Рішення

від 05.02.2019 по справі 759/13686/18

СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ун. № 759/13686/18

пр. № 2-о/759/99/19

05 лютого 2019 року м. Київ

Святошинський районний суд міста Києва

під головуванням судді Сенька М.Ф.,

при секретарі Фещук Т.С.,

за участю заявника ОСОБА_1, представника заявника ОСОБА_2, представника заінтересованої особи ОСОБА_3, розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду цивільну справу за заявою ОСОБА_1 про встановлення факту, що має юридичне значення, заінтересована особа - Святошинський районний відділ управління державної міграційної служби України в м. Києві,

встановив:

ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою, за якою просив встановити факт постійного проживання на території України на момент проголошення незалежності 24 серпня 1991 року й на момент набрання чинності Закону України Про громадянство України - 13 листопада 1991 року.

Встановлення даного факту заявнику необхідно для набуття громадянства України.

Провадження за заявою відкрите відповідно до ухвали судді від 10.09.2018 року.

Заявник та його представник у судовому засіданні заявлені вимоги підтримали, пославшись на надані докази, надали пояснення, що зводяться до викладених у заяві обставин.

Представник зацікавленої особи просила в задоволенні заяви відмовити, і пояснила, що жоден з наданих заявником документів не може бути безумовним та беззаперечним доказом для підтвердження запитуваного факту.

Судом встановлено, що заявник ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_2 в м. Мінськ.

З довідки про реєстрацію місця проживання особи № 1196/50 від 14.12.2018 року вбачається, що заявник ОСОБА_1 з 13.11.1979 р. по 09.06.1990р. проживав за адресою: АДРЕСА_3.

Згідно довідки № 576 від 11.12.2018 року, виданої Солом'янською районною в м. Києві державною адміністрацією спеціалізованою школою І - ІІІ ступеня № 71, ОСОБА_1 навчався у спеціалізованій школі № 71 Солом'янського району м. Києва з 1981 року, звідки був відрахований 26.03.1987 року у зв'язку з переїздом до міста Мінськ на постійне проживання.

Відповідно до довідки Державної міграційної служби України ГУ в м. Києві Шевченківського районного відділу в місті Києві № 11/К-136-18 від 12.12.2018р., ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2, 06.01.1990 року було видано паспорт зразка СРСР серії НОМЕР_1 Радянським РВ ВС м. Києва.

26.12.2017р. ОСОБА_1 отримав паспорт громадянина Республіка Беларусь.

Відповідно тимчасової посвідки на проживання серія НОМЕР_2, та довідки про реєстрацію місця проживання особи № 2467424 від 18.01.2019р., ОСОБА_1 з 24.03.2011р. по сьогоднішній день постійно проживає на території України за адресою: АДРЕСА_1

Відповідно довідки № 99 від 01.02.2019р. ОСОБА_1 з 01.04.2011 року працює на посаді механіка складної кінотехніки в ТОВ ФІЛЬМОТЕХНІК , (ЄДРПОУ 21464790).

Разом з тим, заявник пояснив, що набув громадянство Республіки Беларусь формально, після здобуття освіти та одруження постійно проживав з матір"ю та дружиною в м. Києві.

Дані пояснення знаходять своє підтвердження таким.

Так, мати заявника ОСОБА_5 за паспортними даними, є громадянкою України, зареєстрована в м. Києві з 24.07.1990 року. На підставі ордера Виконкому Київської міської ради народних депутатів від 28.07.1990 року ОСОБА_5, разом з чоловіком та дітьми, в тому числі з ОСОБА_1 вселилась, в кооперативну квартиру АДРЕСА_2.

Дружина заявника, ОСОБА_6 померла ІНФОРМАЦІЯ_5 в м. Києві, що підтверджується свідоцтвом про смерть.

Заявник подав зобов"язання про принення громадянства Республіки Беларусь.

У відповідності до п.5 ч. 2 ст.234 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Відповідно до ч 2 ст. 256 ЦПК України у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Листом Верховного суду України від 01.01.2012 року Про судову практику розгляду справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення роз'яснено, що у порядку ч. 2ст. 256 ЦПК суди встановлюють факти, що породжують право особи на набуття громадянства України, зокрема постійного проживання на території України. Для встановлення факту належності до громадянства України відповідно до положень ст. 256 ЦПК та залежно від підстав цього встановлення предметом розгляду в суді можуть бути зокрема, заяви про встановлення таких фактів: постійного проживання на території України станом на 24 серпня 1991 р.

Належність та набуття громадянства України встановлюється на підставі Закону України Про громадянство України і може пов'язуватися із фактом постійного проживання на території України в певний час.

Відповідно до ч. 1ст. 3 Закону України Про громадянство України громадянами України є усі громадяни колишнього СРСР, які на момент проголошення незалежності України (24 серпня 1991 року) постійно проживали на території України. Про належність до громадянства України таких осіб може свідчити наявність у паспортах громадянина колишнього СРСР відмітки про прописку, що підтверджує факт їхнього постійного проживання на території України за станом на 24.08.1991 року чи 13.11.1991 р.

Відповідно до ч. 1 ст. 8 ЗУ Про громадянство Особа, яка сама чи хоча б один з її батьків, дід чи баба, рідні (повнорідні та неповнорідні) брат чи сестра, син чи дочка, онук чи онука народилися або постійно проживали до 24 серпня 1991 року на території, яка стала територією України відповідно до Закону України "Про правонаступництво України" , або яка сама чи хоча б один з її батьків, дід чи баба, рідні (повнорідні та неповнорідні) брат чи сестра народилися або постійно проживали на інших територіях, що входили на момент їх народження або під час їх постійного проживання до складу Української Народної Республіки, Західноукраїнської Народної Республіки, Української Держави, Української Соціалістичної Радянської Республіки, Закарпатської України, Української Радянської Соціалістичної Республіки (УРСР), і є особою без громадянства або іноземцем, який подав зобов'язання припинити іноземне громадянство, та подала заяву про набуття громадянства України, а також її неповнолітні діти реєструються громадянами України.

У пункті 44 Порядку провадження за заявами і поданнями з питань громадянства України та виконання прийнятих рішень, затвердженого Указом Президента України від 27 березня 2001 року №215, встановлено, що у разі відсутності документів, що підтверджують факт постійного проживання особи до 24 серпня 1991 року на території, яка стала територією України, для оформлення набуття громадянства України подається відповідне рішення суду.

За таких доказів та вимог закону, суд приходить до переконання, про доведеність факту постійного проживання ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, на території України станом на 24 серпня 1991 року й на момент набрання чинності Закону України Про громадянство України - 13 листопада 1991 року.

При цьому, суд відхиляє доводи зацікавленої особи про необгрунтованість вимог заяви, як такі, що засновані на оцінці кожного доказу окремо, а не в їх сукупності, що суперечить принипам цивільного судочинства.

Отже заява підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 258, 259, 263-265, 315, 319 ЦПК України, суд

ухвалив:

Заяву ОСОБА_1 про встановлення факту, що має юридичне значення задовольнити.

Встановити факт, що ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, постійно проживав на території України до 24.08.1991 року.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення.

Головуючий М.Ф. Сенько