Рішення

від 02.04.2019 по справі 640/2545/19

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

02 квітня 2019 року 15:05 № 640/2545/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Аверкової В.В. при секретарі судового засідання Чуб Н.С.

за участі представників сторін:

від позивача - Петренко А.В.

від відповідача - Перепелюк О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу:

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Аша Формулейшнс"

до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від

21 червня 2018 року №0032611406,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Аша Формулейшнс (далі по тексту - позивач) звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві (далі по тексту - відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 21 червня 2018 року №0032611406.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що, спірне податкове повідомлення-рішення винесено відповідачем протиправно, без урахування обставин, що мають значення для прийняття такого рішення та підлягає скасуванню, оскільки, зокрема, позивачем вжито всіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 лютого 2019 року відкрито провадження та призначено справу до розгляду за правилами загального позовного провадження у підготовчому засіданні.

У підготовчому засіданні 12 березня 2019 року відповідачем надано відзив на позовну заяву, з якого вбачається, що відповідач не погоджується із заявленими позовними вимогами, оскільки перевірку проведено згідно положень податкового законодавства та встановлено порушення вимог Закону України Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті та, як наслідок, винесено спірне податкове повідомлення-рішення.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 березня 2019 року закрито підготовче провадження та призначено справу у судове засідання на 02 квітня 2019 року.

У судовому засіданні 02 квітня 2019 року представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі, представник відповідача заперечив проти задоволення позовних вимог.

Відповідно до частини першої статті 250 Кодексу адміністративного судочинства України, у судовому засіданні 02 квітня 2019 року проголошена вступна та резолютивна частина рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.

У період з 24 травня 2018 року по 31 травня 2018 року на підставі направлення від 24 травня 2018 року №1521/26-15-14-06-04 посадовою особою відповідача відповідно до пп75.1.2 п.75.1 ст.75, пп.78.1.1 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України та наказу ГУ ДФС у м. Києві від 22 травня 2018 року №8780 проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог валютного законодавства при розрахунках за зовнішньоекономічними контрактами від 20 червня 2017 року №SUN-ASH-XNDR-LIP-PUZ-02/17, укладеного з компанією SUNBERG LIFESCIENCES PTV LTD (Індія) та від 20 червня 2017 року №VVMD-ASH-01/17, укладеного з компанією Vivimed Labs Int (Індія) за період з 20 червня 2017 року по 31 травня 2018 року відповідно до затвердженого плану перевірки, наведеного в додатку 1 до акта перевірки, результати якої оформлені актом від 07 червня 2018 року №742/26-15-14-06-04/38926257 (далі - акт перевірки).

Перевіркою встановлено наступні порушення:

- ст. 2 Закону України Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті , а саме, несвоєчасне надходження товару на загальну суму 17000,00 дол. США (екв.485650,28 грн.) та ненадходження товару на суму 14918,00 дол. США (екв.389909,79 грн.) за контрактом від 20 червня 2017 року №SUN-ASH-XNDR-LIP-PUZ-02/17, укладеного з компанією SUNBERG LIFESCIENCES PTV LTD (Індія); несвоєчасне надходження товару на загальну суму 130613,00 дол. США (екв.3413677,46 грн.) за контрактом від 20 червня 2017 року №VVMD-ASH-01/17, укладеного з компанією Vivimed Labs Int (Індія);

- п.1 ст.9 Декрету Кабінету Міністрів України Про систему валютного регулювання та валютного контролю від 19 лютого 1993 року №15-93, в частині порядку декларування валютних цінностей та майна станом на 01 квітня 2018 року.

За наслідками проведеної перевірки позивачу винесено податкове повідомлення-рішення 21 червня 2018 року №0032611406, яким до позивача за порушення ст. 2 Закону України Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) та/або пені, у тому числі за порушення строку розрахунку у сфері зовнішньоекономічної діяльності у розмірі 4 011 687,40 грн. за платежем пеня за порушення терміну розрахунків у сфері ЗЕД .

Вважаючи вказане податкове повідомлення-рішення протиправним та таким, що підлягає скасуванню, позивач звернувся з позовом до суду.

Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд бере до уваги наступне.

20 червня 2017 року між позивачем (покупець) та фірмою Vivimed Labs Int (Індія) (продавець) укладено контракт №VVMD-ASH-01/17 на поставку лікарських препаратів. Якість товару, поставленого за вказаним контрактом, повинно бути підтверджено спеціалістами державної інспекції з контролю за якістю лікарських засобів та дієтичних добавок країни покупця. Згідно специфікації №1 до контракту фірмою Vivimed Labs Int (Індія) має постачатися позивачу таблетки Бол-Ран №100 (10х10) у кількості 500000 упаковок. Згідно додаткової угоди №1 від 20 червня 2017 року сторони домовились про те, що товар виробництва компанії Bafna Pharmaceuticals Ltd , Індія, поставлений згідно специфікації №1 до даного контракту, буде поставлений компанією Vivimed Labs Int , Індія. Додатковою угодою №2 від 05 березня 2018 року до контракту змінено асортимент товару, у зв'язку з чим специфікацію №1 виключено. Згідно специфікації №2 від 05 березня 2018 року до контракту позивачу має бути поставлені Бол-Ран таблетки №100 (10х10) у кількості 167038 упаковок та Левофлокс таблетки, вкриті плівковою оболонкою по 500 мг №5 у кількості 15770 упаковок. Згідно додаткової угоди №3 від 10 квітня 2018 року до контракту змінено строк та дату поставки товару. Згідно специфікації №3 від 10 квітня 2018 року позивачу має бути поставлені Бол-Ран таблетки №100 (10х10) у кількості 79287 упаковок виробництва Bafna Pharmaceuticals Ltd , Індія, Бол-Ран таблетки №100 (10х10) у кількості 87751 упаковок виробництва Vivimed Labs Int , Індія, Левофлокс таблетки, вкриті плівковою оболонкою по 500 мг №5 у кількості 15770 упаковок виробництва Bafna Pharmaceuticals Ltd , Індія. Згідно додаткової угоди №4 від 05 липня 2018 року сторони домовились про поставку товару згідно специфікації №4, специфікацію №3 вирішено виключити, змінено строк та дату поставки товару та умови платежу. Відповідно до специфікації №4 від 05 липня 2018 року позивачу має бути поставлені Бол-Ран таблетки №100 (10х10) у кількості 79287 упаковок виробництва Bafna Pharmaceuticals Ltd , Індія, Бол-Ран таблетки №100 (10х10) у кількості 93318 упаковок виробництва Vivimed Labs Int , Індія, Левофлокс таблетки, вкриті плівковою оболонкою по 500 мг №5 у кількості 15770 упаковок виробництва Bafna Pharmaceuticals Ltd , Індія.

Згідно митних декларацій від 03 травня 2018 року №421947 від компанії Vivimed Labs Int , Індія надійшов товар Ліки для людей: Бол-ран таблетки на суму 132639 дол. США (екв.3469181,93 грн.) та від 15 березня 2018 року №281243 - товар Ліки для людей на суму 286748 дол. США (екв. 286748,00 грн.), а також згідно митної декларації від 30 серпня 2018 року №423614 надійшов товар Ліки для людей - Бол-ран таблетки на суму 147315 дол. США (екв. 4141971,30 грн.)

На виконання умов контракту №VVMD-ASH-01/17 від 20 червня 2017 року позивачем 19 липня 2018 року здійснено платіж у розмірі 500000 дол. США (екв. 12972064,50 грн.), 28 вересня 2017 року - платіж у розмірі 25000 дол. США (екв. 661820,75 грн.), 08 вересня 2017 року - платіж у розмірі 25000 дол. США (екв. 651824,10 грн.).

Згідно оборотно-сальдової відомості по рахунку 632 за січень 2017 - лютий 2019 року заборгованість перед компанією Vivimed Labs Int , Індія відсутня.

Також, 20 червня 2017 року між позивачем (покупець) та компанією SUNBERG LIFESCIENCES PTV LTD (Індія) (продавець) укладено договір №SUN-ASH-XNDR-LIP-PUZ-02/17 на поставку дієтичних добавок в номенклатурі, кількості та за ціною, зазначеними у специфікаціях, що є невід'ємною частиною договору. Якість товару, поставленого за вказаним контрактом, повинно бути підтверджено спеціалістами державної інспекції з контролю за якістю лікарських засобів та дієтичних добавок країни покупця. Згідно специфікації №1 від 20 червня 2017 року позивачу має бути поставлено Хондромін у кількості 10000 упаковок, Липорин у кількості 12000 упаковок та Пузинорм у кількості 13000 упаковок виробництва SOFTGEL HEALTHCARE PVT LTD. , Індія. Згідно додаткової угоди від 20 червня 2017 року №1 зазначений товар має бути поставлений компанією SUNBERG LIFESCIENCES PVT LTD , Індія. Згідно специфікації №2 від 01 лютого 2018 року позивачу має бути поставлено Пузинорм у кількості 4067 упаковок та Гингора у кількості 10000 упаковок виробництва SOFTGEL HEALTHCARE PVT LTD. , Індія, про що йдеться у додатковій угоді №2 від 01 лютого 2018 року, якою, зокрема, специфікацію №1 виключено. Згідно додаткової угоди №3 від 05 червня 2018 року змінено асортимент товару та виключено специфікацію №2. Відповідно до специфікації №3 від 05 червня 2018 року позивачу має бути поставлено Пузинорм у кількості 4067 упаковок та Йодимакс у кількості 9397 виробництва SOFTGEL HEALTHCARE PVT LTD. , Індія.

На виконання умов контракту від 20 червня 2017 року №SUN-ASH-XNDR-LIP-PUZ-02/17 позивачем 19 липня 2018 року здійснено платіж у розмірі 17000 дол. США (екв. 441050,19 грн.), 02 жовтня 2017 року - платіж у розмірі 15000 дол. США (екв. 399819,09 грн.).

Згідно митної декларації від 02 березня 2018 року №305678 позивачу від компанії SUNBERG LIFESCIENCES PTV LTD (Індія) надійшов товар Дієтичні добавки до раціону харчування без вмісту молочних жирів, цукрози, крохмалю, глюкози, ізоглюкози, без вмісту спирту Пузинорм на суму 17081,40 дол. США (екв. 455552,33 грн.) та згідно митної декларації від 04 липня 2018 року №422920 надійшов товар Дієтичні добавки до раціону харчування без вмісту молочних жирів, цукрози, крохмалю, глюкози, ізоглюкози, без вмісту спирту Йодімакс на суму 15035,20 дол. США (екв. 395414,62 грн.).

Відповідно до положень ст.2 Закону України Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті імпортні операції резидентів, які здійснюються на умовах відстрочення поставки, в разі, коли таке відстрочення перевищує 180 календарних днів з моменту здійснення авансового платежу або виставлення векселя на користь постачальника продукції (робіт, послуг), що імпортується, потребують висновку центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері економічного розвитку.

При застосуванні розрахунків щодо імпортних операцій резидентів у формі документарного акредитиву строк, передбачений частиною першою цієї статті, діє з моменту здійснення уповноваженим банком платежу на користь нерезидента.

Строк та умови завершення імпортної операції без увезення товару на територію України визначаються у порядку (1392-2007-п), встановленому Кабінетом Міністрів України за погодженням з Національним банком України. Національний банк України має право запроваджувати на строк до шести місяців інші строки розрахунків, ніж ті, що визначені частиною першою цієї статті.

Відповідно до ст.4 Закону України Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті порушення резидентами, крім суб'єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції на період її проведення, строків, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону або встановлених Національним банком України відповідно до статей 1 і 2 цього Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару).

Органи доходів і зборів вправі за наслідками документальних перевірок безпосередньо стягувати з резидентів пеню, передбачену цією статтею.

Судом вставлено, що підставою для встановлення вказаних висновків в акті перевірки та винесення спірного податкового повідомлення-рішення слугував викладений в акті перевірки висновок відповідача про несвоєчасну поставку та не поставку контрагентами позивача товарів по контрактам.

Проте, суд не погоджується із вказаним висновком контролюючого органу, виходячи із наступного.

Відповідно до частини 1 статті 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Притягнення учасника господарських відносин до господарсько-правової відповідальності можливе лише за наявності в його діях складу господарського правопорушення, що включає в себе: протиправну поведінку суб'єкта господарювання; наявність шкоди; причинно-наслідковий зв'язок між протиправною поведінкою правопорушника і наслідками; вину правопорушника. При відсутності хоча б одного з цих елементів господарсько-правова відповідальність не настає.

В даній справі в діях позивача як учасника господарських відносин судом не встановлено протиправної поведінки, наявність збитків державі і вина в порушенні правил здійснення господарської діяльності, виходячи з наступного.

Як встановлено судом, здійснюючи власну господарську діяльність, позивач уклав зовнішньоекономічні контракти з нерезидентами Vivimed Labs Int , Індія та компанією SUNBERG LIFESCIENCES PTV LTD (Індія) на поставку медикаментів згідно специфікацій.

При цьому, 31 липня 2014 року компанією Алтер Его , що є офіційним представником компанії Скан Біотек - власника реєстраційного посвідчення на лікарський засіб Бол-Ран, подало заяву до ЦАП Єдине вікно про внесення додаткового виробника Vivimed Labs Int до реєстраційного посвідчення лікарського засобу Бол-Ран, що є предметом договору поставки. Для проведення експертизи матеріалів реєстраційного досьє на лікарський засіб Бол-Ран ДП Державний експертний центр Міністерства охорони здоров'я України (Державний експертний центр МОЗ) листом від 04 листопада 2014 року витребувало у представництва фірми Скан Біотек ЛТД документ, що підтверджує відповідність виробництва лікарського засобу вимогам GMP, заяву УО, яка відповідає за випуск серії на дільниці, примірники змін до МКЯ ЛЗ. Листом від 22 січня 2015 року №206 Компанія Скан Біотек ЛТД просила подовжити термін для надання відповіді на зауваження у зв'язку з затриманням видачі компанії сертифіката GMP. Зазначено, що відповідь буде надана одразу після отримання документів.

23 червня 2016 року Державною службою України з лікарських засобів видано сертифікат відповідності умов виробництва лікарських засобів вимогам належної виробничої практики виробничої дільниці Вівімед Лабс Лтд. 07 листопада 2017 року Державною службою України з лікарських засобів видано сертифікат відповідності умов виробництва лікарських засобів вимогам належної виробничої практики виробничої дільниці Вівімед Лабс Лтд, після чого ТОВ Алтер Его направлено листом від 09 листопада 2017 року №256 ДП Державний експертний центр Міністерства охорони здоров'я України (Державний експертний центр МОЗ) копію сертифіката відповідності, заяву УО, примірники МКЯ.

Листом від 08 грудня 2017 року №6420/17Ф ДП Державний експертний центр Міністерства охорони здоров'я України (Державний експертний центр МОЗ) повідомило Компанію Скан Біотек ЛТД, що за результатами спеціалізованої експертизи матеріалів реєстраційного досьє на лікарський засіб Бол-Ран ухвалено рекомендувати внесення змін до затвердження.

При цьому, згідно наявних в матеріалах справи оборотно-сальдових відомостей по рахунку 632 за період січень 2017 - лютий 2019 року по нерезидентам Vivimed Labs Int , Індія та компанією SUNBERG LIFESCIENCES PTV LTD (Індія) заборгованість відсутня.

Таким чином, договірні зобов'язання щодо поставки товару позивачу від контрагентів-нерезидентів за перевіряємий період виконано у повному обсязі, що сторонами у справі не заперечується.

Тобто, виходячи з того, що всі документи щодо внесення додаткового виробника Vivimed Labs Int до реєстраційного посвідчення лікарського засобу Бол-Ран, що є предметом договору поставки (заява від 31 липня 2014 про внесення додаткового виробника Vivimed Labs Int до реєстраційного посвідчення лікарського засобу Бол-Ран, на підставі якої видано сертифікат від 23 червня 2016 року Державної служби України з лікарських засобів відповідності умов виробництва лікарських засобів вимогам належної виробничої практики виробничої дільниці Вівімед Лабс Лтд, сертифікат від 07 листопада 2017 року Державної служби України з лікарських засобів відповідності умов виробництва лікарських засобів вимогам належної виробничої практики виробничої дільниці Вівімед Лабс Лтд, та лист від 08 грудня 2017 року №6420/17Ф ДП Державний експертний центр Міністерства охорони здоровя України (Державний експертний центр МОЗ) повідомило Компанію Скан Біотек ЛТД, що за результатами спеціалізованої експертизи матеріалів реєстраційного досьє на лікарський засіб Бол-Ран ухвалено рекомендувати внесення змін до затвердження) були подані до підписання контракту суд вважає, що позивачем вжито всіх залежних від нього заходів для недопущення вчинення господарського правопорушення.

Суд зазначає, що при проведенні перевірки та прийнятті податкового повідомлення-рішення, контролюючий орган зобов'язаний був виходити з того, що застосування пені - це адміністративно-господарська санкція, передбачена Господарським кодексом України.

Відповідно до статті 238 Господарського кодексу України за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб'єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідацію його наслідків.

Види адміністративно-господарських санкцій, умови та порядок їх застосування визначаються Господарським кодексом України, іншими законодавчими актами. Адміністративно-господарські санкції можуть бути встановлені виключно законами.

Відповідно до ч.2 ст.218 Господарського кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх належних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Таким чином, адміністративно-господарська санкція не повинна застосовуватись автоматично. Натомість, коли платник доведе, що вжив всіх залежних від нього заходів для вчасної реєстрації накладної, санкція не може бути застосована.

Вказана позиція суду узгоджується з практикою Верховного Суду, яка викладена в постанові від 18 січня 2018 у справі №804/5153/17.

Така практика узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини, зокрема аналогічна правова позиція викладена у рішенні Європейського суду з прав людини від 23 липня 2002 року Справа Компанія Вестберґатаксі Актіеболаґ та Вуліч проти Швеції .

Податковими правопорушеннями є протиправні діяння (дія чи бездіяльність) платників податків, податкових агентів, та/або їх посадових осіб, а також посадових осіб контролюючих органів, що призвели до невиконання або неналежного виконання вимог, установлених цим Кодексом та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи (п.109.1 ст.109 ПК України).

Вчинення платниками податків, їх посадовими особами та посадовими особами контролюючих органів порушень законів з питань оподаткування та порушень вимог, встановлених іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, тягне за собою відповідальність, передбачену цим Кодексом та іншими законами України (п.109.2 ст.109 ПК України).

Крім того, відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23 лютого 2006 суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Європейським судом з прав людини у своїй судовій практиці сформований принцип індивідуальної відповідальності платника податків.

Зокрема, відповідно до пункту 71 Рішення ЄСПЛ у справі "Булвес АД проти Болгарії" "компанія не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов'язків. Такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії - заявника. що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності".

Згідно з пунктом 23 Рішення ЄСПЛ у справі "Бізнес Супорт Сен гре проти Болгарії" у разі виявлення податковими органами невиконання постачальником своїх обов'язків як платника податку, вони могли б розпочати податкову перевірку цього постачальника, з тим, щоб стягнути з нього належні платежі та штрафні санкції; однак це не мало б прямого впливу на оподаткування організації-заявиика.

Відповідно до частини 2 статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Таким чином, на всіх етапах взаємовідносин з нерезидентами дії позивача були правомірними і не суперечить встановленим законодавчими актами правилам здійснення господарської діяльності.

Суд зазначає, що Вищий адміністративний суд України у справі К/800/43747/15 в ухвалі від 12 квітня 2016 дійшов висновку, що вина суб'єкта господарювання в порушенні вимог ст.1 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" відсутня у випадку, якщо ним вжито всіх заходів для повернення валютної виручки.

До подібних висновків дійшла і колегія суддів Вищого адміністративного суду України по справі №К/800/38838/15.

При цьому, Вищий адміністративний суд України акцентував свою увагу на тому, що закон не встановлює перелік конкретних обставин, якими підприємство має довести, що ним вжито всіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У кожному конкретному випадку, необхідно встановити, чи вжив суб'єкт господарювання всіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Як випливає з пункту 1.1 статті 1 Податкового кодексу України, Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Цим Кодексом визначаються функції та правові основи діяльності контролюючих органів, визначених пунктом 41.1 статті 41 цього Кодексу.

Пунктом 41.1 статті 41 Податкового кодексу України визначено, що контролюючими органами є органи доходів і зборів - центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування єдиної державної податкової, державної митної політики в частині адміністрування податків і зборів, митних платежів та реалізує державну податкову, державну митну політику, забезпечує формування та реалізацію державної політики з адміністрування єдиного внеску, забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері боротьби з правопорушеннями при застосуванні податкового та митного законодавства, а також законодавства з питань сплати єдиного внеску (далі - центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику), його територіальні органи.

Згідно з пунктом 41.3 вказаної статті встановлено, що повноваження і функції контролюючих органів визначаються цим Кодексом, Митним кодексом України та законами України. Розмежування повноважень і функціональних обов'язків контролюючих органів визначається законодавством України.

Відповідно до п. 3.1 ст. 3 Податкового кодексу України податкове законодавство України складається з Конституції України; цього Кодексу; Митного кодексу України та інших законів з питань митної справи у частині регулювання правовідносин, що виникають у зв'язку з оподаткуванням митом операцій з переміщення товарів через митний кордон України (далі - законами з питань митної справи); чинних міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України і якими регулюються питання оподаткування; нормативно-правових актів, прийнятих на підставі та на виконання цього Кодексу та законів з питань митної справи; рішень Верховної Ради Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування з питань місцевих податків та зборів, прийнятих за правилами, встановленими цим Кодексом.

В той же час, статтею 6 Податкового кодексу України чітко визначено поняття податків і зборів.

Так, податком є обов'язковий, безумовний платіж до відповідного бюджету, що справляється з платників податку відповідно до цього Кодексу. Збором (платою, внеском) є обов'язковий платіж до відповідного бюджету, що справляється з платників зборів, з умовою отримання ними спеціальної вигоди, у тому числі внаслідок вчинення на користь таких осіб державними органами, органами місцевого самоврядування, іншими уповноваженими органами та особами юридично значимих дій.

Разом з тим, предметом перевірки були порушення у сфері валютного регулювання. Саме за недотримання статті 2 Закону України "Про порядок розрахунків в іноземній валюті", як зазначено в акті перевірки, оскаржуваному податковому повідомленні-рішенні, встановлена фінансова відповідальність, до якої було притягнуто позивача.

Отже, зі змісту (природи) виявлених порушень випливає, що вони не містять у собі ознак (елементів) складу податкового правопорушення, оскільки вони не стосуються відносин, що існують при визначенні державою видів податків, їх введення, справляння, проведення контролю і притягнення до відповідальності за порушення податкового законодавства; вони не стосуються відносин, пов'язаних із вилученням власності.

Таким чином, зміст конкретних обставин і зумовлене ними правозастосування дає підстави вважати, що порушення статті 2 Закону України "Про порядок розрахунків в іноземній валюті", на підставі якого прийняте спірне податкове повідомлення-рішення, відповідно є порушенням валютного законодавства, що підпадають під визначення порушень, за які застосовуються адміністративно-господарські санкції, передбачені статтею 238 Господарського кодексу України, і на них не поширюється штрафні санкції, розмір і порядок стягнення яких визначається податковим законодавством України.

Таку правову позицію висловив Верховний Суд України у постанові від 04 листопада 2014 року у справі №21-469а14, згідно якої порушення статті 1 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" є порушеннями валютного законодавства, що підпадають під визначення порушень, за які застосовуються адміністративні-господарські санкції, передбачені статтею 238 Господарського кодексу України, і на них не поширюються штрафні санкції, розмір і порядок стягнення яких визначається податковим законодавством.

Враховуючи те, що визначена відповідачем пеня за порушення ст.2 Закону України Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті є адміністративно-господарською санкцією.

Поряд із тим, відповідачем не були враховані дані норми законодавства при прийняті оскаржуваного податкового повідомлення - рішення.

Європейський суд з прав людини наголошує на необхідності реалізації принципу правової визначеності між платником податку та органом фіскальної служби, який здійснює адміністрування та контроль за сплатою податків та зборів таким платником податків, що відповідає прогнозованості діяльності суб'єкта владних повноважень. Рішення та дії контролюючого органу мають відповідати вимогам закону, й цілком закономірним та очікуваним є сподівання особи на дотримання контролюючим органом цієї вимоги. У разі, якщо особа постраждала від неправомірного рішення та дій контролюючого органу, особа має бути поновлена в своїх порушених правах судом відповідно до положень ст. 13 Конвенції Про захист прав людини і основоположних свобод. Зазначене є "правомірним очікуванням" в світлі практики Європейського суду з прав людини.

В остаточному рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Полторацький проти України" від 29 квітня 2003 року (заява № 38812/97) зазначається, що державні органи повинні діяти відповідно до закону, що означає те, що діяльність державних органів повинна бути передбачувана для особи, тобто особа повинна бути здатна передбачити наслідки діяльності державних органів для себе. Аналогічні висновки Європейського суду з прав людини зроблені в пункті 27 Остаточного рішення у справі "Крюслін проти Франції" від 24.04.1990 та в рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Ювіг проти Франції".

З урахуванням викладеного суд дійшов висновку, що відповідачем неправомірно застосовано до позивача пеню спірним податковим повідомленням-рішенням від 21 червня 2018 року №0032611406.

Згідно з ч. 1 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Відповідно до ст. 73 Кодексу адміністративного судочинства України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно положень ст. 75 Кодексу адміністративного судочинства України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. При цьому, в силу положень ст. 76 Кодексу адміністративного судочинства України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно з ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, відповідачем не доведено правомірність винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, з урахуванням вимог, встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов ТОВ Аша Формулейшнс підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 72-77, 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Аша Формулейшнс" - задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві від 21 червня 2018 року №0032611406.

3. Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Аша Формулейшнс" (01042, м. Київ, вул. Івана Кудрі, буд. 37-А, код ЄДРПОУ 38926257) з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (04655, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19, код ЄДРПОУ 39439980) судові витрати за сплату судового збору в загальному розмірі 19 210,00 грн (дев'ятнадцять тисяч двісті десять гривень).

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя В.В. Аверкова

Повний текст рішення виготовлений 09.04.2019.