Рішення

від 01.04.2019 по справі 812/1823/17

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

8.3.2

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

Іменем України

01 квітня 2019 рокуСєвєродонецькСправа № 812/1823/17

Луганський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Смішливої Т.В.,

при секретарі судового засідання: Бутенко К.В. ,

за участю:

позивача: ОСОБА_1

представника відповідача: ОСОБА_2, дов. № 7533/9/12-32-10-00-29

від 29.12.2018

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження адміністративну справу за позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Луганській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 03 листопада 2017 року № НОМЕР_1, -

ВСТАНОВИВ:

У грудня 2017 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління ДФС у Луганській області (далі - відповідач), в якій позивач просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 03 листопада 2017 року № НОМЕР_1, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачені фізичними особами за результатами річного декларування, на суму 810189,90 грн, 405094,95 грн за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами), 95837,70 грн - пені, а всього на суму 1215284,85 грн.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що на адресу позивача надійшло оскаржуване податкове повідомлення-рішення, яке прийнято відповідачем на підставі акта Головного управління ДФС у Луганській області № 279/12-32-13-14/НОМЕР_2 від 29.09.2017 про результати документальної планової невиїзної перевірки Позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства України (далі - Акт).

З вказаними податковим повідомленням-рішенням позивач не згоден та вважає, що його прийнято безпідставно з огляду на таке.

Відповідно до Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» від 02 вересня 2014 року № 1669-VII, а саме ст. 3 цього Закону органам і посадовим особам, уповноваженим законами здійснювати державний нагляд (контроль) у сфері господарської діяльності, у період та на території проведення антитерористичної операції тимчасово забороняється проведення планових та позапланових перевірок суб'єктів господарювання, що здійснюють діяльність у зоні проведення антитерористичної операції, крім позапланових перевірок суб'єктів господарювання, що відповідно до затверджених Кабінетом Міністрів України критеріїв оцінки ступеня ризику від провадження господарської діяльності віднесені до суб'єктів господарювання з високим ступенем ризику. Оскільки на теперішній час антитерористична операція не закінчена, м.Сєвєродонецьк відноситься до населених пунктів, розташованих в зоні проведення АТО, тому права на проведення відносно нього позапланової невиїзної перевірки у відповідача не було. Таким чином, як вважає Позивач, провівши перевірку, Відповідач порушив не лише норми Закону України № 1669-VII, а й норми Конституції України, оскільки ст.19 Конституції України встановлено, що державний орган повинен діяти у спосіб, передбачений Конституцією та Законами. Законом № 1669-VII встановлений такий спосіб для органу державної влади, яким є Позивач, утриматись від проведення перевірки на час проведення АТО.

Крім того, позивач вважає, що відповідачем в акті перевірки зроблено безпідставно висновок про порушення позивачем вимог ст. 177 Податкового кодексу України в частині непідтвердження документально витрат позивача. Однак, позивачем подано до перевірки всі первинні документи, які підтверджують витрати позивача у перевіряємий період. Неврахування податковим органом наданих позивачем первинних документів є протиправним.

ФОП ОСОБА_1 здійснює підприємницьку діяльність відповідно до видів діяльності зазначених в декларації про доходи та свідоцтва про державну реєстрацію (надання послуг з вантажних перевезень на території України та за межам кордону України, надання в оренду й експлуатацію власного нерухомого майна, технічне обслуговування та ремонт автотранспортних засобів), а також ліцензії серії АГ №5004899 від 28.02.2011.

Вважає, що відповідачем неправомірно не віднесено до витрат використано паливо для заправки автомобілів марки Таврія та Мерседес та вказано їх як легкові, оскільки вони використовувались у господарській діяльності, а саме для обслуговування та ремонту вантажних автомобілів.

Бокс за адресою м. Сєвєродонецьк, вул. Богдана Ліщини (Заводська), буд.38 В, оснащений оглядовою ямою, підвалом, вбиральнею, побутовою кімнатою, кабінетом. Матеріали придбавались та списувались на оснащення боксу для проведення ремонту автотранспорту позивача, Також позивачем придбавались та списувались запасні частини на поточний ремонт автомобілей, які використовуються у господарській діяльності Про списані витрати металу свідчить відомість, де відображено списання металевих видів на транспортні засоби: бортові тентовані напівпричепи 3 одиниці, напівпричепи (цистерни) 6 одиниць, на вентиляційну систему, виготовлення ящиків для газових балонів, що відповідає вимогам при використанні зварювальних робіт в грудні місяці 2016 року, які знаходяться за межами боксу згідно правил безпеки.

Відповідно до статті 177 ПКУ, ФОП на загальній системі оподаткування може включати у витрати тільки оплачені ним витрати, які пов'язані з отриманням доходу. Тому заробітна плата, яка була нарахована найманим працівникам у грудні 2015 року і була виплачена у січні 2016 року в розмірі 26603,31 грн. включається у витрати за 2016 рік.

На підставі викладеного, просив задовольнити його вимоги в повному обсязі.

Позивач та його представник в судовому засіданні підтримали позовні вимоги, надали пояснення, аналогічні викладеним у позові та відповіді на відзив.

Відповідач адміністративний позов не визнав, надав відзив на позовну заяву від 04 січня 2018 року б/н та від 02 квітня 2018 року б/н (том 1 арк. спр. 57-67, том 17 арк. спр. 18-36)), в обґрунтування яких зазначив, що на підставі п.п.20.1.4 п.20.1 ст.20, п.77.1 ст.77, п.82.1 ст.82 Податкового кодексу України, п.2 ст.13 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціального страхування» та згідно плану-графіку проведення планових перевірок суб'єктів господарювання на ІІІ квартал 2017 року, наказу ГУ ДФС в Луганській області від 15.08.2017 № 478 та повідомлення від 15.08.2017 № 98 проведено документальну планову невиїзну перевірку діяльності ФОП ОСОБА_1 за період з 01.01.2016 по 31.12.2016. Щодо посилань Позивача на норми Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» від 02 вересня 2014 року № 1669-VII, а саме ст. 3 зазначив, що дія вказаної статті не поширюється на здійснення контролю органами ДФС, тому їх дії не суперечать Закону. Щодо правомірності винесення податкового повідомлення-рішення зазначив, що перевіркою встановлено порушення п. 177.4 ст. 177 Податкового кодексу України. Фактично у період з 01.01.2016 по 31.12.2016 ФОП ОСОБА_1 здійснював діяльність з перевезення вантажів власним автомобільним транспортом та надавав в оренду власне нерухоме майно. ФОП ОСОБА_1 оподаткування одержаних доходів від здійснення господарської діяльності з 01.01.2016 по 31.12.2016 здійснював на загальній системі оподаткування та був платником податку на доходи фізичних осіб, військового збору, податку на додану вартість, рентної плати за спеціальне використання води, екологічного податку, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування. Позивачем 01.02.2017 подана звітна податкова декларація про майновий стан і доходи за 2016 рік, де він самостійно визначив загальну суму одержаного доходу від провадження господарської діяльності у розмірі 10224683,79 грн. Під час проведення перевірки, з урахуванням наданих контролюючому органу матеріалів щодо встановлення суми одержаного доходу, порушень не виявлено.

Для визначення суми прибутку, який підлягає оподаткуванню податком на доходи фізичних осіб, необхідно від загальної суми доходу відняти суму витрат, які зазнав підприємець під час провадження господарської діяльності на протязі календарного року.

В ході проведення планової документальної перевірки, посадовими особами контролюючого органу шляхом механічного відбору сформовано перелік витрат, які безпосередньо пов'язані із зазначеним видом діяльності. Так, до переліку документально підтверджених витрат, зокрема, контролюючим органом віднесено: 1. витрати на придбання паливно-мастильних матеріалів - 3584362,22 грн (крім автомобілю MERSEDES-BENZ III CDI, 2004 р.в., номерний знак НОМЕР_3 та ЗАЗ 110557 Таврія 19.08.2006 р.в., номерний знак НОМЕР_4) 2. суми податку на доходи фізичних осіб, утриманий із заробітної плати найманих працівників та перерахований до бюджету за 2016 рік - 100872 грн; 3. суми сплати військового збору, утриманий із заробітної плати найманих осіб та сплачений у 2016 році - 8812,11 грн; 4. суми єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування - 127467,39 грн; 5. страхування вантажу - 1501719,11 грн; 6. плата за розрахунково-касове обслуговування за безготівкові платежі - 1256,33 грн; 7. канцтовари та заправка картриджа - 17116,66 грн; 8. за активну електроенергію - 49606,49 грн; 9. за постачання газу та води, послуги зв'язку - 15143,05 грн; 10. внутрішнє миття цистерн - 157960,99 грн; 11. підготовка електронної документації для відкриття режиму митного транзиту - 138253,34 грн; 12. за підготовку на курсах по перевезенню небезпечних вантажів - 4620,0 грн; 13. медичний огляд найманих працівників - 1573,03 грн; 14. послуги на отримання віз - 3518,5 грн; 15. виплати на оплату праці фізичних осіб, які перебувають у трудових відносинах з платником податків - 477099,10 грн. Таким чином, загальний розмір показника Вартість документально підтверджених витрат, пов'язаних з господарською діяльністю Податкової декларації про майновий стан і доходи за 2016 рік складає 6189381,22 грн. без врахування суми ПДВ.

Щодо витрат, які не були віднесені контролюючим органом до підтверджених на підставі відсутності зв'язку із господарською діяльністю позивача. Так, до таких витрат віднесено витрати на придбання паливно-мастильних матеріалів для автомобілю MERSEDES-BENZ III CDI, 2004 р.в., номерний знак НОМЕР_3 та ЗАЗ 110557 Таврія 19.08.2006 р.в., номерний знак НОМЕР_4, будівельні матеріали для обладнання боксу та інші будівельні матеріали, витрати на придбання запасних частин та проведення ремонтних робіт з відновлення транспортних засобів, які є приватною власністю громадянина ОСОБА_1 Всього витрати на ремонт та експлуатацію майна громадянина ОСОБА_1 склали 2988380,11 грн. Витрат, які понесені ОСОБА_1 на запчастини та придбання автошин складають 448255,68 грн. Додатково придбавались мастила, пропан-бутан тощо. Щодо автомобіля MERSEDES-BENZ III CDI, то він використовувався позовачем на підставі договору позички, укладеного між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 Однак, вказаний договір не був посвідчений нотаріально, а тому не вважається укладеним. Також автомобілі MERSEDES-BENZ III CDI та ЗАЗ 110557 Таврія не були задіяні в господарській діяльності позивача за видом діяльності перевезення вантажів власним автомобільним транспортом, а тому витрати на їх утримання не можуть бути включені до витрат фізичної особи-підприємця. Відповідно до виписки з банку про рух грошових коштів по розрахунковому рахунку за 2016 рік, довіреною особою платника ОСОБА_3 отримано готівкові кошти за призначенням платежу - «Господарчі потреби та відрядження» на загальну суму 830000,00 грн. Також, згідно додатку № 6 до акту перевірки, довіреною особою платника податків, ОСОБА_3 за період з 12.01.2016 по 21.12.2016 отримано готівкові кошти за призначенням платежу видача готівки на відрядження на загальну суму 1275500,00 руб., що відповідно до курсу НБУ в гривневому еквіваленті становить 486194,96 грн. Підтверджуючих документів щодо використання довіреною особою платника податків вищевказаних коштів на будь-які витрати на відрядження для перевірки також не надано.

Відповідно до відомостей нарахування та виплати заробітної плати за 2016 року та пояснень платника податків загальна сума заробітної плати, яка виплачена найманим працівникам у 2016 році становила 503702,41 грн. Між тим, на підставі відомостей нарахування та виплати заробітної плати за січень 2016 року, встановлено, що у січні 2016 року підприємцем виплачено заробітну плату найманим працівникам за грудень 2015 року у сумі 26603,31 грн. Таким чином, розмір виплати заробітної плати фізичним особам, які перебувають у трудових відносинах з ФОП ОСОБА_1 за 2016 рік становить 477099,10 грн., (503702,41грн.(загальна сума виплати за 2016 рік) -26603,31 грн. (заробітна плата за грудень 2015 року).

ФОП ОСОБА_1 в ході проведення перевірки надано аналітичні відомості з розшифровкою витрат у загальному розмірі 567487,38 грн., які понесено підприємцем на виконані роботи (надані послуги), та які станом на 01.01.2017 замовниками не оплачено. Таким чином, обрахована в ході перевірки загальна сума витрат за 2016 рік підлягає зменшенню на 567487,38 грн. (на суму витрат за надані послуги, сплата за які станом на 01.01.2016 року не надійшла) та становить 5596707,85 грн. (6164195,23 грн.(загальна сума документально підтверджених витрат) - 567487,38 грн (витрати по послугам, які є не сплаченими на дату закінчення перевіреного періоду).

Перевіркою правильності визначення суми чистого оподатковуваного доходу, відображеного в додатку Ф2 до податкової декларації встановлено його заниження у сумі 4501054,97 грн.

Таким чином, за результатами документальної планової невиїзної перевірки ФОП ОСОБА_1, сума чистого оподатковуваного доходу становить 4627975,85 грн. (10224683,79 грн. - 5596707,85 грн.).

На підставі даних перевірки та з урахуванням положень Податкового кодексу, сума податку з доходу фізичних осіб-підприємця ОСОБА_1, яка підлягає сплаті становить 833035,65 грн. Однак, враховуючи те, що платником самостійно визначено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб за 2016 рік у розмірі 22845,75 грн. Таким чином, сума, яка підлягає сплаті зменшується на 22845,75 грн і складає 810189,90 грн.

З урахуванням зазначеного відповідач просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

В судовому засідання представник відповідача надав пояснення, аналогічні викладеним у відзивах на позовну заяву та просив відмовити в задоволенні адміністративного позову повністю.

Судом по справі вчинені такі дії.

Ухвалою від 21 березня 2018 року суддею Чернявською Т.І. задоволено заяву про самовідвід, у зв'язку з чим розпорядженням в.о. керівника апарату Луганського окружного адміністративного суду від 22 березня 2018 року № 3 здійснено повторний автоматизований розподіл судової справи № 812/1823/17.

Автоматизованою системою документообігу суду раніше визначеного в судовій справі головуючого суддю Чернявську Т.І. замінено на суддю Смішливу Т.В.

Ухвалою від 22 березня 2018 року справу прийнято до провадження та вирішено повторно провести підготовче провадження у даній справі.

Під час підготовчого провадження сторони звертались із клопотанням про зупинення провадження у справі для вирішення питання щодо можливості примирення, яке задоволено судом ухвалою від 03 травня 2018 року.

Ухвалою від 05 червня 2018 року через недосягнення примирення між сторонами провадження у справі поновлено та продовжено підготовка справи до розгляду по суті.

Ухвалою від 12 червня 2018 року задоволено клопотання представника позивача та призначено судово-економічну експертизу, проведення якої доручено експертам Донецького науково-дослідного інституту судових експертиз, провадження у справі зупинено.

Після повернення справи з експертної установи ухвалою від 21 лютого 2019 року поновлено провадження у справі.

Ухвалою суду від 01 березня 2019 року закрито підготовче провадження у справі та справу призначено до розгляду по суті (том. 20 арк. спр. 23-24)

Вислухавши пояснення позивача, його представника та представника відповідача, дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст.72-79 КАС України, суд дійшов наступного.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 на час виникнення спірних правовідносин був зареєстрований як фізична особа-підприємець з 27 січня 2006 року за № 2 383 017 0000 002247, реєстраційний номер облікової картки платника податку та інших обов'язкових платежів НОМЕР_2. ФОП ОСОБА_1 як платник податків перебував на податковому обліку в Державній податковій інспекції у м. Сєвєродонецьку.

Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, основним видом діяльності Позивача є: код КВЕД 45.20 Технічне обслуговування та ремонт автотранспортних засобів; код КВЕД 49.41 Вантажний автомобільний транспорт (основний); код КВЕД 49.42 Надання послуг перевезення речей (переїзду); код КВЕД 52.29 Інша допоміжна діяльність у сфері транспорту; код КВЕД 68.20 Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна; код КВЕД 77.12 Надання в оренду вантажних автомобілів (том 1 арк.спр. 41- 44).

Позивачем 03.02.2017 подано до податкового органу податкову декларацію про майновий стан і доходи за 2016 рік, у якій визначено загальну суму доходів, які включаються до загального річного оподатковуваного доходу у розмірі 126920,86 грн, самостійно визначено податок на доходи фізичних осіб у сумі 22845,75 грн та військовий збір у сумі 1903,81 грн (том 15 арк. спр. 243-245).

Згідно розрахунку податкових зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб та військового збору з доходів, отриманих самозайнятою особою (додаток № 2 до декларації) сума одержаних доходів за 2016 рік становить 10224683,79 грн, вартість документально підтверджених витрат, пов'язаних з господарською діяльністю, складається з витрат на придбання товарно-матеріальних цінностей, що реалізовані або використані у виробництві продукції - 4659419,55 грн, витрати на оплату праці та нарахування на заробітну плату - 755202,73 грн та інших витрат, включаючи вартість виконаних робіт, наданих послуг - 4683140,65 грн (том 15 арк. спр. 246).

У подальшому, 25.09.2017 та 03.10.2017, позивачем подавались уточнюючі декларації про майновий стан і доходи за 2016 рік, однак, показники одержаного доходу за 2016 рік та вартість документально підтверджених витрат, пов'язаних з господарською діяльністю, позивачем не коригувались (том 15 арк. спр. 248-251, том 16 арк. спр. 1-4)

Наказом Головного управління ДФС у Луганській області від 15.08.2017 № 478 на підставі п.п.20.1.4 п.20.1 ст.20, п.77.1 ст.77, п.82.1 ст.82 Податкового Кодексу України, п.2 ст.13 Закону України від 08.07.2010 № 2755-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» , та згідно плану-графіку проведення планових документальних перевірок суб'єктів підприємницької діяльності - фізичних осіб на ІІІ квартал 2017 року призначено проведення документальної планової невиїзної перевірки ФОП ОСОБА_1 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2016 по 31.12.2016, а також по єдиному внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2016 по 31.12.2016 року. Термін проведення перевірки встановлено з 04.09.2017, тривалістю 10 робочих днів (том 1 арк.спр. 68).

План-графік проведення документальних планових перевірок платників податків на ІІІ квартал 2017 року, до якого включено також перевірку ФОП ОСОБА_1, затверджено наказом в.о. голови ДФС України від 27.06.2017 (том 16 арк. спр. 177-179).

15.08.2017 на адресу позивача направлено наказ від 15.08.2017 № 478 та повідомлення № 98 від 15.08.2017 про проведення перевірки та отримані останнім 18.08.2017, що сторонами не оскаржується (том 1 арк.спр. 70)

Наказом ГУ ДФС у Луганській області від 12.09.2017 № 541 продовжено строк проведення документальної планової невиїзної перевірки ФОП ОСОБА_1 на п'ять робочих днів (том 1 арк.спр. 69).

За результатами проведення документальної планової невиїзної перевірки посадовими особами ГУ ДФС у Луганській області складено акт № 279/12-32-13-14/НОМЕР_2 від 29.09.2017 про результати документальної планової невиїзної перевірки Позивача щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів за період з 01.01.2016 по 31.12.2016, дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, виконання вимог валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2016 по 31.12.2016 (том 1 арк.спр. 13-39).

У висновках акту зазначено, що перевіркою встановлено, зокрема, порушення самозайнятою особою ОСОБА_1 п. 177.2, п. 177.4 ст.177 ПКУ, у результаті чого занижено податок на доходи фізичних осіб за 2016 рік у сумі 810189,90 грн.

На підставі вищевказаного акту ГУ ДФС у Луганській області винесено податкове повідомлення-рішення , одне з яких № НОМЕР_1 від 02.11.2017 про збільшення грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб за результатами річного декларування за податковим зобов'язання на суму 810189,90 грн та застосовано штрафні санкції у сумі 405094,95 грн (том 1 арк.спр. 10-11).

Згідно розрахунку штрафних санкцій штраф нараховано у розмірі 50 відсотків від донарахованої суми податкового зобов'язання у зв'язку з повторністю виявленого порушення.

Вирішуючи адміністративну справу по суті заявлених вимог, надаючи оцінку обставинам (фактам), якими обґрунтовано вимоги і заперечення учасників справи, суд виходить з такого.

Щодо правомірності проведеної перевірки суд виходить з такого.

Статтею 3 Закон України від 02.09.2014 № 1669-VII «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» (далі - Закон № 1669-VII), що визначає тимчасові заходи для забезпечення підтримки суб'єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, та осіб, які проживають у зоні проведення антитерористичної операції або переселилися з неї під час її проведення, передбачено, що органам і посадовим особам, уповноваженим законами здійснювати державний нагляд (контроль) у сфері господарської діяльності, у період та на території проведення антитерористичної операції тимчасово забороняється проведення планових та позапланових перевірок суб'єктів господарювання, що здійснюють діяльність у зоні проведення антитерористичної операції, крім позапланових перевірок суб'єктів господарювання, що відповідно до затверджених Кабінетом Міністрів України критеріїв оцінки ступеня ризику від провадження господарської діяльності віднесені до суб'єктів господарювання з високим ступенем ризику.

Відповідно до частини першої статті 1 Закону № 1669-VII період проведення антитерористичної операції - час між датою набрання чинності Указом Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року № 405/2014 та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України.

Територія проведення антитерористичної операції - територія України, на якій розташовані населені пункти, визначені у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року № 405/2014.

Статтею 11 Закону № 1669-VII визначено, що цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування, і втрачає чинність через шість місяців з дня завершення антитерористичної операції, крім пункту 4 статті 11 «Прикінцеві та перехідні положення» цього Закону, дія цього Закону поширюється на період проведення антитерористичної операції та на шість місяців після дня її завершення; закони та інші нормативно-правові акти України діють у частині, що не суперечить цьому Закону.

Правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов'язки та відповідальність суб'єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) визначає Закон України від 05.04.2007 № 877-V «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» (далі - Закон № 877).

Відповідно до статті 1 Закону № 877 державний нагляд (контроль) це діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування (далі - органи державного нагляду (контролю)) в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб'єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, допустимого рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища.

Статтею 2 Закону № 877 визначено, що цей Закон поширюється на відносини, пов'язані зі здійсненням державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, а також вказано, що дія цього Закону не поширюється на відносини, що виникають під час здійснення заходів валютного контролю, митного контролю на кордоні, державного експортного контролю, контролю за дотриманням бюджетного законодавства, банківського нагляду, державного контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції, державного нагляду (контролю) в галузі телебачення і радіомовлення.

Згідно частини четвертої статті 2 Закону № 877 заходи контролю здійснюються органами Державної фіскальної служби (крім митного контролю на кордоні), державного нагляду за дотриманням вимог ядерної та радіаційної безпеки (крім здійснення державного нагляду за провадженням діяльності з джерелами іонізуючого випромінювання, діяльність з використання яких не підлягає ліцензуванню), державного архітектурно-будівельного контролю (нагляду), державного нагляду у сфері господарської діяльності з надання фінансових послуг (крім діяльності з переказу коштів, фінансових послуг з ринку цінних паперів, похідних цінних паперів (деривативів) та ринку банківських послуг), державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами, зокрема державного нагляду (контролю) в галузі цивільної авіації - з урахуванням особливостей, встановлених Повітряним кодексом України, нормативно-правовими актами, прийнятими на його виконання (Авіаційними правилами України), та міжнародними договорами у сфері цивільної авіації.

Зазначені у частині четвертій цієї статті органи, що здійснюють державний нагляд (контроль) у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами, зобов'язані забезпечити дотримання вимог статті 1, статті 3, частин першої, четвертої, шостої - восьмої, абзацу другого частини десятої, частин тринадцятої та чотирнадцятої статті 4, частин першої - четвертої статті 5, частини третьої статті 6, частин першої - четвертої та шостої статті 7, статей 9, 10, 19, 20, 21, частини третьої статті 22 цього Закону (частина п'ята статті 2 Закону № 877).

Статтю 2 Закону № 877 доповнено частинами четвертою та п'ятою згідно Закону України від 03.11.2016 № 1726-VІІІ «Про внесення змін до Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» щодо лібералізації системи державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» (далі - Закон № 1726-VІІІ), який набрав чинності з 01.01.2017.

Пунктами 5, 6, 7 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1726-VІІІ встановлено, що на період проведення антитерористичної операції забороняється проведення перевірок органами Державної фіскальної служби України суб'єктів господарювання, що провадять діяльність в населених пунктах, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та в населених пунктах, що розташовані на лінії зіткнення.

Установити, що заборона на проведення планових та позапланових перевірок суб'єктів господарювання (в тому числі проведення перевірок органами Державної фіскальної служби України) поширюється також на суб'єктів господарювання, які здійснили державну реєстрацію зміни місцезнаходження з території проведення антитерористичної операції на територію, підконтрольну Україні, і які втратили первинну документацію щодо здійснення ними господарської діяльності на території та в період проведення антитерористичної операції.

Заходи державного нагляду (контролю) щодо діяльності суб'єктів господарювання, зазначених у пунктах 5 та 6 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» цього Закону, можуть здійснюватися у разі їх ліквідації (реорганізації) або за письмовою заявою таких суб'єктів господарювання.

Перелік населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та перелік населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення, затверджуються та актуалізуються Кабінетом Міністрів України відповідно до Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» .

Системним аналізом вищевикладеного встановлено, що, починаючи з 01.01.2017 Законом № 1726-VІІІ поширено дію Закону № 877 на заходи контролю, що здійснюються податковими органами. Відповідно, починаючи з 01.01.2017 на такі заходи контролю поширено й Закон № 1669-VII. Разом з тим, закони № 1669-VII та № 877 слід застосовувати, з урахуванням особливостей, зазначених у пунктах 5 та 6 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» цього Закону.

Таким чином, суд дійшов висновку, що на період проведення антитерористичної операції Законами № 1669-VII та № 1726-VІІІ введено мораторій на проведення органами Державної фіскальної служби України планових та позапланових перевірок суб'єктів господарювання, що провадять діяльність в населених пунктах, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та в населених пунктах, що розташовані на лінії зіткнення, або, які здійснили державну реєстрацію зміни місцезнаходження з території проведення антитерористичної операції на територію, підконтрольну Україні, і які втратили первинну документацію щодо здійснення ними господарської діяльності на території та в період проведення антитерористичної операції.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 07.11.2014 № 1085-р «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та переліку населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення» місто Сєвєродонецьк, де позивач здійснює свою господарську діяльність, не включено до Переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження та не відноситься до населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення.

Таким чином, судом встановлено, що позивач не є тим суб'єктом господарювання, щодо якого протягом 2017 року Законами № 1669-VII та № 1726-VІІІ встановлено заборону (мораторій) органам ДФС проводити планові та позапланові перевірки.

З огляду на вищевикладене, судом встановлено, що твердження позивача про неможливість призначення відповідачем у 2017 році планової документальної невиїзної перевірки ФОП ОСОБА_1 внаслідок дії мораторію судом є безпідставними.

За таких обставин суд приходить до висновку про те, що перевірка проведена правомірно.

Щодо правомірності оскаржуваного податкового повідомлення-рішення суд виходить з такого.

Суд зазначає, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 02.11.2017 про збільшення ФОП ОСОБА_1 грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб за результатами річного декларування за податковим зобов'язання на суму 810189,90 грн та застосовано штрафні санкції у сумі 405094,95 грн ГУ ДФС у Луганській області винесено на підставі акту № 279/12-32-13-14/НОМЕР_2 від 29.09.2017, у висновках якого зазначено, що перевіркою встановлено, зокрема, порушення самозайнятою особою ОСОБА_1 п. 177.2, п. 177.4 ст.177 ПКУ, у результаті чого занижено податок на доходи фізичних осіб за 2016 рік у сумі 810189,90 грн.

Згідно акту перевірки № 279/12-32-13-14/НОМЕР_2 від 29.09.2017 не є спірним правильність визначення позивачем суми загального оподатковуваного доходу за 2016 рік у розмірі 10224683,79 грн.

У пункті 2.1.3 акту перевірки вказано, що перевіркою правильності визначення вартості документально підтверджених витрат, пов'язаних з господарською діяльністю, відображених у додатку Ф2 до податкової декларації про майновий стан і доходи за 2016 рік, встановлено їх завищення за 2016 рік у сумі 4501054,97 грн (том 1 арк. спр. 19 на звороті).

Зазначений висновок податкового органу ґрунтується на тому, що відповідачем не віднесено до складу документально підтверджених витрат, пов'язаних з господарською діяльністю, витрати на придбання паливно-мастильних матеріалів, інших матеріалів та запчастин на автомобілі MERSEDES-BENZ III CDI та ЗАЗ 110557 Таврія з посиланням на те, що вказані автомобілі не були задіяні в господарській діяльності позивача за видом діяльності перевезення вантажів власним автомобільним транспортом.

Також відповідачем не віднесено до витрат, пов'язаних з господарською діяльністю, витрати на придбання запасних частин та проведення ремонтних робіт з відновлення транспортних засобів, які є приватною власністю позивача.

В акті також зазначено, що через те, що протягом 2016 року підзвітні особи від ФОП ОСОБА_1 не отримували кошти на відрядження у встановлений чинним законодавством спосіб, тому не має підстав щодо включення витрат на відрядження до складу документально підтверджених витрат, пов'язаних з господарською діяльністю.

Витрати на виплату заробітної плати найманим працівникам під час перевірки в цілому погоджено, однак, вказано, що до витрат 2016 року позивачем віднесено витрати на виплату заробітної плати за грудень 2015 року у сумі 26603,31 грн, які фактично виплачено у січня 2016 року, а тому задекларовані позивачем витрати на виплату заробітної плати у сумі 503702,41 грн необхідно зменшити на суму 26603,31 грн - заробітну плату за грудень 2015 року.

Порядок оподаткування доходів, отриманих фізичною особою - підприємцем від провадження господарської діяльності, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, визначається статтею 177 Податкового кодексу України (тут та надалі наведено норми Податкового кодексу України в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до пункту 177.1 цієї статті доходи фізичних осіб - підприємців, отримані протягом календарного року від провадження господарської діяльності, оподатковуються за ставками, визначеними в пункті 167.1 статті 167 цього Кодексу.

Згідно п. 177.2 ст. 177 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.

Пунктом 177.4 статті 177 Податкового кодексу України встановлено, що до переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать:

1) витрати, до складу яких включається вартість сировини, матеріалів, товарів, що утворюють основу для виготовлення (продажу) продукції або товарів (надання робіт, послуг), купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів, палива й енергії, будівельних матеріалів, запасних частин, тари й тарних матеріалів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат;

2) витрати на оплату праці фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з таким платником податку (далі - працівники), які включають витрати на оплату основної і додаткової заробітної плати та інших видів заохочень і виплат виходячи з тарифних ставок, у вигляді премій, заохочень, відшкодувань вартості товарів (робіт, послуг), витрати на оплату за виконання робіт, послуг згідно з договорами цивільно-правового характеру, будь-яка інша оплата у грошовій або натуральній формі, встановлена за домовленістю сторін (крім сум матеріальної допомоги, які звільняються від оподаткування згідно з нормами цього розділу); обов'язкові виплати, а також компенсація вартості послуг, які надаються працівникам у випадках, передбачених законодавством, внески платника податку на обов'язкове страхування життя або здоров'я працівників у випадках, передбачених законодавством;

3) суми податків, зборів, які пов'язані з проведенням господарської діяльності такої фізичної особи - підприємця (крім податку на додану вартість для фізичної особи - підприємця, зареєстрованого як платник податку на додану вартість, та акцизного податку, податку на доходи фізичних осіб з доходу від господарської діяльності, податку на майно); суми єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у розмірах і порядку, встановлених законом; платежі, сплачені за одержання ліцензій на провадження певних видів господарської діяльності фізичною особою - підприємцем, одержання дозволу, іншого документа дозвільного характеру, які пов'язані з господарською діяльністю фізичної особи - підприємця;

4) інші витрати, до складу яких включаються витрати, що пов'язані з веденням господарської діяльності, які не зазначені в підпунктах 177.4.1 - 177.4.3 цього пункту, до яких відносяться витрати на відрядження найманих працівників, на послуги зв'язку, реклами, плати за розрахунково-касове обслуговування, на оплату оренди, ремонт та експлуатацію майна, що використовується в господарській діяльності, на транспортування готової продукції (товарів), транспортно-експедиційні та інші послуги, пов'язані з транспортуванням продукції (товарів), вартість придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг.

Не включаються до складу витрат підприємця: витрати, не пов'язані з провадженням господарської діяльності такою фізичною особою - підприємцем; витрати на придбання, самостійне виготовлення основних засобів та витрати на придбання нематеріальних активів, які підлягають амортизації; витрати на придбання та утримання основних засобів подвійного призначення, визначених цією статтею; документально не підтверджені витрати.

Вирішуючи питання що віднесення позивачем певних витрат до витрат, пов'язаних з господарською діяльністю, суд зазначає, що відповідно до частини першої статті 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України передбачено, що господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно із підпунктом 14.1.231 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України розумна економічна причина (ділова мета) - причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності.

Основними видами діяльності позивача у 2016 році були надання послуг з вантажних перевезень на території України та за межами кордону України, надання у оренду й експлуатацію власного нерухомого майна.

Віднесення до витрат, пов'язаних з господарською діяльністю, витрат на утримання автомобілів MERSEDES-BENZ III CDI та ЗАЗ 110557 Таврія обґрунтовано позивачем тим, що вказані автомобілі є за технічними характеристиками вантажними, однак, вони є менш витратними в експлуатації та використовувались ним для доставки запасних частин та матеріалів до боксу, де здійснювався поточний ремонт та обслуговування вантажних автомобілів, причепів та цистерн, для доставки запчастин та технічного персоналу до місць поломки вантажних автомобілів, у випадку коли поломки траплялись під час доставки вантажів і здійснити їх поточний ремонт іншим способом не уявлялось можливим.

Під час розгляду справи судом досліджувались копії свідоцтва про реєстрацію транспортних засобів, які використовувались ФОП ОСОБА_1 у підприємницькій діяльності (том 16 арк. спр. 52 - 100), у тому числі щодо автомобілів MERSEDES-BENZ III CDI та ЗАЗ 110557 Таврія .

Так, відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу ЗАЗ 110557 Таврія , реєстраційний номер НОМЕР_5, вказаний транспортний засіб є загальним вантажним, тип пікап, зареєстрований за ОСОБА_1 (том 16 арк. спр. 70).

Автомобіль MERSEDES-BENZ III CDI, реєстраційний номер НОМЕР_6, є вантажним (вантажопасажирським), зареєстрований за ОСОБА_3.

Автомобіль MERSEDES-BENZ III CDI, реєстраційний номер НОМЕР_6, використовувався позивачем у 2016 році на підставі договору позички № 05/15-01 від 05.01.2015, укладеного між ОСОБА_3 (позичкодавцем) та ФОП ОСОБА_1 (користувачем) (том 16 арк. спр. 101-103).

Пунктом 1.3 Договору передбачено, що автомобіль використовується для перевезення вантажів. Строк дії договору - 5 років з моменту його передачі (п. 3.2).

Автомобіль передано на підставі акту приймання та передачі об'єкта позички від 05.01.2015.

Щодо посилань відповідача на недійсність вказаного договору через те, що його укладено у простій письмовій формі без нотаріального посвідчення суд виходить з такого.

Статтею 827 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором позички одна сторона (позичкодавець) безоплатно передає або зобов'язується передати другій стороні (користувачеві) річ для користування протягом встановленого строку. Користування річчю вважається безоплатним, якщо сторони прямо домовилися про це або якщо це випливає із суті відносин між ними.

Відповідно до частини 4 статті 828 Цивільного кодексу України договір позички транспортного засобу (крім наземних самохідних транспортних засобів), в якому хоча б однією стороною є фізична особа, укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню.

Зі змісту вказаної норми слідує, що договір позички (безкоштовного користування) наземних самохідних транспортних засобів за участю фізичної особи не обов'язково посвідчувати нотаріально. При цьому, на даний час законодавством України чітко не визначено поняття "наземний самохідний транспортний засіб", а розшифровано лише термін "наземні транспортні засоби".

Згідно статті 1 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" від 01.07.2004 № 1961-IV наземні транспортні засоби (далі - транспортні засоби) - це пристрої, призначені для перевезення людей та/або вантажу, а також встановленого на ньому спеціального обладнання чи механізмів, які підлягають державній реєстрації та обліку у територіальних органах Міністерства внутрішніх справ України та/або допущені до дорожнього руху, а також ввезені на митну територію України для тимчасового користування, зареєстровані в інших країнах.

Пункт "b" статті 1 Європейської угоди, що стосується праці екіпажів транспортних засобів, здійснюючих міжнародні автомобільні перевезення (дата приєднання Україною 07.09.2005) визначає, що "автомобіль" - це будь-який самохідний автотранспортний засіб, що зазвичай використовується для автомобільних перевезень людей чи вантажів або для буксирування дорогами транспортних засобів, що використовуються для перевезення людей чи вантажів; цей термін не охоплює сільськогосподарські трактори.

Відповідно до статті 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Таким чином, автомобілі належать до наземних самохідних транспортних засобів, а відтак договір позички транспортного засобу, укладений між ОСОБА_3 та позивачем не потребує обов'язкового нотаріального посвідчення.

Посилання на те, що автомобіль ЗАЗ 110557 Таврія є приватною власністю фізичної особи ОСОБА_1, а тому витрати на його утримання повинен нести позивач як фізична особа також є незмістовними.

Так, відповідно до п. 6 Правил державної реєстрації та обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів та мотоколясок, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1388 від 07.09.1998, транспортні засоби реєструються за юридичними та фізичними особами.

Реєстрація транспортного засобу за СПД фізичною особою діючим законодавством не передбачена.

Згідно статті 128 Господарського кодексу ;України громадянин визнається суб'єктом господарювання у разі здійснення ним підприємницької діяльності за умови державної реєстрації його як підприємця без статусу юридичної особи. Громадянин-підприємець відповідає за своїми зобов'язаннями усім своїм майном, на яке відповідно до закону може бути звернено стягнення.

Відповідно до ст. 325 Цивільного кодексу України суб'єктами права приватної власності є фізичні та юридичні особи. Фізичні та юридичні особи можуть бути власниками будь-якого майна, за винятком окремих видів майна, які відповідно до закону не можуть їм належати. Склад, кількість та вартість майна, яке може бути у власності фізичних та юридичних осіб, не є обмеженими.

Тобто, законодавством передбачено право приватної власності лише для юридичних осіб та фізичних осіб. Поняття приватної власності для громадянина-підприємця у законодавстві відсутня.

Таким чином, реєстрація спірних автомобілів за суб'єктом підприємницької діяльності фізичною особою ОСОБА_1 взагалі неможлива.

Крім того, всі інші вантажні автомобілі зареєстровані також за фізичною особою ОСОБА_1, а не за ФОП ОСОБА_1, між тим витрати на їх утримання визнані відповідачем такими, що здійснені в межах господарської діяльності.

Щодо використання автомобілів MERSEDES-BENZ III CDI та ЗАЗ 110557 Таврія у господарській діяльності, то на підтвердження зазначеного позивачем надано копії подорожніх листів вищевказаних автомобілів (том 6 арк. спр. 140-250, том 7 арк. спр. 1-156), згідно яких автомобілі використано для перевезення вантажів, запасних частин, матеріалів, паливно-мастильних матеріалів, інших поїздок в межах господарської діяльності.

Окремі недоліки в заповненні подорожніх листів не спростовують факту їх використання в межах господарської діяльності позивача.

Крім того, водієм у всіх подорожніх листах вказаний ОСОБА_4, який є найманим працівником ФОП ОСОБА_1, якому останній сплачував заробітну плату, виплата якої за 2016 рік у повному обсязі віднесена відповідачем до витрат, пов'язаних із господарською діяльністю позивача.

Таким чином, списання паливно-мастильних матеріалів, запчастин, автошин та акумуляторів на автомобілі MERSEDES-BENZ III CDI та ЗАЗ 110557 Таврія здійснені позивачем в межах господарської діяльності.

Щодо списання будівельних та інших матеріалів, то позивачем як до перевірки так і до матеріалів справи надано акти списання мастил, палива, запчастин, автомобільних шин, матеріалів за 2016 рік (том 6 арк. спр. 37-138).

Так, дослідженням вказаних актів встановлено, що позивачем щомісячно здійснювалось списання не лише паливно-мастильних матеріалів, а також і списання запчастин, автошин, акумуляторів із зазначенням конкретних вантажних автомобілів, на які здійснено списання матеріалів. Крім того, акти списання матеріалів містять розділ списання матеріалів на бокс.

Згідно договору купівлі-продажу об'єкту - приміщення профілакторію від 11.09.2006 ОСОБА_1 є власником приміщення профілакторію, розташованого в м. Сєвєродонецьк, вул. Заводська (нині - ОСОБА_5), 37в, блок № 2, яке складається з приміщення профілакторію та підвалу, загальною площею 450,7 кв.м (том 17 арк. спр. 51-52).

ОСОБА_1 також є власником земельної ділянки площею 0,3022 га, розташованої по вул. Заводська, 37в, блок № 2, м. Сєвєродонецьк, Луганської області, цільове призначення - землі транспорту під приміщенням профілакторію (державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯБ № 462687 від 28.12.2006) (том 17 арк. спр. 53).

Крім того, позивач орендує земельну ділянку площею 0,0136 га, у тому числі під капітальною одноповерховою будівлею - 0,0109 га, під проходами, проїздами, площадками - 0,0027 га (землі транспорту), розташовану за адресою: Луганська область, м. Сєвєродонецьк, вул. Богдана Ліщини, 37в, квартал 6, згідно договору оренди землі від 20.02.2014, укладеного з Сєвєродонецькою міською радою, зі строком дії до 19.02.2039 (том 17 арк. спр. 56).

Зазначені документи досліджувались податковим органом під час проведення перевірки, про що свідчать дані п. 1.6.1 та п. 1.8 акту перевірки.

Відповідачем не заперечується, що нежитлове приміщення, розташоване за адресою: Луганська область, м. Сєвєродонецьк, вул. Богдана Ліщини, 37в, використовується позивачем для здійсненні господарської діяльності та обладнане як бокс для проведення поточного ремонту та обслуговування вантажного транспорту, адже відповідачем визнано підтвердженими витрати на оплату послуг з електро, газо та водопостачання, послуги зв'язку за адресою: Луганська область, м. Сєвєродонецьк, вул. Богдана Ліщини, 37в.

З актів списання матеріалів в частині їх списання на бокс (том 17 арк. спр. 113-138) встановлено, що позивачем списувались не виключно будівельні матеріали, а також електроди, метал, костюми зварювальника тощо, які відповідно до пояснень позивача використовувались ним для поточного ремонту та обладнання цистерн та причепів до вантажних автомобілів.

Судом вже зазначалось, що до переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать інші витрати, до яких відносяться витрати на ремонт та експлуатацію майна, що використовується в господарській діяльності (підпункт 177.4.4 пункту 177.4 статті 177 Податкового кодексу України).

Відповідно до пунктом 15 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 Витрати , затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 № 318, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 19.01.2000 за № 27/4248, до складу загальновиробничих витрат включаються (п.15.4) витрати на утримання, експлуатацію та ремонт, страхування, операційну оренду основних засобів, інших необоротних активів загальновиробничого призначення.

Під витратами на експлуатацію майна у податковому законодавстві розуміються витрати з технічного обслуговування (підтримання їх в робочому стані), утриманню, ремонту, модернізації, страхуванню.

Отже, витрати на здійснення поточного ремонту основних засобів, які використовуються у господарській діяльності, позивач правомірно включив до складу витрат, пов'язаних з господарською діяльністю.

Щодо правомірності включення до складу витрат за 2016 рік витрати на оплату праці та нарахування на заробітну плату найманих працівників за грудень 2015 року суд виходить з такого.

Перевіркою встановлено, що у січні 2016 року позивачем здійснено виплату заробітної плати найманим працівникам за грудень 2015 року у сумі 26603,31 грн, що підтверджено відомістю на виплату грошей № ВЗП-000001 за грудень 2015 року та відпускних за січень 2016 року (том 15 арк. спр. 134).

Наказом Міністерства доходів і зборів України від 16.09.2013 року № 481, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 1 жовтня 2013 року за № 1686/24218, затверджено форму Книги обліку доходів і витрат, яку ведуть фізичні особи - підприємці, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, і фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність, та Порядок ведення вказаної (далі - Порядок № 481).

Пунктом 1 Порядку № 481 передбачено, що підприємці на загальній системі оподаткування зобов'язані вести Книгу обліку доходів і витрат, у якій за підсумком робочого дня, протягом якого отримано дохід, на підставі первинних документів здійснюються записи про отримані доходи та документально підтверджені витрати.

Згідно пункту 6 Порядку № 481 самозайняті особи у графі 7 відображають суму витрат на оплату праці та нарахування на оплату праці найманих осіб, понесені у звітному місяці.

Оскільки витрати на оплату праці найманих працівників за грудень 2015 року позивачем фактично понесено у січні 2016 року, то ним правомірно включено вищевказані витрати, а також нарахування на заробітну плату за грудень 2015 року, до витрат за 2016 рік.

Підпунктом 177.4.4 пункту 177.4 статті 177 Податкового кодексу України встановлено, що до переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать інші витрати, до складу яких включаються витрати, що пов'язані з веденням господарської діяльності, які не зазначені в підпунктах 177.4.1 - 177.4.3 цього пункту, до яких відносяться витрати на відрядження найманих працівників.

Не заперечуючи проти права позивача включати до складу витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, витрати на відрядження, відповідач у відзиві на позов зазначає, що за умови відсутності інформації в Книзі обліку доходів та витрат за 2016 рік щодо оприбуткування коштів, одержаних довіреною особою ОСОБА_1 - ОСОБА_3 в установі банку, контролюючий орган не мав повноважень враховувати ці кошти як витрати на виплату на відрядження.

Згідно Порядку № 481 5у графі 5 Книги обліку доходів та витрат зазначаються реквізити документа, який підтверджує понесені витрати, що безпосередньо пов'язані з отриманим доходом. Документами, які підтверджують витрати, можуть бути, зокрема, платіжне доручення, прибутковий касовий ордер, квитанція, фіскальний чек, акт закупки (виконаних робіт, наданих послуг) та інші первинні документи, що засвідчують факт оплати товарів, робіт, послуг; у графі 6 відображається сума витрат, які документально підтверджені та безпосередньо пов'язані з отриманням доходу за підсумками дня; у графі 7 відображається сума витрат на оплату праці та нарахування на оплату праці найманих осіб, понесені у звітному місяці; у графі 8 відображається сума фактично понесених інших витрат, безпосередньо пов'язаних з одержанням доходу, які не зазначені в графах 6 та 7, зокрема, витрати на сплату послуг, зв'язку, орендних та комунальних платежів тощо.

Оглядом наданої позивачем до матеріалів справи Книги обліку доходів та витрат встановлено, що у 2016 році ФОП ОСОБА_1 заповнювались лише графи 1 - дата запису, яка відповідала заповненню графи 2 - сума доходу, отриманого від здійснення господарської діяльності та запису у графі 4 - різниця між отриманим доходом від здійснення господарської або незалежної професійної діяльності (графа 2) та сумою повернутих самозайнятою особою коштів за товари (роботи та послуги) (графа 3).

Інформацію про витрати, пов'язані з господарською діяльністю, містять лише підсумкові записи за кожен місяць 2016 року без конкретизації зазначених витрат за датою їх понесення.

В акті перевірки № 279/12-32-13-14/НОМЕР_2 від 29.09.2017 зазначено: Для перевірки ФОП ОСОБА_1 надані авансові звіти за 2016 рік, які містять первинні документи (касові чеки, квитанції, розпорядження з розрахунками добових на відрядження тощо), які є підтвердженням витрат понесених найманими працівниками під час відряджень у межах країни та за кордоном...

На неодноразові вимоги до платника податків про надання документів (звернення до платника від 12.09.2017 та 21.09.2017), жодного з касових документів, які б підтверджували видачу підзвітним особам протягом 2016 року коштів на відрядження та повернення ними невикористаних коштів, в ході проведення перевірки не надано.

За відсутності підтверджуючих документів, не має підстав вважати, що ФОП ОСОБА_1 протягом 2016 року у встановлений чинним законодавством спосіб видавав готівкові кошти підзвітним особам на відрядження та або господарські витрати, що раніше були отримані довіреною особою платника у банку та які, у відповідності до вимог чинного законодавства, повинні бути оприбутковані підприємцем до початку їх видачі підзвітним особам. (том 1 арк. спр. 21, 22).

Так, під час розгляду справи судом досліджено листи керівника робочої групи планової документальної невиїзної перевірки ОСОБА_6 без номеру та дати, на одному з яких є рукописний текст: отримано ОСОБА_3 підпис 12.09.2017 (том 16 арк. спр. 106-107), а на другому: получено 21.09.2017 підпис ОСОБА_3 (том 16 арк. спр. 108).

У запиті, отриманому представником позивача 12.09.2017, у п. 1 міститься вимога надати до перевірки касові документи, пов'язані з виплатою під звіт та поверненням готівки грошових коштів підзвітним особам за період з 01.01.2016 по 31.12.2016 (видаткові та прибуткові касові документи).

У запиті, отриманому позивачем 21.09.2017, витребовуються документи, які стосуються зняття з обліку транспортних засобів, договори з контрагентами, інформацію про дебіторську та кредиторську заборгованість, щодо залишків ТМЦ.

При цьому, у реєстрі документів, наданих до перевірки 04.09.2017 за порядковим номером 32 зазначено авансові звіти за 2016 рік у кількості 11 папок, а також підпис представника податкового органу ОСОБА_7 та її підпис (том 16 арк. спр. 109).

До матеріалів справи позивачем надано копії наказів ФОП ОСОБА_1 про відрядження найманих працівників, які також містять розпорядження-розрахунок добових та експлуатаційних витрат (том 8 арк. спр. 1-114), копії звітів про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт, видаткових касових ордерів, прибуткових касових ордерів, посвідчень про відрядження, квитанцій (том 8 арк. спр. 115-250, том 9 арк. спр. 1-250, том 10 арк. спр. 1-250, том 11 арк. спр. 1 - 250, том 12 арк. спр. 1-250, том 13 арк. спр. 1-250, том 14 арк. спр. 1-250, том 15 арк. спр. 1-106).

Отримання готівкових коштів на відрядження відображено у додатку № 6 до акту перевірки (том 16 арк. спр. 39-42), а також підтверджено банківськими документами, відомостями видачі готівкових коштів на відрядження та касовими ордерами (том 15 арк. спр. 147-212).

Отже, під час розгляду справи встановлено, що позивачем складались як видаткові, так і прибуткові касові ордери на кошти, отримані з банку та видані під звіт на відрядження.

Посилання відповідача на те, що вказані документи позивачем до перевірки не надавались суд оцінює критично.

Так, в акті № 279/12-32-13-14/НОМЕР_2 від 29.09.2017 зазначено, що під час перевірки встановлено порушення п. 44.3 ст. 44, пп. 85.2 ст. 85 ПКУ у результаті чого незабезпечено зберігання первинних, а також інших документів з питань обчислення і сплати належних сум податків (внеску) протягом установлених строків їх зберігання та/або ненадання платником оригіналів документів за період, що перевірявся.

На підставі вказаного акту відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення №0027021314 від 02.11.2017 про застосування до ФОП ОСОБА_1 штрафних санкцій у сумі 510,00 грн за порушення вимог ст. 44 Податкового кодексу України.

Однак, рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 20 лютого 2018 року у справі № 812/1817/17, залишеним без змін постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 22 червня 2018 року, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Луганській області № НОМЕР_7 від 02.11.2017 відносно фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про застосування штрафних санкцій у сумі 510,00 грн (том 20 арк. спр. 81-89).

В мотивувальній частині рішення суду у справі № 812/1817/17 зазначено, що висновок контролюючого органу про надання документів позивачем не у повному обсязі, як зазначено в самому акті перевірки, не відповідає дійсності, оскільки суду надано докази надання для перевірки ГУ ДФС у Луганській області первинних документів, що підтверджено копіями реєстрів наданих документів.

Крім того, в п. 1.13 акту перевірки наведено перелік документів, використаних при перевірці. У пункті 9 вказаного переліку зазначено, що при перевірці використано, у тому числі авансові звіти, накази та розрахунки на відрядження суцільним порядком (том 1 арк. спр. 17).

У постанові від 26 березня 2019 року у справі № 812/8245/13-а Верховним Судом висловлено правову позицію про те, що суди повинні надати документам належну правову оцінку, ненадання деяких з представлених документів на перевірку, не є беззаперечним доказом наявності підстав для відмови у задоволенні позову. Так, положення КАС України зобов'язують суд вжити заходів, необхідних для з'ясування всіх обставин у справі, запропонувати сторонам подати докази на підтвердження своєї правової позиції, у разі необхідності витребувати докази з власної ініціативи, всебічно, повно та об'єктивно оцінити наявні у справі докази тощо. Суд не може обмежити право платника довести в судовому процесі обставини, на яких ґрунтуються його вимоги, поданням виключно тих доказів, що надавались ним під час проведення податкової перевірки. Право надавати заперечення щодо висновків контролюючого органу та долучати до матеріалів справи докази на підтвердження таких заперечень надається платнику як на усіх стадіях податкового контролю, так і на стадіях судового процесу, на яких допускається подання учасником процесу нових доказів.

Отже, суд під час розгляду справи не може ігнорувати той факт, що позивачем надано до матеріалів справи первинні документи на підтвердження правомірності здійснення витрат на відрядження найманих працівників, у тому числі надано видаткові та прибуткові касові ордери.

Неналежне ведення книги обліку доходів та витрат саме по собі не може бути підставою для неврахування витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, за умови їх підтвердження первинними доказами.

Відповідач у відзиві зазначив, що до переліку документально підтверджених витрат, зокрема, контролюючим органом віднесено страхування вантажу - 1501719,11 грн.

Під час розгляду справи позивачем надано до суду розшифровку витрат, пов'язаних з отриманням доходів, у 2016 році, відповідно до якої позивачем віднесено до складу витрат у 2016 році витрати на страхування небезпечних вантажів, працівників, транспорту у загальній сумі 2414959,35 грн (том 16 арк. спр. 223-224).

На підтвердження зазначеної суми позивачем надано таблицю витрат по страховикам та журнал-ордер по рахунку 631 за 2016 рік в розрізі контрагентів - страховиків (том 19 арк. спр. 155-157).

Дослідженням вказаних документів встановлено, що у 2016 році позивачем здійснювалось страхування вантажу за договором страхування з УСК ПрАТ Харківська філія, а також страхування вантажних автомобілів та життя і здоров'я водіїв.

Згідно пояснень представника відповідача ОСОБА_7 під час проведення перевірки до підтверджених витрат віднесено витрати лише на страхування вантажу, страхування вантажних автомобілів та водіїв не віднесено до витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, оскільки, на думку податкового органу, зазначені витрати не відповідають основному виду діяльності позивача - вантажні перевезення.

Зазначений підхід суд вважає хибним, оскільки, витрати на страхування вантажних автомобілів та водіїв безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів від такого виду діяльності, як вантажні перевезення.

Разом з цим, суд не погоджується з розміром витрат, задекларованих позивачем як витрати на страхування у 2016 році.

Так, за правилами бухгалтерського обліку облік розрахунків з постачальниками та підрядниками за одержані товарно-матеріальні цінності, виконанні роботи і надані послуги ведеться на рахунку 63 "Розрахунки з постачальниками та підрядниками". За кредитом рахунку 63 "Розрахунки з постачальниками та підрядниками" відображається заборгованість за одержані від постачальників та підрядників товарно-матеріальні цінності, прийняті роботи, послуги, за дебетом - її погашення, списання тощо.

Субрахунок 631 рахунку 63 призначений для обліку розрахунків з вітчизняними постачальниками.

З журналів-ордерів по рахунку 631 встановлено, що у 2016 році позивачем сплачено за страхування вантажів, транспорту та водіїв УТСК ПрАТ (код 22945712) 595,59 грн, АСК Інго-України (код 16285602) - 17236,00 грн, Першій страховій м. Київ (код 31681672) - т55159,00 грн, Європейський Страховий Союз (код 33552636) - 29509,83 грн та УСК ПрАТ Харківська філія (код 33301622) - 1827484,07 грн.

Перерахування вищевказаних сум підтверджено наявними в матеріалах справи банківськими виписками та додатком 4.2 до акту перевірки.

Вказані обставини також не заперечуються відповідачем.

При цьому, у розрахунку витрат на страхування за контрагентом Європейський Страховий Союз (код 33552636) зазначено витрати на суму 29647,00 замість 29509,83 грн (різниця становить 137,17 грн), а за контрагентом УСК ПрАТ Харківська філія (код 33301622) зазначено витрати на суму 2312321,76 грн, замість фактично сплачених 1827484,07 грн (том 19 арк. спр. 155).

Жодних пояснень щодо вказаних невідповідностей позивачем та його представником суду не надано.

Крім того, з журналу-ордеру по рахунку 631 встановлено, що на кінець 2016 року за УСК ПрАТ Харківська філія (код 33301622) обліковується сальдо у сумі 325764,96 грн, що означає те, що станом на 31.12.2016 не понесено витрат на зазначену суму.

Таким чином, позивач не мав підстав для включення 325764,96 грн до витрат 2016 року, страхування вантажу на вказану суму відбудеться у 2017 році, а тому і вказані витрати будуть пов'язані з доходом 2017 року.

Тобто, по контрагенту УСК ПрАТ Харківська філія позивач у 2016 році мав право задекларувати витрати лише на суму 1501719,11 грн (1827484,07 грн- 3257764,96 грн) (різниця - 810602,65 грн).

Таким чином, документально підтвердженими витратами по страхуванню вантажу, страхуванню вантажних автомобілів та водіїв є витрати у сумі 1604219,53 грн, а не 2414959,35 грн, як зазначено позивачем.

Тобто, позивачем не підтверджено витрати на суму 810739,82 грн.

Посилання позивача на те, що ним враховано заборгованість УСК ПрАТ Харківська філія шляхом здійснення відповідних корегувань суд вважає необгрунтованими.

Так, позивачем надано до суду розшифровку до декларації за 2016 рік (том 19 арк. спр. 87), у якій зазначено, що витрати за 2016 рік всього становлять 10526246,34 грн, які зменшено на суму корегування по заробінтій платі на 14,50 грн, не виплачені витрати - 317013,29 грн, витрати по неоплаченим рейсам - 250474,09 грн, збільшено на вартість залишків ТМЦ на складі - 159092,49 грн та зменшено на вартість невикористаних шин та акумуляторів - 20074,02 грн.

Однак, в ході перевірки встановлено наявність дебіторській заборгованості станом на 01.01.2017 за надані підприємцем послуги з перевезення вантажів, яка не сплачена замовниками (перелік дебіторської заборгованості у розрізі контрагентів наданий платником податків є невід 'ємною частиною акту), в розрізі контрагентів:

ПАТ Пігмент - 630000 рос.руб.,

ТОВ Поліпласт Новомосковськ - 184000 рос.руб.,

ТОВ Хімтрейд - 363800 рос.руб.,

TOB Minimalogik Sp.z.o.o. 7119 євро.,

ТОВ Хімпостачальник - 43000 грн.,

ФОП ОСОБА_8 - 38000 грн. та інші.

Вказана інформація відображена у додатку 9 до акту перевірки (том 16 арк. спр. 48-51).

В акті перевірки також зазначено, що ФОП ОСОБА_1 в ході проведення перевірки надано аналітичні відомості з розшифровкою витрат у загальному розмірі 567487,38 грн., які понесені підприємцем на виконані роботи (надані послуги), та які станом на 01.01.2017 замовниками (відповідно до переліку наведеного вище) не оплачено.

Оскільки корегування не виплачені витрати - 317013,29 грн, витрати по неоплаченим рейсам - 250474,09 грн складають саме 567487,38 грн та стосується виключно неоплачених рейсів, суд приходить до висновку, що позивачем не здійснювалась зменшення загальної суми витрат 2016 року на заборгованість по УСК ПрАТ Харківська філія у сумі 3257764,96 грн.

Під час розгляду справи судом призначалась судово-економічна експертиза, за результатами проведення якої надано висновок експерта № 2640 від 30.11.2018 (том 19 арк. спр. 182-228).

Експертом зроблено висновок про те, що дослідженням наданих документів, висновки Головного управління ДФС у Луганській області, викладені в акті № 279/12-32-13-14/НОМЕР_2 від 29.09.2017 про результати документальної планової невиїзної перевірки фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів за період з 01.01.2016 по 31.12.2016, дотримання законодавства щодо укладання трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, виконання вимог валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2016 по 31.12.2016, про порушення ФОП ОСОБА_1 п. 177.2, п. 177.4 ст.177 Податкового кодексу України та заниження податку на доходи фізичних осіб за 2016 рік на суму 810189,90 грн, документально не підтверджуються.

Суд вважає, що вказаний висновок не в повній мірі відповідає матеріалам справи.

Так, у розділі дослідження щодо Сплати інформаційних послуг , Придбання канцтоварів, бланків , Страхування небезпечних вантажів, працівників, транспорту експертом зроблено висновок про те, що проведеним дослідженням, первинних документів та Журналів-ордерів і Відомостей по рахунку 631 Розрахунки з вітчизняними постачальниками за 2016р ФОП ОСОБА_1 документально підтверджуються витрати на страхування небезпечних вантажів, працівників, транспорту в сумі 2513368,82 грн.

Жодного посилання на первинні документи зазначений розділ експертизи не містить, крім того, самим позивачем до витрат на страхування небезпечних вантажів, працівників, транспорту в сумі 2414959,35 грн, а не в сумі 2513368,82 грн, як зазначено експертом.

З урахуванням зазначеного суд приходить до висновку, що загальний розмір показника Вартість документально підтверджених витрат, пов'язаних з господарською діяльністю податкової декларації про майновий стан і доходи за 2016 рік складає 9287023,11 грн, оскільки позивачем не підтверджено витрати на суму 810739,82 грн.

Таким чином, сума чистого оподатковуваного доходу ФОП ОСОБА_1 за 2016 рік повинна становити 937660,68 грн. (10224683,79 грн - 9287023,11 грн).

Згідно з п.177.1 ст. 177 Податкового кодексу України доходи фізичних осіб - підприємців, отримані протягом календарного року від провадження господарської діяльності, оподатковуються за ставкою, визначеною пунктом 167.1 статті 167 Податкового кодексу України - 18 відсотків бази оподаткування.

Тобто, сума податку з доходу ФОП ОСОБА_1, яка підлягає сплаті становить 168778,92 грн.

При цьому, позивачем самостійно визначено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб за 2016 рік у розмірі 22845,75 грн.

Таким чином, ФОП ОСОБА_1 занижено податок на суму 145933,17 грн.

Відповідачем оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням № НОМЕР_1 від 02.11.2017 збільшено грошове зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб за результатами річного декларування за податковим зобов'язання на суму 810189,90 грн, тобто, з урахуванням висновків суду вказане податкове повідомлення-рішення необхідно скасувати в частині збільшення суми грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування на суму 664256,73 грн (810189,90 - 145933,17).

Щодо штрафних санкцій суд виходить з такого.

Відповідно до п. 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

При повторному протягом 1095 днів визначенні контролюючим органом суми податкового зобов'язання з цього податку, зменшення суми бюджетного відшкодування - тягне за собою накладення на платника податків штрафу у розмірі 50 відсотків суми нарахованого податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Судом встановлено, що 25.04.2016 ГУ ДФС у Луганській області проведено документальну планову невиїзну перевірку ФОП ОСОБА_1 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства платника податків за період з 01.01.2013 по 31.12.2015 та встановлено порушення п. 177.2, п. 177.4 ст.177 ПКУ, ПП ОСОБА_1 завищено валові витрати на суму 429747,00 грн за 2013 року та чистий оподатковуваний дохід на суму 429747 грн, в наслідок чого донараховано податок з доходів за 2013 рік - 72789,18 грн (том 20 арк.спр. 33-48).

На підставі вказаного акту відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення від 10 травня 2016 року № НОМЕР_8 згідно з пп 54.3.2 п. 54.3 ст. 54 Податкового кодексу України, яким у зв'язку з виявленим порушенням п. 177.2, п. 177.4 ст.177 ПКУ, ФОП ОСОБА_1 збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування на суму 72789,18 грн та застосовано штрафні санкції у сумі 18197,30 грн (том 20 арк. спр. 56-57).

Вказане податкове повідомлення-рішення від 10 травня 2016 року № НОМЕР_8 позивачем не оскаржувалось, є узгодженим.

Таким чином, судом встановлено, що позивачем впродовж 1095 днів допущено повторне порушення вимог Податкового кодексу України, що тягне за собою накладення на платника податків штрафу у розмірі 50 відсотків суми нарахованого податкового зобов'язання.

Оскільки суд прийшов до висновку про правомірність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення у сумі 145933,17 грн, то штрафні санкції повинні становити 72966,58 грн.

Отже, податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Луганській області від 03 листопада 2017 року № НОМЕР_1 необхідно також скасувати в частині застосування штрафних санкцій у сумі 332128,37 грн.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з такого.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При зверненні до суду позивачем сплачено судовий збір у сумі 8000,00 грн згідно платіжного доручення № 1192 від 29.11.2017 (том 1 арк.спр. 2).

За результатами розгляду даної справи суд прийшов до висновку про часткову обґрунтованість позовних вимог на суму 996385,10 грн, що становить 82 % від ціни позову.

Тобто стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДФС у Луганській області підлягаю витрати зі сплати судового збору у розмірі 6560,00 грн (8000,00 * 82%).

Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 132 КАС України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать у тому числі і витрати, пов'язані з проведенням експертиз.

В матеріалах справи наявний рахунок № 175 від 11 липня 2018 року, відповідно до якого вартість проведення експертизи становить 60403,20 грн (том 19 арк. спр. 64).

Також, 30.07.2018 на електронну скриньку суду надіслано копію платіжного доручення № 473 від 12.07.2018 про перерахування ФОП ОСОБА_1 на рахунок Донецького НДІ коштів у сумі 60403,20 грн з призначенням платежу: сплата рахунку № 175 від 11.07.2018 за експертизу № 2640 (том 19 арк. спр. 62).

Однак, вказана копія не завірена належним чином, оригінал платіжного доручення під час розгляду справи позивачем суду також не надано.

Таким чином, витрати, пов'язані з проведенням експертизи, в розмірі 60403,20 грн не підтверджено належними доказами, а тому питання про їх стягнення на користь позивача судом не вирішується.

Керуючись статтями 2, 7, 8, 9, 19, 20, 72-77, 90, 132, 139, 241-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Луганській області від 03 листопада 2017 року № НОМЕР_1 в частині збільшення суми грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування на суму 664256,73 грн та в частині застосування штрафних санкцій у сумі 332128,37 грн, а всього на суму 996385,10 грн.

В іншій частині позовних вимог фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Луганській області на користь ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 6560,00 грн (шість тисяч п'ятсот шістдесят гривень 00 коп).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд.

Згідно з частиною третьою статті 243 КАС України рішення складено у повному обсязі 10 квітня 2019 року.

Суддя ОСОБА_9