Рішення

від 11.04.2019 по справі 200/2465/19-а

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 квітня 2019 р.                                                             Справа№200/2465/19-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді – Дмитрієва В.С., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (в письмовому провадженні) справу за позовом Приватного акціонерного товариства “Донрибкомбінат” до Головного управління ДФС у Донецькій області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) №Ю-3371-25 від 10 грудня 2018 року в частині нарахування боргу в розмірі 234265,72 грн., -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом до Головного управління ДФС у Донецькій області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) №Ю-3371-25 від 10 грудня 2018 року в частині нарахування боргу в розмірі 234265,72 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що винесення вимоги про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску здійснено відповідачем без передбачених чинним законодавством підстав, оскільки позивача звільнено від обов'язку своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок на період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції або військового чи надзвичайного стану. Крім того, зазначив, що частково сума недоїмки, яка входить до спірної вимоги є предметом оскарження в інших судових справах.

19 березня 2019 року відповідач надав відзив на позовну заяву, відповідно до якого просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог. В обґрунтування відзиву посилається на те, що Закон України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування” визначає, що платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок, так на підставі облікових даних інформаційної системи органу доходів і зборів заборгованість позивача станом на 30 листопада 2018 року становила 2675751,13 грн. у зв'язку з чим ГУ ДФС у Донецькій області було сформовано оскаржувану вимогу про сплату боргу (недоїмки), згідно вимог чинного законодавства. Відповідач вказав, що згідно п. 9-4 розділу VIII “Прикінцеві та перехідні положення” Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування” платники єдиного внеску тимчасово, на період проведення антитерористичної операції, звільняються від виконання своїх обов'язків, передбачених частиною 2 ст. 6 цього Закону, проте підставою такого звільнення є заява платника єдиного внеску, яка подається ним до органу доходів і зборів за основним місцем обліку або за місцем його тимчасового проживання у довільній формі не пізніше тридцяти календарних днів, наступних за днем закінчення антитерористичної операції, але позивач таку заяву до фіскального органу не надавав. Крім того вказав, що антитерористична операція на території України закінчена.

Ухвалою суду від 19 лютого 2019 року відкрито провадження в адміністративній справі, справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження, призначено судове засідання на 20 березня 2019 року.

Ухвалою суду від 20 березня 2019 року вирішено відкласти розгляд справи до 9 квітня 2019 року.

У судове засідання 9 квітня 2019 року сторони явку своїх представників не забезпечили, докази належного повідомлення знаходяться в матеріалах справи.

9 квітня 2019 року представник позивача надав заяву про розгляд справи без його участі.

На підставі частини 9 статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи у письмовому провадженні.

Згідно частини 4 статті 243 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

Приписами частини 5 статті 250 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що датою ухвалення судового рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Дослідивши докази та письмові пояснення, викладені в заявах по суті справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та відзив на нього, суд встановив наступне.

Позивач – Приватне акціонерне товариство “Донрибкомбінат” зареєстроване в якості юридичної особи за кодом ЄДРПОУ 00476625 за адресою: 84173, Донецька обл., Слов'янський район, селище Мирне, що підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, перебуває на обліку як платник єдиного внеску в Слов'янській об'єднаній державній податковій інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області, яка розташована на території населеного пункту, включеного до переліку, що зазначений у статті 2 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції", де проводилася антитерористична операція, розпочата на підставі відповідного Указу Президента України.

Відповідач, Головне управління ДФС у Донецькій області, є юридичною особою та у відповідності до норм Податкового кодексу України є органом державної влади, уповноваженим здійснювати функцію контролю за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування і сплати податків та зборів, установлених цим Кодексом, а також перевіряти достовірність цих документів щодо правильності визначення об'єктів оподаткування і обчислення податків та зборів.

10 грудня 2018 року податковим органом було сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ю-3371-25 на загальну суму 2675751,13 грн.

Сума боргу відображена у картці обліку платника податків Приватного акціонерного товариства “Донрибкомбінат”.

Рішенням Державної фіскальної служби України від 28 січня 2019 року №4416/6/99-99-11-05-02-25 скарга на вимогу про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від 24 грудня 2018 року залишена без задоволення, а вимога без змін.

Оскільки до спірної вимоги включені суми недоїмки, які раніше оскаржені в судовому порядку, позивач оскаржує вимогу №Ю-3371-25 від 10 грудня 2018 року в частині нарахування недоїмки на суму 234265,72 грн.

Надаючи правову оцінку правовідносинам суд виходив з наступного.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначає Закон України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування” від 8 липня 2010 року № 2464-VI (надалі – Закон № 2464).

Відповідно до положень статті 1 зазначеного Закону, єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Згідно приписів пункту 6 частини 1 статті 1 Закону № 2464 недоїмка - сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена органом доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом.

Відповідно до п. 1. ч. 1. ст. 4 Закону № 2464-VI платниками єдиного внеску є, зокрема, роботодавці - підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, зазначеним у свідоцтві про державну реєстрацію її як підприємця), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

За приписами ч. 8, ч.12 ст. 9 Закону № 2464-VI платники єдиного внеску зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за відповідний базовий звітний період, не пізніше 20 числа місяця, що настає за базовим звітним періодом. Єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника.

Згідно ст. 25 Закону № 2464-VI у разі виявлення своєчасно не сплачених сум страхових внесків платники єдиного внеску зобов'язані самостійно обчислити ці внески і сплатити їх з нарахуванням пені в порядку і розмірах, визначених цією статтею. Суми недоїмки стягуються з нарахуванням пені та застосуванням штрафів.

Відповідно до Закону України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України” №911-VIII від 24 грудня 2015 року внесені зміни до Закону України від 02 вересня 2014 року № 1669-VII “Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції”, у відповідності до якого п.п. 8 п. 4 ст. 11 вказаного Закону виключено. Водночас, оскільки п.п. 8 п. 4 ст. 11 Закону України “Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції” було внесено зміни до Розділу VIII “Прикінцеві та перехідні положення” Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування”, а Законом України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України” № 911-VIII від 24 грудня 2015 року змін до Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування” не було внесено, спірні правовідносини врегульовують положення п. 9-4 Розділу VIII “Прикінцеві та перехідні положення” Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування”.

При цьому, слід зазначити, що з набранням чинності Закону України “Про внесення змін до розділу VIII “Прикінцеві та перехідні положення” Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування” щодо зменшення навантаження на фонд оплати праці” від 02.03.2015 року № 219-VIII п. 9-3 “Прикінцеві та перехідні положення” Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування” визначено вважати п. 9-4.

Таким чином, згідно п. 9-4 розділу VIII “Прикінцеві та перехідні положення” Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування” платники єдиного внеску, визначені статтею 4 Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування”, які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону України “Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції”, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України “Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року “Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14.04.2014 року № 405/2014, звільняються від виконання своїх обов'язків, визначених частиною другою статті 6 Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування”, на період з 14.04.2014 року до закінчення антитерористичної операції або військового чи надзвичайного стану.

Указом Президента України № 405/2014 від 14 квітня 2014 року введено в дію рішення РНБО України від 13 квітня 2014 року “Про невідкладні заходи щодо боротьби з терористичною загрозою і збереження територіальної цілісності України” та розпочато проведення Антитерористичної операції (далі - АТО) на території Донецької і Луганської областей.

З метою забезпечення підтримки суб'єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, та осіб, які проживають у зоні проведення антитерористичної операції або переселилися з неї під час її проведення, 2 вересня 2014 року прийнято Закон України “Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції” № 1669-VII (надалі Закон №1669) ( в редакції, чинної у спірний період), згідно до ст. 1 якого період проведення антитерористичної операції це час між датою набрання чинності Указом Президента України “Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року “Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України” від 14 квітня 2014 року № 405/2014 та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України.

Таким чином, датою початку періоду проведення антитерористичної операції є 14 квітня 2014 року. На час виникнення спірних правовідносин, Президентом України Указ про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України не приймався, тобто, період проведення АТО тривав.

Розпорядженнями Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 року №1053-р “Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція” (втратило чинність), від 02 грудня 2015 року № 1275-р “Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, та визнання такими, що втратили чинність, деяких розпоряджень Кабінету Міністрів України” затверджено перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, до яких, зокрема, віднесено с. Мирне Слов'янського району та м. Слов'янськ.

Отже, факт перебування платників єдиного внеску на обліку в органі доходів і зборів, розташованому на території населеного пункту, де проводилася антитерористична операція є підставою для зупинення застосування до таких платників, зокрема заходів впливу за порушення Закону № 2464-VІ, якою є спірна вимога.

Суд зазначає, що відсутність у позивача обов'язку своєчасної сплати внесків, унеможливлює складання відповідачем та направлення позивачу спірної вимоги на момент її складання.

Відтак, формування спірної вимоги про сплату недоїмки та застосування наслідків такої несплати є протиправним.

В контексті викладеного, суд зазначає, що позивач, в даному випадку, звільнений від виконання своїх обов'язків, визначених частиною другою статті 6 Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування”.

Стосовно посилання відповідача, що доповнення розділу “Прикінцеві та перехідні положення” Закону № 2464 пунктом 9-4 втратили чинність згідно із Законом України від 24.12.2015 № 911-VІІІ “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України” (далі - Закон № 911), суд зазначає, що дійсно зазначена норма з 01 січня 2016 року втратила чинність, внаслідок її виключення згідно із Законом № 911, разом з тим зберіглася в Законі № 2464. Пункт 9-4 розділу “Прикінцеві та перехідні положення” Закону № 2464 й після внесення змін до Закону № 1669 Законом № 911 продовжує свою дію в часі.

Відповідна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 23 грудня 2017 року у справі № К/9901/2959/18 805/2492/15-а. Висновок якого суд враховує при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин (частина 5 статті 242 КАС України).

Водночас суд зазначає, що Закон № 1669 не скасовує обов'язків платника податків (єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування), а лише надає можливість на період АТО не виконувати їх у встановлені строки (своєчасно) та в повному обсязі.

Також, суд вважає помилковим посилання відповідача на завершення (закінчення) антитерористичної операції.

Так, указом Президента України від 30 квітня 2018 року № 116/2018 введено в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 30 квітня 2018 року "Про широкомасштабну антитерористичну операцію в Донецькій та Луганській областях" (додається, для службового користування).

Відповідно до Наказу Верховного Головнокомандувача Збройних Сил України “Про початок операції Об'єднаних сил із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі та стримування збройної агресії Російської Федерації на території Донецької та Луганської областей” розпочато операцію Об'єднаних сил із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі та стримування збройної агресії Російської федерації у Донецькій і Луганській областях, відповідно до плану операції Об'єднаних сил. Операцію Об'єднаних сил на даний час не припинено.

За статтею 1 Закону № 1669 визначено датою закінчення антитерористичної операції є датою набрання чинності Указом Президента України “Про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України”.

Указ Президента України “Про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України”, на даний час не приймався.

Посилання відповідача на розміщене на офіційному сайті Президента України повідомлення про завершення АТО, суд не приймає та вважає помилковим, оскільки, зазначене повідомлення не є рішенням про завершення АТО у розумінні вимог законодавства. Крім того, загальновідомими обставинами є те, що на теперішній час бойові дії на території Донецької та Луганської області тривають.

З урахуванням викладеного, суд доходить висновку, що вимога №Ю-3371-25 від 10 грудня 2018 року винесена відповідачем всупереч вимогам діючого законодавства, оскільки сума недоїмки, зазначена у вказаній вимозі, нарахована відповідачем за період, який включає час проведення на території Донецької області антитерористичної операції.

Відповідно до статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд зазначає, що сума недоїмки за спірною вимогою, включає суми, раніше зазначені контролюючим органом у вимогах від 5 березня 2018 року №Ю-3371-25, від 12 квітня 2018 року №Ю-3371-25, від 9 липня 2018 року №Ю-3371-25, від 13 серпня 2018 року №Ю-3371-25, від 4 жовтня 2018 року №Ю-3371-25, від 8 листопада 2018 року №Ю-3371-25. Зазначені вимоги оскаржені позивачем у судовому порядку та скасовані рішеннями Донецького окружного адміністративного суду від 26 липня 2018 року по справі № 805/2546/18-а, від 12 листопада 2018 року по справі №0540/8860/18-а, від 27 листопада 2018 року по справі №200/10495/18-а та від 26 лютого 2019 року по справі №200/14280/18-а.

Згідностатті 78 Кодексу адміністративного судочинства Україниобставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Таким чином, суд дійшов висновку, що вимога Головного управління ДФС у Донецькій області про сплату боргу №Ю-3371-25 від 10 грудня 2018 року прийнята без дотримання принципів, визначенихстаттею 2 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки винесена відповідачем всупереч приписів Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування” таЗакону України “Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції” № 1669, тому підлягає скасуванню.

Визначаючись щодо розподілу судових витрат суд виходив з такого.

Враховуючи, що позов підлягає задоволенню повністю, відповідно до вимог ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України судовий збір в сумі 3513,99 грн., сплачений під час подання позову, належить стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Донецькій області на користь позивача.

Керуючись ст.ст. 2,5-10, 72-80, 159, 160, 171, 199-204, 205, 246, 250, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДФС у Донецькій області про сплату боргу (недоїмки) від 10 грудня 2018 року №Ю-3371-25 в частині нарахування боргу в розмірі 234 265,72 грн.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління державної фіскальної служби в Донецькій області (місцезнаходження: 87526, Донецька область, м. Маріуполь, вул. 130-й Таганрозької дивізії, буд. 114, код ЄДРПОУ 39406028) на користь Приватного акціонерного товариства “ДОНРИБКОМБІНАТ” (ЄДРПОУ: 00476625, Донецька область, Слов`янський район, с. Мирне) судовий збір у розмірі 3513,99 грн.

Повний текст рішення складено та підписано 11 квітня 2019 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Текст рішення розміщений в Єдиному державному реєстрі судових рішень (веб-адреса сторінки: http://www.reyestr.court.gov.ua/).

Суддя                                                                                 Дмитрієв В.С.