Рішення

від 09.04.2019 по справі 910/1378/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

09.04.2019Справа № 910/1378/19

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Грінвуд" (м. Київ)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ріа-Груп" (м. Київ)

про стягнення 10.001,56 грн.

Суддя Ващенко Т.М.

Секретар судового засідання Шаповалов А.М.

Представники сторін: не викликались

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Грінвуд" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ріа-Груп" про стягнення 10.001,56 грн., з яких: 8.820,79 грн. основного боргу, 1.124,95 грн. пені, 55,82 грн. 3% річних.

Позовні вимоги обґрунтовано невиконанням відповідачем умов Договору № 24/2-01-18 від 24.01.18. поставки продукції в частині оплати за товар.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.02.19. відкрито провадження у справі № 910/1378/19 та постановлено її здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Відповідачем у встановлений судом строк письмового відзиву на позов не подано, доказів на обґрунтування своєї правової позиції у справі не надано.

При цьому судом встановлено, що відповідачу ухвалу суду про відкриття провадження в даній справі було направлено на адресу, визначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, та повернуто підприємством зв'язку з відміткою про інші причини, що не дали змоги виконати обов'язки щодо пересилання поштового відправлення адресата.

Отже, відповідач належним чином повідомлений про розгляд справи № 910/1378/19.

У разі неподання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами (ч. 9 ст. 165 ГПК України).

Оскільки наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення, у відповідності до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними у справі матеріалами.

При цьому судом враховано, що розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться (ч. 2 ст. 252 ГПК України).

Положеннями ст. 248 ГПК України унормовано, що суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення (ч. 5 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України).

Розглянувши надані документи і матеріали, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

За змістом ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За приписами ст. ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають, зокрема, з договору.

Згідно зі ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. ст. 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. (ст. 712 Цивільного кодексу України).

24.01.18. між позивачем (Постачальник) та відповідачем (Покупець) укладено Договір № 24/2-01-18 поставки продукції (далі - Договір), за умовами якого (розділ 1 Договору) Постачальник протягом строку дії даного Договору передає у власність Покупцю Товар, а Покупець на умовах та в порядку, визначених даним Договором, оплачує Товар в асортименті та кількості, за узгодженими цінами, вказаними в накладних, і приймає Товар на їх підставі. Право власності на Товар, переходить від Постачальника до Покупця з моменту підписання уповноваженими представниками Сторін накладної, яка засвідчує момент передачі Товару. Накладні мають статус специфікацій, визначений п. 2 ст.266 Господарського кодексу України та вважаються невід'ємними частинами даного Договору. Найменування, одиниці виміру та загальна кількість Товару, його часткове співвідношення асортимент, номенклатура) кожної партії Товару узгоджуються Сторонами шляхом оформлення відповідної письмової заявки від Покупця.

Строк дії Договору сторонами погоджено пунктом 9.1 з моменту його підписання (24.01.18.) зі строком чинності в один рік. У разі, якщо сторони не заявили про своє бажання розірвати Договір не пізніш ніж за 30 календарних днів до моменту спливу терміну чинності Договору, він вважається автоматично пролонгованим на кожний наступний календарний рік (п. 9.2 Договору).

З огляду на встановлений ст. 204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, суд приймає до уваги Договір як належну підставу, у розумінні норм ст. 11 названого Кодексу України, для виникнення у сторін взаємних цивільних прав та обов'язків з постачання товару.

За своїм змістом та правовою природою Договір є договором поставки, який підпадає під правове регулювання норм статті 712 Цивільного кодексу України та статей 264-271 Господарського кодексу України. В частині, що не суперечить договору, до вказаного правочину також застосовуються норми Цивільного кодексу України, які регулюють правила купівлі-продажу (статті 655-697 Цивільного кодексу України).

В частині положень про виконання авторського нагляду Договір є договором про надання послуг.

Згідно з ч. 1 ст. 662 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Статтею 663 Цивільного Кодексу України передбачено, що продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

У відповідності до видаткових накладних: № 572 від 05.02.18. на суму 4.778,60 грн., № 573 від 05.02.18. на суму 4.767,60 грн., № 1402 від 28.03.18. на суму 2.174,02 грн., № 2531 від 01.06.18. на суму 2.190,78 грн., № 2782 від 18.06.18. на суму 1.609,98 грн., № 3054 від 27.06.18. на суму 1.476,02 грн., № 4520 від 21.09.18. на суму 5.880,00 грн., № 5414 від 08.11.18. на суму 3.220,01 грн., які підписані сторонами та скріплені їх печатками, позивачем поставлено відповідачу товар за Договором на загальну суму 26.097,01 грн.

Оцінюючи представлені позивачем в обґрунтування викладених в позовній заяві обставин щодо поставки товару за Договором відповідачу докази, суд виходить з наступного.

У відповідності до ст. 664 Цивільного кодексу України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Якщо з договору купівлі-продажу не випливає обов'язок продавця доставити товар або передати товар у його місцезнаходженні, обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент здачі товару перевізникові або організації зв'язку для доставки покупцеві.

Статтею 688 Цивільного кодексу України на покупця покладено обов'язок повідомити продавця про порушення умов договору щодо кількості, асортименту, якості, комплектності товару в розумний строк після того, як порушення могло бути виявлене відповідно до характеру і призначення товару.

Жодних заперечень з приводу отримання товару відповідачем суду надано не було.

Отже, суд при розгляді справи приймає до уваги відсутність у відповідача, як Покупця за Договором, будь-яких заперечень та претензій щодо належного виконання Постачальником прийнятих за Договором зобов'язань з передання товару на суму 26.097,01 грн.

Зважаючи на викладені вище обставини та виходячи з положень ст. ст. 76-79 Господарського процесуального кодексу України, за висновками суду, представлені до матеріалів справи видаткові накладні є належним доказом передачі Продукції відповідачу та виконання позивачем для відповідача Робіт за Договором, а отже виконання позивачем своїх зобов'язань з поставки товару на суму 26.097,01 грн. здійснено належним чином.

Статтею 526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з ч. 1 ст. 691 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.

Частиною 1 ст. 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

В ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України зазначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Розділом 2 Договору сторони погодили наступне. Оплата за Товар, що постачається, здійснюється Покупцем в національній валюті України - гривні. Покупець зобов'язаний оплачувати кожну замовлену партію Товару на умовах: оплатити всю суму, яка вказана у відповідній накладній поступово, по мірі реалізації Товару з моменту підписання уповноваженим представником Покупця накладної на партію Товару. Грошові кошти перераховуються на поточний рахунок Постачальника, вказаний в даному Договорі в безготівковому порядку. Звітність про реалізацію Товару покупець надає наприкінці кожного місяця на електронну адресу Постачальника у відсканованому вигляді за підписом уповноваженої особи та печаткою Покупця. У випадку відсутності реалізації товару Покупець надсилає пустий звіт про реалізований товар в ті самі строки та в такому ж порядку, який зазначено вите, за підписом уповноваженої особи. Покупець зобов'язаний оплатити вартість реалізованої о товару потягом 10-ти днів з моменту надання звіту.

Як вказано позивачем та не спростовано відповідачем, звітів Покупець Постачальнику на виконання умов Договору не подавав, з огляду на що не довів, що товар, поставлений за договором на підставі вказаних видаткових накладних, не реалізовано.

Судом враховано правову позицію, викладену в постанові судової палати у господарських справах верховного Суду України від 19.08.14., про те, що згідно зі статтею 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Зі змісту наведеної норми вбачається, що за загальним правилом, обов'язок покупця оплатити товар виникає після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на товар. Це правило діє, якщо спеціальними правилами, або договором купівлі-продажу не встановлено інший строк оплати. Відтак, обов'язок відповідача оплатити товар (з огляду на приписи ст. 692 ЦК України) виникає з моменту його прийняття.

За приписами ст. ст. 525, 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов договору не допускаються.

Отже, строк оплати за Договором за вказаними видатковими накладними є таким, що настав.

За наявними в матеріалах справи документами судом встановлено, що відповідачем було здійснено оплату товару на суму 17.276,22 грн.

Частково неоплаченою залишилась видаткова накладна № 4520 від 21.09.18. (по ній сплачено 279,22 грн.) та повністю неоплаченою залишилась видаткова накладна № 5414 від 08.11.18.

Оскільки грошові кошти в сумі 8.820,79 грн. від відповідача позивачу не надійшли, то вказане зумовило звернення Товариства з обмеженою відповідальністю "Грінвуд" з даним позовом до суду.

Згідно зі ст. ст. 76-77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Твердження позивача з боку відповідача належними та допустимими у розумінні ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України доказами не спростовані.

З огляду на вказане, борг відповідача перед позивачем за представленими до матеріалів справи документами становить 8.820,79 грн., з огляду на що вказана сума заборгованості підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Таким чином, позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню повністю.

Також позивачем пред'явлено до стягнення 55,82 грн. 3% річних.

Згідно зі статтею 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом здійснено перерахунок 3% річних та встановлено, що їх розмір становить 55,82 грн., внаслідок чого вказана сума підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Щодо вимог про стягнення 1.124,95 грн. пені за період з 09.11.18. по 25.01.19. суд відзначає наступне.

Відповідно до п. 6.3 Договору за невиконання умов розділу 2 Договору Покупець сплачує пеню від суми боргу в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла на момент виникнення прострочення оплати за поставлений товар.

Судом встановлено, що відповідач у встановлений Договором строк свого обов'язку по перерахуванню коштів не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов'язання (в т.ч. у період, який вказано позивачем), тому дії відповідача є порушенням договірних зобов'язань (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.

Відповідно до ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Відповідно до ст.ст. 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, різновидом якої є штраф та пеня.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Судом встановлено факт прострочення виконання грошового зобов'язання, здійснено перерахунок пені в межах пред'явленого позивачем періоду і встановлено, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 678,60 грн. пені, а пеню в сумі 446,35 грн. нараховано безпідставно, з огляду на що суд відмовляє в позові в цій частині.

Частиною 9 ст. 129 ГПК України передбачено, що якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Зазначена норма виступає процесуальною санкцією, яка застосовується господарським судом незалежно від того, чи заявлялося відповідне клопотання заінтересованою стороною. У такому застосуванні суду слід виходити з широкого розуміння даної норми, маючи на увазі, що передбачені нею наслідки можуть наставати і в разі неправомірної бездіяльності винної особи, яка не вжила заходів до поновлення порушених нею прав і законних інтересів іншої особи (зокрема, ухилялася від задоволення її заснованих на законі вимог), що змусило останню звернутися за судовим захистом

Отже, відповідно до вказаних положень ст. 129 ГПК України та враховуючи, що позивачем при зверненні із даним позовом до суду сплачено судовий збір в мінімальному розмірі, витрати по сплаті судового збору в сумі 1.921,00 грн. покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 73, 74, 76-80, 86, 129, ч. 9 ст. 165, ст. ст. 219, 232, 233, 236-238, 240, 241, 252 ГПК України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ріа-Груп" (03127, м. Київ, проспект Голосіївський, б. 132; ідентифікаційний код 39535375) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Грінвуд" (03148, м. Київ, вул. Гната Юри, б. 9; ідентифікаційний код 31023578) 8.820 (вісім тисяч вісімсот двадцять) грн. 79 коп. основного боргу, 678 (шістсот сімдесят вісім) грн. 60 коп. пені, 55 (п'ятдесят п'ять) грн. 82 коп. 3% річних, 1.921 (одну тисячу дев'ятсот двадцять одну) грн. 00 коп. судового збору.

3. В іншій частині в позові відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст.ст. 253, 254, 256-259 ГПК України з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 Розділу XI "Перехідні положення" ГПК України.

Суддя Т.М. Ващенко