Постанова

від 10.04.2019 по справі 826/17686/17

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 826/17686/17 Суддя (судді) першої інстанції: Амельохін В.В.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 квітня 2019 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Ганечко О.М.,

суддів Коротких А.Ю.,

Федотова І.В.,

за участі секретаря судового засідання Біднячук Ю.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 10.12.2018 у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Арис-Юг до Головного управління Державної фіскальної служби м. Києва про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, зобов'язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю Арис-Юг звернулось до суду з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві, у якому просило:

- скасувати податкове повідомлення - рішення № 00009451402 від 13.12.2017;

- зобов'язати Головне управління Державної фіскальної служби у м. Києві застосувати до Товариства з обмеженою відповідальністю Арис-Юг правомірне податкове повідомлення-рішення з правильним розрахунком податкового зобов'язання.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 10.12.2018 адміністративний позов задоволено повністю.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві № 00009451402 від 13.12.2017.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

У судовому засіданні представник апелянта підтримала апеляційну скаргу, просила її задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог.

Представник позивача у судовому засіданні заперечувала проти задоволення апеляційної скарги, просила суд залишити рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 10.12.2018 без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, представників учасників справи, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Так, у відповідності до положень ч. 1 ст. 308 КАС України, справа переглядається колегією суддів в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно з приписами ч. 1 ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

У відповідності до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю Арис-Юг 28.11.2001 зареєстровано Головним територіальним управлінням юстиції у місті Києві за № 01196, основний вид діяльності за КВЕД - 82.99 Надання інших допоміжних комерційних послуг, н.в.і.у. (а. с. 11 т. 1)

ТОВ Арис-Юг взято на облік в контролюючих органах 13.12.2001 за № 6456, станом на 17.11.2017 перебувало на обліку в ДПІ у Голосіївському районі ГУ ДФС у м. Києві, зареєстровано платником податку на додану вартість 21.07.2011 № 317457226090 ДПІ у Голосіївському районі ГУ ДФС у м. Києві.

Відповідно до абз. 2 п. 82.1 ст. 82 Податкового кодексу України, плану-графіку проведення документальних планових виїзних перевірок платників податків за четвертий квартал 2017 року, на підставі наказу Головного управління ДФС у м. Києві про проведення документальної планової виїзної перевірки № 11100 від 18.10.2017 та наказу про продовження строку проведення документальної планової виїзної перевірки № 12149 від 10.11.2017, Головним управління Державної фіскальної служби у м. Києві проведена документальна планова виїзна перевірка ТОВ Арис-Юг з питань дотримання вимог податкового законодавства, валютного законодавства за період з 01.01.2014 по 31.12.2016 єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування - за період 01.01.2014 по 31.12.2016.

За результатами проведення перевірки контролюючим органом складено акт № 488/26-15-14-0205/31745725 від 24.11.2017, у якому встановлено наступні порушення:

- п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1. ст. 188 ПК України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 260305, в тому числі по періодам: січень 2015 року - 70196 грн., травень 2015 року - 48565 грн., червень 2015 року - 1397 грн., серпень 2015 року - 21309 грн., вересень 2015 року - 36267 грн., січень 2016 року - 36702 грн., лютий 2016 року - 45869 грн., та заниження суми від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду всього у сумі 3247 грн., в тому числі по періодам: грудень 2016 року - 3247 грн.;

- п. 51.1 ст. 51, п. п. 176 б п. 176.2 ст. 176 ПК України, в результаті чого встановлено подання не в повному обсязі податкової звітності про суми доходів, нарахованих (сплачених) на користь платника податків, суми утриманого з них податку (форма № 1 ДФ) за період з 1 кв. 2014 року по 4 кв. 2016 року.

- п. п. є 164.2.17 п. 164.2 ст. 164, п. 164.5 ст. 164, п. 167.1 ст. 167, п. п. 168.1.1. п. 168.1 ст. 168, п. п. 170.9.1 п. 170.9 ст. 170, п. 171.2 а ст. 171, п. п. є 14.1.54 п. 14.1 ст. 14, п. п. 14.1.180 п. 14.1 ст. 14 ПК України, внаслідок чого встановлено заниження сум податку на доходи фізичних осіб на суму 9768 за період січень 2015 року, п. п. 168.1.1 п. 168.1 ст. 168, п. п. 168.4.4 п. 168.4 ст. 168 Податкового кодексу України, в результаті чого допущено порушення вимог податкового законодавства під час перевірки питань щодо правильності утримання та своєчасності перерахування військового збору до бюджету на загальну суму 733,00 грн. за період січень 2015 року. (а. с. 12-42 т. 1)

Не погоджуючись з висновками, викладеними в акті перевірки, 30.11.2017 товариство надало до ГУ ДФС у м. Києві заперечення, на які відповідач листом № 41137/10/26-15-14-02-05 від 11.12.2017 залишив висновки акта перевірки без змін, а заперечення без задоволення. (а. с. 43-48, 49-55, т. 1)

Надалі, 13.12.2017 Головним управлінням ДФС у м. Києві прийнято податкове повідомлення-рішення № 00009451402, яким, згідно з п. п. 54.3.2 п. 54.3 ст. 54, п. 57.3 ст. 57, п. 58.1 ст. 58 та п. 123.1 ст. 123 ПК України, за порушення вимог п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1. ст. 188 ПК України, ТОВ Арис-Юг збільшено суму грошового зобов'язання зі сплати податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у розмірі 325381,00 грн., у тому числі 260305, 00 грн. за податковим зобов'язанням та 65076,00 грн. штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами). (а. с. 56-57, т. 1)

Вважаючи, що висновки акта перевірки про порушення вимог податкового законодавства, що складений під час проведення Головним управлінням Державної фіскальної служби у м. Києві планової виїзної перевірки є хибними, не ґрунтуються на дійсних фактичних обставинах та зроблені у зв'язку з невірним застосуванням норм податкового законодавства, без належного дослідження наданих позивачем до перевірки первинних документів, у зв'язку з чим податкове повідомлення-рішення є протиправним та підлягає скасуванню, ТОВ Арис-Юг звернулось до суду за захистом своїх прав.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги виходив з того, що відповідач, приймаючи оскаржуване податкове повідомлення-рішення № 00009451402 від 13.12.2017, з урахуванням підтвердження самим контролюючим органом в акті перевірки про неможливість відслідкувати операції позивача з придбання та реалізації палива в розрізі кожної податкової накладної фізично, оскільки номенклатура придбання Дизельне паливо, бензин , а реалізації - Послуги із заправки автотранспорту , розрахунок податкового зобов'язання та відповідно штрафної санкції до нього зроблено на припущеннях, без дослідження належним чином всіх первинних документів, зокрема, в частині надходження товару та в подальшому його реалізації, тобто без збору в порядку ст. 72 ПК України інформації (про фінансово-господарські операції платників податків, отриманої від постачальників нафтопродуктів, проведення зустрічних звірок, тощо) та отриманої податкової інформації контролюючими органами, в порядку ст. 73 ПК України (надіслання письмового запиту постачальникам нафтопродуктів), а отже, Головне управління Державної фіскальної служби у м. Києві прийняло податкове повідомлення-рішення, не взявши до уваги всіх обставин, що мають значення для прийняття такого, тобто необґрунтовано, що свідчить про його прийняття з порушенням вимог чинного законодавства.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про обгрунтованість позовних вимог та вважає за необхідне зазначити таке.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України.

Згідно з п. 44.1 ст. 44 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Положеннями п. 185.1 ст. 185 ПК України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що об'єктом оподаткування є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; в) ввезення товарів на митну територію України; г) вивезення товарів за межі митної території України; е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Приписами п. 187.1 ст. 187 ПК України, визначено, що датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Згідно з п. 188.1 ст. 188 ПК України, база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку на реалізацію суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв'язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

При цьому база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг не може бути нижче ціни придбання таких товарів/послуг, база оподаткування операцій з постачання самостійно виготовлених товарів/послуг не може бути нижче звичайних цін, а база оподаткування операцій з постачання необоротних активів не може бути нижче балансової (залишкової) вартості за даними бухгалтерського обліку, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни), за винятком: товарів (послуг), ціни на які підлягають державному регулюванню; газу, який постачається для потреб населення.

ТОВ Арис-Юг здійснює діяльність на території України з пошуку клієнтів на придбання послуг по заправці їх автотранспорту дизельним паливом та отриманням додаткових сервісних послуг на автозаправних станціях та підприємствах дорожнього сервісу, з якими укладено відповідні договори, як на території України, так і за її межами, на підставі пластикових карт ARIS , які не є платіжним засобом.

Крім того, товариством здійснюється діяльність щодо надання послуг нерезидентам ООО Арис Польша (Польща) та SIA ARIS BALTIJA (Латвія) по заправці автотранспортних засобів клієнтів нерезидентів пальним на автозаправних станціях в межах території України на підставі пластикових карт ARIS , які не є платіжним засобом.

При отримані транзакції з АЗС про надані послуги по заправці транспортного засобу дизельним пальним формується реєстр, в якому відображається найменування підприємства постачальника послуг, підприємства клієнта перевізника, державний номерний знак транспортного засобу, номер пластикової картки АРИС , номер АЗС, найменування підприємства власника АЗС, кількість та ціна отриманого дизельного пального та дата отриманих послуг. На основі вищевказаних даних формуються наступні документи: прибуткові акти наданих послуг; рахунки-фактури та реєстри до них; видаткові акти наданих послуг; податкові накладні.

В бухгалтерському обліку ТОВ Арис-Юг вищезазначені операції з придбання та реалізації пального відображаються наступними бухгалтерськими записами: Дт 631 Кт 31- розрахунки за придбаний товар; Дт 281 Кт 631 - оприбуткування товарів; Дт 902 Кт 281 - відображення вартості реалізованих товарів в складі собівартості реалізації; Дт 361, 362 Кт 702 - відображення доходу від реалізації товарів; 702 Кт 64 - відображено податкові зобов'язання з ПДВ.

Під час проведення перевірки, товариством надано фіскальному органу наказ № 1 Про облікову політику підприємства й організацію бухгалтерського обліку від 05.01.2004, термін дії якої, згідно наказів про облікову політику № 303/1 від 03.01.2014, № 335/1 від 05.01.2015, № 363/1 від 04.01.2016, продовжено відповідно на 2014 - 2016 роки, відповідно до змісту якого: 3.14.1. Обліковою одиницею бухгалтерського обліку запасів вважати найменування запасів. 3.14.2. Застосовувати постійну систему оцінки запасів. 3.14.3. Оцінку запасів при вибутті здійснювати за методом ідентифікованої собівартості.

Так, за результатами аналізу бухгалтерських регістрів ТОВ Арис-Юг по рахункам 281, 702, 902, співробітниками ГУ ДФС у м. Києві встановлено, що бухгалтерський облік вибуття запасів ведеться у відповідності до наказу від № 1 від 05.01.2004 Про облікову політику підприємства й організацію бухгалтерського обліку за методом ідентифікованої собівартості, тобто в розрізі конкретних найменувань придбаного палива.

Ідентифікатором конкретного виду поставки слугує прибуткова накладна, яка формується автоматично на кожну партію поставленого товару.

При співставленні карток рахунків бухгалтерського обліку, а саме 70 (дохід від реалізації) з 90 (собівартість реалізації) податковим органом встановлено випадки, коли вартість реалізації виявляється нижчою за вартість придбання конкретного виду паливно-мастильних матеріалів.

Крім того, в акті перевірки відповідач стверджує, що відслідкувати операції з придбання та реалізації палива в розрізі кожної податкової накладної фізично не виявляється можливим, оскільки номенклатура придбання Дизельне паливо, бензин , а реалізації - Послуги із заправки автотранспорту . (а. с. 25 т. 1)

За результатами проведеної перевірки встановлено відображення в бухгалтерському обліку операцій з реалізації палива за цінами, що є нижчими за ціни придбання, що і стало підставою для встановлення порушення вимог п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1. ст. 188 ПК України та заниження показників, задекларованих в рядку у рядку 1.1 Декларації з податку на додану вартість Операції на митній території України, що оподатковуються за основною ставкою на загальну суму 260305 грн. (з розбивкою по періодам).

Підставою збільшення товариству грошового зобов'язання зі сплати податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на загальну суму 325381, 00 грн. стало встановлення відображення в бухгалтерському обліку операцій з реалізації палива за цінами, що є нижчими за ціни придбання.

Так, судом першої інстанції встановлено, що 01.02.2010 та 05.08.2015 між ТОВ Арис-Юг та ТОВ Авто-паливосервіс укладено договори № 33/АЮ, умовами яких передбачено, що ТОВ Авто-паливосервіс бере на себе обов'язок по відпуску нафтопродуктів, товарів та послуг на АЗС, що експлуатуються, пред'явникам ПК АРИС , враховуючи та приймаючи до уваги інформацію, яка міститься в електронному вигляді на них, за роздрібними цінами, встановленими на АЗС на момент обслуговування пред'явника, а позивач зобов'язаний надати ТОВ Авто-паливосервіс , обладнання та інструкції по їх застосуванню (розділ 2 договору).

Відповідно до розділу 4 договорів (Ціна та порядок розрахунків), ціна відпущених нафтопродуктів, інших товарів і послуг в цьому випадку встановлюється в розмірі відпускної роздрібної ціни, що діє на АЗС на момент отримання нафтопродуктів з вирахуванням знижки на дизельне пальне по ПК АРИС . Розмір знижки стороною - 2 (позивачем) здійснюється самостійно. В ціну відпущених нафтопродуктів і інших товарів і послуг включені всі передбачені законодавством України податки. (а. с. 13-22 т. 3)

До матеріалів справи також долучено аналогічні договори, що укладені з ТОВ Укр-Петроль (від 16.06.2015 № 140/ЮА), ПП Амік Україна (від 07.07.2010 № 10/1037, з додатковими угодами до нього від 01.02.2013, від 22.12.2014, від 21.05.2015, від 11.08.2016). (а. с. 173-189 т. 3)

З наявних у матеріалах справи доказів та пояснень слідує, що ТОВ Арис-Юг надає послуги по заправці дизельним пальним та додаткові послуги на АЗС за допомогою пластикової картки ARIS (технічний засіб отримання пред'явником такої нафтопродуктів (дизельного пального), та інших товарів і послуг на АЗС і які не є платіжними або літровими, як в межах митної території України так і за межами митної території).

Додатково товариство укладає договори з підприємствами власниками АЗС, та бере на себе зобов'язання укладати договори з третіми особами (автотранспортними підприємствами) на обслуговування їх автотранспорту по пластиковим карткам ARIS дизельним пальним на АЗС, на яких знаходяться термінали ПК ARIS , що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями договорів, укладених з третіми особами, а саме: з ТОВ Карт маркет (від 01.09.2011 № КА-9-11 з додатковими угодами), ТОВ ТНК-Транс (від 01.04.2010 № 364-4/1-0410 з додатками до нього), ТОВ УБинвест (від 01.10.2017 № 22/ЮА з додатковими угодами до нього), ТОВ Алмаз И К (від 27.10.2014 № 619 та протокол узгодження вимог розрахунків при обслуговуванню по пластиковим карткам), ТОВ ТПГ Вершина (від 24.03.2015 № 667 та протокол узгодження вимог розрахунків при обслуговуванню по пластиковим карткам), ТОВ МБИ Транс (від 18.11.2015 № 742 та протокол узгодження вимог розрахунків при обслуговуванню по пластиковим карткам). (а. с. 190-239 т. 3)

Так, судом першої інстанції встановлено, що треті особи обслуговуються на АЗС за діючими цінами на момент заправки (розділ 3 договорів та п. п. 4,5 протоколів), що може свідчити про те, що позивач не встановлює ціну на паливо, а клієнти перевізники на АЗС обслуговуються за діючими цінами на момент заправки транспортного засобу, з огляду на що, ТОВ Арис-Юг не могло отримати більший дохід від здійснення своєї основної діяльності, ніж той, який випливає із рівня регульованих цін та тарифів, що також мало вплив на кінцевий фінансовий результат до оподаткування.

На противагу зазначеному, ГУ ДФС у м. Києві збільшуючи товариству суму грошового зобов'язання та застосовуючи штрафні (фінансові) санкції (штрафи) виходив з позиції співставлення карток рахунків бухгалтерського обліку, а саме 70 (дохід від реалізації) з 90 (собівартість реалізації), за результатами чого встановлено випадки, коли вартість реалізації виявляється нижчою за вартість придбання конкретного виду паливно- мастильних матеріалів.

Відповідно до Інструкції про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 30.11.1999 № 291, Бухгалтерський Рахунок 70 Доходи вiд реалізації призначено для узагальнення iнформації про доходи від pеалізації готової продукції, товарів, робіт тa послуг, доходів від оренди oб'єктів інвестиційної нерухомості, доходів вiд страхової діяльності, про доходи вiд грального бізнесу, від проведення лoтерей, а також про суму знижoк, наданих покупцям, та про iнші вирахування з доходу. Рахунок 70 Доходи від pеалізації має такі субрахунки: 701 Дохід вiд реалізації готової продукції ; 702 Дохід від pеалізації товарів ; 703 Дохід від рeалізації робіт і послуг 704 Вирахування з доходу; 705 Перестрахування

За кредитом cубрахунків 701-703 відображається збільшення (oдержання) доходу, за дебетом - нaлежна сума непрямих податків (акцизного пoдатку, податку на додану вартість та інших, передбачених законодавством); pезультат операцій перестрахування (у кoреспонденції з субрахунком 705 Перестрахування ); pезультат зміни резервів незароблених пpемій (у страхових організаціях); тa списання у порядку закриття нa рахунок 79 Фінансові результати .

У свою чергу, бухгалтерський рахунок 90 Собівартість реалізації пpизначено для узагальнення інформації пpо собівартість реалізованої готової продукції, тoварів, виконаних робіт, наданих послуг. Рахунок 90 Cобівартість реалізації має такі субрахунки: 901 Сoбівартість реалізованої готової продукції 902 Собівартість реалізованих товарів 903 Собівартість pеалізованих робіт і послуг 904 Страхові виплати

Судом першої інстанції під час розгляду справи було досліджено, що деяким покупцям (третім особам) було надано знижку на придбання пального, а протягом перевіряємого періоду для здійснення своєї діяльності з метою отримання прибутку, згідно договорів від 11.08.2015 № 11/08/2, від 07.08.2015, № 07/08/2, від 05.08.2015 № 07/08/3, від 07.08.2015 № 07/08/1, від 11.07.2015 № 11/08/3, від 10.08.2015 № 10/08/1, від 10.08.2015 № 10/08/2, від 10.08.2015 № 10/08/3, від 11.08.2015 № 11/08/1, укладених з ТОВ Авто-паливосервіс , останньому було передано в оренду нежитлові приміщення та обладнання згідно актів приймання-передачі.

Відповідно до наданого ГУ ДФС у м. Києві додаткового пояснення від 19.07.2018, податковим органом підтверджено факт дослідження вказаних вище договорів на облікових даних, так само як і інших наданих позивачем первинних документів.

Додатково відповідачем зазначено, що в ході проведення перевірки порушень по взаємовідносинам ТОВ Арис-Юг та ТОВ Авто-Паливосервіс не встановлено, а ланцюг постачання паливно-мастильних матеріалів досліджено, встановлено реальні джерела походження товару, первинні документи надані до перевірки в повному обсязі, негативна інформація не надходила. (а. с. 24-244 т. 3)

Колегія суддів вважає цілком обгрунтованим висновок суду першої інстанції про відхилення посилань контролюючого органу на неможливість відслідкувати операції з придбання та реалізації палива в розрізі кожної податкової накладної (номенклатура придбання Дизельне паливо, бензин , а реалізації - Послуги із заправки автотранспорту ), зважаючи на ту обставину, що рівень звичайних цін на паливо, яке реалізується на АЗС, має вузькі межі, та може бути відстежений та обрахований станом на будь-яку дату, чого відповідачем зроблено не було.

Відсутність дослідження операції з придбання та реалізації палива в розрізі кожної податкової накладної свідчить про необгрунтованість визначення розрахунку грошового зобов'язання та штрафних (фінансових) санкцій.

Крім того, під час апеляційного розгляду апелянтом так і не було спростовано доводів товариства, що до складу бази оподаткування по операціям продажу пального включається не лише сума отриманих від клієнтів коштів, а також комісія, яку ТОВ Арис-Юг отримує від постачальників такого пального в кінці кожного періоду (місяця).

Загалом, отримання від'ємного фінансового результату за підсумками звітного періоду (наявність збитків), не призводить до зменшення задекларованих підприємством витрат або до їх невизнання як таких, що пов'язані з господарською діяльністю підприємства.

Податковий кодекс України не передбачає, що підставою для нарахування витрат в податковому обліку є реалізація товарів та послуг виключно за ціною, більшою від їх собівартості та не ставить право підприємства на відображення витрат в залежність від розміру собівартості реалізованих товарів та послуг та від отримання прибутку або збитку внаслідок їх реалізації.

Неприпустимим є застосування до платника податків заходів відповідальності за дії, які хоча й мають своїм наслідком несплату податку (його сплату у меншому розмірі зважаючи на певні обставини), однак, полягають у використанні наданих законом прав, пов'язаних із звільненням на законній підставі від сплати податку або з обранням найбільш вигідних для нього форм підприємницької діяльності та, відповідно, оптимального способу оподаткування.

У свою чергу, необґрунтованість податкової вигоди настає у разі використання платником штучних форм господарської діяльності, які не відповідають дійсному економічному змісту господарської операції, з метою одержання податкової економії без відповідних економічних підстав.

Важливо зазначити, що під час розгляду справи було встановлено та не заперечено контролюючим органом, що використання ТОВ Арис-Юг нелегальних способів ухилення від оподаткування податковою перевіркою не виявлено. Доказів на підтвердження домінування податкової мети (зниження податкового навантаження, одержання податкових пільг та переваг тощо) над комерційною метою, що притаманна даному виду господарської операції, не надано.

Колегія суддів, зважаючи на встановлені судом першої інстанції обставини та досліджені докази (з урахування витребуваних як від позивача так і від відповідача) погоджується з висновками про те, що в оскаржуваному податковому повідомленні-рішенні, розрахунок податкового зобов'язання та відповідно штрафної (санкції) до нього зроблено на припущеннях, без належного дослідження первинних документів в частині надходження товару та в подальшому його реалізації, тобто без необхідного зібрання інформації (про фінансово-господарські операції платників податків, отриманої від постачальників нафтопродуктів, проведення зустрічних звірок, тощо) та отриманої податкової інформації контролюючими органами (надіслання письмового запиту постачальникам нафтопродуктів).

Необхідно врахувати правову позицію, висловлену у рішенні Європейського суду з прав людини від 23.07.2002 у справі Компанія Вестберґа таксі Актіеболаґ та Вуліч проти Швеції , яке згідно із Законом України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини є джерелом права та підлягає застосуванню судами.

Так, у п. 110 вказаного рішення Європейський суд з прав людини дійшов висновку про те, що …адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління .

На переконання колегія суддів, відповідач не виконав свого обов'язку щодо доказування правомірності прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, а й отже, визначені податковим органом порушення, не мають ставитись у провину платнику податків, якщо тільки це не було доведено суб'єктом владних повноважень належними та допустимими доказами.

Таким чином, посилання апелянта на порушення судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення приписів, встановлених п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188 ПК України, не підтверджені належним обгрунтуванням у частині зазначення у чому саме полягає неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та спростовуються вищевикладеним.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 77 КАС України, передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та прийнято судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а доводи та обгрунтування апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду, з огляду на що, рішення суду першої інстанції підлягає залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 243, 250, 315, 316, 321, 322, 325, 328 - 331 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві - залишити без задоволення .

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 10.12.2018 - залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена з підстав, визначених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя О.М. Ганечко

Судді А.Ю. Коротких

І.В. Федотов

Повний текст постанови складено 10.04.2019.