Рішення

від 09.04.2019 по справі 910/1410/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

09.04.2019Справа № 910/1410/19

Господарський суд міста Києва у складі судді ДЖАРТИ В. В. , розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Кедр ЛБН Трейд Компані" (14005, Чернігівська область, місто Чернігів, Деснянський район, проспект Миру, будинок 49-А, офіс 1004; ідентифікаційний код 38179194)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Н2О Дистрибьюшн" (04070, місто Київ, Подільський район, вулиця Боричів Тік, будинок 35 літера А; ідентифікаційний код 42010168)

про стягнення 693 358,90 грн,

Без виклику (повідомлення) представників сторін

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У лютому 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Кедр ЛБН Трейд Компані" звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Н2О Дистрибьюшн" про стягнення 693 358,90 грн, з яких 546 625,08 грн - основний борг та 146 733,82 грн - пеня.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань за договором на поставку товару від 27.04.2018 в частині повної та своєчасної оплати поставленого позивачем товару.

Ухвалою Господарського суд міста Києва від 07.02.2019 відкрито провадження у справі № 910/1410/19, вирішено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (без проведення судового засідання) та визначено сторонам строки для надання відзиву, відповіді на відзив, заперечень на відповідь на відзив.

06.03.2019 через канцелярію суду надійшло клопотання позивача про долучення до матеріалів справи доказів витрат на правову допомогу.

Відповідач своїм правом на подання відзиву не скористався, про відкриття провадження у справі був повідомлений своєчасно та належним чином, що підтверджено наявним в матеріалах справи рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 0103049791910, відповідно до якого ухвалу про відкриття провадження у справі було вручено уповноваженому представнику відповідача 19.02.2019.

Будь яких інших заяв, клопотань або заперечень від сторін до суду не надходило.

Згідно з частиною 4 статті 240 ГПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

27.04.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Кедр ЛБН Трейд Компані" в якості постачальника (далі - позивач, постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Н2О Дистрибьюшн" в якості покупця (далі - відповідач, покупець, Товариство) було укладено договір на поставку товару (далі - Договір), відповідно до пункту 1.1 якого постачальник взяв на себе зобов'язання подавати та передавати у власність покупця продукцію (надалі - Товар), а покупець зобов'язався приймати та оплачувати Товар.

Відповідно до пунктів 2.1, 2.2 Договору загальна сума Договору складає вартість всього поставленого Товару згідно всіх замовлень/накладних, підписаних Сторонами в рамках дії Договору, вартість Товару вказується у відповідних накладних, які з моменту їх підписання стають невід'ємною частиною Договору.

Пунктом 2.3 Договору сторони встановили, що оплата Товару здійснюється покупцем не пізніше 5 (п'яти) календарних днів з моменту отримання Товару.

Приймання Товару здійснюється на складі покупця і оформляється підписанням видаткової накладної з печаткою, уповноваженим представником покупця, після чого Товар вважається прийнятим, згідно Договору (пункт 3.3 Договору).

Пунктом 5.1 Договору сторони визначили, що за порушення покупцем строків оплати, встановлених в пункті 2.3 Договору, покупець, на письмову вимогу постачальника, зобов'язаний сплатити останньому за кожний день прострочення виконання зобов'язання по оплаті, пеню в розмірі 0,1 % від несплаченої суми, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла на момент нарахування пені.

Відповідно до положень розділу 6 Договору останній вступає в силу з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2018. У випадку, якщо жодна зі сторін не заявить про своє бажання припинити Договір не пізніше, ніж за 1 місяць до передбачуваного припинення, Договір вважається пролонгованим (продовженим) на 1 календарний рік на тих самих умовах. Припинення дії Договору не звільняє сторони від виконання всіх зобов'язань передбачених Договором та невиконаних на момент припинення дії Договору, а також від відповідальності за невиконання таких зобов'язань.

З матеріалів справи вбачається, що в період з 07.05.2018 по 19.07.2018 позивачем було поставлено на адресу відповідача Товар на загальну суму 726 992,28 грн, що підтверджено наявними в матеріалах справи належним чином засвідченими копіями документів:

- видаткова накладна № 153, ТТН № Р153 від 07.05.2018 на суму 124 028,06 грн;

- видаткова накладна № 158, ТТН № Р158 від 10.05.2018 на суму 109 406,81 грн;

- видаткова накладна № 161, ТТН № Р161 від 16.05.2018 на суму 38 677,82 грн;

- видаткова накладна № 21, ТТН № Р21 від 01.06.2018 на суму 41 519,52 грн;

- видаткова накладна № 45, ТТН № Р45 від 04.07.2018 на суму 175 955,33 грн;

- видаткова накладна № 54, ТТН № Р54 від 10.07.2018 на суму 168 986,74 грн;

- видаткова накладна № 66, ТТН № Р66 від 19.07.2018 на суму 68 418,00 грн.

Відповідач свого обов'язку щодо своєчасної та повної оплати за отриманий Товар не виконав, у зв'язку з чим позивач 13.11.2018 направив на адресу боржника претензію № 1 від 12.11.2018 про сплату суми боргу та пені, нарахованої відповідно до пункту 5.1 Договору.

Після отримання претензії відповідачем було частково сплачено заборгованість, а саме:

- 10.12.2018 було сплачено 14 000,00 грн за Товар згідно рахунку № 153 від 07.05.2018;

- 11.12.2018 було сплачено 4 000,00 грн за Товар згідно рахунку № 153 від 07.05.2018.

Також з матеріалів справи вбачається, що відповідач звернувся до постачальника з пропозицію часткового повернення Товару в рахунок зменшення суми боргу за Договором. Позивач не заперечив проти зазначеної пропозиції, і в період з 17.12.2018 по 02.01.2019 відповідачем було здійснено часткове повернення отриманого Товару на суму 162 367,20 грн, що підтверджується наступними документами:

- накладна про повернення постачальнику № 1, ТТН № Р1 від 17.12.2018 на суму 27 057,24 грн;

- накладна про повернення постачальнику № 2, ТТН № Р2 від 17.12.2018 на суму 100 854,72 грн;

- накладна про повернення постачальнику № 3, ТТН № Р3 від 02.01.2019 на суму 34 455,24 грн.

З огляду на викладене вище, за твердженням позивача, яке не спростовано матеріалами справи та відповідачем, заборгованість останнього склала 546 625,08 грн.

Між сторонами було підписано Акт звірки за період з 01.05.2018 по 16.01.2019, відповідно до якого заборгованість відповідача перед позивачем складає 546 625,08 грн.

Оцінюючи наявні в матеріалах справи докази, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про наступне.

Частинами 1 та 2 статті 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Норми вказаної статті кореспондуються з положеннями статті 193 Господарського кодексу України.

Відповідно до частини 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором купівлі-продажу.

За статтею 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

За приписами частини 1 статті 691 ЦК України встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

У силу вимог частини 1 статті 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно з частиною 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Так, за умовами пункту 2.3 Договору, оплата Товару здійснюється покупцем не пізніше 5 (п'яти) календарних днів з моменту отримання Товару.

Оскільки Товар вважається прийнятим після приймання а складі покупця і оформлення підписанням видаткової накладної з печаткою, уповноваженим представником покупця, суд дійшов висновку, що строк виконання відповідачем своїх зобов'язань за Договором настав. Зокрема, Товар поставлений згідно наступних видаткових накладних мав бути оплачений покупцем в наступні строки:

- видаткова накладна № 153 від 07.05.2018 - по 12.05.2018;

- видаткова накладна № 158 від 10.05.2018 - по 15.05.2018;

- видаткова накладна № 161 від 16.05.2018 - по 21.05.2018;

- видаткова накладна № 21 від 01.06.2018 - по 06.06.2018;

- видаткова накладна № 45 від 04.07.2018 - по 09.07.2018;

- видаткова накладна № 54 від 10.07.2018 - по 15.07.2018;

- видаткова накладна № 66 від 19.07.2018 - по 24.07.2018.

Враховуючи, що факт наявності заборгованості в сумі 546 625,08 грн визнано відповідачем шляхом підписання Акту звірки за період з 01.05.2018 по 16.01.2019, а правом на подання відзиву відповідач не скористався, суд вбачає, що наявність заборгованості відповідача за отриманий від позивача Товар в сумі 546 625,08 грн є доведеною та матеріалами справи не спростована.

За частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до частини 1 статті 193 ЦК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Пунктом 2 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Порушенням зобов'язання, відповідно до статті 610 ЦК України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Враховуючи те, що строк виконання обов'язку з оплати поставленого Товару настав, сума боргу відповідача, яка складає 546 625,08 грн, визнана відповідачем, підтверджена належними доказами, наявними в матеріалах справи, і відповідач на момент прийняття рішення не надав документів, які свідчать про погашення вказаної заборгованості перед позивачем, суд дійшов висновку про законність та обґрунтованість вимоги позивача до відповідача про стягнення вказаної суми боргу, а тому позов в цій частині підлягає задоволенню.

Окрім суми основної заборгованості позивачем було заявлено до стягнення з відповідача 146 733,82 грн пені на підставі пункту 5.1 Договору, нарахованої за період з 13.05.2018 по 21.01.2019.

Відповідно до частини 1 статті 546 ЦК України виконання зобов'язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою. За змістом частини 1 статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Згідно з частиною 3 вказаної статті пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання (частина 1 статті 550 ЦК України). Частиною 1 статті 552 ЦК України встановлено, що сплата (передання) неустойки не звільняє боржника від виконання свого обов'язку в натурі.

Приписами статті 230 ГК України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з частиною 6 статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Преамбулою Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачено, що цей Закон регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань. Суб'єктами зазначених правовідносин є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та господарювання, а також фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності.

Згідно статей 1, 3 цього Закону платники грошових коштів за прострочення платежу сплачують на користь одержувачів цих коштів пеню в розмірі, що встановлюється за погодженням сторін. Зазначений розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Оскільки розмір пені, нарахованої позивачем, є арифметично вірним, відповідає положенням закону та Договору, позовні вимоги про стягнення з покупця пені в сумі 146 733,82 грн підлягають задоволенню відповідно до розрахунку позивача.

Приписами статей 76-77 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно з приписами статей 78-79 ГПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про задоволення позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Кедр ЛБН Трейд Компані" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Н2О Дистрибьюшн" про стягнення 693 358,90 грн в повному обсязі та стягнення з останнього на користь позивача 546 625,08 грн основного боргу та 146 733,82 грн пені.

Згідно із доданим до позовної заяви попереднім розрахунком судових витрат, розмір судових витрат, які позивач очікував понести у зв'язку з розглядом даної справи, становив 10 000,00 грн витрати на професійну правову допомогу та суму сплаченого судового збору.

Відповідно до підпункту 1 частини 3 статті 123 ГПК України витрати на професійну правничу допомогу належать до витрат, пов'язаних з розглядом справи. Згідно з частинами 1 та 2 статті 126 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до частин 3 та 4 вказаної статті ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Поряд з цим, аналіз наведених норм частини 4 статті 126 ГПК України, а також норм статті 129 цього кодексу, дає підстави для висновку що для вирішення питання про розподіл судових витрат суд має враховувати: пов'язаність цих витрат із розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін; вплив результату її вирішення на репутацію сторін публічний інтерес справи; поведінку сторони під час розгляду справи (зловживання стороною чи її представником процесуальними правами тощо); дії сторони щодо досудового врегулювання справи та врегулювання спору мирним шляхом.

Суд дослідив додані до клопотання щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу докази, а саме завірені копії:

- Договору № 09/11-1 від 09.11.2018 про надання професійної правничої допомоги, укладеним з адвокатом Терновою Вікторією Олександрівною;

- акту надання послуг за договором № 09/11-1 від 09.11.2018;

- квитанції № 0.0.1255158231.1 від 31.01.2019 на суму 5 000,00 грн.

До позовної заяви позивачем також було додано завірені копії квитанції № 0.0.1255158231.1 від 31.01.2019 на суму 5 000,00 грн, свідоцтва на право на заняття адвокатською діяльністю № 1606 від 14.01.2004 адвоката Тернової Вікторії Олександрівни та довіреності від 21.01.2019.

За результатами дослідження зазначених доказів судом встановлено, що на підтвердження фактично понесених витрат на правову допомогу представником позивача надано дві копії однієї і тієї ж квитанції № 0.0.1255158231.1 від 31.01.2019 на суму 5 000,00 грн (код квитанції 1491-3936-4876-4082).

З огляду на викладене вище, суд вбачає, що позивачем доведено фактичне понесення витрат на професійну правову допомогу виключно в межах сумі 5 000,00 грн, а отже клопотання про стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правову допомогу підлягає задоволенню частково в межах доведених фактично понесених витрат в сумі 5 000,00 грн.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236 - 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Кедр ЛБН Трейд Компані" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Н2О Дистрибьюшн" про стягнення 693 358,90 грн задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Н2О Дистрибьюшн" (04070, місто Київ, Подільський район, вулиця Боричів Тік, будинок 35 літера А; ідентифікаційний код 42010168) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Кедр ЛБН Трейд Компані" (14005, Чернігівська область, місто Чернігів, Деснянський район, проспект Миру, будинок 49-А, офіс 1004; ідентифікаційний код 38179194) 546 625,08 грн (п'ятсот сорок шість тисяч шістсот двадцять п'ять гривень 08 копійок) основного боргу, 146 733,82 грн (сто сорок шість тисяч сімсот тридцять три гривні 82 копійки) пені, 5 000,00 грн (п'ять тисяч гривень 00 копійок) витрат на професійну правову допомогу та 10 400,38 грн (десять тисяч чотириста гривень 38 копійок) судового збору.

3. Після набрання рішенням Господарського суду міста Києва законної сили видати відповідний наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

СУДДЯ В. В. ДЖАРТИ