Постанова

від 01.04.2019 по справі 813/3397/13-а

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 квітня 2019 рокуЛьвів№ 857/1344/19

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючий-суддя Довга О.І.,

суддя Запотічний І.І.,

суддя Сапіга В.П.

секретар судового засідання Луців І.І.

за участю:

представника позивача Довгань В.І.,

представника відповідача Андріїв М.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Аудиторська фірма Транс-Аудит на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 11 грудня 2018 року у справі № 813/3397/13-а (головуючий суддя Крутько О.В., м. Львів, проголошено 12:51:23) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Аудиторська фірма Транс-Аудит до Залізничної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду першої інстанції з адміністративним позовом до Залізничної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0003132320 від 18 грудня 2012 року про визначення суми грошового зобов'язання з ПДВ на суму 81171,17 грн. та штрафної (фінансової) санкції (штрафу) в розмірі 40585,59 грн.

Позов обґрунтовує тим, що висновки акту перевірки позивача ґрунтуються на припущеннях про неспроможність ТзОВ Росаріо здійснювати господарську діяльність. Проте, первинні документи, надані платником податків, невмотивовано не взяті до уваги. Крім того, зазначає, що податковим органом не встановлено розбіжностей між задекларованим товариством податковим кредитом та задекларованим ТзОВ Росаріо податковими зобов'язаннями у відповідному періоді виникнення зобов'язань. Вважає, що позивач не зобов'язаний перевіряти наявність у свого контрагента наміру здійснення господарської діяльності, а також фіктивність створення останнього, оскільки дані питання входять до компетенції інших державних органів. Позивач жодним чином не міг і не повинен був передбачати дотримання чи недотримання своїм контрагентом вимог податкового законодавства.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 11.12.2018 року у справі №813/3397/13-а у задоволенні позову ТзОВ Аудиторська фірма Транс-Аудит - відмовлено повністю.

Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, покликаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким задовольнити позов повністю. У своїй апеляційній скарзі ТзОВ Аудиторська фірма Транс-Аудит покликається на те, що висновки окружного суду щодо фіктивності ТзОВ Росаріо та про те, що документи зазначеного ТзОВ підписані не уповноваженою посадовою особою не відповідають зазначеним критеріям доведення, оскільки судом не дано жодної оцінки постанові від 28.07.2016 року про закриття кримінальної справи №32012000000000001 (попередній №05-8685), що винесена начальником 1-го відділу розслідування кримінальних проваджень Слідчого управління фінансових розслідувань ДПІ у Солом'янському районі ГУ ДФС у м. Києві майором податкової міліції Барановим М.М. та листу ДПІ у Солом'янському районі ГУ ДФС у м. Києві від 18.05.2018р. якими повністю спростовуються докази податкового органу про фіктивність ТзОВ Росаріо .

Окрім того апелянт у своїй скарзі зазначає, що судом першої інстанції безпідставно не взято до уваги доводи позивача і надані на їх підтвердження докази, якими підтверджується реальність господарських операцій позивача з ТзОВ Росаріо , а саме не враховано, що 12.12.2010 року між ТОВ Аудиторська фірма Транс- Аудит (як замовником) та ТзОВ Росаріо (як виконавцем) укладено договір купівлі-продажу бази проведень для автоматизованих систем бухгалтерських проведень (АСБО) №025/1 та договір купівлі-продажу бази тестувань №026/1.

Поряд з цим, не враховано поданої позивачем суду копії Розрахунку коригування сум ПДВ до Податкової декларації з податку на додану вартість за звітний податковий - грудень 2010 року (який прийнято в електронній формі у податковому органі 18.03.2011 року за реєстраційним номером 9001287670), з якого вбачається, що ТОВ Росаріо включено до податкових зобов'язань з ПДВ за грудень 2010 року зобов'язання за податковими накладними, які видані позивачу.

Також, не враховано, що чинне законодавство не ставить умовою дійсності правочинів, а також виникнення податкових зобов'язань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагентів, фактичного знаходження їх за місцем реєстрації, наявності чи відсутності основних фондів у останніх тощо.

Крім того, судом першої інстанції не враховано, що податковим органом не надано доказів на підтвердження недобросовісності позивача, як платника податку на додану вартість, або можливої фіктивності його постачальника, як-от: судових рішень, вироків, не наведено доводів щодо здійснення позивачем операцій за відсутності розумних економічних причин (ділової мети) та наміру одержати економічний ефект тощо.

Заслухавши суддю-доповідача, переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з наступних підстав.

При прийнятті рішення про відмову у задоволенні позову повністю, суд першої інстанції виходив з того, що договір купівлі-продажу, акти приймання-передачі та податкові накладні, які стали підставою для формування податкового кредиту, виписані від імені особи, яка заперечує свою участь у створенні та діяльності контрагента платника податків, зокрема й у підписанні будь-яких первинних документів, не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення відображених у них сум ПДВ до податкового кредиту є безпідставним.

Поряд з цим, суд першої інстанції виходив з того, що актом перевірки встановлено, що ТзОВ Росаріо не має власних або орендованих основних засобів, трудових ресурсів, які суб'єкт господарювання міг би використовувати при здійсненні фінансово - господарської діяльності .

У зв'язку із цим, суд першої інстанції дійшов висновку, що подані позивачем первинні документи бухгалтерського та податкового обліку (договори, податкові та видаткові накладні, акти приймання-передачі, картки рахунку, платіжні доручення та ін.) по контрагенту ТзОВ Росаріо не є достатніми доказами фактичного виконання операцій; спірні господарські операції не підтверджені належними первинними документами, що в сукупності з виявленими контролюючим органом фактами щодо фіктивної діяльності контрагента позивача свідчить про безтоварність господарських операцій, що виключає правомірність їх відображення у податковому обліку цього товариства.

Такі висновки суду першої інстанції колегія суддів апеляційної інстанції вважає невірними та зробленими з неповним з'ясуванням всіх обставин спору, що мають значення для справи, з таких міркувань.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 10.06.2013 року у справі № 813/3397/13-а позов задоволено: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у Франківському районі м. Львова від 18.12.2012 № 0003132320.

Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 15.05.2014 року постанову Львівського окружного адміністративного суду від 10.06.2013 року у справі № 813/3397/13-а - залишено без змін.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 08.11.2017 року у справі № 813/3397/13-а скасовано постанову Львівського окружного адміністративного суду від 10.06.2013 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 15.05.2014 року, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

В Ухвалі Вищий адміністративний суд України зазначає, що суди попередніх інстанцій відхилили надані ДПІ докази щодо фіктивної діяльності ТзОВ Росаріо , покликаючись на те, що вони не відповідають критерію належного доказу. Повідомлені ДПІ фактичні обставини щодо фіктивності операцій з поставки із посиланням на конкретне джерело інформації щодо цих обставин не отримали належної оцінки судами, хоча вони є належними доказами, оскільки стосуються як обставин щодо реальності поставок товарів в операціях позивача з ТзОВ Росаріо , так і юридичної сили первинних документів як доказів господарської операції. Крім того, суд зазначає, що під час нового розгляду справи суду слід взяти до уваги викладене в цій ухвалі, перевірити належним чином доводи сторін щодо фактичної поставки позивачу від ТОВ Росаріо нематеріального активу.

Апеляційним судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 07.12.2012 року ДПІ у Франківському районі м. Львова Львівської області Державної податкової служби проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ Аудиторська фірма Транс - Аудит з питань господарських відносин з ТзОВ Росаріо за грудень 2010 року. За результатами проведеної перевірки складено акт № 2179/22-1/31895956.

Проведеною перевіркою встановлено, що в порушення п. 1.7. ст. 1, п. 7.2., п.п. 7.4.1., п.п. 7.4.5. п. 7.4. ст. 7 Закону України Про податок на додану вартість , ТОВ Аудиторська фірма Транс - Аудит занижено податок на додану вартість за грудень 2010 року у розмірі 81171,17 грн.

В ході проведення перевірки податковим органом, крім іншого, використано акт Бориспільської ОДПІ м. Бориспіль № 650/23-2/37323055 від 30.09.2011 року Про результати проведення документальної невиїзної перевірки ТзОВ Росаріо з питань достовірності показників декларації з податку на додану вартість за період листопад - грудень 2010 року . У вказаному акті зазначено, що за результатами аналізу документів, які є в обліковій справі підприємства, податкової звітності та інформації з зовнішніх джерел не встановлено наявність у ТзОВ Росаріо власних, орендованих, одержаних по договорах лізингу, складських, торгівельних, виробничих та інших приміщень, які суб'єкт господарювання міг би використовувати при здійсненні фінансово - господарської діяльності. Відтак, ТзОВ Росаріо проводило діяльність спрямовану на здійснення операцій пов'язаних з наданням податкової вигоди третіх осіб.

Податковий орган в акті перевірки, також зазначає, що представлені ТОВ Аудиторська фірма Транс-Аудит податкові накладні, акти приймання виконаних робіт не підтверджують факт придбання послуг, не є свідченням реальності господарських операцій та містять недостовірні дані щодо змісту господарських операцій. Викладені обставини у своїй сукупності вказують на те, що господарські операції безпосередньо між ТОВ Аудиторська фірма Транс-Аудит та ТзОВ Росаріо фактично не відбулися. Відтак, господарські операції ТОВ Аудиторська фірма Транс-Аудит із ТзОВ Росаріо не мали реального товарного характеру. Наявність у ТОВ Аудиторська фірма Транс-Аудит документів, які відповідно до Закону України Про податок на додану вартість є необхідними для формування податкового кредиту, а саме: податкові накладні, акти приймання виконаних робіт, видані (складені) ТзОВ Росаріо , на думку податкового органу, не є безумовною підставою для віднесення сум до податкового кредиту, у зв'язку з тим, що відомості, які містяться в таких податкових накладних є недостовірними.

Податковий орган також зазначає, що викладені обставини в акті документальної невиїзної перевірки податкової звітності ТзОВ Росаріо з ПДВ за період листопад - грудень 2010 року та покази свідка ОСОБА_4, який у своїх свідченнях зазначив, що не підписував жодних договорів як посадова особа ТзОВ Росаріо , оскільки не знав про існування такого підприємства та про його діяльність, на території України ніколи не перебував, у своїй сукупності вказують на те, що господарська операція між ТОВ Аудиторська фірма Транс-Аудит та ТзОВ Росаріо фактично не відбулася.

18.12.2012 року ДПІ у Франківському районі м. Львова Львівської області Державної податкової служби прийнято податкове повідомлення - рішення №0003132320, яким згідно п.п.54.3.2. п.54.3. ст.54, п.123.1. ст. 123 Податкового кодексу України, на підставі акта перевірки № 2179/22-1/31895956 від 07.12.2012 року, встановлено порушення п.1.7. ст.1, п.7.2., п.п.7.4.1., п.п.7.4.5. п.7.4. ст.7 Закону України Про податок на додану вартість , у зв'язку з чим позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем - податок на додану вартість, усього 121756,76 грн., в тому числі за основним платежем - 81171,17 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 40585,59 грн.

Судом встановлено, що 12.12.2010 року між ТОВ Аудиторська фірма Транс-Аудит (як замовником) та ТзОВ Росаріо (як виконавцем) укладено договір купівлі-продажу бази проведень для автоматизованих систем бухгалтерських проведень (АСБО) №025/1 та договір купівлі-продажу бази тестувань №026/1.

Згідно договору №025/1, в порядку та на умовах, визначених цим договором, продавець передає покупцеві базу проведень, а покупець в порядку та на умовах, визначених цим договором, зобов'язується прийняти та оплатити її. (п. 1.1. договору).

Згідно договору №026/1, в порядку та на умовах, визначених цим договором, продавець передає покупцеві базу тестувань, а покупець в порядку та на умовах, визначених цим договором, зобов'язується прийняти та оплатити її. (п.1.1 договору).

Оплата за цим договором здійснюється протягом трьох робочих днів з дня підписання сторонами акту приймання - передачі бази проведень. (п. 4.2. договору).

Апелянтом надано суду копії: актів приймання - передачі бази проведень (в об'ємі 55 розділів та 1289 розділів) згідно договорів № 025/1 та № 026/1 від 12.12.2010 року від 28.12.2010 року складених між позивачем та ТзОВ Росаріо ; актів № 122801 та № 122802 від 28.12.2010 року здачі - приймання робіт (виконання послуг) згідно договорів № 025/1 та № 026/1 від 12.12.2010 року від 28.12.2010 року складених між позивачем та ТзОВ Росаріо ; податкових накладних № 122801 та № 122802 від 28.12.2010 року виданих у позивачу його контрагентом ТзОВ Росаріо , із зазначенням номенклатури товару продавця, в тому числі ПДВ сплаченого в ціні товару; картків рахунку: 631: Контрагенти - ТзОВ Росаріо (замовлення по ПН № 0000264 та № 0000265) за період 28.12.2010 року по 31.03.2011 року; свідоцтва про державну реєстрацію, відомостей про перебування ТзОВ Росарію у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, довідки Бориспільської ОДПІ про взяття на облік ТзОВ Росарію , Свідоцтва про реєстрацію ТзОВ Росарію платником ПДВ від 10.12.2010 року та Статуту ТзОВ Росаріо ; договорів № ПР/НФ-1158/НЮ від 10.02.2011 року, № ПР/НФ-1159/НЮ від 10.02.2011 року, № Л/НФ - 11300/НЮ від 14.02.2011 року, № Л/НФ - 11299/НЮ від 14.02.2011 року, № Д/НФ-113993/НЮ від 30.12.2011 року, № Д/НФ-11124/НЮ від 31.01.2011 року, № Д/НФ-11125/НЮ від 31.01.2011 року, № П/НА - 12781/НЮ від 10.01.2012 року, № П/НФ - 11684/НЮ від 17.01.2011 року, № П/НФ-11685/НЮ від 17.01.2011 року, № ПЗ/ІОЦ-121540/НЮ від 09.07.2012 року, № НЗ/ІОЦ - 121539/НЮ від 09.07.2012 року, укладених між ДП Придніпровська залізниця , ДТГО Львівська залізниця , ДП Донецька залізниця , СТГО Південна залізниця , ДТГО Південно - Західна залізниця (як замовниками) та позивачем (як виконавцем) на встановлення, поновлення автоматизованого інформаційно - аналітичного бюлетеня Фінансово-правовий огляд. Версія 2 та автоматизованого інформаційно - аналітичного бюлетеня Фінансово-правовий огляд. Версія 3 ; договорів № ПР/НФ-1160/НЮ від 10.02.2011 року, № Л/НФ-1131/НЮ від 14.02.2011 року, № Д/НФ-113994/НЮ від 30.12.2011 року, № Д/НФ-11126/НЮ від 31.01.2011 року, № П/НА-12782/НЮ від 10.01.2012 року, № П/НЮ-11686/НЮ від 17.01.2011 року, № ПЗ/ІОЦ-121541/НЮ від 09.07.2012 року, НГ - 12 - 644/НЮ від 16.07.2012 року, укладених між ДП Придніпровська залізниця , ДТГО Львівська залізниця , ДП Донецька залізниця , СТГО Південна залізниця , ДТГО Південно - Західна (як замовниками) та позивачем (як виконавцем) на встановлення, поновлення та обслуговування комп'ютерної програми з тестування працівників Профі - тест ; додаткової угоди № Л/НФ-11299/НЮ-ДУ-1 від 30.12.2011 року до договору про поновлення автоматизованого інформаційно - аналітичного бюлетеня Фінансово - правовий огляд. Версія 2 № Л/НФ-11299/НЮ від 14.02.2011 року; додаткової угоди № 1 від 16.07.2012 року до договору про поновлення автоматизованого інформаційно - аналітичного бюлетеня Фінансово - правовий огляд № ОД/НФ-10-648-НЮ від 28.05.2010 року; бази бухгалтерських проведень ТзОВ Росаріо із зазначенням змісту господарської операції; бази тестувань із зазначенням змісту запитання, варіантів відповіді та пояснення відповіді.

Крім того, позивачем на підтвердження здійснення господарських операцій та правомірності включення до складу податкового кредиту з податку на додану вартість подано суду копії: податкових накладних, актів здачі-приймання робіт (надання послуг), відомостей по рахунку 631 за 2010 рік щодо контрагента позивача - ТОВ Росаріо , базою бухгалтерських проведень по ТзОВ Росаріо що підтверджують рух товарно-матеріальних цінностей.

Разом з тим встановлено, що договір купівлі-продажу №025/1 та № 026/1 від 12.12.2010, акти приймання-передачі б/номера та № 122801 від 28.12.2010 року, податкові накладні від 28.12.2010 № 122802 та 122801 підписані від імені ТзОВ Росаріо ОСОБА_4 (засновник та керівник ТОВ Росаріо ).

Згідно протоколу допиту свідка ОСОБА_4 від 29.12.2011, складений слідчим відділу № 1 СУ УМВС Росії капітаном юстиції Фроловим Д.В., гр. ОСОБА_4 заперечив своє відношення до створення та діяльності ТОВ Росаріо , вказавши, що ніколи не був на території України, а з 11.10.2011 перебуває у місцях позбавлення волі.

Вказане також підтверджується повідомлення Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України на запит ДПС України від 19.12.2011 № 4539/5\07-6016 про відсутність у базі даних інформації щодо перетину державного кордону громадянином РФ ОСОБА_4

Спірні правовідносини регулюються Конституцією України, Законом України Про податок на додану вартість № 168/97-ВР від 03.04.1997 року із змінами і доповненнями (в редакції, чинній на виникнення спірних правовідносин), Законом України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні № 996-ХІУ від 16.07.1999 року із змінами і доповненнями, Податковим кодексом України, Кодексом адміністративного судочинства України.

Підпунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України (ПК) встановлено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, зокрема, на підставі первинних документів.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту (абзац другий вищевказаної правової норми).

Згідно з п. 1.3. ст. 1 Закону України Про податок на додану вартість , платник податку - особа, яка згідно з цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка імпортує товари на митну територію України.

Відповідно до п. 1.7. ст. 1 цього ж Закону податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Пунктом 7.2. статті 7 цього ж Закону передбачено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: а) порядковий номер податкової накладної; б) дату виписування податкової накладної; в) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ж) ціну поставки без врахування податку; з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). Платники податку повинні зберігати податкові накладні протягом строку, передбаченого законодавством для зобов'язань із сплати податків.

Згідно з п.п. 7.4.1. п. 7.4. ст. 7 цього ж Закону податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з п.п. 7.4.5. п. 7.4. ст. 7 цього ж Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Відповідно до статті 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) первинний документ - це документ, який містить відомості про операцію та підтверджує її здійснення.

Аналіз цієї норми дає підстави вважати, що первинний документ згідно з цим визначенням містить дві обов'язкові ознаки: він має містити відомості про господарську операцію і підтверджувати її реальне (фактичне) здійснення.

Згідно із частинами першою та другою статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій, Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Закон України Про податок на додану вартість (в редакції, чинній на виникнення спірних правовідносин) не ставить в залежність отримання бюджетного відшкодування платником податків від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентами податку до бюджету. Якщо контрагенти позивача не виконали свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо контрагентів позивача. Відповідачем невиконання вказаного обов'язку контрагентом позивач жодними належними та допустимими доказами не підтверджено.

Припущення податкового органу, зазначені в акті перевірки позивача, не є підставою для позбавлення позивача, як добросовісного платника податку, права на віднесення сплачених ним у ціні товару та послуг відповідних сум податку на додану вартість до податкового кредиту. Позивач виконав усі передбачені законом обов'язки щодо цього та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту та понесених витрат. Саме на податковий орган покладений обов'язок контролю за сплатою податкових зобов'язань із врахуванням конституційного принципу щодо індивідуальності зобов'язань сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом, а відтак вказані податковим органом заперечення не можуть бути причиною позбавлення позивача на віднесення сплачених ним у ціні товару (послуг) відповідних сум податку на додану вартість до податкового кредиту та віднесення понесених витрат до валових.

Обставини щодо фактичності здійснення господарських операцій з придбання у контрагента позивача товарів (послуг), на які платник податку посилається як на підставу виникнення у нього права на включення нарахованого (сплаченого) податку на додану вартість до податкового кредиту відповідачем не спростовано.

Надані позивачем докази давали суду достатні підстави для висновку про сплату позивачем сум податку на додану вартість у ціні придбаних товарів (робіт, послуг) контрагенту, який мав статус платника податку на додану вартість.

Таким чином, мету та реальність здійснення позивачем господарських операцій, на які платник податку (позивач) посилається, як на підставу виникнення у нього права на включення нарахованого ПДВ до податкового кредиту, відповідачем беззаперечними доказами спростовані не були.

З наведених законодавчих положень випливає, що умовами реалізації права платника на податковий кредит є фактичне придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в оподатковуваних операціях у межах власної господарської діяльності платника податку та наявність первинних документів (зокрема, податкових накладних), оформлених у відповідності з вимогами чинного законодавства, на підтвердження факту понесення витрат на їх придбання.

Доводи податкового органу про отримання платником необґрунтованої податкової вигоди мають ґрунтуватись на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають право платника, зокрема, на формування валових витрат та податкового кредиту.

Проте, існування відповідних обставин у даній справі податковим органом не доведено.

Щодо висновків суду першої інстанції про фіктивність ТзОВ Росаріо , і як наслідок, відсутність реально вчинених господарських операцій між позивачем та ТзОВ Росаріо , та про те, що документи зазначеного ТзОВ підписані не уповноваженою посадовою особою суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

У пункті 53 рішення Європейського суду з прав людини по справі Федорченко та Лозенко проти України Суд зазначив, що суди повинні при оцінці доказів керуватися критерієм доведення поза розумним сумнівом .

Судом першої інстанції не надано жодної оцінки постанові від 28.07.2016 р. про закриття кримінальної справи №32012000000000001 (попередній №05-8685), що винесена начальником 1-го відділу розслідування кримінальних проваджень Слідчого управління фінансових розслідувань ДПІ у Солом'янському районі ГУ ДФС у м. Києві майором податкової міліції Барановим М.М. та листу ДПІ у Солом'янському районі ГУ ДФС у м.Києві від 18.05.2018р.

У даній постанові зазначено, що: у ході досудового розслідування вказаного кримінального правопорушення, відповідно до вимог ст. 9 КПК України, з метою всебічного, повного і неупередженого дослідження всіх обставин кримінального провадження та встановлення істини у кримінальному провадженні, проведено комплекс слідчих дій і оперативних заходів з метою відпрацювання безтоварності операцій, проведених службовими особами ... ТзОВ Росаріо , проте доказів, які б свідчили про вчинення вказаними службовими особами кримінального правопорушення, передбаченого ст. 212 КК України під час досудового розслідування не здобуто (стор. 7 постанови); проведеним розслідуванням., слідчим шляхом відпрацьовувалась фіктивність вищевказаних підприємств ТзОВ Росаріо , витребовувались реєстраційні та звітні документи, документи щодо відкриття банківських рахунків та руху коштів по них, проводились почеркознавчі експертизи та допити осіб, які значились керівниками вказаних підприємств ТзОВ Росаріо , однак доказів щодо створення вищевказаних підприємств з метою прикриття незаконної діяльності не здобуто . При цьому, можливість отримання таких доказів вичерпана. (стор. 8 постанови); відповідно до матеріалів кримінального провадження встановлено, що під час досудового розслідування достатніх доказів для складання обвинувального акту щодо засновників та службових осіб вказаних вище підприємств ТзОВ Росаріо за ст. 205 КК України не здобуто .

Відтак, висновки суду першої інстанції щодо фіктивності ТзОВ Росаріо , а також про те, що відповідні документи від ТзОВ Росаріо підписані не уповноваженою особою є помилковими та суперечать обставинам справи.

Окрім того, використання судом першої інстанції показів ОСОБА_4, що зафіксовані у протоколі допиту свідка від 29.12.2011 року є неприпустиме, так як процесуальним законом не передбачено можливості використання в якості доказів в адміністративній справі показів свідка, що отримані в кримінальній справі та суперечить ч.1 ст.90 КАС України, оскільки використовуючи такі покази суд першої інстанції порушує принцип безпосереднього дослідження доказів.

Відповідно до ст. 95 КПК України покази свідка є одним із видів доказів в кримінальному процесі, а відповідно до ст.ст. 103-104 КПК України - протокол допиту є формою фіксації процесуальної дії з допиту свідка, а не джерелом доказів.

Вимоги щодо оцінки доказів здобутих в кримінальній справі визначені ст. 94 КПК України: Слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюють кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення.

Адміністративний суд не є, відповідно до ст.94 КПК України, суб'єктом оцінки доказів кримінальної справи, тим більше позбавлений права і можливості проводити оцінку таких доказів в адміністративній справі.

Відповідно до п.6 ст. 110 КПК України, постанова слідчого, прокурора, прийнята в межах компетенції згідно із законом, є обов'язковою для виконання фізичними та юридичними особами, прав, свобод чи інтересів яких вона стосується.

Постанова про закриття кримінальної справи від 28.07.2016р. стосується прав та інтересів податкового органу, а тому відповідно до ст. 110 КПК України є обов'язковою для відповідача.

Колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що чинне законодавство не ставить умовою дійсності правочинів, а також виникнення податкових зобов'язань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагентів, фактичного знаходження їх за місцем реєстрації, наявності чи відсутності основних фондів у останніх тощо.

Позивач не може нести відповідальність за невиконання його контрагентами своїх податкових зобов'язань, адже поняття добросовісний платник, яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов'язку з контролю за дотриманням його контрагентами правил оподаткування, а сам платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентом податкових зобов'язань.

Податковим органом не надано доказів на підтвердження недобросовісності позивача як платника податку на додану вартість або можливої фіктивності його постачальника, як-от: судових рішень, вироків, не наведено доводів щодо здійснення позивачем операцій за відсутності розумних економічних причин (ділової мети) та наміру одержати економічний ефект тощо.

Вказана правова позиція узгоджується з висновком Верховного Суду викладеного в постанові від 18 грудня 2018 року у справі №810/4483/16.

У рішеннях Європейського суду з прав людини у справах Компанія Вестберґа таксі Актіеболаґ та Вуліч проти Швеції , суд звертав увагу на необхідність покладення обов'язку доказування на податковий орган, що цілком відповідає положенням статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України.

Згідно з частиною другою статті 61 Конституції України юридична відповідальність має індивідуальний характер.

Відповідно до підпункту 4.1.3 пункту 4 Податкового кодексу України, податкове законодавство України ґрунтується, зокрема, на принципі невідворотності настання визначеної законом відповідальності у разі порушення податкового законодавства.

Чинне законодавство України покладає відповідальність на особу, яка вчинила порушення певних норм податкового законодавства, і не містить норм, які можуть бути підставою для притягнення до відповідальності іншого суб'єкта господарювання.

З огляду на зазначене, колегія суддів дійшла висновку, що при ухваленні оскаржуваного судового рішення, суд першої інстанції неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи, допустив неправильне тлумачення норм матеріального права та порушення норм процесуального права, що призвело до безпідставної відмови у задоволенні позову, а тому апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю Аудиторська фірма Транс-Аудит підлягає задоволенню.

В розумінні ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним, обґрунтованим та відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Відповідно до пунктів 1 та 4 частини першої статті 317 КАС підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Керуючись ст. ст. 242, 243, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Аудиторська фірма Транс-Аудит задовольнити.

Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 11 грудня 2018 року у справі № 813/3397/13-а скасувати та прийняти нову постанову, якою позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0003132320 від 18 грудня 2012 року.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття, та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня проголошення.

У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя О. І. Довга судді І. І. Запотічний В. П. Сапіга Повне судове рішення складено 10 квітня 2019 року.