Рішення

від 11.04.2019 по справі 201/3112/19

ЖОВТНЕВИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

№ 201/3112/19

провадження 2/201/1950/2019

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 квітня 2019 року Жовтневий районний суд

м. Дніпропетровська

в складі: головуючого

судді Антонюка О.А.

з секретарем Плевако О.О.

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, Товариства з обмеженою відповідальністю ВІКТОРІЯ РЕНТ і Товариства з обмеженою відповідальністю ВІКТОРІЯ РІЕЛТІ про стягнення суми боргу, грошових коштів та витрат, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 15 березня 2019 року звернулася до суду з позовом до відповідачів ОСОБА_2, ТОВ ВІКТОРІЯ РЕНТ і ТОВ ВІКТОРІЯ РІЕЛТІ про стягнення суми боргу, грошових коштів та витрат, позовні вимоги не змінювалися, але уточнювалися і доповнювалися. Позивач в своєму позові та з представником посилаються на те, що відповідач ОСОБА_2 26 січня 2018 року взяла у позивача в борг грошову суму, про що було складено договір позики в вигляді простого письмового договору, розписки, були обумовлені умови користування грошима (відсотки, відповідальність та інш.) і умови їх повернення. Гроші цим відповідачем отримані і використані, але в оговорений термін гроші позивачу відповідач в повній сумі не повернув, на прохання позивача добровільно вирішити спір відповідач не відповів нічого. Позивачу завдана шкода. 19 лютого 2019 року між зазначеними сторонами було укладено додатковий договір № 1 до договору позики від 26 січня 2018 року, яким викладено зміст п. 2.5 договору позики в новій редакції: 2.5. Виконання зобов'язань позичальника за цим договором, забезпечується порукою ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ ВІКТОРІЯ РЕНТ та ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ ВІКТОРІЯ РІЕЛТІ відповідно до договорів поруки від 19 лютого 2019 року, укладених із позикодавцем та виключено п. 3.3 . договору позики . Відповідно до п. 1.1. укладених між ТОВ ВІКТОРІЯ РЕНТ , код ЄДРПОУ 42768619, (відповідач-2), ТОВ ВІКТОРІЯ РІЕЛТІ , код ЄДРПОУ 42773791 (відповідач-3) та позивачем договорів поруки від 19 лютого 2019 року, поручитель (відповідач-2 та відповідач-3) зобов'язуються відповідати перед позичальником (позивачем) за виконання зобов'язань відповідача-1, що виникли з договору позики від 26 січня 2018 року, який був укладений між позичальником та боржником, в розмірі 19000000 гривень. Внаслідок отриманої відмови відповідачів виконати свої обов'язки по поверненню позики, позивач, уточнивши позовні вимоги, просив суд стягнути на його користь з відповідача-2 та відповідача-3 солідарно суму боргу в розмірі 19000000 гривень. Отже, позивач прохав стягнути з вказаних відповідачів названий борг з судовими витратами, задовольнивши уточнений позов в повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з'явилася, про день та час слухання справи повідомлялася належним чином, про причини неявки суду не повідомила. Вказаним і матеріалами справи та в письмовому зверненні до суду проти позовних вимог не заперечувала, визнала, погодилася з викладеними в позові обставинами, просила справу розглянути за наявними матеріалами по закону і не заперечувала проти розгляду справи за її відсутності. Суд вважає можливим розгляд справи за відсутності вказаного відповідача згідно ст. 223 ЦПК України.

Представники відповідачів ТОВ ВІКТОРІЯ РЕНТ і ТОВ ВІКТОРІЯ РІЕЛТІ в судове засідання не з'явилися, про день та час слухання справи повідомлялися відповідно до ст. 128-130 ЦПК України належним чином, про причини неявки суду не повідомили. Вказаним і матеріалами справи та в письмовому зверненні до суду проти позовних вимог фактично не заперечували, погодилися з викладеними в позові обставинами, просили справу розглянути за наявними матеріалами по закону і не заперечували проти розгляду справи за їх відсутності. Суд вважає можливим розгляд справи за відсутності представників вказаних відповідачів згідно ст. 223 ЦПК України.

З'ясувавши позицію сторін, оцінивши надані і добуті докази, перевіривши матеріали справи, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими і підлягаючими задоволенню.

Статтею 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Згідно ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ч. 2 ст. 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Судом встановлено, що за договором позики грошей від 26 січня 2017 року, оформленого в вигляді простого письмового договору між позивачем ОСОБА_1 і відповідачем ОСОБА_2 в цей день 26 січня 2017 року відповідач отримав в борг від позивача кошти в сумі 19 000 000 грн., про що було складено письмовий договір, оформлений в вигляді договору, окремої розписки про отримання коштів; вказаною угодою передбачалися умови користування і повернення коштів, штрафні санкції, відсотки і що строком повернення відповідачем грошей позивачу повинно бути не пізніше (до) 28 лютого 2019 року, за вимогою позивача. Про отримання вказаних коштів відповідачем позивачу в цей же день складено розписку. Вказані кошти відповідачем в зазначений термін не повернуті.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок , а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту (ст. 527 Цивільного кодексу України). Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (частина 1 ст. 530 Цивільного кодексу України). Якщо кожна із сторін у зобов'язанні має одночасно і права і обов'язки, вона вважається боржником у тому, що вона зобов'язана вчинити на користь другої сторони, і одночасно кредитором у тому, що вона має право вимагати від неї (п. 3 ст. 510 Цивільного кодексу України). Позичальник зобов'язується повернути (погасити) борг, сплатити проценти згідно умов договору.

19 лютого 2019 року між зазначеними сторонами було укладено додатковий договір № 1 до договору позики від 26 січня 2018 року, яким викладено зміст п. 2.5 договору позики в новій редакції: 2.5. Виконання зобов'язань позичальника за цим договором, забезпечується порукою ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ ВІКТОРІЯ РЕНТ та ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ ВІКТОРІЯ РІЕЛТІ відповідно до договорів поруки від 19 лютого 2019 року, укладених із позикодавцем та виключено п. 3.3. договору позики . Відповідно до п. 1.1. укладених між ТОВ ВІКТОРІЯ РЕНТ , код ЄДРПОУ 42768619, (відповідач-2), ТОВ ВІКТОРІЯ РІЕЛТІ , код ЄДРПОУ 42773791 (відповідач-3) та позивачем договорів поруки від 19 лютого 2019 року, поручитель (відповідач-2 та відповідач-3) зобов'язуються відповідати перед позичальником (позивачем) за виконання зобов'язань відповідача-1, що виникли з договору позики від 26 січня 2018 року, який був укладений між позичальником та боржником, в розмірі 19000000 гривень. Внаслідок отриманої відмови відповідачів виконати свої обов'язки по поверненню позики, позивач, уточнивши позовні вимоги, просив суд стягнути на його користь з відповідача-2 та відповідача-3 солідарно суму боргу в розмірі 19000000 гривень.

В порушення зазначених норм закону та умов укладеного договору відповідачі свої зобов'язання за вказаними договорами належним чином не виконали, утворилася заборгованість. На неодноразову вимогу позивача на протязі 2018 року повернути суму боргу відповідачі відповіли відмовою, сума боргу залишилася не повернутою, хоча термін сторони встановили конкретний, вимога позивача була, але борг відповідачі на вимогу позивача і в зазначений термін не повернули. Після звернення позивача до суду відповідачі так і не повернули суму боргу. Звернення до правоохоронних органів ні до чого не призвели, в добровільному порядку спір не вирішено і позивач вимушений був звертатися з позовом до суду.

Суд вважає позовну заяву підлягаючою задоволенню з наступних підстав.

Стаття 15 ЦК України передбачає право на захист цивільних прав та інтересів: 1. Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання… .

Стаття 16 ЦК України передбачає, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Частиною 1 ст. 628 ЦК України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Відповідно до змісту ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду а також: усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

За умовами домовленості між сторонами цього спору одна сторона (позивач) передав у власність другій стороні (позичальникові - відповідач) грошові кошти, визначені родовими ознаками, позичальник зобов'язався повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики). Договір позики є укладеним з моменту передання грошей, гроші передані.

Згідно ст. 1047 ЦК України на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

В судовому засіданні з'ясовано, що кошти у позивача відповідач у вказаній сумі дійсно брав, було складено один договір (оформлений у вигляді простого письмового договору) про суму боргу та термін повернення грошей, відповідач умови договору позики не виконав і гроші не повернув.

Відповідно до ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Суд приймає до уваги також і ті обставини, що свої зобов'язання про позику позивач виконав повністю, термін повернення грошей закінчився, відповідач в добровільному порядку грошей не повертає, коштами користується до теперішнього часу.

Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір відсотків не встановлений договором або законом.

Відповідачі ТОВ ВІКТОРІЯ РЕНТ і ТОВ ВІКТОРІЯ РІЕЛТІ є поручителями за виконання зобов'язань за договором позики ОСОБА_2 перед позивачем, про що свідчать укладені договори поруки від 19 лютого 2019 року, згідно умов яких поручителі відповідають перед позичальником в розмірі суми позики (п. 2 договору поруки). Вимоги про погашення заборгованості, що виникла, скеровувалися на адресу цих відповідачів, що підтверджується відповідними повідомленнями від 07 березня 2019 року про неможливість виконати боргові зобов'язання внаслідок скрутного фінансового стану.

Згідно з ст. 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Таким чином, оскільки позивач відмовився від позову в частині стягнення суми боргу з відповідача 1, а відповідачі 2 та 3 належним чином не виконали умов укладених ними договорів поруки, позовні вимоги слід задовольнити та стягнути заборгованість за договором позики від 26 січня 2018 року.

Відповідно до вимог ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Таким чином неправомірними діями відповідачів, пов'язаними з використанням коштів позивача було завдано майнової шкоди та прямих збитків, які знаходяться в безпосередньому причинно-слідчому зв'язку зі вказаними діями відповідачів і підлягають повному відшкодуванню за рахунок винної особи (відповідачів).

Згiдно ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на якi вона посилається як на пiдставу своїх вимог i заперечень. Частиною 3 вказаної статтi передбачено, що доказуванню пiдлягають обставини, якi мають значення для ухвалення рiшення у справi i щодо яких у сторін та iнших осiб, якi беруть участь у справi, виникає спiр.

Тобто, відповідачі повинні довести, що їх дiями не було порушено його права або права позивача. Однак, жодних доказiв відповідачами до суду не надано.

Вiдповiдно до ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Позивач заперечує будь-які домовленості і зобов'язання стосовно відповідачів по незаконним (з точки зору відповідачів) діям відносно нього по сумі боргу та строку її повернення, предмета спору, а відповідачі цього не довели, можливе твердження відповідачів про наявність будь-яких інших зобов'язань стосовно позовних вимог є припущенням.

Згідно до ст. 19 Конституції України ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законом.

Згідно ст. 82 ЦПК України обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню. Обставини, визнані судом загальновідомими, не потребують доказування.

Вирішення даної цивільної справи та прийняття відповідного обґрунтованого по ній рішення неможливе без встановлення фактичних обставин, вибору норми права та висновку про права та обов'язки сторін. Всі ці складові могли бути з'ясовані лише в ході доказової діяльності, метою якої є, відповідно до ЦПК, всебічне і повне з'ясування всіх обставин справи, встановлення дійсних прав та обов'язків учасників спірних правовідносин.

Подавши свої докази, сторони реалізували своє право на доказування і одночасно виконали обов'язок із доказування, оскільки ст. 81 ЦПК закріплює правило, за яким кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обов'язок із доказування покладається також на осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, або державні чи суспільні інтереси (ст. 43, 49 ЦПК України). Тобто, процесуальними нормами встановлено як право на участь у доказуванні (ст. 43 ЦПК України), так і обов'язок із доказування обставини при невизнані них сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Крім того, суд безпосередньо не повинен брати участі у зборі доказового матеріалу. Слід також зазначити, що відповідачі в разі наявності труднощів щодо витребування доказів по справі, відповідно до статті 84 ЦПК України, могли б скористатися своїм процесуальним правом та звернутися до суду з відповідним клопотанням про витребування доказів. Але в даному разі цього зроблено не було.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємозв'язок доказів у їх сукупності.

Всебічне дослідження усіх обставин справи та письмових доказів, з урахуванням допустимості доказів та узгодженістю і несуперечністю між собою дають об'єктивні підстави вважати, що позов підлягає задоволенню повністю.

Відповідно до п. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно ст. 627 ЦК України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 7 ЦК України за звичаєм ділового обороту ризик покладається на ту сторону в правочині, яка має невиконані зобов'язання по відношенню до іншої сторони правочину (ст. 526 ЦК України). Оспорюваним кредитним договором обов'язок по поверненню суми кредиту покладається на позичальника, тож валютні ризики несе позичальник як сторона, яка має невиконані зобов'язання за кредитним договором.

Відповідач свідомо звернувся до позивача з метою отримання вказаних коштів та згідно умов договору підтвердив, що повністю розуміє всі умови договору, свої права та обов'язки за договором і погоджується з ними. Зміна обставин, на які може посилатися відповідач, ніяким чином не пов'язана з умовами виконання договору. Позивач свої зобов'язання по договору виконав, позичальник, в свою чергу, отримав те, на що розраховував - грошові кошти для своїх потреб.

Відсутність у позичальника необхідних коштів не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання у розумінні вимог статті 617 ЦК України. А стаття 625 ЦК України прямо вказує, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Договір є обов'язковим для виконання сторонами, оскільки це прямо передбачено статтею 629 ЦК України.

Не може суд прийняти до уваги можливу незгоду відповідачів з певними положеннями позову, оскільки вона спростовується вищенаведеним і нічим об'єктивно не підтверджена. Позовні вимоги уточнювалися, зустрічні вимоги не заявлено.

Позивач при подачі позову сплатив судовий збір, отже вказаний судовий збір також потрібно стягнути з відповідачів.

При таких обставинах суд вважає можливим позовну заяву задовольнити та стягнути солідарно з відповідачів з ТОВ ВІКТОРІЯ РЕНТ (код ЄДРПОУ 42768619) та ТОВ ВІКТОРІЯ РІЕЛТІ (код ЄДРПОУ 42773791) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1) суму боргу за договором позики від 26 січня 2018 року в розмірі 19000000.00 (дев'ятнадцять мільйонів) гривень, а також стягнути солідарно з ТОВ ВІКТОРІЯ РЕНТ та ТОВ ВІКТОРІЯ РІЕЛТІ на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 9605.00 гривень.

Таким чином, викладені позивачем обставини знайшли своє підтвердження в ході судового засідання, переконливих доказів на спростування позиції позивача відповідачі суду не надали, позовна заява (уточнена) ґрунтується на законі та підлягає задоволенню в повному обсязі.

На підставі викладеного, керуючись ст. 3, 8, 19, 55, 61, 124, 129 Конституції України, ст. 15, 16, 22, 202, 204, 207, 218, 510, 526, 527, 530, 611, 625, 627, 1046, 1047, 1049, 1052 ЦК України, ст. 4, 5, 18, 43, 49, 76-81, 84, 89, 258, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити.

Стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю ВІКТОРІЯ РЕНТ (код ЄДРПОУ 42768619) та Товариства з обмеженою відповідальністю ВІКТОРІЯ РІЕЛТІ (код ЄДРПОУ 42773791) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1) суму боргу за договором позики від 26 січня 2018 року в розмірі 19000000.00 (дев'ятнадцять мільйонів) гривень 00 копійок.

Стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю ВІКТОРІЯ РЕНТ (код ЄДРПОУ 42768619) та Товариства з обмеженою відповідальністю ВІКТОРІЯ РІЕЛТІ (код ЄДРПОУ 42773791) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1) судовий збір в розмірі 9605.00 (дев'ять тисяч шістсот п'ять) гривень 00 копійок.

Рішення може бути оскаржено в Дніпровський апеляційний суд протягом 30 днів з дня проголошення рішення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Строк на апеляційне оскарження може бути поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Повний текст рішення складено 11 квітня 2019 року.

Суддя -