Рішення

від 11.04.2019 по справі 910/1992/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

11.04.2019Справа № 910/1992/19

Господарський суд міста Києва у складі судді Кирилюк Т.Ю. , при секретарі судового засідання Максимець В.О., розглянувши матеріали господарської справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін

за позовом державного підприємства "Державний проектний інститут "Діпроверф"

до державної екологічної інспекції у Київській області в особі ліквідаційної комісії

про стягнення 96 733,43 грн. зобов'язання включити кредиторські вимоги до проміжного ліквідаційного балансу

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Державне підприємство "Державний проектний інститут "Діпроверф" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до державної екологічної інспекції у Київській області в особі ліквідаційної комісії про стягнення 96 733, 43 грн., у тому числі 87 711, 96 грн. - основного боргу, 2 532, 10 грн. - інфляційні втрати, 5 993, 28 грн. - пені, 496, 09 грн. - 3 % річних та зобов'язання включити кредиторські вимоги до проміжного ліквідаційного балансу відповідача.

Відповідно до частини першої статті 250 Господарського процесуального кодексу України питання про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.02.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/1992/19. Вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Одночасно, з позовною заявою позивачем подано заяву про забезпечення позову.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.02.2019 відмовлено державному підприємству "Державний проектний інститут "Діпроверф" у задоволенні заяви про забезпечення позову.

Через відділ автоматизованого документообігу суду, моніторингу виконання документів (канцелярію) 13.03.2019 відповідач подав письмовий відзив на позов, в якому проти позову заперечував, зазначивши, що новим складом ліквідаційної комісії не може бути прийнято заяву про визнання кредитором від 10.01.2019, оскільки означене є порушенням бюджетного законодавства.

Через відділ автоматизованого документообігу суду, моніторингу виконання документів (канцелярію) 18.03.2019 представник позивача подав письмову відповідь на відзив.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва -

ВСТАНОВИВ:

Згідно договору оренди № 8219 нерухомого майна, що належить до державної власності від 27.08.2018, укладеного Регіональним відділенням Фонду державного майна України по м. Києву та Державною екологічною інспекцією у Київській області відповідач є орендарем нерухомого майна - нежитлових приміщень загальною площею 727, 6 кв.м. (на другому та третьому поверхах виробничого корпусу, літера А, А1), яке знаходиться у місті Києві, по вулиці Преображенська, 25 та перебуває на балансі позивача.

Державним підприємством "Державний проектний інститут "Діпроверф" (позивач) та державною екологічною інспекцією у Київській області (відповідач) 27.08.2018 укладено договір № 013/09/18 про спільне користування та відшкодування витрат на утримання приміщення та прибудинкової території, предметом якого є оплата експлуатаційних послуг, пов'язаних з утриманням будинків і споруд та прибудинкових територій.

Відповідно до пункту 3.1 договору № 013/09/18 від 27.08.2018 загальна вартість відшкодування витрат на експлуатацію (утримання) приміщення, будівлі та прибудинкової території за договором у період з 27.08.2018 по 31.12.2018 становить 87 711, 96 грн. Місячний розмір оплати відшкодування витрат на експлуатацію (утримання) приміщення, будівлі та прибудинкової території становить 21 062, 42 грн. і визначається кошторисним розрахунком витрат по утриманню приміщення, будівель та прибуткових територій (пункт 3.2 договору).

Строк дії договору № 013/09/18 від 27.08.2018 відповідно до пункту 6.1 договору сторони погодили з дати підписання до 31.12.2018, а в частині розрахунків - до повного їх виконання сторонами.

Сторонами у справі у період з жовтня 2018 року по грудень 2018 підписано та скріплено печатками підприємств акти надання послуг щодо відшкодування витрат на експлуатацію (утримання) приміщення, будівлі та прибудинкової території на загальну суму 87 771, 96 грн., № 1 від 01.10.2018 на суму 24 524, 70 грн., № 2 від 31.10.2018 на суму 21 062, 42 грн., № 3 від 30.11.2018 на суму 21 062, 42 грн., № 4 від 31.12.2018 на суму 21 062, 42 грн., копії яких долучено до матеріалів справи.

Положеннями пункту 3.3 договору № 013/09/18 від 27.08.2018 передбачено, що відповідач зобов'язується щомісячно, не пізніше 28 числа поточного місяця вносити на рахунок позивача плату за відшкодування витрат на обслуговування приміщення, будинку та на утримання прибудинкової території за попередній місяць на підставі відповідного акту наданих послуг.

Втім відповідач, в порушення умов договору № 013/09/18 від 27.08.2018 не сплатив витрати на експлуатацію (утримання) приміщення, будівлі та прибудинкової території, у зв'язку з чим виникла заборгованість в розмірі 87 711, 96 грн.

Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Згідно статті 173 Господарського кодексу України один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі статтею 511 Цивільного кодексу України, зобов'язання не створює обов'язку для третьої особи. У випадках, встановлених договором, зобов'язання може породжувати для третьої особи права щодо боржника та (або) кредитора.

Частиною другою статті 194 Господарського кодексу України передбачено, що неналежне виконання зобов'язання третьою особою не звільняє сторони від обов'язку виконати зобов'язання в натурі.

Відповідно до частини першої статті 96 Цивільного кодексу України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями.

Згідно з частиною другою статті 218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

У разі відсутності коштів для оплати замовник був вправі та мав фактичну можливість призупинити виконання умов договору з моменту виявлення відсутності коштів для оплати, а не приймати їх результати.

Таким чином, твердження відповідача, викладені у письмовому відзиві не мають правового підгрунтя та не звільняють його від обов'язку виконати належним чином умови договору № 013/09/18 від 27.08.2018.

Оскільки факт надання послуг підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, встановлений строк остаточного розрахунку сплинув, а доказів оплати вартості наданих послуг суду не надано, позовна вимога про стягнення з відповідача основного боргу в розмірі 87 711, 96 грн. є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Під час розгляду справи судом встановлено, що відповідач вчинив господарське правопорушення, яке полягало у невиконанні прийнятих на себе зобов'язань за господарським договором в частині сплати заборгованості за надані послуги.

Статті 216-218 Господарського кодексу України передбачають, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема, є господарські санкції.

Згідно статті 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відповідачем не надано суду будь-яких підтверджень того, що неналежне виконання господарського зобов'язання сталось не з його вини.

За змістом положень частини першої статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Положеннями пункту 5.4 договору № 013/09/18 від 27.08.2018 сторони погодили, у випадку порушення відповідачем передбаченого договором строку оплати, останній сплачує позивачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки, встановленої Національним банком України, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.

За таких обставин, позовна вимога про стягнення пені у розмірі 5 993, 28 грн. (період з 29.10.2018 по 10.01.2019 включно окремо по кожному акту) визнається судом обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Відповідно до частини другої статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Беручи до уваги, що втрати, пов'язані з інфляційними процесами в державі за своєю правовою природою є компенсацією за понесені збитки, спричинені знеціненням грошових коштів, а три відсотки річних - платою за користування коштами, що не були своєчасно сплачені боржником, суд вважає, що зазначені позовні вимоги є обгрунтованими.

Таким чином, позовні вимоги про стягнення 496, 09 грн. - 3 % річних та 2 532, 10 грн. - інфляційні втрати (період з 29.10.2018 по 10.01.2019 включно) підлягають задоволенню.

Що стосується позовної вимоги про зобов'язання включити кредиторські вимоги до проміжного ліквідаційного балансу відповідача суд зазначає наступне.

Відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів, що підтверджують належне виконання зобов'язань за договором № 013/09/18 від 27.08.2018, тобто оплату вартості наданих послуг на суму 87 771, 96 грн.

Водночас, встановивши зазначені вище обставини та дійшовши відповідних висновків про порушення відповідачем взятих на себе зобов'язань, суд не вбачає за можливе задовольнити поданий позов в означеній частині, враховуючи наступне.

Згідно статті 104 Цивільного кодексу України юридична особа припиняється в результаті передання всього свого майна, прав та обов'язків іншим юридичним особам - правонаступникам (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або в результаті ліквідації.

Відповідно до частини другої статті 105 Цивільного кодексу України після внесення запису про прийняття рішення засновників (учасників) юридичної особи, суду або уповноваженого ними органу про припинення юридичної особи до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців повідомлення про внесення запису до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців щодо прийняття рішення засновників (учасників) юридичної особи, суду або уповноваженого ними органу про припинення юридичної особи публікується у спеціалізованому друкованому засобі масової інформації.

Учасники юридичної особи, суд або орган, що прийняв рішення про припинення юридичної особи, відповідно до цього Кодексу призначають комісію з припинення юридичної особи (комісію з реорганізації, ліквідаційну комісію), голову комісії або ліквідатора та встановлюють порядок і строк заявлення кредиторами своїх вимог до юридичної особи, що припиняється (частина третя статті 105 Цивільного кодексу України)

Згідно частини п'ятої статті 105 Цивільного кодексу України строк заявлення кредиторами своїх вимог до юридичної особи, що припиняється, не може становити менше двох і більше шести місяців з дня опублікування повідомлення про рішення щодо припинення юридичної особи.

Відповідно до відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань з 02.10.2018 відповідач перебуває у стані припинення. В графі "Відомості про строк, визначений засновниками (учасниками) юридичної особи, судом або органом, що прийняв рішення про припинення юридичної особи, для заявлення кредиторами своїх вимог" зазначено граничну дату пред'явлення вимог - 03.12.2018.

Починаючи з 02.10.2018 відповідач перебуває в стані припинення, призначено комісію з припинення (ліквідації), та встановлено строк для пред'явлення кредиторських вимог до 03.12.2018.

Відповідно до частини восьмої статті 111 Цивільного кодексу України ліквідаційна комісія (ліквідатор) після закінчення строку для пред'явлення вимог кредиторами складає проміжний ліквідаційний баланс, що включає відомості про склад майна юридичної особи, що ліквідується, перелік пред'явлених кредиторами вимог та результат їх розгляду.

Як свідчать матеріали справи, 10.01.2019 позивач звернувся до відповідача з заявою про визнання кредиторських вимог.

Таким чином, судом встановлено, що позивач звернувся до відповідача з заявою про визнання кредиторських вимог після спливу строку, встановленого для пред'явлення кредиторських вимог.

Оскільки строк для пред'явлення кредиторських вимог закінчився 03.12.2018, позивач звернувся до відповідача з заявою про визнання кредиторських вимог після спливу строку, встановленого для пред'явлення кредиторських вимог, суд позбавлений можливості захистити право позивача шляхом зобов'язання відповідача включити кредиторські вимоги в сумі 96 733, 43 грн. до проміжного ліквідаційного балансу Державної екологічної інспекції у Київській області.

Виходячи з наведеного, суд відмовляє у задоволенні позовних вимог в частині зобов'язання відповідача включити кредиторські вимоги до проміжного ліквідаційного балансу.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись статтями 129, 233, 238, 241-242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов державного підприємства "Державний проектний інститут "Діпроверф" до державної екологічної інспекції у Київській області в особі ліквідаційної комісії про стягнення 96 733,43 грн. зобов'язання включити кредиторські вимоги до проміжного ліквідаційного балансу задовольнити частково.

2. Стягнути з державної екологічної інспекції у Київській області (03040, місто Київ, вулиця Васильківська, будинок 3, ідентифікаційний код 38039191) на користь державного підприємства "Державний проектний інститут "Діпроверф" (03110, місто Київ, вулиця Преображенська, будинок 25, ідентифікаційний код 14311465) 87 711 (вісімдесят сім тисяч сімсот одинадцять) грн. 96 коп. - основного боргу, 2 532 (дві тисячі п'ятсот тридцять дві) грн. 10 коп. - інфляційні втрати, 5 993 (п'ять тисяч дев'ятсот дев'яносто три) грн. 28 коп. - пені, 496 (чотириста дев'яносто шість) грн. 09 коп. - 3 % річних та 1 921 (одна тисяча дев'ятсот двадцять одна) грн. 00 коп. - витрати по сплаті судового збору.

3. В іншій частині в позові відмовити.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя Т.Ю. Кирилюк