Ухвала

від 10.04.2019 по справі 1.380.2019.001658

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа №1.380.2019.001658

УХВАЛА

про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі

10 квітня 2019 року

м.Львів

Суддя Львівського окружного адміністративного суду Крутько Олена Василівна розглянувши матеріали позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю ДЗВІН і К до Львівської міської ради про визнання протиправною та скасування ухвали, -

В С Т А Н О В И В :

На розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю ДЗВІН і К про визнання протиправною та скасування ухвали Львівської міської ради №4698 від 11.03.2019 року Про створення комунальної установи Меморіальний музей Гідності у м.Львові в частині пункту 5, а саме: Передати з балансу Державного комунального підприємства кінотеатру Дзвін на баланс комунальної установи Меморіальний музей Гідності у м.Львові нежитлові приміщення під індексами 2, 3 загальною площею 506,2 кв.м. на вул.Шептицьких, 45. Термін: до 01.05.2019. Відповідальний: директор Державного комунального підприємства кінотеатр Дзвін .

В обґрунтування позовної заяви позивач вказує, що пунктом 5 ухвали Львівської міської ради №4698 від 11.03.2019 року Про створення комунальної установи Меморіальний музей Гідності у м.Львові було порушено право позивача на судовий захист передбачене ст.15, ст.16 Цивільного кодексу України та право позивача на оренду цілісного майнового комплексу за адресою вул.Шептицьких, 45 у м.Львові передбачене ч.4 ст.8 Закону України Про оренду державного та комунального майна . Так, передача на баланс цілісного майнового комплексу призведе до порушення цільового призначення об'єкта, породить труднощі для передачі цілісного майнового комплексу в оренду ТОВ ДЗВІН і К .

Згідно ч.1 ст.171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, зокрема, чи належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності.

Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Приписами ч.ч.1, 2 ст.4 КАС України встановлено, що адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір.

Публічно правовий спір згідно з п.2 ч.1 ст.4 Кодексу адміністративного судочинства України - спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов'язує надавати такі послуги виключно суб'єкта владних повноважень, і спір виник у зв'язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб'єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв'язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб'єкта владних повноважень або іншої особи.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

При цьому суд зазначає, що визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору.

Основними ознаками публічно-правових відносин називають: обов'язкову участь у цих відносинах суб'єкта, який наділений публічно-владними повноваженнями; підпорядкованість одного учасника публічно-правових відносин іншому - суб'єкту владних повноважень (що проявляється у можливості суб'єкта владних повноважень вирішувати питання про права і обов'язки підпорядкованої особи); імперативність публічно-правових відносин; домінування публічно-правового інтересу у цих відносинах.

Адміністративно-правовий спір має певні ознаки. Такі спори виникають у сфері державного управління, в процесі здійснення органами виконавчої влади своїх управлінських функцій. Для цих спорів характерно особливе становище його суб'єктів (учасників спірного правовідношення). Обов'язковим учасником адміністративно-правового спору є наділений владними повноваженнями орган виконавчої влади, місцевого самоврядування, посадові особи, наділені державно-владними повноваженнями. Адміністративно-правовий спір має особливий предмет, що пов'язано з широтою і різноплановістю діяльності управлінського характеру.

Обов'язковою ознакою позовної форми захисту права в адміністративному суді має бути наявність спору про право публічне, тобто спору про права і обов'язки в публічних правовідносинах.

Таким чином, віднесення до юрисдикції адміністративних судів спору лише з підстав того, що відповідачем у справі є суб'єкт владних повноважень, а предметом перегляду його акт індивідуальної дії, є неправильним.

Приватно-правові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника.

Спір має приватно-правовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило, майнового, конкретного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватно-правових відносин.

Як вбачається з позовної заяви предметом спору є визнання протиправною та скасування ухвали Львівської міської ради №4698 від 11.03.2019 року Про створення комунальної установи Меморіальний музей Гідності у м.Львові в частині пункту 5.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.20 Господарського процесуального кодексу України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема, справи у спорах, що виникають з корпоративних відносин, в тому числі у спорах між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи або між юридичною особою та її учасником (засновником, акціонером, членом), у тому числі учасником, який вибув, пов'язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, крім трудових спорів.

Відповідно до ч.1 ст.2 Господарського кодексу України, учасниками відносин у сфері господарювання є суб'єкти господарювання, споживачі, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, наділені господарською компетенцією, а також громадяни, громадські та інші організації, які виступають засновниками суб'єктів господарювання чи здійснюють щодо них організаційно-господарські повноваження на основі відносин власності.

Згідно із ч.ч.4, 5 ст.3 Господарського кодексу України сферу господарських відносин становлять господарсько-виробничі, організаційно-господарські та внутрішньогосподарські відносини. Господарсько-виробничими є майнові та інші відносини, що виникають між суб'єктами господарювання при безпосередньому здійсненні господарської діяльності.

Частиною 1 та 2 ст.173 Господарського кодексу України встановлено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Основними видами господарських зобов'язань є майново-господарські зобов'язання та організаційно-господарські зобов'язання.

Організаційно-господарськими визнаються господарські зобов'язання, що виникають у процесі управління господарською діяльністю між суб'єктом господарювання та суб'єктом організаційно-господарських повноважень, в силу яких зобов'язана сторона повинна здійснити на користь другої сторони певну управлінсько-господарську (організаційну) дію або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Організаційно-господарські зобов'язання можуть виникати: між суб'єктом господарювання та власником, який є засновником даного суб'єкта, або органом державної влади, органом місцевого самоврядування, наділеним господарською компетенцією щодо цього суб'єкта (ч.1, ч.2 ст.176 Господарського кодексу України).

Відповідно до ст.78 Господарського кодексу України, комунальне унітарне підприємство утворюється компетентним органом місцевого самоврядування в розпорядчому порядку на базі відокремленої частини комунальної власності і входить до сфери його управління. Орган, до сфери управління якого входить комунальне унітарне підприємство, є представником власника - відповідної територіальної громади і виконує його функції у межах, визначених цим Кодексом та іншими законодавчими актами. Майно комунального унітарного підприємства перебуває у комунальній власності і закріплюється за таким підприємством на праві господарського відання (комунальне комерційне підприємство) або на праві оперативного управління (комунальне некомерційне підприємство).

Згідно із ч.4 ст.60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" районні та обласні ради від імені територіальних громад сіл, селищ, міст здійснюють управління об'єктами їхньої спільної власності, що задовольняють спільні потреби територіальних громад.

Аналіз вказаних норм дає підстави дійти висновку, що створення органом місцевого самоврядування комунального підприємства та передачу на його баланс майна є діяльністю по управлінню власністю територіальної громади, спір містить ознаки приватно-правового спору з майнових відносин.

Таким чином, відповідач Львівська міська рада розпорядився майном територіальної громади у сфері організаційно-господарської діяльністі а тому, оспорюване рішення не є рішенням суб'єкта владних повноважень в розумінні КАС України, а є рішенням власника (засновника) яким такий власник (засновник) реалізує своє право на створення комунальної установи.

Тобто, фактично звернення позивача до суду із цим позовом покликане необхідністю захисту права не у сфері публічно-правових відносин, а майнових прав, що виключає розгляд цієї справи в порядку адміністративного судочинства.

За таких обставин, суд дійшов висновку про наявність підстав для закриття провадження у справі, оскільки відповідно до п. 1 ч. 1 ст.238 КАС України справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства. Спір має вирішуватись судом за правилами господарського судочинства.

Згідно роз'яснень викладених в п. 3.1, 3.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №10 від 24.10.2011 "Про деякі питання підвідомчості і підсудності справ господарським судам" (як суду касаційної інстанції до 15.12.2017), господарський спір підвідомчий господарському суду, зокрема, за таких умов: участь у спорі суб'єкта господарювання; наявність між сторонами, по-перше, господарських відносин, врегульованих Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, іншими актами господарського і цивільного законодавства, і, по-друге, спору про право, що виникає з відповідних відносин; наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом; відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.

Таким чином, господарські суди на загальних підставах вирішують усі спори між суб'єктами господарської діяльності, а також спори, пов'язані з: утворенням суб'єктів господарювання, їх реорганізацією і ліквідацією, включаючи спори про визнання недійсними установчих документів, припинення діяльності юридичної особи та скасування її державної реєстрації.

До аналогічного висновку дійшов Верховний Суд по справі № 688/518/16-а, № 9901/415/18 та зазначив, у судовому рішенні, що Кодекс адміністративного судочинства України регламентує порядок розгляду не всіх публічно - правових спорів, а лише тих, які виникають у результаті здійснення суб'єктом владних повноважень саме управлінських функцій і розгляд яких безпосередньо не віднесено до підсудності інших судів. Не поширюють свою дію ці положення на правові ситуації, що вимагають інших юрисдикційних форм захисту від стверджуваних порушень прав чи інтересів.

Крім того, до аналогічного висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду по справі № 583/2715/16-ц зазначивши, що під час вирішення питання про розмежування компетенції судів щодо розгляду адміністративних і цивільних справ у кожній конкретній справі не достатньо застосування виключно формального критерію - участі у спірних правовідносинах суб'єкта владних повноважень. Визначальною ознакою для правильного вирішення такого питання є характер правовідносин, з яких виник спір.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Європейський суд з прав людини у справі Zand v. Austria від 12.10.1978 вказав, що словосполучення встановлений законом поширюється не лише на правову основу самого існування суду , але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття суд, встановлений законом у частині першій статті 6 Конвенції передбачає усю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів . З огляду на це не вважається судом, встановленим законом орган, котрий, не маючи юрисдикції, судить осіб на підставі практики, яка не передбачена законом.

З огляду на вищенаведене, суд дійшов висновку, що оскаржувана ухвали Львівської міської ради №4698 від 11.03.2019 року не є рішеннями суб'єкта владних повноважень в розумінні КАС України, що спрямовані на регулювання публічних відносин, а є рішеннями власника (засновника), якими такий власник (засновник) реалізував своє право на створення комунальної установи та визначення її статусу, а відтак, даний спір має вирішуватися судом за правилами господарського судочинства.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 170 КАС України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Відповідно до Закону України Про судовий збір сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі, зокрема, відмови у відкритті провадження у справі в суді першої інстанції, апеляційного та касаційного провадження у справі.

Керуючись ст.ст.170, 256, 294 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В :

Відмовити у відкритті провадження у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ДЗВІН і К до Львівської міської ради про визнання протиправною та скасування ухвали.

Повернути з державного бюджету Товариству з обмеженою відповідальністю ДЗВІН і К (адреса: 79016, м.Львів, вул.Шептицьких, буд.45, код ЄДРПОУ 32712926) судовий збір, сплачений відповідно до квитанції від 08.04.2019 року №5 в розмірі 1921 грн 00 коп.

Роз'яснити позивачу, що даний спір належить розглядати в порядку господарського судочинства.

Копію ухвали разом із позовною заявою та доданими до неї матеріалами повернути особі, яка подала позовну заяву.

Повторне звернення до адміністративного суду з адміністративним позовом з тих самих предмета і підстав та до того самого відповідача, як той, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається.

Ухвала про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі набирає законної сили з моменту її підписання.

Ухвала про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду у п'ятнадцятиденний строк з дня її складення через Львівський окружний адміністративний суд.

Суддя Крутько О.В.