Рішення

від 03.04.2019 по справі 375/557/19

РОКИТНЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 375/557/19

Провадження № 2/375/340/19

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.04.2019 Рокитнянський районний суд Київської області у складі:

головуючого судді - Литвина О.В.,

при секретарі - Юрченко Л.В.,

розглянувши у підготовчому судовому засіданні у приміщенні суду в смт.Рокитне цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Запрудянської сільської Рокитнянського району Київської області

про визнання права власності на земельну ділянку у порядку спадкування,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду із зазначеним позовом, в якому посилаються на те, що 13.09.2017 року померла його мати ОСОБА_2, яка за свого життя заповіт не складала. Він прийняв спадщину після смерті матері і що підтверджується заявою про прийняття спадщини поданої до Рокитнянської районної державної нотаріальної контори Київської області 24 лютого 2018 року за № 195.

Зазначає, що на імя померлої зареєстровано право власності на земельну ділянку площею 3,5700 га - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер: НОМЕР_2, яка розташована на території Запрудянської сільської ради Рокитнянського району Київської області і що підтверджується Державним актом на право приватної власності на землю, виданого Запрудянською сільською радою Рокитнянського району Київської області 28 березня 2001 року на підставі рішення виконкому Запрудянської сільської ради Рокитнянського району Київської області від 19 березня 2001 року за №33. Разом з тим, вищевказаний державний акт на право приватної власності на землю втрачено.

За таких обставин Рокитнянською районною державною нотаріальною конторою Київської області йому відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на вказану земельну ділянку та рекомендовано захистити своє право у судовому порядку.

Просить суд визнати за ним право власності на земельну ділянку у порядку спадкування за законом, розташовану на території Запрудянської сільської ради Рокитнянського району Київської області, площею 3,5700 га - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер: НОМЕР_2.

Позивач, будучи належним чином повідомленим, у підготовче судове засідання не з'явився, натомість, скориставшись своїм правом, передбаченим ч.3 ст. 211 ЦПК України, надіслав до суду письмову заяву, якою позов підтримав та просив розглянути спір за його відсутності.

Відповідач в особі Запудянської сільської ради Рокитнянського району Київськогої області, будучи належним чином повідомленим, свого представника у підготовче судове засідання не направив, натомість надіслав до суду письмову заяву, якою позов визнає та просить справу розглянути у відсутності його представника.

За викладеного, суд ухвалює провести підготовче судове засідання у відсутності сторін спору, що узгоджується із положеннями ч.3 ст. 211, ст. 223 ЦПК України та за вимогами частини ст. 247 цього України не здійснювати фіксування судового засідання технічними засобами.

Відповідно до ч. 3, 4 ст. 200 ЦПК України за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем. Ухвалення в підготовчому засіданні судового рішення у разі відмови від позову, визнання позову, укладення мирової угоди проводиться в порядку, встановленому статтями 206, 207 цього Кодексу.

Згідно з ч. 4 ст. 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Відповідно до ст.. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Аналогічні положення містяться у ст.. 19 ЦК України, за якими суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

За вимогами ст.. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до пункту першого статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.

Відповідно до положень статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до статті 81 зазначеного вище Кодексу кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 82 цього Кодексу, в тім, що обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обгрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання.

Обставини спору сторонами визнаються, а тому доказуванню у відповідності до положень ч. 1ст. 82 ЦПК України не підлягають.

Під час розгляду цієї цивільної справи судом були створені всі умови для реалізації прав та виконання обов язків учасниками судового розгляду, у тому числі й в частині подання ними доказів та заяви клопотань.

З огляду на вищенаведене, суд розглядає справу на підставі тих доказів, які є у матеріалах справи і вважає, що їх достатньо для розгляду спору по суті.

Судом встановлено, що правовідносини, які виникли між сторонами спору регулюються ст.ст. 392, 1216, 1217, 1218, 1220, 1222, 1225, 1268, 1269 ЦК України.

Відповідно до ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Згідно ст.. 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або законом.

Згідно ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до ст. 1220 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою.

Відповідно до ст.. 1225 ЦК України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення.

Відповідно до ст.. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Відповідно до ст. 392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Відповідно до п. 4.18. Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 року від 22.02.2012 року №296/5, видача свідоцтва про право на спадщину на майно, яке підлягає реєстрації, провадиться нотаріусом після подання правовстановлюючих документів про належність цього майна спадкодавцеві. За відсутності у спадкоємця необхідних для видачі свідоцтва про право на спадщину документів нотаріус роз'яснює йому процедуру вирішення зазначеного питання в судовому порядку.

Як вбачається із отриманих у справі доказів, на померлу спадкодавицю за її життя було видано на підставі рішення виконкому Запрудянської сільської ради народних депутатів від 19.03.2001 №33 Державний акт на право приватної власності на землю, обєктом якого є земельна ділянка площею 3,5700 га - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер: НОМЕР_2, яка розташована на території Запрудянської сільської ради Рокитнянського району Київської області.

Вказаний державний акт втрачено і що унеможливлює оформлення позивачем спадщини на вказане спадкове майно у нотаріальному порядку.

Таким чином, вбачається порушення прав позивача щодо цього нерухомого спадкового майна, яке підлягає судовому захисту.

Оскільки підстави набуття права власності спадкодавцем на спадкове майно (земельну ділянку) у суду сумнівів не викликають, з огляду на положення ст.1218 ЦК України (що до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті) та ст. 67 ЗУ Про нотаріат (свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою всіх спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, встановленому цивільним законодавством), зважаючи, що нотаріус на переконання суду законно відмовила позивачу у видачі свідоцтва про право на спадщину (через відсутність правовстановлюючого документа), суд приходить до висновку, що вимоги позову обґрунтовані, визнання відповідачем позову судом приймається, так як не суперечить закону, не порушує права та свободи чи інтереси інших осіб, а тому позов підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись п. 4.18. Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 року № 296/5, ст.ст. 392, 1216, 1217, 1218, 1220, 1222, 1225, 1268, 1269 ЦК України, ст.ст. 12, 13, 76-81, 89, 133, 141, 200, 206-207, 211, 263-265, 273 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП: НОМЕР_1, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1) у порядку спадкування за законом право власності на земельну ділянку площею 3,5700 га, з цільовим призначенням - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер: НОМЕР_2, розташовану на території Запрудянської сільської ради Рокитнянського району Київської області.

Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О.В. Литвин

Рішення набрало законної сили "_____"