Рішення

від 10.04.2019 по справі 640/2131/19

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

10 квітня 2019 року № 640/2131/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:

головуючого судді Шейко Т.І.,

розглянувши адміністративну справу

за позовомКомунального підприємства Київської міської ради Центр публічної комунікації та інформації доШевченківського районного відділу Державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у м. Києві Подільського районного відділу Державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у м. Києві прозвільнення майна з-під арешту та розшуку Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідачів:

- Регіональний сервісний центр в м. Києві Міністерства внутрішніх справ України;

В С Т А Н О В И В:

Комунальне підприємство Київської міської ради Центр публічної комунікації та інформації звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Шевченківського районного відділу Державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у м. Києві та Подільського районного відділу Державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у м. Києві, у якому просило суд:

- зняти арешт та розшук на рухоме майно, а саме на транспортні засоби:

- DAEWOO LANOS D4MM550, реєстраційний номер АА3015 МІ, сірого кольору, 202 року випуску, шасі (кузов, рама, коляска) №SUPTF69YD3W154855 cєдан, VIN Y6DTF69YE30008163$;

- ВАЗ 21099, реєстраційний номер 49402КА, сірого кольору, 2002 року випуску, шасі (кузов, рама, коляска) №ХТА21099023361729 сєдан, VIN Y9L2109902L003618;

- ВАЗ 21150, реєстраційний номер 20083КІ, білого кольору, 2001 року випуску, шасі (кузов, рама, коляска) №ХТА21150023130643 хетчбек, VIN ХТА21150023130643.

Обгрунтовуючи позовні вимоги позивач вказував на протиправну бездіяльність відповідачів, що полягає у не направленні до Регіонального сервісного центру м. Києва постанови про зняття з розшуку щодо майна позивача, не зважаючи, що виконавче провадження, у якому накладався арешт та оголошувався розшук є завершеним.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 08 лютого 2019 року відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду у судовому засіданні.

Відповідачі своїм правом на надання відзивів не скористались.

Представник третьої особи направив пояснення в яких не заперечував проти задоволення позовних вимог.

В судове засідання учасники справи явку уповноважених представників не забезпечили, хоча й належним чином повідомлялись про дату, час та місце розгляду справи, представник позивача подав клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Розглянувши матеріали адміністративної справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

В межах виконання процедури реорганізації за рішенням №408/1273 позивач звернувся до Регіонального сервісного центру в м. Києві із заявами про перереєстрацію транспортних засобів, які знаходяться на балансі у позивача згідно передавального акту.

Регіональний сервісний центр м. Києва відмовив позивачу у перереєстрації транспортних засобів, мотивуючи це фактом того, що на майно накладено обмеження, а саме арешт та розшук, який накладали відповідачі. У довідці №208 від 31 серпня 2018 року центр надав реквізити документів, на підставі яких значиться обтяження на майно це постанова №677/28 від 16 травня 2014 року вхідний №13818 від 26 червня 2014 року, №333/11 від 18 квітня 2016 року вхідний №9045 від 07 червня 2016 року від 07 лютого 2009 року, постанова №626-7 від 15 травня 2008 року вхідний 8466 від 04 червня 2008 року та постанова №1828/28 від 15 листопада 2011 року вхідний №9799 АР від 05 грудня 2011 року.

За таких обставин позивач звернувся до відповідачів із заявою №362-330 від 22 червня 2018 року, у якій просив надати копії постанов про накладення арешту на рухоме та нерухоме майно, яке знаходиться на балансу у позивача.

Відповідач - 1 звернення позивача не задовольнив, повідомив у листі б/н від 17 липня 2018 року, що виконавче провадження знищене за збігом строку зберігання і, на думку виконавчої служби, у даному випадку зняття арештів чинним законодавством не передбачено та вирішується виключно у судовому порядку.

Зазначені обставини зумовили звернення позивача до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходив з наступного.

Частиною другою статті 19 Конституції України установлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі статтею 41 Конституції України встановлено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності є непорушним.

З листа відповідача вбачається, що виконавчі провадження, на підставі яких накладено арешт та розшук на майно позивача знищенні, на підставі пункту 9.9 Порядку роботи з документами в органах державної виконавчої служби, за збігом строку зберігання.

Пунктом 6 частини 1 статті 49 Закону України від 21 квітня 1999 року N 606-XIV "Про виконавче провадження" (в редакції, чинній на момент прийняття постанови про накладення арешту та розшуку, далі - Закон N 606-XIV) виконавче провадження підлягає закінченню у разі закінчення строку, передбаченого законом для відповідного виду стягнення.

Частинами першою, другою статті 50 Закон N 606-XIV передбачено, що у разі закінчення виконавчого провадження (крім направлення виконавчого документа за належністю іншому органу державної виконавчої служби, закінчення виконавчого провадження за рішенням суду, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій), повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, арешт, накладений на майно боржника, знімається, скасовуються інші вжиті державним виконавцем заходи примусового виконання рішення, а також провадяться інші дії, необхідні у зв'язку із завершенням виконавчого провадження. Завершене виконавче провадження не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом.

У разі якщо у виконавчому провадженні державним виконавцем накладено арешт на майно боржника, у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, державний виконавець зазначає про зняття арешту, накладеного на майно боржника.

Наведеними правовими нормами покладено на державного виконавця обов'язок скасувати вжиті заходи примусового виконання рішення у разі закінчення виконавчого провадження з підстав фактичного виконання боржником рішення згідно з виконавчим документом.

Згідно з пунктом 9.9 Порядку роботи з документами в органах державної виконавчої служби, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 25 грудня 2008 року № 2274/5, строк зберігання завершених виконавчих проваджень, переданих на зберігання, становить 3 (три) роки, крім виконавчих проваджень, завершених за постановами про накладення адміністративного стягнення, строк зберігання яких становить 1 (один) рік.

Відповідно до пункту 9.10 Порядку роботи з документами в органах державної виконавчої служби завершені виконавчі провадження включаються в акт про вилучення виконавчих проваджень для знищення (додаток 17), якщо передбачений для них строк зберігання закінчився до 1 січня року, в якому складений акт.

Таким чином, знищенню підлягають лише завершені виконавчі провадження.

Враховуючи наведені норми та зважаючи на те, що виконавчі провадження, у межах яких було прийнято постанови, якими накладено арешт та розшук на майно боржника, знищено, суд дійшов висновку, що відповідачами при завершенні виконавчого провадження не застосовано наслідки, встановлені статтею 50 Закону N 606-XIV.

Враховуючи викладене та те, що виконавчі провадження закінчено, суд дійшов висновку, що чинність арешту є безпідставною.

При цьому, вирішуючи питання щодо належного способу захисту порушеного права позивача, суд виходив з наступного.

Так, частиною четвертою статті 59 Закону України від 2 червня 2016 року N 1404-VIII "Про виконавче провадження" встановлено перелік підстав для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини, а саме: отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом; надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника; отримання виконавцем документів, що підтверджують про повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах; наявність письмового висновку експерта, суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв'язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням; відсутність у строк до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного у частині шостій статті 61 цього Закону, письмової заяви стягувача про його бажання залишити за собою нереалізоване майно; отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову; погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника; отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову.

У свою чергу, частиною п'ятою статті 59 Закону України від 2 червня 2016 року N 1404-VIII "Про виконавче провадження" встановлено, що у всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду.

Враховуючи, що відповідачами знищено виконавчі провадження, в рамках яких накладено арешт та розшук на майно позивача, у зв'язку з його завершенням без застосування передбачених Законом наслідків завершення такого виконавчого провадження, суд дійшов висновку, що належним способом захисту порушеного права позивача, відповідно до статті 59 Закону N 1404-VIII, є зняття судом арешту з нерухомого майна останнього, накладеного постановами державного виконавця відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у м. Києві при виконанні виконавчого провадження від 09 січня 2014 року ВП41841538, від 17 квітня 2008 року Р/С АК238192 (АА855837), від 09 січня 2014 року ВП41841538, від 31 березня 2011 року ВП25551962 та державними виконавцями Подільського районного управління юстиції у м. Києві від 02 листопада 2015 року ВП49560528, що є підставою для задоволення позову у цій частині.

Зазначений спосіб захисту порушеного права позивача узгоджується з положеннями Закону України від 2 червня 2016 року N 1404-VIII "Про виконавче провадження" та не потребує додаткового захисту шляхом зобов'язання відповідача зняти арешт, тому суд відмовляє у задоволенні вимог у цій частині.

Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно з частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи наведене та встановлені обставини, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 2, 72-77, 139, 241-246, 251 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов Комунального підприємства Київської міської ради Центр публічної комунікації та інформації задовольнити частково.

2. Зняти арешт та розшук на рухоме майно, а саме на транспортні засоби:

- DAEWOO LANOS D4MM550, реєстраційний номер АА3015 МІ, сірого кольору, 202 року випуску, шасі (кузов, рама, коляска) №SUPTF69YD3W154855 cєдан, VIN Y6DTF69YE30008163$;

- ВАЗ 21099, реєстраційний номер 49402КА, сірого кольору, 2002 року випуску, шасі (кузов, рама, коляска) №ХТА21099023361729 сєдан, VIN Y9L2109902L003618;

- ВАЗ 21150, реєстраційний номер 20083КІ, білого кольору, 2001 року випуску, шасі (кузов, рама, коляска) №ХТА21150023130643 хетчбек, VIN ХТА21150023130643.

3. В решті позовних вимог відмовити.

4. Стягнути на користь Комунального підприємства Київської міської ради Центр публічної комунікації та інформації (01001, м. Київ, вулиця Б. Хмельницького, будинок 26-Г, код ЄДРПОУ 16469058) солідарно за рахунок бюджетних асигнувань Шевченківського районного відділу Державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у м. Києві (04032, м. Київ, вулиця Саксаганського, будинок 110, код ЄДРПОУ 34967593), Подільського районного відділу Державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у м. Києві (04208, м. Київ, проспект Г. Гонгадзе, 5-Б, код ЄДРПОУ 34482497) понесені судові витри у вигляду судового збору у розмірі 1921,00 грн.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення може бути оскаржено до Шостого апеляційного адміністративного суду в порядку та у строки, встановлені статтями 295 - 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Т.І. Шейко