Рішення

від 01.04.2019 по справі 910/819/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

01.04.2019Справа № 910/819/18

Господарський суд міста Києва у складі судді Грєхової О.А., за участю секретаря судового засідання Коверги П.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали господарської справи

за позовом ОСОБА_1

до Товариства з обмеженою відповідальністю Торгівельно-виробниче підприємство Ялинка

про стягнення вартості частки майна підприємства.

Представники сторін:

від позивача: не з'явився.

від відповідача: Рахмоні Р.Р., керівник; Христенко О.О., довіреність б/н від 19.03.2018; Борисполець О.В., довіреність б/н від 23.10.2017.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

ОСОБА_1 звернулась до Господарського суду міста Києва із позовними вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю Торгівельно-виробниче підприємство Ялинка про стягнення вартості частки майна підприємства 1644706,50 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані невиплатою ТОВ Торгівельно-виробниче підприємство Ялинка ОСОБА_1 вартості частини майна ТОВ Торгівельно-виробниче підприємство Ялинка , пропорційно частці ОСОБА_1 у статутному капіталі ТОВ Торгівельно-виробниче підприємство Ялинка , після виходу позивача з вказаного товариства.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.01.2018 судом залишено позовну заяву без руху, надано позивачу строк для усунення недоліків та встановлено спосіб їх усунення.

14.02.2018 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва надійшла заява позивача про усунення недоліків, відповідно до якої, позивачем частково усунуто недоліки, зазначені в ухвалі Господарського суду міста Києва від 30.01.2018.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.02.2018 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 12.03.2018.

У судове засідання 12.03.2018 представники сторін з'явились.

Судом, у судовому засіданні 12.03.2018 було оголошено перерву до 02.04.2018.

22.03.2018 представником відповідача подано заяву про ознайомлення з матеріалам справи.

28.03.2018 представником позивача подано клопотання про витребування доказів.

29.03.2018 представником відповідача подано відзив на позовну заяву.

У судове засідання 02.04.2018 представники сторін з'явились.

За наслідками розгляду клопотання представника відповідача про витребування доказів, суд залишив вказане клопотання без задоволення, постановивши протокольну ухвалу з наступних підстав.

У вказаному клопотанні позивач просить витребувати у відповідача свідоцтво про право власності на нерухоме майно - нежитлову будівлю загальною площею 232,9 кв.м., яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та витребувати у КП Київської обласної ради Північне бюро технічної інвентаризації письмову інформацію (Інформаційну довідку) щодо власника нерухомого майна - нежитлової будівлі загальною площею 232,9 кв.м., яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

Згідно з ч. 1 ст. 81 ГПК України учасник справи у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування доказів судом, яке повинно бути подане в строк, зазначений в частинах другій та третій статті 80 цього Кодексу, а отже, оскільки позивач не подав клопотання про витребування доказів разом з позовною заявою, поданою до суду 26.01.2018, клопотання заявлено з пропуском встановленого строку, в зв'язку з чим, суд залишає його без задоволення. При цьому, суд враховує, що будь-яких клопотань про поновлення процесуальних строків, означене клопотання, із обґрунтуванням неможливість його подання у встановлений строк з причин, що не залежали від нього, не містить. Також, суд відзначив, що відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 32 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень інформація про зареєстровані права на нерухоме майно та їх обтяження, що міститься у Державному реєстрі прав, є відкритою, загальнодоступною та платною, крім випадків, передбачених Законом. В свою чергу, посилання позивача на неможливість отримання інформації з Державного реєстру прав судом відхилено, з огляду на те, що позивачем було здійснено пошук за адресою відмінною, від тієї, за якою позивач просить суд витребувати інформацію.

Відповідно до п. 12 ч. 2 ст. 182 ГПК України у підготовчому засіданні суд встановлює строки для подання відповіді на відзив та заперечення.

Відповідно до п. 13 ч. 2 ст. 182 ГПК України у підготовчому засіданні суд встановлює строк для подання пояснень третіми особами та відповіді учасників справи на такі пояснення.

Із змісту ч. 2 ст. 183 ГПК України суд відкладає підготовче засідання в межах визначеного цим Кодексом строку підготовчого провадження у випадках: 1) визначених частиною другою статті 202 цього Кодексу; 2) залучення до участі або вступу у справу третьої особи, заміни неналежного відповідача, залучення співвідповідача; 3) в інших випадках, коли питання, визначені частиною другою статті 182 цього Кодексу, не можуть бути розглянуті у даному підготовчому засіданні.

Враховуючи наведені приписи процесуального законодавства, судом встановлено позивачу строк для подання відповіді на відзив та відповідачу строк для подання заперечень, в зв'язку з чим, відкладено підготовче засідання на 06.04.2018.

Представники сторін у судове засідання 06.04.2018 з'явились.

Представником позивача подано клопотання про призначення судової оціночно-будівельної експертизи.

Представник відповідача проти задоволення клопотання про призначення судової оціночно-будівельної експертизи заперечив.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.04.2018 призначено судову експертизу, проведення якої доручено Київському науково-дослідному інституту судових експертиз, провадження у справі зупинено.

16.07.2018 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва надійшов лист від Заступника директора Київському науково-дослідному інституту судових експертиз з клопотання судового експерта та матеріалами справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.07.2018 поновлено провадження у справі та призначено судове засідання на 30.07.2018.

26.07.2018 представником відповідача подано письмові пояснення та клопотання про відкладення розгляду справи.

У судове засідання 30.07.2018 представник позивача та позивач з'явились, представник відповідача не з'явився.

З Листа Заступника директора Київського НДІ судових експертиз вбачається, що останній просить погодити строк проведення експертизи у термін понад три місяці, у зв'язку із обмеженою кількістю штатних експертів та їх понаднормовим навантаженням.

За результатами розгляду листа Заступника директора Київського НДІ судових експертиз про погодження строку проведення експертизи у термін понад три місяці, враховуючи п. 1.13 Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень та Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 08.10.1998 р., № 53/5 (зі змінами та доповненнями), суд дійшов висновку про необхідність погодження строку виконання судової експертизи у понад три місяці.

За результатами розгляду клопотання судового експерта про надання додаткових матеріалів справи, враховуючи ч. 3 ст. 102 ГПК України, суд дійшов висновку про необхідність задоволення клопотання судового експерта про надання додаткових матеріалів, необхідних для проведення експертизи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.07.2018 зупинено провадження у справі № 910/819/18 до одержання результатів експертизи.

12.10.2018 до Господарського суду міста Києва з Київського науково-дослідного інституту судових експертиз надійшли матеріали справи № 910/819/18 з повідомленням про залишення експертизи без виконання.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.10.2018 провадження у справі поновлено, підготовче судове засідання призначено на 02.11.2018.

25.10.2018 представником відповідача подано заяву про ознайомлення з матеріалами справи.

31.10.2018 представником позивача подано заяву про ознайомлення з матеріалами справи.

02.11.2018 представником позивача подані клопотання про відкладення підготовчого засідання.

У судове засідання 02.11.2018 представник позивача з'явився та подав клопотання про призначення судової експертизи.

Представники відповідача у судове засідання з'явились, проти задоволення клопотання заперечили.

Розглянувши в судовому засіданні 02.11.2018 клопотання представника позивача про призначення судової експертизи, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд дійшов висновку про необхідність призначення судової експертизи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.11.2018 призначено у даній справі судову експертизу, проведення якої доручено Товариству з обмеженою відповідальністю Експертно-дослідна служба України , зупинено провадження у справі № 910/819/18 до одержання результатів експертизи.

25.01.2019 представником позивача подано заяву про зміну предмету позову.

01.02.2019 до Господарського суду міста Києва з Товариства з обмеженою відповідальністю Експертно-дослідна служба України надійшли матеріали справи № 910/819/18 з повідомленням про повернення матеріалів справи без проведення експертизи, у зв'язку з нездійсненням позивачем оплати вартості експертизи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.02.2019 провадження у справі № 910/819/18 поновлено, підготовче судове засідання призначено на 25.02.2019.

14.02.2019 представником відповідача подано заяву про ознайомлення з матеріалами справи.

У судове засідання 25.02.2019 представники сторін з'явились.

Розглянувши у судовому засіданні заяву позивача про зміну предмету позову, суд дійшов висновку про те, що заява позивача про зміну підстав позову не підлягає прийняттю до розгляду, з огляду на наступне.

Частиною 1 статті 46 ГПК України унормовано, що сторони користуються рівними процесуальними правами.

Відповідно до ч. 2 ст. 46 ГПК України, крім прав та обов'язків, визначених у статті 42 цього Кодексу:

1) позивач вправі відмовитися від позову (всіх або частини позовних вимог), відповідач має право визнати позов (всі або частину позовних вимог) - на будь-якій стадії судового процесу;

2) позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження;

3) відповідач має право подати зустрічний позов у строки, встановлені цим Кодексом.

Згідно з частиною 3 ст. 46 ГПК України, до закінчення підготовчого засідання позивач має право змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви. У справі, що розглядається за правилами спрощеного позовного провадження, зміна предмета або підстав позову допускається не пізніше ніж за п'ять днів до початку першого судового засідання у справі.

З приписів ч. 1 ст. 46 ГПК України вбачається, що позивач може подати або заяву про зміну предмету позову, або про зміну підстав позову, одночасна зміну предмета і підстав позову процесуальним кодексом не передбачено.

В свою чергу, під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

Відтак зміна предмета позову означає зміну вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, а зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача. Одночасна зміна і предмета, і підстав позову не допускається.

Суд зазначає, що у позовній заяві позивачем заявлено вимогу про стягнення вартості частки майна підприємства 1644706,50 грн. в обґрунтування якої, позивачем зазначено про невиплату ТОВ Торгівельно-виробниче підприємство Ялинка ОСОБА_1 вартості частини майна ТОВ Торгівельно-виробниче підприємство Ялинка , пропорційно частці ОСОБА_1 у статутному капіталі ТОВ Торгівельно-виробниче підприємство Ялинка , після виходу позивача з вказаного товариства.

Звернувшись з заявою про зміну предмета позову, позивач просить суд визнати рішення від 11.01.2013 загальних зборів ТОВ Ялинка недійсним та в обґрунтування зазначає, що загальні збори від 11.01.2013 ТОВ Ялинка відбулись з порушенням законодавства, оскільки не було повідомлено належ чином всіх учасників товариства про проведення загальних зборів; відсутній кворум загальних зборів; враховано голос померлого учасника товариства; представник ОСОБА_1 не мав повноважень для представництва на загальних зборах товариства.

Таким чином, у якості заяви про зміну предмету позову позивачем фактично заявлено новий позов з інших підстав та іншим предметом, оскільки при подані позивачем заяви про зміну предмета позову, позивач не тільки змінив свої позовні вимоги, тобто змінив предмет позову, але й обґрунтував свої вимоги новими обставинами, що свідчить про зміну підстав позову.

Відтак, оскільки подана позивачем заява про зміну предмету позову за своєю правовою природою є новою позовною заявою, яка направлена на одночасну зміну предмету та підстав позову, така заява суперечить приписам ч. 3 ст. 46 ГПК України.

При цьому, суд звернув увагу позивача на можливість звернення останнього з окремим позовом у загальному порядку.

За результатами судового засідання, судом постановлено ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 01.04.2019.

У судове засідання 01.04.2019 представники відповідача з'явились, представник позивача та позивач не з'явились, про час, дату та місце судового засідання повідомлені належним чином, що підтверджується наявними в матеріалах справи протоколом судового засідання від 25.02.2019 та розпискою про призначення справи до розгляду справи по суті від 25.02.2019, відповідно до якої, позивач та його представник, присутні у судовому засіданні 25.02.2019 повідомлені, про те, що розгляд справи по суті відбудеться 01.04.2019 о 10:00 год.

Згідно з ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.

Зважаючи на викладене, оскільки неявка позивача та його представника не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, враховуючи належне повідомлення всіх учасників справи про дату, час та місце судового засідання, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності позивача та його представника.

Представники відповідача в судовому засіданні проти позову заперечили у повному обсязі.

На виконання вимог ст. 223 Господарського процесуального кодексу України складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.

Відповідно до ст. 219 ГПК України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

У судовому засіданні 01.04.2019 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників відповідача, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Торгівельно-виробниче підприємство Ялинка (далі - товариство, відповідач), зареєстроване Дніпровською районною у місті Києві державною адміністрацією 28.02.1993 як юридична особа, внесене до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців та має ідентифікаційний код 16301146.

ОСОБА_1 (далі - позивач), була одним із учасників відповідача із часткою у статутному капіталі Товариства у розмірі 28,5%.

На підставі власної письмової заяви від 10.06.2013, позивач вийшов зі складу учасників товариства.

Відповідно до Розрахунку частки учасника товариства ОСОБА_1, підписаного керівником відповідача І.П. Краузе та головним бухгалтером В.О. Ігнатенко, у зв'язку із виходом позивача зі складу часників товариства, до сплати ОСОБА_1 належить 28700 грн. 00 коп., які були виплачені позивачу.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначає, що ТОВ Торгівельно-виробниче підприємство Ялинка є власником нежилої споруди (літ. А) площею 396 кв.м. за адресою: м. Київ, вул. Крайня, буд. 3 та нежитлової будівлі загальною площею 232,9 кв.м., яка знаходиться за адресою: Київська область, Бородянський район, смт. Бородянка, вулиця Комсомольська, будинок 2-а., вартість яких відповідно до Висновків оціночного дослідження від 28.05.2015 складає 4 999 100 грн. та 771 800 грн. відповідно.

Не погоджуючись із визначеною відповідачем вартістю частки позивача у статутному капіталу товариства, позивач звернувся до суду з даним позовом, вимагаючи стягнення з відповідача вартості частини майна товариства, що пропорційна частці ОСОБА_1 у статутному капіталі у розмірі 1 644 706,50 грн.

Відповідач в свою чергу, заперечуючи проти позову, зазначає, що вартість частини майна товариства, що підлягає виплаті повинна відповідати ціні чистих активів товариства, яка визначається в порядку, встановленому законодавством, пропорційно його частці в статутному капіталі товариства на підставі балансу, складеного на дату виходу (виключення), в свою чергу, як вбачається з фінансового звіту (балансу) відповідача, складеного на дату виходу позивача зі складу учасників товариства, у товариства відсутні чисті активи, оскільки його зобов'язання перевищують його активи, оскільки залишкова вартість основних засобів склала 121 500 грн., тоді як заборгованість відповідача перед контрагентами складала 191 200 грн.

Також, відповідач зазначає, що надані позивачам розрахунки вартості приміщень не відповідають реальній вартості, оскільки зокрема приміщення по вул. Крайня, 3 у м. Києві не є капітальною будівлею та в ньому відсутні будь-які інженерні комунікації, на підтвердження чого, відповідачем надано Звіт про оцінку майна № 18062015-002, відповідно до якого, вартість приміщення складає 99 862 грн.

Крім того, відповідачем заявлено у відзиві на позов заяву про застосування строків позовної давності.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.

Згідно ч.1 ст. 167 Господарського кодексу України корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.

Відповідно до п. "в" ч. 1 ст. 10 Закону України "Про господарські товариства", учасники товариства мають право вийти в установленому порядку з товариства.

Частиною 1 ст. 54 Закону України "Про господарські товариства" передбачено, що при виході учасника з товариства з обмеженою відповідальністю йому виплачується вартість частини майна товариства, пропорційна його частці у статутному (складеному) капіталі. Виплата провадиться після затвердження звіту за рік, в якому він вийшов з товариства, і в строк до 12 місяців з дня виходу.

Згідно з п. 11.1 Статуту учасник товариства має право вийти з товариства, повідомивши товариство про свій вихід не пізніше ніж за три місяці до виходу.

Пунктом 11.2 Статуту визначено, що учасник, який виходить із товариства, має право одержати вартість частини майна, і пропорційну його частці у статутному капіталі товариства. За домовленістю між учасником та товариством виплата вартості частини майна товариства може бути змінена переданням майна в натурі.

Якщо вклад до статутного капіталу був здійснений шляхом передання права користування майно, відповідне майно повертається учасником без виплати винагороди.

У відповідності до п. 11.3 Статуту грошова оцінка вкладу учасника товариства здійснюється за згодою учасників товариства, а у випадках, встановлених законом, вона підлягає незалежній експертній перевірці.

Учаснику, який вибув, виплачується належна йому частка прибутку, одержаного товариством в даному році до моменту його виходу. Майно, передане учасником товариству тільки для користування, повертається в натуральній формі без винагороди.

Відповідно до ч.2 ст. 148 Цивільного кодексу України, учасник який виходить із товариства з обмеженою відповідальністю, має право одержати вартість частини майна, пропорційну його частці у статутному капіталі товариства. За домовленістю між учасником та товариством виплата вартості частини майна товариства може бути замінена переданням майна в натурі.

Стаття 50 Закону України "Про господарські товариства" визначає, що товариством з обмеженою відповідальністю визнається товариство, що має статутний фонд, розділений на частки, розмір яких визначається установчими документами.

У відповідності до положень ст. 52 Закону України "Про господарські товариства" статутний капітал товариства з обмеженою відповідальністю підлягає сплаті учасниками товариства до закінчення першого року з дня державної реєстрації товариства.

В силу вимог ст. 144 Цивільного кодексу України статутний капітал товариства з обмеженою відповідальністю складається з вартості вкладів його учасників. Розмір статутного капіталу дорівнює сумі вартості таких вкладів.

Згідно ст. 117 Цивільного кодексу України, ст. 88 Господарського кодексу України, ст. 11 Закону України "Про господарські товариства", учасник товариства зобов'язаний вносити вклади у розмірі, в порядку та засобами, передбаченими установчими документами.

Відповідно до приписів ч. 1 ст. 148 Цивільного кодексу України учасник товариства з обмеженою відповідальністю має право вийти з товариства, повідомивши товариство про свій вихід не пізніше ніж за три місяці до виходу, якщо інший строк не встановлений статутом.

Згідно з пунктом 28 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2008 № 13 Про практику розгляду судами корпоративних спорів при вирішенні спорів, пов'язаних із виходом учасника з товариства, господарські суди повинні керуватися тим, що відповідно до Цивільного кодексу України та Закону України Про господарські товариства учасник ТОВ вправі у будь-який час вийти з товариства незалежно від згоди інших учасників та самого товариства. Вихід зі складу учасників товариства не пов'язується ні з рішенням зборів учасників, ні з внесенням змін до установчих документів товариства. У зв'язку з цим моментом виходу учасника з товариства є дата подачі ним заяви про вихід відповідній посадовій особі товариства або вручення заяви цим особам органами зв'язку.

Як встановлено судом під час розгляду даної справи, позивач був учасником відповідача із часткою у статутному капіталі товариства у розмірі 28,5%, на підставі власної письмової заяви від 10.06.2013 вийшов зі складу учасників товариства.

З матеріалів справи вбачається, що рішенням Загальних зборів учасників товариства від 25.06.2013, оформленим протоколом № 25/06 від 25.06.2013 вирішено розрахунки з ОСОБА_1 провести згідно з вимогами законодавства.

Відповідно до Розрахунку частки учасника товариства ОСОБА_1, підписаного керівником відповідача І.П. Краузе та головним бухгалтером В.О. Ігнатенко, у зв'язку із виходом позивача зі складу часників товариства, до сплати ОСОБА_1 належить 28700 грн. 00 коп., які були виплачені позивачу, що підтверджується наявними в матеріалах справи видатковими касовими ордерами та банківськими виписками.

Позивач, в обґрунтування заявлених вимог зазначає, що ТОВ Торгівельно-виробниче підприємство Ялинка є власником нежилої споруди (літ. А) площею 396 кв.м. за адресою: м. Київ, вул. Крайня, буд. 3 та нежитлової будівлі загальною площею 232,9 кв.м., яка знаходиться за адресою: Київська область, Бородянський район, смт. Бородянка, вулиця Комсомольська, будинок 2-а., вартість яких відповідно до Висновків оціночного дослідження від 28.05.2015 складає 4 999 100 грн. та 771 800 грн. відповідно.

З заявлених позовних вимог вбачається, що фактично позивачем в основу заявленого позову покладено невідповідність вартісної оцінки майна товариства балансовій вартості.

Відповідач в свою чергу, заперечуючи проти позову, зазначає, що вартість частини майна товариства, що підлягає виплаті повинна відповідати ціні чистих активів товариства, яка визначається в порядку. Встановленому законодавством, пропорційно його частці в статутному капіталі товариства на підставі балансу, складеного на дату виходу (виключення), в свою чергу, як вбачається з фінансового звіту (балансу) відповідача, складеного на дату виходу позивача зі складу учасників товариства, у товариства відсутні чисті активи, оскільки його зобов'язання перевищують його активи, оскільки залишкова вартість основних засобів склала 121 500 грн., тоді як заборгованість відповідача перед контрагентами складала 191 200 грн.

Також, відповідач зазначає, що надані позивачам розрахунки вартості приміщень не відповідають реальні вартості, оскільки зокрема приміщення по вул. Крайня, 3 у м. Києві не є капітальною будівлею та в ньому відсутні будь-які інженерні комунікації, на підтвердження чого, відповідачем надано Звіт про оцінку майна № 18062015-002, відповідно до якого, вартість приміщення складає 99 862 грн.

У пункті 30 постанови Пленуму Верховного Суду України Про практику розгляду судами корпоративних спорів від 24.10.2008 № 13 зазначено, що у випадку неврегульованості в установчих документах вартість частини майна товариства, що підлягає виплаті, повинна відповідати вартості чистих активів товариства, що визначається в порядку, встановленому законодавством, пропорційно його частці в статутному капіталі товариства на підставі балансу, складеного на дату виходу (виключення). Розрахунок належної учаснику частини прибутку здійснюється на дату виходу (виключення) з товариства.

06.04.2018 представником позивача подано клопотання про призначення судової оціночно-будівельної експертизи.

Судом враховано, що у п. 4.20 постанови Пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з корпоративних правовідносин N 4 від 25 лютого 2016 року зазначено, що учасник ТОВ або ТДВ має право вимагати проведення з ним розрахунків на підставі дійсної (ринкової) вартості майна товариства, а отже, господарським судом має бути задоволено клопотання учасника, який вийшов (виключений) з ТОВ або ТДВ, про здійснення експертної оцінки дійсної (ринкової) вартості необоротних і оборотних активів товариства та його зобов'язань для обчислення вартості частини майна, що належить до сплати такому учаснику.

У разі виходу (виключення) учасника зі складу ТОВ або ТДВ, якщо до цих товариств вносилося майно господарських товариств з державною часткою (часткою комунального майна), вартість частини майна товариства, що належить до сплати учаснику, відповідно до статті 7 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" підлягає обов'язковій оцінці суб'єктом оціночної діяльності. Така оцінка є обов'язковою і в тих випадках, коли учасником ТОВ або ТДВ є юридична особа, яка повністю заснована на державній власності.

Враховуючи викладене вище, приймаючи до уваги предмет та підстави позовних вимог, виходячи з того, що під час розгляду справи №910/819/18 виникло питання щодо дійсної (ринкової) вартості майна товариства, суд дійшов висновку про необхідність призначення у справі судової експертизи з метою визначення дійсної (ринкової) вартості усього майна Товариства з обмеженою відповідальністю Торгівельно-виробниче підприємство Ялинка .

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.04.2018 призначено у даній справі судову експертизу, проведення якої доручено Київському науково-дослідному інституту судових експертиз, на вирішення експерта поставлено наступні питання:

1) Яка дійсна (ринкова) вартість усього майна Товариства з обмеженою відповідальністю Торгівельно-виробниче підприємство Ялинка (ідентифікаційний код: 16301146), в тому числі основних засобів, нематеріальних активів, оборотних активів, майна невиробничого призначення з урахуванням майнових зобов'язань товариства станом на 10.06.2013?

2) Який розмір частини дійсної (ринкової) вартості майна Товариства з обмеженою відповідальністю Торгівельно-виробниче підприємство Ялинка (ідентифікаційний код: 16301146), в тому числі основних засобів, нематеріальних активів, довгострокових або поточних активів, з урахуванням ринкової вартості чистих активів, пропорційно розміру частки (28,5%) статутного фонду, підлягає виплаті ОСОБА_1 у зв'язку з її виключенням із складу учасників Товариства з обмеженою відповідальністю Торгівельно-виробниче підприємство Ялинка станом на 10.06.2013?.

12.10.2018 до Господарського суду міста Києва з Київського науково-дослідного інституту судових експертиз надійшли матеріали справи № 910/819/18 з повідомленням про залишення експертизи без виконання.

02.11.2018 представником позивача подано клопотання про призначення експертизи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.11.2018 призначено у даній справі судову експертизу, проведення якої доручено Товариству з обмеженою відповідальністю Експертно-дослідна служба України , на вирішення експерта поставлено наступне питання:

1) Чи підтверджується документально розмір частини майна Товариства з обмеженою відповідальністю Торгівельно-виробниче підприємство Ялинка у сумі 1 644 706,50 грн., що підлягає поверненню учаснику ОСОБА_1, яка вибула зі складу засновників 10.06.2013?

01.02.2019 до Господарського суду міста Києва з Товариства з обмеженою відповідальністю Експертно-дослідна служба України надійшли матеріали справи № 910/819/18 з повідомленням про повернення матеріалів справи без проведення експертизи, у зв'язку з нездійсненням позивачем оплати вартості експертизи.

Відповідно до ч 1 ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять до предмета доказування.

Згідно з ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

В свою чергу, будь-яких належних та допустимих доказів, які б підтверджували невідповідність здійсненому відповідачем розрахунку вартості частки, що підлягала виплаті позивачу, у зв'язку з виходом його з товариства, як і належних та допустимих доказів невідповідності вартості майна товариства, позивачем до матеріалів справи не надано.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відтак, враховуючи вищевикладене, оскільки позивачем з огляду на встановлені фактичні обставини справи не доведено невідповідності здійснених із позивачем розрахунків у зв'язку з виходом останнього із товариства, заявлені позовні вимоги є такими, що задоволенню не підлягають.

Також, відповідачем заявлено про пропуск строку позовної давності.

Відповідно до ст. 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно з ч. 1 ст. 260 Цивільного кодексу України позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253 - 255 цього Кодексу.

Частиною 1 ст. 261 Цивільного кодексу України встановлено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Відповідно до п. 1.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів від 29 травня 2013 року N 10 (далі - Постанова № 10) позовна давність, за визначенням статті 256 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Отже, позовна давність є інститутом цивільного права і може застосовуватися виключно до вимог зі спорів, що виникають у цивільних відносинах, визначених у частині першій статті 1 ЦК України, та у господарських відносинах (стаття 3 Господарського кодексу України, далі - ГК України).

Відповідно до п. 2.2 Постанови № 10 за змістом частини першої статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.

Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

Відтак, оскільки суд відмовляє у задоволенні позову з підстав його необґрунтованості, заява відповідача про застосування наслідків спливу строків позовної давності судом не розглядається.

За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову, з покладенням судового збору на позивача в порядку ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 74, 76-80, 129, 236 - 240 Господарського процесуального кодексу України, суд,

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено: 09.04.2019.

Суддя О.А. Грєхова