Ухвала

від 02.04.2019 по справі 914/1839/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

02.04.2019 р. Справа № 914/1839/18

Господарський суд Львівської області в складі колегії суддів: головуючого судді Гоменюк З.П., суддів Рима Т.Я. та Синчука М.М. розглянувши матеріали справи

за позовом Першого заступника керівника Стрийської місцевої прокуратури Львівської області в інтересах держави в особі Львівської обласної державної адміністрації, м.Львів

до відповідача ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю Моріон+ , с.Верчани Стрийського району Львівської області

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача ОСОБА_2 сільської ради, с. Підгірці Стрийського району Львівської області

про розірвання договору оренди земельної ділянки; повернення земельної ділянки

за участю представників :

від прокуратури : ОСОБА_3;

від позивача : ОСОБА_4-М. Р.;

від відповідача: ОСОБА_5;

від третьої особи: ОСОБА_6

ВСТАНОВИВ:

На розгляд Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Першого заступника керівника Стрийської місцевої прокуратури Львівської області в інтересах держави в особі Львівської обласної державної адміністрації до відповідача ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю Моріон+ про розірвання договору оренди земельної ділянки; повернення земельної ділянки.

Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням товариством вимог земельного законодавства та умов договору оренди земельної ділянки б/н від 02.07.2015 р. за кадастровим номером 4625385200:07:00:0101, площею 7,4321 га, яка знаходиться за межами населеного пункту на території ОСОБА_2 сільської ради, що призвело до порушення інтересів держави.

Ухвалою суду від 08.10.2018 р. відкрито провадження у даній справі, постановлено розглядати справу за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання у справі на 31.10.2018 р.

Ухвалою суду від 31.10.2018 р. залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача ОСОБА_2 сільську раду, підготовче засідання відкладено на 26.11.2018 р. В судовому засіданні 26.11.2018 р. оголошено перерву на 10.12.2018 р. Ухвалою суду від 10.12.2018 р. продовжено строк підготовчого провадження у справі на тридцять днів з наступного дня після закінчення шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі для вирішення спору, підготовче засідання відкладено на 26.12.2018 р.

Ухвалою суду від 26.12.2018 р. призначено колегіальний розгляд справи № 914/1839/18.

Згідно протоколу автоматичного визначення складу колегії суддів від 27.12.2018 р., членами колегії визначено: головуючий суддя Гоменюк З.П., судді Рим Т.Я. та Синчук М.М.

Ухвалою суду від 29.12.2018 р. прийнято справу № 914/1839/18 до розгляду колегіально у складі суддів: головуючий суддя Гоменюк З.П., судді Рим Т.Я. та Синчук М.М., підготовче засідання призначено на 29.01.2019 р. В судовому засіданні 29.01.2019 р. оголошено перерву до 26.02.2019 р. Ухвалою суду від 26.02.2019 р. продовжено строк підготовчого провадження у справі на тридцять днів, підготовче засідання відкладено на 27.03.2019 р.

Ухвалою суду від 27.03.2019 р. підготовче засідання відкладено на 02.04.2019 р.

Прокурор у судове засідання з'явився, вимоги підтримав з підстав, наведених у позові та поясненнях, наданих у судових засіданнях, просить позов задовольнити.

Представник позивача у судових засіданнях надав суду пояснення з приводу позовних вимог.

Представник відповідача та третьої особи в судове засідання з'явились, вимоги заперечили з підстав, наведених у відзиві (вх.№ 47018/18 від 10.12.2018 р. та доповненні до відзиву №7305/19 від 20.02.2019 р.), поясненнях (вх.№ 47017/18 від 10.12.2018р.) та клопотанні (вх.№ 47279/18 від 11.12.2018 р., вх.№ 8284/19 від 26.02.2019 р.) та зазначили, що орендна плата станом на 01.11.2018 р. за користування орендованими земельними ділянками сплачена, а розірвання договору оренди земельної ділянки негативно вплине на соціально-економічний та культурний розвиток села.

Спростовуючи доводи позовної заяви, відповідач зазначив, що заборгованість зі слати орендної плати по чотирьох орендованих ним земельних ділянках носило короткотривалий характер у зв'язку з припиненням господарської діяльності з підстав призупинення ліцензії та не може бути підставою для розірвання договору оренди виключно щодо однієї земельної ділянки. Окрім того, посилаючись на відсутність оплат у період з 17.11.2017 р. по 20.02.2018 р. та з 22.02.2018 р. по 23.05.2018 р. позивачем не надано доказів, що б підтверджували заборгованість саме за земельну ділянку 4625385200:07:00:0101, площею 7,4321 га, яка знаходиться за межами населеного пункту Верчани на території ОСОБА_2 сільської ради Стрийського району Львівської області.

Разом з тим відповідач інформував суд, що земельна ділянка за кадастровим номером 4625385200:07:00:0101 на час подання позовної заяви відсутня, оскільки 03.04.2018 р. на підставі розпорядження голови Львівської обласної державної адміністрації від 15.01.2018 р. за №27/0/5-18 земельна ділянка поділена на земельні ділянки з кадастровими номерами: 4625385200:07:000:0118 площею 2.50 га, № 4625385200:07:000:0119 площею 2.50 га та 4625385200:07:000:0120 площею 2.4321га; запис про державну реєстрацію земельної ділянки за кадастровим номером 4625385200:07:00:0101 скасований та в реєстрі станом на 24.09.2018 р. відомості щодо вказаного позивачем кадастрового номера земельної ділянки відсутні. (лист відділу у Стрийському районі Головного управління Держгеокадастру у Львівській області за №23-13-0.33-48/118-19 від 25.01.2019 р. та витяги з державного земельного кадастру про земельну ділянку долучені до матеріалів справи).

Дослідивши наявні в матеріалах справи документи, заслухавши пояснення учасників провадження щодо заявленого позову, суд дійшов обґрунтованого висновку про залишення цього позову без розгляду, з огляду на наступне.

Пунктом 3 статті 131 Конституції України на прокуратуру України покладається представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Згідно з частиною 3, 4 статті 53 ГПК України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.

Відповідно до частини 5 статті 53 ГПК України у разі відкриття провадження за позовною заявою особи, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб (крім прокурора), особа, в чиїх інтересах подано позов, набуває статусу позивача.

У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.

Не допускається здійснення прокурором представництва в суді інтересів держави в особі державних компаній, а також у правовідносинах, пов'язаних із виборчим процесом, проведенням референдумів, діяльністю Верховної ОСОБА_7 України, Президента України, створенням та діяльністю засобів масової інформації, а також політичних партій, релігійних організацій, організацій, що здійснюють професійне самоврядування, та інших громадських об'єднань. Представництво в суді інтересів держави в особі Кабінету Міністрів України та Національного банку України може здійснюватися прокурором Генеральної прокуратури України або регіональної прокуратури виключно за письмовою вказівкою чи наказом Генерального прокурора або його першого заступника чи заступника відповідно до компетенції.

Розглядаючи кожен випадок, суд вирішує, наскільки участь прокурора у розгляді справи відповідає принципу рівноправності сторін.

Частиною 4 ст.23 Закону України Про прокуратуру передбачено, що наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб'єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб'єктом владних повноважень.

Обґрунтовуючи порушення інтересів держави, Прокуратура зазначає, що згідно зі статтею 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Відповідно до статті 1 Земельного кодексу України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом та прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами (стаття 3 Земельного кодексу України).

Статтею 1 Закону України Про місцеві державні адміністрації визначено, що виконавчу владу в областях і районах здійснюють місцеві державні адміністрації.

Як передбачено ст. ст. 13, 21 Закону України Про місцеві державні адміністрації , до відання місцевих державних адміністрацій у межах і формах, визначених Конституцією і законами України, належить вирішення питань використання земель і природних ресурсів, розпорядження землями державної власності.

Згідно ст. 17 Земельного кодексу України місцеві державні адміністрації розпоряджаються землями державної власності.

Орендодавцем та стороною у договорі виступає Львівська обласна державна адміністрація, що вказує на необхідність повернення земельної ділянки саме вказаному органу державної влади.

Згідно вимог ч.5 статті 122 Земельного кодексу України обласні державні адміністрації на їхній території передають земельні ділянки із земель державної власності, крім випадків, визначених частинами третьою, четвертою і восьмою цієї статті, у власність або у користування у межах міст обласного значення та за межами населених пунктів, а також земельні ділянки , що не входять до складу певного району, або у випадках коли районна державна адміністрація не утворена, для всіх потреб.

Відповідно до інформації, що міститься в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Львівська обласна державна адміністрація зареєстрована як юридична особа з організаційно-правовою формою - орган влади, не перебуває в процесі припинення.

Таким чином, Львівська обласна державна адміністрація є органом, уповноваженим державою на здійснення повноважень у спірних правовідносинах, у зв'язку з чим позовну заяву заявлено в інтересах держави в особі цього позивача. Підставою для представництва прокурором є порушення інтересів держави, спричинені невиконанням ТОВ Моріон+ обов'язків, передбачених укладеним договором та законом, а саме: несплата орендної плати більше як три місяці підряд, а саме з 17.11.2017 р. -20.02.2018 р. та з 22.02.2018 р. по 23.05.2018 р. та як наслідок - обмеження можливості ефективно та виключно в державних інтересах розпоряджатися земельною ділянкою.

Водночас, Львівською обласною державною адміністрацією, як органом наділеним повноваженнями із розпорядженнями земельними ділянками, не вжито цивільно-правових заходів щодо розірвання спірного договору оренди земельної ділянки за кадастровим номером 4625385200:07:00:0101, площею 7,4321 га та не ініційовано питання щодо повернення спірної земельної ділянки у своє розпорядження, що призводить до порушення економічних інтересів держави.

Відповідно до ч. 3 ст. 131 1 Конституції України, ст. 23 Закону України Про прокуратуру , ст. 53 Господарського процесуального кодексу України у прокурора виникає право на звернення з позовною заявою до суду на захист державних інтересів з метою повернення земельної ділянки.

Однак, суд враховує, що відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини сторонами судового розгляду є позивач і відповідач, які мають рівні права; включаючи право на юридичну допомогу. Підтримка прокуратурою однієї зі сторін може бути виправдана за певних умов, наприклад, з метою захисту вразливих осіб, які вважаються не здатними захистити свої інтереси самостійно, або в разі, якщо правопорушення зачіпає велику кількість людей, або якщо вимагають захисту реальні державні інтереси або майно (Korolev v.Russia (no.2) ЄСПЛ №5447/03 від 01/04/2010, Menchinskaya v.Russia, №42454/02, ЄСПЛ від 15.01.2009).

Європейський Суд з прав людини неодноразово звертав увагу на участь прокурора в суді на боці однієї зі сторін як обставину, що може впливати на недотримання принципу рівності сторін. Оскільки прокурор або посадова особа з аналогічними функціями, пропонуючи задовольнити або відхилити скаргу, стає противником або союзником сторін у справі, його участь може викликати в однієї зі сторін відчуття нерівності (рішення у справі Ф.В. проти Франції (F.W. v. France) від 31.03.2005, заява №61517/00, п. 27).

Європейський Суд з прав людини також звертав увагу на категорії справ, де підтримка прокурора не порушує справедливого балансу. Так, у справі "Менчинська проти Російської Федерації" (рішення від 15.01.2009, заява №42454/02, п. 35) Європейський Суд з прав людини висловив таку думку (неофіційний переклад): "сторонами цивільного провадження виступають позивач і відповідач, яким надаються рівні права, в тому числі право на юридичну допомогу. Підтримка, що надається прокуратурою одній зі сторін, може бути виправдана за певних обставин, наприклад, при захисті інтересів незахищених категорій громадян (дітей, осіб з обмеженими можливостями та інших категорій), які, ймовірно, не в змозі самостійно захищати свої інтереси, або в тих випадках, коли відповідним правопорушенням зачіпаються інтереси великого числа громадян, або у випадках, коли потрібно захистити інтереси держави".

У Рекомендаціях Парламентської ОСОБА_7 Європи від 27.05.2003 №1604 (2003) Про роль прокуратури в демократичному суспільстві, заснованому на верховенстві закону щодо функцій органів прокуратури, які не належить до сфери кримінального права, наголошено, що вкрай важливо забезпечити, щоб повноваження і функції прокурорів обмежувалися сферою переслідування осіб, винних у скоєнні кримінальних правопорушень, і щоб загальні завдання щодо захисту інтересів держави вирішувалися через систему здійснення кримінального правосуддя, а для виконання будь-яких інших функцій було засновано окремі, належним чином розміщені та ефективні органи.

З огляду на викладене, з урахуванням ролі прокуратури у демократичному суспільстві та необхідності дотримання справедливого балансу стосовно рівноправності сторін судового провадження зміст пункту 3 частини 1 статті 131 1 Конституції України щодо підстав представництва прокурора інтересів держави в судах не може тлумачитися розширено.

Отже, прокурор може представляти інтереси держави у суді у виключних випадках, які прямо передбачені законом. Розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави у суді не відповідає принципу змагальності, який є однією з засад правосуддя (пункт 3 частини 2 статті 129 Конституції України). Дана правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 07.12.2018 р. у справі № 924/1256/17.

Положення пункту 3 частини 1 статті 131 1 Конституції України відсилає до спеціального закону, яким має бути визначено виключні випадки та порядок представництва прокурором інтересів держави в суді. Таким законом є Закон України Про прокуратуру .

За змістом частини 3 статті 23 цього Закону прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною 4 цієї статті.

Отже, винятковими випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. Ключовим для застосування цієї конституційної норми є поняття "інтерес держави".

У Рішенні Конституційного Суду України у справі за конституційними поданнями Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді) від 08.04.1999 № 3-рп/99 Конституційний Суд України, з'ясовуючи поняття "інтереси держави", висловив міркування, що інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб'єктів права власності та господарювання тощо (пункт 3 мотивувальної частини).

Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств.

Із врахуванням того, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах (пункт 4 мотивувальної частини).

Ці міркування Конституційний Суд України висловив у контексті офіційного тлумачення Арбітражного процесуального кодексу України, який уже втратив чинність. Однак наведене Конституційний Суд України розуміння поняття "інтереси держави" має самостійне значення і може застосовуватися для тлумачення цього ж поняття, вжитого у статті 131 1 Конституції України та статті 23 Закону України "Про прокуратуру".

Суд відзначає, що "інтереси держави" охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація "інтересів держави", особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно.

У пункті 3 частини 1 статті 131 1 Конституції України зазначено про можливість представництва прокурором інтересів держави у виключних випадках . Тому необхідно з'ясувати, що мається на увазі під "виключним випадком" і чи є таким випадком ситуація у справі.

Аналіз частини 3 статті 23 Закону України Про прокуратуру дає підстави стверджувати, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках:

1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження;

2) у разі відсутності такого органу.

Перший "виключний випадок" передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Однак підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно різняться.

У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб'єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює його неналежно.

Нездійснення захисту має прояв в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб'єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.

Здійснення захисту неналежним чином має прояв в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, яка проте є неналежною.

Неналежність захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який, серед іншого, охоплює досудове з'ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.

Так, Прокуратура при зверненні із позовом до суду не приєднала до матеріалів позовної заяви належних доказів, що підтверджують бездіяльність відповідного органу місцевого самоврядування чи неналежність здійсненого ним захисту, що зумовило настання обставин, за яких прокуратура може звернутись із даним позовом до суду.

З огляду на викладене, взаємовідносини між сторонами договору оренди земельної ділянки від 02.07.2015 р. є господарськими правовідносинами між юридичними особами і направлені на досягнення саме майнового інтересу юридичної особи.

Однак чинним законодавством не передбачено звернення прокурора в інтересах суб'єкта господарювання.

Разом з тим, наявність у державного органу певних функцій, спрямованих на захист загальнодержавних інтересів, в свою чергу, не свідчить, що вся діяльність такого державного органу направлена саме на їх реалізацію.

Суд звертає увагу, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб'єкти владних повноважень , а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює у судовому провадженні відповідного суб'єкта владних повноважень, який всупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб'єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду.

Прокурором не наведено жодних доказів, що Львівська обласна державна адміністрація, в особі якої в інтересах держави звернувся Перший заступник керівника Стрийської місцевої прокурори з даним позовом до суду, не має можливості для самостійного захисту своїх прав за договором оренди.

Прокурор не може вважатися альтернативним суб'єктом звернення до суду і замінювати належного суб'єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави. Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду № 924/1237/17 від 20.09.2018 р. та № 910/18770/17 від 01.11.2018 р., №47/66-08 від 30.01.2019 р.

Відповідно до частин 1, 2 статті 4 ГПК України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.

Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Згідно з частиною 2 статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

З огляду на викладене, суд вважає, що у даній справі немає передбачених законом виключних випадків, коли прокурор може звернутися до суду в інтересах держави в особі Львівської обласної державної адміністрації.

Окрім того, з матеріалів справи вбачається, що 03.04.2018 р. на підставі розпорядження голови Львівської обласної державної адміністрації від 15.01.2018 р. за № 27/0/5-18 земельна ділянка за кадастровим номером 4625385200:07:00:0101, площею 7,4321 га поділена на земельні ділянки з кадастровими номерами: 4625385200:07:000:0118 площею 2.50 га (витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку № НВ-4606787472018), № 4625385200:07:000:0119 площею 2.50 га (витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку № НВ-4606787602018) та 4625385200:07:000:0120 площею 2.4321га (витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку № НВ-4606787712018); запис про державну реєстрацію земельної ділянки за кадастровим номером 4625385200:07:00:0101 скасований та в реєстрі станом на 24.09.2018 р. відомості щодо вказаного прокурором кадастрового номера земельної ділянки відсутні.

Всупереч зміни обставин справи та встановленням факту поділу земельної ділянки за спірним договором на три окремі земельні ділянки заява від позивача, у відповідності до ч.3 ст.46 ГПК України, до суду не надходила. Слід також зазначити, що прокурором не доведено факту систематичної несплати та існування заборгованості саме за земельною ділянкою з кадастровим номером 4625385200:07:00:0101 площею 7,4321 га, оскільки податковий борг з орендної плати за землю ДФС визначений із врахуванням чотирьох договорів оренди земельних ділянок, а саме: договору оренди земельної ділянки за кадастровим номером 4625385200:07:000:0105 площею 0,4399 га, договору оренди земельної ділянки за кадастровим номером 4625385200:07:000:0111 площею 4,1000 га, договору оренди земельної ділянки за кадастровим номером 4625385200:07:000:0108 площею 0,4381 га та договору оренди земельної ділянки за кадастровим номером 4625385200:07:00:0101 площею 7,4321 га, яка 03.04.2018 р. поділена на три земельні ділянки. Представником обласної державної адміністрації також не підтверджено належними та допустимими доказами заборгованості за спірним договором та її розміру.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 226 ГПК України суд залишає позов без розгляду, якщо позов подано особою, яка не має процесуальної дієздатності.

Враховуючи викладену норму та той факт, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб'єкти, а не прокурор та те, що прокурор виконує субсидіарну роль, та не може вважатись альтернативним суб'єктом звернень до суду, а в позовній заяві не обґрунтував, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, тому суд дійшов висновку про залишення цього позову без розгляду.

Особа, позов якої залишено без розгляду, після усунення обставин, що були підставою для залишення позову без розгляду, має право звернутися до суду повторно (ч. 4 ст. 226 ГПК України).

За приписами частини 2 статті 226 ГПК України про залишення позову без розгляду постановляється ухвала, в якій вирішуються питання про розподіл між сторонами судових витрат, про повернення судового збору з бюджету.

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 7 Закону України Про судовий збір сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі залишення заяви або скарги без розгляду (крім випадків, якщо такі заяви або скарги залишені без розгляду у зв'язку з повторним неприбуттям або залишенням позивачем судового засідання без поважних причин та неподання заяви про розгляд справи за його відсутності, або неподання позивачем витребуваних судом матеріалів, або за його заявою (клопотанням). Оскільки матеріали справи не містять відповідного клопотання на день постановлення вказаної ухвали, судовий збір, сплачений за звернення до суду із цим позовом, не підлягає поверненню прокуратурі цією ухвалою. Водночас, прокуратура не позбавлена права звернутися із відповідним клопотанням до суду після постановлення вказаної ухвали.

Керуючись статтями 130, 226, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Позов залишити без розгляду.

Ухвала набирає законної сили після її оголошення та може бути оскаржена в порядку, передбаченому статтями 253-259 Господарського процесуального кодексу України.

Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень: http://reyestr.court.gov.ua/

Звернути увагу, що учасники справи можуть отримувати процесуальні документи в електронному вигляді. Для цього необхідно зареєструватись в системі, розміщеній на офіційному веб-порталі "Судова влада України" (https://e-court.mail.gov.ua/?_task=login&_action=plugin.registration_rules) та подати до суду заявку для отримання процесуальних документів в електронному вигляді.

Повний текст ухвали складено 08.04.2019 р.

Головуючий суддя Гоменюк З.П.

Суддя Рим Т.Я.

Суддя Синчук М.М.