Рішення

від 05.04.2019 по справі 902/498/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 ел.пошта : inbox@vn.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"05" квітня 2019 р. Cправа № 902/498/18

Господарський суд Вінницької області у складу судді Матвійчука Василя Васильовича , розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом : Довірчого власника трасту ДЖЕЙ-ЕНД-ЕМ КОЛЛІАС ФЕМІЛІ ТРАСТ , що вступає під фірмовим найменуванням ПАСІФІК СТАР ШІППІНГ ЕЙДЖЕНСІ (THE TRASTEE FOR J and M KOLLIAS FEMILY TRUST T/A PASIFIC SHIPPING AGENCY)

(АДРЕСА_1, 01021)

до : Товариства з обмеженою відповідальністю ОСОБА_1 ЕКСПОРТ

(вул. Волошкова, буд. 55, м. Вінниця, 21034)

про стягнення 54 241,49 дол. США, що еквівалентно 1 478 080,60 грн.

за участю секретаря судового засідання Жиляк С.І.,

представників сторін:

позивача ОСОБА_2 за ордером;

відповідача не з'явився

В С Т А Н О В И В :

До Господарського суду Вінницької області надійшла позовна заява № б/н від 13.08.2018 Довірчого власника трасту "ДЖЕЙ-ЕНД-ЕМ КОЛЛІАС ФЕМІЛІ ТРАСТ", що вступає під фірмовим найменуванням "ПАСІФІК СТАР ШІППІНГ ЕЙДЖЕНСІ" (THE TRASTEE FOR J and M KOLLIAS FEMILY TRUST T/A PASIFIC SHIPPING AGENCY) за підписом представника позивача - адвоката ОСОБА_2 про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_1 ЕКСПОРТ" 54 241,49 дол. США, що еквівалентно 1 478 080,60 грн.

Ухвалою суду від 03.12.2018 за вказаним позовом відкрито провадження у справі №902/498/18 з призначенням до розгляду за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 21.12.2018.

Ухвалою суду від 21.12.2018 підготовче засідання відкладено на 31.01.2019.

31.01.2019 до суду надішли клопотання представника Позивача - адвоката ОСОБА_2 про витребування доказів та продовження строку підготовчого провадження на 30 днів.

Ухвалами суду від 31.01.2019 клопотання представника Позивача - адвоката ОСОБА_2 від 29.01.2019 про витребування доказів задоволено частково. Витребувано у АТ ОСОБА_3 Аваль виписки про рух коштів по рахунку № 26008572635, що відкритий на ім'я Товариства з обмеженою відповідальністю ОСОБА_1 ЕКСПОРТ (ЄДРПОУ 39918413) за період з 01.09.2017 по 11.08.2018 (день звернення з позовом до суду) від контрагента Kollias Ent Pty L TD (банківські реквізити відправника коштів: KOLLIASENTP/L № рахунку 203128 USDO 1 ОСОБА_3 WestpacBankingCorporation ( Вестпекбенкінгкорпорейшн ) АВN (австралійський бізнес-номер) НОМЕР_1, Австралійська ліцензія на надання фінансових послуг та ліцензія на кредитування 23 3 714). Продовжено строк підготовчого провадження по справі № 902/498/18 на 30 днів. Відкладено підготовче засідання на 26.02.2019.

15.02.2019 до суду від АТ ОСОБА_4 Аваль надійшов лист №81-15-9/1726-БТ від 12.02.2019 до якого додано витяг з виписки про рух коштів по рахунку, який належить ТОВ ОСОБА_1 ЕКСПОРТ .

Ухвалою суду від 26.02.2019 підготовче засідання відкладено на 06.03.2019.

За результатами підготовчого засідання 06.03.2019 судом закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 03.04.2019.

19.03.2019 на адресу суду надійшло клопотання від 14.03.2019 за підписом представника Позивача - адвоката ОСОБА_2 про витребування доказів, а саме витребування у АТ ОСОБА_4 Аваль :

- Інформацію щодо того, яка сума коштів у доларах США поступила на ім'я Товариства з обмеженою відповідальністю ОСОБА_1 ЕКСПОРТ (ЄДРПОУ 39918413) за період з 01.09.2017 року по теперішній час від контрагента KolliasEntPty LTD (банківські реквізити відправника коштів: KOLLIASENTP/L № рахунку 203128 USD01 ОСОБА_4 WestpacBankingCorporation ( Вестпекбенкінгкорпорейшн ) ABN (австралійський бізнес-номер) НОМЕР_1, Австралійська ліцензія на надання фінансових послуг та ліцензія на кредитування 233714);

- Інформацію щодо сум грошових коштів, що поступили на розрахунковий рахунок № 26002572631, що відкрито на ім'я Товариства з обмеженою відповідальністю ОСОБА_1 ЕКСПОРТ (ЄДРПОУ 39918413) у гривні від продажу валютної виручки (а саме 50 % коштів, що поступила на ім'я Товариства з обмеженою відповідальністю ОСОБА_1 ЕКСПОРТ (ЄДРПОУ 39918413) за період з 01.09.2017 року по теперішній час від контрагента KolliasEntPtyLTD (банківські реквізити відправника коштів: KOLLIASENTP/L № рахунку 203128 USD01 ОСОБА_4 WestpacBankingCorporation ( Вестпекбенкінгкорпорейшн ) ABN (австралійський бізнес-номер) НОМЕР_1, Австралійська ліцензія на надання фінансових послуг та ліцензія на кредитування 233714);

- Належним чином засвідчену копію банківської виписки по рахунку № 26002572631, що відкритий на ім'я Товариства з обмеженою відповідальністю ОСОБА_1 ЕКСПОРТ (ЄДРПОУ 39918413) за період з 01.09.2017 року по теперішній час.

Ухвалою суду від 03.04.2019, виходячи з предмету та підстав позовних вимог, з огляду на обставини, що входять до предмету доказування у справі, задоволено клопотання представника Позивача, та витребувано у АТ ОСОБА_4 Аваль запитувану інформацію, на одержання якої уповноважено представника Позивача. Розгляд справи по суті відкладено на 05.04.2019.

На визначену судом дату з'явився представник Позивача.

Відповідач правом участі в засіданні суду не скористався, визначених ухвалами суду доказів не подав. Ухвали суду, направлені на адресу Відповідача, повернуті до суду відділенням поштового зв'язку з написом наступного змісту: за закінченням встановленого терміну зберігання .

При цьому суд зважає на положення ст. 242 Господарського процесуального кодексу України, п.п. 4 та 5 ч. 6 якої визначено, що днем вручення судового рішення є: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Частиною 10 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судові рішення відповідно до цієї статті вручаються шляхом надсилання (видачі) відповідній особі копії (тексту) повного або скороченого судового рішення, що містить інформацію про веб-адресу такого рішення у Єдиному державному реєстрі судових рішень.

Згідно зі ст. 10 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 15.05.2003 №755-IV якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Крім того, суд наголошує на тому, що ухвали суду були надіслані Відповідачу завчасно, з урахуванням Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень, затверджених наказом Міністерства інфраструктури України від 28.11.2013 № 958, та Господарського процесуального кодексу України, що також підтверджується штемпелем суду про відправлення вихідної кореспонденції на звороті відповідних судових процесуальних документів.

За таких обставин у суду є достатні підстави вважати, що ним вжито належних заходів до повідомлення відповідача про дату, час та місце судового слухання, але відповідач не скористався своїм правом на участь свого представника у судовому засіданні.

При цьому суд враховує, що відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 р. (Закон України від 17.07.1997 р. № 475/97 - ВР), кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Перебіг строків судового розгляду у цивільних справах починається з часу надходження позовної заяви до суду, а закінчується ухваленням остаточного рішення у справі, якщо воно не на користь особи (справа "Скопелліті проти Італії" від 23.11.1993 р.), або виконанням рішення, ухваленого на користь особи (справа "Папахелас проти Греції" від 25.03.1999 р.).

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду неефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (параграфи 66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 р. у справі "Смірнова проти України").

Суд нагадує, що роль національних судів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ ( рішення Європейського суду з прав людини від 30.11.2006 р. у справі "Красношапка проти України").

Суд нагадує, що це роль національних судів організовувати судові провадження таким чином, щоб вони були без затримок та ефективними (див. рішення Суду у справі Шульга проти України, № 16652/04, від 02.12.2010).

До того ж організація провадження таким чином, щоб воно було швидким та ефективним, є завданням саме національних судів (див. рішення Суду у справі Білий проти України, № 14475/03, від 21.10.2010).

Відповідно до ч.9 ст.165 ГПК України визначено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Згідно із ч.1 ст.202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

В порядку ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

У судовому засіданні 05.04.2019 прийнято судове рішення.

Стислий виклад позицій учасників судового процесу.

Обґрунтовуючи позовні вимоги Позивач посилається на укладення 12 вересня 2017 року між довірчим власником трасту ДЖЕЙ-ЕНД-ЕМ КОЛЛІАС ФЕМЕЛІ ТРАСТ , що виступає під фірмовим найменуванням ПАСІФІК СТАР ШІППІНГ ЕЙДЖЕНСІ (надалі - Позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю ОСОБА_1 ЕКСПОРТ ексклюзивного договору поставки та додатків до нього (надалі - Договір) .

В межах даного Договору Позивач здійснив замовлення, отримав рахунок від Відповідача, та 27.09.2017 сплатив за вказаним рахунком 43 400,00 доларів США попередньої оплати.

За умовами Договору відповідач зобов'язався протягом 3 (трьох) місяців відправити товар за замовленням, але не пізніше кінця листопада 2017 року.

Проте, станом на 13.08.2018 обумовлений Договором товар Позивачу не надійшов.

В зв'язку з неналежним виконанням зобов'язань за Договором, а саме не здійснення поставки товару у строки, передбачені Договором Позивач вважає, що Відповідач має повернути суму авансу у сумі 43 400 доларів США, що еквівалентно 1 182 650,60 грн станом на 13 серпня 2018 року.

Матеріали справи не містять ні відзиву, ні письмового пояснення з долученням відповідних доказів в яких би Відповідач вказав власну процесуальну позицію щодо поданого позову.

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

12 вересня 2017 року між довірчим власником трасту ДЖЕЙ-ЕНД-ЕМ КОЛЛІАС ФЕМЕЛІ ТРАСТ , що виступає під фірмовим найменуванням ПАСІФІК СТАР ШІППІНГ ЕЙДЖЕНСІ (Позивач, за Договором Замовник (Покупець)) та Товариством з обмеженою відповідальністю ОСОБА_1 ЕКСПОРТ (Відповідач, за Договором Постачальник (Продавець)) укладено ексклюзивний договір поставки б/н та додатки до нього.

Пунктом 1 Договору визначено, що Замовником (Покупцем) за Договором є Позивач, а Постачальником (Продавцем) - Відповідач.

Відповідно до п. 4.1 Договору Продавець погоджується і гарантує, що Замовник буде єдиним і ексклюзивним замовником Продукції, і не має права продавати Продукцію або будь-які інші продукти аналогічного призначення третім сторонам протягом Строку дії Договору без чітко вираженої письмової згоди Замовника.

Пунктом 4.2 Договору передбачено, що Продавець гарантує і погоджується надати гарантії згідно з Додатком 3 до Договору.

Згідно п. 1 Додатку 3 Гарант гарантує (сумісно і окремо, якщо є декілька Гарантів) Замовнику:

а) належне виконання цього Договору Компанією і отримання всіх коштів, які виплачує Компанії Замовник, у тому числі коштів, що перевищують кредитний ліміт, наданий Замовнику Компанією, незалежно від того, чи затверджені такі виплати Компанією на час складання цієї Гарантії або пізніше, чи не затверджені;

б) пунктуальне та точне виконання Компанією всіх Умов, що містяться в цьому документі, і всіх інших домовленостей між Компанією і Замовником; і зобов'язується відшкодовувати Замовнику збитки або втрати в результаті недотримання Компанією таких Умов.

Відповідно п. 5.1 Договору Сторони погоджуються на пробне замовлення 840 000 одиниць Продукції відповідно до Специфікації продукту та ціни з доставкою морським транспортом CIF до Пункту доставки наступним чином:

а) 280 000 одиниць буде замовлено 12 вересня 2017 року і доставлено в січні 2017 року;

б) 560 000 одиниць буде замовлено в день відправки одиниць з п. 5.1(a) і доставлено в лютому 2017 року.

Також зазначено, що дата відправки в п. 5.1 (a) Договору має бути не пізніше кінця листопада 2017 року.

Договором, а саме п. що 6.2 передбачено, що Продавець зобов'язаний гарантувати, що замовлення буде виконане протягом максимум 3 (трьох) місяців після його отримання.

Ціна, продукція, специфікація продукту та строк продовження відповідно до Договору зазначено в Додатку 2.

Згідно зазначеного додатку Товаром - є перероблені сушені свинячі вуха (лише на корм для тварин). Дата 1-го замовлення 2 грудня 2017 р. (в разі виконання попередньої умови).

Датою 1-ї доставки, відповідно до Додатку 2 є початок березня 2018 р; надалі замовлення будуть доставлятися протягом 3 (трьох) місяців після дати замовлення.

Умови оплати, відповідно до Додатку 2 - авансовий платіж в розмірі 50% протягом 2 (двох) робочих днів після дати замовлення. Решта суми підлягає сплаті - після надання транспортної накладної.

Пунктом 9.2 Договору зазначено, що Продавець повинен надати Замовнику дійсний рахунок-фактуру. В кожному рахунку-фактурі слід вказати Продукцію, що постачається, вартість, загальну суму. Рахунок мають супроводжувати всі рахунки-фактури або документи, які Компанія та Замовник визнають необхідними в письмовій формі.

Відповідно до п. 9.3 Договору Замовник зобов'язаний оплатити рахунок-фактуру до обумовленої дати, як зазначено в п.7 до Додатка 1 до Договору.

Пунктом 5.1 Додатку 1 передбачено, що всі затверджені рахунки-фактури, отримані Замовником, оплачуються електронним банківським переказом на рахунок Відповідача.

За доводами Позивача, останній здійснив замовлення на поставку товару.

Відповідач, в свою чергу, виставив Позивачу рахунок № NGPS001PF від 05.09.2017 на оплату на суму 86 800,00 доларів США. (а.с.108, т.1)

27.09.2017 Позивач сплатив на рахунок Відповідача 43 000,00 доларів США. (а.с.106 т.1) Сплачена суму є 50 відсотковим авансовим платежем.

Вказана обставина також підтверджується запитуваною судом інформацією, а саме:

- листом АТ ОСОБА_3 Аваль від 12.02.2019 про рух кошів по рахунку № НОМЕР_2, де зазначено, що 29.09.2017 від контрагента KOLLIAS INTERPRISES PTY LTD надійшло за товар 2485 доларів США та 19 182,50 доларів США, всього на суму 21 667,5 доларів США із випискою по рахунку № НОМЕР_2;

- листом АТ ОСОБА_3 Аваль від 04.05.2019 де зазначено, що від контрагента KOLLIAS INTERPRISES PTY LTD поступила сума у розмірі 43 335,00 доларів США (сорок три тисячі триста тридцять п'ять доларів США ).

Водночас матеріали справи свідчать про те, що Відповідачем не здійснено поставки товару на загальну суму 43 400 доларів США, чим порушено зобов'язання за Договором. Невиконання Відповідачем зобов'язань за Договором стало підставою звернення позивача з даним позовом до суду.

З урахуванням встановлених обставин суд дійшов наступних висновків.

Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України є, зокрема, договори. Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно із п. 3 ч. 1 ст.174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно частини першої статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

У відповідності до положень ст.ст. 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частиною 1 ст. 638 Цивільного кодексу України визначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Проаналізувавши зміст укладеного між сторонами ексклюзивного Договору поставки від 12.09.2017, суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою він є договором поставки.

Згідно зі ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно у власність другій стороні (покупцю), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 629 ЦК України закріплено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Матеріали справи свідчать, що між сторонами склалися господарські відносини на підставі укладеного між сторонами Договору, які породили взаємні обов'язки: обов'язком Відповідача стало передання Позивачу товарно-матеріальних цінностей, а обов'язком Позивача - прийняття товарно-матеріальних цінностей і оплата їх вартості на умовах, визначених Договором.

Суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (ч.1 статті 193 Господарського кодексу України).

Покупець, згідно приписів статті 692 Цивільного кодексу України, зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно ч. 1 ст. 693 Цивільного кодексу України, якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. У разі невиконання покупцем обов'язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 693 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Відповідно до ч. 3 ст. 538 Цивільного кодексу України у разі невиконання однією із сторін у зобов'язанні свого обов'язку або за наявності очевидних підстав вважати, що вона не виконає свого обов'язку у встановлений строк (термін) або виконає його не в повному обсязі, друга сторона має право зупинити виконання свого обов'язку, відмовитися від його виконання частково або в повному обсязі.

В силу вимог ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

З урахуванням встановлених обставин суд приходить до переконливого висновку про наявність факту порушення Відповідачем прав Позивача за захистом яких останній звернувся, позаяк матеріалами справи підтверджено факт оплати товару у сумі 43 400,00 доларів США, тоді як Відповідач не здійснив поставку Товару.

Виходячи з викладеного, суд вважає вимогу Позивача про стягнення з Відповідача 43 400,00 доларів США заборгованості за Договором правомірною та обґрунтованою, з огляду на що задовольняє її в повному обсязі.

Крім того, Позивач просить стягнути з Відповідача пеню в розмірі 9 928,49 доларів США та три відсотки річних в розмірі 913,00 доларів США.

Згідно ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Порушенням зобов'язання, згідно ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Таким чином суд вважає, що вимогу щодо стягнення трьох відсотків річних є правомірною, оскільки відповідає чинному законодавству.

При перевірці за допомогою системи ЛІГА ЗАКОН розрахунку трьох відсотків річних судом виявлено помилку в періоді нарахування. Так, за розрахунком Позивача періодом прострочення виконання зобов'язання є з 30.11.2017 по 13.08.2018. При цьому суд зважає, що за умовами Договору Відповідач зобов'язався поставити товар не пізніше кінця листопада 2017 року. Відтак порушення зобов'язання настало 01.12.2017. Разом з тим, виявлена судом помилка не вплинула на загальний розмір 3% річних, визначених в розрахунку. За таких обставин, зазначена вимога підлягає задоволенню в заявленому розмірі.

Що стосується вимоги про стягнення пені, остання не підлягають до задоволення з огляду на наступне.

Згідно з частиною першою статті 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди.

Відповідно до 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ст. 551 Цивільного кодексу України, ящо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Аналогічна норма міститься у ч.4 ст.231 ГК України, згідно якої у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Згідно з ст. 547 Цивільного кодексу України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Враховуючи, що пеня як різновид неустойки є одним із видів забезпечення виконання зобов'язання, що передбачено ч.1 ст.546 Цивільного кодексу України, правочин щодо неустойки повинен був бути вчинений у письмовій формі.

Враховуючи ті обставини, що екслюзивним Договором поставки від 12.09.2017 не передбачено такого виду відповідальності за порушення зобов'язання як стягнення пені у визначеному сторонами розмірі, нарахована Позивачем пеня не підлягає до стягнення з Відповідача.

Крім того слід зауважити, що пеня не є грошовим зобов'язанням у розумінні ст.533 ЦК України, а є одним із видів забезпечення виконання грошового зобов'язання, а тому регулювання порядку її нарахування встановлюється нормами закону, а не умовами договору.

Пунктами 4,5 наказу Міністерства фінансів України №193 від 10.08.2000р. "Про затвердження Положення (стандарту) бухгалтерського обліку " Вплив змін валютних курсів" курсова різниця - це різниця між оцінками однакової кількості одиниць іноземної валюти при різних валютних курсах, а саме встановлений Національним банком України курс грошової одиниці України до грошової одиниці іншої країни. Операції в іноземній валюті під час первісного визнання відображаються у валюті звітності шляхом перерахунку суми в іноземній валюті із застосуванням валютного курсу на початок дня, дати здійснення операції (дати визнання активів, зобов'язань, власного капіталу, доходів і витрат).

Таким чином, враховуючи вищезазначені вимоги законодавчих актів, якими встановлено порядок нарахування пені, а саме за кожен день прострочення платежу із перерахуванням іноземної валюти у гривню по курсу, який встановлений НБУ на кожен такий день, приймаючи до уваги, що розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, тобто встановлення максимального розміру пені повязано з розміром облікової ставки НБУ, а чинним законодавством України Національному банку України не надано повноважень на встановлення облікової ставки для іноземної валюти.

Як вбачається з розрахунку Позивача, сума пені розрахована у доларах США виходячи з розміру подвійної облікової ставки Національного банку України, встановленої для національної валюти України - гривні. Таке нарахування пені суперечить чинному законодавству України, яким не передбачено встановлення облікової ставки для іноземної валюти.

Як визначає ст. 72 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно із ч.ч.1, 3 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до ст.ст. 76, 77, 78, 79 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідач не надав до суду належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів в спростування позовних вимог Позивача.

Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

За таких обставин, позов підлягає частковому задоволенню з мотивів наведених вище.

Приймаючи рішення судом враховано, що згідно зі статтею 192 ЦК України законним платіжним засобом, обов'язковим до приймання за номінальною вартістю на всій території України, є грошова одиниця України - гривня.

Іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.

Частинами першою, другою статті 533 ЦК України передбачено, що грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях.

Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Таким чином, положення чинного законодавства хоча й визначають національну валюту як єдиний законний платіжний засіб на території України, однак не містять заборони на вираження у договорі грошових зобов'язань в іноземній валюті, визначення грошового еквівалента зобов'язання в іноземній валюті, а також на здійснення розрахунків за зобов'язанням, визначеним грошовим еквівалентом в іноземній валюті (постанови Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 27.06.2018 р. у справі № 203/3486/15-ц, від 11.04.2018 р. у справі № 300/900/15-ц, Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 24.04.2018 р. у справі № 905/407/16).

У зв'язку з наведеним вище слід дійти висновку про те, що не суперечить чинному законодавству України стягнення заборгованості за Договором в іноземній валюті, якщо саме вона визначена у Договорі і Позивач просить стягнути суму у валюті.

Отже, стягнення боргу в іноземній валюті узгоджується з вимогам чинного законодавства, а також буде сприяти ефективному відновленню порушених прав Позивача позаяк пред'явлення до виконання даного рішення буде здійснюватися за місцем знаходження Відповідача.

Вирішуючи питання судових витрат суд виходить з наступного.

Згідно з п.2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається: у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Судом встановлено, що Позивачем було сплачено судовий збір в розмірі 22171,21 грн згідно квитанції 1320-5804-6148-6653 від 14.08.2018 (а.с.54, т.1). Зважаючи на часткове задоволення позовних вимог в сумі 44 313,00 доларів США з Відповідача підлягає стягненню 18 112,94 грн. судового збору.

Окрім того, при вирішенні питання судових витрат у даній справі судом розглянуто вимогу Позивача про стягнення з Відповідача 107440,00 грн витрат на послуги адвоката.

Відповідно до ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно із ч.ч. 1-3 ст. 126 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до ст. 6 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатом може бути фізична особа, яка має повну вищу юридичну освіту, володіє державною мовою, має стаж роботи в галузі права не менше двох років, склала кваліфікаційний іспит, пройшла стажування (крім випадків, встановлених цим Законом), склала присягу адвоката України та отримала свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю.

Згідно із ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

При стягненні витрат на професійну правничу допомогу слід враховувати, що останні мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правничу допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат (постанова Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 18.07.2018 р. у справі № 509/2669/15-ц).

Таким чином, склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правничої допомоги, входить до предмета доказування у справі.

Як вбачається із матеріалів справи 02.08.2018 між Позивачем у справі (за Договором Клієнт) та адвокатом ОСОБА_2 (за Договором Адвокат) укладено договір про надання правової допомоги в господарському процесі за № 02/08 .

За умовами даного Договору Адвокат надає Компанії правову допомогу за позовом Клієнта до ТОВ ОСОБА_1 ЕКСПОРТ про стягнення заборгованості за договором постачання продукції від 12.09.2017.

Правова допомога полягає у представництві прав та інтересів Клієнта у Господарському суді Вінницької області, Апеляційному господарському суді, Верховному суді за позовом Клієнта до ТОВ ОСОБА_1 ЕКСПОРТ про стягнення заборгованості за договором на постачання продукції від 12.09.2017. (п. 1.2. Договору)

За змістом п. 8.1 Договору розмір гонорару адвоката за прийняття доручення складає 4000 (чотири тисячі доларів США). Оплата за цим Договором здійснюється наступним чином: 1000 (одна тисяча) доларів США сплачується протягом трьох робочих днів з моменту укладення Договору з адвокатом; 1000 (одна тисяча) доларів США сплачується протягом трьох робочих днів з моменту відкриття провадження у справі Господарським судом Вінницької області; 2000 (дві тисячі) доларів США підлягає сплаті після набрання законної сили рішенням суду про стягнення заборгованості на користь Клієнта.

Разом з тим, матеріалами справи підтверджується, що Позивач поніс витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 23495,00 грн, які перерахував адвокату ОСОБА_2 на підставі Договору про надання правової допомоги від 02.08.2018 (а.с.57, т.1).

Інших доказів понесення витрат на послуги адвоката Позивачем не надано.

Відповідно до ч.2 ст. 126 ГПК України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Згідно з п.3 ч.4 ст. 129 ГПК України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно з п. 2 ч. 5 ст. 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.

Зважаючи на дане положення норми процесуального закону суд, з огляду на розмір понесених Позивачем витрат на правничу допомогу, враховуючи принцип співмірності щодо ціни позову та пропорційності розміру задоволених судом позовних вимог, з Відповідача слід стягнути 19 194,42 грн витрат на послуги адвоката.

Крім того, Позивач просить відшкодувати за рахунок Відповідача витрати на переклад документів в розмірі 1 500,00 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду (п.4 ч.3 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України).

При цьому суд зважає, що здійснення перекладу документів українською мовою, які не витребовувались судом, не є судовими витратами у розумінні вимог ст. 123 ГПК України, а тому господарський суд відмовляє Позивачу в їх стягненні з Відповідача.

Враховуючи вищенаведене та керуючись статтями 2, 4, 5, 7, 8, 10, 11, 13, 14, 15, 18, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 242, 326 Господарського процесуального кодексу України, суд,

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю ОСОБА_1 ЕКСПОРТ ( вул. Волошкова, буд. 55, м. Вінниця, 21034, код ЄДРПОУ 39918413) на користь Довірчого власника трасту ДЖЕЙ-ЕНД-ЕМ КОЛЛІАС ФЕМІЛІ ТРАСТ , що виступає під фірмовим найменуванням ПАСІФІК СТАР ШІППІНГ ЕЙДЖЕНСІ (місцезнаходження: Австралія, порт Аделаїда СA 5051, Бейкер Стріт, 21, банківські реквізити: KOLLIASENTP/L, № рахунку 203128 USD01, ОСОБА_3 Westpac Banking Corporation ( Вестпек бенкінг корпорейшн ), ABN (австралійський бізнес-номер) НОМЕР_1, Австралійська ліцензія на надання фінансових послуг та ліцензія на кредитування 233714) 43 400 (сорок три тисячі чотириста) доларів США 00 центів - заборгованості за ексклюзивним договором поставки б/н від 12.09.2017; 913 (дев'ятсот тринадцять) доларів США 00 центів - 3% річних; 18 112 (вісімнадцять тисяч сто дванадцять) грн 94 коп. - витрат зі сплати судового збору та 19 194 (дев'ятнадцять тисяч сто дев'яносто чотири) грн 42 коп. - витрат на послуги адвоката.

В решті позову відмовити.

Копію рішення направити учасникам рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення.

Рішення суду набирає законної сили у строки передбачені ст. 241 ГПК України.

Рішення може бути оскаржене до Північно-Західного апеляційного господарського суду, в порядку та строки визначені ст.ст. 256, 257 ГПК України.

Повне рішення складено 09 квітня 2019 р.

Суддя Матвійчук В.В.

віддрук. прим.:

1 - до справи

2 - позивачу (АДРЕСА_1, 01021)

3 - відповідачу (вул. Волошкова, буд. 55, м. Вінниця, 21034)