Постанова

від 01.04.2019 по справі 637/118/17-ц

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

01 квітня 2019 року

м. Київ

справа № 637/118/17-ц

провадження № 61-30039св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Ступак О. В. (суддя-доповідач), Погрібного С. О., Усика Г. І.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_4,

відповідач - Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю Старовірівський птахокомплекс ,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_4 - ОСОБА_5 на рішення Апеляційного суду Харківської області від 11 травня 2017 року у складі колегії суддів: Кругової С. С., Колтунової А. І., Пилипчук Н. П.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог і рішень судів

У січні 2017 року ОСОБА_4 звернулася до суду із позовом до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Старовірівський птахокомплекс (далі - СТОВ Старовірівський птахокомплекс ) про визнання закінченим договору оренди та повернення земельної ділянки.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначила, що їй на праві власності належить земельна ділянка розміром 3,15 га, яка розташована на території Старовірівської сільської ради Шевченківського району Харківської області. 01 листопада 2006 року між сторонами у справі укладений договір оренди вказаної земельної ділянки, строком на 10 років, а тому вважала, що його дія закінчилася 01 листопада 2016 року. Після закінчення строку дії договору вона письмово звернулася до відповідача із вимогою про повернення земельної ділянки, проте отримала відмову.

Враховуючи наведене, позивач, з урахуванням уточнення позовних вимог, просила зобов'язати відповідача повернути належну їй земельну ділянку розміром 3,15 га, розташовану на території Старовірівської сільської ради Шевченківського району Харківської області, яка перебувала у нього в оренді у зв'язку із закінчення договору оренди від 01 листопада 2016 року № 158, укладеного між нею та відповідачем.

Рішенням Шевченківського районного суду Харківської області від 01 березня 2017 року позов задоволено. Визнано договір оренди від 01 листопада 2006 року, укладений між СТОВ Старовірівський птахокомплекс і ОСОБА_4, зареєстрований за № 040870400174 у відділі Харківської регіональної філії Центр ДЗК при Держкомземі України закінченим. Зобов'язано СТОВ Старовірівський птахокомплекс повернути ОСОБА_4 земельну ділянку площею 3,15 га належну їй на підставі державного акту від 25 жовтня 2002 року серії І-НОМЕР_2, кадастровий № НОМЕР_1 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташовану на території Старовірівської сільської ради Шевченківського району Харківської області. Вирішено питання розподілу судових витрат.

Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив із того, що строк дії договору необхідно відраховувати з моменту підписання, а не з моменту його реєстрації.

Рішенням Апеляційного суду Харківської області від 11 травня 2017 року рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 відмовлено.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, апеляційний суд виходив із того, що оскільки цивільні права та обов'язки, на досягнення яких спрямоване волевиявлення сторін при укладені спірного договору набуваються після його державної реєстрації, тому строк користування земельною ділянкою, який визначений умовами договору, необхідно відраховувати з моменту його державної реєстрації.

Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги та позиції інших учасників

У червні 2017 року представник ОСОБА_4 - ОСОБА_5 подав до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу на рішення Апеляційного суду Харківської області від 11 травня 2017 року, в якій просить скасувати зазначене судове рішення та залишити в силі рішення суду першої інстанції, обґрунтовуючи свої вимоги порушенням судом норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

У касаційній скарзі заявник вказує на те, що в постанові від 19 лютого 2014 року (справа № 6-162цс13) Верховний Суд України виклав правову позицію, відповідно до якої термін дії договору визначається з моменту його укладення, а не з часу державної реєстрації. Вказаний правовий висновок врахований судом першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення.

У серпні 2017 року представник СТОВ Старовірівський птахокомплекс подав до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ заперечення на касаційну скаргу, в яких просив касаційну скаргу відхилити, рішення суду апеляційної інстанції залишити без змін, посилаючись на те, що у постанові Верховного Суду України від 18 січня 2017 (справа № 6-2777цс16) вказано, що строк дії договору оренди землі починається після набрання ним чинності, а не з моменту його укладення.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 20 липня 2017 року відкрито касаційне провадження у зазначеній цивільній справі, витребувано справу та надано строк для подання заперечень на неї.

15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України від 03 жовтня 2017 року Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів (далі - Закон від 03 жовтня 2017 року), за яким судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд (стаття 388 ЦПК України).

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII Перехідні положення ЦПК України у редакції Закону від 03 жовтня 2017 року касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У травні 2018 року Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ зазначену цивільну справу передано Верховному Суду.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Позиція Верховного Суду

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін, оскільки його ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Рішення суду апеляційної інстанції відповідає вимогам ЦПК України (у редакції на час його ухвалення) щодо законності та обґрунтованості.

Судом установлено, що ОСОБА_4 на підставі Державного акта на право приватної власності на землю НОМЕР_2 належить земельна ділянка розміром 3,15 га, яка розташована на території Старовірівської сільської ради Шевченківського району Харківської області.

01 листопада 2006 року між ОСОБА_4 та СТОВ Старовірівський птахокомплекс укладений договір оренди вказаної земельної ділянки строком на 10 років. У цей же день складений акт прийому-передачі земельної ділянки.

Відповідно до пункту 43 договору він набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації.

05 лютого 2008 року договір зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі в Шевченківському районному відділу Харківської регіональної філії Центр ДЗК при Держкомземі України .

Нормативно-правове обґрунтування

Згідно з частиною першою статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до частини першої статті 210 ЦК України правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках, встановлених законом. Такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації.

Згідно і частиною першою статті 792 ЦК України за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов'язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату.

Спеціальним законом, яким регулюються відносини, пов'язані з орендою землі, є Закон України Про оренду землі .

За змістом статей 18 та 20 цього Закону (у редакції, яка була чинною на момент виникнення спірних правовідносин) укладений договір оренди землі підлягає державній реєстрації, договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації.

Набрання договором чинності є момент у часі, коли починають діяти права та обов'язки за договором, тобто коли договір (як підстава виникнення правовідносин та письмова форма, в якій зафіксовані умови договору) стає правовідносинами, на виникнення яких було спрямоване волевиявлення сторін.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Пунктом 43 договору оренду передбачено, що він набирає чинності після його підписання сторонами та його державної реєстрації.

Враховуючи наведене, суд апеляційної інстанції, на підставі належним чином оцінених доказів, дійшов правильного та обґрунтованого висновку про недоведеність заявлених позовних вимог, оскільки сторони в договорі чітко визначили, що договір набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації.

Державна реєстрація спірного договору відбулася 05 лютого 2008 року, а тому на момент ухвалення оскаржуваного рішення, строк дії договору не закінчився.

Доводи касаційної скарги про те, що апеляційний суд безпідставно не прийняв до уваги правову позицію викладену в постанові Верховного Суду України від 19 лютого 2014 року (справа № 6-162цс13) не заслуговують на увагу, оскільки апеляційний суд у оскаржуваному рішенні навів підстави для незастосування такої правової позиції та прийняття до уваги іншої правової позиції, висловленої Верховним Судом України в постанові від 18 квітня 2017 року (справа № 6-2777цс16).

Ухвалюючи рішення у справі, апеляційний суд, правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, в результаті чого ухвалив законне й обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права, підстави для його скасування відсутні.

Наведені в касаційній скарзі доводи не спростовують висновків суду по суті вирішення указаного позову та по своїй суті зводяться до переоцінки доказів, що згідно з положеннями статті 400 ЦПК України не належить до повноважень суду касаційної інстанції.

Викладене дає підстави для висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржуване рішення апеляційного суду без змін із підстав, передбачених статтею 410 ЦПК України.

Керуючись статтями 409, 410 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу представника ОСОБА_4 - ОСОБА_5 залишити без задоволення.

Рішення Апеляційного суду Харківської області від 11 травня 2017 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:О. В. Ступак С. О. Погрібний Г. І. Усик