Рішення

від 09.04.2019 по справі 662/284/19

НОВОТРОЇЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

662/284/19

2/662/257/2019

ЗАОЧНЕ Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 квітня 2019 року Новотроїцький районний суд

Херсонської області

в складі головуючого судді Тимченко О. В.

секретар судового засідання - Овсяннікова Т.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Новотроїцьке Херсонської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 ТЕХАВТОФІНАНС-2018 про визнання договору фінансового лізингу недійсним та стягнення коштів,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернувся в суд з вищеозначеним позовом до відповідача, вказуючи на те що 07.12.2018 року він уклав з відповідачем ОСОБА_2 ТЕХАВТОФІНАНС-2018 договір №000028 фінансового лізингу, відповідно до якого товариство зобов'язалося придбати у свою власність та передати йому у користування автомобіль марки Ravon Gentse, а він у свою чергу зобов'язався періодично сплачувати за користування автомобілем лізингові платежі.

Вартість предмету лізингу (автомобіль) складає 150 000 гривень .

В ході укладення договору консультант товариства підтвердила, що після сплати 30 000 гривень, автомобіль Ravon Gentse буде доставлений за місцем його проживання протягом доби, де буде підписано акт прийому-передачі, після цього протягом року необхідно сплатити решту суми за автомобіль. В день укладення договору №000028 фінансового лізингу 07.12.2018 року ним було перераховано відповідачу ОСОБА_2 ТЕХАВТОФІНАНС-2018 30 000(тридцять тисяч) гривень, що підтверджується квитанцією №60 від 07.12.2018 року. Детальніше ознайомившись з умовами договору фінансового лізингу виявив, що його вартість набагато більша, не 150000.00 гривень, як йому було повідомлено, а 298000.00 гривень. Сплачені ним 30000,00 грн. виявилися адміністративним платежем, які не підлягають поверненню.

Вважає, що умови договору фінансового лізингу не відповідають діючому законодавству та порушують його права як споживача. Просить визнати недійсним договір лізингу та стягнути найого користь грошові кошти в розмірі 30000,00 грн..

Позивач ОСОБА_1 надав суду заяву про слухання справи у його відсутність, на позовних вимогах наполягає та просив їх задовольнити. Не заперечує проти заочного розгляду справи.

Відповідач у судове засідання не з явився, належним чином завчасно про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Зі згоди позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.

Оцінюючи наведені аргументи у справі, ґрунтуючись на засадах верховенства права, на повно і всебічно з ясованих обставин, об'єктивно та безпосередньо досліджених в судовому засіданні доказів, наявних у справі, суд дійшов висновку.

Предметом спору є вимога про визнання правочину недійсним,стягнення коштів,що були сплачені за недійсним договором.

Виниклі правові відносини є цивільними і регулюються нормами ст.ст.203,215,216,230,236,808 ЦК України, відповідно до яких правочином є погоджена дія двох або більше сторін. Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу,іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави,суспільства чи його моральним засадам. Недодержання в момент вчинення правочину стороною/сторонами/ вимог,зокрема означених вище є підставою недійсності правочину. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов язана повернути другій стороні у натурі все,що вона одержала на виконання цього правочину.

Відповідно до ст.806 ЦК України за договором лізингу одна сторона/лізингодавець/ передає або зобов язується передати другій стороні/лізингоодержувачу/ у користування майно,що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем /прямий лізинг/ або майно,спеціально придбане лізингодавцем у продавця/постачальника/ відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов/непрямий лізинг/ на певний строк і за встановлену плату/лізинговий платіж/ До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм/оренду/ з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом.

Як встановлено судом позивач ОСОБА_1 07 .12.2018 року уклав з ОСОБА_2 ТЕХАВТОФІНАНС-2018 договір № 000028 фінансового лізингу з додатками, за умовами якої ОСОБА_2 зобов'язувалось придбати у власність, отримати право власності на предмет лізингу та передати предмет лізингу у користування лізингоодержувачу на строк та на умовах, передбаченим цим договором.

Лізингоодержувач користується предметом лізингу на умовах даного Договору фінансового лізингу та згідно з положеннями чинного законодавства. Предметом фінансового лізингу по даному договору є транспортний засіб, а саме автомобіль моделі марки Ravon Gentse , комплектація/модифікація -комфорт, об єм двигуна 1,5, тип механіка. Предмет лізингу належить лізингодавцю до моменту переоформлення права власності та передачі його за актом приймання-передачі, що не має бути більшим 120 днів з моменту сплати адміністративного платежу, авансового платежу, комісії за передачу предмету лізингу.

Строк дії договору з моменту його підписання сторонами, та діє до повного виконання зобов язання сторонами за даним Договором.

Проаналізувавши зміст договору, суд установив, що за невиконання своїх зобов'язань за договором фінансового лізингу лізингодавець не несе відповідальності, а навпаки, отримує вигоду - штраф у розмірі 20 % від розміру авансового платежу та всю суму сплаченого адміністративного платежу (пункт 12.1. договору).

Відповідач не вбачає підстав для повернення коштів та розірвання договору лізингу.

Спірний договір не містить істотної умови - предмет лізингу не визначений індивідуальними ознаками (рік випуску, колір, індивідуальні технічні характеристики, індивідуальна комплектація тощо). Марка та модель транспортного засобу не є такими ознаками. Будь-які відомості про продавця товару, його найменування, місцезнаходження не надані.

У договорі виключені та обмежені права лізингоодержувача як споживача стосовно лізингодавця у разі неналежного виконання ним обов'язків, передбачених договором та законом (пункт 12.1 договору), звужені обов'язки лізингодавця, які регламентовані Законом України Про фінансовий лізинг та нормами ЦК України, повністю виключена відповідальність лізингодавця за невиконання або неналежне виконання обов'язків щодо передачі предмета лізингу та передачі цієї речі належної якості, одночасно значно розширені права лізингодавця, які суперечать вимогам чинного законодавства.

Відносини, що виникають у зв'язку із договором фінансового лізингу, регулюються положеннями ЦК України про лізинг, найм (оренду), купівлю-продаж, Законом України Про фінансовий лізинг , Законом України Про захист прав споживачів .

Згідно із частиною другою статті 1 Закону України Про фінансовий лізинг за договором фінансового лізингу лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).

Відповідно до умов ст. 6 Закону України Про фінансовий лізинг договір лізингу має бути укладений у письмовій формі. Істотними умовами договору лізингу є: предмет лізингу; строк, на який лізингоодержувачу надається право користування предметом лізингу (строк лізингу); розмір лізингових платежів; інші умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Строк лізингу визначається сторонами договору лізингу відповідно до вимог цього Закону.

Крім того, з огляду на юридичну природу договору фінансового лізингу та положення ст. 692 ЦК України споживач послуг, укладаючи такий договір, має право знати обсяг своїх фінансових зобов'язань та ціну транспортного засобу, який лізингодавець передає йому в користування за плату з правом викупу. При цьому ціна предмета лізингу є істотною умовою такого договору згідно з вимогами ст.ст. 638, 655, 691 ЦК України.

Відповідно до правового висновку Верховного Суду України, викладеного у постанові від 16.12.2015 у справі № 6-2766цс15, вбачається, що договір фінансового лізингу за своєю правовою природою є змішаним договором та містить елементи договору оренди (найму) та договору купівлі-продажу транспортного засобу, що випливає зі змісту договору відповідно до ст. 628 ЦК України.

Відповідно до частини другої статті 806 ЦК України до договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом. До відносин, пов'язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 799 ЦК України договір найму транспортного засобу укладається у письмовій формі. Договір найму транспортного засобу за участю фізичної особи підлягає нотаріальному посвідченню.

Відповідно до п. 3.12 глави 5 розділу ІІ Порядок вчинення окремих видів нотаріальних дій Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України № 296/5 від 22.02.2012 року, договори лізингу транспортних засобів за участю фізичної особи посвідчуються нотаріусами з дотриманням загальних правил посвідчення договорів найму (оренди) та з урахуванням особливостей, установлених Цивільним кодексом України та Законом України Про фінансовий лізинг .

Умовами п. 12.1 Договору визначено, що лізингоодержувач, який не сплатив лізингові платежі, що передбачені в п. 1.6 та 4.1, та не отримав транспортний засіб, має право розірвати даний договір за власним бажанням, про що має повідомити лізингодавця у письмовій формі з чітким волевиявленням щодо наміру розірвання договору, шляхом направлення відповідного листа рекомендованою кореспонденцією на адресу лізингодавця та зазначення реквізитів особистого банківського рахунку для здійснення такого повернення. У строк, встановлений чинним законодавством, лізингодавець розглядає заяву лізингоодержувача та надає письмову відповідь, в якій повідомляє про розірвання договору та про наслідки його розірвання. В такому випадку поверненню підлягає 80% від сплаченого авансового платежу та/або частини авансових платежів, 20% лізингодавець утримує в якості штрафу за дострокове розірвання договору. Комісія за організацію договору в такому випадку не повертається.

Вказана умова Договору суперечить п. 4 ч. 3 ст. 18 Закону України Про захист прав споживачів , відповідно до якої надання можливості продавцю (виконавцю, виробнику) не повертати кошти на оплату, здійснену споживачем, у разі відмови споживача укласти або виконати договір, без встановлення права споживача на одержання відповідної компенсації від продавця (виконавця, виробника) у зв'язку з розірванням або невиконанням ним договору, є несправедливою умовою договору.

ч. 2 ст. 16 Закону України Про фінансовий лізинг визначено, що лізингові платежі можуть включати: суму, яка відшкодовує частину вартості предмета лізингу; платіж як винагороду лізингодавцю за отримане у лізинг майно; компенсацію відсотків за кредитом; інші витрати лізингодавця, що безпосередньо пов'язані з виконанням договору лізингу.

Однак умовами Договору зазначено несправедливу умову сплати комісії за організацію договору, так як відповідно до визначення комісія за організацію договору становить собою першочерговий одноразовий платіж, який входить до складу обовязкових платежів, що підлягає сплаті лізингоодержувачем на користь лізингодавця за перевірку, розгляд та підготовку документів для укладення договору, незалежно від назви призначення платежу у квитанції на сплату.

Положеннями Договору звужені обов'язки лізингодавця, які передбачені в Законі України Про фінансовий лізинг , положеннях Цивільного кодексу України, повністю виключена відповідальність відповідача за невиконання або неналежне виконання обов'язків, одночасно значно розширені права лізингодавця, які суперечать вимогам чинного законодавства, зокрема надання лізингодавцю права розірвати договір із лізингоодержувачем в односторонньому порядку, при цьому лізингоодержувачу таке право не надається (п.п. 3.2.6, 12.2 вказаного Договору), надання можливості лізингодавцю не повертати комісію за організацію договору у разі розірвання Договору (п. 12.1 Договору), право лізингоодержувача на дострокове розірвання договору лізингує обмеженим і виникає лише увипадку коли останній не сплатив лізингові платежі та не отримав транспортний засіб (п. 12.1 Договору), надання лізингодавцю права передавати свої права та обов'язки за договором третій особі (п. 16.5 Договору), а також право встановлення ціни договору з подальшим коригуванням залежно від курсу іноземної валюти, в зв'язку з чим розмір щомісячного платежу визначено шляхом включення до умов договору відповідної формули завдяки якої, в майбутньому має визначатись величина періодичного платежу (п.п. 8.2, 8.3 та 10.1 Договору).

До Договору відповідачем включено такі умови, які є несправедливими, внаслідок чого створено істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача. Така правова позиція висловлена й у постанові Верховного Суду України від 19 жовтня 2016 року (справа № 6-1551цс16).

Відповідно до п. 8, та п. 8.3 ст. 8 Договору вартість предмета лізингу на момент укладення договору та розмір щомісячного періодичного платежу подається в доларах США з еквівалентом в гривнях, у зв'язку з чим, щомісячні платежі за автомобіль в гривнях зростають відповідно до зростання курсу долара США.

Нормами ст. 192 ЦК України, ст. 99 Конституції України встановлено, що законним платіжним засобом, обов'язковим до приймання за номінальною вартістю на всій території України, є грошова одиниця України - гривня.

Відповідно до ч. 3 ст. 533 ЦК України використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.

Стаття 524 ЦК України вимагає визначення договірного зобов'язання у гривні. Сторони за договором можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті, таким чином дана норма стосується вираження зобов'язання в іноземній валюті лишу у якості еквівалента і не стосується розрахунків за договором.

Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, пятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до ч. 1 ст. 220 ЦК України У разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.

Відповідно до ч. 1 ст. 236 ЦК України нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

Відповідно до ч. 2 ст. 627 ЦК України у договорах за участю фізичної особи - споживача враховуються вимоги законодавства про захист прав споживачів.

Стаття 18 Закону України Про захист прав споживачів містить самостійні підстави визнання недійсними умов договорів, що обмежують права споживача.

Визначення поняття несправедливі умови договору закріплено в частині другій статті 18 цього Закону. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживачу.

Тобто умови договору кваліфікуються як несправедливі, якщо вони одночасно, по-перше, порушують принцип добросовісності (пункт 6 частини першої статті 3, частина третя статті 509 ЦК України); по-друге, призводять до істотного дисбалансу договірних прав та обов'язків сторін; по-третє, завдають шкоди споживачеві.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно ч. 3 ст. 6 Закону України Про судовий збір за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру.

Позивач на підставі ч. 3 ст. 22 Закону України Про захист прав споживачів звільнений від сплати судового збору. Відтак судові витрати підлягають стягненню з відповідача в дохід держави (майновий і немайновий).

Дослідивши письмові докази у справі, суд, виходячи із загальних засад цивільного законодавства, принципу верховенства права та принципу правової визначеності, дійшов висновку, що позов підлягає до задоволення повністю, так як в судовому засіданні доведено, що спірний Договір містить несправедливі умови, нотаріально посвідчений не був, тому він суперечать нормам ЦК України, Закону України Про фінансовий лізинг , Закону України Про захист прав споживачів , порушує принцип добросовісності (п. 6 ч. 1 ст. 3, ч. 3 ст. 509 ЦК України), встановлює істотні обмеження прав лізингоодержувача щодо розірвання договору та умови договору про повне неповернення комісії за організацію договору у випадку розірвання договору, призводить до істотного дисбалансу договірних прав та обов'язків сторін, наносить шкоду споживачеві, тому є недійсним з моменту його вчинення. Сплачені кошти позивачем підлягають до повернення.

Керуючись ст.ст. 12,13,81,258,259,263,265,268,280 ЦПК України,-

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 ТЕХАВТОФІНАНС-2018 про визнання договору фінансового лізингу недійсним та стягнення коштів, - задовольнити повністю.

Визнати договір фінансового лізингу від 07.12.2018 року № 000028 , укладений між ОСОБА_2 ТЕХАВТОФІНАНС-2018 та ОСОБА_1 - недійсним.

Стягнути із ОСОБА_2 ТЕХАВТОФІНАНС-2018 , ідентифікаційний код 42511808 м.Миколаїв проспект Центральний,107 на користь ОСОБА_1 сплачені кошти в розмірі 30000 (тридцять тисяч) грн. 00 коп. за договором фінансового лізингу від 07.12.2018 року№ 000028 .

Стягнути з ОСОБА_2 ТЕХАВТОФІНАНС-2018 в дохід держави судовий збір в розмірі 768,40 (сімсот шістдесят вісім) грн. 40 коп..

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Херсонського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя О.В.Тимченко