Рішення

від 09.04.2019 по справі 146/1281/18

ТОМАШПІЛЬСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 146/1281/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" квітня 2019 р. Томашпільський районний суд Вінницької області

в складі: головуючого-судді Пилипчука О.В.,

з участю секретаря судового засідання Бойко Т.Є.,

розглянувши у відкритому засіданні в залі суду в смт Томашпіль цивільну справу

ім'я (найменування) сторін та інших учасників справи:

позивач: ОСОБА_1

відповідач: Гнатківська сільська рада Томашпільського району Вінницької області

вимоги позивача: про встановлення факту родинних відносин, визнання права власності на спадкове майно

свідки: ОСОБА_2,

ОСОБА_3

Виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

27 серпня 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просить: встановити факт родинних відносин, а саме той факт, що ОСОБА_4, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 в с.Гнатків Томашпільського району Вінницької області є матір'ю ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1; визнати за ОСОБА_1 право власності в порядку спадкування за заповітом на спадкове майно, що залишилося після смерті матері ОСОБА_4, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 в с.Гнатків Томашпільського району Вінницької області, що складається із житлового будинку по АДРЕСА_1

Даний позов обґрунтовано наступним.

ІНФОРМАЦІЯ_2 в с.Гнатків Томашпільського району Вінницької області померла ОСОБА_4-мати позивача.

Після її смерті відкрилася спадщина на спадкове майно, що складається із житлового будинку по АДРЕСА_1

Спадкоємцями за заповітом після смерті ОСОБА_4 залишилися позивач ОСОБА_1 та його брат ОСОБА_5, який помер ІНФОРМАЦІЯ_3

Позивач вказує, що він спадщину в установлений законом термін прийняв, однак оформити право власності на спадщину не може в зв'язку з відсутністю правовстановлюючих документів на спадкове майно на ім'я спадкодавця.

Крім того, у свідоцтві про народження позивача матір записано як ОСОБА_4, замість ОСОБА_4, тобто відсутній факт родинних відносин між спадкодавцем та спадкоємцем.

Заяви, клопотання, процесуальні дії у справі.

Ухвалою Томашпільського районного суду від 7 вересня 2018 року відкрито загальне позовне провадження у справі, підготовче засідання у справі призначено на 10-00 годину 24 січня 2019 року.

10 вересня 2018 року судом направлено запит до Державного нотаріального архіву Вінницької області щодо наявності чи відсутності спадкової справи після померлої ОСОБА_4

3 жовтня 2018 року отримано відповідь Державного нотаріального архіву, з якої вбачається, що спадкову справу після померлої ОСОБА_4 не виявлено.

Ухвалою Томашпільського районного суду від 24 січня 2019 року відкладено підготовче засідання на 08-30 годину 26 березня 2019 року.

30 січня 2019 року отримано заяву сільського голови про розгляд справи у їхній відсутності.

26 березня 2019 року позивач ОСОБА_1 подав заяву про розгляд справи у його відсутності, до якої приєднав довідки сільської ради та заяву про виклик свідків.

26 березня 2019 року свідки ОСОБА_3 та ОСОБА_2 подали до суду заяви про розгляд справи у їхній відсутності та пояснення щодо позовних вимог.

26 березня 2019 року розгляд справи перенесено на 1 квітня 2019 року.

Ухвалою Томашпільського районного суду від 1 квітня 2019 року закрито підготовче засідання у справі, справу призначено до судового розгляду на 08-45 годину 9 квітня 2019 року, викликано свідків.

Фактичні обставини, встановлені судом, норми права, які застосовував суд, мотиви суду.

В судове засідання позивач ОСОБА_1 не з'явився, однак подав до суду заяву, в якій просить справу слухати у його відсутності, позовні вимоги підтримує повністю, просить позов задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, однак сільський голова Гнатківської сільської ради подав до суду заяву, в якій просить справу слухати у відсутності їхнього представника, позовні вимоги визнають, не заперечують проти їх задоволення.

Суд вважає можливим розглянути справу у відсутності сторін, які заявили про розгляд справи за їх відсутності, на підставі наявних у справі доказів, відповідно вимог ст.211 ЦПК України.

Свідки ОСОБА_3 та ОСОБА_2 в судове засідання не з'явилися, однак подали до суду заяви, в яких просять справу розглянути у їхній відсутності, підтверджують той факт, що ОСОБА_4 та ОСОБА_4-одна і та ж особа-мати ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Суд, розглянувши заяви сторін у справі, свідків, оцінивши належність ї достовірність показань сторін по справі, сприяючи всебічному й повному з'ясуванню обставин справи, що має істотне значення для правильного вирішення спору, прийшов до наступного.

Відповідно до ст.129 Конституції України судді при здійсненні правосуддя незалежні і підкоряються лише закону. Основними засадами судочинства є: законність; рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; забезпечення доведеності вини; змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості; підтримання державного обвинувачення в суді прокурором; забезпечення обвинуваченому права на захист; гласність судового процесу та його повне фіксування технічними засобами; забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом; обов'язковість рішень суду.

Відповідно до ч.1 ст.2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно ч.3 ст. 3 ЦПК України, провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно ч.ч. 1,2 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах.

Відповідно ч.ч.1-4 ст. 10 ЦПК України, суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Згідно ч.1 ст.. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Відповідно ч.3 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно ч.1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно ч.1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно ч.1-4 ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Відповідно ч.1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно ч.6 ст. 81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно ч.1 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно ч.9 ст. 83 ЦПК України, копії доказів (крім речових доказів), що подаються до суду, заздалегідь надсилаються або надаються особою, яка їх подає, іншим учасникам справи. Суд не бере до уваги відповідні докази у разі відсутності підтвердження надсилання (надання) їх копій іншим учасникам справи, крім випадку, якщо такі докази є у відповідного учасника справи або обсяг доказів є надмірним, або вони подані до суду в електронній формі, або є публічно доступними.

Відповідно до Конституції України усі суб'єкти права власності рівні перед законом (частина четверта статті 13); кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю; право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом (частини перша, друга статті 41); правовий режим власності визначається виключно законами України (пункт 7 частини першої статті 92).

Згідно ст. 41, 55 Конституції України, право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Права людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом способами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Главою 29 ЦК України ( ст.ст. 386-394 ) регулюється захист права власності.

Частиною 2 статті 293 ЦПК України передбачено, що суд розглядає в порядку окремого провадження справи про : обмеження цивільної дієздатності фізичної особи, визнання фізичної особи недієздатною та поновлення цивільної дієздатності фізичної особи; надання неповнолітній особі повної цивільної дієздатності; визнання фізичної особи безвісно відсутньою чи оголошення її померлою; усиновлення; встановлення фактів, що мають юридичне значення; відновлення прав на втрачені цінні папери на пред'явника та векселі; передачу безхазяйної нерухомої речі у комунальну власність; визнання спадщини відумерлою; надання особі психіатричної допомоги в примусовому порядку; примусову госпіталізацію до протитуберкульозного закладу; розкриття банком інформації, яка містить банківську таємницю, щодо юридичних та фізичних осіб.

Частинами 1-2 ст. 315 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи про, зокрема, встановлення факту родинних відносин. У судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 в с.Гнатків Томашпільського району Вінницької області померла ОСОБА_4 (а.с.8).

Із свідоцтва про народження позивача у справі ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 вбачається, що його матір'ю є ОСОБА_4 (а.с.9).

Як вбачається із довідки Гнатківської сільської ради № 58 від 30.01.2019, ОСОБА_4 та ОСОБА_4-одна і та ж особа-мати ОСОБА_1.

Свідки ОСОБА_3 та ОСОБА_2 також підтвердили, що ОСОБА_4 та ОСОБА_4-одна і та ж особа-мати ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Отже, позивач у справі ОСОБА_1 є сином ОСОБА_4, даний фак знайшов своє підтвердження у судовому засіданні, зокрема, підтверджений належними та допустимими доказами та показами свідків.

Відповідно до ст. 319 ЦПК України, у рішенні суду повинно бути зазначено відомості про факт, встановлений судом, мету його встановлення, а також докази, на підставі яких суд установив цей факт.

Рішення суду про встановлення факту, який підлягає реєстрації в органах державної реєстрації актів цивільного стану або нотаріальному посвідченню, не замінює собою документів, що видаються цими органами, а є тільки підставою для одержання зазначених документів

Як було зазначено позивачем ОСОБА_1, факт родинних відносин між ним та його матір'ю має для нього юридичне значення і впливає на оформлення спадщини, тому заявлена вимога про встановлення факту родинних відносин підлягає до задоволення.

Як уже судом було встановлено, ІНФОРМАЦІЯ_2 в с.Гнатків Томашпільського району Вінницької області померла ОСОБА_4 (а.с.8).

До відносин спадкування необхідно застосовувати законодавство чинне на час відкриття спадщини.

Спадщина відкрилась ІНФОРМАЦІЯ_2 в день смерті спадкодавця ОСОБА_4

В цей час діяв ЦК України (2003 року). Згідно цього, зазначений нормативно-правовий акт потрібно застосувати для вирішення цих спірних правовідносин.

Згідно ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Відповідно до ст. 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Згідно ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до ч. 1 ст. 1220 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою.

Відповідно до ч. 1 ст. 1222 ЦК України спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини.

Відповідно до ст. 1261 ЦК України-перша черга спадкоємців за законом-у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Відповідно до ч. 1-2 ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Не допускається прийняття спадщини з умовою чи із застереженням.

Згідно ч. 1 ст. 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.

Прийняття спадщини - це акт, який поширюється на всі об'єкти спадкування водночас і свідчить про бажання скористатися правом на спадщину. До спадкоємця в момент виникнення правонаступництва переходять і ті права, які в цей час ще не були відомі.

Відповідно до довідки Гнатківської сільської ради № 488 від 12.06.2018, після смерті ОСОБА_4, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2, залишилося спадкове майно, що складається із житлового будинку по АДРЕСА_1 Спадкоємцем за заповітом залишився син ОСОБА_1, інших спадкоємців, передбачених ст. 1241 ЦК України, у спадкодавця не має (а.с.11).

Відповідно до довідки Гнатківської сільської ради № 59 від 30.01.2019, після смерті ОСОБА_4, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2, залишилося спадкове майно, що складається із житлового будинку по АДРЕСА_1 Спадкоємцем за заповітом залишився син ОСОБА_1, інших спадкоємців, передбачених ст. 1241 ЦК України, у спадкодавця не має. ОСОБА_1 на протязі шести місяців після смерті ОСОБА_4 спадщину прийняв.

Як вбачається із державного акту на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_4, даний акт видано 28.02.2003 Томашпільською районною державною адміністрацією ОСОБА_6, яка на підставі розпорядження Томашпільської РДА від 25.01.2003 № 34 є власником земельної ділянки площею 3,0600 га, що розташована на території Колоденської сільської ради Томашпільського району Вінницької області (а.с.13).

Відповідно до копії заповіту від 2 грудня 1999 року, ОСОБА_4 все своє майно заповіла синам ОСОБА_5 та ОСОБА_1 (а.с.12).

Як вбачається із копії свідоцтва про смерть, ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_5 помер (а.с.13).

Отже, позивач у справі є спадкоємцем ОСОБА_4 і за законом першої черги спадкування, і за заповітом.

Відповідно до довідки КП Могилів-Подільське МБТІ № 97 від 12.06.2018, право власності на житловий АДРЕСА_1 (а.с.7).

Отже, за життя ОСОБА_4 не отримала правовстановлюючі документи на житловий будинок по АДРЕСА_1 Відповідно до виписки з погосподарської книги № 17 на 1991-1995 роки по Гнатківській сільській раді Томашпільського району Вінницької області, головою домогосподарства по АДРЕСА_1 є ОСОБА_4 (а.с.10).

Відповідно до технічного паспорту на житловий будинок по АДРЕСА_1, виготовленого на ім'я позивача, будинок був побудований в 1976 році (а.с.14-18).

Якщо за життя спадкодавець не набув права власності на житловий будинок, земельну ділянку, то спадкоємець також не набуває права власності у порядку спадкування. До спадкоємця переходять лише визначені майнові права, які належали спадкодавцеві на час відкриття спадщини. Для набуття права власності у встановленому законом порядку спадкоємець повинен здійснити дії, які необхідні для набуття права власності на визначене нерухоме майно, зокрема на житловий будинок, іншу споруду.

Відповідно до абз. 3 ч. 2 ст. 331 ЦК України, якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Згідно з ч. 3 ст. 3 Закону України від 01 липня 2004 року Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.

Відповідно до ч. 4 ст. 3 зазначеного Закону права на нерухоме майно, що виникли до набрання чинності цим законом, визнаються дійсними у разі відсутності їх державної реєстрації, передбаченої цим Законом, за таких умов: якщо реєстрація прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, або якщо на момент виникнення прав діяло законодавство, що не передбачало обов'язкової реєстрації таких прав.

При вирішенні спорів щодо спадкування права власності на нерухоме майно слід враховувати зміну редакції ч. 4 ст. 331 і ч. 4 ст. 334 ЦК України та інших норм цивільного законодавства і застосовувати редакцію закону, яка діяла на час виникнення права у самого спадкодавця на момент закінчення будівництва будинків та на час відкриття спадщини, зокрема положеннями ЦК УРСР 1963 року, Законом України Про власність , Законом України від 07.12.1990 року №553-ХІІ Про місцеві Ради народних депутатів та місцеве і регіональне самоврядування , Законом України від 25.12.1974 року Про державний нотаріат , постановою Ради Міністрів Української РСР від 11 березня 1985 року №105 Про порядок обліку житлового фонду в Українській РСР , Вказівками по веденню погосподарського обліку в сільських Радах народних депутатів, затвердженими центральним статистичним управлінням СРС 13 квітня 1979 року за №112/5, Вказівками по веденню погосподарського обліку в сільських Радах народних депутатів, затвердженими Центральним статистичним управлінням СРС 12 травня 1985 року №5-24-26 та ін.

За змістом зазначених нормативних актів виникнення права власності на житлові будинки, споруди не залежало від державної реєстрації цього права.

До компетенції виконкомів місцевих рад відносилось також питання узаконення цих будівель та внесення записів про право власності на будинки за громадянами у погосподарські книги місцевих рад.

За змістом п. 62 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій державними нотаріальними конторами Української РСР підтвердженням приналежності будинку, який знаходиться в сільському населеному пункті, можуть бути відповідні довідки виконавчого комітету сільської Ради депутатів трудящих, які видавалися в тому числі і на підставі записів у погосподарських книгах.

Погосподарські книги є особливою формою статистичного обліку, що здійснюється в Україні (УРСР) із 1979 року. В погосподарських книгах при визначенні року побудування зазначається рік введення в експлуатацію будинку.

На виконання постанови Ради Міністрів УРСР від 11 березня 1985 року № 105 у 1985-1988 роках сільськими, селищними, районними радами народних депутатів ухвалювалось рішення щодо оформлення права власності та реєстрації будинків у бюро технічної інвентаризації за даними погосподарських книг сільських, селищних рад із додатками списків громадян, яким ці будинки належали.

Тобто записи у погосподарських книгах визнавались в якості актів органів влади (публічних актів), що підтверджують право приватної власності.

Порядок оформлення права власності на об'єкти нерухомого майна, на які відсутні акти прийняття їх в експлуатацію, наведено в ДБН А3.1-3-94 Прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів та в листі Державного комітету України з будівництва та архітектури від 23 березня 1999 року №12/5-126, в якому зокрема роз'яснюється, що по об'єктах, які збудовані до 05 серпня 1992 року, тобто до прийняття постанови КМУ від 05 серпня 1995 року №449, якою встановлено порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, при їх реєстрації для оформлення права власності одним із документів є висновок про технічний стан будинку (будівлі), що складається БТІ.

Відповідно до п.24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 Про судову практику у справах про спадкування при розгляді цих справ, судом перевіряється наявність обґрунтованої постанови про відмову нотаріуса у вчиненні нотаріальних дій, зокрема відмови у видачі свідоцтва про спадщину.

Як вбачається із відповіді нотаріуса від 27.07.2018 на заяву ОСОБА_1, останньому відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину після смерті ОСОБА_4, оскільки відсутній оригінал правовстановлюючого документу на спадкове майно на ім'я спадкодавця (а.с.19).

Згідно абзацу 3 пункту 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 30 травня 2008 року Про судову практику у справах про спадкування у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Якщо нотаріусом обґрунтовано відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину, виникає цивільно-правовий спір, що підлягає розглядові у позовному провадженні.

Право власності спадкоємця на спадкове майно підлягає захисту в судовому порядку шляхом його визнання у разі, якщо таке право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності (ст. 392 ЦК).

Відповідно до п.24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 року № 7 Про судову практику у справах про спадкування при розгляді цих справ, судом перевіряється наявність або відсутність спадкової справи стосовно спадкодавця у державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини.

Як вбачається із відповіді Державного нотаріального архіву Вінницької області, спадкову справу після смерті ОСОБА_4, померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 не виявлено.

Згідно ст. 206 ЦПК України, відповідач може визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.

У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судових розгляд.

Відповідно до п. 24 ч.3 Постанови Пленуму Верховного Суду України №2 від 12 червня 2009 року Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції , у разі визнання відповідачем позову, яке має бути безумовним, і якщо таке визнання не суперечить закону і не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб (не відповідача), суд ухвалює рішення про задоволення позову, обмежившись у мотивувальній частині рішення посиланням на визнання позову без з'ясовування і дослідження інших обставин справи.

Відповідно ч.ч.1-5 ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

За наведених обставин, враховуючи, що стороною позивача доведено, що він є спадкоємцем ОСОБА_4 за законом та за заповітом, спадщину прийняв у передбачений законом термін, відповідачем визнано позовні вимоги ОСОБА_1, визнання відповідачем позову не суперечить закону, не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд вважає, що за ОСОБА_1 може бути визнано в порядку спадкування право власності на спадкове майно, що залишилося після смерті його матері ОСОБА_4

Відповідно до ч.5 ст.265 ЦПК України, у резолютивній частині рішення зазначається розподіл судових витрат.

Відповідно до ч.1 ст. 142 ЦПК України, у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Відповідно ч.7 ст. 294 ЦПК України, при ухваленні судом рішення у справах окремого провадження судові витрати не відшкодовуються, якщо інше не встановлено законом.

Як вбачається із матеріалів справи, позивачем ОСОБА_1 при подачі позову до суду сплачено судовий збір в розмірі 1575,76 гривень за вимогу майнового характеру (а.с.1), 353,00 гривень за вимогу окремого провадження (а.с.2), а тому враховуючи вимоги ч.1 ст. 142 ЦПК України, позивачу необхідно повернути з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову майнового характеру, що становить 787,88 гривень та 0,40 грн зайво сплаченого судового збору за вимогу окремого провадження.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210, 220, 328, 396, 640, 657, 1216-1218, ч. 1 ст. 1220, ст. 1221, ч. 1 ст. 1222, ч. 1 ст.. 1225, ч. 1, 2 ст. 1268, ч. 1 ст. 1269, ч. 5 ст. 1268 ЦК України, статтями 12, 13, 76-89, 90, 95, 141-142, 163, 206, 263, 265, 280, 293, 315, 354 ЦПК України суд ,

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Гнатківської ради Томашпільського району Вінницької області про встановлення факту родинних відносин та визнання права власності на спадкове майно задовольнити повністю.

Встановити факт родинних відносин, а саме той факт, що ОСОБА_4, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 в с.Гнатків Томашпільського району Вінницької області є матір'ю ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1.

Визнати за ОСОБА_1 право власності в порядку спадкування за заповітом на спадкове майно, що залишилося після матері ОСОБА_4, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 в с.Гнатків Томашпільського району Вінницької області, що складається із житлового будинку по АДРЕСА_1

Повернути ОСОБА_1 п?ятдесят відсотків сплаченого за квитанцією № 0.0.1095395875.1 від 27.07.2018 судового збору, а саме в сумі 787,88 грн (сімсот вісімдесят сім гривень 88 копійок), а також зайво сплаченого судового збору в розмірі 0,60 грн (0 гривень 60 копійок) за квитанцією 0.0.1104117920.1 від 09.08.2018.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку безпосередньо до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У відповідності до п.п. 15.5) п.п.15 п. 1 Розділу ХШ Перехідних Положень ЦПК України в новій редакції, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно- телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у ч. 2 ст. 358 ЦПК України.

Повне найменування (ім'я) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження:

позивач: ОСОБА_1,ІНФОРМАЦІЯ_1, НОМЕР_2, виданий 25.09.1996 Томашпільським РВ УМВС України у Вінницькій області, РНОКПП НОМЕР_1, адреса: АДРЕСА_2

відповідач: Гнатківська сільська рада Томашпільського району Вінницької області, Код ЄДРПОУ: 04330881, КОАТУУ 0523981601, адреса: 24232, Вінницька область, Томашпільський район, с.Гнатків, вул. Л.Українки, 13.

Суддя: О. В. Пилипчук