Постанова

від 03.04.2019 по справі 826/16737/18

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 826/16737/18 Головуючий у 1 інстанції: Келеберда В.І.

Суддя-доповідач: Вівдиченко Т.Р.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 квітня 2019 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Судді-доповідача Суддів За участю секретаряВівдиченко Т.Р. Ганечко О.М. Кузьмишиної О.М. Борейка Д.Е.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Громадської організації "Екопарк Осокорки" на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 листопада 2018 року у справі за адміністративним позовом Громадської організації "Екопарк Осокорки" до Київської міської ради, третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю "Контактбудсервіс" про визнання протиправним та скасування рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Громадська організація "Екопарк Осокорки" звернувся до суду з позовом до Київської міської ради, в якому просив визнати протиправним та скасувати рішення Київської міської ради від 27 листопада 2009 року №695/2764 Про затвердження детального плану території району Осокорки у Дарницькому адміністративному районі м. Києва .

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 листопада 2018 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду, позивач - Громадська організація "Екопарк Осокорки" звернувся з апеляційною скаргою, просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Зокрема, апелянт посилається на те, що судом першої інстанції не надано належної правової оцінки тій обставині, що проект детального плану території, що був затверджений оскаржуваним рішенням КМР, розроблений із порушенням норм чинного законодавства та не пройшов громадські слухання, у порядку Закону України Про планування і забудову територій ; затверджений детальний план території району Осокорки у Дарницькому районі м. Києва не відповідає Генеральному плану м. Києва.

20 лютого 2019 року до Шостого апеляційного адміністративного суду від третьої особи - Товариства з обмеженою відповідальністю "Контактбудсервіс" надійшов відзив на апеляційну скаргу, яким підтримує позицію суду першої інстанції.

Заслухавши у відкритому судовому засіданні суддю-доповідача, учасників процесу, які з'явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, з наступних підстав.

Відповідно до частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Згідно частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, Київською міською радою 27.11.2009 року прийнято рішення Про затвердження детального плану території району Осокорки у Дарницькому адміністративному районі м. Києва , яким затверджено детальний план території району Осокорки у Дарницькому адміністративному районі м. Києва, відповідно до основних техніко-економічних показників, що додаються, як основу планувальної організації та функціонального зонування території, червоних ліній, розташування вулиць і доріг, мікрорайонів багатоповерхової забудови, щільності забудови, подальшого розроблення проектної документації та прийняття рішень щодо розміщення об'єктів містобудування. Також, вирішено питання забудови та відведення земельних ділянок при освоєнні другої черги детального плану території в межах земель, наданих у користування, вирішувати за згодою землекористувачів.

Зі змісту рішення Про затвердження детального плану території району Осокорки у Дарницькому адміністративному районі м. Києва вбачається, що територія в межах ДПТ становить 577,5 га, у т. ч. на замовлення ТОВ "Контактбудсервіс" 176,04 га., тобто, 176,04 га. за договором оренди передано в користування ТОВ Контактудсервіс для будівництва житлового району Осокорки- центральні.

Позивач, вважаючи вказане рішення відповідача таким, що прийняте з порушенням чинного законодавства, звернувся до суду з вищевказаним позовом.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 1 Закону України Про планування і забудову територій від 20.04.2000 р., № 1699-III (у редакції чинній на момент прийняття рішення), детальний план території - містобудівна документація, що визначає зонування територій, розташування червоних ліній, інших ліній регулювання забудови, зон, у яких встановлюються планувальні обмеження, розміщення та функціональне призначення об'єктів містобудування, види забудови для окремих районів, мікрорайонів, кварталів та районів реконструкції існуючої забудови населених пунктів.

Згідно ч. 1 ст. 10 Закону України Про планування і забудову територій (в редакції чинній, станом на час прийняття оскаржуваного рішення), планування територій на місцевому рівні забезпечується відповідними місцевими радами та їх виконавчими органами, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями, відповідно до їх повноважень, визначених законом, і полягає у розробленні та затвердженні генеральних планів населених пунктів, схем планування територій на місцевому рівні та іншої містобудівної документації, регулюванні використання їх територій, ухваленні та реалізації відповідних рішень про дотримання містобудівної документації.

В силу п. 42 ч. 1 ст. 26 Закону України Про місцеве самоврядування , виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються питання, зокрема, затвердження в установленому порядку місцевих містобудівних програм, генеральних планів забудови відповідних населених пунктів, іншої містобудівної документації.

Таким чином, затвердження детальних планів території в межах міста Києва є виключною компетенцією Київської міської ради.

Статтею 13 Закону України Про планування і забудову територій визначено, що детальний план території розробляється згідно з генеральним планом населеного пункту та визначає: розташування червоних ліній, ліній регулювання забудови; розташування окремих земельних ділянок та об'єктів містобудування, вулиць, проїздів, пішохідних зон, щільність, поверховість, інші параметри забудови, містобудівні умови і обмеження забудови земельних ділянок; розташування інженерно-транспортної інфраструктури; принципи формування архітектурно-просторової композиції забудови; інші вимоги, визначені державними будівельними нормами.

Рішення про розроблення детальних планів території приймаються відповідними радами за поданням їх виконавчих органів, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій.

Спеціально уповноважені органи з питань містобудування та архітектури, відповідно до детального плану території подають висновки і пропозиції сільським, селищним, міським радам та їх виконавчим органам, Київській і Севастопольській міським державним адміністраціям для наступного прийняття рішень у межах повноважень, визначених законом, щодо: визначення земельних ділянок для розташування та будівництва об'єктів містобудування та іншого використання; вибору, вилучення (викупу), надання у власність або користування (оренду) земельних ділянок; визначення поверховості та інших параметрів забудови території; розроблення та затвердження місцевих правил забудови, проектів забудови території, проектів розподілу території мікрорайону (кварталу).

Відповідно до статті 17 вказаного Закону, врахування державних інтересів під час планування і забудови територій на місцевому рівні полягає у визначенні потреби в територіях, необхідних для розташування та утримання об'єктів загальнодержавного значення, вирішення інших завдань реалізації державної політики щодо використання територій.

Врахування державних інтересів здійснюється шляхом виконання відповідних вимог до розроблення генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, проведення їх експертизи, здійснення державного контролю за плануванням, забудовою, іншим використанням територій та окремих земельних ділянок у порядку, встановленому законодавством.

Вимоги до планування, якими забезпечуються державні інтереси під час розроблення генеральних планів та іншої містобудівної документації, визначаються згідно з законом відповідними спеціально уповноваженими органами з питань містобудування та архітектури спільно з іншими спеціально уповноваженими на це органами виконавчої влади.

Для міст Києва та Севастополя вимоги для врахування державних інтересів під час розроблення генеральних планів та іншої містобудівної документації визначаються спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань містобудування та архітектури за участю інших спеціально уповноважених на це центральних органів виконавчої влади.

Так, рішенням Київської міської ради від 15.04.2004 року №158/1368 затверджено Програму розроблення містобудівної документації на 2004-2006 роки , замовником містобудівної документації, що розроблятиметься, відповідно до Програми (далі - містобудівна документація) за рахунок коштів міського бюджету, інших джерел фінансування, не заборонених законодавством, визначити Головне управління містобудування, архітектури та дизайну міського середовища виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації); містобудівної документації, яка розроблятиметься за рахунок коштів бюджетів районів, - районні у м. Києві державні адміністрації.

У разі необхідності та за наявності інвестиційних пропозицій за поданням Головного управління містобудування, архітектури та дизайну міського середовища виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації), відповідної районної державної адміністрації виконавчому органу Київради (Київській міській державній адміністрації) надається право видавати розпорядження про внесення змін (доповнень), уточнень до складових даних Переліку.

Містобудівна документація розробляється ДП "Інститут Генерального плану м. Києва" та іншими проектними і науково-дослідними організаціями, які мають відповідну ліцензію, на замовлення Головного управління містобудування, архітектури та дизайну міського середовища виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), а також на замовлення районних у місті Києві державних адміністрацій згідно з переліком, затвердженим рішенням Київської міської ради.

Завдання на розроблення містобудівної документації готується Головним управлінням містобудування, архітектури та дизайну міського середовища виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) спільно з відповідною районною у місті Києві державною адміністрацією, ДП "Інститут Генерального плану м. Києва", виконавцем містобудівної документації з урахуванням положень Генерального плану м. Києва та раніше прийнятих меж природоохоронних зон.

Розроблена містобудівна документація до проведення експертизи та затвердження має бути погоджена відповідними органами державного нагляду та погоджуючими організаціями згідно з нормативно-правовими актами України, відповідною районною у м. Києві державною адміністрацією, а також ДП "Інститут Генерального плану м. Києва" на відповідність Генеральному плану м. Києва.

В силу п. 2.1.1. Правил забудови міста Києва, затверджених рішенням Київської міської ради від 27.01.2005 року №11/2587 (далі - Правила), планування, забудова, реконструкція, інше використання територій та окремих земельних ділянок в м. Києві здійснюються, відповідно до законодавства та Генерального плану розвитку м. Києва до 2020 р., затвердженого рішенням Київради від 28.03.2002 N 370/1804, а також іншої затвердженої містобудівної та проектно-кошторисної документації з дотриманням державних норм, стандартів та цих Правил.

Відповідно до п. 2.1.3 Правил, Головкиївархітектура розглядає і погоджує містобудівну документацію з планування територій, організує проведення експертизи, відповідно до вимог постанови Кабінету Міністрів України від 20.10.2000 р. N 1577 "Про затвердження Порядку проведення експертизи містобудівної документації", подає її на затвердження Київраді.

Замовник містобудівної документації з планування та забудови території (частини території) відповідного адміністративного у м. Києві району забезпечує:- проведення громадського обговорення містобудівної документації та урахування законних громадських і приватних інтересів у встановленому порядку;- погодження містобудівної документації органами державного нагляду та підрозділами і службами виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) в межах встановлених повноважень;- проведення експертизи містобудівної документації в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Для врахування громадських і приватних інтересів Головкиївархітектура забезпечує розгляд та громадське обговорення матеріалів містобудівної документації на архітектурно-містобудівній раді при Головкиївархітектури за участю представників громадських організацій, органів самоорганізації населення відповідної території, створених в установленому порядку.

Затверджена Київрадою містобудівна документація архівується Головкиївархітектурою, відповідною районною у м. Києві державною адміністрацією, проектувальником для зберігання та використання у містобудівній діяльності.

З матеріалів справи вбачається, що Детальний план території району Осокорки розроблено Державним підприємством Інститут Київгенплан АТ Київпроект на замовлення ТОВ Контактбудсервіс .

Підставою розробки містобудівної документації є Генеральний план м. Києва на період до 2020 р., рішення Київської міської ради від 14.07.2005 року № 777/3349 про оренду земельних ділянок для забудови об'єктами житлового і соціально - побутового призначення (Т. 2 а.с. 17-18).

Згідно витягу з протоколу засідання архітектурно-містобудівної ради при Головному управлінні містобудування, архітектури та дизайну міського середовища від 26.09.2007 року, Детальний план території району Осокорки слухали та рекомендували для подальшого розроблення і погодження в установленому порядку.

Також, з матеріалів справи вбачається, що Детальний план території району Осокорки погоджений: Київською міською санепідемстанцією 28.12.2007 року, постійною комісією з питань будівництва та залучення інвестицій Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації, Державним управлінням охорони навколишнього природного середовища в м. Києві 18.02.2008 року та отримав позитивний висновок науково-екологічної експертної оцінки проекту від 15.01.2008 року.

У зв'язку із чим, Детальний план території району Осокорки рекомендований Міністерством регіонального розвитку та будівництва України 16.11.2009 року для подальшого затвердження.

Отже, з наведеного вбачається, що містобудівна документація розглянута та погоджена експертною комісією, відповідно до ДБН 360-92** Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень та Програми розроблення містобудівної документації на 2004-2006 роки, затвердженої рішенням Київської міської ради від 15.04.2004 року №158/1368 та Правил забудови міста Києва.

Разом з цим, апелянт вказує на невідповідность Детального плану території району Осокорки положенням Генерального плану міста Києва.

Так, Громадська організація "Екопарк Осокорки" зазначає, що, відповідно до Генерального плану міста Києва (а саме: графічних матеріалів п.10 Озеленені та рекреаційні території ) територія між озерами Небреж, Тягле, Мартишів - це територія великої паркової зони загального користування.

Разом з цим, апелянт повідомив, що невідповідність Детального плату території вимогам Генерального плану має місце лише щодо однієї з шести земельних ділянок, які охоплюються територією Детального плану території району Осокорки.

Під час апеляційного розгляду справи колегією суддів встановлено, що рішенням Київської міської ради від 14 липня 2005 року № 777/3349 ТОВ Контактбудсервіс передано у довгострокову оренду на 15 років земельні ділянки загальною площею 176,06 га, для забудови об'єктів житлового і соціально - побутового призначення у ж/м Осокорки - центральні (1,2,3,4,5,6 мікрорайони) у Дарницькому районі м. Києва.

Представник Київської міської ради в суді апеляційної інстанції надав до матеріалів справи кольорові копії Генерального плану міста Києва до 2020 року (Фрагмент) та Ескіз забудови території району Осокорки (формату А2) (Т.3 а.с.139-140).

З наданих вищевказаних документів, колегією суддів встановлено, що, відповідно до Генерального плану міста Києва до 2020 року (Фрагмент), затвердженого рішенням Київської міської ради від 28.03.2002 року №370/1804, територія між озерами Небреж, Тягле, Мартишів відноситься до територій зелених насаджень: загального користування, лісів та лісопарків, захисних земель (Т 3 а.с 140).

Разом з цим, відповідно до даних детального плану території Осокорки (Ескіз забудови території району Осокорки (формату А2), територія між озерами Небреж, Тягле, Мартишів - це територія житлової та громадської забудови (Т.3 а.с.139).

Колегія суддів враховує, що, відповідно до п. п 3.4.6. п. 3.4 Розпорядження, Київської міської державної адміністрації від 17.05.2002 р. № 979 "Про внесення змін та доповнень до рішення Виконкому Київської міської Ради народних депутатів від 16.07.79 N 920 "Про уточнення меж історико-культурних заповідників і зон охорони пам'яток історії та культури в м. Києві", с. Осокорки, є зоною охоронюваного ландшафту.

Як зазначає апелянт, та не спростовано відповідачем під час апеляційного розгляду справи, згідно листа виконавчого органу Київської міської рад (Київської міської державної адміністрації) від 25.05.2018 р. за № 001-1656 за підписом голови - Кличка В.В., зоною охоронюваного ландшафту є всі земельні ділянки, що передані ТОВ Контактбудсервіс , на підставі рішення Київради від 14.07.2005 р. № 774/3349, в тому числі, і розташована в ж/м Осокорки - Центральні (1, 2 мікрорайони) у Дарницькому районі м. Києва земельна ділянка з кадастровим номером 8000000000:96:001:0008 загальною площею 90,6379 га.

Згідно п.6 розпорядження Київської міської державної адміністрації від 17 травня 2002 року № 979 Про внесення змін та доповнень до рішення Виконкому Київської міської Ради народних депутатів від 16.07.1979 р. № 920 Про уточнення меж історико - культурних заповідників і зон охорони пам'яток історії культури в м. Києві , у межах охоронних зон, зон регулювання забудови та зон охоронюваного природного ландшафту, відповідно до законодавства забороняється проведення земляних, будівельних робіт без дозволу управління охорони пам'яток історії, культури та історичного середовища.

Відповідно до пункту 2.3.15 Правил, не допускається будівництво будівель та споруд, окрім об'єктів обслуговування для забезпечення відпочинку та дозвілля населення, на територіях зелених насаджень загального користування: парків, скверів, бульварів, набережних, відповідно до п. 5.4 ДБН 360-92** Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень .

В силу п. 5.4 ДБН 360-92** Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень площу озеленених територій загального користування (парків, садів, скверів, бульварів), розміщуваних на території забудови міських і сільських поселень, треба приймати відповідно до таблиці 5.1.

У значних, найзначніших і великих містах існуючі масиви міських лісів треба перетворювати у міські лісопарки і відносити додатково до озеленених території загального користування, виходячи із розрахунку не більше 5 м2/люд.

Згідно додатків до Генерального плану міста Києва до 2020 року, межі території, які охоплюються детальним планом території району Осокорки становлять 577,5 га., з яких 176,0426 га за договором оренди передано в користування ТОВ Контактбудсервіс .

Відповідно до архітектурно-планувальної організації території, територія житлового району Осокорки - центральні зайнята житловим кварталом та мікрорайоном 160,9 га (27,9%) водоймищами 136,6 га (23,6%), озелененими територіями 50,5 га (8,7%).

Разом з тим, спірні земельні ділянки, що виділені під забудову ТОВ Контактбудсервіс , згідно Генерального плану міста Києва до 2020 року (Фрагмент), є територіями зелених насаджень.

Так, детальний план території є видом містобудівної документації, положення якого мають узгоджуватися з генеральним планом населеного пункту, деталізувати положення останнього та не суперечити йому.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 21 червня 2018 року у справі № 826/4504/17.

Колегія суддів, також, враховує пояснення представника Київської міської ради про те, що Детальний план території не надає право на здійснення будівництва, а лише визначає планувальну організацію і розвиток частини території.

Разом з цим, згідно п. 1.2. ДБН Б. 1-3-97, зокрема, міські ради керуються генеральними планами міст при здійсненні функціонального розподілу земель і визначенні цільового призначення земельних ділянок .

Статтею 20 Земельного кодексу України передбачено, що віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень. Зміна цільового призначення земельних ділянок здійснюється за проектами землеустрою щодо їх відведення.

Відповідно до п.а ч.1 ст. 21 Земельного кодексу України, порушення порядку встановлення та зміни цільового призначення земель є підставою для визнання недійсними рішень органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування про надання (передачу) земельних ділянок громадянам та юридичним особам.

Матеріали справи не містять доказів того, що органом місцевого самоврядування приймалося відповідне рішення про віднесення вищевказаної земельної ділянки до категорії житлової та громадської забудови.

Враховуючи вищевказане, колегія суддів погоджується із доводами апелянта про порушення пункту 2.3.15 Правил та п. 5.4 ДБН 360-92** Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень щодо забудови спірних земельних ділянок.

Разом з цим, як зазначає сам апелянт, невідповідність оскаржуваного Детального плану території вимогам Генерального плану 2020 має місце до конкретно визначеної земельної ділянки з конкретно визначеним кадастровим номером 8 000 000 000:96:001:0008, однак, захищає своє порушене право шляхом визнання протиправним та скасування Детального плану території району Осокорки у Дарницькому адміністративному районі м. Києва в цілому.

Як зазначив представник Київської міської ради в суді апеляційної інстанції, Детальний план території району Осокорки визначає лише напрямок розвитку території та у разі задоволення вимог позивача і скасування Детального плану території району Осокорки в цілому, буде порушено порядок розбудови даного району та призведе до інженерного колапсу.

Колегія суддів, також, зазначає, що, в силу п. 15 Порядку проведення експертизи містобудівної документації, позитивний комплексний експертний висновок є підставою для затвердження містобудівної документації відповідною радою.

Відповідно до п. 10 Порядку проведення державної експертизи містобудівної документації, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 травня 2009 р. N 522 (чинного на час прийняття оскаржуваного рішення), за результатами проведеної експертизи проект містобудівної документації може бути рекомендований до затвердження, разом з обґрунтуванням повернутий замовникові для доопрацювання або відхилений, у зв'язку з неможливістю його реалізації.

Колегією суддів встановлено, що експертизу детального плану території району Осокорки проведено державним підприємством науково-дослідним і проектним інститутом містобудування НДПІ Містобудування .

З матеріалів справи вбачається, що детальний план території району Осокорки отримав позитивний експертний висновок, що є підставою для затвердження містобудівної документації Київською міською радою (Т 1. а.с. 45-53).

З огляду на вищевказане, колегія суддів вважає необґрунтованими позовні вимоги Громадської організації "Екопарк Осокорки" про визнання протиправним та скасування рішення Київської міської ради від 27 листопада 2009 року №695/2764 Про затвердження детального плану території району Осокорки у Дарницькому адміністративному районі м. Києва , оскільки, має місце порушення в частині окремих територій, а не в цілому, що відноситься до повного детального плану. Натомість, скасування всього детального плану території району Осокорки у Дарницькому у районі м. Києва порушить права необмеженого кола фізичних та юридичних осіб та порушить інфраструктуру цілого району.

Щодо доводів представника Громадської організації "Екопарк Осокорки" про те, що громадські обговорення проекту оскаржуваного детального плану території району Осокорки пройшли з порушенням вимог Закону України Про планування і забудову територій , колегія суддів зазначає наступне.

Згідно ст. 30-2 Закону України Про планування і забудову територій громадському обговоренню підлягають розроблені та погоджені в установленому законодавством порядку проекти місцевих правил забудови та проекти містобудівної документації, які пройшли в установленому законодавством порядку державну експертизу, а саме: схем планування територій адміністративно-територіальних одиниць, їх окремих частин; генеральних планів населених пунктів; детальних планів територій; проектів забудови територій; містобудівного обґрунтування розміщення об'єктів містобудування.

Порядок громадського обговорення містобудівної документації у місті Києві, затверджено рішенням Київської міської ради від 16.06.2005 року №438/3014.

Згідно п. 1.3 Порядку, при плануванні і забудові окремих територій міста Києва забезпечується громадське обговорення містобудівної документації: схем планування та детальних планів територій, проектів комплексної реконструкції та забудови кварталів, мікрорайонів.

В силу п. 1.4. Порядку, при будівництві окремих об'єктів містобудування замовником (забудовником) забезпечується інформування населення про функціональне призначення та основні техніко-економічні показники об'єкта будівництва, генеральний план забудови земельної ділянки.

Відповідно до п. 3.1 Порядку, для урахування громадських і приватних інтересів, визначених у пункті 1.1 цього Порядку, під час планування та забудови окремих територій міста Києва відповідна районна в місті Києві державна адміністрація (замовник) через друковані засоби масової інформації (районні або міські газети) інформує населення про розроблення схеми планування території, детального плану території, проекту комплексної реконструкції та забудови території кварталу, мікрорайону (далі - містобудівна документація) протягом двох тижнів після прийняття відповідного рішення, а також про порядок надання громадськістю колективних пропозицій щодо врахування громадських і приватних інтересів (адреса відповідної районної у місті Києві державної адміністрації, контактні телефони, реквізити замовника та генпроектувальника).

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, відповідачем були дотримані встановлені законом вимоги до проведення громадських обговорень детального плану території, зокрема, було опубліковано у газеті Хрещатик №211 від 07.12.2007 р. оголошення про проведення громадських слухань проекту детального плану та повідомлено на офіційних веб-сайтах Київської міської ради та Дарницької районної у місті Києві державної адміністрації.

Із протоколу громадського обговорення містобудівної документації від 18.12.2007 року вбачається, що обговорення проведено в залі середньої школи №316 (пр. Бажана, 32-а) та учасники обговорення не мали заперечень і доповнень щодо розробленого детального плану території району Осокорки (Т.1 а.с. 73-120).

Колегія суддів зазначає, що на дату проведення громадського обговорення, чинним законодавством не було встановлено необхідність проведення експертизи детального плану території до моменту його громадського обговорення.

Так, Законом України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сприяння будівництву від 16.09.2008 року № 509 було внесено зміни до Закону України Про планування і забудову територій , зазначений законом змінено порядок проведення громадського обговорення, зокрема, виключено статтю 18 Закону.

Отже, враховуючи вищенаведене, колегія суддів вважає безпідставними доводи представника Громадської організації "Екопарк Осокорки" про те, що детальний план території не пройшов громадські слухання, відповідно до вимог Закону України Про планування і забудову територій .

З приводу посилання апелянта на те, що при оформленні Протоколу громадського обговорення містобудівної документації - Детального плану території району Осокорки у Дарницькому районі м. Києва від 18.12.2007 р. відбувся підлог документів , колегія суддів вважає, що судом першої інстанції вірно вказано про відсутність вироку суду, який, в силу ст. 78 КАС України, мав би преюдиційне значення для таких висновків при вирішенні даної справи.

Також, апелянт посилається на те, що у Державного підприємства науково - дослідний і проектний інститут містобудування НДПІ Містобудування була відсутня Ліцензія з визначеним правом (кваліфікаційними вимогами) на проведення експертизи містобудівної документації. На думку апелянта, Ліцензія серії АВ № 117955 з видом діяльності будівництво не дозволяє здійснювати Експертизу містобудівної документації.

Порядок проведення експертизи містобудівної документації затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 20 жовтня 2000 р. N 1577.

Згідно п. 7 Порядку, експертизу проводять юридичні особи (далі - організація-експерт), перелік яких визначається Держбудом, відповідно до встановлених ним кваліфікаційних вимог.

Наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 11.12.2000 р. № 277 "Щодо забезпечення виконання постанови Кабінету Міністрів України від 20.10.2000 N 1577" затверджено перелік юридичних осіб, які мають право проводити експертизу містобудівної документації

До вказаного переліку віднесено Державне підприємство науково-дослідний і проектний інститут містобудування НДПІ Містобудування .

Враховуючи вказане, колегія суддів вважає безпідставним посилання апелянта на відсутність у ДП НДПІ Містобудування . Права на проведення експертизи містобудівної документації, зокрема, детального плану території району Осокорки у Дарницькому районі м. Києва.

Разом з цим, суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність факту можливого порушення відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, у площині публічно-правових відносин прав та інтересів позивача, у зв'язку із прийняттям оскаржуваного рішення. Зокрема, вказано, що звертаючись до суду з даним позовом, позивач не зазначив яким чином оскаржуване розпорядження впливає безпосередньо на його права та інтереси у сфері публічно-правових відносин. Сфера застосування норм оскаржуваного рішення безпосередньо не стосується позивача, ним не визначається ні його прав ні обов'язків, оскільки його реалізація опосередкована прийняттям та вчиненням інших юридично значимих актів чи дій, які в свою чергу матимуть значення при визначенні певних прав осіб приватного права.

Однак, колегія суддів вважає такі висновки помилковими, з огляду на наступне.

Так, відповідно до п. 2.1. Статуту Громадської організації "Екопарк Осокорки" основною метою її діяльності є створення та забезпечення функціонування ландшафтного природного парку "Екопарк Осокорки" на південь від вул. Колекторна в Дарницькому районі м. Києва; захист прав мешканців міста Києва на безпечну екологію; сприяння захисту водно-болотних угідь міста Києва та Київської області; участь в органах влади з питань контролю за екологією та безпекою довкілля; участь у створенні органів контролю за діяльністю органів влади; участь в громадських радах при органах державної влади та місцевого самоврядування (Т1 а.с. 29-32).

Згідно п.2.2 Статуту, завданням та напрямками діяльності Організації є, в тому числі, сприяння охороні й збереженню культурної спадщини, історико - культурного середовища, пам'яток історії та культури.

Так, апелянт в апеляційній скарзі посилається на те, що ціль, мета, наукове обґрунтування, місце знаходження та межі території запланованого ландшафтного екопарку визначено в Петиції № 713 (вхідний Київської міської ради № 08/КО1134(п) від 09.02.2016 р.) Ландшафтний природний парк замість забудови південних Осокорків .

Як зазначає апелянт, 17 травня 2018 р. Київською міською радою підписано план заходів, спрямований на реалізацію порушеного в електронній петиції питання від 09.02.2016 р. № 713. Громадська організація "Екопарк Осокорки" є безпосереднім учасником виконання Петиції № 713, а виконання даної Петиції є головною метою створення і реєстрації ГО "Екопарк Осокорки". Статутна ціль діяльності ГО "Екопарк Осокорки" - це створення/облаштування ландшафтного парку на південь від вул. Колекторна до каналу від Бортничівської станції аерації (який би включав в себе мережу озер Небреж, Тягле, Мартишів, Святаш, боліт та каналів, якими ці озера і болота між собою сполучаються).

З огляду на вказане, колегія суддів погоджується із доводами апелянта про те, що територія, яка охоплюється і регулюється оскаржуваним детальним планом території району Осокорки є територією, що охоплюється запланованим ландшафтним парком, створення якого, вимагає Петиція № 713 та є статутною ціллю позивача.

Таким чином, колегія суддів вважає, що, в даному випадку, позивач наділений правом звернення до суду, оскільки порушені його права та інтереси.

Колегія суддів, також, враховує, що рішення у цій справі впливає на захист суспільного інтересу щодо відновлення законності при вирішенні суспільно важливого та соціально значущого питання щодо планування забудови та розвитку території району Осокорки.

Аналогічна правова позиція щодо надання можливості громадським організаціям звертатися до суду з питань, що стосуються довкілля, викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 11 грудня 2018 року у справі № 910/8122/17, згідно якої: … Велика Палата Верховного Суду вважає, що МБО Екологія-Право-Людина є природоохоронною організацією, яка відповідно до положень Орхуської конвенції та Законів України Про охорону навколишнього природного середовища , Про громадські об'єднання , Про благодійну діяльність та благодійні організації ), а також відповідно до свого статуту, має право на представництво в суді екологічних інтересів суспільства та окремих його членів з метою захисту порушених екологічних прав людини та громадянина або з метою усунення порушень вимог екологічного законодавства…

… право на захист порушеного конституційного права на безпечне довкілля належить кожному та може реалізовуватися як особисто, так і шляхом участі представника громадськості, яким у цьому випадку є МБО Екологія-Право-Людина .

Як зазначається у рішенні Конституційного Суду України від 29 серпня 2012 року № 16-рп/2012, Конституція України гарантує здійснення судочинства судами на засадах, визначених у частині третій статті 129 Конституції, які забезпечують неупередженість здійснення правосуддя судом, законність та об'єктивність винесеного рішення тощо. Ці засади, є конституційними гарантіями права кожного на судовий захист, зокрема, шляхом забезпечення перевірки судових рішень в апеляційному та касаційному порядках, крім випадків, встановлених законом (рішення Конституційного Суду України від 2 листопада 2011 року № 13-рп/2011).

Закон України Про судоустрій і статус суддів встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до статей 1 та 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини , суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Так, Європейський суд з прав людини у рішенні по справі Рисовський проти України (№ 29979/04) визнав низку порушення пункту 1 статті 6 Конвенції, статті 1 Першого протоколу до Конвенції та статті 13 Конвенції у справі, пов'язаній із земельними правовідносинами; в ній також викладено окремі стандарти діяльності суб'єктів владних повноважень, зокрема, розкрито елементи змісту принципу належного урядування .

В рішенні ЄСПЛ вказав на те, що принцип належного урядування , зокрема, передбачає, що державні органи повинні діяти в належний і якомога послідовніший спосіб. При цьому, на них покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах. Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість уникати виконання своїх обов'язків (заява № 29979/04, пункт 70).

Принцип належного урядування , як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість (рішення у справі Москаль проти Польщі (Moskal v. Poland), пункт 73). Будь-яка інша позиція була б рівнозначною, inter alia, санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам (див. там само). З іншого боку, потреба виправити минулу помилку не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу (рішення у справі Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки (Pincova and Pine v. the Czech Republic), заява № 36548/97, пункт 58). Іншими словами, державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов'язків (див. зазначене вище рішення у справі Лелас проти Хорватії (Lelas v. Croatia), пункт 74).

Крім того, в рішеннях Європейського суду з прав людини склалася практика, яка підтверджує, що дискреційні повноваження не повинні використовуватися свавільно, а суд повинен контролювати рішення, прийняті на підставі реалізації дискреційних повноважень, максимально ефективно (рішення у справі Hasan and Chaush v. Bulgaria № 30985/96).

Також, колегія суддів враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

При цьому, згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Колегія суддів, також враховує позицію Європейського суду з прав людини, сформовану, зокрема у справах Салов проти України (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), Проніна проти України (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та Серявін та інші проти України (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).

Аналізуючи обставини справи та норми чинного законодавства, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог Громадської організації "Екопарк Осокорки", однак, з тих підстав, що скасування всього детального плану території району Осокорки у Дарницькому у районі м. Києва порушить права необмеженого кола фізичних та юридичних осіб та порушить інфраструктуру цілого району, а тому мотивувальну частину рішення суду першої інстанції слід змінити.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч. 2 ст. 77 КАС України).

Відповідно до ч. 3 ст. 242 КАС України, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції, вірно по суті вирішивши справу, ухвалив рішення з помилковим застосуванням норм матеріального права, а тому постанова суду першої інстанції підлягає зміні в мотивувальній частині рішення щодо підстав для відмови у задоволенні позову.

Відповідно до п. п. 1, 4 ч. 1 ст. 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Керуючись ст. ст. 243, 250, 315, 317, 321, 322, 325 КАС України суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Громадської організації "Екопарк Осокорки" задовольнити частково.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 листопада 2018 року змінити в мотивувальній частині.

В іншій частині рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 листопада 2018 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду в порядку і строки, визначені статтями 328-329 КАС України.

Суддя-доповідач Судді Вівдиченко Т.Р. Ганечко О.М. Кузьмишина О.М.

Повний текст постанови виготовлено 08.04.2019 р.