Рішення

від 09.04.2019 по справі 924/1245/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"09" квітня 2019 р. Справа № 924/1245/18

Господарський суд Хмельницької області у складі судді Гладюка Ю. В., при секретарі Сарело Р.О., розглянувши матеріали справи

за позовом регіонального відділення Фонду державного майна України по Хмельницькій області, м. Хмельницький

до приватного підприємства „Обрій» , м. Старокостянтинів

про стягнення грошей

за участю представників сторін:

від позивача - ОСОБА_1 за довіреністю

від відповідача - не з'явився

встановив:

Позивач, з урахуванням збільшення позовних вимог просить суд стягнути з відповідача на користь позивача, для зарахування до Державного бюджету України, заборгованість, що виникла внаслідок неналежного виконання договору оренди від 06.01.17 № 1871 в розмірі 18 044, 92 грн., що складається з: 11 850, 51 грн. основного боргу, 4 335, 32 грн. пені, 1 859, 09 грн. штрафу.

Обгрунтовуючи позов, позивач вказує про порушення відповідачем умов договору щодо строків оплати оренди, внаслідок чого в нього виник борг у заявленій сумі, за період з квітня 2018 року по січень 2019 року. Стягнення пені та штрафу обумовлено наявністю відповідних умов договору щодо їх застосування.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав, наполягав на його задоволенні.

Відповідач свого представника до суду не направив, письмового відзиву не надав, надіслав клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з хворобою. Дане клопотання судом відхиляється оскільки особиста присутність керівника підприємства не визнавалась судом обов'язковою. В ухвалі суду про призначення справи до судового розгляду вказано про досягнення завдань підготовчого провадження, в тому числі щодо достатності матеріалів для вирішення спору. При цьому, серед визначених законом підстав для відкладення розгляду справи (на стадії судового розгляду по суті) повторна неявка представника відповідача не зазначена (тобто підстав для відкладення розгляду справи немає). Більше того, за нормами господарського процесуального кодексу, відповідач не обмежений можливістю представляти свої інтереси лише через керівника товариства, а має можливість забезпечити свої права шляхом направлення іншого представника.

Розглядом матеріалів справи встановлено наступне.

06.01.17 між позивачем (орендодавець) та відповідачем (орендар) укладено договір оренди індивідуально визначеного (нерухомого) майна, що належить до державної власності № 1871, за яким орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування державне окреме індивідуально визначене (нерухоме) майно - приміщення загальною площею 88, 1 м. кв. (в тому числі площа загального користування 15, 3 м. кв.), яке розміщене за адресою: вул. Пушкіна, 4, м. Старокостянтинів, Хмельницька область, 31100 в адміністративній будівлі, що перебуває на балансі Старокостянтинівської районної державної адміністрації Хмельницької області, ідентифікаційний код 21315239 (балансоутримувач), вартість якого визначена згідно з висновком про вартість станом на 31.10.16 і становить за незалежною оцінкою 235392 грн. Майно передається в оренду з метою розміщення суб'єкта господарювання, що здійснює проектні, проектно-вишукувальні роботи.

Передача майна в оренду не тягне за собою виникнення в орендаря права власності на це майно. Власником залишається держава, а орендар користується майном протягом строку оренди (п. 2.2).

Орендна плата визначена на підставі Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої постановою КМУ від 04.10.95 № 786, із змінами та доповненнями, і становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку грудень 2016 року - 1961, 60 грн. (п. 3.1.). Орендна плата за кожен наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць (п. 3.3.). Орендна плата перераховується до державного бюджету та балансоутримувачу у співвідношенні 50% та 50% щомісячно, не пізніше 12 числа місяця наступного за звітним місяцем, відповідно до пропорцій розподілу установлених п. 10 ч. 3 ст. 29 Бюджетного кодексу України і чинних на кінець періоду, за який здійснюється платіж (п. 3.6.). У разі припинення (розірвання) договору оренди орендар сплачує орендну плату до дня повернення майна за актом приймання-передавання включно. Закінчення строку дії договору оренди не звільняє орендаря від обов'язку сплатити заборгованість за орендною платою, якщо така виникла, у повному обсязі, ураховуючи санкції, до державного бюджету та балансоутримувачу (п. 3.11).

Орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується до бюджету та балансоутримувачу у визначеному пунктом 3.6. співвідношенні відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожен день прострочення, включаючи день оплати (п. 3.7.). У разі, якщо на дату сплати орендної плати заборгованість за нею становить загалом не менше ніж три місяці, орендар також сплачує штраф у розмірі 10% від суми заборгованості (п. 3.8.).

Згідно п. 5.3. договору орендар зобов'язаний своєчасно й у повному обсязі сплачувати орендну плату до державного бюджету та балансоутримувачу.

Договір укладено строком на 2 роки 11 місяців, що діє з 06.01.17 до 05.12.19 включно (п. 10.1).

Договір підписаний обома сторонами та скріплений їх печатками. Додатком до договору є розрахунок плати за базовий місяць оренди, де наведено розмір такої плати - 1 961, 60 грн. Додаток також підписаний обома сторонами та скріплений їх печатками.

06.01.17 відповідач та балансоутримувач (Старокостянтинівська РДА) підписали та скріпили печатками акт прийому-передачі, за яким орендар (ПП „Обрій» ) приймає в строкове платне користування індивідуально визначене (нерухоме) майно - приміщення загальною площею 88, 1 м. кв, яке розміщене за адресою: вул. Пушкіна, 4, м. Старокостянтинів, Хмельницька область, 31100 в адміністративній будівлі, що перебуває на балансі Старокостянтинівської РДА Хмельницької обл.

14.09.18 позивач направив на адресу відповідача лист від 13.09.18 № 11-08-02669, де позивач пропонує протягом п'яти робочих днів з дати отримання листа погасити заборгованість з оренди. Доказ направлення листа - фіскальний чек від 14.09.18.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача та давши їм оцінку в сукупності, суд прийшов до висновку про обгрунтованиість позову виходячи з такого.

Згідно ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Правовідносини, які виникли між сторонами за своїм характером являються господарськими, виходячи зі змісту ст.ст. 173, 174 ГК України, як такі, що виникли з господарського договору, і відповідно до ст. 1 Господарського кодексу України є предметом його регулювання.

Відповідно до ч.2 ст. 175 Господарського кодексу України майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

У відповідності із ст. 173 Господарського кодексу, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші , надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач та відповідач уклали договір оренди приміщення, визначивши умови, права та обов'язки сторін, які є обов'язковими для них.

У відповідності до ст. 759, 762 ЦКУ за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. За користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Статтею 283 ГК України визначено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. У користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або цілісний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (не споживна річ). Орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі. (ст. 286 Господарського кодексу України).

Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов'язковий для виконання сторонами.

З позовних матеріалів вбачається, що позивач на виконання умов договору передав, а відповідач прийняв обумовлене договором майно, що підтверджено актом прийому-передачі від 06.01.17. Підпис відповідача на акті підтверджує прийняття майна.

Згідно із ст. ст. 18, 19 Закону України „Про оренду державного та комунального майна» орендар за користування об'єктом оренди зобов'язаний вносити орендну плату своєчасно і в повному об'ємі незалежно від наслідків господарської діяльності.

Обов'язок оплати оренди, відповідно до договору, виникає у відповідача щомісячно, не пізніше 12 числа місяця, наступного за звітним, відповідно до пропорції 50% на 50% балансоутримувачу та у бюджет.

Проте, як вбачається з матеріалів справи (відсутність доказів оплати та виписка з стану надходжень платежів) оплата проводилась неналежним чином (не в повному обсязі). Докази оплати в повному обсязі, в зазначені у договорі строки у справі відсутні.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Статтею 525 Цивільного кодексу України обумовлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено законом або договором. Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Враховуючи, що строки оплати пропущено (докази повної оплати відсутні), у відповідача виникла заборгованість, розмір якої підтверджується документально (розрахунком) та становить 11 850, 51 грн. за період з квітня 2018 року по січень 2019 року включно.

За таких обставин, позов, в частині стягнення основного боргу підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ч. 2 ст. 551 ЦК України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Частиною 1 ст. 230 ГК України визначено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно вимог ч.6 ст.232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

У відповідності зі ст.ст.1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно ч.1 ст.547 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі (одним із видів забезпечення виконання зобов'язання є неустойка, зокрема пеня - ч.1 ст. 546 ЦК України, ч.1 ст.549 ЦК України).

Враховуючи вказані законодавчі положення, неустойка (штраф та пеня) є договірними способами забезпечення зобов'язання, а тому наявність у договорі п.п. 3.7, 3.8., що передбачають застосування пені та штрафу є підставою для задоволення позову, в частині стягнення останніх. При цьому, суд враховує, що наявність умов, за яких виникає право на нарахування штрафних санкцій підтверджена матеріалами справи.

Однак, здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку пені і штрафу, суд зазначає, що він містить помилки щодо нарахування штрафних санкцій. Зокрема розрахунок здійснено на суми боргу, які включають заборгованість за поточний місяць з додаванням заборгованості за попередні періоди. Суд, же здійснив нарахування: пені - за кожен окремий місяць, обравши вказану позивачем суму боргу за кожен окремий місяць; штрафу - на величину заявленої до стягнення суми основного боргу за мінусом листопада, грудня 2018 року та січня 2019 року, оскільки за ці місяці прострочення не тривало три місяці (з урахуванням дати збільшення позовних вимог), що є необхідним при нарахуванні штрафу. При цьому, суд врахував, що оскільки після 03.11.17 оплати припинились (що видно з розрахунку), прострочки за всі заявлені місяці (які обрані судом до розрахунку) тривали понад три місяці.

Таким чином, розмір пені, що підлягає до стягнення дорівнює 1 448, 03 грн., штрафу - 817, 63 грн. Дані суми визначені виходячи з такого розрахунку:

Місяць, за який нарахована пеняПеріодСума боргу грн.Сума пені грн. квітень 2018 р. 13.05.18-12.11.18 1163, 57 204, 41 травень 2018 р. 13.06.18-12.12.18 1163, 57 205, 23 червень 2018 р. 13.07.18-12.01.19 1163, 57 208, 26 липень 2018 р. 13.08.18-12.02.19 1155, 43 207, 78 серпень 2018 р. 13.09.18-25.02.19 1155, 43 188, 03 вересень 2018 р. 13.10.18-25.02.19 1177, 38 156, 77 жовтень 2018 р. 13.11.18-25.02.19 1197, 40 122, 82 листопад 2018 р. 13.12.18-25.02.19 1214, 16 88, 61 грудень 2018 р. 13.01.19-25.02.19 1223, 88 51, 49 січень 2019 р. 13.02.19-25.02.19 1236, 12 14, 63 Всього 1 448, 03

Штраф (за місяці, де про строчка тривала три і більше місяців) 8 176, 3 грн. х 10% становить 817, 63 грн.

Таким чином, позов підлягає задоволенню частково.

Судові витрати покладаються на відповідача. При цьому, суд врахував ч. 9 ст. 129 ГПК, де вказано, що якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Керуючись ст.ст. 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 256 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з приватного підприємства „Обрій» (31100, АДРЕСА_1, код 31328435) на користь Регіонального відділення Фонду державного майна України по Хмельницькій області (29013, м. Хмельницький, вул. Соборна, 75, код 02898152), для зарахування до Державного бюджету України 11 850, 51 грн. (одинадцять тисяч вісімсот п'ятдесят грн. 51 коп.) основного боргу, 1 448, 03 грн. (одна тисяча чотириста сорок вісім грн. 03 коп.) пені, 817, 63 грн. (вісімсот сімнадцять грн. 63 коп.) штрафу та 1 762 грн. (одна тисяча сімсот шістдесят дві грн. 00 коп.) судового збору.

В решті позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. (ч.1, 2 ст. 241 ГПК України).

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. (ч.1 ст. 256 ГПК України).

Повний текст складено 10.04.19.

Суддя Ю.В. Гладюк

Віддрук. 3 прим.:

1- до справи

2- позивачу (29013, м. Хмельницький, вул. Соборна, 75)

3 - відповідачу (31100, АДРЕСА_1 )

Всім рекомендованим з повідомленням