НОМЕР_5 ОСОБА_6

Цивільно-правова відповідальність особи, яка керувала автомобілем Реиgеоt 308, державний номер НОМЕР_3, на момент ДТП була застрахована в ПАТ Страхова група ТАС згідно полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності № АК/6885909 від 28.07.2017, строк дії якого встановлено до 28.07.2018.

Посилаючись на норми статей 1187, 1194 ЦК України, Закону України Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів позивач просила стягнути з Приватного акціонерного товариства Страхова група ТАС на її користь матеріальні збитки, що були їй спричинені внаслідок ДТП в розмірі 62 300,46 грн та судові витрати понесені нею у справі.

Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 09 січня 2019 року позов задоволено, стягнуто з Приватного акціонерного товариства Страхова група ТАС на користь ОСОБА_6 62 300,05 грн у відшкодування матеріальної шкоди.

Призначено судове засідання для вирішення клопотань представників позивача і третьої особи про судові витрати у справі, на 23.01.2019 та встановлено строк для подання представниками позивача та представником третьої особи доказів судових витрат - протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду.

Додатковим рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 23 січня 2019 року стягнуто з Приватного акціонерного товариства Страхова група ТАС на користь ОСОБА_6 судові витрати в сумі 7 380 (сім тисяч триста вісімдесят) грн 16 к.

В задоволенні заяви представника третьої особи Куцого Р.А. про стягнення судових витрат - відмовлено.

Не погоджуючись із додатковим рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 23 січня 2019 року, ОСОБА_4, в інтересах якого діє представник - адвокат Куций Ростислав Андрійович, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане рішення в частині відмови у стягненні витрат на правничу допомогу третій особі ОСОБА_4 та ухвалити в цій частині нове рішення, яким стягнути з Приватного акціонерного товариства Страхова група ТАС на користь ОСОБА_4 витрати на правничу допомогу в сумі 4 072,05 грн.

Апеляційна скарга мотивована тим, що представник третьої особи ОСОБА_4 не може погодитись із висновком суду першої інстанції, який на його думку є помилковим і призводить до порушення прав його довірителя на правничу допомогу та відшкодування її вартості в порядку визначеному процесуальним законом.

Приватне акціонерне товариство Страхова група ТАС не погоджуючись із рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 09 січня 2019 року подало апеляційну скаргу, в якій посилаючись на незаконність та необґрунтованість рішення, вважає, що воно грубо порушує норми матеріального та процесуального права, а також судом неповно з'ясовані обставини, що мають значення для справи, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити ОСОБА_6 у відшкодуванні матеріальної шкоди, розмір якої перевищує 51 917,05 грн.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд стягуючи з відповідача відшкодування матеріальної шкоди у розмірі 62 300,46 грн згідно звіту про визначення вартості матеріального збитку №95бЕ-11/17 від 10.11.2017, грубо порушив норми матеріального права, зокрема абзац 2 пункту 36.2 статті 36 Закону України Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів , не вирахувавши із вищевказаної суми ПДВ на запасні частини, матеріали фарбування, які складають 10 383, 41 грн.

Учасники справи своїм правом на подання відзивів на апеляційні скарги не скористалися.

Апеляційний суд, перевіривши законність і обґрунтованість рішення Вінницького міського суду Вінницької області та додаткове рішення цього ж суду в межах доводів апеляційних скарг, дослідивши матеріали справи, заслухавши осіб, які з'явилися в судове засідання, дійшов таких висновків.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу ОСОБА_6 є власником автомобіля Renault Fluence, державний номер НОМЕР_5 (а. с. 18 зворот).

25 жовтня 2017 року приблизно о 13.40 годин в м. Вінниці на перехресті вулиць Замостянська-Київська відбулось зіткнення автомобіля Renault Fluence, державний номер НОМЕР_5, під керуванням ОСОБА_6, із належним ОСОБА_7 автомобілем Реиgеоt 308 державний номер НОМЕР_3, яким керував ОСОБА_4, що призвело до механічних пошкоджень, зокрема, автомобіля позивача.

Постановою Вінницького міського суду Вінницької області від 13 листопада 2017 року ОСОБА_6 визнано винною у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та застосовано адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 340 грн (а. с. 47).

Відповідно до постанови Апеляційного суду Вінницької області від 21 грудня 2017 року провадження у справі відносно ОСОБА_6 за ст. 124 КУпАП закрито в зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення (а. с. 48-51).

Разом з тим, згідно висновку експертного дослідження Вінницького НДЕКЦ від 07.03.2018 № 1а (а. с. 23-29), експерт встановив, що в діях водія автомобіля Реиgеоt 308 державний номер НОМЕР_3 ОСОБА_4 з технічної точки зору вбачається невідповідність вимогам п. 10.1 Правил дорожнього руху. Можливість попередження зіткнення з боку водія автомобіля Реиgеоt 308 державний номер НОМЕР_3 ОСОБА_4 з технічної точки зору забезпечувалась виконанням ним вимог п. 10.1 Правил дорожнього руху, при умові постійного контролю за рухом даного автомобіля. В ситуації, яка склалась, при врахуванні наданих на дослідження матеріалів (відеозаписів події ДТП), невідповідність дій водія автомобіля Реиgеоt 308 ОСОБА_4 вимогам п. 10.1 Правил дорожнього руху, з технічної точки зору можуть знаходитись в причинному зв`язку з виникненням події даної дорожньо-транспортної пригоди. В ситуації, яка склалась, при технічних параметрах, що містяться в заяві адвоката та наданих матеріалах (відеозаписи події ДТП), водій автомобіля Renault Fluence ОСОБА_6 не мала технічної можливості попередити зіткнення з автомобілем Реиgеоt 308 шляхом термінового гальмування, з зупинкою автомобіля Renault Fluence до смуги руху автомобіля Реиgеоt-308 (а. с. 23-29).

Згідно з полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності № АК/6885909 від 28.07.2017 автомобіль Реиgеоt 308 державний номер НОМЕР_3 застрахований в ПрАТ Страхова група ТАС , строк дії полісу з 29.07.2017 до 28.07.2018 року (а. с. 22). Страхова сума (ліміт відповідальності) за шкоду, заподіяну майну складає 100 000 грн.

Відповідно до висновку експертного автотоварознавчого дослідження № 956Е-11/17, складеного 10.11.2017, вартість матеріального збитку, заподіяного власнику автомобіля Renault Fluence державний номер НОМЕР_5, внаслідок його пошкодження під час ДТП, в цінах станом на час виконання даного дослідження, складає 62 300,46 грн, в тому числі ПДВ (а. с. 8-11).

Проте, позивачу ОСОБА_6 відмовлено у виплаті страхового відшкодування. Підставою для відмови стало те, що вина ОСОБА_4 у вчиненні ДТП не встановлена, крім того, в порушення пункту 35.1 статті 35 Закону України Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів потерпіла особа не подала впродовж одного року з моменту скоєння дорожньо-транспортної пригоди заяви про страхове відшкодування (а. с. 118-119).

В судовому засіданні встановлено, що 26 жовтня 2017 року водій забезпеченого транспортного засобу Реиgеоt 308 державний номер НОМЕР_3 ОСОБА_4 повідомив страховика - ПрАТ Страхова група ТАС про настання дорожньо-транспортної пригоди, що мала місце 25 жовтня 2017 року (а. с. 99).

Крім того, 16 листопада 2017 року стосовно цієї ж ДТП надійшло повідомлення від ОСОБА_6 Згідно вказаних повідомлень було заведено страхову справу № 12741/02/2017/53 (а. с.100-101). Відповідно до акту огляду транспортного засобу Renault Fluence, власником якого є ОСОБА_6, представник страховика - ПрАТ Страхова група ТАС був присутній при огляді цього транспортного засобу (а. с. 102-105). З позовом до суду ОСОБА_6 звернулась 17 травня 2018 року.

Отже суд першої інстанції дійшов правильного висновку про безпідставність заперечень представника відповідача про те, що потерпілою особою не подана протягом року заява про виплату страхового відшкодування.

Також суд визнав безпідставними твердження представника відповідача щодо недоведеності вини ОСОБА_4 у вчиненні ДТП 25 жовтня 2017 року, оскільки його вина і невідповідність таких дій п. 10.1 Правил дорожнього руху встановлена висновком експертного автотехнічного дослідження Вінницького НДЕКЦ від 07.03.2018 № 1а.

Крім того, в судовому засіданні представник третьої особи ОСОБА_4 - Куций Р.А. підтвердив, що ОСОБА_4 визнає вину у вчиненні ДТП.

За таких обставин суд дійшов обґрунтованого висновку, що обов`язок з відшкодування шкоди в межах страхового відшкодування необхідно покласти на страховика.

Разом з тим суд першої інстанції, правильно визначивши правові взаємовідносини сторін, безпідставно стягнув з відповідача ПрАТ Страхова група ТАС на користь позивача ОСОБА_6 суму оціненої шкоди з сумою визначеного відповідно до законодавства податку на додану вартість.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Пунктом 22.1 ст. 22 Закону України Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів від 01.07.2004 N 1961-IV, у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин (далі - Закон N 1961-IV) передбачено, що при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Згідно зі ст. ст. 2, 4, 8, ч. ч. 1, 16 ст. 9, ч. 1 ст. 16 Закону України "Про страхування" страховиками визнаються фінансові установи, які створені у формі акціонерних, повних, командитних товариств або товариств з додатковою відповідальністю згідно з Законом України "Про господарські товариства" з урахуванням особливостей, передбачених цим Законом, а також одержали у встановленому порядку ліцензію на здійснення страхової діяльності.

Статтею 29 Закону N 1961-IV встановлено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

За змістом абзацу другого пункту 36.2 статті 36 Закону N 1961-IV, страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов'язаний: у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його. Якщо відшкодування витрат на проведення відновлювального ремонту пошкодженого майна (транспортного засобу) з урахуванням зносу здійснюється безпосередньо на рахунок потерпілої особи (її представника), сума, що відповідає розміру оціненої шкоди, зменшується на суму визначеного відповідно до законодавства податку на додану вартість. При цьому доплата в розмірі, що не перевищує суми податку, здійснюється за умови отримання страховиком (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) документального підтвердження факту оплати проведеного ремонту. Якщо у зв'язку з відсутністю документів, що підтверджують розмір заявленої шкоди, страховик (МТСБУ) не може оцінити її загальний розмір, виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється у розмірі шкоди, оціненої страховиком (МТСБУ). Страховик має право здійснювати виплати без проведення експертизи (у тому числі шляхом перерахування коштів особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна), якщо за результатами проведеного ним огляду пошкодженого майна страховик і потерпілий досягли згоди про розмір та спосіб здійснення страхового відшкодування і не наполягають на проведенні оцінки, експертизи пошкодженого майна;

Згідно з п. 196.1.3 ст. 196 Податкового кодексу України не є об'єктом оподаткування податком на додану вартість операції з надання послуг із страхування, співстрахування або перестрахування особами, які мають ліцензію на здійснення страхової діяльності відповідно до закону, а також пов'язаних з такою діяльністю послуг страхових (перестрахових) брокерів та страхових агентів.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 14 ЦК України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов'язковим для неї.

З аналізу наведених норм законодавства вбачається, що всі операції з надання послуг із страхування, в тому числі пов'язані з оплатою страхових послуг страхувальником на користь страховика та компенсацією останнім збитків, понесених потерпілим при настанні страхового випадку, не є об'єктом оподаткування ПДВ, в зв'язку з чим, за загальним правилом, як при визначенні розміру страхових платежів, так і при визначенні розміру матеріального збитку чи страхової виплати, підлягаючої до відшкодування страхувальнику чи безпосередньо потерпілій особі (п. 36.4 ст. 36 Закону N 1961-IV), податок на додану вартість не нараховується, окремим рядком не виділяється та страховики не є платниками ПДВ по таких операціях.

Таким чином, у разі, якщо страхові суми не перераховуються безпосередньо потерпілому (позивачу), а спрямовуються на придбання у платника податку на додану вартість послуг по ремонту, заміщенню, відтворенню застрахованого об'єкта чи товарно-матеріальних цінностей, які мають бути використані в процесі його ремонту (запчастини та інші витратні матеріали тощо), то розрахунок суми виплат на таке придбання здійснюється з урахуванням сум податку на додану вартість, які включаються до вартості й виділяються окремим рядком у розрахункових документах.

Разом з тим, якщо придбання послуг по ремонту, заміщенню, відтворенню застрахованого об'єкта чи товарно-матеріальних цінностей, які мають бути використані в процесі його ремонту, здійснюється у неплатника податку на додану вартість, то розрахунок сум виплати здійснюється без урахування сум ПДВ.

При цьому, висновок незалежної оцінки вартості відновлювального ремонту колісного транспортного засобу не є підставою для виникнення податкових зобов'язань, пов'язаних з наданням послуг щодо проведення відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу. Зазначені зобов'язання виникають лише внаслідок фактичного надання послуги з проведення такого ремонту за умови, що виконавець цієї послуги є платником ПДВ. Таким чином у випадку не проведення фактичного ремонту транспортного засобу, або проведення його особою, яка не є платником ПДВ, податкові зобов'язання не виникають.

У відповідності до ч. 2 ст. 14 ЦК України страховик не може бути примушений до виплати ПДВ у складі суми страхового відшкодування за винятком випадку, коли сума ПДВ нарахована та сплачена на користь виконавця послуг з ремонту пошкодженого транспортного засобу, який (виконавець), в свою чергу, має бути платником ПДВ.

Вищевказане узгоджується із приписами ч. 2 ст. 1192 ЦК України, згідно яких розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Враховуючи наведене, рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 09 січня 2019 року слід змінити, зменшивши суму матеріальної шкоди на суму визначеного відповідно до законодавства податку на додану вартість, що передбачено п. 36.2 ст. 36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів": 62 300,46 грн - 10 383,41 грн ПДВ (а. с. 13 т.1) = 51 917,05 грн.

Ухвалюючи додаткове рішення у справі суд керувався нормами статті 141 ЦПК України, відповідно до якої сума витрат на правничу допомогу в розмірі 6 000 грн., а також витрати позивача по оплаті судового збору в розмірі 704,80 грн. та оплаті експертного дослідження в сумі 675,36 грн., а всього 7380,16 грн. підлягає стягненню з відповідача ПрАТ Страхова група ТАС на користь позивача ОСОБА_6

Оскільки представник третьої особи Куций Р.А. не надав відомостей про орієнтовний розрахунок витрат на правничу допомогу ні в заявах по суті спору, ні в підготовчому засіданні, в договорі про надання правничої допомоги від 23 червня 2018 року також відсутні відомості про вартість послуг адвоката, тому суд дійшов висновку про відмову в задоволенні заяви представника третьої особи Куцого Р.А. про стягнення судових витрат.

Так, 15 січня 2019 року представником третьої особи ОСОБА_4 - адвокатом Куцим Р.А. надано: угоду про правничу допомогу від 23 червня 2018 року у справі за позовом ОСОБА_6, акт виконаних робіт з розрахунком їх вартості, на загальну суму 4 072,50 грн. та квитанцію № 01 від 14.01.2019 про сплату ОСОБА_4 адвокату 4 072,50 грн. Відповідно до акту виконаних робіт від 14.01.2019 у справі № 127/11983/18 адвокатом надані такі послуги: ознайомлення з позовом та додатками до нього, узгодження правової позиції - 2 год., ознайомлення з позовом про зміну позову та залучення в якості відповідача СК, а ОСОБА_4 - як третьої особи - 1 год.; участь в судових засіданнях: 03.07.2018, 23.07.2018, 11.09.2018, 10.10.2018, 09.11.2018, 06.12.2018 та 09.01.2019 - 2 год. 21 хв., всього 5 год. 21 хв. Розрахунок: 1921 х 40% х 5 год. 21 хв. = 4 072,50 грн.

Відповідно до статті 134 ЦПК України визначений обов`язок сторони подавати до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які сторона понесла і які очікує понести у зв`язку з розглядом справи. Наслідком невиконання цього обов`язку є відмова у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору (ч. 2 ст. 134 ЦПК України).

У відповідності до статті 26 Закону України Про адвокатуру і адвокатську діяльність , адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Визначення договору про надання правової допомоги міститься в статті першій Закону України Про адвокатуру і адвокатську діяльність , згідно з якою договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

За приписами частини 3 статті 27 Закону України Про адвокатуру і адвокатську діяльність , до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.

Договір про надання правової допомоги за своєю правовою природою є договором про надання послуг, який в свою чергу, врегульовано Главою 63 Цивільного кодексу України. Зокрема, стаття 903 Цивільного кодексу України передбачає, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Глава 52 Цивільного кодексу України регулює загальні поняття та принципи будь-якого цивільного договору, включаючи договір про надання послуг. Стаття 632 Цивільного кодексу України регулює поняття ціни договору; за приписами вказаної статті ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін, зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом, а якщо ціна у договорі не встановлена і не може бути визначена виходячи з його умов, вона визначається виходячи із звичайних цін, що склалися на аналогічні товари, роботи або послуги на момент укладення договору.

Згідно зі статтею 30 Закону України Про адвокатуру і адвокатську діяльність , гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Статтею 133 ЦПК України встановлено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Таким чином, адвокатський гонорар (ціна договору про надання правової допомоги) зазначається сторонами як одна із умов договору при його укладенні. Вказане передбачено як приписами цивільного права, так і Законом України Про адвокатуру та адвокатську діяльність ;

Відсутність в договорі про надання правової допомоги розміру та/або порядку обчислення адвокатського гонорару (як погодинної оплати або фіксованого розміру) не дає як суду, так і іншій стороні спору, можливості пересвідчитись у дійсній домовленості сторін щодо розміру адвокатського гонорару.

Тобто, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити з встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність".

Отже оскільки представник третьої особи без самостійних вимог не надав відомостей про орієнтовний розрахунок витрат на правничу допомогу ні в заявах по суті спору, ні в підготовчому засіданні, в договорі про надання правничої допомоги від 23 червня 2018 року також відсутні відомості про вартість послуг адвоката, колегія суддів вважає, що у суду першої інстанції була відсутня об'єктивна можливість пересвідчитись щодо домовленості між адвокатом Куцим Р.А. та його клієнтом щодо розміру та порядку обчислення адвокатського гонорару, а тому суд ґрунтовно відмовив у стягненні судових витрат.

Судові витрати у справі складаються: 7 380,16 грн - витрати понесені позивачем ОСОБА_6 у суді першої інстанції, 1057,20 грн - витрати відповідача Приватного акціонерного товариства Страхова група ТАС понесені у зв'язку з подачею апеляційної скарги.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України розподіл судових витрат покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи наведене, з Приватного акціонерного товариства Страхова група ТАС на користь ОСОБА_6 слід стягнути 6 149,89 грн судових витрат понесених у суді першої інстанції. З ОСОБА_6 слід стягнути на користь Приватного акціонерного товариства Страхова група ТАС 176,24 грн витрат, пов'язаних з поданням апеляційної скарги.

Керуючись статтями 367, 374, 375, 376, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, суд апеляційної інстанції,

постановив:

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства Страхова група ТАС задовольнити частково.

Рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 09 січня 2019 року змінити, викласти резолютивну частину в наступній редакції.

Позов ОСОБА_6 до Приватного акціонерного товариства Страхова група ТАС , треті особи без самостійних вимог - ОСОБА_7, ОСОБА_4, про відшкодування шкоди задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства Страхова група ТАС (код ЄДРПОУ 30115243, м. Київ, проспект Перемоги, 65) на користь ОСОБА_6 (ІПН НОМЕР_6, АДРЕСА_1) 51 917 (п'ятдесят одну тисячу дев'ятсот сімнадцять) гривень 05 копійок у відшкодування матеріальної шкоди.

В іншій частині рішення залишити без змін.

Апеляційну скаргу ОСОБА_4, в інтересах якого діє представник - адвокат Куций Ростислав Андрійович, залишити без задоволення.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства Страхова група ТАС (код ЄДРПОУ 30115243, м. Київ, проспект Перемоги, 65) на користь ОСОБА_6 (ІПН НОМЕР_6, АДРЕСА_1) 6 149 (шість тисяч сто сорок дев'ять) гривень 89 копійок судових витрат понесених у суді першої інстанції.

Стягнути з ОСОБА_6 (ІПН НОМЕР_6, АДРЕСА_1) на користь Приватного акціонерного товариства Страхова група ТАС (код ЄДРПОУ 30115243, м. Київ, проспект Перемоги, 65) 176 гривень 24 копійки витрат, пов'язаних з поданням апеляційної скарги.

Касаційна скарга на постанову може бути подана до Верховного Суду протягом тридцяти днів із дня складення повного тексту постанови.

Повний текст постанови складено 09 квітня 2019 року.

Головуючий Ю. Б. Войтко

Судді І. В. Міхасішин

І. М. Стадник