Постанова

від 09.04.2019 по справі 825/3855/14

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

09 квітня 2019 року

м. Київ

справа №825/3855/14

касаційне провадження №К/9901/19865/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Шипуліної Т.М.,

суддів: Бившевої Л.І., Хохуляка В.В.

розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Чернігові Головного управління ДФС у Чернігівській області на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 01.03.2016 (суддя Лобан Д.В.) та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 19.04.2016 (головуючий суддя - Василенко Я.М., судді: Кузьменко В.В., Шурко О.І.) у справі № 825/3855/14 за позовом Публічного акціонерного товариства виробничо-торгової фірми Сіверянка до Державної податкової інспекції у м. Чернігові Головного управління ДФС у Чернігівській області та Головного управління ДФС у Чернігівській області про скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В:

Публічне акціонерне товариство виробничо-торгова фірма Сіверянка звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Чернігові Головного управління ДФС у Чернігівській області та Головного управління ДФС у Чернігівській області, в якому, з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог, просило скасувати податкові повідомлення-рішення від 10.09.2014 № 0002742200, від 10.09.2014 № 0002752200, від 10.09.2014 № 0002762200.

Справа розглядалась судами неодноразово. За наслідками останнього її розгляду Чернігівський окружний адміністративний суд постановою від 01.03.2016 адміністративний позов задовольнив частково. Скасував податкове повідомлення-рішення від 10.09.2014 № 0002762200. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовив.

Київський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 19.04.2016 залишив постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 01.03.2016 без змін.

Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій, Державна податкова інспекція у м. Чернігові Головного управління ДФС у Чернігівській області оскаржила їх у касаційному порядку.

В касаційній скарзі відповідач-1 просить скасувати постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 01.03.2016 в частині задоволення позовних вимог, ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 19.04.2016 та прийняти нове рішення, яким повністю відмовити в задоволенні адміністративного позову.

В обґрунтування своїх вимог Державна податкова інспекція у м. Чернігові Головного управління ДФС у Чернігівській області посилається на порушення судами норм матеріального права, а саме: підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134, пункту 138.1 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Також наголошує, що відповідно до пункту 50.2 статті 50 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) платник податків не має права подавати уточнюючі розрахунки до поданих ним раніше податкових декларацій під час проведення документальних планових та позапланових перевірок.

Крім того, Державною податковою інспекцією у м. Чернігові Головного управління ДФС у Чернігівській області заявлено клопотання про заміну відповідача-1 у справі - Державної податкової інспекції у м. Чернігові Головного управління ДФС у Чернігівській області на Чернігівську об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління ДФС у Чернігівській області у зв'язку з реорганізацією, яке згідно із статтею 52 Кодексу адміністративного судочинства України підлягає задоволенню.

Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем-1 проведено документальну планову виїзну перевірку Публічного акціонерного товариства виробничо-торгової фірми Сіверянка з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2012 по 31.12.2013, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2012 по 31.12.2013, результати якої оформлено актом від 13.06.2014 № 1459/22/00310143.

За її наслідками Державна податкова інспекція у м. Чернігові Головного управління ДФС у Чернігівській області дійшла висновку про порушення позивачем вимог підпункту 138.1.1 пункту 138.1, пункту 138.2 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) з огляду на завищення в четвертому кварталі 2012 року витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування податком на прибуток, на 4391518,00 грн.

Зокрема, з'ясовано, що розглядувані витрати помилково не включено Публічним акціонерним товариством виробничо-торговою фірмою Сіверянка до витрат підприємства за третій квартал 2012 року, у зв'язку з чим позивачем подано уточнюючий розрахунок, яким витрати за цей період збільшено на 4391518,00 грн. Однак, оскільки на час подання вказаного розрахунку розпочато планову виїзну перевірку Публічного акціонерного товариства виробничо-торгової фірми Сіверянка за період з 01.07.2011 по 30.09.2012, уточнюючий розрахунок останнім відкликано. В подальшому витрати в розмірі 4391518,00 грн., які фактично понесено в третьому кварталі 2012 року, включено позивачем до податкової декларації з податку на прибуток за четвертий квартал 2012 року.

На підставі зазначеного акта перевірки та за наслідками адміністративного оскарження контролюючим органом, зокрема, прийнято податкове повідомлення-рішення від 10.09.2014 № 0002762200, згідно з яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 921589,00 грн. за основним платежем та 460795,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Згідно з пунктом 50.1 статті 50 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.

Платник податків має право не подавати такий розрахунок, якщо відповідні уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявлені.

Відповідно до пункту 50.2 статті 50 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) платник податків під час проведення документальних планових та позапланових перевірок не має права подавати уточнюючі розрахунки до поданих ним раніше податкових декларацій за будь-який звітний (податковий) період з відповідного податку і збору, який перевіряється контролюючим органом.

Встановлене наведеною нормою податкового законодавства обмеження стосується виключно подання уточнюючого розрахунку та виключно в період здійснення контрольного заходу.

У справі, що розглядається, судами з'ясовано, що Публічним акціонерним товариством виробничо-торговою фірмою Сіверянка виправлено помилку шляхом включення уточнених показників до податкової декларації за наступний податковий період, а не шляхом подання уточнюючого розрахунку. Крім того, податкову декларацію з податку на прибуток за четвертий квартал 2012 року позивачем подано після закінчення планової виїзної перевірки та складення акта від 17.01.2013 № 111/22/00310143, а саме - 05.02.2013.

Судами попередніх інстанцій при цьому встановлено, що акт перевірки від 13.06.2014 № 1459/22/00310143 не містить зауважень до первинних документів, на підставі яких позивачем сформовано витрати в розмірі 4391518,00 грн., а єдиною підставою для їх виключення зі складу податкового обліку Публічного акціонерного товариства виробничо-торгової фірми Сіверянка відповідачем-1 визначено факт перевірки податкового періоду, за який виправлено (уточнено) помилки (показники).

Можливість уточнення показників податкової звітності за періоди, які вже перевірено контролюючим органом, передбачена пунктом 50.3 статті 50 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), згідно з яким у разі якщо платник податків подає уточнюючий розрахунок до податкової декларації, поданої за період, що перевірявся, або не подає уточнюючий розрахунок протягом 20 робочих днів після дати складення довідки про проведення електронної перевірки, якою встановлено порушення податкового законодавства, відповідний контролюючий орган має право на проведення позапланової перевірки платника податків за відповідний період.

Тобто виправлення (уточнення) платником податку помилок (показників) декларації за вже перевірений період шляхом їх включення до податкової декларації за наступний податковий період не свідчить про неправомірність їх формування таким платником, а є лише підставою для проведення органом доходів і зборів позапланової перевірки платника податку.

Таким чином, суд може лише перевірити відповідність прийняття суб'єктом владних повноважень акта індивідуальної дії за критеріями, передбаченими частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на час вирішення спору в судах попередніх інстанцій), однак не може втручатись у його дискрецію (вільний розсуд) і перебирати на себе повноваження такого суб'єкта, зокрема, щодо перевірки законності (правильності) формування платником податку на прибуток витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування.

З огляду на викладене та враховуючи, що за правилами частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, а суди попередніх інстанцій не допустили порушення норм процесуального права, які б могли вплинути на встановлення дійсних обставин справи, та правильно застосували норми матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги відповідача-1 без задоволення, а оскаржених судових рішень - без змін.

У частині відмови в задоволенні позовних вимог рішення судів першої та апеляційної інстанцій особами, які беруть участь у справі, не оскаржуються, а тому відсутні підстави для надання правового аналізу відповідним висновкам судів у рамках даного касаційного провадження.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України,

П О С Т А Н О В И В:

Замінити відповідача-1 у справі - Державну податкову інспекцію у м. Чернігові Головного управління ДФС у Чернігівській області її правонаступником - Чернігівською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Чернігівській області.

Касаційну скаргу Чернігівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Чернігівській області залишити без задоволення.

Постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 01.03.2016 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 19.04.2016 у справі № 825/3855/14 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Судді Верховного Суду: Т.М. Шипуліна

Л.І. Бившева

В.В. Хохуляк