Рішення

від 04.04.2019 по справі 1340/5917/18

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа №1340/5917/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 квітня 2019 року м. Львів

12 год. 11 хв.

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Качур Р.П., за участю секретаря судового засідання Кушика Й.-Д.М., позивача ОСОБА_1, представниці позивача ОСОБА_2, представника відповідача Романко В.Р., розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Буського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії, -

у с т а н о в и в:

ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1.) звернувся до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Буського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги (далі - відповідач), у якому просив визнати протиправними дії Буського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги щодо розгляду заяви від 10.08.2018 та скасувати наказ Буського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги від 15.08.2018 № 27в/3-Б; зобов'язати Буський місцевий центр з надання безоплатної вторинної правової допомоги повторно розглянути заяву від 10.08.2018 та за результатом її розгляду призначити адвоката, який надає безоплатну вторинну правову допомогу на постійній основі за контрактом у порядку, визначеному Законом України Про безоплатну правову допомогу .

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 10.08.2018 звернувшись до Буського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги, позивач отримав відмову у формі наказу від 15.08.2018 №27в/3-Б Про відмову в наданні безоплатної правової допомоги . Відмову у надані безоплатної вторинної правової допомоги обґрунтовано тим, що вимоги позивача про захист або відновлення його прав є неправомірними. Позивач звертає увагу суду на те, що у зверненні про надання безоплатної вторинної правової допомоги просив надати йому допомогу у складенні документів процесуального характеру, а саме позовної заяви, та здійснення представництва в суді та інших державних органах у справі щодо оскарження рішення про відмову у наданні адвокатів (чотири штуки). Позивач наголошує, що з вказаного наказу незрозуміло, які саме вимоги відповідач вважає неправомірними, адже відповідно до ст.59 Конституції України кожен має право на професійну правничу допомогу, яка у випадках, передбачених законом, надається безоплатно. Таким чином, позивач вважає дії відповідача при розгляді його звернення протиправними, просить скасувати оскаржуваний наказ та зобов'язати відповідача повторно розглянути його звернення від 10.08.2018.

Ухвалою суду від 12.12.2018 провадження у справі відкрито, справу призначено до розгляду за правилами спрощеного провадження у судовому засіданні з викликом сторін.

Позивач та його представниця доводи, викладені в позовній заяві та відповіді на відзив від 12.02.2019 за вх. № 1171ел. (а.с.21-22) підтримали в повному обсязі, просили позовні вимоги задовольнити.

Представник відповідача проти доводів позовної заяви заперечив, підтримав доводи, викладені у відзиві на позовну заяву за вх. № 80 від 02.01.2019 (а.с.19), просив у задоволенні позовних вимог позивача відмовити.

Зазначив, що у письмовому зверненні від 10.08.2018, а також усно, позивачем не вказано, які саме рішення про відмову у наданні адвокатів ( чотири штуки ) такий мав намір оскаржити, не наведено жодних конкретних фактів такого оскарження, що не дає можливості реально визначити, якими рішеннями було відмовлено у наданні вторинної правової допомоги. Позивач протягом 2018 року подав п'ять звернень щодо отримання безоплатної вторинної правової допомоги, за результатами розгляду яких отримав відмову з тих підстав, що вимоги позивача про захист або відновлення прав є неправомірними. Виходячи зі змісту позовної заяви, така є необґрунтованою, а викладені в ній доводи вказують на безпідставність позову, відтак, відповідач просив у задоволенні позовних вимог позивача відмовити.

Суд заслухав пояснення позивача та представників сторін, з'ясував фактичні обставини та відповідні їм правовідносини та встановив таке.

Матеріалами справи підтверджується, що 10.08.2018 ОСОБА_1 звернувся до Буського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги із зверненням про надання безоплатної вторинної правової допомоги, в якому просив надати безоплатну правову вторинну правову допомогу, яка передбачає складення документів процесуального характеру (позовної заяви) та здійснення представництва його інтересів в суді та інших державних органах по справі щодо оскарження рішення про відмову у наданні адвокатів (чотири штуки) (а.с.8).

Наказом від 15.08.2018 № 27в/3-Б Про відмову в наданні безоплатної вторинної правової допомоги , відповідно до п.1 ч.1 ст.17, ч.4 ст.19, п.3 ч.1 ст.20 Закону України Про безоплатну правову допомогу , позивачу відмовлено в наданні безоплатної вторинної правової допомоги за його зверненням від 10.08.2018 у зв'язку з тим, що вимоги особи про захист або відновлення її прав є неправомірними (а.с.9).

Крім цього, позивачу надано роз'яснення від 15.08.2018 №494/3, в якому зазначено про відмову в наданні безоплатної вторинної правової допомоги та роз'яснено порядок оскарження такого рішення (а.с.10).

Не погоджуючись з таким рішенням відповідача, позивач звернувся з цим позовом до суду.

Вирішуючи справу, суд керується таким.

Завданням адміністративного судочинства відповідно до п. 1 ч. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (ч. 2 ст. 19 Конституції України).

Відповідно до ст. 59 Конституції України кожен має право на правову допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав. Для забезпечення права на захист від обвинувачення та надання правової допомоги при вирішенні справ у судах та інших державних органах в Україні діє адвокатура.

Згідно з ч. 1 ст. 25 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність порядок та умови залучення адвокатів до надання безоплатної правової допомоги встановлюються законом.

Закон України Про безоплатну правову допомогу № 3460-VI від 02.06.2011 відповідно до Конституції України визначає зміст права на безоплатну правову допомогу, порядок його реалізації, підстави та порядок надання безоплатної правової допомоги, державні гарантії щодо надання безоплатної правової допомоги.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 1 вказаного Закону безоплатна правова допомога - правова допомога, що гарантується державою та повністю або частково надається за рахунок коштів Державного бюджету України, місцевих бюджетів та інших джерел.

Статтею 3 вказаного Закону визначено, що право на безоплатну правову допомогу - гарантована Конституцією України можливість громадянина України, іноземця, особи без громадянства, у тому числі біженця чи особи, яка потребує додаткового захисту, отримати в повному обсязі безоплатну первинну правову допомогу, а також можливість певної категорії осіб отримати безоплатну вторинну правову допомогу у випадках, передбачених вказаним Законом.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 14 вказаного Закону право на безоплатну вторинну правову допомогу згідно з цим Законом та іншими законами України мають особи, які перебувають під юрисдикцією України, якщо середньомісячний сукупний дохід їхньої сім'ї нижчий суми прожиткового мінімуму, розрахованого та затвердженого відповідно до Закону України Про прожитковий мінімум для осіб, які належать до основних соціальних і демографічних груп населення, інваліди, які отримують пенсію або допомогу, що призначається замість пенсії, у розмірі менше двох прожиткових мінімумів для непрацездатних осіб, - на всі види правових послуг, передбачені частиною другою статті 13 вказаного Закону.

Статтею 15 вказаного Закону визначено, що суб'єктами надання безоплатної вторинної правової допомоги в Україні є: центри з надання безоплатної вторинної правової допомоги та адвокати, включені до Реєстру адвокатів, які надають безоплатну вторинну правову допомогу.

Відповідно до ч. 1 ст. 19 Закону України Про надання безоплатної вторинної правової допомоги у разі звернення особи про надання одного з видів безоплатної вторинної правової допомоги Центр з надання безоплатної вторинної правової допомоги зобов'язаний протягом десяти днів з дня надходження звернення прийняти рішення щодо надання безоплатної вторинної правової допомоги.

Згідно з ч. 3 вказаної статті якщо особа належить до однієї з категорій осіб, передбачених частиною першою статті 14 вказаного Закону, Центр з надання безоплатної вторинної правової допомоги приймає рішення про надання безоплатної вторинної правової допомоги і письмово повідомляє про це особу або її законного представника, а також суд, орган державної влади, орган місцевого самоврядування, в яких здійснюватиметься представництво інтересів особи.

Відповідно до ч. 4 вказаної статті, якщо особа не має підстав для отримання безоплатної вторинної правової допомоги, Центр з надання безоплатної вторинної правової допомоги приймає рішення про відмову в наданні безоплатної вторинної правової допомоги і надсилає копію цього рішення особі, яка звернулася про надання такої допомоги, з одночасним роз'ясненням порядку оскарження рішення про відмову в наданні безоплатної вторинної правової допомоги.

Підстави для відмови у наданні безоплатної вторинної правової допомоги визначені у ст. 20 Закону України Про безоплатну правову допомогу .

Особі може бути відмовлено в наданні безоплатної вторинної правової допомоги за наявності хоча б однієї з таких підстав: 1) особа не належить до жодної з категорій осіб, передбачених частиною першою статті 14 вказаного Закону; 2) особа подала неправдиві відомості або фальшиві документи з метою віднесення її до однієї категорій осіб, які мають право на безоплатну вторинну правову допомогу; 3) вимоги особи про захист або відновлення її прав є неправомірними; 4) особі раніше надавалася безоплатна вторинна правова допомога з одного і того ж питання; 5) особа використала всі національні засоби правового захисту у справі, з якої звертається за наданням безоплатної вторинної правової допомоги.

Зі змісту оскаржуваного наказу від 15.08.2018 № 27в/3-Б Про відмову в наданні безоплатної вторинної правової допомоги слідує, що відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 17, ч. 4 ст. 19, п. 3 ч. 1 ст. 20 Закону України Про безоплатну правову допомогу , позивачу відмовлено в наданні безоплатної вторинної правової допомоги за його зверненням від 10.08.2018 у зв'язку з тим, що вимоги особи про захист або відновлення її прав є неправомірними.

Зі звернення позивача з'ясовано, що ОСОБА_1 просив надати безоплатну правову вторинну правову допомогу, яка передбачає складення документів процесуального характеру (позовної заяви) та здійснення представництва його інтересів в суді та інших державних органах по справі щодо оскарження рішення про відмову у наданні адвокатів (чотири штуки).

Аналізуючи звернення позивача та зміст оскарженого наказу, суд звертає увагу на те, що відповідач, відмовляючи ОСОБА_1 у наданні правової допомоги, у зв'язку з неправомірністю вимог особи, не вказав підстав, за наявності яких дійшов такого висновку.

З оскарженого наказу не вбачається, які саме вимоги позивача відповідач вважає неправомірними, не наведено будь-якої мотивації оскарженого рішення, оскільки можливість доступу осіб до правосуддя, забезпечення реалізації захисту прав і свобод судом, та право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб гарантується Конституцією України.

Крім того, суд встановив, що відповідно до копії пенсійного посвідчення 200986 (а.с.6), позивач є інвалідом ІІІ-ої групи, тому на підставі п. 1 ч. 1 ст. 14 Закону України Про безоплатну правову допомогу має право на безоплатну вторинну правову допомогу.

Суд зазначає, що згідно з ч. 3 ст. 19 Закону України Про безоплатну правову допомогу , якщо особа належить до однієї з категорій осіб, передбачених ч. 1 ст. 14 вказаного Закону, Центр з надання безоплатної вторинної правової допомоги приймає рішення про надання безоплатної вторинної правової допомоги і письмово повідомляє про це особу або її законного представника, а також суд, орган державної влади, орган місцевого самоврядування, в яких здійснюватиметься представництво інтересів особи.

Проте, як вбачається з оскарженого наказу, відповідач при розгляді звернення позивача не врахував наявності у нього інвалідності, що надає йому право на безоплатну правову допомогу.

Підсумовуючи наведене, суд дійшов висновку, що при розгляді звернення та прийнятті оскарженого рішення, відповідач не врахував усіх обставин, які мають значення для надання позивачу безоплатної правової допомоги, а при винесенні оскарженого наказу не обґрунтував причин, за яких дійшов висновку про неправомірність вимог позивача.

Таким чином, суд дійшов висновку про протиправність дій Буського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги щодо розгляду заяви ОСОБА_1 від 10.08.2018.

Враховуючи наведене, суд вважає винесений за результатами розгляду звернення позивача наказ Буського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги від 15.08.2018 №27в/3-Б, яким позивачу відмовлено у наданні безоплатної правової допомоги, протиправним, а тому такий необхідно скасувати.

Разом з тим, суд не надає оцінки іншим рішенням (наказам) відповідача з питань надання позивачу вторинного правової допомоги за його заявами, оскільки такі не охоплюються предметом цієї адміністративної справи.

Щодо позовної вимоги про зобов'язання Буського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги повторно розглянути заяву від 10.08.2018 та за результатом її розгляду призначити адвоката, який надає безоплатну вторинну правову допомогу на постійній основі за контрактом у порядку, визначеному Законом України Про безоплатну правову допомогу , суд зазначає наступне.

Адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність закріпленим частиною 3 ст. 2 КАС України критеріям, не може втручатися у дискрецію суб'єкта владних повноважень в межах такої перевірки.

У відповідності з Рекомендаціями №R (80) 2 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам стосовно реалізації адміністративними органами влади дискреційних повноважень від 11.03.1980, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Разом з цим, відповідно до ч. 3 ст. 245 КАС України у разі скасування нормативно-правового або індивідуального акта суд може зобов'язати суб'єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Таким чином, враховуючи скасування судом наказу Буського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги від 15.08.2018 №27в/3-Б, суд, з метою відновлення порушеного права позивача на безоплатну правову допомогу, вважає за необхідне зобов'язати відповідача повторно розглянути звернення ОСОБА_1 про надання безоплатної правової допомоги від 10.08.2018 та прийняти відповідне рішення за результатами розгляду звернення

У зв'язку з цим, у задоволенні позовної вимоги про зобов'язання відповідача призначити адвоката, який надає безоплатну вторинну правову допомогу на постійній основі за контрактом у порядку, визначеному Законом України Про безоплатну правову допомогу необхідно відмовити.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади і їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст.77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Згідно зі ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги слід задоволити частково.

Підстави для розподілу судових витрат, відповідно до статті 139 КАС України, відсутні.

Керуючись ст.ст. 19, 22, 25,72-77, 90, 139, 241-246, 250, пп. пп. 15.5 п. 15 розділу VІІ Перехідні положення КАС України, суд -

в и р і ш и в:

1. Позов задовольнити частково.

2. Визнати протиправними дії Буського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги щодо розгляду заяви ОСОБА_1 від 10.08.2018 про надання безоплатної вторинної правової допомоги.

3. Визнати протиправним та скасувати наказ Буського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги від 15.08.2018 №27в/3-Б Про відмову в наданні безоплатної вторинної правової допомоги .

4. Зобов'язати Буський місцевий центр з надання безоплатної вторинної правової допомоги (ЄДРПОУ: 39760473) повторно розглянути звернення ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер: НОМЕР_1) від 10.08.2018 про надання безоплатної вторинної правової допомоги та прийняти відповідне рішення за результатами розгляду звернення.

5. У задоволенні позовної вимоги про зобов'язання Буського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги призначити адвоката, який надає безоплатну вторинну правову допомогу на постійній основі за контрактом у порядку, визначеному Законом України Про безоплатну правову допомогу відмовити.

6. Судові витрати стягненню зі сторін не підлягають.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення через Львівський окружний адміністративний суд до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

В судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 09.04.2019.

Суддя Качур Р.П.