Рішення
від 21.03.2019 по справі 280/59/19
ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

21 березня 2019 року Справа № 280/59/19 м.Запоріжжя Запорізький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Стрельнікової Н. В.,

за участю секретаря Фесик А.В.

представника позивача: ОСОБА_1

представника відповідача: ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Запоріжжі адміністративну справу

за позовом: Приватного акціонерного товариства «Пологівський олійноекстракційний завод» ,

до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби

про визнання протиправним і скасування рішення,-

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство «Пологівський олійноекстракційний завод» (далі - позивач) звернулося до Запорізького окружного адміністративного суду із позовом до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби (далі - відповідач), в якому позивач просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0005304708 від 29.12.2018.

Ухвалою суду від 21.01.2019 відкрито загальне позовне провадження в адміністративній справі та призначено підготовче засідання на 18.02.2019.

18.02.2019 відкладено підготовче засідання до 21.03.2019.

21.03.2019 закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті у цей же день.

У судовому засіданні 21.03.2019, на підставі ст.243 КАС України, судом проголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Відповідно до ст. 229 КАС України, у судовому засіданні здійснювалось повне фіксування судового засідання за допомогою технічних засобів, а саме: звукозаписуючого пристрою "Акорд".

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що не погоджується із прийнятим податковим повідомленням-рішенням №0005304708 від 29.12.2018. Вказує, що висновки акту перевірки від 14.12.2018 №116/28-10-47-08/00384147 щодо завищення податкових зобов'язань з податку на додану вартість за господарськими операціями, заснованими на договорі №2395/6 на переробку соняшнику на давальницьких умовах, що укладений 23.12.2016 між позивачем та ТОВ ІНВЕРС ВС , а також про заниження податкових зобов'язань з податку на додану вартість по операціях з начебто, безоплатної передачі (надання) ТОВ ІНВЕРС ВС готової продукції (олії соняшникової нерафінованої та шроту соняшникового), ґрунтуються на припущеннях контролюючого органу. З підстав викладених у позові та відповіді на відзив (вх. №6104 від 14.02.2019) просить позов задовольнити.

Відповідач позовні вимоги не визнає з підстав, викладених у відзиві (вх. №5427 від 11.02.2019). Вказує, що в ході проведеної перевірки з питань дотримання вимог податкового законодавства при відображенні в податкових деклараціях з податку на додану вартість підприємства за податкові періоди січень-травень 2017 року операцій по взаємовідносинам з ТОВ ІНВЕРС ВС встановлено заниження позивачем податкових зобов'язань на суму 6 867 209,02 грн. У зв'язку з чим, контролюючим органом спірним рішенням зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на вказану вище суму та нараховано штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) у сумі 1 716 802,25 грн. Просить відмовити у задоволенні позову.

Розглянувши наявні матеріали та фактичні обставини справи, дослідивши і оцінивши надані докази в їх сукупності, суд з'ясував наступне.

Приватне акціонерне товариство «Пологівський олійноекстракційний завод» (код ЄДРПОУ 00384147) первино зареєстровано 31.07.1995 як юридична особа. Основним видом діяльності товариства є 10.41. Виробництво олії та тваринних жирів.

В період з 19.11.2018 по 07.12.2018 на підставі направлень від 16.11.2018 №№195, 196 виданих Запорізьким управлінням Офісу великих платників податків ДФС та наказу від 16.11.2018 №2123, відповідно до пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, пп. 78.1.1 п.78.1 ст. 78 Податкового кодексу України, фахівцями Запорізького управління Офісу проведено документальну позапланову виїзну перевірку ПрАТ «Пологівський олійноекстракційний завод з метою дослідження питань дотримання вимог податкового законодавства при відображенні в податкових деклараціях з податку на додану вартість підприємства операцій по взаємовідносинам з ТОВ ІНВЕРС ВС (код ЄДРПОУ 40408389) за період січень -травень 2017 року, за результатом якої складено Акт від 14.12.2018 №116/28-10-47-08/03384147 (т.1 а.с. 43-82).

У висновках Акту від 14.12.2018 №116/28-10-47-08/03384147 встановлено, зокрема порушення ПрАТ «Пологівський олійноекстракційний завод:

-пп а п.185.1 ст. 185, п. 186.1 ст. 186, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188, п. 200.1, п. 200.4 ст. 200 ПК України в результаті чого завищено податок на додану вартість, що підлягає бюджетному відшкодуванню, на загальну суму 6 867 209 грн., у т.ч. по періодах:

-січень 2017 року - 850 581 грн.

-лютий 2017 року 1 673 407 грн.

- березень 2017 року - 4 313 604 грн.,

-травень 2017 року - 29 617 грн.

На підставі висновків Акту перевірки від 14.12.2018 №116/28-10-47-08/03384147 податковим органом винесено податкове повідомлення-рішення №0005304708 від 29.12.2018, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 6 867 209 грн., та донараховано суму штрафних (фінансових) санкцій

Не погоджуючись із прийнятим податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся до суду із цим позовом.

Зі змісту акту перевірки вбачається, що в ході перевірки контролюючим органом було встановлено завищення позивачем податкових зобов'язань з податку на додану вартість за господарськими операціями, заснованими на договорі № 2395/6 на переробку соняшнику на давальницьких умовах, що укладений 23.12.2016 р. між Позивачем та ТОВ ІНВЕРС ВС , а також встановлено заниження податкових зобов'язань з податку на додану вартість по операціях з безоплатної передачі (надання) ТОВ ІНВЕРС ВС готової продукції (олії соняшникової нерафінованої та шроту соняшникового).

Відповідач стверджує, що надані позивачем до перевірки документи за Договором №2395/6 від 23.12.2016 не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового та бухгалтерського обліку, так як відображені в них операції з передачі ТОВ ІНВЕРС ВС позивачу давальницької сировини (соняшнику) на переробку є нереальними (не здійсненними), а сам Договір вчинений ТОВ ІНВЕРС ВС та позивачем є удаваним, для приховування іншого правочину - договору безоплатної передачі (надання) готової продукції (олії соняшникової нерафінованої та шроту соняшникового).

Як свідчить зміст Акту перевірки та додані позивачем документи, 23.12.2016 між ПрАТ «Пологівський олійноекстракційний завод (виконавець) та ТОВ ІНВЕРС ВС (замовник) укладено договір на переробку соняшника на давальницьких умовах (т.1 а.с. 96-102).

Відповідно до умов якого Замовник у строки та на визначених у Договорі умовах, зобов'язується поставити Виконавцю сировину (соняшник, що належить замовнику), а також здійснити вибірку Продукції (олія, шрот), а Виконавець зобов'язується переробити поставлену Засновником сировину, здійснити зберігання продукції, а також відвантаження замовнику продукції. Замовник у визначені в Договорі строки, зобов'язується оплатити Виконавцю виконані роботи з переробки сировини та інші роботи, які можуть виникнути у технологічному процесі, оплатити Виконавцю послуги зі зберігання та завантаження продукції, відшкодувати виконавцю витрати, понесені ним у зв'язку з виконанням умов договору, оплатити інші послуги, які будуть визначені виконавцем як необхідні при виконанні цього договору.

15.01.2017 та 24.02.2017 сторонами Договору укладено Додаткові угоди №б/н відповідно до яких встановлено графік поставки сировини, її переробки, відвантаження продукції згідно Додатку №2 в редакції від 15.01.2017 та Додатку №2 в редакції від 24.02.2017.

На виконання умов Договору протягом перевіряємого періоду ПрАТ «Пологівський олійноекстракційний завод в адресу ТОВ ІНВЕРС ВС оформлено податкові накладні, за якими загальна сума коштів, що пілягає сплаті складає 3730658,35 грн., в т.ч. ПДВ 621766,40 грн.

Суми податку на додану вартість за зазначеними податковими накладними включено до податкових зобов'язань у сумі 621776,40 грн., в т.ч. по періодам: січень 2017 року - 76868,47 грн.; лютий 2017 року - 239863,46 грн., березень 2017 року - 304186,93 грн., квітень 2017 року - 382,59 грн., травень 2017 року - 474,95 грн.

Зазначені суми ПДВ відповідають даним додатку 5 до податкових декларацій з податку на додану вартість поданих ПрАТ Пологівський олійноекстракційний завод та даним Єдиного реєстру податкових накладних.

В Акті перевірки зазначено, що підприємством надано відповідачу для перевірки первинні документи по господарським операціям з ТОВ ІНВЕРС ВС , зокрема:

- квитанції на приймання до переробки олійного насіння, які підтверджують приймання позивачем сировини (соняшнику) від ТОВ ІНВЕРС ВС ;

- акти розрахунку вартості переробки давальницької сировини, які обґрунтовують зміну базисної вартості робіт з переробки сировини (соняшнику) у випадку невідповідності фактичної якості сировини базисним показникам її якості, обумовленим в Договорі;

- акти виконаних робіт, які підтверджують виконання позивачем робіт з переробки сировини (соняшника);

- акти здачі - прийняття робіт (надання послуг), які підтверджують надання позивачем послуг зі зберігання готової продукції (олії соняшникової нерафінованої та/або шроту соняшникового) або послуг з завантаження цієї готової продукції у транспортні засоби;

- накази на відпуск продукції зі складу, накладні, посвідчення про якість та перепустки, які підтверджують факт передачі позивачем готової продукції представнику замовника робіт з переробки соняшнику на давальницьких умовах (ТОВ ІНВЕРС ВС ).

- надходження грошових коштів на поточні рахунки позивача від ТОВ ІНВЕРС ВС у якості оплати виконаних робіт (наданих послуг) за Договором зафіксовані у банківських виписках по рахункам позивача, які теж надавались в ході перевірки представникам відповідача.

Транспортування сировини (соняшника) від ТОВ ІНВЕРС ВС до місця знаходження виробничих потужностей ПрАТ Пологівський олійноекстракційний завод оформлено відповідно до товарно-транспортних накладних, які в свою чергу відображені у квитанціях на приймання до переробки насіння соняшника та ярликах-пробах.

Розрахунки між суб'єктами господарювання за відвантажений товар/надані роботи (послуги) проводилися у безготівковій формі відповідно до виписок з особового рахунку ПрАТ Пологівський олійноекстракційний завод , за даними бухгалтерського обліку позивача заборгованість по розрахункам з ТОВ ІНВЕРС ВС відсутня.

При цьому відповідач стверджує, що неможливо підтвердити реальність (можливість здійснення) господарської операції з передачі позивачу від ТОВ ІНВЕРС ВС давальницької сировини (соняшнику) у зв'язку з відсутністю у ТОВ ІНВЕРС ВС достатньої кількості трудових та матеріальних ресурсів для самостійного виробництва (вирощування) сировини (насіння соняшника), його зберігання, транспортування (за умов відсутності власного автотранспорту за даними НАІС ДДАІ); відсутністю у ТОВ ІНВЕРС ВС земельних ділянок та будь-яких інших об'єктів нерухомості; неможливістю встановлення фактів придбання ТОВ ІНВЕРС ВС протягом січня-березня 2017 року (а також у попередніх податкових періодах) товарів/послуг, необхідних для здійснення сільськогосподарської діяльності; відсутністю у ТОВ ІНВЕРС ВС основних засобів, необхідних для обробітку ґрунту, посіву соняшника та збирання урожаю, складських приміщень; неможливістю встановлення фактів придбання ТОВ ІНВЕРС ВС сторонніх послуг по обробітку ґрунту, посіву соняшника та збиранню урожаю; неможливістю встановлення фактів придбання ТОВ ІНВЕРС ВС товарів (послуг), необхідних для ведення господарської діяльності: газо-, тепло-, водопостачання, електроенергії; неможливістю встановлення фактів придбання ТОВ ІНВЕРС ВС послуг з оренди складських приміщень, сільськогосподарської техніки, транспортних засобів, навантажувально - розвантажувальних робіт для насіння соняшникового; неможливістю встановлення фактів придбання ТОВ ІНВЕРС ВС протягом аналізованого періоду насіння соняшника у контрагентів-постачальників та/або фізичних осіб - підприємців.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи суд виходить із наступного.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України №2755-VI від 02.12.2010 (надалі - ПК України). Зокрема ПК України визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства (абз. 1 п. 1.1 ст. 1 ПК України).

Згідно з пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 ПК України, господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Пунктом 44.1 ст.44 ПК України передбачено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Відповідно до пп. а п.185.1 ст. 185 Податкового кодексу України, об'єктом оподаткування податком на додану вартість, є операції платників податку з:

а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю;

Згідно із п.186.1 ст. 186 Податкового кодексу України, місцем постачання товарів є:

а) фактичне місцезнаходження товарів на момент їх постачання (крім випадків, передбачених у підпунктах "б" і "в" цього пункту);

б) місце, де товари перебувають на час початку їх перевезення або пересилання, у разі якщо товари перевозяться або пересилаються продавцем, покупцем чи третьою особою;

в) місце, де провадиться складання, монтаж чи встановлення, у разі якщо товари складаються, монтуються або встановлюються (з випробуванням чи без нього) продавцем або від його імені.

У відповідності до п. 187.1 ст. 187 Податкового кодексу України, датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

За операціями з виконання підрядних будівельних робіт суб'єкти підприємницької діяльності можуть застосовувати касовий метод податкового обліку відповідно до підпункту 14.1.266 пункту 14.1 статті 14 цього Кодексу.

Згідно із п.188.1 ст. 188 Податкового кодексу України, база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку на реалізацію суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв'язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

Пунктами 200.1 та 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України передбачено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума:

а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу -

б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету;

в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі - Закон № 996-ХІV) визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення, а його статтею 3 передбачено, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Згідно з ст. 1 Закону № 996-ХІV, господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції - дії або події, що спричинили реальні зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства, тобто майновому стані платника податків.

Згідно з п. 201.7 ст. 201 ПКУ податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також: на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Відповідно до п. 201.8 ст. 201 ПКУ право на нарахування податку на додану вартість та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Згідно з п. 201.10 ст. 201 ПКУ при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов 'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Податкова накладна та/або розрахунок коригування до неї, складені та зареєстровані після 1 липня 2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження.

Відповідно до ч.1 ст. 9 Закону № 996-ХІV, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена також в пп.1.2 п.1, пп.2.1 п.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за № 168/704 (далі - Положення), первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 вказаного Закону та п.2.4 Положення, первинні документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях та повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з п.2.15 та п.2.16 вищевказаного Положення, забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Таким чином, для надання юридичної сили і доказовості первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок. Крім того, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції - дії або події, що спричинили реальні зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства, тобто майновому стані платника податків.

Суд зазначає, що оглянуті первинні документи містять назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; особистий підпис особи, яка брала участь у здійсненні господарської операції; первинні документи виписані реально існуючими на час вчинення угоди суб'єктами права.

Як було встановлено судом, у періоді, який був предметом перевірки (січень - травень 2017 року), згідно зазначеної в Акті інформації, між позивачем та ТОВ ІНВЕРС ВС було здійснено декілька господарських операцій, зокрема, з переробки позивачем належного ТОВ ІНВЕРС ВС соняшнику на давальницьких умовах.

Із наданих до матеріалів справи первинних документів, які між тим були надані і в ході перевірки, вбачається, що вищезазначена господарська операція була реально здійснена тобто відбувся рух (переміщення) активів:

-товару (соняшнику) від ТОВ ІНВЕРС ВС до позивача, його подальша переробка позивачем на власних виробничих потужностях на інший товар (олію соняшникову нерафіновану та шрот соняшниковий), зберігання та відвантаження позивачем, олії соняшникової нерафінованої та шроту соняшникового для ТОВ ІНВЕРС ВС ;

- грошових коштів від ТОВ ІНВЕРС ВС до позивача (оплата вартості виконаних Позивачем, робіт з переробки товару (соняшнику), наданих послуг зі зберігання та навантаження олії соняшникової нерафінованої та шроту соняшникового).

Господарська операція з переробки позивачем належного ТОВ ІНВЕРС ВС соняшнику на давальницьких умовах підтверджуються відповідними первинними документами, які складені як позивачем, так і ТОВ ІНВЕРС ВС (договором, квитанціями на приймання до переробки олійного насіння, податковими накладними, актами приймання - передачі виконаних робіт (наданих послуг), банківськими виписками, тощо).

При здійсненні кожної операції з постачання послуг (робіт з переробки давальницької сировини (соняшнику), зберігання і навантаження готової продукції (олії соняшникової нерафінованої та шроту соняшникового) або отримання грошових коштів у якості оплати їх вартості, позивачем в установлені терміни складено податкові накладні, та зареєстровано їх в Єдиному реєстрі податкових накладних та надавав ТОВ ІНВЕРС ВС .

Під час здійснення господарських операцій їх учасники перебували на обліку у контролюючих органів як платники податків, мали статус платників податку на додану вартість, а також були віднесеними контролюючими органами за місцем обліку до стану Основний платник .

Суд також відхиляє покликання контролюючого органу на зібрану податкову інформацію щодо контрагента позивача виходячи із наступного.

Згідно з ч. 2 ст. 61 Конституції України, юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. Відповідно до ч. 1 ст. 67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Суд зазначає, що платник податків, який правильно застосовує норми податкового права, не повинен залежати у своїх правовідносинах з державою від іншого платника податків, який ці норми порушує.

Також висновки відповідача ґрунтуються на даних Державного реєстру речових прав у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державному реєстрі іпотек, Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, даних податкової та статистичної звітності ТОВ ІНВЕРС ВС .

Однак на думку суду, такі висновки відповідача зроблені без урахування можливості укладення цивільно - правових договорів замість трудових, укладення договорів, які не потребують обов'язкового нотаріального посвідчення та державної реєстрації, здійснення інших дій, які можуть зменшити видатки суб'єкта господарювання, зменшити базу оподаткування та збільшити його прибуток, а відтак є досить поверхневими та зробленими внаслідок неповного з'ясування фактичних обставин здійснення господарської діяльності ТОВ ІНВЕРС ВС .

Зазначене підтверджується рішеннями Верховного Суду: постанова від 16.01.2018 у справі № 820/4648/13-а, постанова від 16.01.2018 № 826/1398/14, постанова від 30.01.2018 №2а/1770/3360/12, в яких підтверджено раніше сформовану позицію, що відсутність у контрагента матеріальних, виробничих, трудових та інших ресурсів не впливає на реальність господарських операцій, оскільки такий контрагент має право залучити відповідні ресурси на підставі цивільно-правових угод.

Крім того, під час складання Акту, відповідачем не досліджувалася інформація та документи, зокрема:

- щодо можливості походження сировини (соняшнику) з інших джерел, крім її виробництва (сівби, вирощування, збирання) безпосередньо ТОВ ІНВЕРС ВС або її придбання цим товариством у інших осіб (наприклад, набуття права користування сировиною (соняшником) при здійсненні діяльності посередника за договором комісії, агентським договором тощо.

- щодо можливості ТОВ ІНВЕРС ВС використовувати об'єкти рухомого та/або нерухомого майна без реєстрації відповідних речових прав, наприклад, найм або оренда нерухомого майна строком менш ніж три роки, позичка транспортного засобу, фактичне використання або право доступу до об'єктів рухомого та/або нерухомого майна при здійсненні діяльності посередника за договором комісії, агентським договором, договором про надання послуг з транспортного - експедирування тощо.

-щодо освіти, кваліфікації та характеру роботи, яку фактично здійснювали штатні працівники ТОВ ІНВЕРС ВС та особи, які виконували роботи (надавали послуги) на підставі цивільно - правових договорів з цим товариством.

Стосовно висновків відповідача про неможливість перевезення ТОВ ІНВЕРС ВС сировини (соняшнику) з місця навантаження м. Апостолове Дніпропетровської області до виробничих потужностей позивача м. Пологи Запорізької області, яке супроводжувалося товарно-транспортними накладними (надалі - ТТН), суд вважає їх необгрунтованими у зв'язку з наступним.

Зазначені висновки відповідач обґрунтовує наявністю в нього інформації з ІС ВІДЕОКОНТРОЛЬ-Рубіж отриманої 04.09.2018 від Управління інформаційно-аналітичної підтримки ГУ НП в Запорізькій області про відсутність інформації про виїзд транспортних засобів (зазначених в ТТН) з м. Апостолове Дніпропетровської області у період з 01.01.2017 р. по 31.03.2017 р.

Проте, Наказ МВС України від 23.11.2012 р. № 1080/ДСК, яким затверджено Інструкцію з використання автоматизованої інформаційно-пошукової системи відеофіксації номерних знаків транспортних засобів ВІДЕОКОНТРОЛЬ-Рубіж , скасований Наказом МВС України від 13.06.2018 р. № 497 Про затвердження Інструкції з формування та ведення інформаційної підсистеми Гарпун інформаційно-телекомунікаційної системи Інформаційний портал Національної поліції України .

Відтак, Відповідач отримав вищезазначену інформацію з ІС ВІДЕОКОНТРОЛЬ- Рубіж після скасування нормативно - правового акту, на підставі якого діяла ця інформаційно-пошукова система.

Крім цього, відповідач не зазначає місць знаходження (встановлення) в період з 01.01.2017 по 31.03.2017 технічних засобів та технічних приладів, які мають функції фото- і відеофіксації (запису) ІПС ВІДЕОКОНТРОЛЬ-Рубіж , їх працездатність в період 01.01.2017 по 31.03.2017, можливість повної фіксації цими технічними засобами і приладами усіх (без виключення) шляхів виїзду з м. Апостолове Дніпропетровської області, а також технічну можливість збереження ІПС ВІДЕОКОНТРОЛЬ-Рубіж інформації з таких технічних засобів та приладів з 01.01.2017 по день отримання інформації.

Щодо посилань відповідача на наявні пояснення деяких власників транспортних засобів (зазначених в ТТН) що ними, не здійснювалося перевезення сировини (соняшнику) від м. Апостолове Дніпропетровської області до м. Пологи Запорізької області у період з 01.01.2017 р. по 31.03.2017 р., суд також не бере їх до уваги через наступне.

Так, відповідач не дослідив та не зазначив в Акті інформацію про власників та фактичних користувачів транспортних засобів, замовників і платників послуг з перевезення по транспортним засобам, якими з території позивача ТОВ ІНВЕРС ВС вивозило готову продукцію за Договором, а також шрот соєвий;

- що не всі власники транспортних засобів, що зазначені в ТТН безпосередньо і самостійно використовують належні їм транспортні засоби для здійснення господарської діяльності з перевезення вантажів;

- що переважна більшість транспортних засобів, що зазначені в ТТН, використовуються не власниками, а іншими особами для здійснення господарської діяльності;

- що більшість власників і фактичних користувачів транспортних засобів, то зазначені в ТТН, взагалі не надавали жодних пояснень відповідачу щодо господарських операцій з ТОВ ІНВЕРС ВС .

Натомість, переважною більшістю власників і фактичних користувачів транспортних засобів, які зазначені в Акті перевірки надано заяви з нотаріальним засвідченням справжності їх підписів, в яких підтверджено факт перевезення сировини (соняшнику) від м. Апостолове Дніпропетровської області до м. Пологи Запорізької області у період з 01.01.2017 р. по 31.03.2017 (т.6 а.с. 11, 39, 40, 42, 44, 46, 53, 57, 59)

Крім того відповідачем не взято до уваги, що у позивача наявні всі документи, які підтверджують факт надходження до нього сировини (насіння соняшнику) від ТОВ ІНВЕРС ВС .

За таких умов висновок Відповідача щодо неможливості ТОВ ІНВЕРС ВС підтвердити реальність господарської операції з передачі Позивачу давальницької сировини (соняшнику), і як наслідок безпідставності визначення Позивачем податкових зобов'язань з податку на додану вартість по операціям з переробки цієї давальницької сировини (соняшнику), є необгрунтованим та безпідставним.

Також, відповідач стверджує, що позивач безоплатно передав (надав) ТОВ ІНВЕРС ВС олію соняшникову та шрот соняшниковий, і як наслідок, не визначив податкові зобов'язання з податку на додану вартість по вищезазначених операціях.

Проте, зазначене твердження відповідача ґрунтується на його ж висновку про нереальність господарської операції з придбання/виробництва ідентифікованої сировини (соняшнику) та послідуючої передачі на переробку позивачу давальницької сировини і, як наслідок, нереальність вчинення господарської операції з переробки сировини на давальницьких умовах між позивачем та ТОВ ІНВЕРС ВС , а тому не приймається судом до уваги.

Також суд вважає хибним висновок перевіряючих, що Договір є удаваним бо вчинений для приховання іншого правочину - договору з безоплатної передачі (надання) позивачем ТОВ ІНВЕРС ВС готової продукції (олії соняшникової нерафінованої та шроту соняшникового), а також з метою приховування реальної бази оподаткування податком на додану вартість.

Загальні вимоги, додержання яких є умовою для чинності правочину визначені в ст.203 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч. 3 та 5 ст. 203 ЦКУ волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно з ч. 1 та 2 ст. 235 ЦКУ удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили; якщо буде встановлено, що правочин був вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили.

Роблячи висновки щодо удаваності Договору відповідачем не з'ясовано джерело самовільного введення в обіг соняшнику, не перевірено залишків соняшнику, руху активів у вигляді соняшнику, олії соняшникової нерафінованої і шроту соняшнику та грошових коштів, можливості виробництва позивачем з наявного соняшнику готової продукції, обмежившись безпідставним висновком про самовільне введення в обіг соняшнику.

Відповідно до ч. 1 ст. 204 ЦКУ правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

З цього приводу Верховний Суд вкотре наголошує на необхідності доведення нікчемності правочину в судовому порядку (постанова від 21.03.2018 р. у справі № 808/2140/13-а). Контролюючий орган не може робити подібні висновки, перебираючи на себе судові функції.

За таких умов, ППР прийняте Відповідачем є протиправним, порушує права та законні інтереси Позивача щодо можливості отримання бюджетного відшкодування податку на додану вартість, а тому підлягає скасуванню.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Під час розгляду справи судом встановлено, що при прийнятті оскаржуваного податкового повідомлення-рішення відповідач діяв необґрунтовано, тобто без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.

Згідно з частинами першою та другою статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Всупереч цим вимогам КАС України відповідачем як суб'єктом владних повноважень не доведено правомірності оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Суд, відповідно до статті 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи наведене, суд вважає, що висновок, зроблений відповідачем в акті про завищення податкових зобов'язань з податку на додану вартість за господарськими операціями, заснованими на Договорі, укладеному між позивачем та ТОВ ІНВЕРС ВС , та про заниження податкових зобов'язань з податку на додану вартість по операціях з безоплатної передачі ТОВ ІНВЕРС ВС готової продукції (олії соняшникової нерафінованої та шроту соняшникового) є безпідставними і необгрунтованими, а відтак податкове повідомлення-рішення, яке прийнято на підставі таких висновків є протиправним та підлягає скасуванню, а позовні вимоги - задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи вищезазначене та керуючись ст.ст. 2, 9, 77, 78, 90, 139, 243 - 246 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати прийняте 29 грудня 2018 року Офісом великих платників податків Державної фіскальної служби податкове повідомлення-рішення №0005304708.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби (місцезнаходження: 04119, м. Київ, вул. Дегтярівська, 11г ідентифікаційний код ЄДРПОУ 39440996) на користь Приватного акціонерного товариства «Пологівський олійноекстракційний завод» (70600, Запорізька область, Пологівский район, м. Пологи, вул. Ломоносова, б. 36, код ЄДРПОУ 00384147) судові витрати у розмірі 19210 грн.

Рішення суду набирає законної сили у порядку та строки, передбачені ст. 255 КАС України та може бути оскаржене у порядку та строки, передбачені ст.ст. 293, 295, 296 та 297 КАС України.

Повний текс рішення складено та підписано 29.03.2019.

Суддя Н.В. Стрельнікова

Дата ухвалення рішення21.03.2019
Оприлюднено11.04.2019

Судовий реєстр по справі —280/59/19

Ухвала від 28.07.2022

Адміністративне

Касаційний адміністративний суд Верховного Суду

Яковенко М.М.

Ухвала від 01.06.2022

Адміністративне

Касаційний адміністративний суд Верховного Суду

Яковенко М.М.

Ухвала від 03.05.2022

Адміністративне

Касаційний адміністративний суд Верховного Суду

Яковенко М.М.

Ухвала від 15.02.2022

Адміністративне

Касаційний адміністративний суд Верховного Суду

Олендер І.Я.

Ухвала від 24.01.2022

Адміністративне

Касаційний адміністративний суд Верховного Суду

Гімон М.М.

Ухвала від 30.12.2021

Адміністративне

Касаційний адміністративний суд Верховного Суду

Васильєва І.А.

Ухвала від 29.11.2021

Адміністративне

Касаційний адміністративний суд Верховного Суду

Олендер І.Я.

Ухвала від 12.11.2021

Адміністративне

Касаційний адміністративний суд Верховного Суду

Чумаченко Т.А.

Постанова від 28.09.2021

Адміністративне

Третій апеляційний адміністративний суд

Прокопчук Т.С.

Постанова від 28.09.2021

Адміністративне

Третій апеляційний адміністративний суд

Прокопчук Т.С.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмТелеграмВайберВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовахліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2023Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні