Рішення

від 04.04.2019 по справі 905/386/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.: (057) 702-07-99, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

04.04.2019 Справа № 905/386/19

Суддя господарського суду Донецької області Макарова Ю.В., при секретарі судового засідання Баган А.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні, справу

за позовом фізичної особи-підприємця Кондратьєва Володимира Миколайовича, м.Лисичанськ Луганської області,

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сударь", м.Слов'янськ Донецької області,

про стягнення 20166,78грн.,

за участю представників сторін:

від позивача: не з'явився;

від відповідача: не з'явився,

СУТЬ СПОРУ:

Фізична особа-підприємець Кондратьєв Володимир Миколайович м.Лисичанськ Луганської області, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сударь", м.Слов'янськ Донецької області, про стягнення 20166,78грн., з яких: 15000,00 грн. - основна заборгованість, 3901,65грн. пеня, 935,13грн. інфляційні втрати та 330,00грн - 3% річних.

Ухвалою господарського суду від 12.03.2019р., оскільки позивачем були усунені недоліки, які призвели до залишення позовної заяви без руху, прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №905/386/19; вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження, розгляд справи по суті призначено у судовому засідання на 04.04.2019 року; встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позов до 29.03.2019р.

Представники сторін у судове засідання 04.04.2019р. не з'явились.

У позовній заяві позивач просив суд розглянути справу без його участі.

Позивач був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, про що свідчить рекомендоване повідомлення про отримання ухвали суду про відкриття провадження у справі.

Судом були вжиті усі належні заходи для повідомлення відповідача про місце, дату та час проведення судового засідання. Відповідно до відомостей у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, місцезнаходженням Товариства з обмеженою відповідальністю "Сударь" є наступна адреса: 84116, Донецька область, м.Слов'янськ, провулок Богомольця, будинок 81, квартира 4. Достовірність відомостей з Єдиного державного реєстру встановлена ст.18 Закону України „Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців". Так, вся кореспонденція направлялася відповідачу за адресою, вказаною у позові та вказаному реєстрі.

Як вбачається з роздруківки з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта", поштове відправлення з ухвалою суду від 12.03.2019р. про відкриття провадження у справі було отримано ТОВ Сударь 15.03.2019р., однак відповідач не скористався своїм правом на надання позиції по суті спору.

Відповідно до ч.9 ст.165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Згідно ч.ч.1, 3 ст.202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті. Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки;.

Враховуючи викладене та те, що явка представників сторін у судове засідання не була визнана обов'язковою, суд визнав за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами, оскільки їх достатньо для правильної юридичної кваліфікації спірних правовідносин.

Під час розгляду справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

Розглянувши подані документи, дослідивши матеріали справи, господарський суд ВСТАНОВИВ:

04.10.2017 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Сударь" в особі директора ОСОБА_2 (Замовник) та фізичною особою-підприємцем Кондратьєвим В.М. (Перевізник) був укладений договір №04/17 про вантажоперевезення в міжнародному і міжміському сполученні (далі - Договір).

Відповідно до п.1.1 Договір визначає порядок взаємовідносин, що виникають при організації і виконанні перевезення вантажів в міжнародному і міжміському сполученні і розрахунках за перевезення вантажів і надання послуг між Замовником і Перевізником.

Згідно з п.2.3. Договору Замовник залучає вантаж для завантаження автомобілів Перевізника. Заявка із зазначенням дати завантаження, адреси завантаження, контактних телефонів і осіб на місцях завантаження і вивантаження автомобіля, найменування і вага вантажу, типу рухомого складу подається Замовником не пізніше, ніж за 48 годин до початку перевезення факсом, телексом, телетайпом або іншими вадами зв'язку.

Відповідно до п.2.4. Договору Замовник котирує ставки провізної плати у відповідності до узгоджених цін на перевезення. Узгодження і підтвердження ставок здійснюється з Перевізником по телексному, факсовому і телефонному зв'язку. Вартість кожного перевезення оформлюється заявкою-узгодженням ціни; всі заявки є додатками до Договору.

Перевізник забезпечує доставку вантажу вантажоодержувачу у вказані строки (п.2.11 Договору).

Згідно з п.2.12. Договору Перевізник може виступати в ролі експедитора для виконання зобов'язань по транспортно-експедиторському обслуговуванню вантажів Замовника і залучати третіх осіб для перевезення вантажів.

Транспортні перевезення здійснюються у відповідності до умов CMR (КДПЕ - Конвенція про договір міжнародного дорожнього перевезення вантажів 1956р.), Конвенції "Про міжнародне перевезення вантажів із застосуванням книжки МДП" (1975р.), Правилами перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затвердженими наказом Мінтранспорту України 14.10.1997р. №363, іншими міжнародними нормами і правилами, а також даним Договором (п.3.1. Договору).

Відповідно до п.3.2. Договору оплата послуг Експедитора по Договору і додаткових витрат Експедитора здійснюється Клієнтом у безготівковій формі на підставі рахунку і акту здачі-прийняття наданих послуг, підписаного Сторонами.

Замовник здійснює оплату за транспортні послуги Перевізнику згідно його рахунків протягом 10 банківських днів з дня отримання від Перевізника акту виконаних робіт, дійсного рахунку, податкової накладної і підтверджуючої транспортної накладної/CMR згідно узгоджених у заявках ставкам у відповідності до п.2.4. Договору. Дата виконання робіт - дата надання документів на оплату. Інші строки оплати можуть узгоджуватись сторонами при оформленні конкретних заявок. Оплата буде здійснюватися у національній валюті Росії (п.4.1. Договору).

Претензії, що можуть виникнути при перевезенні вантажів, пред'являються протягом двох місяців після виникнення підстави для пред'явлення. Датою пред'явлення претензії є дата штемпеля поштового відомства прийняття листа. Сторона, що отримала претензію, зобов'язана розглянути її і відповісти на її повне або часткове задоволення або повідомити про повну або часткову відмову в її задоволенні) не пізніше 1 місяця з дня отримання претензії (п.6.2. Договору).

Договір діє з моменту його підписання до 31.12.2017р. У випадку відсутності письмового звернення однієї із сторін за 30 днів до закінчення його строку, Договір вважається автоматично продовженим на наступний рік. Зміни і доповнення до Договору вносяться шляхом обміну (п.8.1. Договору).

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що на виконання умов договору 05.03.2018р. між сторонами було складено та підписано Заявку на перевезення вантажу №1, відповідно до якої було замовлено послуги з вантажоперевезення за маршрутом м.Слов'янськ (Україна) - м.Брянськ (Росія). Заявкою, зокрема, встановлено: дата і адреса завантаження - 06.03.2018р. м.Слов'янськ; форма оплати - безготівковий розрахунок після відвантаження - 25000грн. за оригіналами документів; дата і адреса вивантаження - до 13.03.2018р. м.Брянськ.

Відповідно до акту здачі-прийняття робіт (надання послуг) №21 від 13.03.2013р. відповідач отримав від позивача транспортні послуги по Договору №04/17 від 04.10.2017р. згідно маршруту м.Слов'янськ (Україна) - п/п Гоптівка - Нехотієвкам м.Брянськ (Росія) на суму 25000грн.

Враховуючи умови пункту 3.2. Договору, так як Заявка на перевезення вантажу №1 підписана сторонами у двосторонньому порядку, Замовник та Перевізник домовились щодо форми оплати послуг за Договором у гривнях, у розмірі 25000грн. В акті здачі-прийняття робіт (надання послуг) №21 від 13.03.2013р. сторонами також погоджено вартість наданих послуг у розмірі 25000грн.

Однак, позивач у позові посилається на те, що відповідач оплатив вартість послуг лише частково у розмірі 10000,00грн. (05.04.2018р. відповідачем сплачено 5000,00грн. згідно платіжного доручення №117, 25.05.2018р. відповідачем сплачено 5000,00грн. згідно платіжного доручення №139), внаслідок чого виникла заборгованість у розмірі 15000,00грн., яка і заявлена до стягнення.

Позивач звернувся до відповідача з претензією, в якій, посилаючись на наявність станом на 20.12.2018р. заборгованості у розмірі 15000грн.00коп., вимагав терміново у місячний термін з дня отримання претензії перерахувати вказану суму на рахунок позивача.

Наявні у матеріалах справи опис вкладення у цінний лист від 21.12.2018р., поштова накладна №9310600674244 від 21.12.2018р. та роздруківка з сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку Укрпошта щодо відстеження пересилання поштових відправлень за штрихкодовим ідентифікатором №9310600674244 свідчать про те, що відправлення (у тому числі Претензія) вручені відповідачу 26.12.2018р. Разом з цим, на адресу відповідача був направлений акт звірки взаємних розрахунків від 20.12.2018р.

Однак відповідач відповіді на вищевказану претензію не надав та наявну заборгованість позивачу не сплатив. Іншого не доведено.

Оскільки сума боргу у розмірі 15000грн.00коп. не була сплачена відповідачем, це стало підставою для звернення позивача з позовом до суду за захистом порушеного права. Позивачем заявлено до стягнення також 3901,65грн. пені, 935,13грн. інфляційних втрат та 330,00грн - 3% річних.

Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд вважає вимоги позивача до відповідача такими, що підлягають задоволенню частково, враховуючи наступне:

Враховуючи статус сторін та характер правовідносин між ними, останні (правовідносини) регулюються насамперед відповідними положеннями Господарського і Цивільного кодексів України та умовами укладеного між ними договорів.

У відповідності до п.1 ч. 2 ст.11 Цивільного кодексу України, договір є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків. Цивільні права і обов'язки виникають як з передбачених законом договорів, так і з договорів, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.

Договір №04/17 від 04.10.2017р. є підставою для виникнення у його сторін прав і обов'язків, визначених ним та за своїм змістом та правовою природою є договором транспортного експедирування, який підпадає під правове регулювання норм ст. 929 Цивільного кодексу України.

Зазначений договір укладено у письмовій формі, підписаний сторонами та скріплений печатками (частина 1 статті 181 ГК України). Докази припинення дії договору матеріали справи не містять.

Відповідно до ч. 1 ст. 929 Цивільного кодексу України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу. Договором транспортного експедирування може бути встановлено обов'язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, зобов'язання експедитора укласти від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечити відправку і одержання вантажу, а також інші зобов'язання, пов'язані з перевезенням.

У відповідності до ст. 931 Цивільного кодексу України розмір плати експедиторові встановлюється договором транспортного експедирування, якщо інше не встановлено законом. Якщо розмір плати не встановлений, клієнт повинен виплатити експедитору розумну плату.

Таким чином, на підставі укладеного між сторонами договору №04/17 від 04.10.2017р. позивач зобов'язується за плату і за рахунок відповідача організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу в міжнародному та міжміському сполученні.

Матеріалами справи підтверджується, що відповідно до умов договору №04/17 від 04.10.2017р. позивач згідно заявки відповідача №1 від 05.03.2018р. надав останньому послуги на суму 25000грн.00коп, що підтверджується актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) №21 від 13.03.2013р.

Вказаний акт підписаний та скріплений печатками фізичної особи-підприємцем Кондратьєв В.М. та Товариства з обмеженою відповідальністю "Сударь" без будь-яких заперечень. Зокрема, у акті відображено, що сторони претензій одна до одної не мають.

Господарський суд приймає до уваги, що відповідачем при отриманні послуг не подавалося жодних заперечень відносно виконання позивачем прийнятих за договором зобов'язань.

Оскільки суду не надано доказів незгоди відповідача щодо належності виконання позивачем прийнятих на себе згідно договору зобов'язань, враховуючи підписання відповідачем акту здачі-прийняття робіт (надання послуг) №21 від 13.03.2013р. без жодних заперечень та зауважень, суд дійшов висновку, що свої зобов'язання позивач виконав належним чином у відповідності з умовами Договору.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Відповідно до ст.526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу.

Згідно ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Статтею 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як вже зазначалося, за умовами п.4.1. Договору сторонами встановлено строк оплати - 10 банківських днів з дня отримання від Перевізника акту виконаних робіт, дійсного рахунку, податкової накладної і підтверджуючої транспортної накладної/CMR згідно узгоджених у заявках ставкам у відповідності до п.2.4. Договору. Дата виконання робіт - дата надання документів на оплату. Інші строки оплати можуть узгоджуватись сторонами при оформленні конкретних заявок.

Відповідно до постанови Національного банку України "Про затвердження Положення про порядок здійснення уповноваженими банками операцій за документарними акредитивами в розрахунках за зовнішньоекономічними операціями" №514 від 03.12.2003р., банківський день це робочий день банку в тому місці, в якому повинна виконуватися дія, передбачена Уніфікованими правилами та звичаями для документарних акредитивів або іншими міжнародними документами, затвердженими Міжнародною торговельною палатою.

Відповідно до постанови Національного банку України "Про затвердження Положення про порядок здійснення уповноваженими банками операцій за документарними акредитивами в розрахунках за зовнішньоекономічними операціями" №514 від 03.12.2003р., банківський день це робочий день банку в тому місці, в якому повинна виконуватися дія, передбачена Уніфікованими правилами та звичаями для документарних акредитивів або іншими міжнародними документами, затвердженими Міжнародною торговельною палатою.

Отже, під банківським днем слід розуміти день, коли банківська система України дозволяє перераховування коштів.

Таким чином, враховуючи передбачені п.4.1. умови Договору щодо строків оплати, підписання відповідачем 13.03.2013р. акту здачі-прийняття робіт (надання послуг) №21, відповідач мав здійснити оплату послуг з 14.03.2018р. по 27.03.2018р., а вже з 28.03.2018р. почалося прострочення виконання грошового зобов'язання з оплати послуг.

Згідно зі ст.612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно із ст.2 ст.73 Господарського процесуального кодексу України, правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом та на засадах змагальності.

З огляду на вимоги ч.ч.1, 3 ст.74 ст.73 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Матеріали справи свідчать про виконання позивачем своїх зобов'язань за Договором, разом з цим відповідач свої зобов'язання з оплати отриманих послуг у розмірі 15000грн.00коп. не виконав.

Оскільки матеріалами справи підтверджується отримання відповідачем транспортно-експедиційних послуг на загальну суму 25000грн.00коп., докази сплати суми заборгованості в розмірі 15000грн.00коп суду не представлені, розмір боргу у вказаному розмірі не спростований відповідачем, позовні вимоги в частині стягнення суми основного боргу у розмірі 15000грн.00коп. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Посилаючись на несвоєчасне виконання грошового зобов'язання відповідачем щодо своєчасної оплати наданих послуг з перевезення вантажу в міжнародному і міжміському сполученні, позивач також просить суд стягнути з відповідача пеню у сумі 3901,65грн., яка нарахована за період з 25.05.2018р. по 17.02.2019р. на суму боргу 15000,00грн.

Відповідно до статей 610, 611 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Під неустойкою (штрафом, пенею), відповідно до ст. 549 цього Кодексу розуміється грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Неустойка є одним із видів забезпечення виконання зобов'язання (ст. 546 Цивільного кодексу України).

Водночас правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі (ст. 547 Цивільного кодексу України). В першу чергу кодекс виходить з того, що суб'єкти цивільних правовідносин мають право на власний розсуд визначитися із тим, чи використовувати будь-яке забезпечення виконання зобов'язань, а також вільно обрати спосіб забезпечення, керуючись ст. 546 Цивільного кодексу України.

Згідно з ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Але, як вбачається зі змісту укладеного між сторонами договору, сторони письмово не визначили пеню та її розмір як засіб забезпечення виконання зобов'язань з своєчасної оплати послуг за договором №04/17 від 04.10.2017р .

За приписами статті 1 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" від 22.11.1996р. платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін , але умовами вказаного договору сторони не узгодили дану відповідальність.

Отже, вимога в частині стягнення суми в розмірі 3901грн. 65коп. не може бути задоволена судом через недотримання сторонами передбаченої ст. 547 Цивільного кодексу України обов'язкової письмової форми для такого виду забезпечення виконання зобов'язань, як пеня.

Розглядаючи вимоги про стягнення 330,00грн. 3% річних та 935,13грн. інфляційних втрат, суд зазначає про наступне.

Частиною 2 статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем заявлено до стягнення 3% річних у розмірі 330,00грн., які нараховані на суму боргу у розмірі 15000,00грн. за період 25.05.2018р. по 17.02.2019р.

Суд перевіривши розрахунок 3% річних, за допомогою програми інформаційно-пошукової системи ЛІГА Закон , в межах обраного позивачем періоду нарахування, встановив, що заявлений розмір 3% річних не перевищує розмір, який може бути нарахований за обраний позивачем період, внаслідок чого вимоги в цій частині у розмірі 330,00грн. підлягають задоволенню.

Згідно ч.2 п.3.1 п.3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" №14 від 17.12.2013р. (зі змінами та доповненнями) інфляційні нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які мала місце дефляція (абз.3 п.3.2. Пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань №14 від 17.12.2013р.).

Перевіривши розрахунок нарахованих інфляційних втрат у розмірі 935,13грн. за заявлений період травень 2018р. - січень 2019р. на суму боргу 15000,00грн., суд вважає його таким, що відповідає обставинам справи та вимогам законодавства, а тому задовольняє позов в цій частині.

За приписами ст.123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи,

Відповідно до ст.124 ГПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи.

Позивачем надано суду попередній орієнтовний розрахунок судових витрат, які він очікував понести у зв'язку з розглядом даної справи, до якого окрім витрат по сплаті судового збору включено компенсацію витрат, що пов'язані з явкою до суду (компенсація за білети для прибуття на судові засідання з м.Лисичанськ до м.Харкова) у розмірі 900,00грн.

Враховуючи неявку представника позивача у призначене судове засідання 04.04.2019р., позивачем підтверджено фактичне понесення витрат тільки на сплату судового збору, а тому у суду відсутні підстави для стягнення з відповідача судових витрат, що пов'язані з явкою до суду.

З урахуванням приписів статті 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору покладаються у даному разі на обидві сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

На підставі ст.ст.11, 525, 526, 546, 548, 612, 625, 626, 629, 908 Цивільного кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Фізичної особи-підприємця Кондратьєва В.М., м.Лисичанськ Луганської області, до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сударь", м.Слов'янськ Донецької області, про стягнення 20166,78грн. - задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Сударь" (84116, Донецька область, м.Слов'янськ, провулок Богомольця, будинок 81, квартира 4, код ЄДРПОУ 23124868) на користь Фізичної особи-підприємця Кондратьєва Володимира Миколайовича (АДРЕСА_1; ідентифікаційний номер НОМЕР_1, ІНФОРМАЦІЯ_1) суму основної заборгованості у розмірі 15000,00 грн., інфляційні втрати у розмірі 935,13грн. та 3% річних у розмірі 330,00грн., а також витрати на сплату судового збору в розмірі 1556,01грн.

В частині стягнення пені у розмірі 3901,65грн. - відмовити.

Згідно із ст.241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга відповідно до ст.256 Господарського процесуального кодексу України на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга може бути подана учасниками справи до Східного апеляційного господарського суду через господарський суд Донецької області (п.17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України).

В судовому засіданні 04.04.2019р. проголошено та підписано вступну та резолютивну частини рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 09.04.2019р.

Суддя Ю.В. Макарова