Рішення

від 10.04.2019 по справі 910/1943/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

10.04.2019Справа № 910/1943/19 Господарський суд міста Києва у складі судді Кирилюк Т.Ю ., при секретарі судового засідання Максимець В.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін матеріали господарської справи

за позовом приватного акціонерного товариства Макрохім

до товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-Торгівельне Об`єднання Укрєврохім

про стягнення 224 423, 97 грн.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне акціонерне товариство Макрохім звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-Торгівельне Об`єднання Укрєврохім про стягнення 224 423, 97 грн.

Позов обґрунтовано тим, що відповідач неналежним чином виконує зобов'язання за договором поставки № 257 від 24.04.2018.

За змістом статті 250 Господарського процесуального кодексу України питання про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.02.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/1943/19. Клопотання позивача про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження задоволено. Вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Запропоновано відповідачу у строк до 11.03.2019 надати суду відзив на позов.

Через відділ автоматизованого документообігу суду, моніторингу виконання документів (канцелярію) 11.03.2019 представник товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-Торгівельне об`єднання "Укрєврохім" подав клопотання про продовження строку для подання відзиву на позов. Обгрунтовуючи своє клопотання тим, що відповідача не було повідомлено про подання ПАТ "Макрохім" позову, ТОВ "Виробничо-Торгівельне об`єднання "Укрєврохім" не отримало копії ухвали Господарського суду міста Києва від 21.02.2019 про відкриття провадження у справі № 910/1943/19.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.03.2019 у задоволенні клопотання товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-Торгівельне об`єднання "Укрєврохім" про продовження строку для подання відзиву відмовлено.

Через відділ автоматизованого документообігу суду, моніторингу виконання документів (канцелярію) 18.03.2019 відповідач подав письмовий відзив, в якому зазначив, що поставлена партія продукції частково оплачена ТОВ Виробничо-Торгівельне об`єднання Укрєврохім , заборгованість в розмірі 78 944, 50 грн. визнав.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва -

ВСТАНОВИВ:

Приватним акціонерним товариством Макрохім (позивач) та товариством з обмеженою відповідальністю Виробничо-Торгівельне Об`єднання Укрєврохім (відповідач) 24.04.2018 укладено договір поставки № 257, відповідно до якого позивач зобов'язався поставити та передати у власність відповідачу хімічну продукцію в асортименті, кількості та ціною, викладеною в додатках до договору, які є його невід`ємною частиною.

Згідно пункту 1.2 договору поставки № 257 від 24.04.2018 під додатками до договору розуміються рахунки та видаткові накладні, що видаються позивачем.

Вартість товару відповідно до пункту 5.3 договору поставки № 257 від 24.04.2018 складається з загальної вартості продукції, яка поставлена позивачем під час дії договору та зазначена в накладних.

Статтею 655 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Строк дії договору поставки № 257 відповідно до пункту 13.1 сторони встановили з моменту підписання до 31.12.2020.

Позивач, у вересні 2018 року поставив, а відповідач прийняв хімічну продукцію на загальну суму 184 120, 50 грн., що підтверджується видатковими накладними № МХ024404 від 03.09.2018 на суму 141 156, 00 грн., № МХ026000 від 19.09.2018 на суму 41 224, 50 грн., № МХ026838 від 28.09.2018 на суму 1 740, 00 грн., довіреностями № 258 від 03.09.2018, № 285 від 19.09.2018, № 299 від 28.09.2018, копії яких долучено до матеріалів справи.

Положеннями пункту 6.1 договору поставки № 257 від 24.04.2018 передбачено, що відповідач зобов'язаний здійснити оплату поставленої продукції в строк, що не перевищує чотирнадцять календарних днів з дати поставки продукції.

Втім відповідач, в порушення умов договору поставки № 257 від 24.04.2018 у повному обсязі не розрахувався за поставлений товар, у зв'язку з чим на момент звернення позивача до суду з позовом виникла заборгованість в розмірі 152 964, 50 грн.

Позивач, 10.12.2018 звернувся до відповідача з вимогою про сплату заборгованості.

Відповідач у своєму листі-відповіді від 14.12.2018 просив надати товариству з обмеженою відповідальністю Виробничо-Торгівельне Об`єднання Укрєврохім додатковий час для здійснення розрахунку.

Як вбачається з долучених відповідачем до письмового відзиву копій платіжних доручень № 645 від 14.02.2019 на суму 10 000, 00 грн., № 652 від 22.02.2019 на суму 14 020, 00 грн., № 676 від 06.03.2019 на суму 10 000, 00 грн., № 673 від 12.03.2019 на суму 10 000, 00 грн., № 668 від 13.03.2019 на суму 10 000, 00 грн., № 670 від 14.03.2019 на суму 10 000, 00 грн., № 669 від 15.03.2019 на суму 10 000, 00 грн. ТОВ Виробничо-Торгівельне Об`єднання Укрєврохім у період з 14.02.2019 по 15.03.2019 сплатило грошові кошти в загальному розмірі 74 020, 00 грн. Таким чином, заборгованість відповідача становить 78 944, 50 грн. та не заперечується останнім.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Згідно статті 173 Господарського кодексу України один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до частини першої та другої статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона зобов'язана вчинити на користь другої певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають із підстав, установлених статтею 11 Цивільного кодексу України.

За змістом статті 11 Цивільного кодексу України, підставами для виникнення зобов'язань можуть бути різні юридичні факти. Зобов'язання можуть виникати з договорів, у тому числі з кредитних правовідносин.

Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У зв'язку з тим, що після звернення позивача до суду з позовом відповідач частково сплатив грошові кошти за отриманий товар, позовна вимога про стягнення основного боргу підлягає частковому задоволенню у розмірі 78 944, 50 грн.

Під час розгляду справи судом встановлено, що відповідач вчинив господарське правопорушення, яке полягало у невиконанні прийнятих на себе зобов'язань за господарським договором в частині сплати заборгованості за поставлений товар.

Статті 216-218 Господарського кодексу України передбачають, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема, є господарські санкції.

Згідно статті 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відповідачем не надано суду будь-яких підтверджень того, що неналежне виконання господарського зобов'язання сталось не з його вини.

У розумінні статті 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

У відповідності до статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежного виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною другою статті 551 Цивільного кодексу України визначено, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до пункту 10.3 договору поставки № 257 від 24.04.2018 у випадку порушення строку оплати продукції, відповідач сплачує позивачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від несплаченої суми за кожний день прострочки.

Враховуючи наведене, позовна вимога про стягнення 19 103, 09 грн. - пені (період з 18.09.2018 по 06.02.2019 окремо по кожній накладній) є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Відповідно до частини другої статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Беручи до уваги, що втрати, пов'язані з інфляційними процесами в державі за своєю правовою природою є компенсацією за понесені збитки, спричинені знеціненням грошових коштів, суд вважає, що зазначену позовну вимогу обгрунтованою.

Таким чином, позовна вимога про стягнення 5 647, 49 грн. - інфляційних втрат (період з 18.09.2018 по 06.02.2019 окремо по кожній накладній) підлягає задоволенню.

Приписами пункту 10.4 договору поставки № 257 від 24.04.2018 сторони передбачили, що відповідач на вимогу позивача у випадку несвоєчасної оплати продукції зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням п'ятнадцяти процентів річних від простроченої суми.

Оскільки умовами договору поставки № 257 від 24.04.2018 сторони узгодили інший розмір процентів, ніж передбачений частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, позовна вимога про стягнення 9 880, 69 грн. - 15 % є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Доводи відповідача, викладені у письмовому відзиві щодо перерахунку пені та інфляційних втрат у зв'язку з частковою оплатою заборгованості до уваги судом не приймається, оскільки нарахування в означеній частині здійснювалося до 06.02.2018 (тобто до здійснення оплати).

Крім того, пунктом 10.4 договору поставки № 257 від 24.04.2018 передбачено, що у випадку прострочення оплати продукції більш ніж на два місяці, відповідач на вимогу позивача зобов'язаний додатково сплатити неустойку в розмірі 20 % від простроченої суми.

Оскільки прострочення оплати продукції відбулося більше ніж на два місяці а також те, що сума основного боргу на момент звернення позивача до суду з позовом склала 152 964, 50 грн., вимога в частині стягнення штрафу підлягає частковому задоволенню в розмірі 30 593, 00 грн. (152 964, 50 грн. - 20 % = 30 593, 00 грн.).

Враховуючи наведене, позовні вимоги визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись статтями 129, 233, 238, 241-242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов приватного акціонерного товариства Макрохім до товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-Торгівельне Об`єднання Укрєврохім про стягнення 224 423, 97 грн. задовольнити частково.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-Торгівельне Об`єднання Укрєврохім (01042, місто Київ, вулиця Івана Кудрі, будинок 22-А, ідентифікаційний код 41246988) на користь приватного акціонерного товариства Макрохім (01133, місто Київ, вулиця Верхня, 3, ідентифікаційний код 24720905) 78 944 (сімдесят вісім тисяч дев'ятсот сорок чотири) грн. 50 коп. - основного боргу, 19 103 (дев'ятнадцять тисяч сто три) грн. 09 коп. - пені, 9 880 (дев`ять тисяч вісімсот вісімдесят) грн. 69 коп. - 15 % річних, 5 647 (п'ять тисяч шістсот сорок сім) грн. 49 коп. - інфляційні втрати, 30 593 (тридцять тисяч п'ятсот дев'яносто три) грн. 00 коп. - неустойки та 3 272 (три тисячі двісті сімдесят дві) грн. 83 коп. - судового збору.

3. В іншій частині в позові відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя Т.Ю. Кирилюк