Рішення

від 09.04.2019 по справі 927/103/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

Іменем України

09 квітня 2019 року м. Чернігівсправа № 927/103/19

Господарський суд Чернігівської області у складі судді Лавриненко Л.М.

секретар судового засідання Мігда Р.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу №927/103/19, розгляд якої здійснюється у порядку спрощеного позовного провадження

за позовом: Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк"

вул. Грушевського, 1Д, м. Київ, 01001

а/с 1800, м. Дніпро, 49027

до відповідача-1: Товариства з обмеженою відповідальністю "Чернігівміськбуд-2011"

вул. Стахановців, 1, м. Чернігів, 14001

до відповідача-2: ОСОБА_1

АДРЕСА_1

про стягнення 75744,36 грн

За участю представників:

від позивача: Кавурка М.С. - провідний юрисконсульт, довіреність № 5456-К-О від 12.12.2018

від відповідача-1: не з'явився

відповідач-2: не з'явився

У судовому засіданні була проголошена вступна та резолютивна частини рішення, на підставі ст.240 Господарського процесуального кодексу України.

Акціонерним товариством Комерційний банк "Приватбанк" подано позов до відповідача-1: Товариства з обмеженою відповідальністю "Чернігівміськбуд-2011" та відповідача-2: ОСОБА_1 про стягнення солідарно 75744,36 грн заборгованості за кредитним договором №б/н від 27.11.2017, у тому числі 50000,02 грн заборгованості за кредитом, 6911,11 грн заборгованості за відсотками, нарахованими на прострочену заборгованість, 11999,28 грн заборгованості за відсотками у вигляді щомісячної комісії та 6833,95 грн пені за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором.

В обґрунтування поданої заяви позивач посилається на неналежне виконання відповідачами зобов'язань за кредитним договором №б/н від 27.11.2017 та договором поруки №POR1511524968099 від 24.11.2017.

Також позивачем подано письмове клопотання від 23.01.2019, в якому позивач просить суд розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін та письмову заявку від 23.01.2019 про отримання процесуальних документів в електронному вигляді.

Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 08.02.2019 позовну заяву б/н від 23.01.2019 залишено без руху на підставі ч.1 ст. 174 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 08.02.2019, на виконання вимог ч. 6, 7 ст.176 Господарського процесуального кодексу України, суд звернувся до Центру адміністративних послуг м. Чернігова щодо надання інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ІПН НОМЕР_1).

Листом від 13.02.2019 № 905 Управління адміністративних послуг Чернігівської міської ради повідомило, що за даними, які містяться в реєстрі територіальної громади міста Чернігова, місце проживання гр. ОСОБА_1 зареєстровано АДРЕСА_2.

Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 28.02.2019 відмовлено у задоволенні клопотання позивача від 23.01.2019 про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, відкрито провадження у даній справі у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, розгляд справи по суті призначено на 26.03.2019 о 11:00. Явку повноважних представників сторін визнано обов'язковою. Також даною ухвалою задоволено заявку позивача від 23.01.2019 про отримання процесуальних документів в електронному вигляді.

Позивач був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення від 28.02.2019 № 1400043095317 та №1400043095309.

Ухвала суду від 28.02.2019 про відкриття провадження у справі, направлена на адресу відповідача-1, зазначену у позовній заяві (вул. Стаханівців, б. 1, м. Чернігів, 14001), повернулась до суду з відміткою поштового відділення: "інші причини, що не дали змоги виконати обов'язки щодо пересилання поштового відправлення".

У відповідності до отриманого судом витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Чернігівміськбуд-2011" зареєстрований в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, місцезнаходження якого зазначено: 14001, Чернігівська область, місто Чернігів, вулиця Стаханівців, будинок 1.

Ухвала суду від 28.02.2019 про відкриття провадження у справі, направлена на адресу відповідача-2, зазначену у позовній заяві та підтверджену відомостями Управління адміністративних послуг Чернігівської міської ради (АДРЕСА_1), повернулась до суду без відмітки поштового відділення про причини повернення.

Судом вчинено дії щодо перевірки причин невручення та повернення ухвали суду від 28.02.2019, направленої на адресу відповідача-2 (АДРЕСА_1) за штрихкодовим ідентифікатором 1400043095287. Як вбачається з інформації з офіційного сайту ДППЗ "Укрпошта", відстеження пересилання поштових відправлень свідчить про те, що поштове відправлення із штрихкодовим ідентифікатором 1400043095287, станом на 01.03.2019 не вручене під час доставки: інші причини.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі, якщо ухвалу про відкриття провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо.

Відповідно до ч. 7 ст. 120 Господарського процесуального кодексу України, учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Таким чином, відповідачі також були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, але своїм процесуальним правом участі в судовому засіданні 26.03.2019 не скористалися, повноважних представників для дачі пояснень по справі не направили.

У судовому засіданні 26.03.2019 суд розпочав розгляд справи по суті.

Присутній представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі.

У судовому засіданні 26.03.2019 суд постановив ухвалу про відкладення розгляду справи по суті на 09.04.2019 на 11:00 та ухвалою від 26.03.2019 викликав сторін у судове засідання 09.04.2019 об 11:00.

Позивач був належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання, що підтверджується розпискою представника позивача від 26.03.2019.

Ухвала суду від 26.03.2019 про виклик у судове засідання представника відповідача-1, направлена на адресу відповідача-1, зазначену в позовній заяві та в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (вул. Стаханівців, 1, м. Чернігів, 14001), повернулись до суду з відміткою поштового відділення: "інші причини, що не дали змоги виконати обов'язки щодо пересилання поштового відправлення: адресат відсутній".

Ухвала суду від 26.03.2019 про виклик у судове засідання представника відповідача-2, направлена на адресу відповідача-2, зазначену у позовній заяві та листі від 13.02.2019 № 905 Управління адміністративних послуг Чернігівської міської ради, яким надана суду інформація про зареєстроване місце проживання (перебування) ОСОБА_1 (АДРЕСА_1), повернулись до суду з відміткою поштового відділення: "незапит".

На офіційному сайті Господарського суду Чернігівської області в мережі Інтернет була розміщена публічна інформація стосовно слухання судом справи № 927/103/19 і виклику відповідачів у судове засідання 09.04.2019, що також свідчить про наявність у відповідачів можливості дізнатись про слухання справи за їх участю.

Таким чином, судом було вжито всіх заходів щодо належного повідомлення позивача та відповідачів про дату, час та місце судового засідання, але відповідачі своїм процесуальним правом участі в судовому засіданні 09.04.2019 не скористалися, повноважних представників у судове засідання не направили.

Відповідно до ч.1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Судом також враховано, що в силу вимог ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Застосовуючи згідно зі ст. 3 Господарського процесуального кодексу України, ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" при розгляді справи частину 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується обов'язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain") від 07.07.1989).

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, у першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч.1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

Зважаючи на те, що згідно зі ст. 42 Господарського процесуального кодексу України, учасники справи зобов'язані користуватися визначеними законом процесуальними правами; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи, а тому неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, відповідно до ч.1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з ч.1,8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі. При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Відповідно до ч.1 ст. 207 Господарського процесуального кодексу України, головуючий з'ясовує, чи мають учасники справи заяви чи клопотання, пов'язані з розглядом справи, які не були заявлені з поважних причин в підготовчому провадженні або в інший строк, визначений судом, та вирішує їх після заслуховування думки інших присутніх у судовому засіданні учасників справи.

Заяв та клопотань від сторін до суду не надходило. Відповідачі своїм правом не скористалися, відзивів на позовну заяву не надали.

Ухвалою суду від 28.02.2019 відповідачі були попереджені, що у разі ненадання відзивів у встановлений строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Оскільки відповідачі своїм процесуальним правом участі у судових засіданнях 26.03.2019 та 09.04.2019 не скористалися, відзивів на позовну заяву у встановлений судом строк без поважних причин не надали, заяв та клопотань від них до суду не надходило, рішення приймається за наявними матеріалами справи на підставі ч.2 ст.178 Господарського процесуального кодексу України.

Інших заяв та клопотань до суду не надходило.

Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини справи, дослідивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору, вислухавши пояснення повноважного представника позивача, господарський суд ВСТАНОВИВ:

Згідно з абз. 5, 6 п. 1.7. ст. 1 статуту Акціонерного товариства Комерційного банку "Приватбанк" (нова редакція) (погоджено Національним банком України 11.06.2018; затверджено наказом Міністерства фінансів України (рішенням єдиного акціонера) від 21.05.2018 № 519), згідно з рішенням Єдиного акціонера Банку від 21.05.2018 № 519 було змінено тип банку з публічного на приватне акціонерне товариство та змінено найменування банку на Акціонерне товариство Комерційний банк "Приватбанк".

Акціонерне товариство Комерційний банк "Приватбанк" є правонаступником всіх прав та зобов'язань Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк".

Відповідно до ч. 1 ст. 202 та ч. 1 ст. 205 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, правочин може вчинятися усно або в письмовій, електронній формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно з ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст. 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Так, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч.1-3 ст. 207 Цивільного кодексу України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Частина 1 ст. 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. 638 Цивільного кодексу України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Згідно з ч.1, 2 ст. 639 Цивільного кодексу України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Як вбачається із матеріалів справи, 27.11.2017 Товариством з обмеженою відповідальністю Чернігівміськбуд-2011 (позичальником) через систему інтернет-клієнт-банкінгу було підписано із використанням електронного цифрового підпису Анкету-заяву про приєднання до умов та правил надання послуг "КУБ" (далі - Заява).

Підписанням цієї Заяви позичальник приєднався до розділу 3.2.8. Умов та правил надання послуги "КУБ" (далі - Умов), що розміщені на сайті Приватбанку pb.ua., прийняв на себе всі зобов'язання, зазначені в цих Умовах та уклав кредитний договір.

Відповідно до п.1 Заяви, до істотних умов кредитного договору належать:

1.1. Вид кредиту: строковий;

1.2. Розмір кредиту: визначається Приватбанком, вказується у профайлі позичальника на сайті kub.pb.ua;

1.3. Строк кредиту: 12 місяців з моменту видачі коштів;

1.4. Проценти (комісія) за користуванням кредитом: 2% в місяць від початкового розміру кредиту;

1.5. Порядок погашення заборгованості за кредитом: щомісяця рівними частинами до календарного числа місяця, в який було здійснено видачу коштів.

1.6. У випадку порушення строку погашення заборгованості за кредитом, що зазначений в п. 1.5. Заяви, проценти за користування кредитом становлять розмір 4% на місяць від суми заборгованості. При цьому сплачується неустойка в розмірі і згідно з розділом 3.2.8. Умов та правил надання банківських послуг.

Укладання кредитного договору здійснюється в порядку, визначеному розділом 3.2.8. Умов та правил надання банківських послуг.

Розділом 3.2.8. Умови та правила надання банківських послуг ПАТ КБ "Приватбанк" визначено умови та правила надання "Кредиту "КУБ" (далі - Умови), які затверджені рішення Правління банку від 07.09.2017, що підтверджується витягом з Протоколу №44 Правління від 07.09.2017, а також розпорядженням №Э.30.0.0.0/1-6891392 від 15.06.2017 "Щодо актуалізації Умов та Правил надання банківських послуг", яким було прийнято рішення винести на засідання Правління загальний масив змін та доповнень до Умов та Правил.

Пунктом 3.2.8.1. Умов визначено, що банк за наявності вільних грошових коштів зобов'язується надати клієнту "Кредит КУБ" для фінансування поточної діяльності клієнта, в обмін на зобов'язання клієнта з повернення кредиту, сплати відсотків в обумовлені цим Договором терміни. Кредит надається шляхом видачі кредитних коштів з наступним їх перерахуванням на рахунок підприємства-продавця за товари, придбані клієнтом для ведення своєї господарської діяльності. Кредитування клієнта здійснюється в межах встановленого банком ліміту кредитування, про який Банк повідомляє клієнта через встановлені канали комунікацій. Істотні умови кредиту (сума кредиту, проценти за користування кредитом, розмір щомісячного платежу, порядок їх сплати) вказуються в Заяві про приєднання до Умов та правил надання банківських послуги (далі Заява). Клієнт приєднується до Послуги шляхом підписання електронно-цифровим підписом Заяви в системі Приват24 або у сервісі Папка24 або іншим шляхом, що прирівнюється до належного способу укладення сторонами кредитного договору.

Максимальна сума кредиту, яка може бути надана в рамках Послуги, складає 500000,00 грн (п. 3.2.8.2. Умов).

Пунктом 3.2.8.3.1. Умов встановлені умови повернення кредиту та терміни погашення заборгованості за кредитом. Сплата відсотків за користування кредитом передбачена п. 3.2.8.3.2., 3.2.8.3.3., 3.2.8.9., 3.2.8.9.1.,3.2.8.9.2. Умов.

Частиною 1 статті 634 Цивільного кодексу України закріплено, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших, стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Отже, укладений між позивачем та відповідачем-1 кредитний договір №Б/Н від 06.09.2017 за своєю правовою природою є договором приєднання та складається із вищевказаних Анкети-заяви та Умов.

Разом з тим, згідно з ч. 1 ст. 1054 Цивільного кодексу України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст. 1048, 1049 Цивільного кодексу України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем) та сплатити відсотки за користування коштами у строк та в порядку, що встановлені договором.

Як зазначає позивач, у відповідачів існує перед АТ КБ "Приватбанк" заборгованість за кредитним договором № Б/Н від 27.11.2017 у сумі 75744,36 грн, а саме: 50000,02 грн - заборгованість за кредитом; 6911,11 грн - заборгованість за відсотками, нарахованими на прострочену заборгованість, відповідно до п. 3.2.8.3.3. та 3.2.8.9.1. Умов; 11999,28 грн - заборгованість за відсотками у вигляді щомісячної комісії, нарахована згідно з п. 3.2.8.3.2. та 3.2.8.9. Умов; 6833,95 грн - пеня, нарахована відповідно до п. 3.2.8.10.1. Умов.

Неналежне виконання відповідачем-1 своїх зобов'язань за кредитним договором №Б/Н від 27.11.2017 стало підставою для звернення позивача до суду для захисту свого порушеного права.

Згідно з ч.2,3 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона має вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. За ч.1 ст.193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей передбачених цим Кодексом.

Так, відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обігу або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як вбачається з матеріалів справи, 14.09.2015, на підставі заяви про приєднання до умов та правил надання банківських послуг від 14.09.2015 та заяви про відкриття рахунку, відповідачу-1 був відкритий поточний рахунок № 26008051410629 (а.с.70).

28.11.2017, на підставі укладеного між сторонами кредитного договору №Б/Н від 27.11.2017, позивачем було перераховано на поточний рахунок відповідача-1 кредитні кошти у розмірі 100000,00 грн, що підтверджується випискою по рахунку з 01.01.2000 по 23.01.2019 та меморіальним ордером № HSAV8B61YW від 28.11.2017 (а.с.31).

Пунктом 3.2.8.3.1. Умов передбачено, що повернення кредиту здійснюється щомісяця шляхом забезпечення клієнтом позитивного сальдо на його поточному рахунку в сумах і в дати щомісячних внесків, зазначених у Заяві. Для позичальників, що працюють у сегменті агро-бізнесу, може бути встановлений окремий порядок погашення, що передбачає погашення основного боргу тільки 6 останніх місяців користування кредитом. Банк здійснює договірне списання грошей з поточного рахунку клієнта в строки і розмірах, передбачених умовами кредитного договору. Остаточний термін погашення заборгованості за кредитом є дата повернення кредиту. Згідно зі ст. 212, 651 ЦКУ при порушенні клієнтом будь-якого із зобов'язань, передбачених цим договором, банк на свій розсуд, починаючи з 91-го дня порушення будь-якого із зобов'язань, має право змінити умови договору, встановивши інший термін повернення кредиту. При цьому банк направляє клієнту повідомлення із зазначенням дати терміну повернення кредиту (банк здійснює інформування клієнта на свій вибір або письмово, або через встановлені засоби електронного зв'язку банку та клієнта (системи клієнт-банк, інтернет клієнт банк, sms-повідомлення або інших)). При непогашенні заборгованості за цим договором у термін, зазначений у повідомленні, вся заборгованість, починаючи з наступного дня від дати, зазначеної в повідомленні, вважається простроченою. У разі погашення заборгованості в період до закінчення 90 днів (включно) з моменту порушення будь-якого із зобов'язань, терміном повернення кредиту є дата останнього платежу.

Пунктом 1.3. кредитного договору №Б/Н від 27.11.2017 встановлено строк повернення кредиту - 12 місяців з моменту видачі коштів, тобто не пізніше 28.11.2018.

Як встановлено статтею 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідач-1, всупереч вимогам чинного законодавства та умовам кредитного договору №Б/Н від 27.11.2017, свої зобов'язання за цим договором належним чином не виконав, чим порушив умови кредитного договору №Б/Н від 27.11.2017 в частині своєчасного повернення кредиту. Відповідачем-1 здійснено часткове повернення кредиту на загальну суму 49999,98 грн, а саме: 8333,33 грн - 28.12.2017; 8333,33 грн - 28.01.2018; 3039,71 грн - 07.03.2018; 13626,95 грн - 13.04.2018; 8333,33 грн - 11.05.2018; 8333,33 грн - 14.06.2018, що підтверджується випискою по рахунку з 01.01.2000 по 23.01.2019 (а.с.35).

Позивачем на адресу відповідача-1 було надіслано повідомлення від 07.12.2018 № 30.1.0.0/2-І1LCNKUB0YDB0 з проханням у термін не пізніше 5 днів з дати одержання цього повідомлення погасити прострочену заборгованість (а.с.38). Копія даного повідомлення також була направлена на адресу відповідача-2. Відповідач-1 дану претензію залишив без відповіді, заборгованість за кредитом не сплатив.

Заборгованість за кредитом становить 50000,02 грн. Доказів погашення суми основної заборгованості в розмірі 50000,02 грн відповідачем-1 суду не надано.

Крім суми основної заборгованості за кредитом позивачем нараховано відповідачу-1 та пред'явлено до стягнення:

- заборгованість за відсотками нарахованими на прострочену заборгованість за період з 02.03.2018 по 26.12.2018 у сумі 6911,11 грн (згідно з п.3.2.8.3.3. та 3.2.8.9.1. Умов);

- відсотки у вигляді щомісячної комісії за період з 28.12.2017 по 28.11.2018 у сумі 11999,28 грн (згідно з п.3.2.8.3.2. та 3.2.8.9. Умов).

Згідно ч. 1 ст. 1048 Цивільного кодексу України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

У відповідності до пунктів 3.2.8.5.2. та 3.2.8.5.3. Умов, відповідач взяв на себе зобов'язання оплатити щомісячні проценти за користування кредитом згідно з п. 3.2.8.3.2., а також повернути кредит у терміни і в сумах, як встановлено в пунктах 3.2.8.3.1., 3.2.8.5.14., 3.2.8.6.2., а також зазначені в Заяві, шляхом розміщення необхідних для планового погашення внеску коштів на своєму поточному рахунку.

Відповідно до п. 3.2.8.9. Умов, за користування кредитом у період з дати списання коштів з позикового рахунку до дат погашення кредиту згідно з пунктами 3.2.8.1., 3.2.8.2., 3.2.8.3, 3.2.8.3.1. цього договору клієнт сплачує проценти в розмірі, зазначеному в п. 3.2.8.3.2.

Пункт 3.2.8.9.2. Умов передбачає, що сплата процентів за користування кредитом здійснюється в дати платежів, зазначені у Заяві (п.3.2.8.3.1.) (п. 3.2.8.9.2. Умов).

За змістом п. 3.2.8.3.2. Умов за користування послугою клієнт сплачує щомісячно проценти за користування кредитом в розмірі, що зазначені в Заяві та Тарифах, тобто 2% в місяць від початкового розміру кредиту (п. 1.4 Заяви).

З наданого позивачем розрахунку заборгованості вбачається, що за період користування кредитом з 28.11.2017 по 28.11.2018 відповідачу-1 було нараховано 24000,00 грн відсотків у вигляді щомісячної комісії. Відповідачем-1 у зазначений період було сплачено 12000,72 грн в рахунок погашення відсотків у вигляді щомісячної комісії, що підтверджується банківською випискою з 01.01.2000 по 23.01.2019 (а.с.35).

Заборгованість за відсотками у вигляді щомісячної комісії становить 11999,28 грн (24000,00 грн - 12000,72 грн).

Статтею 536 Цивільного кодексу України передбачено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

У пункті 6.20. постанови Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 910/1238/17 зауважено, що термін "користування чужими грошовими коштами" може використовуватися у двох значеннях. Перше - це одержання боржником (як правило, за плату) можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу. Друге значення - прострочення виконання грошового зобов'язання, коли боржник повинен сплатити гроші, але неправомірно не сплачує їх.

Відповідальність за прострочення виконання грошового зобов'язання визначена законодавством. У цьому разі відповідно до ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (постанови Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 910/1238/17, від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12).

Отже, зміст правової позиції Великої Палати Верховного Суду полягає у тому, що відповідно до ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України у кредитному договорі може бути передбачено сплату процентів за неправомірне користування боржником грошовими коштами як наслідок прострочення боржником виконання грошового зобов'язання. Такі проценти може бути стягнуто кредитодавцем і після спливу визначеного кредитним договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з ч.2 ст.1050 Цивільного кодексу України (ухвала Великої Палати Верховного Суду від 24.01.2019 у справі № 5017/1987/2012).

Аналогічну правову позицію викладено також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12, постановах Верховного Суду від 05.03.2019 у справі № 5017/1987/2012, від 18.02.2019 у справі 910/21449/17, ухвалі Великої Палати Верховного Суду від 24.01.2019 у справі №5017/1987/2012).

Пунктом 3.2.8.3.3. Умов визначено, що при порушенні клієнтом будь-якого грошового зобов'язання позичальник сплачує банку відсотки за користування кредитом у розмірі, встановленому у Заяві, а саме: 4% на місяць від суми заборгованості, тобто 48% річних (п.1.6 Заяви).

Отже, з урахуванням вищевикладеного, суд доходить висновку, що п. 3.2.8.3.3. Умов та п.1.6 заяви сторонами передбачено сплату відсотків за неправомірне користування відповідачем грошовими коштами як наслідок прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання.

Як слідує із матеріалів справи, за порушення строку погашення заборгованості за кредитом, у період з 02.03.2018 по 26.12.2018 позивачем нараховано відсотки в сумі 7716,71 грн. Відповідачем фактично сплачено 805,60 грн, заборгованість становить 6911,11 грн.

За таких обставин, позовні вимоги позивача щодо стягнення 6911,11 грн відсотків, нарахованих на прострочену заборгованість по кредиту в період з 02.03.2018 по 26.12.2018 є обґрунтованими і підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частина 1 статті 612 Цивільного кодексу України передбачає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.546, 549 Цивільного кодексу України, зокрема, виконання зобов'язань за договором можуть забезпечуватись неустойкою, порукою, гарантією, заставою, при триманням, завдатком. Неустойка (штраф, пеня) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредитору в разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частинами 4 та 6 ст. 231 Господарського кодексу України встановлено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому співвідношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", розмір пені, передбачений ст.1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійну облікову ставку НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Також частиною 6 ст. 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Як встановлено судом, п.1.6. анкети-заявки про приєднання до Умов та правил надання послуги "Куб", сторони визначили, що у випадку порушення строку погашення заборгованості за кредитом, сплачується неустойка в розмірі і згідно з розділом 3.2.8. Умов та правил надання банківських послуг.

Пунктом 3.2.8.10.1. Умов визначено, що у разі порушення Клієнтом будь-якого із зобов'язань щодо сплати комісії за користування кредитом, передбачених п. 3.2.8.3.2., 3.2.8.3.1. цього договору, термінів повернення кредиту, передбачених п. 3.2.8.9., 3.2.8.3.1., 3.2.8.3.2. цього договору, клієнт сплачує банку за кожен випадок порушення пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період, за який сплачується пеня, (у % річних) від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу. Сплата пені здійснюється у гривні.

Таким чином, суд доходить висновку, що сторонами погоджена відповідальність у вигляді сплати пені за прострочку виконання грошового зобов'язання.

Матеріалами справи підтверджується прострочка виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань щодо сплати кредиту та відсотків, але оскільки суд дійшов висновку, що нараховані відсотки в сумі 2097,84 грн виходячи із процентної ставки в розмірі 48% річних, відповідно п. 3.2.8.3.3. Умов та п.1.6. заяви, це проценти за неправомірне користування відповідачем грошовими коштами як наслідок прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання, відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, а тому пеня підлягає нарахуванню та відповідно стягненню лише на прострочку сплати кредиту та процентів (комісії).

За таких обставин, здійснивши перерахунок пені за прострочку повернення кредиту в сумі 50000,02 грн та відсотків (комісії) в сумі 11999,28 грн, суд доходить висновку, що пеня підлягає стягненню в сумі 6362,55 грн за період прострочки оплати з 29.06.2018 по 26.12.2018.

Вимоги позивача щодо стягнення за період прострочки оплати з 29.06.2018 по 26.12.2018 пені в сумі 471,40 грн, яка нарахована на заборгованість на відсотки в сумі 6911,11 грн, що нараховані на прострочену заборгованість по кредиту (за неправомірне користування відповідачем грошовими коштами, як наслідок прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання, відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України), задоволенню не підлягають, оскільки відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин сплачує штрафні санкції (неустойку) за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання. Нарахування процентів за неправомірне користування грошовими коштами, відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, є відповідальністю, а не господарським зобов'язанням у розумінні ст. 173 Господарського кодексу України.

Нормами статті 546 Цивільного кодексу України визначено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до ст. 553 Цивільного кодексу України, за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі. Поручителем може бути одна особа або кілька осіб.

Порука є спеціальним заходом майнового характеру, спрямованим на забезпечення виконання основного зобов'язання, чим обумовлюється додатковий характер поруки стосовно основного зобов'язання. Обсяг зобов'язань поручителя визначається як умовами договору поруки, так і умовами основного договору, яким встановлено обсяг зобов'язань боржника, забезпечення виконання яких здійснює поручитель.

Так, в забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором №Б/Н від 27.11.2017 позивач посилається на укладення 24.11.2017 між ОСОБА_1 (поручителем) та Публічним акціонерним товариством Комерційний банк "Приватбанк" (кредитором) договору поруки №POR1511524968099, предметом якого є надання поруки поручителем перед кредитором за виконання Товариством з обмеженою відповідальністю Чернігівміськбуд-2011 (боржником) зобов'язань за угодами приєднання до розділу 3.2.8. Кредит КУБ Умов та правил надання банківських послуг, далі - Угода 1, по сплаті:

а) процентної ставки за користування кредитом:

- за період користування кредитом згідно з Угодою 1 - 2,0% (два) відсотка від суми кредиту щомісяця;

- за період користування кредитом згідно з п.3.2.8.5.3. Угоди 1 - 4% (чотири) відсотки від суми кредиту щомісяця;

б) кредиту в розмірі, що вказаний в Угоді 1.

Відповідно до п. 1.2 договору поруки №POR1511524968099 від 24.11.2017, поручитель відповідає перед кредитором за виконання зобов'язань за Угодою 1 в тому ж розмірі, що і боржник, включаючи сплату кредиту, процентів, нарахованих за користування кредитом, винагород, штрафів, пені та інших платежів, відшкодування збитків. Згідно цього пункту поручитель відповідає перед кредитором всіма власними коштами та майном, яке належить йому на праві власності.

Згідно з п.1.5 договору поруки №POR1511524968099 від 24.11.2017, у випадку невиконання боржником зобов'язань за Угодою 1 , боржник та поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники.

Сторони взаємно домовились, що порука за цим договором припиняється через 15 (п'ятнадцять) років після укладення цього договору. У випадку виконання боржником та/або поручителем всіх зобов'язань за Угодою 1 цей договір припиняє свою дію (п. 4.1 договору поруки №POR1511524968099 від 24.11.2017).

Статтею 638 Цивільного кодексу України визначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Відповідно до ч. 2 ст. 180 Господарського кодексу України, господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Відповідно до ч. 2 ст. 207 Цивільного кодексу України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.

За таких обставин, підписання договору його сторонами власноручно або шляхом застосування електронного підпису є обов'язковим, підтверджує наявність цивільної дієздатності сторін і виражає їх волевиявлення.

Позивач посилається на те, що договір поруки №POR1511524968099 від 24.11.2017, підписано поручителем - фізичною особою ОСОБА_1 за допомогою електронно-цифрового підпису.

Як вбачається з договору поруки №POR1511524968099 від 24.11.2017, з боку поручителя договір підписано ОСОБА_1 як керівником установи Товариства з обмеженою відповідальністю Чернігівміськбуд-2011 та накладено електронну печатку Товариства з обмеженою відповідальністю Чернігівміськбуд-2011 .

Із наданих позивачем доказів, а саме посилених сертифікатів відкритого ключа від 19.02.2019 вбачається, що ОСОБА_1 як керівнику Товариства з обмеженою відповідальністю Чернігівміськбуд-2011 було надано електронний цифровий підпис та відповідно Товариству з обмеженою відповідальністю Чернігівміськбуд-2011 було надано електронний цифровий підпис щодо електронної печатки товариства.

Доказів надання електронного цифрового підпису ОСОБА_1 як фізичній особі позивачем суду не надано.

При цьому в преамбулі договору поруки №POR1511524968099 від 24.11.2017 вказано, що стороною договору, а саме поручителем, є ОСОБА_1, як фізична особа.

З огляду на викладені обставини, суд доходить висновку, що договір поруки №POR1511524968099 від 24.11.2017 не підписано особисто фізичною особою ОСОБА_1 як поручителем, а відповідно є неукладеним, і не породжує ніяких зобов'язань відповідача-2 як поручителя по зобов'язанням Товариства з обмеженою відповідальністю Чернігівміськбуд-2011 перед позивачем.

Крім того слід зазначити, що порука забезпечує дійсне зобов'язання. Тобто на момент укладання договору поруки між боржником і кредитором вже має існувати основне зобов'язання, або вони укладаються одночасно.

У договорі поруки №POR1511524968099, який спрямований на забезпечення виконання основного зобов'язання, вказана дата його укладання - 24.11.2017, тобто раніше ніж укладений між сторонами кредитний договір №Б/Н від 27.11.2018, за яким, у даному випадку, і виникло основне зобов'язання. У вказаному договорі поруки відсутні умови, щодо набрання ним чинності з моменту укладення кредитного договору.

З урахуванням вищевикладеного, суд доходить висновку, що позовні вимоги позивача щодо відповідача-2 задоволенню не підлягають.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ч.1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно зі ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Стаття 129 Конституції України відносить до основних засад судочинства змагальність сторін.

За загальним правилом обов'язок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. Обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення. Це стосується позивача, який повинен доказати факти, на підставі яких пред'явлено позов, а також відповідача, який має можливість доказувати факти, на підставі яких він будує заперечення проти позову.

Відповідно до положень ст. 76 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч.1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно з ч.1 ст. 79 Господарського процесуального кодексу України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

У відповідності до ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Відповідач повинен подати докази разом з поданням відзиву на позов.

Всупереч наведеним нормам, відповідач-1 не надав суду жодних належних та допустимих доказів належного виконання ним зобов'язань за кредитним договором №Б/Н від 27.11.2017 та доказів, які підтверджують своєчасне та повне повернення ним отриманого від позивача кредиту, або ж фактичних даних на спростування факту отримання від позивача кредиту, а також доказів, які підтверджують неможливість своєчасного та повного повернення ним отриманої суми кредиту, а тому дії відповідача-1 щодо несвоєчасного повернення позивачу отриманих коштів є порушенням положень договору та норм чинного законодавства.

Враховуючи вищевикладені обставини, суд доходить висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню частково в частині стягнення 50000,02 грн заборгованості за кредитом; 6911,11 грн заборгованості по відсотках, які нараховані на прострочену заборгованість по кредиту; 11999,28 грн заборгованості по відсотках у вигляді щомісячної комісії та 6362,55 грн пені за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором. У частині стягнення 471,40 грн пені позовні вимоги задоволенню не підлягають. У частині солідарного стягнення з відповідача-2 - ОСОБА_1 50000,02 грн заборгованості за кредитом; 6911,11 грн заборгованості по відсотках, які нараховані на прострочену заборгованість по кредиту; 11999,28 грн заборгованості по відсотках у вигляді щомісячної комісії та 6833,95 грн пені за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором, позовні вимоги також задоволенню не підлягають.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається: у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки спір виник у зв'язку з неправомірними діями відповідача-1, то відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України та ст. 4 Закону України „Про судовий збір", пропорційно розміру задоволених позовних вимог з відповідача-1 підлягає стягненню на користь позивача судовий збір в розмірі 1908,79 грн.

Керуючись ст.73, 74, 76, 77, 79, 86, 129, 233, 238, 241, 247, 248, 252 Господарського процесуального кодексу України; ст. 4 Закону України „Про судовий збір", господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" (вул. Грушевського, буд.1Д, м. Київ, 01001; адреса для листування: а/с 1800, м. Дніпро, 49027, код ЄДРПОУ 14360570) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Чернігівміськбуд-2011"

(вул. Стахановців, 1, м. Чернігів, 14001, код ЄДРПОУ 37699580) про стягнення 75744,36 грн, задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Чернігівміськбуд-2011" (вул. Стахановців, 1, м. Чернігів, 14001, код ЄДРПОУ 37699580, відомості про банківські реквізити відсутні) на користь Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" (вул. Грушевського, буд.1Д, м. Київ, 01001; адреса для листування: а/с 1800, м. Дніпро, 49027, код ЄДРПОУ 14360570, відомості про банківські реквізити відсутні) 50000,02 грн заборгованості за кредитом; 6911,11 грн заборгованості по відсотках, які нараховані на прострочену заборгованість по кредиту; 11999,28 грн заборгованості по відсотках у вигляді щомісячної комісії, 6362,55 грн пені та 1908,79 грн судового збору.

3. Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

4. У задоволенні позовних вимог Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" (вул. Грушевського, буд.1Д, м. Київ, 01001; адреса для листування: а/с 1800, м. Дніпро, 49027, код ЄДРПОУ 14360570) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Чернігівміськбуд-2011" (вул. Стахановців, 1, м. Чернігів, 14001, код ЄДРПОУ 37699580) про стягнення 471,40 грн пені, відмовити.

5. Відмовити Акціонерному товариству Комерційний банк "Приватбанк" (вул. Грушевського, 1Д, м. Київ, 01001, ідентифікаційний код 14360570) в солідарному стягненні з ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ІПН НОМЕР_1) 50000,02 грн заборгованості за кредитом; 6911,11 грн заборгованості по відсотках, які нараховані на прострочену заборгованість по кредиту; 11999,28 грн заборгованості по відсотках у вигляді щомісячної комісії та 6833,95 грн пені за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду, відповідно до ст. 256 Господарського процесуального кодексу України, подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається до Північного апеляційного господарського суду у порядку визначеному ст. 257 Господарського процесуального кодексу України та з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 ПЕРЕХІДНИХ ПОЛОЖЕНЬ Господарського процесуального кодексу України.

Повне судове рішення складено та підписано 09.04.2019.

Повідомити учасників справи про можливість одержання інформації по справі у Єдиному державному реєстрі судових рішень: http://reyestr.court.gov.ua/.

До відома сторін:

- адреса Господарського суду Чернігівської області: проспект Миру, 20, м. Чернігів, Україна;

- засоби зв'язку контактні телефони: 672-847; 676-311, факс 774-462; електронна адреса Господарського суду Чернігівської області: e-mail: inbox@cn.arbitr.gov.ua.

Суддя Л. М. Лавриненко