Рішення

від 10.04.2019 по справі 910/1560/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.04.2019Справа № 910/1560/19

Господарський суд міста Києва у складі судді Щербакова С.О., розглянувши матеріали господарської справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ПАТРІОТ РЕНТАЛ СЕРВІС"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "СЕЛЕНА ФІЛМЗ ПРОДАКШН"

про стягнення 438 261, 76 грн.

Без повідомлення (виклику) учасників справи

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ПАТРІОТ РЕНТАЛ СЕРВІС" (далі -позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "СЕЛЕНА ФІЛМЗ ПРОДАКШН" (далі -відповідач) про стягнення заборгованості у розмірі 438 261, 76 грн., з яких: 333 000, 00 грн. - основного боргу, 64 671, 95 грн. - пені, 10 747, 48 грн. - 3 % річних та 29 842, 33 грн. - інфляційних втрат.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором № 01/02/2018 про надання послуг від 01.02.2018.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.02.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Приймаючи до уваги малозначність справи в розумінні частини 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи ціну позову та характер спірних правовідносин, судом вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, у зв'язку з чим надано відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву, а позивачу - для подання відповіді на відзив.

При цьому, судом повідомлено відповідача, що останній протягом п'яти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі може подати заяву із обгрунтованими запереченнями проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження (у разі їх наявності).

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Так, з метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду про відкриття провадження у справі від 13.02.2019 була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 04212, м. Київ, вул. Маршала Тимошенка, буд. 9.

З матеріалів справи вбачається, що до суду повернуто рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення з відміткою про вручення представнику відповідача 04.03.2019 ухвали Господарського суду міста Києва від 13.02.2019 про відкриття провадження у справі.

Згідно з ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва -

ВСТАНОВИВ:

01.02.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю "СЕЛЕНА ФІЛМЗ ПРОДАКШН" (далі - замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ПАТРІОТ РЕНТАЛ СЕРВІС" (далі - виконавець) укладено договір № 01/02/2018 про надання послуг, умовами якого передбачено, що замовник замовляє, а виконавець надає послуги з технічного забезпечення знімального процесу.

Відповідно до п. 5.1. договору, загальна вартість договору дорівнює вартості всіх наданих за цим договором послуг.

Оплата послуг здійснюється шляхом перерахування замовником на поточний рахунок виконавця відповідної вартості послуг (п. 5.2. договору).

Згідно п. 5.3. договору, оплата послуг за кожним з додатків здійснюється замовником протягом п'яти робочих днів з моменту виставлення виконавцем замовнику відповідного рахунку на оплату послуг. В окремих випадках сторонами допускається зміна вищезазначеного порядку оплати, з обов'язковим зазначенням змінених умов у відповідних додатках.

Договір набуває чинності з дати його укладення сторонами та діє до 31.12.2018 (п. 6.1. договору).

Відповідно до п. 6.2. договору, якщо жодна із сторін не менш чим за тридцять календарних днів до дати закінчення дії договору не направить іншій стороні оригінал повідомлення про відмову від продовження дії договору, строк дії договору вважається продовженим до кінця наступного календарного року. Зазначений порядок продовження дії договору застосовується без обмежень по кількості циклів.

Пунктом 7.1. договору передбачено, що у випадку прострочення замовником строків оплати послуг, замовник сплачує виконавцеві пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.

Додатком № 1 від 01.02.2018 до договору № 01/02/2018 від 01.02.2018 сторони погодили, що загальна вартість послуг складає: 400 000, 00 грн., крім того ПДВ: 80 000, 00 грн., всього з ПДВ: 480 000, 00 грн.

Як зазначає позивач, одночасно з підписанням сторонами договору, відповідачу відповідно до умов п. 5.3. договору виставлено рахунок № 102 від 01.02.2018 на суму 480 000, 00 грн., який частково оплачений відповідачем, а саме: 07.03.2018 перераховано 47 000, 00 грн. та 27.04.2018 - 100 000, 00 грн., загалом сплачено 147 000, 00 грн., що підтверджується банківськими виписками.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем на виконання умов договорів були надані послуги на загальну суму 480 000, 00 грн., а відповідачем прийняті надані послуги, що підтверджується актом приймання-передачі наданих послуг від 02.07.2018, який підписаний представниками сторін та скріплений печатками товариств (копія у матеріалах справи).

Проте, відповідач за надані послуги у повному обсязі не розрахувався, внаслідок чого за останнім утворилась заборгованість у розмірі 333 000, 00 грн.

Крім того, позивачем на адресу відповідача направлялась претензія № 5 від 20.08.2018, в якій позивач вимагав в строк до 20.09.2018 перерахувати на поточний рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю "ПАТРІОТ РЕНТАЛ СЕРВІС" суму заборгованості за договором № 01/02/2018 від 01.02.2018 у розмірі 333 000, 00 грн., що підтверджується описом вкладення у цінний лист з відтиском штемпеля поштового відділення - 21.08.2018.

Отже, обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначає, що відповідач неналежним чином виконує свої зобов'язання щодо оплати наданих послуг, внаслідок чого за Товариством з обмеженою відповідальністю "СЕЛЕНА ФІЛМЗ ПРОДАКШН" утворилась заборгованість у розмірі 333 000, 00 грн.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 64 671, 95 грн. - пені за період з 07.02.2018 по 07.08.2018, 10 747, 48 грн. - 3 % річних за період з 07.02.2018 по 06.02.2019 та 29 842, 33 грн. - інфляційних втрат за період з 07.02.2018 по 06.02.2019.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, виходячи з наступного.

Згідно зі ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Проаналізувавши зміст укладеного між сторонами договору № 01/02/2018 від 01.02.2018, суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою він є договором про надання послуг.

Так, згідно частини першої статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

У відповідності до положень ст.ст. 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частиною 2 ст. 901 Цивільного кодексу України визначено, що положення глави 63 Цивільного кодексу України можуть застосовуватись до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.

Згідно ст. 902 Цивільного кодексу України, виконавець повинен надати послугу особисто. У випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору.

Частиною 1 статті 903 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором (ч. 2 ст. 193 Цивільного кодексу України).

Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Судом встановлено, що позивач виконав свої зобов'язання за договором належним чином, надав передбачені договором послуги на загальну суму 480 000, 00 грн., а відповідачем прийняті надані послуги, що підтверджується актом приймання-передачі наданих послуг від 02.07.2018, який підписаний представниками сторін та скріплений печатками товариств (копія у матеріалах справи).

Проте, відповідач за надані послуги розрахувався частково у розмірі 147 000, 00 грн., внаслідок чого за Товариством з обмеженою відповідальністю "СЕЛЕНА ФІЛМЗ ПРОДАКШН" утворилась заборгованість у розмірі 333 000, 00 грн.

За змістом статей 598, 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом, зокрема виконанням, проведеним належним чином.

Згідно п. 5.3. договору, оплата послуг за кожним з додатків здійснюється замовником протягом п'яти робочих днів з моменту виставлення виконавцем замовнику відповідного рахунку на оплату послуг. В окремих випадках сторонами допускається зміна вищезазначеного порядку оплати, з обов'язковим зазначенням змінених умов у відповідних додатках.

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Суд зазначає, що у матеріалах справи відсутні докази виставлення позивачем (направлення/вручення) відповідачу рахунку на оплату послуг, у зв'язку з чим суд не може дійти до беззаперечного висновку, що прострочення виконання грошового зобов'язання відбулося з 07.02.2017, як зазначає позивач.

Проте, враховуючи що відповідачем здійснено частково оплату наданих послуг, а саме: 07.03.2018 перераховано 47 000, 00 грн. та 27.04.2018 - 100 000, 00 грн., загалом 147 000, 00 грн., що підтверджується банківськими виписками, в яких міститься посилання на рахунок № 102 від 01.02.2018, суд приходить до висновку, що Товариство з обмеженою відповідальністю "СЕЛЕНА ФІЛМЗ ПРОДАКШН" своїми конклюдентними діями визнало факт отримання рахунку та починаючи з 07.03.2018 відбулося прострочення виконання грошового зобов'язання із сплати грошових коштів у розмірі 433 000, 00 грн. та починаючи з 27.04.2018 відбулося прострочення виконання грошового зобов'язання із сплати грошових коштів у сумі 333 000, 00 грн.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 614 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. При цьому відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 Цивільного кодексу України доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи вищевикладене, оскільки відповідач не надав суду доказів належного виконання свого зобов'язання щодо оплати наданих послуг, суд дійшов висновку, що відповідачем було порушено умови договору № 01/02/2018 про надання послуг від 01.02.2018 та положення ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, а тому вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 333 000, 00 грн. підлягають задоволенню.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 64 671, 95 грн. - пені за період з 07.02.2018 по 07.08.2018, 10 747, 48 грн. - 3 % річних за період з 07.02.2018 по 06.02.2019 та 29 842, 33 грн. - інфляційних втрат за період з 07.02.2018 по 06.02.2019.

Пунктом 7.1. договору передбачено, що у випадку прострочення замовником строків оплати послуг, замовник сплачує виконавцеві пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.

Згідно ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинення ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведено, що ним вжито усіх належних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Штрафними санкціями згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 Цивільного кодексу України).

В силу положень ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Діючим господарським законодавством не передбачена можливість нарахування пені більше ніж за півроку і цей строк є присікальним.

При цьому, щодо пені за порушення грошових зобов'язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. (п.2.5 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" №14 від 17.12.2013 року)

Оскільки положення договору не містять вказівки на встановлення іншого строку припинення нарахування пені, ніж встановленого в ст. 232 Господарського кодексу України, то нарахування штрафних санкцій припиняється зі сплином 6 місяців.

Суд перевірив наданий позивачем розрахунок пені і встановив, що у розрахунку допущені помилки у визначенні періоду та відповідно розміру нарахування пені.

За розрахунком суду, обґрунтованою є сума пені у розмірі 52 757, 43 грн. (розрахунок здійснений у правовому порталі України Ліга Закон), яка розрахована з моменту виникнення прострочення виконання грошового зобов'язання за період з 07.03.2018 по 26.04.2018 нарахована на суму боргу 433 000, 00 грн. та з 27.04.2018 по 07.08.2018 нарахована на суму боргу 333 000, 00 грн., а тому вимога в цій частині підлягає частковому задоволенню.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача 10 747, 48 грн. - 3 % річних за період з 07.02.2018 по 06.02.2019 та 29 842, 33 грн. - інфляційних втрат за період з 07.02.2018 по 06.02.2019, суд відзначає наступне.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові. (п.4.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" №14 від 17.12.2013 року).

Відповідно до п.п. 3.1, 3.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 року "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Суд перевірив наданий позивачем розрахунок 3 % річних та інфляційних втрат і встановив, що у розрахунку допущені помилки у визначенні періоду та відповідно розміру нарахування 3 % річних та інфляційних втрат.

За розрахунком суду, обґрунтованою є сума 3 % річних у розмірі 9 642, 82 грн. (розрахунок здійснений у правовому порталі України Ліга Закон), яка розрахована з моменту виникнення прострочення виконання грошового зобов'язання за період з 07.03.2018 по 26.04.2018 нарахована на суму боргу 433 000, 00 грн. та з 27.04.2018 по 06.02.2019 нарахована на суму боргу 333 000, 00 грн. та сума інфляційних втрат у розмірі 25 522, 33 грн. за періоди з 07.03.2018 по 26.04.2018 нарахована на суму боргу 433 000, 00 грн. та з 27.04.2018 по 06.02.2019 нарахована на суму боргу 333 000, 00 грн., а тому вимога в цій частині також підлягає частковому задоволенню.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236-238, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва.

ВИРІШИВ :

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "ПАТРІОТ РЕНТАЛ СЕРВІС" задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "СЕЛЕНА ФІЛМЗ ПРОДАКШН" (04212, м. Київ, вул. Маршала Тимошенка, буд. 9, ідентифікаційний код - 41010172) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ПАТРІОТ РЕНТАЛ СЕРВІС" (01013, м. Київ, вул. Деревообробна, буд. 5, літ. В, ідентифікаційний код - 38039301) 333 000 (тридцять три тисячі) грн. 00 коп. - заборгованості, 52 757 (п'ятдесят дві тисячі сімсот п'ятдесят сім) грн. 43 коп. - пені, 25 522 (двадцять п'ять тисяч п'ятсот двадцять дві) грн. 33 коп. - інфляційних втрат, 9 642 (дев'ять тисяч шістсот сорок дві) грн. 82 коп. - 3 % річних та 6 313 (шість тисяч триста тринадцять) грн. 84 коп. - судового збору.

3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

У разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Згідно з пунктом 17.5 розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України від 03.10.2017 №2147-VIII до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя С. О. Щербаков