Рішення

від 29.03.2019 по справі 415/8623/18

ЛИСИЧАНСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

у.н.415/8623/18

н.п.2/415/393/19

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 березня 2019 року

Лисичанський міський суд Луганської області у складі:

головуючого судді Фастовця В.М.,

за участі секретаря судового засідання Гавриленко В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до державного підприємства Первомайськвугілля в особі відокремленого підрозділу шахта Гірська про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні , -

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить стягнути з відповідача середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні по 19.10.2018 в сумі 48342,52 грн., обґрунтовуючи тим, що при звільненні розрахунок проведений не був.

Позивач в судове засідання не з'явився, подав заяву про розгляд справи за його відсутності.

Представник відповідача просив справу розглядати без його участі, надав відзив, в якому зазначено, що за положеннями ст. 117 КЗпП України обов'язковою умовою для покладення на підприємство відповідальності за невиплату належних працівникові сум при звільненні є наявність вини підприємства. Статтею 617 ЦК України передбачено, що особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Відповідно до ст. 14 1 Закону України Про торгово-промислові палати в Україні , торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікати про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб'єкта господарської діяльності за собівартістю. Вважає затримка виплати належних позивачці сум у строки, передбачені ст. 116 КЗпП України, відбулася не з вини відповідача, бо належному виконанню роботодавцем своїх обов'язків перед звільненим працівником перешкоджали обставини непереборної сили, пов'язані з проведенням АТО на території Донецької та Луганської областей, тому підстави для стягнення на користь позивача середнього заробітку за час затримки розрахунку відсутні.

Судом встановлено, що позивач перебував у трудових відносинах з відповідачем у період з 25.11.2005 по 21.06.2018.

Наказом №196/к від 21.06.2018 р. позивач був звільнений за ч. 3 ст. 38 КЗпП України, за власним бажанням у зв'язку з порушенням роботодавцем законодавства про працю (невиплата заробітної плати).

Статтею 116 КЗпП України передбачено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Відповідно до ст.117 КЗпП України, в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум в строки, вказані в ст. 116 КЗпП України при відсутності спору про їх розмір підприємство, заклад організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Відповідно до абз.2 п.8 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 р. № 100 після визначення середньоденної заробітної плати як розрахункової величини для нарахування виплат працівнику, здійснюється нарахування загальної суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, яка обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді.

Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства (абз. 3 п. 8 Порядку).

Відповідно довідки № 07/2036 від 10.10.2018 р. середньоденна заробітна плата позивача за календарний день дорівнює 582,44 грн. з урахуванням суми податків, зборів та інших обов'язкових платежів , середньомісячне число робочих днів за квітень - травень склало 40/2=20 днів.

Час затримки розрахунку обраховується з 22 червня 2018 р. (наступного дня зо дня звільнення) та згідно з позовними вимогами по 19 жовтня 2018 р. включно.

Середній заробіток за час затримки розрахунку розраховується наступним чином:

за 3 повних місяці (липень-вересень) - 3 Х 20 Х 582,44 грн. = 34946,4 грн. з урахуванням суми податків, зборів та інших обов'язкових платежів;

пропорційно кількості за 9 календарних днів у червні місяці/30 календарних днів у червні місяці Х 20 середньомісячна кількість робочих днів Х 582,44 грн. = 3494,64 грн.;

19 календарних днів у жовтні 2018 р./31 календарних днів у жовтні місяці Х 20 середньомісячна кількість робочих днів Х 582,44 грн. = 7139,59 грн.

Загальна сума середнього заробітку за час затримки розрахунку складає 45580,63 грн.

Доводи відповідача про неможливість своєчасної виплати належних позивачу сум при звільненні, у зв'язку із форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) суд не бере до уваги, оскільки, з сертифікату Торгово-промислової палати України № 6320, наданого відповідачем вбачається, що ним засвідчено неможливість виконання обов'язку щодо сплати податків і зборів у строки та у розмірах встановлених нормативно правовими актами, та строк їх дії з 04.2014 по 28.03.2016. Проте не звільнено відповідача від сплати належних працівникам сум. Та, як вбачається з позовних вимог, середній заробіток позивач просить стягнути з 22 червня 2018 р. по 19 жовтня 2018 р., тому дія сертифікату на вказаний період не підпадає.

Таким чином, суд доходить висновку, що є передбачені законом підстави для часткового задоволення позову, надані докази є достатніми та переконливими.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі 768,4 грн.

На підставі викладеного, керуючись, ст.ст. 7, 10, 12, 263-265 ЦПК України, -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1, РНОКПП - НОМЕР_1, який мешкає за адресою: АДРЕСА_1 до державного підприємства Первомайськвугілля в особі відокремленого підрозділу шахта Гірська , код ЄДРПОУ 32320594, яке знаходиться за адресою: Луганська обл., м. Гірське, вул. Куйбишева, буд. 21 про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні задовольнити частково.

Стягнути на користь ОСОБА_1 з державного підприємства Первомайськвугілля в особі відокремленого підрозділу шахта Гірська середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 22 червня 2018 р. по 19 жовтня 2018 р. у розмірі 45580 (сорок п'ять тисяч п'ятсот вісімдесят) грн. 63 коп. з урахуванням суми податків, зборів та інших обов'язкових платежів.

Стягнути з державного підприємства Первомайськвугілля в особі відокремленого підрозділу шахта Гірська судовий збір в розмірі 768 (сімсот шістдесят вісім) грн. 40 коп. за такими реквізитами: отримувач коштів ГУК у м. Києві/м. Київ/22030200, код за ЄДРПОУ 37993783, банк Казначейство України (ЕАП), ККДБ 22030200, рахунок 3127205026001, МФО 899998 .

Рішення може бути оскаржене до Луганського апеляційного суду через Лисичанський міський суд шляхом подання апеляційної скарги протягом 30-ти днів з дня його проголошення.

Суддя: