Рішення

від 28.03.2019 по справі 910/932/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.03.2019Справа № 910/932/19

Господарський суд міста Києва у складі судді Щербакова С.О., за участю секретаря судового засідання Бородині В.В., розглянувши матеріали господарської справи

за позовом Приватного підприємства "Творча майстерня "ПРЕСТИЖ"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛБ Груп"

про стягнення 30 600, 00 грн. та зобов`язання вчинити дії

Представники:

від позивача: Загура В.П.;

від відповідача: не з'явився.

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство "Творча майстерня "ПРЕСТИЖ" (далі -позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛБ Груп" (далі -відповідач) про стягнення неустойки у розмірі подвійної орендної плати за період з 31.03.2018 по 30.12.2018 включно у сумі 36 000, 00 грн. та зобов'язання Товариство з обмеженою відповідальністю "ЛБ Груп" передати Приватному підприємству "Творча майстерня "ПРЕСТИЖ" в натурі з підписанням акту прийому-передачі машиномісце № 89, обладнане дверним ролетом, яке знаходиться в напівпідземному паркінгу за адресою: м. Київ, проспект Героїв Сталінграду, 10 А.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором оренди машиномісця № 1/Гс-10а/89 від 31.12.2014 в частині повернення майна після закінчення строку дії договору.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.02.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи здійснюється в порядку загального позовного провадження. Підготовче засідання призначене на 28.02.2019.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.02.2019 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті. Судове засідання у справі № 910/932/19 призначено на 28.03.2019.

У даному судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, причин неявки суду не повідомив.

Суд відзначає, що відповідач повідомлявся ухвалами суду про дату, час та місце розгляду даної судової справи, проте відзиву на позовну заяву відповідачем не подано, у судове засідання представників не направлено.

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Місцезнаходження юридичної особи визначається на підставі відомостей, внесених до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (стаття 9 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань ).

В силу положень ст. 10 зазначеного Закону, якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.

Так, з метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвали суду від 04.02.2019 та від 28.02.2019 були направлені судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 02217, м. Київ, вул. Теодора Драйзера, буд. 24, проте до суду повернувся конверт з ухвалою суду від 04.02.2019 з відміткою не вручено під час доставки: інші причини .

Згідно з ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Відповідно до ч. 2 ст.2 Закону України Про доступ до судових рішень усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Частинами 1, 2 ст.3 Закону України Про доступ до судових рішень визначено, що для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч.1 ст.4 Закону України Про доступ до судових рішень ).

Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач мав право та дійсну можливость ознайомитись, з ухвалами суду від 04.02.2019 та від 28.02.2019 у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Приймаючи до уваги, що представник відповідача був належним чином повідомлений про дату та час судового засідання, враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи по суті, суд вважає, що неявка у судове засідання представників відповідача не є перешкодою для прийняття рішення у даній справі.

Відповідно до ст. 233 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та витребуваних судом.

У судовому засіданні 28.03.2019 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

31.12.2014 між Приватним підприємством Творча майстерня ПРЕСТИЖ (далі - орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю ЛБ груп (далі - орендар) укладено договір оренди машиномісця № 1/Гс-10а/89, умовами якого передбачено, що орендодавець передає, а орендар приймає в тимчасове платне користування машиномісце, обладнане дверним ролетом (далі - приміщення) в підземному паркінгу за адресою: просп. Героїв Сталінграда, 10 А, машиномісце № 89.

Приміщення належить орендодавцю на підставі права приватної власності, що підтверджується договором купівлі-продажу машиномісця від 11.06.2007, зареєстрованого в реєстрі № 1531 (п. 1.2. договору).

Вартість приміщення за згодою сторін складає 400 000, 00 грн. (п. 1.4 договору).

Пунктом 2.1 договору встановлено, що орендар вступає у строкове платне користування приміщенням з моменту підписання цього договору уповноваженими представниками сторін та підписання сторонами акту приймання-передачі приміщення орендарю, але не пізніше 01.01.2015.

Акт приймання-передачі приміщення, підписаний сторонами, є невід'ємною частиною договору та підставою для початку його використання орендарем. В акті приймання-передачі приміщення зазначається його фактичний стан (п. 2.2 Договору).

Відповідно до п. 2.4 договору, орендар повертає приміщення орендодавцю аналогічно порядку, встановленому при передачі приміщення орендарю цим Договором. Приіщення повинно бути повернене орендодавцю у день припинення цього договору (якщо інший строк не встановлений цим договором).

Згідно п. 2.5. договору, передача приміщення орендодавцю у випадку закінчення цього договору здійснюється за актом приймання-передачі, в якому визначається технічний стан приміщення та інші відомості за узгодженням сторін. Зазначений акт підписується уповноваженими представниками сторін та є невід'ємною частиною цього договору. Приміщення вважається поверненим орендодавцю з моменту підписання сторонами вказаного акту прийому-передачі.

Пунктом 3.1 договору сторони узгодили, що розмір орендної плати складає 1 300, 00 грн., в т.ч. ПДВ 20% - 216, 67 грн. за один місяць за одне машиномісце з дня передачі об'єкта оренди по акту прийому-передачі. Орендна плата включає усі податки та платежі будь-якого виду, включаючи, але не обмежуючись цим, податок на додану вартість (ПДВ), будь-які податки на майно та будь-які інші податки, що можуть стягуватись з орендодавця. У вартість орендної плати не входить вартість послуг з обслуговування машиномісця.

Згідно п. 3.2 договору, орендодавець самостійно сплачує послуги з обслуговування машиномісця, а орендар відшкодовує орендодавцю дані затрати відповідно отриманого рахунку, який орендар має оплачувати шляхом перерахунку відповідної суми на розрахунковий рахунок орендодавця протягом 3-х банківських днів з моменту його отримання.

Відповідно до п. 3.4 договору орендна плата сплачується орендарем щомісячно, згідно Договору, але не пізніше 5-го числа місяця, за який сплачується орендна плата.

Договір діє з 01 січня 2015 року до 31 грудня 2015 року включно (п. 10.1. договору).

Згідно п. 10.5.1. договір припиняється в разі закінчення строку, на який його було укладено (при наявності письмового повідомлення однієї із сторін до іншої сторони про припинення цього договору із зазначеної підстави).

На виконання умов договору оренди машиномісця № 1/Гс-10а/89 від 31.12.2014, відповідно до акту прийому-передачі приміщення (машиномісця № 89) в підземному паркінгу по просп. Героїв Сталінграда, 10-А, який підписаний сторонами 01.01.2015, орендодавець передав, а орендар прийняв машиномісце № 89, обладнане дверним ролетом в підземному паркінгу за адресою: м. Київ, просп. Героїв Сталінграда, 10-А. Вказаним актом сторони засвідчили, що разом передаються ключі та електронний брелок від механічного та електронного замків дверного ролету машиномісця № 89. Сторони також засвідчили, що машиномісце № 89 та дверний ролет знаходяться у технічно-справному стані.

Додатковою угодою № 1 від 14.12.2015 до договору оренди машиномісця № 1/Гс-10а/89 від 31.12.2014, договір пролонговано до 31 грудня 2016 року включно, а додатковою угодою № 3 від 09.12.2016 - до 30 листопада 2017 року включно.

15.09.2016 між Приватним підприємством Творча майстерня ПРЕСТИЖ та Товариством з обмеженою відповідальністю ЛБ груп було укладено додаткову угоду № 2 до договору оренди машиномісця № 1/Гс-10а/89 від 31.12.2014, відповідно до п. 1 якої сторони дійшли згоди, що розмір орендної плати за користування приміщенням з 01.10.2016 складає 1 700, 00 грн.

Враховуючи зазначене, з урахуванням положень 3.1, 3.4 Договору, відповідач був зобов'язаний починаючи з 01.01.2015 сплачувати 1 300,00 грн., а починаючи з 01.10.2016 - 1 700,00 грн. орендної плати щомісячно, але не пізніше 5-го числа місяця, за який сплачується орендна плата. Крім того, відповідно до 3.2 Договору, відповідач був зобов'язаний відшкодовувати позивачу затрати з обслуговування машиномісця на підставі отриманого рахунку протягом 3-х банківських днів з моменту його отримання.

У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором оренди машиномісця № 1/Гс-10а/89 від 31.12.2014 в частині сплати орендних та інших платежів, Приватне підприємство Творча майстерня ПРЕСТИЖ звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю ЛБ груп про стягнення 21 360,54 грн., з яких: 6 800,00 грн - заборгованість з орендної плати, 960,54 грн. - заборгованість з відшкодування комунальних платежів (витрат, пов'язаних з обслуговуванням машиномісця) та 13 600,00 грн. - неустойка за період з 01.12.2017 по 30.03.2018.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 13.06.2018 у справі № 910/4233/18 позовні вимоги Приватного підприємства "Творча майстерня "ПРЕСТИЖ" задоволено повністю. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю ЛБ груп 02217, м. Київ, вул. Теодора Драйзера, буд. 24; ідентифікаційний код 32591700) на користь Приватного підприємства Творча майстерня ПРЕСТИЖ (04210, м. Київ, пр. Героїв Сталінграду, буд. 6, корп. 4, літ. А; ідентифікаційний код 31902622) 6 800, 00 грн. (шість тисяч вісімсот гривень 00 коп.) заборгованості з орендної плати, 960, 54 грн. (дев'ятсот шістдесят гривень 54 коп.) заборгованості з відшкодування витрат, 13 600, 00 грн. (тринадцять тисяч шістсот гривень 00 коп.) неустойки, 1 762, 00 грн. (одну тисячу сімсот шістдесят дві гривні 00 коп.) судового збору.

04.07.2018 на виконання рішення Господарського суду міста Києва від 13.06.2018 у справі № 910/4233/18 видано наказ.

Відповідно до частини 4 статті 75 ГПК України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Так, преюдиційні факти є обов'язковими при вирішенні інших справ та не підлягають доказуванню, оскільки їх істинність встановлено у рішенні, у зв'язку з чим немає необхідності встановлювати їх знову, піддаючи сумніву істинність та стабільність судового акту, який набрав законної сили.

Норми статті 129 Конституції України визначають, що основними засадами судочинства є обов'язковість судового рішення.

Таким чином, факти, встановлені у рішенні Господарського суду міста Києва від 13.06.2018 у справі № 910/4233/18, яке набрало законної сили, не доказуються при розгляді даної справи.

З матеріалів справи вбачається, що 20.10.2017 позивач звернувся до відповідача із претензією-повідомленням № 196, якою, зокрема, повідомив відповідача про те, що термін дії укладеного Договору № 1/Гс-10а/89 від 31.12.2014 спливає 30.11.2017 і на новий строк продовжуватись не буде, у зв'язку з чим просив відповідача підготувати об'єкт для повернення орендодавцю у відповідності до умов укладеного сторонами договору, яка отримана позивачем 23.10.2017, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

Проте, відповідач на зазначену вище претензію відповіді не надав, взяті на себе зобов'язання за договором не виконав, після закінчення терміну дії договору оренди об'єкт оренди позивачу не повернув та продовжував ним користуватися, що підтверджується актами огляду машиномісця № 89 у підземному паркінгу за адресою: м. Київ, просп. Героїв Сталінграда, 10-А, складеними 16.08.2018 та 18.12.2018

18.10.2018 позивач повторно звернувся до відповідача з претензією № 176, в якій просив відповідача у семиденний строк з дня отримання даної претензії погасити наявну заборгованість з орендної плати у вигляді неустойки та повернути Приватному підприємству "Творча майстерня "ПРЕСТИЖ" машиномісце № 89, обладнане дверним ролетом, яке знаходиться у підземному паркінгу, за адресою: м. Київ, проспект Героїв Сталінграду, 10 А в натурі з підписанням акту прийому-передачі, у відповідності до умов п. 2.5. договору, що підтверджується копією фіскального чеку від 18.10.2018.

Отже, обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначає, що відповідач неналежним чином виконав зобов'язання за договором оренди щодо повернення орендованого майна після закінчення строку дії договору, у зв'язку з чим просить суд зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю "ЛБ Груп" повернути позивачу за актом прийому-передачі машиномісце № 89, обладнане дверним ролетом, яке знаходиться в напівпідземному паркінгу за адресою: м. Київ, проспект Героїв Сталінграду, 10 А.

Крім того, позивач зазначає, що відповідач неналежним чином виконав зобов'язання за договором оренди щодо повернення об'єкту оренди, у зв'язку з чим просить суд стягнути з відповідача 30 600, 00 грн. - неустойки у розмірі подвійної орендної плати за період з 31.03.2018 по 31.12.2018.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно зі ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Проаналізувавши зміст укладеного між сторонами договору оренди машиномісця № 1/Гс-10а/89 від 31.12.2014, суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою він є договором оренди.

Згідно зі ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

Згідно зі ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

У відповідності до положень ст.ст. 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Так, згідно зі ст. 759 Цивільного кодексу України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

У відповідності до ст. 760 Цивільного кодексу України, предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживна річ). Законом можуть бути встановлені види майна, що не можуть бути предметом договору найму. Предметом договору найму можуть бути майнові права.

У відповідності до ч. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Згідно ст. 283 Господарського кодексу України, за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. У користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або цілісний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ).

Статтею 286 Господарського кодексу України встановлено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

На виконання умов договору оренди машиномісця № 1/Гс-10а/89 від 31.12.2014, відповідно до акту прийому-передачі приміщення (машиномісця № 89) в підземному паркінгу по просп. Героїв Сталінграда, 10-А, який підписаний сторонами 01.01.2015, орендодавець передав, а орендар прийняв машиномісце № 89, обладнане дверним ролетом в підземному паркінгу за адресою: м. Київ, просп. Героїв Сталінграда, 10-А. Вказаним актом сторони засвідчили, що разом передаються ключі та електронний брелок від механічного та електронного замків дверного ролету машиномісця № 89. Сторони також засвідчили, що машиномісце № 89 та дверний ролет знаходяться у технічно-справному стані.

Однак, як стверджує позивач у позовній заяві та підтверджено матеріалами справи, станом на час розгляду справи по суті відповідач всупереч вимогам п. 2.4, 2.5 Договору об'єкт оренди (приміщення (машиномісце № 89) в підземному паркінгу по просп. Героїв Сталінграда, 10-А) не повернув.

Згідно з приписами частини другої статті 291 Господарського кодексу України договір оренди припиняється у разі закінчення строку, на який його було укладено.

Частиною четвертою статті 284 Господарського кодексу України передбачено, що строк договору оренди визначається за погодженням сторін.

Відповідно до п. 10.1 договору, останній діє з 01 січня 2015 року до 31 грудня 2015 року включно.

Згідно п. 10.5.1. договору, він припиняється в разі закінчення строку, на який його було укладено (при наявності письмового повідомлення однієї із сторін до іншої сторони про припинення цього договору із зазначеної підстави).

Додатковою угодою № 1 від 14.12.2015 до договору оренди машиномісця № 1/Гс-10а/89 від 31.12.2014, договір було пролонговано до 31 грудня 2016 року включно, а додатковою угодою № 3 від 09.12.2016 - до 30 листопада 2017 року включно.

20.10.2017 позивач звернувся до відповідача із претензією-повідомленням № 196, якою, зокрема, повідомив відповідача про те, що термін дії укладеного Договору № 1/Гс-10а/89 від 31.12.2014 спливає 30.11.2017 і на новий строк продовжуватись не буде.

Відповідно до частини четвертої статті 291 Господарського кодексу України, правові наслідки припинення договору оренди визначаються відповідно до умов регулювання договору найму Цивільним кодексом України.

Згідно п. 2.4 договору, орендар повертає приміщення орендодавцю аналогічно порядку, встановленому при передачі приміщення орендарю цим Договором. Приіщення повинно бути повернене орендодавцю у день припинення цього договору (якщо інший строк не встановлений цим договором).

Відповідно до п. 2.5. договору, передача приміщення орендодавцю у випадку закінчення цього договору здійснюється за актом приймання-передачі, в якому визначається технічний стан приміщення та інші відомості за узгодженням сторін. Зазначений акт підписується уповноваженими представниками сторін та є невід'ємною частиною цього договору. Приміщення вважається поверненим орендодавцю з моменту підписання сторонами вказаного акту прийому-передачі.

Відповідно до частини першої статті 785 Цивільного кодексу України, у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Як вбачається з матеріалів справи, 18.10.2018 позивач звертався до відповідача з претензією № 176, в якій просив відповідача у семиденний строк з дня отримання даної претензії повернути Приватному підприємству "Творча майстерня "ПРЕСТИЖ" машиномісце № 89, обладнане дверним ролетом, яке знаходиться у підземному паркінгу, за адресою: м. Київ, проспект Героїв Сталінграду, 10 А в натурі з підписанням акту прийому-передачі, у відповідності до умов п. 2.5. договору, що підтверджується копією фіскального чеку від 18.10.2018.

Статтею 795 Цивільного кодексу України визначено, що повернення наймачем предмета договору найму, якщо ним є будівля або інша капітальна споруда (їх окрема частина), оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту договір найму припиняється.

Таким чином, у разі припинення цього договору, у відповідача виникає обов'язок повернути наймодавцеві майно з оренди, оскільки договір припинив свою дію, внаслідок чого наймач втратив право на користування об'єктом оренди.

Проте, як вбачається з матеріалів справи орендоване майно, а саме машиномісце № 89, обладнане дверним ролетом, яке знаходиться у підземному паркінгу, за адресою: м. Київ, проспект Героїв Сталінграду, 10 А відповідачем не повернуто.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги Приватного підприємства "Творча майстерня "ПРЕСТИЖ" в частині зобов'язання Товариство з обмеженою відповідальністю "ЛБ Груп" повернути Приватному підприємству "Творча майстерня "ПРЕСТИЖ" машиномісце № 89, обладнане дверним ролетом, яке знаходиться в підземному паркінгу за адресою: просп. Героїв Сталінграда, 10А є обґрунтованими та такими, що також підлягають задоволенню.

Крім того, позивач зазначає, що відповідач неналежним чином виконав зобов'язання за договором оренди щодо повернення об'єкту оренди, у зв'язку з чим просить суд стягнути з відповідача 30 600, 00 грн. - неустойки у розмірі подвійної орендної плати за період з 31.03.2018 по 31.12.2018.

Відповідно до ч. 2 ст. 785 Цивільного кодексу України, якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Згідно абз. 2 п. 5.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 № 12 Про деякі питання практики застосування законодавства про оренду (найм) майна , неустойка передбачена ч. 2 ст. 785 Цивільного кодексу України не може бути ототожнена з неустойкою (штрафом, пенею), передбаченою пунктом 1 частини другої статті 258 ЦК України, оскільки, на відміну від приписів статті 549 ЦК України, її обчислення не здійснюється у відсотках від суми невиконання або неналежного виконання зобов'язання (штраф), а також у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (пеня).

Відповідності до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 ст. 614 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. При цьому відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 Цивільного кодексу України доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Таким чином, дії відповідача зі своєчасного неповернення приміщення (машиномісце № 89 в підземному паркінгу по просп. Героїв Сталінграда, 10-А), є порушенням його обов'язку, встановленого чинним законодавством та Договором № 1/Гс-10а/89 від 31.12.2017, що є підставою для захисту прав та інтересів позивача з урахуванням приписів статті 549, частини другої статті 785 ЦК України.

Дослідивши матеріали справи, а саме розрахунок неустойки в сумі 30 600,00 грн. за період з 31.03.2018 по 30.12.2018 наданий позивачем, суд дійшов висновку, що позивач вірно визначив неустойку в розмірі подвійної орендної плати за період з 31.03.2018 по 30.12.2018 (1 700,00 грн. х 2 х 9 міс. = 30 600,00 грн.)

За таких обставин, вимога позивача про стягнення 30 600,00 грн. неустойки в розмірі подвійної орендної плати за період з 31.03.2018 по 30.12.2018 є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Тож, позовні вимоги Приватного підприємства "Творча майстерня "ПРЕСТИЖ" підлягають задоволенню у повному обсязі.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва.

ВИРІШИВ :

1. Позовні вимоги Приватного підприємства "Творча майстерня "ПРЕСТИЖ" задовольнити.

2. Зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю "ЛБ Груп" (02217, м. Київ, вул. Теодора Драйзера, буд. 24, ідентифікаційний код - 32591700) повернути машиномісце № 89, обладнане дверним ролетом, яке знаходиться в підземному паркінгу за адресою: просп. Героїв Сталінграда, 10А, за актом прийому-передачі Приватному підприємству "Творча майстерня "ПРЕСТИЖ" (04210, м. Київ, проспект Героїв Сталінграду, буд. 6, корпус 4, літера А, ідентифікаційний код - 31902622).

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛБ Груп" (02217, м. Київ, вул. Теодора Драйзера, буд. 24, ідентифікаційний код - 32591700) на користь Приватного підприємства "Творча майстерня "ПРЕСТИЖ" (04210, м. Київ, проспект Героїв Сталінграду, буд. 6, корпус 4, літера А, ідентифікаційний код - 31902622) 30 600 (тридцять тисяч шістсот) грн. 00 коп. - неустойки та 3 842 (три тисячі вісімсот сорок дві) грн. 00 коп. - судового збору.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Згідно з пунктом 17.5 розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України від 03.10.2017 №2147-VIII до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повний текст рішення складено: 08.04.2019.

Суддя Щербаков С.О.