Рішення

від 01.04.2019 по справі 908/319/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 15/26/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.04.2019 Справа № 908/319/19

м.Запоріжжя Запорізької області

Господарський суд Запорізької області у складі: головуючий суддя - Горохов І.С.,

за участю секретаря судового засідання Чернетенко А.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні господарську справу

за позовом Концерну Міські теплові мережі (Концерну МТМ ), 69091, м. Запоріжжя, бул. Гвардійський, 137; поштова адреса: 69065, м. Запоріжжя, вул. Щаслива, 2а

до відповідача ОСОБА_1 підприємства Науково - виробнича фірма ЮНА (ПП НВФ ЮНА ), 69006, АДРЕСА_1

про стягнення коштів,

За участю представників сторін та учасників процесу:

від позивача - ОСОБА_2, довіреність №405/20-19 від 02.01.2019;

від відповідача - не з'явився.

Суть спору:

11.02.2019 до господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Концерну «Міські теплові мережі» , м. Запоріжжя до відповідача ОСОБА_1 підприємства «Науково - виробнича фірма «ЮНА» , м. Запоріжжя про стягнення суми заборгованості за договором про постачання теплової енергії в гарячій воді № 1644 від 01.08.2005 у розмірі 11 810,17 грн, з яких, сума основної заборгованості у розмірі 9658,86 грн, сума пені у розмірі 1642,16 грн, 3% річних у розмірі 201,48 грн, інфляційні витрати у розмірі 307,67 грн.

11.02.2019 автоматизованою системою документообігу господарського суду Запорізької області здійснено автоматичний розподіл судової справи між суддями, справу розподілено судді Горохову І.С.

Ухвалою суду від 13.02.2019 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/319/19, присвоєно справі номер провадження 15/26/19. Розгляд справи здійснюється за правилами спрощеного позовного провадження. Судове засідання призначено на 12.03.2019 о/об 12 год. 30 хв.

Ухвалою суду від 12.03.2019 відкладено розгляд справи у порядку спрощеного провадження на 01.04.2019 о 10 год. 20 хв.

В судому засіданні 01.04.2019 судом, в порядку ст. 240 ГПК України проголошено вступну та резолютивну частини рішення, судом оголошено, що повний текст рішення буде складено протягом 5 днів.

Розгляд справи відповідно до вимог ст. 222 ГПК України здійснювався за допомогою звукозаписувального технічного засобу, а саме, програмно - апаратного комплексу «Оберіг» .

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на порушення відповідачем умов договору постачання теплової енергії в гарячій воді № 1644 від 01.08.2005 щодо оплати спожитої теплової енергії за період з листопада 2017 року по квітень 2018 року в сумі 9658,86 грн. Відповідно до умов договору позивач нарахував і просить стягнути з відповідача пеню в розмірі 1642,16 грн. Також, приймаючи до уваги положення ст. 625 ЦК України позивач нарахував і просить стягнути 3% річних у розмірі 201,48 грн та інфляційні втрати у розмірі 307,67 грн.

Представник позивача в судовому засіданні 01.04.2019 позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Відповідач у призначені судові засідання не з'являвся, при причини неявки суду не повідомив. Про час та місце слухання справи повідомлявся у встановленому порядку шляхом направлення на адресу відповідних ухвал. Клопотань про розгляд справи без уповноваженого представника або про відкладення розгляду скарги на адресу суду не надходило. Вимоги ухвал суду не виконані, відзив на позов не надано.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Згідно з п. п. 1, 2 ч. 3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки (п. 1) повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки (п. 2).

Отже, враховуючи, що сторони були належним чином повідомлені про дату, час та місце призначеного судового засідання, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника відповідача за наявними в матеріалах справи документами.

Заслухавши доводи представника позивача та дослідивши надані сторонами докази, суд встановив наступне.

01.08.2005 Концерном «Міські теплові мережі» (енергопостачальна організація, позивач у справі) та ПП ВКФ ЮНА (споживач, відповідач у справі) укладено договір № 1644 про постачання теплової енергії в гарячій воді (далі - договір), за умовами п. 1.2. якого теплопостачальна організація бере на себе зобов'язання постачати споживачеві теплову енергію в гарячій воді в потрібних йому обсягах, згідно п. 1.3, а споживач зобов'язується оплачувати одержану теплову енергію разом з втратами теплової енергії на теплотрасі, що перебуває на балансі споживача за встановленими тарифами (цінами) в терміни, передбачені цим договором.

Згідно з п. 6.2 Договору розрахунковим періодом є календарний місяць.

Відповідно до п. 6.3 Енергопостачальна організація після 7-го числа місяця, наступного за розрахунковим, надає споживачу рахунок за спожиту теплову енергію, акт надання послуг і податкову накладну. Споживач зобов'язаний оформити акт надання послуг і до 25 числа місяця, наступного за розрахунковим, повернути на адресу Енергопостачальній організації.

Пунктом 6.6. Договору встановлено, що Споживач зобов'язаний до 20 числа поточного місяця перерахувати на розрахунковий рахунок Енергопостачальної організації суму заборгованості за фактично спожиту теплову енергію і передоплати.

Теплова енергія постачалась в викуплене нежитлове приміщення підвалу, що знаходяться за адресою: м. Запоріжжя, вул. Портова, 13В (Преамбула Договору).

Відповідно до пункту 3.2.2 Договору відповідач зобов'язався виконувати умови та порядок оплати спожитої теплової енергії в обсягах і в терміни, які передбачені Договором.

Як вбачається з матеріалів справи, за період з листопада 2017 року по квітень 2018 року позивач відпустив відповідачу теплову енергію на загальну суму 9 658,86 грн., про що свідчать акти приймання-передачі теплової енергії, зокрема:

- акт приймання-передачі теплової енергії від 30.11.2017 на суму 2180,23 грн;

- акт приймання-передачі теплової енергії від 31.12.2017 на суму 1930,32 грн;

- акт приймання-передачі теплової енергії від 31.01.2018 на суму 1263,06 грн;

- акт приймання-передачі теплової енергії від 28.02.2018 на суму 2110,00 грн;

- акт приймання-передачі теплової енергії від 31.03.2018 на суму 1852,58 грн;

- акт приймання-передачі теплової енергії від 30.04.2018 на суму 322,67 грн.

Акти приймання передачі теплової енергії відповідачем не підписувалися і не поверталися позивачу та жодних заперечень до них відповідач не надав.

Позивач, у зв'язку з неотриманням від відповідача підписаних актів приймання-передачі за спірний період, оформив акти за своїм підписом з позначеннями про відмову у підписанні їх Споживачем (відповідачем).

На підставі актів приймання-передачі теплової енергії позивачем були виписані відповідні рахунки на оплату.

Акти приймання-передачі теплової енергії та рахунки були направлені відповідачу за юридичною адресою: м. Запоріжжя, вул. Лобановського, б. 30 кв. 65, що підтверджується реєстрами відправки замовлених рекомендованих листів, засвідчені копії яких містяться в матеріалах справи.

Втім, відповідач свої зобов'язання з оплати спожитої теплової енергії не виконав не в повному обсязі, у зв'язку з чим за ним утворився борг в розмірі 9658,86 грн.

З метою досудового врегулювання спору, на адресу відповідача було направлено претензію № 2170/09 від 31.10.2018 з вимогою терміново вирішити питання погашення заборгованості.

Претензія залишена відповідачем поза увагою, борг за надані послуги не погашений.

Внаслідок неналежного виконання відповідачем зобов'язань за договором, наявність заборгованості, стало підставою для звернення позивача за захистом своїх порушених прав та законних інтересів.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань. Аналогічні норми містяться в ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до загальних умов виконання зобов'язань, встановлених ст. 526 ЦК України, зобов'язання повинно виконуватися належним чином згідно з умовами договору.

За договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору постачання енергетичними та іншими ресурсами. (ст. 714 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

З урахуванням вимог ст. 638 Цивільного кодексу України, сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору а відтак договір є укладеним.

Доказів розірвання договору, у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, або визнання недійсним договору внаслідок недодержання сторонами в момент його вчинення вимог чинного законодавства України, сторонами у справі не надано. Не надано також і доказів того, що сторони відмовились від виконання договору в силу певних об'єктивних обставин.

Відповідачем не надано доказів оплати боргу.

Дослідивши наявні матеріали справи, оцінивши надані докази, проаналізувавши норми чинного законодавства України, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги про стягнення заборгованості у сумі 9658,86 грн законні, обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Крім того, позивачем заявлено до стягнення пеню в розмірі 1642,16 грн.

Відповідно до положень ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно із ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Статтею 230 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

За умовами п. 7.2.3 договору, в разі несвоєчасного виконання розрахунків за теплову енергію споживачу нараховується пеня в розмірі 0,5 % від неналежної до сплати суми за кожен день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ.

Перевіривши розрахунок пені, виконаний позивачем, із врахуванням зазначених приписів законодавства, судом встановлено, що стягненню з відповідача підлягає сума пені в розмірі 1633,37 грн.

За порушення виконання відповідачем грошового зобов'язання позивач просить стягнути з відповідача 3% річних у розмірі 201,48 грн та інфляційні втрати у розмірі 307,67 грн.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо іншій розмір процентів не встановлений договором або законом.

Інфляційні витрати пов'язані з інфляційними процесами в державі та за своєю природою є компенсацією за понесені збитки, завдані знеціненням грошових коштів, а три відсотки річних - є платою за користування коштами, які не були своєчасно сплачені боржником.

Перевіривши розрахунки позивача, судом встановлено, що стягненню підлягає 3% річних у сумі 201,42 грн та сума інфляційних втрат у розмірі 307,67 грн.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів.

Позивачем надано всі належні та допустимі докази на підтвердження своїх вимог. Відповідачем жодним чином не спростовано доводів позивача.

Згідно із ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача поштові витрати на направлення відповідачу позовної заяви та доданих до неї документів.

Згідно фіскального чека 0150746 0093759 від 11.02.2019 сума поштових витрат становить 26,92 грн.

За приписами ч. 1, 3 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати, пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до їх розгляду.

Враховуючи викладене, вимога про стягнення поштових витрат підлягає частковому задоволенню пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст. ст. 129, 202, 232, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

вирішив:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 підприємства Науково - виробнича фірма ЮНА (69006, АДРЕСА_1; ідентифікаційний код юридичної особи 31044650) на користь Концерну «Міські теплові мережі» (69091, м. Запоріжжя, бул. Гвардійський, буд. 137; ідентифікаційний код юридичної особи 32121458) суму основного боргу в розмірі 9658,86 грн (дев'ять тисяч шістсот п'ятдесят вісім гривень 86 коп.), суму пені в розмірі 1633,37 грн (одна тисяча шістсот тридцять три гривні 37 коп.), суму 3% річних в розмірі 201,42 грн (двісті одна гривні 42 коп.), суму інфляційних втрат у розмірі 307,67 грн (триста сім гривень 67 коп.), судовий збір у сумі 1919,56 грн (одна тисяча дев'ятсот дев'ятнадцять гривень 56 коп.), суму поштових витрат у розмірі 26,90 грн (двадцять шість гривень 90 коп.). Видати наказ.

У задоволенні позову в частині стягнення пені в сумі 8,79 грн та 0,06 грн 3% річних відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 08 квітня 2019 року.

Суддя І. С. Горохов