Рішення

від 10.04.2019 по справі 910/2120/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

10.04.2019Справа № 910/2120/19

Господарський суд міста Києва у складі судді Пукшин Л.Г., за участі секретаря судового засідання Бугаєнко Я.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали господарської справи

за позовом Комунального підприємства "Київжитлоспецексплуатація" (01001, м. Київ, вул. Володимирська, 51-А)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Оскар" (02222, м. Київ, просп. Маяковського, 47)

про стягнення 69 630,55 грн.

за участю представників

від позивача: Денисенко О.В.

від відповідача: не з'явились

У судовому засіданні 10.04.2019, в порядку ст. 240 ГПК України, було проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Комунальне підприємство "Київжитлоспецексплуатація" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Оскар" про стягнення 69 630,55 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що внаслідок невиконання відповідачем умов договору №2278 про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду від 28.10.2016, а саме в частині своєчасної та повної оплати орендної плати та компенсації витрат за користування земельною ділянкою, у останнього виникла заборгованість перед позивачем у загальному розмірі 69 630,55 грн., з яких: 60 292,69 грн. - заборгованість з орендної плати, 3 868,17 грн. - заборгованість з компенсації витрат підприємства за користування земельною ділянкою, 3 688,22 грн. - пеня, 1 360,88 грн. - інфляційні втрати та 420,59 грн. - 3% річних.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.02.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, вирішено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, розгляд справи призначено на 20.03.2019.

Судове засідання, яке призначене на 20.03.2019, не відбулось у зв'язку з направленням судді Пукшин Л.Г. до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України для продовження співбесіди у межах процедури кваліфікаційного оцінювання, а тому судове засідання підлягає повторному призначенню.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 21.03.2019 суд призначив розгляд справи на 10.04.2019.

У судове засідання, призначене на 10.04.2019 з'явився представник позивача, який підтримав позовні вимоги та надав пояснення по суті спору.

Відповідач в судове засідання явку уповноваженого представника не забезпечив, клопотань щодо відкладення розгляду справи не направляв, про причини неявки суд не повідомив, хоча про дату та час судового засідання був повідомлений належним чином.

Так, з метою повідомлення відповідача про розгляд справи та його право подати відзив на позовну заяву, на адресу останнього, яка зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, направлялась ухвала Господарського суду м. Києва від 25.02.2019 та від 21.03.2019.

03.04.2019 конверти з ухвалою про відкриття провадження у справі був повернутий до суду відділенням поштового зв'язку з відміткою" за закінченням встановленого строку зберігання". Ухвала Господарського суду міста Києва від 21.03.2019, станом на момент розгляду спору, на адресу суду не поверталась.

За приписами пунктів 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітка про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Відтак, в силу положення пункту 5 частини 6 статті 242 Господарського суду міста Києва, день невдалої спроби вручення поштового відправлення за адресою місцезнаходження відповідача, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, вважається днем вручення відповідачу ухвали суду про відкриття провадження у справі.

У даному випаду судом також враховано, що за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись, зокрема, з ухвалою про відкриття провадження у справі у Єдиному державному реєстрі судових рішень ( www.reyestr.court.gov.ua ).

Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Зважаючи на те, що неявка представника відповідача та неподання відзиву на позовну заяву не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив.

28 жовтня 2016 року між Департаментом комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (надалі-Орендодавець), Товариством з обмеженою відповідальністю "Оскар" (надалі- Орендар, позивач) та Комунальним підприємством "Київжитлоспецексплуатація" (надалі- Підприємство-балансоутримувач, відповідач) було укладено Договір про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду №2278 (надалі - Договір) в новій редакції договору про передачу майна комунальної власності територіальної громади міста Києва в оренду від 20.04.2011 №03/3743.

Відповідно до п.1.1. договору Орендодавець на підставі протоколу постійної комісії Київської міської ради з питань власності від 13 вересня 2016 року №24 (п. 154 ч. ІІ) передає, а Орендар приймає в оренду нерухоме майно (нежитлові приміщення), що належить до комунальної власності територіальної громади міста Києва (надалі - об'єкт оренди), яке знаходиться за адресою: проспект Маяковського, буд. №47 літ А, для розміщення торгівельного об'єкту з продажу продовольчих товарів, крім товарів підакцизної групи.

Відповідно до п. 2.1 Договору об'єктом оренди є нежитлові приміщення, загальною площею 157,20 кв.м., у т.ч. 1,2,3 поверхи та підвал - 157,20 кв.м., згідно з викопіюванням з поповерхового плану, що складає невід'ємну частину цього договору.

За умовами п.п. 3.1, 3.1.1., 3.6 договору, за користування об'єктом оренди Орендар сплачує орендну плату та компенсацію витрат підприємства за користування земельною ділянкою, на якій розташований об'єкт оренди, починаючи з дати підписання акту приймання-передачі.

Згідно п. 3.2. договору розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за поточний місяць.

Додатково до орендної плати та компенсації витрат підприємства за користування земельною ділянкою нараховується податок на додану вартість у розмірах та порядку, визначених законодавством України, який сплачується орендарем разом з орендною платою та компенсацією витрат підприємства за користування земельною ділянкою (п. 3.4. договору).

Орендна плата та компенсація витрат підприємства за користування земельною ділянкою сплачуються Орендарем незалежно від наслідків господарської діяльності Орендаря щомісячно не пізніше 5 числа поточного місяця (п. 3.7 договору ).

Відповідно до п. 9.1 Договору він є укладеним з моменту підписання його сторонами і діє з 28.10.2016 по 26.10.2019.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги позивач зазначає, що відповідач неналежним чином виконував свої зобов'язання зі сплати орендної плати та компенсації витрат підприємства за користування земельною ділянкою за період з 28.11.2018 по 28.02.2019, внаслідок чого у нього утворилась заборгованість перед позивачем по орендній платі у розмірі 60 292,69 грн та з компенсації витрат підприємства за користування земельною ділянкою у розмірі 3 868,17 грн за період з 01.12.2018 по 28.02.2019. Крім того, враховуючи неналежне виконання відповідачем умов договору, позивач просить суд стягнути з відповідача 3% річних у розмірі 420,59 грн, інфляційні втрати у розмірі 1 360,88 грн та пеню у розмірі 3 688,22 грн.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно ч.1 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч. 2 статті 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно п.1 ч.2 статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором оренди, а тому до вищевказаних відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Як встановлено ч. 1 ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Відповідно до ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язаний передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Як вбачається із матеріалів справи, на виконання умов договору позивач передав, а відповідач в свою чергу прийняв в оренду нежилі приміщення загальною площею 157,20 кв.м., у т.ч. 1,2,3 поверхи та підвал - 157,20 кв.м., що розташовані за адресою: проспект Маяковського, буд. №47 літ А, про що свідчить належним чином оформлений та підписаний уповноваженими представниками сторін і скріплений печатками підприємств акт приймання - передачі від 20.04.2011 (Додаток №2 до договору оренду від 20.04.2011 № 03/3743). Під час укладення нової редакції договору про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду, а саме договору №2278 від 28.10.2016, повторне підписання акту приймання - передачі сторонами не здійснювалось.

Частиною 1 ст. 762 Цивільного кодексу України визначено, що за користування майном з наймодавця справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором (ч. 5 ст. 762 Цивільного кодексу України).

Статтею 286 Господарського кодексу України встановлено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Суд зазначає, що у відповідача утворилась заборгованість перед Комунальним підприємством "Київжитлоспецексплуатація" за договором по орендній платі у розмірі 60 292,69 грн за період з 28.11.2018 по 28.02.2019 та по компенсації витрат підприємства за користування земельною ділянкою у розмірі 3 868,17 грн за період з 01.12.2018 по 28.02.2019, що підтверджується довідкою про нарахування і надходження орендних платежів за використання нежилих приміщень за адресою: проспект Маяковського, буд. №47 літ А та довідкою про нарахування і надходження компенсації витрат підприємства за користування земельною ділянкою.

За приписами п. 3.7 договору орендна плата та компенсація витрат підприємства за користування земельною ділянкою сплачуються Орендарем незалежно від наслідків господарської діяльності Орендаря щомісячно не пізніше 5 числа поточного місяця.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 1 ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України).

Однак, суд звертає увагу на те, що до матеріалів справи не було додано належних та допустимих доказів відповідно до статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України щодо підтвердження сплати відповідачем заборгованості перед позивачем по орендній платі у розмірі 60 292,69 грн та по компенсації витрат підприємства за користування земельною ділянкою у розмірі 3 868,17 грн. Обставин прострочення виконання своїх обов'язків за договором відповідачем також не спростовано.

Отже, в порушення вищезазначених норм Цивільного кодексу України та умов договору відповідач не здійснив оплату по орендній платі та компенсацію витрат підприємства за користування земельною ділянкою в повному обсязі, тобто, не виконав свої зобов'язання належним чином, у зв'язку з чим суд визнає позовні вимоги щодо стягнення суми основної заборгованості обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Крім суми основного боргу позивачем заявлено до стягнення пеня у розмірі 3 688,22 грн., 3% річних у розмірі 420,59 грн та інфляційні втрати у розмірі 1 360,88 грн.

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Дії відповідача є порушенням грошових зобов'язань, тому є підстави для застосування встановленої законодавством відповідальності.

Відповідно до ч.1 статті 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. (ст.549 ЦК України).

Відповідно до п 6.2. договору за несвоєчасну та не в повному обсязі сплату орендної плати та компенсації витрат підприємства за користування земельною ділянкою орендар сплачує на користь підприємства-балансоутримувача пеню у розмірі 0,5 % від розміру несплаченої орендної плати та компенсації витрат підприємства за користування земельною ділянкою за кожен день прострочення, але не більше розміру, встановленого законодавством України.

Згідно ч.6 статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Враховуючи вищевикладене, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню пеня в розмірі 3 688,22 грн., що відповідає обґрунтованому розрахунку позивача, викладеному в додатку до позовної заяви, з яким погоджується суд.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений законом або договором.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку ст. 625 ЦК України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. (Відповідної правової позиції дотримується Вищий господарський суд України у постанові № 48/23 від 18.10.2011 р. та Верховний Суд України у постанові № 3-12г10 від 08.11.2010 р.).

Після перевірки розрахунку позивача в частині 3 % річних та інфляційних втрат, суд дійшов висновку, що розрахунок позивача є обґрунтованим та арифметично вірним, а тому вимоги про стягнення з відповідача 3 % річних у розмірі 420,59 грн. та інфляційних втрат у розмірі 1 360,88 грн. підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з ст. 74 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування і подання доказів віднесено на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 73 ГПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Відповідач під час розгляду справи не надав суду жодних доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги та свідчили про відсутність у нього обов'язку сплатити заявлену до стягнення заборгованість.

Таким чином, враховуючи вищевикладені положення норм чинного законодавства України, приймаючи до уваги встановлені фактичні обставини справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості у загальному розмірі 69 630,55 грн є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 129, 236-238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Оскар" (02222, м. Київ, просп. Маяковського, буд. 47; ідентифікаційний код 22898266) на користь Комунального підприємства "Київжитлоспецексплуатація" (01001, м. Київ, вул. Володимирська, буд. 51-А, ідентифікаційний код 03366500) заборгованість з орендної плати у розмірі 60 292 (шістдесят тисяч двісті дев'яносто дві) грн 69 коп.; заборгованість по компенсації витрат підприємства за користування земельною ділянкою у розмірі 3 868 (три тисячі вісімсот шістдесят вісім) грн 17 коп.; пеню у розмірі 3 688 (три тисячі шістсот вісімдесят вісім) грн 22 коп.; 3 % річних у розмірі 420 (чотириста двадцять) грн 59 коп.; інфляційні втрати у розмірі 1 360 (одна тисяча триста шістдесят) грн 88 коп. та судовий збір у розмірі 1 921 (одна тисяча дев'ятсот двадцять одна) грн 00 коп.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 11.04.2019

Суддя Л. Г. Пукшин