Рішення

від 09.04.2019 по справі 927/184/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

Іменем України

09 квітня 2019 року м. ЧернігівСправа № 927/184/19 Господарський суд Чернігівської області у складі судді Лавриненко Л.М.

секретар судового засідання Мігда Р.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу №927/184/19, розгляд якої здійснено у порядку спрощеного позовного провадження

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «АРТЕМСІЛЬ-РЕГІОН-ЧЕРНІГІВ»

вул. Текстильників, буд. 1, м.Чернігів, 14001

До відповідача: Дочірнього підприємства «Коропський сирзавод» Товариства з обмеженою відповідальністю «СиЛ»

вул. Дачна, буд. 25, м.Короп, Чернігівська область, 16200

Предмет спору: про стягнення 68703,64 грн.

За участю представників:

Позивача: ОСОБА_1, адвокат, ордер серія ЧН №056803 від 01.03.2019; договір про надання професійної правової (правничої) допомоги №27/02/19-1 від 27.02.2019

Відповідача: не з?явився

У судовому засіданні була проголошена вступна та резолютивна частини рішення, на підставі ст.240 Господарського процесуального кодексу України.

Позивачем - Товариством з обмеженою відповідальністю «АРТЕМСІЛЬ-РЕГІОН-ЧЕРНІГІВ» подано позов до Дочірнього підприємства «Коропський сирзавод» Товариства з обмеженою відповідальністю «СиЛ» про стягнення 68703,64 грн, а саме:

- за договором поставки №07/12 від 12 липня 2016 року: 19 888,00 грн суми основного боргу, 4265,70 грн пені, 3125,39 грн інфляційних втрат, 910,00 грн 3% річних, 5977,60 грн штрафу;

- за договором поставки №01/03 від 03 січня 2018 року: 21081,00 грн суми основного боргу, 4641,85 грн пені, 1472,10 грн інфляційних втрат, 391,00 грн 3% річних, 6951,00 грн штрафу.

Заявлений позов обґрунтований неналежним виконанням відповідачем умов договору поставки №07/12 від 12.07.2016 та договору поставки №01/03 від 03.01.2018.

Позивач у позовній заяві також просить суд розглянути справу у порядку спрощеного провадження з повідомленням сторін.

Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 06.03.2019 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін; розгляд справи по суті призначено на 02.04.2019 о 10:00. Визнано обов'язковою явку в судове засідання повноважних представників сторін.

Відповідач був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення №1620001780087 від 06.03.2019, але повноважного представника у судове засідання 02.04.2019 не направив.

Представник позивача у судовому засіданні 02.04.2019 надав письмове клопотання про залучення до матеріалів справи доказів сплати адвокатських послуг, а саме: копії рахунків-фактур №27/02/19-01 на суму 2400,00 грн, №27/03/19-01 на суму 4000,00 грн, копію платіжного доручення №1559 від 01.04.2019 на суму 4000,00 грн. Суд задовольнив клопотання представника позивача, подані документи залучено до матеріалів справи.

Інших заяв та клопотань від сторін на час судового засідання 02.04.2019 до суду не надходило.

У судовому засіданні 02.04.2019 суд постановив ухвалу про відкладення розгляду справи по суті на 09.04.2019 о 09:30.

Ухвалою суду від 02.04.2019, відповідно до ст.120,121 ГПК України, викликано сторін у судове засідання з розгляду справи по суті, яке відбудеться 09.04.2019 о 09:30.

Відповідач був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення №1620001797087 від 02.04.2019, але повноважного представника у судове засідання 09.04.2019 не направив.

До початку судового засідання від відповідача надійшла письмова заява від 05.04.2019 про застосування строків позовної давності, передбачених п.1 ч.2 ст. 258 ЦК України. Додатково відповідач також повідомив, що з 26.02.2019 ОСОБА_2 є директором ДП «Коропський сирзавод» ТОВ «СиЛ» , про що внесені відомості до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Суд прийняв до розгляду заяву відповідача про застосування строків позовної давності, подані відповідачем документи залучено до матеріалів справи.

Представник позивача в судовому засіданні 09.04.2019 надав письмове клопотання про залучення до матеріалів справи додаткових документів для цілей розподілу судових витрат, у відповідності до ст.126,129 ГПК України з детальним описом наданої професійної правничої допомоги. Суд задовольнив клопотання представника позивача, подані документи залучено до матеріалів справи.

Також представником позивача у судовому засіданні 09.04.2019 було подано для огляду оригінали документів, копії яких додано до позовної заяви.

Після огляду подані оригінали документів були повернуті представнику позивача.

Інших заяв та клопотань від сторін до суду не надходило.

Відповідно до ч.1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки (ч.2 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України).

Судом враховано, що в силу вимог ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Застосовуючи згідно зі ст.3 Господарського процесуального кодексу України, ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» при розгляді справи частину 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується обов'язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії» (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain» ) від 07.07.1989).

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, у першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі «Смірнова проти України» ).

При цьому, згідно з практикою Європейського суду з прав людини щодо тлумачення положення "розумний строк" вбачається, що строк, який можна визначити розумним, не може бути однаковим для всіх справ. Критеріями оцінки розумності строку є, зокрема, складність справи та поведінка заявників.

Положеннями пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 04.11.1950, ратифікованої Верховною Радою України (Закон України від 17.07.1997 №475/97-ВР) встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Відповідно до рішень Європейського суду з прав людини, що набули статусу остаточного, зокрема, "ОСОБА_2 проти України", "Пискал проти України", "Майстер проти України", "Субот проти України", "Крюков проти України", "Крат проти України", "Сокор проти України", "Кобченко проти України", "Шульга проти України", "Лагун проти України", "Буряк проти України", "ТОВ "ФПК "ГРОСС" проти України", "Гержик проти України" суду потрібно дотримуватись розумного строку для судового провадження.

Розумним, зокрема, вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

З огляду на практику Європейського суду з прав людини, критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника.

Зважаючи на те, що згідно ст. 42 Господарського процесуального кодексу України, учасники справи зобов'язані користуватися визначеними законом процесуальними правами; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи, а тому неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, відповідно до ч.1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з ч.1,8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі. При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Ухвалою суду від 06.03.2019 було встановлено відповідачу строк надання відзиву на позов та відповідач був попереджений, що у разі ненадання відзиву у встановлений строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Оскільки відповідач своїм процесуальним правом участі у судових засіданнях 02.04.2019 та 09.04.2019 не скористався та повноважного представника не направив; відзиву на позовну заяву у встановлений судом строк без поважних причин не надав; заяв та клопотань від нього не надходило, рішення приймається за наявними матеріалами справи на підставі ч.2 ст.178 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини справи, дослідивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору, вислухавши пояснення повноважного представника позивача, господарський суд ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ч.1 ст.202 та ч.1 ст.205 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, правочин може вчинятися усно або в письмовій, електронній формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ч.1 ст.173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно з ч.1 ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ч.1 ст.175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до ч.1,2 ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Так, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 1 ст.626 Цивільного кодексу України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

12.07.2016 між Товариством з обмеженою відповідальністю «АРТЕМСІЛЬ-РЕГІОН-ЧЕРНІГІВ» (постачальник) та Дочірнім підприємством «Коропський сирзавод» Товариства з обмеженою відповідальністю «СиЛ» (покупець) було укладено договір поставки №07/12, копія якого додана позивачем до матеріалів справи (а.с.22-23), а огляд оригіналу даного договору здійснено судом у судовому засіданні.

03.01.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю «АРТЕМСІЛЬ-РЕГІОН-ЧЕРНІГІВ» (постачальник) та Дочірнім підприємством «Коропський сирзавод» Товариства з обмеженою відповідальністю «СиЛ» (покупець) було укладено договір поставки №01/03, копія якого додана позивачем до матеріалів справи (а.с.28-29), а огляд оригіналу даного договору здійснено судом у судовому засіданні.

Відповідно до п. 1.1. договору поставки №07/12 від 12.07.2016 та договору поставки №01/03 від 03.01.2018, постачальник зобов?язується передати у власність покупця товар, а покупець зобов?язується прийняти цей товар та оплатити його на умовах, визначених цим договором.

Пунктом 2.1. договору поставки №07/12 від 12.07.2016 та договору поставки №01/03 від 03.01.2018 передбачено, що кількість та ціна товару визначається сторонами даного договору шляхом обміну листами або телефонних переговорів з послідуючим відображенням в рахунку та видатковій накладній.

Згідно з п. 3.1. спірних договорів, загальна орієнтовна вартість товару за договором поставки №07/12 від 12.07.2016, складає 200000,00 грн, у тому чилі ПДВ (20%) 33333,33 грн; загальна орієнтовна вартість товару за договором поставки №01/03 від 03.01.2018 складає 500000,00 грн, у тому числі ПДВ (20%) 83333,33 грн. Загальна вартість договору складається із суми вартості поставлених протягом строку дії договору партій товару.

Пунктами 9.1. спірних договорів визначено, що договір поставки №07/12 від 12.07.2016 набирає чинності з моменту підписання його сторонами та скріплення їх печатками, та діє до 31.12.2017; договір поставки №01/03 від 03.01.2018 набирає чинності з моменту підписання його сторонами та скріплення їх печатками, та діє до 31.12.2019;

Зміни у цей договір можуть бути внесені тільки за домовленістю сторін, які оформлюються додатковою угодою до договору. Закінчення строку цього договору не звільняє сторони від заборгованості по розрахункам, якщо вони залишились, та від відповідальності за невиконання чи неналежне виконання договору, яке мало місце під час його дії (п. 9.2.,9.4. договору поставки №07/12 від 12.07.2016 та договору поставки №01/03 від 03.01.2018).

Частиною 1 ст. 712 Цивільного кодексу України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Таким чином, укладений між сторонами договір поставки №07/12 від 12.07.2016 та договір поставки №01/03 від 03.01.2018 по своїй правовій природі є договором поставки.

Доказів визнання недійсним, дострокового чи одностороннього розірвання договору поставки №07/12 від 12.07.2016 та договору поставки №01/03 від 03.01.2018 сторони суду не надали.

У відповідності до ч. 2 статті 712 Цивільного кодексу України, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно з ч.2,3 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона має вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. За ч.1 ст.193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей передбачених цим Кодексом.

Так, відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обігу або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з п.5.2. договору поставки №07/12 від 12.07.2016 та договору поставки №01/03 від 03.01.2018, приймання товару проводиться з урахуванням положень ДСТУ 3583-97 (ГОСТ 13830-97), а також за кількістю - відповідно до видаткової накладної, за якістю - відповідно до сертифікату якості та безпеки.

У відповідності до п. 5.4. договору поставки №07/12 від 12.07.2016 та договору поставки №01/03 від 03.01.2018, датою отримання товару та дата переходу права власності на товар від постачальника до покупця є дата вказана у видатковій накладній.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору поставки №07/12 від 12.07.2016, постачальником (позивачем) за період з 18.11.2017 по 23.10.2017 була здійснена поставка покупцю (відповідачу) товару в кількості 14.000т на загальну суму 29888,00 грн, згідно з видатковими накладними, а саме: №РН-0000725 від 18.10.2017 в кількості 8.000т на суму 17504,00 грн; №РН-0000742 від 23.10.2017 в кількості 6.000т на суму 12384,00 грн, копії яких додано до матеріалів справи (а.с.24).

Для здійснення відповідачем оплати за отриманий товар по договору поставки №07/12 від 12.07.2016 позивачем виставлено відповідачу рахунки-фактури: №СФ-0000603 від 18.10.2017 на суму 17504,00 грн та №СФ-0000615 від 23.10.2017 на суму 12384,00 грн (а.с.25,26).

На виконання умов договору поставки №01/03 від 03.01.2018, постачальником (позивачем) за період з 26.04.2018 по 23.08.2018 була здійснена поставка покупцю (відповідачу) товару в кількості 31.000т на загальну суму 94701,00 грн, згідно з видатковими накладними, а саме: №РН-0000295 від 26.04.2018 в кількості 25.000т на суму 57240,00 грн; №РН-0000297 від 27.04.2018 в кількості 0.500т на суму 2250,00 грн; №РН-0000424 від 13.06.2018 в кількості 2.000т на суму 12804,00 грн; №РН-0000638 від 23.08.2018 в кількості 3.500т на суму 22407,00 грн, копії яких додано до матеріалів справи (а.с.30-31).

Також позивачем виставлені відповідачу для оплати отриманого товару за договором поставки №01/03 від 03.01.2018 рахунки-фактури: №СФ-0000239 від 24.04.2018 на суму 57240,00 грн; №СФ-0000245 від 27.04.2018 на суму 2250,00 грн; №СФ-0000344 від 12.06.2018 на суму 12804,00 грн; №СФ-0000517 від 23.08.2018 на суму 22407,00 грн; (а.с.32,33).

Відповідач щодо кількості та вартості отриманого товару заперечень не надав. Доказів наявності розбіжностей щодо кількісних та/або якісних показників товару відповідачем також суду не надано.

Розділом 4 договору поставки №07/12 від 12.07.2016 та договору поставки №01/03 від 03.01.2018 (п.4.1.-4.3.) передбачено, що на підставі рахунку-фактури покупець здійснює 100% попередню оплату товару. В окремих випадках товар відпускається з оплатою не пізніше 14 календарних днів з дня отримання товару. В цьому випадку оплата проводиться на підставі видаткової накладної.

Оплата проводиться в національній валюті України в безготівковому порядку шляхом переказу покупцем грошових коштів на поточний рахунок постачальника, що вказаний у рахунку-фактурі або видатковій накладній.

Фактичною датою оплати за товар є дата надходження грошових коштів на рахунок постачальника.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Отже, за поставлений товар відповідач зобов'язаний був розрахуватись протягом 14 календарних днів з дня отримання покупцем товару, а саме:

-по договору поставки №07/12 від 12.07.2016: по видатковій накладній №РН-0000725 від 18.10.2017 на суму 17504,00 грн - по 01.11.2017 включно; №РН-0000742 від 23.10.2017 на суму 12384,00 грн - по 06.11.2017 включно.

-по договору поставки №01/03 від 03.01.2018: по видатковій накладній №РН-0000295 від 26.04.2018 на суму 57240,00 грн - по 10.05.2018 включно; №РН-0000297 від 27.04.2018 на суму 2250,00 грн - по 11.05.2018 включно; №РН-0000424 від 13.06.2018 на суму 12804,00 грн - по 27.06.2018 включно; №РН-0000638 від 23.08.2018 на суму 22407,00 грн - по 06.09.2018 включно.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач за поставлений товар по договору поставки №07/12 від 12.07.2016 розрахувався частково, сплативши згідно з платіжним дорученням №60 від 04.04.2018 - 10000,00 грн (призначення платежу: за сіль по нак.742 від 23.10.2017) (а.с.27).

За поставлений товар по договору поставки №01/03 від 03.01.2018 відповідач також розрахувався частково, сплативши згідно з платіжним дорученням №485 від 25.04.2018 - 48620,00 грн (призначення платежу: за сіль по рах. 239 від 24.04.2018); згідно з платіжним дорученням №200 від 14.06.2018 - 10000,00 грн (призначення платежу: за сіль по рах-фак №СФ-0000344 від 12.06.2018); згідно з платіжним дорученням №421 від 01.08.2018 на суму - 10000,00 грн (призначення платежу: за сіль по рах-фак №СФ-0000344 від 12.06.2018); згідно з платіжним дорученням №489 від 21.08.2018 на суму - 5000,00 грн (призначення платежу: за сіль по рах-фак №СФ-0000344 від 12.06.2018) (а.с.34-37).

Інших доказів оплати заборгованості за отриманий товар по договору поставки №07/12 від 12.07.2016 та договору поставки №01/03 від 03.01.2018 сторонами суду не надано.

Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем, враховуючи часткову оплату, становить:

-по договору поставки №07/12 від 12.07.2016 - 19888,00 грн.

-по договору поставки №01/03 від 03.01.2018 - 21081,00 грн.

Заперечень щодо наявності суми боргу по договору поставки №07/12 від 12.07.2016 в розмірі 19888,00 грн та по договору поставки №01/03 від 03.01.2018 в розмірі 21081,00 грн від відповідача не надходило.

Вимога (претензія) позивача про оплату заборгованості №025 від 20.02.2019, направлена відповідачу рекомендованим листом з описом вкладення та фіскальним чеком від 22.02.2019 та отримана ним 26.02.2019, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення №1620001777272 від 22.02.2019, була залишена відповідачем без відповіді та задоволення (а.с.39-41).

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частина 1 статті 612 Цивільного кодексу України передбачає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У відповідності до п. 6.1. договору поставки №07/12 від 12.07.2016 та договору поставки №01/03 від 03.01.2018, у випадку невиконання або неналежного виконання зобов?язань та умов цього договору, винна сторона несе відповідальність, визначену цим договором та чинним в Україні законодавством.

Відповідно до наведеного в позовній заяві розрахунку пені та штрафу (а.с.9-12) позивач просить стягнути з відповідача:

-по договору поставки №07/12 від 12.07.2016 пеню за прострочку оплати вартості поставленого товару за період з 02.11.2017 по 07.05.2018 в розмірі 4265,70 грн та 5977,60 грн штрафу, а саме: по видатковій накладній №РН-0000725 від 18.10.2017 - 2672,60 грн пені за період з 02.11.2017 по 02.05.2018 та 3500,80 грн штрафу; по видатковій накладній №РН-0000742 від 23.10.2017 - 1593,10 грн пені за період з 07.11.2017 по 07.05.2018 та 2476,80 грн штрафу.

-по договору поставки №01/03 від 03.01.2018 пеню за прострочку оплати вартості поставленого товару за період з 10.05.2018 по 28.02.2019 в розмірі 4641,85 грн та 6951,00 грн штрафу, а саме: по видатковій накладній №РН-0000295 від 26.04.2018 - 737,88 грн пені за період з 10.05.2018 по 21.08.2018 та 1724,00 грн штрафу; по видатковій накладній №РН-0000297 від 27.04.2018 - 173,03 грн пені за період з 11.05.2018 по 01.08.2018 та 450,00 грн штрафу; по видатковій накладній №РН-0000424 від 13.06.2018 - 92,88 грн пені за період з 27.06.2018 по 01.08.2018 та 560,80 грн штрафу; по видатковій накладній №РН-0000638 від 23.08.2018 - 3638,06 грн пені за період з 06.09.2018 по 28.02.2019 та 4216,20 грн штрафу.

Статтями 546, 549 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов'язань за договором можуть забезпечуватись неустойкою (штрафом, пенею). Неустойка (штраф, пеня) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредитору в разі порушення боржником зобов'язання.

Частиною 2 ст. 549 Цивільного кодексу України передбачено, що штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконання або неналежного виконання зобов'язання.

Згідно зі ст.230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями є господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яка сплачується у разі порушення учасником господарських відносин правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частинами 4 та 6 ст. 231 Господарського кодексу України встановлено, що штрафні санкції за порушення зобов'язання застосовуються у розмірі передбаченому сторонами у договорі.

Також частиною 6 ст. 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

У відповідності до ст. 1,3 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов?язань , платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Пунктом 6.3. договору поставки №07/12 від 12.07.2016 та договору поставки №01/03 від 03.01.2018 передбачено, що у випадку несвоєчасної оплати покупцем за отриманий ним товар згідно з п.4.1. розділу 4 договору, постачальник має право вимагати, а покупець беззаперечно зобов?язується сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості товару, який підлягає оплаті, за кожен день прострочення, інфляційні втрати, а за прострочення понад 30 днів додатково стягується з покупця штраф у розмірі 20% від вартості непоставленого товару.

Відповідно до ст. 256 Цивільного кодексу України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Статтею 258 Цивільного кодексу України визначена спеціальна позовна давність в один рік для вимог щодо стягнення неустойки (штрафу, пені).

Частиною 1 ст.260 Цивільного кодексу України визначено, що позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253-255 цього Кодексу.

За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (ч.5 ст.261 Цивільного кодексу України).

Згідно з ч.3 ст. 267 Цивільного кодексу України, позовна давність застосовується лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Як свідчать матеріали справи, позивач звернувся до суду за захистом порушених прав 04.03.2019, що підтверджується штампом вхідної кореспонденції відділу документального забезпечення (канцелярії) суду про надходження позовної заяви до суду, в той час згідно з заявленими позивними вимогами позивач просить стягнути з відповідача: -по договору поставки №07/12 від 12.07.2016 за прострочку оплати поставленого товару по видатковій накладній №РН-0000725 від 18.10.2017 - 2672,60 грн пені за період з 02.11.2017 по 02.05.2018 та 3500,80 грн штрафу; по видатковій накладній №РН-0000742 від 23.10.2017 - 1593,10 грн пені за період з 07.11.2017 по 07.05.2018 та 2476,80 грн штрафу.

У силу ч.5 ст. 261 Цивільного кодексу України, перебіг позовної давності щодо оплати відповідачем товару по видатковій накладній №РН-0000725 від 18.10.2017 почався 02.11.2017 та сплив 01.11.2018; по видатковій накладній №РН-0000742 від 23.10.2017 почався 07.11.2017 та сплив 06.11.2018.

Оскільки, судом було встановлено, що прострочка по видатковій накладній №РН-0000725 від 18.10.2017 виникла з 02.11.2017, а по видатковій накладній №РН-0000742 від 23.10.2017 з 07.11.2017, право на стягнення штрафу (у випадку прострочення понад 30 днів по п.6.3. договору поставки №07/12 від 12.07.2016) по видатковій накладній №РН-0000725 від 18.10.2017 виникло з 02.12.2017, а по видатковій накладній №РН-0000742 від 23.10.2017 з 07.12.2017. Відповідно перебіг позовної давності щодо стягнення штрафу по видатковій накладній №РН-0000725 від 18.10.2017 почався 02.12.2017 та сплив 01.12.2018, а по видатковій накладній №РН-0000742 від 23.10.2017 почався 07.12.2017 та сплив 06.12.2018.

За таких обставин суд доходить висновку, що позивачем пропущено річний строк позовної давності щодо стягнення пені по договору поставки №07/12 від 12.07.2016 в сумі 1710,60 грн за період прострочки оплати поставленого товару з 02.11.2017 по 03.03.2018 по видатковій накладній №РН-0000725 від 18.10.2017 та 3500,80 грн штрафу , а також 1164,43 грн пені за період прострочки оплати поставленого товару з 07.11.2017 по 03.03.2018 по видатковій накладній №РН-0000742 від 23.10.2017 та 2476,80 грн штрафу, і підстави для поновлення пропущеного строку позовної давності відсутні.

У відповідності до ч. 4 ст.267 Цивільного кодексу України, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Оскільки відповідач скористався своїм правом, передбаченим п.1 ч.2 ст. 258, ч.3 ст.267 Цивільного кодексу України та подав заяву про застосування строків позовної давності, тому позовні вимоги позивача щодо стягнення 1710,60 грн пені за період прострочки оплати поставленого товару з 02.11.2017 по 03.03.2018 по видатковій накладній №РН-0000725 від 18.10.2017 та 3500,80 грн штрафу, а також 1164,43 грн пені за період прострочки оплати поставленого товару з 07.11.2017 по 03.03.2018 по видатковій накладній №РН-0000742 від 23.10.2017 та 2476,80 грн штрафу, по договору поставки №07/12 від 12.07.2016 задоволенню не підлягають у зв?язку зі спливом строку позовної давності.

З урахуванням зазначеного, суд доходить висновку, що вимоги позивача щодо стягнення пені по договору поставки №07/12 від 12.07.2016 підлягають задоволенню в частині стягнення 962,00 грн за період з 04.03.2018 по 02.05.2018 по видатковій накладній №РН-0000725 від 18.10.2017 та 428,67 грн за період з 04.03.2018 по 07.05.2018 по видатковій накладній №РН-0000742 від 23.10.2017.

Всього пеня за прострочку оплати по договору поставки №07/12 від 12.07.2016 підлягає стягненню в сумі 1390,67 грн.

Матеріалами справи підтверджується прострочка відповідачем взятих на себе зобов'язань щодо оплати вартості поставленого товару по договору поставки №01/03 від 03.01.2018, а тому перевіривши наданий позивачем розрахунок пені по договору поставки №01/03 від 03.01.2018, суд, з урахуванням п.4.1. договору щодо строків оплати за отриманий товар та вимог позивача щодо періоду стягнення пені, доходить висновку, що позивачем при нарахуванні пені за прострочку оплати поставленого товару по договору поставки №01/03 від 03.01.2018 було невірно визначено дату виникнення прострочки та включено її до періоду, за який стягується пеня, а тому позовні вимоги щодо стягнення пені по договору поставки №01/03 від 03.01.2018 підлягають частковому задоволенню, а саме: -по видатковій накладній №РН-0000295 від 26.04.2018 на суму 57240,00 грн з 11.05.2018 по 21.08.2018 - 729,86 грн; №РН-0000297 від 27.04.2018 на суму 2250,00 грн з 12.05.2018 по 01.08.2018 - 170,94 грн; №РН-0000424 від 13.06.2018 на суму 12804,00 грн з 28.06.2018 по 01.08.2018 - 90,27 грн; №РН-0000638 від 23.08.2018 на суму 22407,00 грн з 07.09.2018 по 28.02.2019 - 3617,85грн.

Всього пеня за прострочку оплати по договору поставки №01/03 від 03.01.2018 підлягає стягненню в сумі 4608,92 грн.

Право встановити в договорі розмір та порядок нарахування штрафу надано сторонам частиною четвертою статті 231 Господарського кодексу України.

Можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов'язань передбачено частиною другою статті 231 Господарського кодексу України.

У інших випадках порушення виконання господарських зобов'язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі одночасне стягнення пені та штрафу, що узгоджується із свободою договору, встановленою статтею 627 Цивільного кодексу України, коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 Цивільного кодексу України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 Господарського кодексу України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Відповідач не надав суду доказів відсутності своєї вини щодо несвоєчасної оплати поставленого товару по договору поставки №01/03 від 03.01.2018, а тому вимоги позивача щодо стягнення 20% штрафу від вартості непоставленого товару у розмірі 6951,00 грн, є правомірними та підлягають задоволенню в межах заявлених позовних вимог.

Позивач, відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, просить стягнути з відповідача:

-по договору поставки №07/12 від 12.07.2016: за видатковою накладною №РН-0000725 від 18.10.2017 на суму 17504,00 грн - 2274,03 грн інфляційних нарахувань за період з 02.11.2017 по 28.02.2019 та 695,00 грн 3% річних за період з 02.11.2017 по 28.02.2019; за видатковою накладною №РН-0000742 від 23.10.2018 на суму 12384,00 грн - 851,36 грн інфляційних нарахувань за період з 07.11.2017 по 28.02.2019 та 215,00 грн 3% річних за період з 07.11.2017 по 28.02.2019.

-по договору поставки №01/03 від 03.01.2018: за видатковою накладною №РН-0000295 від 26.04.2018 на суму 57240,00 грн - 65,00 грн 3% річних за період з 10.05.2018 по 21.08.2018; за видатковою накладною №РН-0000297 від 27.04.2018 на суму 2250,00 грн - 15,00 грн 3% річних за період з 11.05.2018 по 01.08.2018; за видатковою накладною №РН-0000424 від 13.06.2018 на суму 12804,00 грн - 8,00 грн 3% річних за період з 27.06.2018 по 01.08.2018; за видатковою накладною №РН-0000638 від 23.08.2018 на суму 22407,00 грн - 1472,10 грн інфляційних нарахувань за період з 06.09.2018 по 28.02.2019 та 303,00 грн 3% річних за період з 06.09.2018 по 28.02.2019.

Відповідно до ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України, зокрема, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором, або законом.

Матеріалами справи підтверджується прострочка відповідачем взятих на себе зобов'язань щодо оплати поставленого товару по договору поставки №07/12 від 12.07.2016, а тому перевіривши наданий позивачем розрахунок інфляційних нарахувань та 3% річних, суд доходить висновку, що вимоги позивача є правомірними та підлягають задоволенню в межах заявлених позовних вимог, а саме: за видатковою накладною №РН-0000725 від 18.10.2017 на суму 17504,00 грн - 2274,03 грн інфляційних нарахувань за період з 02.11.2017 по 28.02.2019 та 695,00 грн 3% річних за період з 02.11.2017 по 28.02.2019; за видатковою накладною №РН-0000742 від 23.10.2018 на суму 12384,00 грн - 851,36 грн інфляційних нарахувань за період з 07.11.2017 по 28.02.2019 та 215,00 грн 3% річних за період з 07.11.2017 по 28.02.2019.

Таким чином, за прострочку оплати отриманого товару по договору поставки №07/12 від 12.07.2016 стягненню підлягає 3125,39 грн інфляційних нарахувань за період з 02.11.2017 по 28.02.2019 та 910,00 грн 3% річних за період з 02.11.2017 по 28.02.2019.

Матеріалами справи підтверджується прострочка відповідачем взятих на себе зобов'язань щодо оплати вартості поставленого товару по договору поставки №01/03 від 03.01.2018, а тому перевіривши наданий позивачем розрахунок інфляційних нарахувань та 3% річних, суд доходить висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню в частині стягнення 1472,10 грн інфляційних нарахувань за період з 07.09.2018 по 28.02.2019 та 391,00 грн 3% річних за період з 11.05.2018 по 28.02.2019.

Відповідно до ч.1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно зі ст.86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Стаття 129 Конституції України відносить до основних засад судочинства змагальність сторін.

За загальним правилом обов'язок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. Обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення. Це стосується позивача, який повинен доказати факти, на підставі яких пред'явлено позов, а також відповідача, який має можливість доказувати факти, на підставі яких він будує заперечення проти позову.

Відповідно до положень ст. 76 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч.1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно з ч.1 ст. 79 Господарського процесуального кодексу України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Відповідно до ч.1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Відповідач повинен подати докази разом з поданням відзиву на позов.

Всупереч наведеним нормам, відповідач не надав суду жодних належних та допустимих доказів належного виконання ним грошових зобов?язань за договором поставки №07/12 від 12.07.2016 та за договором поставки №01/03 від 03.01.2018, а також доказів, які підтверджують неможливість здійснення ним своєчасної оплати, а тому дії відповідача щодо несвоєчасної сплати коштів за поставлений товар є порушенням положень спірних договорів, норм чинного законодавства та є підставою для застосування відповідальності, передбаченої ст.546,549,625 Цивільного кодексу України.

Враховуючи вищевикладені обставини, а також керуючись принципами цивільного права - справедливість, добросовісність, розумність, а також однією із аксіом цивільного судочинства «У всіх юридичних справах правосуддя й справедливість мають перевагу перед строгим розумінням права» (Placuit in omnibus rebus praecipuum esse iustitiae), суд доходить висновку, що позовні вимоги позивача є обґрунтовані і підлягають задоволенню в частині стягнення:

-по договору поставки №07/12 від 12.07.2016: 19888,00 грн боргу; 1390,67 грн пені; 3125,39 грн інфляційних нарахувань та 910,00 грн 3% річних;

-по договору поставки №01/03 від 03.01.2018: 21081,00 грн боргу; 4608,92 грн пені; 6951,00 грн штрафу; 1472,10 грн інфляційних нарахувань та 391,00 грн 3% річних.

У частині стягнення 2875,03 грн пені та 5977,60 грн штрафу за прострочку оплати вартості поставленого товару по договору поставки №07/12 від 12.07.2016, відмовити.

У частині стягнення 32,93 грн пені за прострочку оплати вартості поставленого товару по договору поставки №01/03 від 03.01.2018, відмовити.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається: у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки, спір виник у зв'язку з неправомірними діями відповідача, то відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України та ст. 4 Закону України „Про судовий збір» , пропорційно розміру задоволених позовних вимог, з відповідача підлягає стягненню на користь позивача судовий збір в розмірі 1672,56 грн.

Позивач у позовній заяві вказує на те, що витрати на професійну правничу допомогу орієнтовно склали 7400,00 грн, які позивач просить стягнути з відповідача.

Відповідно до ч.1,3 ст.123 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.

Частиною 1 ст. 124 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи.

Згідно з ч.1-4 до ст.126 Господарського процесуального кодексу України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У відповідності до ст.13,14,15 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» , адвокатська діяльність може здійснюватись адвокатом індивідуально, адвокатським бюро або адвокатським об'єднанням.

Згідно зі ст. 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» , адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Визначення договору про надання правової допомоги міститься в ст.1 Закону України Про адвокатуру і адвокатську діяльність , згідно з якою договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

За приписами ч.3 ст.27 Закону України Про адвокатуру і адвокатську діяльність , до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.

Договір про надання правової допомоги за своєю правовою природою є договором про надання послуг, який в свою чергу, врегульовано Главою 63 Цивільного кодексу України. Зокрема, стаття 903 Цивільного кодексу України передбачає, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Глава 52 Цивільного кодексу України регулює загальні поняття та принципи будь-якого цивільного договору, включаючи договір про надання послуг. Стаття 632 Цивільного кодексу України регулює поняття ціни договору; за приписами вказаної статті ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін, зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом, а якщо ціна у договорі не встановлена і не може бути визначена виходячи з його умов, вона визначається виходячи із звичайних цін, що склалися на аналогічні товари, роботи або послуги на момент укладення договору.

Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

За змістом п.1 ч.3 ст.123 та ст.126 Господарського процесуального кодексу України, у їх сукупності можливе покладення на сторони у справі як судових витрат тільки тих сум, які були сплачені стороною за отримання послуг саме адвоката (у розумінні пункту 1 статті 1 та частини першої статті 6 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» ), а не будь-якої особи, яка надавала правову допомогу стороні у справі.

Крім того, відповідно до ст.56 Господарського процесуального кодексу України сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь в судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника. Особиста участь у справі особи не позбавляє її права мати в цій справі представника. Юридична особа бере участь у справі через свого керівника або члена виконавчого органу, уповноваженого діяти від її імені відповідно до закону, статуту, положення (самопредставництво юридичної особи), або через представника.

Статтею 58 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що представником у суді може бути адвокат або законний представник.

Також слід зазначити, що юридична особа самостійно вирішує питання про вибір свого представника у господарському суді. Держава гарантує такій особі відшкодування судових витрат на юридичні послуги, що надаються лише адвокатом. Витрати юридичної особи на надані їй у господарському судочинстві послуги адвоката відшкодовуються в порядку, встановленому процесуальним законом.

Відповідно до вимог ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» , гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява №19336/04).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Таким чином, системний аналіз наведених вище норм законодавства дозволяє зробити наступні висновки: -договір про надання правової допомоги є підставою для надання адвокатських послуг та, зазвичай, укладається в письмовій формі (виключення щодо останнього наведені в ч.2 ст.27 Закону України Про адвокатуру і адвокатську діяльність ); -за своєю правовою природою договір про надання правової допомоги є договором про надання послуг, крім цього, на такий договір поширюються загальні норми та принципи договірного права, включаючи, але не обмежуючись главою 52 Цивільного кодексу України; -як будь-який договір про надання послуг, договір про надання правової допомоги може бути оплатним або безоплатним. Ціна в договорі про надання правової допомоги встановлюється сторонами шляхом зазначення розміру та порядку обчислення адвокатського гонорару; -адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплату гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв; -адвокатський гонорар (ціна договору про надання правової допомоги) зазначається сторонами як одна із умов договору при його укладенні. Вказане передбачено як приписами цивільного права, так і Законом України Про адвокатуру та адвокатську діяльність ; -відсутність в договорі про надання правової допомоги розміру та/або порядку обчислення адвокатського гонорару (як погодинної оплати або фіксованого розміру) не дає як суду, так і іншій стороні спору, можливості пересвідчитись у дійсній домовленості сторін щодо розміру адвокатського гонорару.

Тобто, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, необхідно виходити з встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами ст.30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність".

Аналогічна правова позиція викладена в додатковій постанові Верховного Суду від 24.01.2019 у справі №910/15944/17; додатковій постанові Верховного Суду від 06.03.2019 у справі №922/1163/18, постанові Верховного Суду від 21.03.2019 у справі № 914/359/18.

У підтвердження наявності у представника позивача ОСОБА_1 статусу адвоката, суду було надано для огляду оригінал свідоцтва про право зайняття адвокатською діяльністю серії ЧН №000376 від 22.06.2018, видане ОСОБА_1 на підставі рішення Ради адвокатів Чернігівської області №62 від 24.05.2018, копія якого наявна в матеріалах справи (а.с. 67).

Також адвокат ОСОБА_1 внесений до Єдиного реєстру адвокатів України, що підтверджується відомостями з офіційного сайту Єдиного реєстру адвокатів України в мережі Інтернет за веб-адресою: http://erau.unba.org.ua/.

Позивачем на підтвердження надання йому адвокатських послуг адвокатом ОСОБА_1 при розгляді даної справи суду надано: ордер на надання правової допомоги серії ЧН №056803 від 01.03.2019 (а.с.66); копію договору №27/02/19-01 про надання професійної правової (правничої) допомоги від 27.02.2019 (а.с.62-64); копії рахунків-фактур: №27/02/19-01 на суму 2400,00 грн; №27/03/19-01 на суму 4000,00 грн; №05/04/19-01 від 05.04.2019 на суму 1000,00 грн; копії платіжних доручень: №1528 від 28.02.2019 на суму 2400,00 грн; №1559 від 01.04.2019 на суму 4000,00 грн; № 99 від 05.04.2019 на суму 1000,00 грн.

Відповідно до п.1.1. договору №27/02/19-01 про надання професійної правової (правничої) допомоги від 27.02.2019, укладеному між адвокатом ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю АРТЕМСІЛЬ-РЕГІОН-ЧЕРНІГІВ , адвокат зобов?язується надати клієнту професійну (правничу) допомогу щодо захисту прав та інтересів останнього при підготовці та судовому розгляді справи в суді першої інстанції за позовом клієнта до Дочірнього підприємства «Коропський сирзавод» Товариства з обмеженою відповідальністю «СиЛ» про стягнення заборгованості за договором поставки №0712 від 12.07.2016 та договором поставки №01/03 від 03.01.2018, а клієнт зобов?язується сплатити гонорар (винагороду) за надану правову допомогу та компенсувати фактичні витрати, пов?язані з її наданням, в обсязі та на умовах, визначених договором.

Згідно з п.1.2. договору №27/02/19-01 про надання професійної правової (правничої) допомоги від 27.02.2019, професійна правова (правнича) допомога в залежності від обставин справи може полягати, зокрема, в зборі та правовому аналізі інформації, документів та інших матеріалів, що стосуються справи; наданні усних та письмових консультацій та роз?яснень щодо правових питань, що стосуються справи; складанні необхідних для справи процесуальних документів (заяв, скарг, претензій, позовних заяв, заперечень (відзивів), клопотань, тощо); представництві клієнта в судах, що стосуються справи.

За приписами п.3.1. договору №27/02/19-01 про надання професійної правової (правничої) допомоги від 27.02.2019, за надання професійної правової (правничої) допомоги клієнт сплачує адвокату гонорар (винагороду), розмір якого визначається враховуючи наступне: за збір, правовий аналіз інформації і документів, що стосуються справи та складання процесуальних документів, пов?язаних з розглядом справи у суді першої інстанції клієнт сплачує адвокату 2400,00 грн; за участь в судових засіданнях в суді першої інстанції клієнт сплачує адвокату за перше судове засідання в яке прибув адвокат, незалежно від того відбулось воно чи ні - 4000,00 грн; за кожне наступне судове засідання в яке прибув адвокат, незалежно від того відбулось воно чи ні - 1000,00 грн.

Сплата гонорару, премії та перерахування коштів, необхідних для покриття фактичних витрат, здійснюється в безготівковій формі, платіжним дорученням на поточний рахунок адвоката, із зазначенням відповідного призначення платежу, або в готівковій форі, якщо останнє узгоджено сторонами. Якщо інше прямо не передбачено умовами цього договору, розрахунки за цим договором здійснюються клієнтом шляхом 100% передоплати по кожному виду наданої послуги визначеної п.1.2. та в розмірі згідно з п.3.1. цього договору на підставі наданого адвокатом рахунку (п. 3.5.,3.6. договору №27/02/19-01 про надання професійної правової (правничої) допомоги від 27.02.2019).

У відповідності до п. 4.1. договору №27/02/19-01 про надання професійної правової (правничої) допомоги від 27.02.2019, цей договір набирає чинності з моменту його підписання та діє до моменту досягнення позитивного результату або виконання адвокатом всіх дій, необхідних для досягнення позитивного результату по справі та виконання грошових зобов'язань за цим договором.

Адвокатом ОСОБА_1 було підготовлено і подано до суду позовну заяву від 01.03.2019 з розрахунком заявлених позовних вимог, обсягом 16 сторінок; клопотання від 02.04.2019 про залучення додаткових документів з додатком; клопотання від 09.04.2019 про залучення додаткових документів з додатком.

При розгляді даної справи відбулося 2 судові засідання (02.04.2019, 09.04.2019), у яких прийняв участь повноважний представник позивача адвокат ОСОБА_1, що підтверджується протоколами судових засідань, наявних в матеріалах справи.

Для цілей розподілу судових витрат, представником позивача також було надано детальний опис наданої адвокатом ОСОБА_1 професійної правничої допомоги у справі №927/184/19, згідно з п.3.1.1., 3.2.2. договору №27/02/19-01 про надання професійної правової (правничої) допомоги від 27.02.2019.

Як вбачається з матеріалів справи, адвокатом ОСОБА_1 було виставлено позивачу для оплати рахунки-фактури №27/02/19-01 на суму 2400,00 грн; №27/03/19-01 від 27.03.2019 на суму 4000,00 грн; №05/04/19-01від 05.04.2019 на суму 1000,00 грн.

Відповідно до платіжних доручень №1528 від 28.02.2019 на суму 2400,00 грн (призначення платежу: оплата гонорару зг.рах.№27/02/19-01 від 27.02.2019); №1559 від 01.04.2019 на суму 4000,00 грн (призначення платежу: оплата гонорару зг.рах.№27/03/19-01 від 27.03.2019); №99 від 05.04.2019 на суму 1000,00 грн призначення платежу: оплата за гонорар зг. п.3.1.2. договору №27/02/19-01 від 27.02.2019) позивачем було здійснено оплату гонорару адвокату ОСОБА_1 на загальну суму 7400,00 грн.

Враховуючи вищевикладене, суд доходить висновку, що позивачем, згідно з вимогами 74 Господарського процесуального кодексу України, було доведено надання йому адвокатом ОСОБА_1 вказаних послуг у Господарському суді Чернігівської області при розгляді справи №927/184/19 та сплату адвокату ОСОБА_1 гонорару за надання зазначеної професійної правової (правничої) допомоги.

Оскільки позовні вимоги позивача суд задовольнив частково, а тому з урахуванням приписів ч.4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати на професійну правничу допомогу підлягають відшкодуванню позивачу пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином з відповідача підлягають стягненню на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 6442,94 грн.

Керуючись ст.73, 74, 76, 77, 79, 86, 123, 124, 126, 129, 178, 202, 233, 238, 241, 247, 248, 252 Господарського процесуального кодексу України; ст. 4 Закону України „Про судовий збір» , господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «АРТЕМСІЛЬ-РЕГІОН-ЧЕРНІГІВ» (вул. Текстильників, буд. 1, м.Чернігів, 14001; код ЄДРПОУ 34339167) до Дочірнього підприємства «Коропський сирзавод» Товариства з обмеженою відповідальністю «СиЛ» (вул. Дачна, буд. 25, м.Короп, Чернігівська область, 16200; код ЄДРПОУ 30894726) про стягнення 68703,64 грн, задовольнити частково.

2. Стягнути з Дочірнього підприємства «Коропський сирзавод» Товариства з обмеженою відповідальністю «СиЛ» (вул. Дачна, буд. 25, м.Короп, Чернігівська область, 16200; код ЄДРПОУ 30894726) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АРТЕМСІЛЬ-РЕГІОН-ЧЕРНІГІВ» (вул. Текстильників, буд. 1, м.Чернігів, 14001; код ЄДРПОУ 34339167):

-по договору поставки №07/12 від 12.07.2016: 19888,00 грн боргу; 1390,67 грн пені; 3125,39 грн інфляційних нарахувань; 910,00 грн 3% річних;

-по договору поставки №01/03 від 03.01.2018: 21081,00 грн боргу; 4608,92 грн пені; 6951,00 грн штрафу; 1472,10 грн інфляційних нарахувань; 391,00 грн 3% річних;

судовий збір в сумі 1672,56 грн та 6442,94 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Наказ видати після набрання рішенням суду законної сили.

3. Відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю «АРТЕМСІЛЬ-РЕГІОН-ЧЕРНІГІВ» (вул. Текстильників, буд. 1, м.Чернігів, 14001; код ЄДРПОУ 34339167) у задоволенні позовних вимог у частині стягнення:

-по договору поставки №07/12 від 12.07.2016: 2875,03 грн пені та 5977,60 грн штрафу;

-по договору поставки №01/03 від 03.01.2018: 32,93 грн пені.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду, відповідно до ст. 256 Господарського процесуального кодексу України, подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається до Північного апеляційного господарського суду у порядку визначеному ст. 257 Господарського процесуального кодексу України та з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 ПЕРЕХІДНИХ ПОЛОЖЕНЬ Господарського процесуального кодексу України.

Повне судове рішення складено та підписано 10.04.2019.

Повідомити учасників справи про можливість одержання інформації по справі у Єдиному державному реєстрі судових рішень: http://reyestr.court.gov.ua/.

До відома сторін:

- адреса Господарського суду Чернігівської області: проспект Миру, 20, м. Чернігів, Україна;

- засоби зв'язку контактні телефони: 672-847; 676-311, факс 774-462; електронна адреса Господарського суду Чернігівської області: e-mail: inbox@cn.arbitr.gov.ua.

Суддя Л. М. Лавриненко