Рішення

від 09.04.2019 по справі 826/19760/16

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

09 квітня 2019 року № 826/19760/16

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: головуючого судді Федорчука А.Б., розглянувши в порядку спрощеного провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1 доДержавної податкової інспекції у Солом?янському районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 29 листопада 2016 року №0007811306, №0007801306, вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 29 січня 2016 року №Ф-58У та рішення від 29 листопада 2016 року №0007821306,-, - В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернувся Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (надалі по тексту - позивач) з позовом до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві (надалі по тексту - відповідач), в якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві від 29 листопада 2016 року №0007811306, прийняте відносно фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про збільшення суми грошового зобов'язання за податком на доходи фізичних осіб за результатами річного декларування в сумі 48 974,59 грн.;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві від 29 листопада 2016 року №0007801306, прийняте відносно фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про збільшення суми грошового зобов'язання за військовим збором у сумі 3806,13 грн.;

- визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 29 листопада 2016 року №58 в сумі 22 951,95 грн., прийняту Державною податковою інспекцією у Солом'янському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві відносно фізичної особи-підприємця ОСОБА_1;

- визнати протиправним та скасувати рішення Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві №0007821306 від 29 листопада 2016 року, прийнятого відносно фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про застосування штрафних санкцій за донарахування своєчасно не нарахованого внеску в сумі 2295,20 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач не отримував від відповідача наказ на проведення позапланової документальної перевірки ОСОБА_1 як фізичної особи-підприємця, а відтак позивач не мав права на проведення документальної позапланової перевірки позивача саме як фізичної особи-підприємця відповідно до положень підпункту 78.4 статті 78 Податкового кодексу України.

Крім того, представник позивача стверджує, що висновки, зроблені відповідачем в акті перевірки з посиланням на тлумачний словник не відповідають вимогам пункту 5 розділу №2 наказу Міністерства фінансів України №727 від 20 серпня 2015 року Про затвердження Порядку оформлення результатів документальних перевірок дотримання законодавства України з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства платниками податків - юридичними особами та їх відокремленими підрозділами . При цьому, висновок відповідача щодо тлумачення поняття порт спростовується листом від контрагента позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю Контент Делівері Нетворк , з яким позивач перебував у правових відносинах в періоді, що перевірявся.

На думку позивача, висновками акту перевірки документально не підтверджується надання позивачем жодних послуг у сфері телекомунікацій, передбачених пунктом 7 статті 42 Закону України Про телекомунікації (зокрема, пошти та зв'язку), що підлягають ліцензуванню та не дають право застосовувати спрощену систему оподаткування протягом господарської діяльності за перевіряємий період часу. Також, висновки відповідача щодо існування підстав анулювання реєстрації позивача як платника податку у зв'язку зі здійсненням ним діяльності з надання послуг зв'язку, фактично суперечать зазначеним роз'ясненням щодо відсутності необхідності отримання ліцензії на вказаний вид діяльності.

Додатково позивач повідомив, що Указом Президента України Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва від 03 липня 1998 року №727/98 та Податковим кодексом України визначено порядок ведення доходів і витрат суб'єктів підприємницької діяльності, які обрали спрощену систему оподаткування, однак ними не передбачений обов'язок ведення такими суб'єктами інших документів ніж ті, що встановлені вимогами підпункту 296.1.1 пункту 296.1 статті 296 Податкового кодексу України для фізичних осіб-підприємців.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 січня 2018 року справу №826/19760/16 прийнято до свого провадження суддею Федорчуком А.Б. та призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами.

У відзиві на адміністративний позов представник податкового органу зазначив, що позивачем за допомогою орендованого цифрового пристрою-порту надається послуга з доступу до мережі Інтернет, а відтак фізична особа-підприємець ОСОБА_2 фактично здійснює діяльність у сфері телекомунікацій та надає послуги з доступу до мережі Інтернет, адже забезпечує абоненту можливість з'єднання кінцевого обладнання абонента (модем, комп'ютер) з мережею Інтернет за допомогою телекомунікаційної мережі, орендованої у Товариства з обмеженою відповідальністю Контент Делівері Нетворк та/або іншого поставщика. На думку податкового органу, оскільки вид діяльності з надання послуг доступу до Інтернету та/або з технічного обслуговування та експлуатації власних телекомунікаційних мереж, мереж ефірного теле- та радіомовлення, проводового радіомовлення, телемереж не входить до переліку видів діяльності, що підлягають ліцензуванню, визначеному частиною 7 статті 42 Закону України Про телекомунікації , необхідність отримання ліцензії на вказаний вид діяльності відсутня.

Податковий орган прийшов до висновку, що фізична особа-підприємець ОСОБА_1 за результатами перевірки згідно наданих до перевірки частини документів (банківських виписок, договорів) в ході господарської діяльності займався діяльністю у сфері телекомунікацій та надав послуги з доступу до мережі Інтернет кінцевим споживачам за допомогою телекомунікаційної мережі, орендованої у поставщиків послуг (Товариства з обмеженою відповідальністю Контент Делівері Нетворк та/або іншого поставщика (ФОП згідно переліка контрагентів).

З огляду на викладене вище та відсутність клопотання про розгляд справи у судовому засіданні, справа розглядається в порядку спрощеного провадження без проведення судового засідання та виклику осіб, які беруть участь у справі, на підставі наявних у справі матеріалів (у письмовому провадженні).

Розглянувши подані сторонами документи та матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва,-

В С Т А Н О В И В:

В період з 26 жовтня 2016 року по 03 листопада 2016 року Державною податковою інспекцією у Солом'янському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві на підставі підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75, підпункту 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України, ухвали Шевченківського районного суду міста Києва від 26 серпня 2016 року по справі №761/30062/16-к провадження №1-кс/761/18449/2016, за матеріалами досудового розслідування, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №32015220000000139, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 212 Кримінального кодексу України про проведення документальної позапланової перевірки діяльності ФОП ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1), відповідно до наказу від 13 жовтня 2016 року №615, виданого Державною податковою інспекцією у Солом'янському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві проведена документальна позапланова невиїзна перевірка діяльності фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 з питання дотримання вимог податкового законодавства за період з 10 квітня 2013 року по 22 серпня 2016 року, за результатами якої складено відповідний акт перевірки від 10 листопада 2016 року №13310/26-58-13-06-17-3221505439.

Документальною позаплановою перевіркою встановлені порушення фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1:

- пункту 291.4 статті 291, підпункту 298.2.3 пункту 298.2 статті 298, пункту 291.5 статті 291 Податкового кодексу України у зв'язку з чим реєстрація платника єдиного податку підлягає анулюванню з 01 жовтня 2015 року;

- пункту 167.1 статті 167, пункту 177.2 статті 177 Податкового кодексу України у зв'язку з чим занижено податок з доходів фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності у сумі 38 771,67 грн., у т.ч. по періодах - всього за 2015 рік - 38 771,67 грн.;

- порушено пункт 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України у зв'язку з чим занижено зобов'язання по військовому збору від здійснення підприємницької діяльності у сумі 3 044,90 грн., в т.ч. по періодах: всього за 2015 рік - 3044,90 грн.;

- пункту 8 статті 9 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування , а саме: не нараховано та не сплачено суму єдиного внеску, нарахованого з чистого оподатковуваного доходу у розмірі 22 951,95 грн., в т.ч. за 2015 рік - 22 951,95 грн.;

- пункту 121.1 статті 121 Податкового кодексу України зі збереження первинних документів.

Вказані висновки акта перевірки ґрунтуються на тому, що фактично згідно наданих на перевірку документів в період з 10 квітня 2013 року по 01 вересня 2015 року самозайнята особа ОСОБА_1 займався роздрібною торгівлею, що здійснюється фірмами поштового замовлення або через мережу інтернет, а в період з 02 вересня 2015 року по 22 серпня 2016 року займався діяльністю у сфері телекомунікацій та надавав послуги з доступу до мережі Інтернет кінцевим споживачам за допомогою телекомунікаційної мережі, орендованої у поставщиків послуг.

Проведеним аналізом руху коштів на розрахункових рахунках самозайнятої особи встановлено, що на розрахунковий рахунок надходили кошти з рахунків фінансових установ (банківських та не банківських) з призначенням платежу: перераховано прийняті платежі та кошти від клієнтів та ФОП спрощеної системи за надані послуги (без конкретизації). Також з розрахункового рахунку перераховувалися кошти на власні карткові рахунки та оплачувались отримані послуги по обслуговуванню та оренді цифрового порту.

Позивач протягом періоду з 10 квітня 2013 року по 22 серпня 2016 року перебував на спрощеній системі оподаткування другій групі, ставка податку 20% від розміру мінімальної заробітної плати.

В період з 10 квітня 2013 року по момент відкриття розрахункового рахунку в НОМЕР_2 в АТ НК БАНК позивач здійснював діяльність з роздрібної торгівлі, що здійснюється фірмами поштового замовлення або через мережу Інтернет, з 02 вересня 2015 року - діяльність, пов'язану з орендою цифрового порту.

Згідно з реєстраційними даними основним видом діяльності самозайнятої особи ОСОБА_1 визначено - надання в оренду інших машин, устаткування та товарів, н.в.і.у. (код ВЕД 77.39) - це зокрема, надання в оренду або операційний лізинг професійного радіоустаткування, телевізійного та телекомунікаційного устаткування (Методологічні основи та пояснення до позицій національного класифікатора ДК 009:2010 Класифікація видів економічної діяльності , затверджені наказом Держкомстату від 23 грудня 2011 року № 396).

Згідно з реєстраційними даними одним із видів діяльності позивача визначено Діяльність у сфері проводового електрозв'язку (КВЕД 61.10), який включає в себе такі види діяльності як: експлуатація, технічне обслуговування або надання доступу до пристроїв, що передають голосові, текстові, звукові або відеодані з використанням інфраструктури проводового електрозв'язку, у т. ч.: експлуатацію і технічне обслуговування комутаційно-передавального устаткування задля забезпечення прямого зв'язку між двома точками за допомогою кабельного зв'язку, мікрохвиль або сполучення стаціонарних і супутникових з'єднань; експлуатацію кабельних розподільчих мереж (наприклад, для передавання даних і телевізійних сигналів); надання телеграфного та іншого неголосового зв'язку власними засобами.

Так, згідно листа роз'яснення розміщеного на офіційному веб - порталі Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері зв'язку та інформатизації: діяльність із надання послуг доступу до Інтернету відноситься до діяльності у сфері телекомунікацій. Відповідно до статті і Закону України Про телекомунікації : провайдер телекомунікацій - суб'єкт господарювання, який має право на здійснення діяльності у сфері телекомунікацій без права на технічне обслуговування та експлуатацію телекомунікаційних мереж і надання в користування каналів електрозв'язку; оператор телекомунікацій - суб'єкт господарювання, який має право на здійснення діяльності у сфері телекомунікацій із правом на технічне обслуговування та експлуатацію телекомунікаційних мереж.

Відповідно до частини першої статті 42 Закону України Про телекомунікації (далі - Закон) діяльність у сфері телекомунікацій здійснюється за умови включення до Реєстру операторів, провайдерів телекомунікацій (далі - Реєстр), а у визначених законом випадках також за наявності відповідних ліцензій та/або дозволів.

Частиною сьомою статті 42 Закону визначений вичерпний перелік видів діяльності у сфері телекомунікацій, які підлягають ліцензуванню.

Таким чином, для здійснення діяльності у сфері телекомунікацій з надання послуг доступу до Інтернету та/або з технічного обслуговування та експлуатації власних телекомунаційних мереж, мереж ефірного теле- та радіомовлення, проводового радіомовлення, телемереж суб'єкт господарювання повинен подати заяву про включення до реєстру операторів, провайдерів телекомунікацій з відповідним видом діяльності, територією та статусом (оператор або провайдер), відповідно до вимог статті 42 Закону у порядку, затвердженому рішенням Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері зв'язку та інформатизації від 01 листопада 2012 року №560 та зареєстрованому в Міністерстві юстиції України від 22 листопада 2012 року за №1958/22270.

Оскільки вид діяльності з надання послуг доступу до Інтернету та/або з технічного обслуговування та експлуатації власних телекомунаційних мереж, мереж ефірного теле- та радіомовлення, проводового радіомовлення, телемереж не входить до переліку видів діяльності, що підлягають ліцензуванню, визначеному частиною сьомою статті 42 Закону, необхідність отримання ліцензії на вказаний вид діяльності відсутня.

Згідно даних, розміщених на офіційному веб - порталі Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері зв'язку та інформатизації ФОН ОСОБА_1 включено до реєстру провайдерів телекомунікацій рішенням НКРЗІ №02-3728/101 від 09 червня 2016 року.

Відповідно до наданих до перевірки частини документів позивач для здійснення господарської діяльності орендує частину інформаційної кабельної мережі з метою використання її на ринку телекомунікаційних послуг (одним із орендарів згідно руху коштів на банківському рахунку є ТОВ Контент Делівері Нетворк ( код ЄДРПОУ 38736443).

Так, згідно наданих до перевірки банківських виписок платник податків на користь ТОВ Контент Делівері Нетворк ( код ЄДРПОУ 38736443) здійснював платежі з призначенням сплата за послуги згідно договору 4113 - КДН від 01 вересня 2015 року .

На думку контролюючого органу, якщо за допомогою орендованого цифрового пристрою - порту надається послуга з доступу до Інтернет, звідси ФОП ОСОБА_2 фактично здійснює діяльність у сфері телекомунікацій та надає послуги з доступу до мережі Інтернет, адже забезпечує абоненту можливість з'єднання кінцевого обладнання абонента (модем, комп'ютер) з мережею Інтернет за допомогою телекомунікаційної мережі, орендованої у ТОВ Контент Делівері Нетворк ( код ЄДРПОУ 38736443) та/або іншого поставщика (ФОП згідно переліка контрагентів).

На підставі акту перевірки та викладених у ньому вказаних вище висновків податковий орган 29 листопада 2016 року прийняв:

- податкове повідомлення-рішення №0007811306, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб за результатами річного декларування у розмірі 48 974,59 грн., з яких 38 771,67 грн. за податковими зобов'язаннями та 10 202,92 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями;

- податкове повідомлення-рішення №0007801306, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем військовий збір у розмірі 3 806,13 грн., з яких за податковими зобов'язаннями - 3 044,90 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 761,23 грн.;

- вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-58-У, якою визначено, що станом на 29 листопада 2016 року заборгованість зі сплати єдиного внеску, штрафів, пені становить 22 951,95 грн.;

- рішення №0007821306 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску у розмірі 2 295,20 грн.

Незгода позивача із вказаними рішеннями зумовила його звернення до суду з даним позовом, при вирішенні якого суд виходить з наступного.

Відповідно до пункту 291.2 статті 291 Податкового кодексу України (в редакції станом на момент виникнення спірних правовідносин) спрощена система оподаткування, обліку та звітності - особливий механізм справляння податків і зборів, що встановлює заміну сплати окремих податків і зборів, встановлених пунктом 297.1 статті 297 цього Кодексу, на сплату єдиного податку в порядку та на умовах, визначених цією главою, з одночасним веденням спрощеного обліку та звітності.

Юридична особа чи фізична особа - підприємець може самостійно обрати спрощену систему оподаткування, якщо така особа відповідає вимогам, встановленим цією главою, та реєструється платником єдиного податку в порядку, визначеному цією главою (пункт 291.3 статті 291 Податкового кодексу України).

Підпунктом 8 підпункту 291.5.1 пункту 291.5 статті 291 Податкового кодексу України визначено, що не можуть бути платниками єдиного податку першої - третьої груп: суб'єкти господарювання (юридичні особи та фізичні особи - підприємці), які здійснюють діяльність з надання послуг пошти (крім кур'єрської діяльності) та зв'язку (крім діяльності, що не підлягає ліцензуванню).

Позивач пояснив, що протягом періоду, що перевірявся, він надавав послуги споживачам з оренди цифрового порту орендованої ним кабельної цифрової мережі відповідно до публічного договору оренди цифрового порту, що в акті перевірки не заперечується.

Відповідно до умов договору №4113-КДН від 01 вересня 2015 року, укладеного між ФОП ОСОБА_1 як замовником та ТОВ Еонтент Делівері Нетворк як виконавцем, телекомунікаційна мережа - це комплекс технічних засобів телекомунікацій та споруд, призначених для маршрутизації, комутації, передавання та/або приймання даних і ІР-трафіку (що складається з оптиволоконних кабелів, телекомунікаційних коробок (сейфів), маршрутизаторів (комутаторів), що працюють за протоколом ТСР/ІР та іншого телекомунікаційного обладнання). Телекомунікаційна мережа не застосовується для надання послуг зв'язку, що підлягають ліцензуванню відповідно до частини 7 статті 42 Закону України Про телекомунікації .

Відповідно до умов вказаного договору виконавець зобов'язується здійснювати технічне обслуговування телекомунікаційної мережі, що включає в себе передбачені пп.2.1.1-2.1.11 зобов'язання.

У листі від 15 травня 2017 року №15/05-2017 року ТОВ Контент Делівері Нетворк на запит позивача №б/н від 10 травня 2017 року повідомило, що згідно договору №4113-КДН від 01 вересня 2015 року, укладеного між Товариством та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1, Товариство надає останньому послуги з технічного обслуговування телекомунікаційної мережі. При цьому, зазначено, що порт комутатора призначений для забезпечення взаємодії з іншими пристроями в мережі, такими як: комп'ютер, маршрутизатор (роутер), принтери, відеокамери, системи безпеки (сигналізація), а так само з іншими мережевими пристроями мають аналогічний мережевий адаптер на материнській платі. Відповідно до нього можливе неодноразове використання порту комутатора. Але при цьому, займати (використовувати) порт (мережевий адаптер) може тільки один пристрій, що має аналогічний порт (мережевий адаптер). Багаторазове використання мережевого адаптера (порту) здійснюється заміною (перемиканням) пристрою на інший кінці лінії (комутаційного кабелю, що з'єднує два мережні адаптера (порту). Поняття фізичний (або цифровий) порт комутатора не потрібно плутати з логічним портом в заголовках протоколів транспортного рівня моделі OSI (TCP, USD, SCTP, DCCP) .

Відповідно до договору оренди цифрової кабельної мережі №4113-ЖК від 01 вересня 2015 року, укладеного між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 (орендодавець) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (орендар), цифрова кабельна мережа - сукупність технічних засобів, що забезпечує можливість доступу до Всесвітньої мережі Інтернет та телекомунікаційних послуг.

Пунктом 2.1 вказаного договору визначено, що орендодавець надає орендарю в оренду цифрові кабельні мережі для використання її у своїй господарській діяльності, а орендар зобов'язується згідно умов цього договору здійснювати оплату за оренду мережі. Пооб'єктний перелік ділянок мережі, які передаються в оренду, вказується в акті прийому-передачі.

Відповідно до пункту 8 частини 1 статті 7 Закону України Про ліцензування видів господарської діяльності , ліцензуванню підлягають такі види господарської діяльності:

- діяльність у сфері телекомунікацій з урахуванням особливостей, визначених Законом України Про телекомунікації , надання послуг у галузі криптографічного захисту інформації (крім послуг електронного цифрового підпису) та технічного захисту інформації, за переліком, що визначається Кабінетом Міністрів України.

Згідно з частиною 1 та частиною 7 статті 42 Закону України Про телекомунікації , діяльність у сфері телекомунікацій здійснюється за умови включення до реєстру операторів, провайдерів телекомунікацій, а у визначених законом випадках також за наявності відповідних ліцензій та/або дозволів.

Ліцензуванню підлягають такі види діяльності у сфері телекомунікацій:

1) надання послуг фіксованого телефонного зв'язку з правом технічного обслуговування та експлуатації телекомунікаційних мереж і надання в користування каналів електрозв'язку:

місцевого;

міжміського;

міжнародного;

2) надання послуг фіксованого телефонного зв'язку з використанням безпроводового доступу до телекомунікаційної мережі з правом технічного обслуговування і надання в користування каналів електрозв'язку:

місцевого;

міжміського;

міжнародного;

3) надання послуг рухомого (мобільного) телефонного зв'язку з правом технічного обслуговування та експлуатації телекомунікаційних мереж і надання в користування каналів електрозв'язку;

4) надання послуг з технічного обслуговування та експлуатації телекомунікаційних мереж, мереж ефірного теле- і радіомовлення, проводового радіомовлення та телемереж.

Отже, частиною 7 статті 42 Закону України Про телекомунікації визначений вичерпний перелік видів діяльності у сфері телекомунікацій, які підлягають ліцензуванню.

Оскільки вид діяльності з надання послуг доступу до Інтернету та/або з технічного обслуговування та експлуатації власних телекомунаційних мереж, мереж ефірного теле- та радіомовлення, проводового радіомовлення, телемереж не входить до переліку видів діяльності, що підлягають ліцензуванню, визначеному частиною сьомою статті 42 Закону України Про телекомунікації , необхідність отримання ліцензії на вказаний вид діяльності відсутня (аналогічна позиція викладена у листі-роз'ясненні Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері зв'язку та інформатизації http://nkrzi.gov.ua/index.php?r=site/index&pg=61&language=uk).

Зважаючи на те, що відповідачем відповідно до первинних документів та з посиланням на них (договори із споживачами послуг, акти приймання-передачі наданих послуг) не встановлено надання позивачем передбачених частиною 7 статті 42 Закону України Про телекомунікації послуг з технічного обслуговування та експлуатації телекомунікаційних мереж, мереж ефірного теле- і радіомовлення, проводового радіомовлення та телемереж, які підлягають ліцензуванню, в той же час, послуги доступу до Інтернету та/або з технічного обслуговування та експлуатації власних телекомунаційних мереж, мереж ефірного теле- та радіомовлення, проводового радіомовлення, телемереж не входять до переліку видів діяльності, що підлягають ліцензуванню, визначеному частиною сьомою статті 42 Закону України Про телекомунікації , висновок Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві про порушення позивачем вимог пункту 291.5 статті 291 Податкового кодексу України є необґрунтованим та безпідставним.

Вимогами підпункту 291.4.2 пункту 291.4 статті 291 Податкового кодексу України визначено, що друга група суб'єктів господарювання, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності - фізичні особи - підприємці, які здійснюють господарську діяльність з надання послуг, у тому числі побутових, платникам єдиного податку та/або населенню, виробництво та/або продаж товарів, діяльність у сфері ресторанного господарства, за умови, що протягом календарного року відповідають сукупності таких критеріїв:

- не використовують працю найманих осіб або кількість осіб, які перебувають з ними у трудових відносинах, одночасно не перевищує 10 осіб;

- обсяг доходу не перевищує 1500000 гривень.

Відповідно до підпунктів 5, 9 підпункту 298.2.3 пункту 298.2 статті 298 Податкового кодексу України, платники єдиного податку зобов'язані перейти на сплату інших податків і зборів, визначених цим Кодексом, у таких випадках та в строки:

- у разі здійснення видів діяльності, які не дають права застосовувати спрощену систему оподаткування, або невідповідності вимогам організаційно-правових форм господарювання - з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) періодом, у якому здійснювалися такі види діяльності або відбулася зміна організаційно-правової форми;

- у разі здійснення платниками першої або другої групи діяльності, яка не передбачена у підпунктах 1 або 2 пункту 291.4 статті 291 цього Кодексу відповідно, - з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) кварталом, у якому здійснювалася така діяльність.

У разі виявлення відповідним контролюючим органом під час проведення перевірок порушень платником єдиного податку першої - третьої груп вимог, встановлених цією главою, анулювання реєстрації платника єдиного податку першої - третьої груп проводиться за рішенням такого органу, прийнятим на підставі акта перевірки, з першого числа місяця, наступного за кварталом, в якому допущено порушення (пункт 299.11 статті 299 Податкового кодексу України).

Враховуючи те, що в ході розгляду справи спростовано висновки Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві про порушення ФОП ОСОБА_1 вимог пункту 291.5 статті 291 та пункту 291.4 статті 294 Податкового кодексу України, підстави для анулювання його реєстрації платником єдиного податку з 01 жовтня 2015 року відсутні.

При цьому, суд зазначає, що згідно висновків акта перевірки позивачу обраховано суму оподатковуваного доходу, виходячи з обсягу доходу від здійснення діяльності на спрощеній системі оподаткування починаючи з 01 жовтня 2015 року на підставі статей 167, 177 Податкового кодексу України.

Так, вимогами статті 177 Податкового кодексу України врегульовано питання оподаткування доходів, отриманих фізичною особою - підприємцем від провадження господарської діяльності, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування.

Оскільки, в межах розгляду даної справи суд прийшов до висновку про безпідставність доводів податкового органу щодо необхідності переходу позивача на загальну систему оподаткування, суд приходить до висновку про необхідність скасування податкового повідомлення-рішення №0007811306 від 29 листопада 2016 року, на підставі якого фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб у розмірі 38 771,67 грн.

Окрім того, Законом України від 28 грудня 2014 року №71-VIII Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи , який набрав чинності 01 січня 2015 року, внесено зміни до пункту 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ Перехідні положення Податкового кодексу України, у відповідності до яких тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір.

Платниками збору є особи, визначені пунктом 162.1 статті 162 цього Кодексу. Об'єктом оподаткування збором є доходи, визначені статтею 163 цього Кодексу. Ставка збору становить 1,5 відсотка від об'єкта оподаткування, визначеного підпунктом 1.2 цього пункту.

Нарахування, утримання та сплата (перерахування) збору до бюджету здійснюються у порядку, встановленому статтею 168 цього Кодексу, за ставкою, визначеною підпунктом 1.3 цього пункту. Відповідальними за утримання (нарахування) та сплату (перерахування) збору до бюджету є особи, визначені у статті 171 цього Кодексу.

Платники збору зобов'язані забезпечувати виконання податкових зобов'язань у формі та спосіб, визначені статтею 176 цього Кодексу.

Таким чином, за встановлених вище обставин протиправності висновків податкового органу про необхідність переходу позивача на загальну систему оподаткування та, як наслідок, безпідставного збільшення позивачу грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, суд приходить до висновку про протиправність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення №0007801306 від 29 листопада 2016 року про збільшення фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 суми грошового зобов'язання з військового збору.

Стосовно нарахування позивачу суми єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у розмірі 22 951,95 грн. суд зазначає, що в акті перевірки податковий орган стверджував, що за результатами встановлених порушень чистим оподатковуваним доходом платника є обсяг доходу від здійснення діяльності на спрощеній системі оподаткування починаючи з 01 жовтня 2015 року.

Так, вимогами статті 7 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (порушення якої встановлено в ході проведення перевірки позивача, в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) та 5 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за місяць, у якому отримано дохід (прибуток). У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному році або окремому місяці звітного року, такий платник має право самостійно визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Перевіркою правильності нарахування єдиного внеску з сум доходу, на який нараховується єдиний внесок у розмірі 34,7 % встановлено, що згідно абзацу 3 частини 8 статті 9 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від 8 липня 2010 року N 2464-УІ (зі змінами та доповненнями): платники єдиного внеску, зазначені у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний рік, до 10 лютого наступного року, крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування, та членів сімей таких осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності, які сплачують єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок.

З урахуванням наведено вище, суд прийшов до висновку про безпідставність доводів контролюючого органу щодо збільшення суми оподатковуваного доходу, з якого вираховується сума єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а відтак наявні підстави для скасування оскаржуваних вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 29 листопада 2016 року №58 в сумі 22 951,95 грн. та рішення Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві №0007821306 від 29 листопада 2016 року, прийнятого відносно фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про застосування штрафних санкцій за донарахування своєчасно не нарахованого внеску в сумі 2295,20 грн.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з вимогами статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Аналіз наведених правових положень та обставин справи дає підстави суду дійти висновку, що в даному випадку податковим органом не доведена правомірність та обґрунтованість спірного податкового повідомлення-рішення з урахуванням вимог чинного законодавства України, а відтак адміністративний позов підлягає задоволенню.

Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст.ст. 72-73, 76-77,139, 143, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві від 29 листопада 2016 року №0007811306, прийняте відносно фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про збільшення суми грошового зобов'язання за податком на доходи фізичних осіб за результатами річного декларування в сумі 48 974,59 грн..

3. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві від 29 листопада 2016 року №0007801306, прийняте відносно фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про збільшення суми грошового зобов'язання за військовим збором у сумі 3806,13 грн.

4. Визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 29 листопада 2016 року №58 в сумі 22 951,95 грн., прийняту Державною податковою інспекцією у Солом'янському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві відносно фізичної особи-підприємця ОСОБА_1.

5. Визнати протиправним та скасувати рішення Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві №0007821306 від 29 листопада 2016 року, прийнятого відносно фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про застосування штрафних санкцій за донарахування своєчасно не нарахованого внеску в сумі 2295,20 грн.

6. Стягнути на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_1) понесені ним судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 780,28 грн. (сімсот вісімдесят гривень 28 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві (03151, місто Київ, вулиця Смілянська, 6, код ЄДРПОУ 39471390).

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення встановленого ст. 295 КАС України строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя А.Б. Федорчук