Рішення

від 01.04.2019 по справі 580/996/18

ЛЕБЕДИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 580/996/18

Номер провадження 2/580/26/19

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 квітня 2019 року Лебединський районний суд Сумської області

в складі: головуючого - судді Чхайло О. В.,

за участю: секретаря судового засідання - Сивоконь А.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Селянського (фермерського) господарства Перлина про стягнення коштів та розірвання договорів оренди землі,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з зазначеним позовом до відповідача, мотивуючи свої вимоги тим, що згідно державного акту на право власності на земельну ділянку серія СМ № 058029 від 22.03.2005 року він є власником трьох земельних ділянок для ведення товарного сільськогосподарського виробництва загальною площею 5,3279 га, з наступними кадастровими номерами: 5922982700:09:003:0124 - 3,4964 га (рілля); 5922982700:09:003:0184 - 0,9946 га (сіножаті); 5922982700:08:001:0245 - 0,8369 га (пасовища), які розташовані на території Гарбузівської сільської ради (село Яроші), Лебединського району, Сумської області. Згідно державного акту на право власності на земельну ділянку серія ЯЕ №424299 від 25.03.2008 року він є власником ще трьох земельних ділянок для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, загальною площею 4,5804 га, з наступними кадастровими номерами: 5922982700:08:002:0058 - 2,7106 га (рілля); 5922982700:08:001:0152 - 1,0805 га (сіножаті); 5922982700:08:001:0066 - 0,7891 га (пасовища), які також розташовані на території Гарбузівської сільської ради (село Яроші), Лебединського району, Сумської області.

Зазначені земельні ділянки 29.03.2014 року були передані в оренду СФГ Перлина на підставі шести договорів оренди землі.

Позивач вважає, що використання відповідачем земельних ділянок відбувалося з порушенням як договорів оренди та діючого законодавства. Так, в порушення норм чинного законодавства СФГ Перлина проведено розорення сіножатей. Відповідач не інформує його та органи місцевого самоврядування щодо чергування культур у сівозмінах та не розробив проекти землеустрою. СФГ Перлина застосовує пестициди та агрохімікати невідомого походження та якості, не надаючи йому та іншим державним органам і органам місцевого самоврядування відомості про їх застосування, що призводить до погіршення стану земельних ділянок і є порушенням норм чинного законодавства. Крім цього, відповідач не у повному обсязі та несвоєчасно виплачує орендну плату за користування земельними ділянками. Так, орендна плата відповідачем виплачувалася йому в наступному розмірі та в такий час: за 2015 рік - 15.05.2016 року - 2276, 00 грн; за 2016 рік - 28.03.2017 року - 6000,00 грн; за 2017 рік - 20.01.2018 року - 2681,00 грн., а всього 10957,00 грн. Згідно його підрахунків за три роки оренди відповідач зобов'язаний був сплатити йому орендну плату в сумі 309079,50 грн. Таким чином, сума коштів, що підлягає стягненню з відповідача без урахуванням фактично виплачених складає 298112,50 грн.

На підставі зазначеного вище ОСОБА_1 просить розірвати договори оренди землі від 29.03.2014 року та стягнути з відповідача на його користь недоплачені кошти по орендній платі в сумі 298112,50 грн.

Позивач в судовому засіданні свої позовні вимоги підтримав, посилаючись на доводи, викладені в позовній заяві.

Представник СФГ Перлина в судовому засіданні з заявленими вимогами не погодився, вважає, що доводи позивача є необґрунтованими і тому в задоволені позовних вимог йому має бути відмовлено у повному обсязі з наступних причин. Так, позивачем помилково була взята нормативна грошова оцінки одиниці площі земельної ділянки по с. Яроші Гарбузівської сільської ради, оскільки належні ОСОБА_1 земельні ділянки розміщені за межами населеного пункту, а тому їх нормативна грошова оцінка відповідно є зовсім іншою. Виплата орендної плати за 2016 рік у лютому 2017 року не може бути підставою для розірвання договорів оренди землі, так як підставою для припинення права користування земельною ділянкою є саме систематична несплата орендної плати. Просить врахувати те, що орендар неодноразово пропонував відповідачеві укласти різні варіанти додаткових угод, але той не прийняв такої пропозиції та не проводив переговорів щодо умов таких додаткових угод. Також вважає позивачем не було надано жодного доказу розорення відповідачем сіножатей. Крім того чинне законодавство не забороняє використання сіножатей під посіви сільськогосподарських культур. Щодо не проведення відповідачем інформування позивача та органів місцевого самоврядування щодо чергування культур у сівозмінах, то чинним законодавством не покладено на орендаря такого обов'язку. Стосовно вимоги про необхідність розроблення проекту землеустрою сторона відповідача просить відмовити за строком позовної давності. Також зазначає, що позовна заява не містить посилання на норми чинного законодавства, в яких зазначається до яких саме органів повинні подаватися відомості щодо застосування відповідачем, як землекористувача, пестицидів та агрохімікатів, даних про форму таких повідомлень, строків їх надання. При цьому позивачем не надано доказів погіршення стану належних йому на праві власності земельних ділянок і такі його доводи є припущеннями.

Свідок ОСОБА_2, допитаний в судовому засіданні, показав, що з 1987 року він проживає в ІНФОРМАЦІЯ_1 та здає свою земельну ділянку в оренду СФГ Перлина . Спочатку здавав під 1%. Потім Мксичко вимагав укладення додаткової угоди щоб 10 днів працював в товаристві Перлина . У 2012 році розмір оренди був визначений на рівні 3% на 10 років. У 2013 році договір був зареєстрований на 15 років. На даний час Максичко платить 3% і для нього неприйнятні умови додаткової угоди. У 2016 році були проведені збори через те, що орендар розорав сіножаті Діброва та в районі Панченків , де була засіяна кукурудза. Максичко бажає щоб додаткова угода щодо 10 % орендної плати була укладена до 2032 року.

Свідок ОСОБА_3, допитана в судовому засіданні, показала, що у її чоловіка є земельний пай і ні вона, ні чоловік не згідні з тими умовами додаткової угоди, які пропонує затвердити Максичко до 2032 року. У 2016, 2017 роках засівали сіножаті, а платили на загальних підставах. Вони викликали працівників поліції, направили документи до геокадастру, але там відмовилися перевіряти, пояснивши, що діє мораторій. Купити пшеницю у Максички було дорого. Затримок у виплаті орендної плати він не допускав. Були проведені збори пайовиків і на її думку Максичко чи через погрози, чи через шантаж домігся того, що більшість людей підписали додаткові угоди.

Свідок ОСОБА_4, допитана в судовому засіданні, показала, що в с. Гарбузівка Лебединського району вона проживає з 1982 року. Вважає, що Максичко принижує власників паїв щодо сплати орендної плати. Це виявляється в тому, що тим орендодавцям, які уклали додаткові угоди, він визначив 10 % орендної плати, а іншим - 3 %. У 2016 році розмір орендної плати складав 6 %, а у 2017 році стало 3%. Крім цього він, як господар товариства Перлина , засіяв сіножаті, які належать власникам паїв, без узгодження з ними цього питання і коштів за це не заплатив. Вважає, що це він зробив, бо з ними не були підписані додаткові угоди. Також був його наказ про підвищення орендної плати до 8 %, але він його не виконує. Раніше орендну плату він сплачував у кінці року. У цьому році коштів ще не отримувала. Сівозміни проходять, але яким саме чином до відома власників паїв про це Максичко не ставить. На загальних зборах власники паїв просили останнього підняти орендну плату, але у цьому він відмовив, знизивши орендну плату з 6 % до 3 %. Вона також зверталася до дежгеокадастру, але отримала відмову у зв'язку з мораторієм.

Вислухавши позивача, представника відповідача, свідків, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги є необґрунтованими і не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_1 на праві власності належить шість земельних ділянок для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, які розташовані на території Гарбузівської сільської ради, Лебединського району, Сумської області.

Так, згідно державного акту на право власності на земельну ділянку серія СМ № 058029 від 22.03.2005 року (а.с. 8) він є власником земельних ділянок для ведення товарного сільськогосподарського виробництва загальною площею 5,3279 га з кадастровими номерами: 5922982700:09:003:0124 - 3,4964 га (рілля); 5922982700:09:003:0184 - 0,9946 га (сіножаті); 5922982700:08:001:0245 - 0,8369 га (пасовища).

Згідно державного акту на право власності на земельну ділянку серія ЯЕ №424299 від 25.03.2008 року (а.с. 9) позивач є власником земельних ділянок для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, загальною площею 4,5804 га, з кадастровими номерами: 5922982700:08:002:0058 - 2,7106 га (рілля); 5922982700:08:001:0152 - 1,0805 га (сіножаті); 5922982700:08:001:0066 - 0,7891 га (пасовища).

Вказані земельні ділянки ОСОБА_1 передав в оренду СФГ Перлина на підставі договорів оренди землі, 29.03.2014 року (а.с. 135-136, 139-140, 143-144, 147-148, 151-152, 155-156) строком на 15 років.

З витягів з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права (а.с. 31, 32, 33, 34, 35, 36) вбачається, що право оренди земельних ділянок, належних позивачеві, зареєстровано у встановленому законом порядку за СФГ Перлина .

Згідно з п. 9 зазначених договорів оренди за користування земельними ділянками була встановлена орендна плата у розмірі 3% від їх грошової оцінки.

15.01.2018 року ОСОБА_1 звернувся до СФГ Перлина з заявою, в якій просив переглянути розмір орендної плати та встановити її у розмірі 12% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

Відповідач запропонував позивачеві укласти додаткову угоду до договору оренди про продовження строку його дії до 31.12.2032 року з підвищенням розміру орендної плати до рівня 8 % від нормативної грошової оцінки.

12.02.2018 року ОСОБА_1 повторно звернувся до СФГ Перлина з заявою про припинення дії договорів оренди, шляхом їх розірвання згідно п. 38 договорів за взаємною згодою сторін.

У відповідь СФГ Перлина повідомило позивача, що не має наміру розривати договори оренди та запропонувало орендодавцю укласти додаткові угоди до існуючих договорів оренди з підвищенням орендної плати до 8 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки з урахуванням індексу інфляції, а при продовженні строку їх дії до 31.12.2032 року з підвищення розміру орендної плати до рівня 10 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки з урахуванням індексу інфляції.

Позивач не прийняв такі умовами та вважає, що використання орендарем земельних ділянок відбувалося з порушенням умов договорів оренди, а також вимог діючого законодавства.

Однак, суд не може погодитися з такими доводами ОСОБА_1, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. ст. 1, 2 Закону України Про оренду землі № 161-XIV від 0 6.10.1998 року оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності. Відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Згідно зі ст. 13 Закону України Про оренду землі договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Відповідно до ст. 792 ЦК України за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов'язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату. Земельна ділянка може передаватись у найм разом з насадженнями, будівлями, спорудами, водоймами, які знаходяться на ній, або без них. Відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Згідно з ч. 1 ст. 93 ЗК України право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Частиною 9 ст. 93 ЗК України передбачено, що відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються законом.

Відповідно до ст. 14 Закону України Про оренду землі договір оренди землі укладається у письмовій формі і за бажанням однієї із сторін може бути посвідчений нотаріально. Типова форма договору оренди землі затверджується Кабінетом Міністрів України.

Таким чином, між сторонами склались договірні правовідносини, пов'язані з орендою землі, а спір між ними пов'язаний з розірванням укладених договорів оренди земельних ділянок, належних позивачеві на праві власності.

Відповідно до ч. 1 ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 3 ст. 31 Закону України Про оренду землі договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Закону України Про оренду землі на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об'єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.

Згідно з ч. 1 ст. 15 Закону України Про оренду землі істотними умовами договору оренди землі є: об'єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

Частиною 2 ст. 651 ЦК України визначено, що договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1, суд виходить з наступного.

Позивач посилається на те, що СФГ Перлина провело розорювання орендованих у нього сіножатей, що є порушенням вимог закону та умов укладених договорів оренди. В наслідок цього змінилося цільове призначення цих земель.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 22 Земельного кодексу України землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей.

До земель сільськогосподарського призначення належать: сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги); несільськогосподарські угіддя (господарські шляхи і прогони, полезахисні лісові смуги та інші захисні насадження, крім тих, що віднесені до земель лісогосподарського призначення, землі під господарськими будівлями і дворами, землі під інфраструктурою оптових ринків сільськогосподарської продукції, землі тимчасової консервації тощо).

Згідно зі ст. 35 Закону України Про охорону земель № 962-IV від 19.06.2003 року власники і землекористувачі, в тому числі орендарі, земельних ділянок при здійсненні господарської діяльності зобов'язані забезпечувати використання земельних ділянок за цільовим призначенням та дотримуватися встановлених обмежень (обтяжень) на земельну ділянку.

Судом встановлено, що позивачем на підставі договорів оренди землі СФГ Перлина надано у користування земельні ділянки (в тому числі сіножаті) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Згідно з п. 4 та п. 5 ст. 111 Земельного кодексу України, обмеження у використанні земель (крім обмежень, безпосередньо встановлених законом та прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами) підлягають державній реєстрації в Державному земельному кадастрі у порядку, встановленому законом, і є чинними з моменту державної реєстрації. Обмеження у використанні земель, безпосередньо встановлені законами та прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами, є чинними з моменту набрання чинності нормативно-правовими актами, якими вони були встановлені. Відомості про обмеження у використанні земель зазначаються в проектах землеустрою щодо відведення земельних ділянок, технічній документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки, кадастрових планах земельних ділянок, іншій документації із землеустрою. Відомості про такі обмеження вносяться до Державного земельного кадастру.

Відповідно до ст. 37 Закону України Про охорону земель на землях сільськогосподарського призначення може бути обмежена діяльність щодо: вирощування певних сільськогосподарських культур, застосування окремих технологій їх вирощування або проведення окремих агротехнічних операцій; розорювання сіножатей, пасовищ; використання деградованих, малопродуктивних, а також техногенно-забруднених земельних ділянок; необґрунтованого інтенсивного використання земель.

Таким чином, обмеження щодо розорювання сіножатей підлягають державній реєстрації.

Разом з цим, ОСОБА_1 не надав ніяких доказів проведення державної реєстрації в Державному земельному кадастрі обмежень у використанні переданих в оренду земель. З наявних в матеріалах справи договорів оренди земельних ділянок, державних актів на право приватної власності на землю, планів-схем розміщення земельних ділянок, інформаційних довідок з Державного реєстру речових прав вбачається, що землевпорядна документація не містить будь-яких обмежень стосовно земельних ділянок наданих позивачем в користування на правах оренди відповідачеві, крім того і самим позивачем також не надано доказів на підтвердження того, що стосовно його земельних ділянок існують якісь обмеження.

Дані земельні ділянки використовуються лише для виробництва сільськогосподарської продукції (вирощування зернових культур) і така діяльність СФГ Перлина не приводить до зміни цільового призначення орендованих земельних ділянок, які при цьому залишаються земельними ділянками сільськогосподарського призначення та такими, що використовуються для товарного сільськогосподарського виробництва, в тому числі і орендовані сіножаті.

Ухвалюючи рішення, суд також враховує й те, що відповідач у відповідності з розробленими рекомендаціями щодо поліпшення природних сіножатей та пасовищ в північно-східному Лісостепу України (а.с. 190-193) проводить роботи по поліпшенню природних сіножатей, розміщених на території Гарбузівської сільської ради Лебединського району Сумської області.

Такі роботи не суперечать вимогам земельного, природоохоронного та екологічного законодавства, що підтверджується актом перевірки Головного управлінням Держгеокадастру у Сумській області з приводу дотримання вимог земельного законодавства за об'єктами - земельними ділянками від 17.01.2018 року (а.с. 177-178), з якого вбачається, що будь-яких порушень при використанні відповідачем орендованих сіножатей, належними позивачеві, виявлено не було.

Крім вищевказаного, суд також вважає, що позивач взагалі не довів той факт, що сіножаті, надані ним в оренду СФГ Перлина , розорюються тоді як згідно з ч. 2 ст. 77 ЦПК України предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відмовляючи ОСОБА_1 в задоволенні його вимог про розірвання договорів оренди землі з підстав не проведення відповідачем інформування його та органів місцевого самоврядування щодо чергування культур у сівозмінах, суд виходить з того, що ні нормами чинного законодавства, ні умовами укладених договорів оренди землі не передбачено положень про покладення на відповідача, як орендаря, обов'язків інформувати орендодавця та органи місцевого самоврядування щодо чергування культур у сівозмінах. На думку суду вимоги позивача в цій частині є необґрунтованими.

Щодо порушень СФГ Перлина земельного законодавства, які полягають у не розробленні проекту землеустрою, то згідно з ч. 4 ст. 22 Земельного кодексу України, в редакції, яка діяла до 05.04.2015 року, дійсно було визначено, що земельні ділянки сільськогосподарського призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва використовуються відповідно до розроблених та затверджених в установленому порядку проектів землеустрою, що забезпечують еколого-економічне обґрунтування сівозміни та впорядкування угідь і передбачають заходи з охорони земель.

Однак, Законом України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення умов ведення бізнесу (дерегуляція) від №191-VIII від 12.02.2015 року зазначену норму закону виключено. Чинним законодавством не вимагається виготовлення проектів землеустрою, що забезпечують еколого-економічне обґрунтування сівозміни та впорядкування угідь і передбачають заходи з охорони земель.

З огляду на викладене, сторона відповідача просила в цій частині застосувати строк позовної давності, який становить три роки.

Згідно зі ст. ст. 256, 257 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до ч. ч. 2 - 4 ст. 267 ЦК України заява про захист цивільного права або інтересу має бути прийнята судом до розгляду незалежно від спливу позовної давності. Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Оскільки позивач звернувся до суду з даним позовом 14.05.2018 року, а норма закону, якою було передбачено обов'язок використання земельних ділянок сільськогосподарського призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва відповідно до розроблених та затверджених в установленому порядку проектів землеустрою, припинила свою дію 05.04.2015 року, то суд вважає, що доводи СФГ Перлина про сплив позовної давності, про застосування якої клопочиться відповідач, заслуговують на увагу.

При цьому не заслуговую на увагу вимоги ОСОБА_1 про поновлення пропущеного строку позовної давності, оскільки він не обґрунтував та не надав відповідних доказів щодо поважності причин його пропущення.

З огляду на викладене, суд не може задовольнити вимоги позивача про розірвання договорів оренди з підстав не розроблення відповідачем проекту землеустрою у зв'язку зі спливом позовної давності.

В частині доводів ОСОБА_1 щодо застосування відповідачем пестицидів та агрохімікатів невідомого походження і якості та ненадання позивачеві й іншим державним органам і органам місцевого самоврядування відомостей про їх застосування, що призводить до погіршення стану земельних ділянок, суд приймає до уваги те, що законом, який регулює правові відносини, пов'язані з державною реєстрацією, виробництвом, закупівлею, транспортуванням, зберіганням, торгівлею та безпечним для здоров'я людини і навколишнього природного середовища застосуванням пестицидів і агрохімікатів, визначає права і обов'язки підприємств, установ, організацій та громадян, а також повноваження органів виконавчої влади і посадових осіб у цій сфері є Закон України Про пестициди та агрохімікати № 86/95-ВР від 02.03.1995 року, відповідно до ч. 1 ст. 4 якого пестициди і агрохімікати вітчизняного, а також іноземного виробництва, що завозяться для використання на територію України, повинні відповідати таким вимогам: висока біологічна ефективність щодо цільового призначення; безпечність для здоров'я людини та навколишнього природного середовища за умови дотримання регламентів їх застосування; відповідність державним стандартам, санітарним нормам та іншим нормативним документам.

У відповідності зі ст. 7 Закон України Про пестициди та агрохімікати препаративні форми пестицидів і агрохімікатів підлягають державній реєстрації.

Державна реєстрація пестицидів і агрохімікатів здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища, на платній основі в порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, на підставі позитивних результатів випробувань та матеріалів досліджень.

Обов'язковою умовою державної реєстрації пестицидів та агрохімікатів є наявність відповідної документації щодо їх безпечного застосування, включаючи позитивний висновок державної санітарно-епідеміологічної експертизи та позитивну еколого-експертну оцінку матеріалів, поданих для реєстрації пестицидів та агрохімікатів, методик визначення залишкових кількостей пестицидів і агрохімікатів у сільськогосподарській продукції, кормах, харчових продуктах, грунті, воді, повітрі.

Заперечуючи проти заявлених вимог, СФГ Перлина зазначає, що при придбанні та застуванні пестицидів, ядохімікатів, добрив господарством проводиться перевірки на предмет включення їх до Державного реєстру пестицидів і агрохімікатів, дозволених до використання в Україні.

Даний факт підтверджується довідкою (а.с. 204) про використання (внесення) гербіцидів СФГ Перлина на земельних ділянках (паях), що належать орендодавцю ОСОБА_1, а також витягом з Державного реєстру пестицидів і агрохімікатів (а.с. 205-207), з яких вбачається, що на земельних ділянках, орендованих у позивача, СФГ Перлина використовує виключно ті пестициди та агрохімікати, які у відповідності до вимог Закону України Про пестициди та агрохімікати внесені до Державного реєстру пестицидів і агрохімікатів, а відповідно є дозволеними до використання.

Також заслуговують на увагу заперечення сторони відповідача про те, що позивачем не надано ніяких доказів погіршення стану належних йому на праві власності земельних ділянок та які перебувають у користуванні відповідача внаслідок застосування СФГ Перлина пестицидів та агрохімікатів. Такі доводи ОСОБА_1 є його припущеннями, а згідно ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Не містить подана позивачем позовна заява і посилання на норми чинного законодавства, які б зобов'язували відповідача, як землекористувача, надавати відповідним органам виконавчої влади та органам місцевого самоврядування з зазначенням таких органів, даних про використання пестицидів та агрохімікатів, зокрема форми таких повідомлень, строків їх надання, органів, яким такі повідомлення мають подаватися.

Ухвалюючи рішення, суд вважає, що вимоги про розірвання договорів оренди землі з підстав несвоєчасної виплати позивачеві орендної плати не підлягають задоволенню, оскільки така несвоєчасна виплата була одноразовою (у 2017 році за оренду земель у 2016 році), а відповідно до п. д ч. 1 ст. 141 Земельного кодексу України підставою для припинення права користування земельною ділянкою є систематична несплата орендної плати.

Оскільки одноразове прострочення виплати не можна вважати систематичним, то зазначені порушення, які були допущені з боку СФГ Перлина , не тягнуть за собою наслідки у вигляді припинення дії договорів оренди.

Відмовляючи, позивачеві в задоволенні вимог про стягнення з відповідача коштів в сумі 298112,50 грн., як недоплачену орендну плату за користування земельними ділянками, суд обґрунтовує своє рішення наступним.

В основу свого розрахунку позивач поклав оцінку одиниці площі земельної ділянки населеного пункту - с. Яроші Гарбузівської сільської ради Лебединського району Сумської області, яка становить 34,66 грн. за квадратний метр, виходячи з інформації, отриманої з відкритих джерел сайту Земельного порталу України та даних Держгеокадастру (а.с. 53).

За підрахунками ОСОБА_1 річний розмір орендної плати за його земельні ділянки, які орендує СФГ Перлина , загальною площею 9,9083 га (99083 кв м), за умови вартості 1 кв.м - 34,66 грн. складає: 99083,00 кв.м X 34,66 грн Х 3% = 103026,50 грн.

За три роки на його думку орендар зобов'язаний йому сплатити 309079,50 грн. Враховуючи те, що за вказаний період позивач отримав орендну плату в сумі 10957,00 грн., то ОСОБА_1 вважає, що з відповідача підлягають стягненню кошти в розмірі 298112,50 грн., що є різницею між реальною сумою орендної плати і сплаченою сумою (309079,50 грн - 10957,00 грн. = 298122,50 грн.)

Однак, суд не може погодитися з такими доводами ОСОБА_1, оскільки відповідно до державних актів на право власності на земельну ділянку (а.с. 8, 9) всі земельні ділянки, які належать позивачеві, знаходяться за межами населених пунктів. Жодна з земельних ділянок, що перебувають у власності позивача та орендуються СФГ Перлина , на території с. Яроші не знаходиться. Вони розміщені на території Гарбузівської сільської ради Лебединського району Сумської області. Зазначене також вбачається з договорів оренди землі (а.с. 135-135, 139-140, 143-144, 147-148, 151-152, 155-156) та витягів з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого права (а.с. 31, 32, 33, 34, 35, 36).

Розмір нормативної грошової оцінки земельних ділянок в межах населених пунктів та розмір грошової оцінки земельних ділянок, розташованих за межах населених пунктів, різняться, а тому суду не приймає до уваги підрахунки ОСОБА_1, наведені в позовній заяві.

Поряд з цим в судовому засіданні встановлено, що відповідачем проведені розрахунки орендної плати виходячи з даних довідки Управління Держземагентства у Лебединському районі Сумської області від 14.02.2014 року № 613 (а.с. 199), згідно якої вартість одного паю по Гарбузівській сільській раді станом на 01.01.2014 року становить 75891 грн. (згідно договорів оренди становить - 75889 грн.), а також витягів із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельних ділянок (а.с. 241, 242, 244, 245, 246) і, як вбачається з матеріалів справи (а.с. 159, 160), розмір виплаченої ОСОБА_1 орендної плати не є заниженим. Так, 22.12.2015 року позивачем отримано орендну плату в сумі 6333 грн., 14.02.2017 року - 10988 грн. та 12.11.2017 року - 5623 грн.

При ухваленні рішення суд також не може погодитися з доводами ОСОБА_1 про те, що йому не була надана можливість вільного вибору умов укладення додаткових угод до діючих договорів оренди землі, оскільки встановлено, що позивачеві було запропоновано укласти такі додаткові угоди на різних умовах, а саме: з підвищенням розміру орендної плати до 8 % від нормативної грошової оцінки та продовження строку оренди до 31.12.2032 року; з підвищенням розміру орендної плати до 8 % від нормативної грошової оцінки без продовження строку оренди; з підвищенням розміру орендної плати до 10 % від нормативної грошової оцінки та продовження строку оренди до 31.12.2032 року, що вбачається з листів СФГ Перлина (а.с. 17, 21). Тому суд вважає, що в цій частині права позивача порушенні не були.

Оскільки в ході судового розгляду не було встановлено істотних порушень з боку СФГ Перлина умов договорів оренди землі та норм чинного законодавства, суд не вбачає підстав для розірвання оспорюваних договорів оренди і стягнення з відповідача заборгованості по сплаті орендної плати та приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 задоволенню не підлягають.

Керуючись ст. ст. 22, 93, 111, 141 ЗК України, Законом України Про оренду землі № 161-XIV від 0 6.10.1998 року, Законом України Про пестициди та агрохімікати № 86/95-ВР від 02.03.1995 року, Законом України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення умов ведення бізнесу (дерегуляція) від №191-VIII від 12.02.2015 року, ст. ст. 256, 257, 267, 651, 792 ЦК України, ст. ст. 2-5, 76-81, 141, 258-259, 263-265 ЦПК України, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Селянського (фермерського) господарства Перлина про стягнення коштів та розірвання договорів оренди землі відмовити у повному обсязі .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сумського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя Чхайло О. В.