Постанова

від 04.04.2019 по справі 2-1810/11

ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 2-1810/11 Головуючий у 1 інстанції: Філюк Т. М. Провадження № 22-ц/802/356/19 Категорія: 61 Доповідач: Шевчук Л. Я.

ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 квітня 2019 року місто Луцьк

Волинський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - судді Шевчук Л.Я.,

суддів - Данилюк В.А., Грушицького А.І.,

секретар с/з - Вергун Т.С.,

з участю:

заявника - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу за заявою ОСОБА_2 про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, у цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства ВТБ Банк до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором, за апеляційною скаргою представника стягувача Акціонерного товариства ВТБ Банк - Безеги Христини Василівни на ухвалу Луцького міськрайонного суду Волинської області від 17 січня 2019 року,

В С Т А Н О В И В :

У листопаді 2018 року боржник ОСОБА_2 звернувся в суд із заявою про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню у цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства ВТБ Банк до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Заява мотивована тим, що рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 16 серпня 2011 року у даній справі постановлено стягнути солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в користь ПАТ ВТБ Банк заборгованість за кредитним договором № 20.00.001258 від 25 грудня 2007 року в розмірі 72 135,02 доларів США, що еквівалентно 574 916,11 грн. та 889,82 грн. Стягнуто з ОСОБА_2 та ОСОБА_4 в користь ПАТ ВТБ Банк заборгованість за кредитним договором № 20.00.001258 від 25 грудня 2007 року в розмірі 72 135 доларів США 02 центів, що еквівалентно 574 913,11 грн. та 889,82 грн. Стягнуто з ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 в користь ПАТ ВТБ Банк 1700 грн. судового збору та 120 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, а всього 1820 грн. - по 606,67 грн. з кожного.

Ухвалою Апеляційного суду Волинської області від 28 вересня 2011 року зазначене рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Крім того, ОСОБА_2 зазначав, що рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 16 грудня 2014 року (справа № 0308/16552/12) було визнано недійсним кредитний договір № 20.00.001258 від 25.12.2007 року, укладений між ВАТ ВТБ Банк та ОСОБА_2, а також визнано недійсним з моменту вчинення договір поруки № 20.00.001258/2 від 25.12.2007р., укладений між ОСОБА_3 та ВАТ ВТБ Банк та договір поруки № 20.00.001258/1 від 25.12.2007р., укладений між ОСОБА_4 та ВАТ ВТБ Банк .

Ухвалою Апеляційного суду Волинської області від 18 лютого 2015 року вказане рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Заявник вважає, що оскільки вказаний кредитний договір визнано судом недійсним, тобто таким, що в силу приписів статті 216 ЦК України не створює жодних наслідків, окрім тих, що пов'язані з його недійсністю, то обов'язок у боржника сплачувати заборгованість за виконавчим листом, розраховану за умовами недійсного кредитного договору відсутній.

Крім того, ОСОБА_2 вказував, що з Єдиного реєстру боржників йому стало відомо, що Тернопільським міським відділом Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області 10 березня 2017 року на виконання оскаржуваного виконавчого листа було відкрито виконавче провадження № 53553175.

З огляду на те, що, на думку заявника, перегляд рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 16 серпня 2011 року за нововиявленими обставинами є неможливим (за спливом 27.09.2014 року непоновлюваного трирічного строку з моменту набрання рішенням суду законної сили), останній просив визнати виконавчий лист у справі № 2- 1810/11, виданий Луцьким міськрайонним судом Волинської області 01.11.2011 року, таким, що не підлягає виконанню, зважаючи на те, що в даному випадку вказаний спосіб захисту порушеного права є єдиним можливим способом такого захисту.

Ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 17 січня 2019 року в даній справі заяву ОСОБА_2 задоволено. Постановлено визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий лист, виданий 01 листопада 2011 року Луцьким міськрайонним судом Волинської області у справі №2-1810/11 за позовом Публічного акціонерного товариства ВТБ Банк до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Не погоджуючись із постановленою ухвалою, представник стягувача Акціонерного товариства ВТБ Банк - Безега Христина Василівна подала апеляційну скаргу на вказане судове рішення у якій, посилаючись на незаконність та необґрунтованість ухвали суду, а також на порушення судом норм матеріального права, просила ухвалу суду скасувати та постановити нову, якою відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_2 про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню.

У судовому засіданні заявник ОСОБА_2 апеляційну скаргу заперечив, просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, інші учасники справи в судове засідання не з'явилися, хоча у встановленому законом порядку були повідомлені про час та місце розгляду справи, а тому апеляційний суд розглядав справу у їх відсутності.

Апеляційну скаргу представника стягувача слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін з наступних підстав.

Задовольняючи заяву ОСОБА_2 про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки рішенням Луцького міськрайонного суду від 16 серпня 2011 року, що набрало законної сили, кредитний договір був визнаний недійсним, в зв'язку з чим до нього застосовуються усі наслідки недійсності правочину, передбачені ст. 216 ЦК України, а тому у боржника відсутній обов'язок сплачувати заборгованість за виконавчим листом, що виданий на виконання вказаного рішення.

Апеляційний суд погоджується із такими висновками суду першої інстанції з огляду на таке.

Судом встановлено, що рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 16 серпня 2011 року у справі за позовом ПАТ ВТБ Банк до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором постановлено задовольнити вимоги позивача та стягнуто з відповідачів в користь банку заборгованість за кредитним договором та суму судових витрат. Ухвалою Апеляційного суду Волинської області від 28 вересня 2011 року вказане рішення суду залишено без змін (а. с. 19-21, 16-18).

На виконання зазначеного рішення суду Луцьким міськрайонним судом Волиської області 01.11.2011 року було видано виконавчий лист (а.с.4).

Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 16 грудня 2014 року кредитний договір № 20.00.001258 від 25.12.2007 року, укладений між ВАТ ВТБ Банк та ОСОБА_2 постановлено визнати недійсним та визнано недійсним з моменту вчинення договір поруки № 20.00.001258/2 від 25.12.2007р., укладений між ОСОБА_3 та ВАТ ВТБ Банк , та договір поруки № 20.00.001258/1 від 25.12.2007р., укладений між ОСОБА_4 та ВАТ ВТБ Банк (а. с. 11-14).

Ухвалою Апеляційного суду Волинської області від 18 лютого 2015 року зазначене рішення суду першої інстанції залишено без змін (а.с.5-10).

Відповідно до статті 423 ЦПК України рішення, постанова або ухвала суду, якими закінчено розгляд справи, що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за нововиявленими або виключними обставинами. Підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є: 1) істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи; 2) встановлений вироком або ухвалою про закриття кримінального провадження та звільнення особи від кримінальної відповідальності, що набрали законної сили, факт надання завідомо неправильного висновку експерта, завідомо неправдивих показань свідка, завідомо неправильного перекладу, фальшивості письмових, речових чи електронних доказів, що призвели до ухвалення незаконного рішення у даній справі; 3) скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення судового рішення, що підлягає перегляду.

Згідно з пунктом 1 частини 2, частини 3 статті 424 ЦПК України заява про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами може бути подана: 1) з підстави, визначеної пунктом 1 частини другої статті 423 цього Кодексу, - не пізніше трьох років з дня набрання таким судовим рішенням законної сили; 2) з підстав, визначених пунктами 2-3 частини другої та частиною третьою статті 423 цього Кодексу, - не пізніше десяти років з дня набрання таким судовим рішенням законної сили. Строки, визначені в частині другій цієї статті, не можуть бути поновлені.

Судом встановлено, що 22.05.2013 року ОСОБА_2 звертався до суду із заявою про перегляд у зв'язку з нововиявленими обставинами рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 16 серпня 2013 року у справі за позовом ПАТ ВТБ Банк до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором (а. с. 43).

Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 18 вересня 2013 року заяву ОСОБА_2 про перегляд рішення суду за нововиявленими обставинами задоволено та постановлено скасувати рішення Луцького міскрайонного суду Волинської області від 16 серпня 2011 року у справі № 2-1810/11 за позовом ВАТ ВТБ Банк до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Ухвалою Апеляційного суду Волинської області від 20 листопада 2013 року вказане рішення суду скасовано, а заяву про перегляд судового рішення за навовиявленими обставинами залишено без задоволення (а. с. 43-44).

Зважаючи на те, що рішенням судів першої та апеляційної інстанцій при повторному розгляді справи кредитний договір було визнано недійсним, до нього застосовуються усі наслідки недійсності, передбачені ст.216 ЦК України.

За таких обставин у заявника відсутній обов'язок сплати суми заборгованості згідно рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 16 серпня 2011 року.

У своїй заяві про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, ОСОБА_2 посилався на те, що згідно даних автоматизованої системи виконавчих проваджень (далі - АСВП) Тернопільським міським відділом державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області 10 березня 2017 року було відкрито виконавче провадження № 53553175 (стягувачем за яким є ВАТ ВТБ Банк , а боржником - ОСОБА_2О.), яке на даний час не завершено.

За положеннями частин 1, 2 статті 432 ЦПК України суд, який видав виконавчий документ, може за заявою стягувача або боржника виправити помилку, допущену при його оформленні або видачі, чи визнати виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню.Суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов'язок боржника відсутній повністю чи частково у зв'язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.

Отже, перелік підстав для визнання виконавчого документу таким, що не підлягає виконанню, не є вичерпним.

Підстави для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, поділяються на дві групи: процесуально-правові, до яких відносяться обставини, що свідчать про помилкову видачу судом виконавчого листа, зокрема: видача виконавчого листа за рішенням, яке не набрало законної сили; коли виконавчий лист виданий помилково за рішенням, яке взагалі не підлягає примусовому виконанню; помилкової видачі виконавчого листа, якщо вже після видачі виконавчого листа у справі рішення суду було скасоване; видачі виконавчого листа двічі з одного й того ж питання у разі віднайдення оригіналу виконавчого листа вже після видачі його дубліката; пред'явлення виконавчого листа до виконання вже після закінчення строку на пред'явлення цього листа до виконання, та матеріально-правові (зобов'язання можуть припинятися внаслідок добровільного виконання обов'язку боржником поза межами виконавчого провадження, припинення зобов'язань переданням відступного, зарахуванням, за домовленістю сторін, прощенням боргу, неможливістю виконання).

Таким чином, закон передбачає можливість для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, якщо він виданий компетентним судом і є належним виконавчим документом, однак наявними є обставини, які виключають необхідність проведення виконавчих дій за цим виконавчим документом.

Сутність процедури визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню полягає, насамперед, у встановленні обставин та фактів, що свідчать про відсутність матеріального обов'язку боржника, які виникли після ухвалення судового рішення, наявність процесуальних підстав, які свідчать про помилкову видачу судом виконавчого листа або наявності інших обставин, які зумовлюють необхідність установлення питань виконання судового рішення.

Згідно із статтями 15, 16 ЦК України, частиною 1 статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Стаття 5 ЦПК України передбачає, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Перелік способів захисту цивільних прав та інтересів, встановлений статтею 16 ЦК України, однак, зважаючи на положення вказаної норми закону, він не є вичерпним.

частина 2 статті 5 ЦПК України передбачає, що у випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Згідно зі статтею 2 Закону України Про судоустрій і статус суддів та частини 1 статті 10 ЦПК України суд при здійсненні правосуддя має керуватись принципом верховенства права у контексті Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (ЄКПЛ) і практики Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ), які слід застосовувати судам при розгляді справ як джерело права відповідно до частини 4 статті 10 ЦПК України.

Абзацами 5, 6, та 7 вступної частини Рекомендації Rec (2004) 6 Комітету міністрів Ради Європи державам-членам Щодо вдосконалення національних засобів правового захисту , ухваленої на 114-й сесії Комітету міністрів від 12 травня 2004 року передбачено, що відповідно до вимог статті 13 Конвенції держави-члени зобов'язуються забезпечити будь-якій особі, що звертається з оскарженням порушення її прав і свобод, викладених в Конвенції, ефективний засіб правового захисту в національному органі; крім обов'язку впровадити такі ефективні засоби правового захисту у світлі прецедентної практики Європейського суду з прав людини, на держави покладається загальний обов'язок розв'язувати проблеми, що лежать в основі виявлених порушень; саме держави-члени повинні забезпечити ефективність таких національних засобів як з правової, так і практичної точок зору, і щоб їх застосування могло привести до вирішення скарги по суті та належного відшкодування за будь-яке виявлене порушення.

Зокрема, у пункті 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі Чахал проти Об'єднаного Королівства (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.

У пункті 75 рішення Європейського суду з прав людини від 5 квітня 2005 року у справі Афанасьєв проти України (заява №38722/02) суд зазначає, що засіб захисту, котрий вимагається згаданою статтею, повинен бути ефективним , як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави.

Таким чином, законодавчі обмеження матеріально-правових способів захисту цивільного права чи інтересу підлягають застосуванню з дотриманням положень статей 55, 124 Конституції України та статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод , відповідно до яких кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом.

Оскільки положення Конституції України та Конвенції мають вищу юридичну силу (ст. ст. 8, 9 Конституції України), а обмеження матеріального права суперечать цим положенням, порушення цивільного права чи цивільного інтересу підлягають судовому захисту і у спосіб, не передбачений законом, зокрема ст. 16 ЦК України, але який є ефективним засобом захисту, тобто таким, що відповідає змісту порушеного права, характеру його порушення та наслідкам, спричиненим цим порушенням. Зазначена правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 12 червня 2013 року у справі №6-32цс13.

Доводи апеляційної скарги представника стягувача відносно того, що боржник ОСОБА_2 скористався своїм правом на перегляд рішення суду за нововиявленими обставинами, а тому використав своє право на судовий захист, не заслуговують на увагу з огляду на наступне.

Частиною 1 статті 362 ЦПК України (в редакції 2004 року, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що заяви про перегляд судового рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами можуть бути подані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, протягом одного місяця з дня встановлення обставини, що є підставою для перегляду. При цьому заява про перегляд судового рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами з підстави, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 361 цього Кодексу, може бути подана не пізніше трьох років з дня набрання судовим рішенням законної сили. У разі якщо така заява подана до суду після закінчення цього строку, суд відмовляє у відкритті провадження за нововиявленими обставинами незалежно від поважності причини пропуску цього строку.

Рішення Луцького міськрайонного судду від 16 серпня 2011 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства ВТБ Банк до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором набрало законної сили 28 вересня 2011 року, а тому трирічний строк для подання заяви про перегляд судового рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами станом на дату набрання судовим рішенням законної сили, яке могло бути підставою для скасування рішення за нововиявленими обставинами, сплив і не може бути поновлений в силу вимог частини 1 статті 362 ЦПК України( в редакції 2004 року).

За таких обставин суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що єдиним законним способом захисту порушеного права заявника у даному випадку є звернення із заявою про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню.

Інші доводи апеляційної скарги не впливають на правильність ухвали суду першої інстанції, яка постановлена з додержанням норм матеріального і процесуального права, підстави для скасування ухвали суду першої інстанції відсутні.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу представника стягувача Акціонерного товариства ВТБ Банк - Безеги Христини Василівни залишити без задоволення.

Ухвалу Луцького міськрайонного суду Волинської області від 17 січня 2019 року в даній справі залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Повне судове рішення складено 10 квітня 2019 року.

Головуючий

Судді