Ухвала

від 09.04.2019 по справі 1.380.2019.001632

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про забезпечення позову

справа №1.380.2019.001632

09 квітня 2019 року

          Львівський окружний адміністративний суд у складі судді Лунь З.І., розглянув у порядку письмового провадження заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Контаір» про забезпечення адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Контаір» до Головного управління ДФС у м.Києві, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, Головного управління ДФС у Волинській області про визнання протиправним і скасування рішення, зобов'язання вчинити дії.

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Контаір» (місцезнаходження: 79067, м.Львів, вул.Бескидська, 33) звернулося до суду з позовом до Головного управління ДФС у м.Києві (місцезнаходження: 04116, м.Київ, вул.Шолуденка, 33/19), в якому просить суд:

-визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДФС у м.Києві про включення Товариства з обмеженою відповідальністю «Контаір» до переліку ризикових платників.

-зобов'язати комісію Головного управління ДФС у м.Києві виключити Товариство з обмеженою відповідальністю «Контаір» з переліку ризикових платників податків.

          Ухвалою від 09.04.2019 залучено до участі в справі залучено третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Головне управління ДФС у Волинській області.

Представник позивача подав до суду клопотання про забезпечення адміністративного позову, в якому просить суд вжити заходи забезпечення позову, шляхом зупинення дії рішення Комісії Головного управління ДФС у м.Києві про включення Товариства з обмеженою відповідальністю «Контаір» до переліку ризикових платників податків. Обґрунтовує необхідність вжиття заходів забезпечення позову тим, що протиправність дій Головного управління ДФС у м.Києві, щодо включення Товариства з обмеженою відповідальністю «Контаір» до переліку ризикових платників податків користування полягає у тому, що такі дії прийняті безпідставно, а зокрема: відповідачем необґрунтовано, без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, упереджено та без дотриманням принципу розсудливості, пропорційності, без урахування права особи на участь у процесі прийняття рішення вчинилися дії щодо включення товариства до переліку ризикових платників податків, що призвело до перешкоджання господарської діяльності позивача. Крім цього, також зазначає, що внаслідок такого рішення зупинена реєстрація податкових накладних Товариства з обмеженою відповідальністю «Контаір», що призвело до неможливості позивачем реєстрації зобов'язання та фактично збільшенням вартості їхньої продукції на 20%, що робить таке товариство не конкурентоспроможними на ринку та в подальшому призведе до неминучого банкрутства. Таким чином, на думку заявника існують беззаперечні підстави для вжиття заходів забезпечення позову шляхом зупинення дії оскаржуваного акту.

Відповідно до положень ч.1 ст. 154 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд розглядає заяву про забезпечення позову без повідомлення учасників справи.

Розглянувши заяву позивача про забезпечення позову, суд дійшов висновку, що така заява підлягає задоволенню повністю, виходячи з такого.

Судом встановлено, що із змісту листа Головного управління у м.Києві №12422/7/26-15-41-04-15 від 22.03.2018 позивачеві стало відомо, що комісією Головного управління ДФС у м.Києві, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації було прийнято рішення про включення Товариства з обмеженою відповідальністю «Контаір» до переліку підприємств, які відповідають критеріям ризиковості платника податків та внесено до «Журналу ризикових платників» АІС «Податковий блок».          

Крім того, як видно з матеріалів справи, в системі АІС «Податковий блок» встановлено наявність протоколу №1104 від 05.11.2018 засідання Комісії Головного управління ДФС у м.Києві з питань зупинення реєстрації податкових накладних/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Як наслідок в результаті прийнятого рішення відбулося автоматичне блокування реєстрації виписаних податкових накладних позивача, де в квитанціях зазначено, документ прийнято/реєстрація зупинена. Відповідно до п.201.16 ст.201 Податкового кодексу України, реєстрація ПН/РК в Єдиному реєстрі податкових накладних зупинена. ПН/РК відповідає вимогам пп.1.6 п.1 «Критерії ризиковості платника податку».

Крім того, судом враховується те, що зупинена реєстрація податкових накладних Товариства з обмеженою відповідальністю «Контаір», що відбулась внаслідок такого рішення, призводить до неможливості реєстрації зобов'язання підприємства та фактично збільшує вартість його продукції. Зазначене спричиняє неконкурентоспроможність товариства на ринку.

Конституційний Суд України у п. 9 мотивувальної частини рішення від 30.01.2003 №3-рп/2003 у справі №1-12/2003 наголошує на тому, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.

Держава Україна несе обов'язок перед зацікавленими особами забезпечити ефективний засіб захисту порушених прав, зокрема - через належний спосіб захисту та відновлення порушеного права. Причому обраний судом спосіб захисту порушеного права має бути ефективним та забезпечити реальне відновлення порушеного права.

На це вказується, зокрема, і у пункті 4 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 02.11.2004 №15-рп/2004 у справі №1-33/2004, де зазначено, що верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність, яка здійснюється, зокрема і судом як основним засобом захисту прав, свобод та інтересів у державі.

Подання позову, а також відкриття провадження в адміністративній справі не зупиняють згідно із ч.4 ст.150 КАС України дію оскаржуваного рішення суб'єкта владних повноважень, якщо суд не застосував відповідні заходи забезпечення позову.

Відтак, метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення.

Суд відповідно до ч.1 ст.150 КАС України за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Забезпечення позову згідно із ч.2 ст. 150 КАС України допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:

1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або

2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності субєкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання судового рішення в разі задоволення позовних вимог. Заходи забезпечення позову повинні відповідати і бути співрозмірними заявленим позовним вимогам, мають бути безпосередньо пов'язаними з предметом спору, необхідними і достатніми для забезпечення виконання судового рішення.

При розгляді заяви про вжиття заходів забезпечення позову суд оцінює обґрунтованість доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням:

- розумності, обґрунтованості й адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову;

- забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників процесу;

- наявності зв'язку між конкретним видом, що застосовується для забезпечення позову, і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий вид забезпечення забезпечити фактичне виконання рішення суду у разі його задоволення;

- імовірності виникнення утруднень для виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів;

- необхідності у зв'язку із вжиттям заходів запобігти порушенню прав та інтересів інших осіб, в тому числі, й осіб, які не приймають участь у розгляді справи.

Аналіз наведених норм дає підстави стверджувати, що забезпечення адміністративного позову - це вжиття адміністративним судом, в провадженні якого знаходиться справа, або до якого буде подано адміністративний позов, певних процесуально-правових заходів щодо охорони прав, свобод та інтересів позивача, які б гарантували виконання рішення суду, у разі задоволення позову.

Для задоволення судом поданого представником позивача клопотання про забезпечення адміністративного позову останній має обґрунтувати необхідність задоволення такого клопотання та довести, що незадоволення клопотання призведе хоча б до одного із наслідків, передбачених ч. 2 ст. 150 КАС України.

Суд, при розгляді клопотання про забезпечення позову повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є хоча б одна з передбачених ст.150 КАС України обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.

Поданими заявником доказами підтверджуються доводи про те, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи взагалі унеможливити виконання рішення суду, а так само ускладнити і ефективний захист і унеможливити поновлення порушених прав та інтересів позивача, за захистом яких він звернувся.

Згідно ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Ст. 1 Протоколу № 1 до Європейської Конвенції з прав людини встановлено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

При здійсненні судочинства суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 № ETS N 005 (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»).

Згідно із приписів ст. 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.

Відповідно до ст. 13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Зокрема, Європейський суд з прав людини у рішенні від 29.06.2006 у справі «Пантелеєнко проти України» зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

У рішенні від 31.072003 у справі «Дорани проти Ірландії» Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття «ефективний засіб» передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.

При чому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини, у справі ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними.

При вирішенні справи «Каіч та інші проти Хорватії» (рішення від 17.07.2008) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби ст.13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування. Таким чином, обов'язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Згідно з ч.1 ст.151 КАС України позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) встановленням обовязку відповідача вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Суд згідно ч.2 ст. 151 КАС України може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.

Згідно ч.6 ст. 154 КАС України в ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову та підстави його обрання. Суд може також зазначити порядок виконання ухвали про забезпечення позову.

Оскільки, судом встановлено, що вищевказане рішення зумовлює настання негативних наслідків для товариства, що полягають у створенні додаткових перешкод у здійсненні господарських операцій, суд дійшов висновку, що для належного захисту прав позивача позов має бути забезпечено шляхом зупинення дії рішення Комісії Головного управління ДФС у м.Києві про включення Товариства з обмеженою відповідальністю «Контаір» (код ЄДРПОУ 441172183) до переліку ризикових платників податків, в частині, що стосується вказаного товариства.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про існування передбачених ч.1 ст.150 КАС України підстав для вжиття заходів забезпечення позову.

Одним із способів забезпечення позову є передбачене ч.1 ст. 151 КАС України зупинення дії індивідуального акта.

Разом з цим, суд зазначає, що вжиття судом заходів забезпечення позову жодним чином не вплине на можливість реалізації податковим органом його контролюючих функцій після розгляду справи по суті.

Тому, ухвала суду про вжиття заходів забезпечення позову шляхом зупинення дії рішення не скасовує чинність останнього, не змінює обсягу прав та обов'язків сторін у спорі, а лише тимчасово забороняє застосування передбачених таким актом заходів до вирішення спору по суті.

З огляду на вказане, суд вважає за необхідне зупинити дію рішення Комісії Головного управління ДФС у м.Києві про включення Товариства з обмеженою відповідальністю «Контаір» (код ЄДРПОУ 41172183) до переліку ризикових платників податків до ухвалення рішення у справі.

Керуючись ст.ст. 150, 154, 243, 248 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Контаір» до переліку ризикових платників податків про забезпечення позову у справі №1.380.2019.001632 - задовольнити.

Зупинити дію рішення Комісії Головного управління ДФС у м.Києві про включення Товариства з обмеженою відповідальністю «Контаір» (код ЄДРПОУ 41172183) до переліку ризикових платників податків в частині, що стосується Товариства з обмеженою відповідальністю «Контаір» (код ЄДРПОУ 41172183) до набрання законної сили судовим рішенням у справі №1.380.2019.001632 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Контаір» до Головного управління ДФС у м.Києві, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, Головного управління ДФС у Волинській області про визнання протиправним і скасування рішення, зобов'язання вчинити дії.

Ухвала в частині вжиття заходів забезпечення адміністративного позову підлягає негайному виконанню.

На ухвалу може бути подано апеляційну скаргу до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повної ухвали з урахуванням п.п 15.5 п.15 Розділу VII Перехідні положення КАС України.

          Суддя                                                                                Лунь З.І.