Постанова

від 12.12.2018 по справі 909/316/16

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" грудня 2018 р. Справа №909/316/16

Західний апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді: Плотніцького Б.Д.

Суддів: Кордюк Г. Т.

ОСОБА_1

при секретарі Михайлишин С. В.

розглянувши апеляційну скаргу Івано-Франківської міської ради, №711/11.1-05/14в від 16.07.2018, (вх. ЗАГС №01-05/515/18 від 18.10.2018),

на рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 21.06.2018, суддя Калашник В.О., (повний текст складено - 22.06.2018),

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрспецбуд",

про перегляд судового рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 31.05.2016 за нововиявленими обставинами,

у справі № 909/316/16,

за позовом: Івано-Франківської міської ради, м. Івано-Франківськ,

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрспецбуд", м.Івано-Франківськ,

про стягнення збитків у вигляді неодержаного доходу в сумі 164 985,64 грн.,

за участю представників:

від позивача - ОСОБА_2

від відповідача - ОСОБА_3

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 21.06.2018 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрспецбуд" про перегляд судового рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 31.05.2016 за нововиявленими обставинами - задоволено. Рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 31.05.2016 у справі №909/316/16 скасовано та прийнято нове рішення, яким в задоволенні позову Івано-Франківської міської ради - відмовлено. Судовий збір, який сплачений при поданні позовної заяви, залишено за позивачем. З Івано-Франківської міської ради на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрспецбуд» стягнуто 3713,00 грн. судового збору за перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами.

19 липня 2018 року до Львівського апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга Івано-Франківської міської ради, №711/11.1-05/14в від 16.07.2018, на рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 21.06.2018 у справі №909/316/16. Скаржник просить рішення господарського суду першої інстанції скасувати, прийняти нове, яким у задоволенні заяви про перегляд рішення за нововиявленими обставинами відмовити повністю.

При цьому зазначив, що нормативний акт у разі його скасування втрачає чинність після набрання законної сили судовим рішенням. Також зазначив, що даний нормативно правовий акт було скасовано 25.10.2015 (Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду ), а нарахування збитків були затвердженні 13.10.2015 року, тобто до моменту скасування Рішення Івано-Франківської міської ради №248-10-1 від 25.06.2011 року.

Представник апелянта в судовому засіданні підтримав доводи апеляційної скарги, просив рішення суду першої інстанції скасувати, в задоволенні заяви про перегляд за нововиявленими обставинами відмовити.

В свою чергу представник відповідача, заперечив проти доводів апелянта, просив рішення господарського суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Апеляційний господарський суд, розглянувши наявні в справі докази, давши належну оцінку доводам та запереченням, які містяться в апеляційній скарзі, дійшов висновку, що рішення господарського суду першої інстанції слід скасувати, а апеляційну скаргу задоволити.

31.05.2016, Господарським судом Івано-Франківської області прийнято рішення про задоволення позову Івано-Франківської міської ради та стягнуто з відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрспецбуд", збитки у вигляді неодержаного доходу за використання земельної ділянки, якою користується відповідач без правовстановлюючих документів в сумі 164985,64 грн.

При винесенні вказаного вище рішення судом встановлено факт наявності вини відповідача внаслідок використання спірної земельної ділянки комунальної власності без правовстановлюючих документів, та при задоволенні позову про стягнення збитків в розмірі 164985,64 грн., взято до уваги нормативну грошову оцінку земельних ділянок, визначену на підставі скасованого рішення Івано-Франківської міської ради №248-10/1 від 25.06.2011 року, про яке (скасування) суду не було відомо при прийнятті Господарським судом рішення від 31.05.2016.

З наявних у матеріалах справи доказів, які були подані позивачем вбачається, що нарахування за 2012-2015 роки здійснено на підставі рішення Івано-Франківської міської ради від 25.06.2011 року №248-10/1 Про внесення змін до рішення сесії міської ради від 10.07.2008 року Про затвердження матеріалів нормативної грошової оцінки земель м. Івано-Франківська .

Рішенням Івано-Франківської міської ради від 25.06.2011 року №248-10/1 Про внесення змін до рішення сесії міської ради від 10.07.2008 року "Про затвердження матеріалів нормативної грошової оцінки земель м. Івано-Франківська" внесено зміни, а саме визначено про втрату чинності з моменту затвердження нової грошової оцінки та затверджено нову нормативно грошову оцінку з 01.01.2011 року, в розмірі 248 грн.79 коп. за 1 кв.м.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Укрспецбуд" звернулось до Господарського суду Івано-Франківської області із заявою від 17.05.2018 про перегляд судового рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 31.05.2016 за нововиявленими обставинами.

Як вбачається із матеріалів справи, долучених під час подання заяви про перегляд рішення за нововиявленими обставинами, зокрема, постанови Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 14.12.2009 у справі №2а-1965/2009 року (залишеного без змін Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 22.12.2010 року), рішення Івано-Франківської міської ради б/н від 10.07.2008 року "Про затвердження матеріалів нормативної грошової оцінки земель міста Івано-Франківська" скасовано та Постанови Львівського апеляційного адміністративного суду №876/7281/15 від 26.10.2015 (залишеної без змін Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 15.03.2016 року у справі №К/800/48385/15), скасовано рішення Івано-Франківської міської ради №248-10/1 від 25.06.2011 року.

Відповідно до ч.4 ст. 75 ГПК України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Таким чином, судові рішення у справі №2а-1965/2009 та №К/800/48385/15, які набрали законної сили, мають преюдиційне значення, а встановлені ним обставини повторного доказування не потребують.

При розгляді позовних вимог та винесенні 31.05.2016 року судом рішення про задоволення позову в повному обсязі щодо стягнення збитків в сумі 164985,64 грн , суд у відповідності до ст.86 ГПК України, виходив із наявних у матеріалах справи доказів.

Акт державного чи іншого органу - це юридична форма рішень цих органів, тобто офіційний письмовий документ, який породжує певні правові наслідки, спрямований на регулювання тих чи інших суспільних відносин і має обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин. Нормативний акт - це прийнятий уповноваженим державним чи іншим органом у межах його компетенції офіційний письмовий документ, який встановлює, змінює чи скасовує норми права, носить загальний чи локальний характер та застосовується неодноразово.

У відповідності до Узагальнення Верховного Суду України від 2411.2008 р. Практика розгляду судами цивільних справ про визнання правочинів недійними , некоректним є застосування цього терміна (недійсність) до нормативно-правових актів у цьому випадку може йтись про їх нечинність або неправомірність (незаконність, протиправність). Тобто, Верховний Суд України розмежовує поняття нечинність , неправомірність та незаконність .

Згідно ч. 10 ст. 59 ЗУ Про місцеве самоврядування в Україні , акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

У відповідності до п. 1 ч. 2 ст. 162 КАС України, у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень. Згідно ч. 8 ст. 171 КАС України, суд може визнати нормативно-правовий акт незаконним чи таким, що не відповідає правовому акту вищої юридичної сили, повністю або в окремій його частині.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов висновку, що рішення Івано-Франківської міської ради № 248-10/1 від 25.06.2011 року, внаслідок визнання його незаконним та скасування в частині п. 1 та п. 6. втратило в частині п. 1 та п. 6 юридичну силу з моменту його прийняття. Проте, з таким висновком суду першої інстанції колегія суддів погодитись не може, виходячи з наступного.

Так, в постанові Верховного Суду України від 08.12.2009 у справі № 21-1573во09 за позовом ЗАТ "Укрнафта" до Кременчуцької об'єднаної податкової інспекції у Полтавській області про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України дійшла такого правового висновку:

"Всі суди розглядали вимогу (частково або повністю її задовольняли) про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень (нечинним податкового повідомлення-рішення), які є індивідуальними актами. Водночас, такий спосіб захисту (вимога про визнання акта нечинним), як випливає з системного аналізу статей 105, 162, 171 КАС України, може стосуватися лише випадків оскарження нормативно-правових актів. Відмінність між встановленою судом незаконністю (протиправністю) актів індивідуальних та нормативно-правових є істотною і полягає, зокрема в моменті втрати чинності такими актами. У разі визнання незаконним (протиправним) індивідуальний акт є таким, що не діє з моменту його прийняття, а нормативно-правовий, якщо інше не встановлено законом або не зазначено судом, втрачає чинність після набрання законної сили судовим рішенням."

Також в постановах Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду від 21.08.2018 у справі №265/6419/16-а та від 31.08.2018 у справі №822/1815/16 була викладена аналогічна правова позиція, що у разі визнання незаконним (протиправним) індивідуальний акт є таким, що не діє з моменту його прийняття, а нормативно-правовий, якщо інше не встановлено законом або не зазначено судом, втрачає чинність після набрання законної сили судовим рішенням.

При цьому у справі №822/1815/16 Верховний Суд вказав, зокрема, таке:

"Таким чином, постанова Кабінету Міністрів України від 17 червня 2015 року N 426 Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2008 року N 957 залишалась чинною до 11 лютого 2016 року - дати набрання законної сили судового рішення про визнання її незаконною та нечинною. Тобто станом на день вчинення позивачем порушення, яке полягало у здійсненні роздрібної торгівлі алкогольними напоями за цінами, нижчими за встановлені мінімальні роздрібні ціни на такі напої - 03.09.2015 та 13.01.2016, вказаний нормативно-правовий акт був чинним."

Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного суду України від 05.10.2018 року у справі № 909/749/17.

Отже, відмінність між встановленою судом незаконністю (протиправністю) актів індивідуальних та нормативно-правових є істотною і полягає, зокрема, в моменті втрати чинності такими актами. У разі визнання незаконним (протиправним) індивідуальний акт є таким, що не діє з моменту його прийняття, а нормативно-правовий, якщо інше не встановлено законом або не зазначено судом, втрачає чинність після набрання законної сили судовим рішенням.

Відтак, в даному випадку нормативно правовий акт (Рішення Івано-Франківської міської ради №248-10-1 від 25.06.2011 року) було скасовано 25.10.2015 (Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду ), а нарахування збитків були затверджені 13.10.2015 року, тобто до моменту скасування Рішення Івано-Франківської міської ради №248-10-1 від 25.06.2011 року.

Враховуючи наведене, нормативно-грошова оцінка земель м. Івано-Франківська, затверджена рішенням Івано-Франківської міської ради №248-10-1 від 25.06.2011 року, була чинна до 25.10.2015 року і правомірно застосовувалась при розрахунку неодержаного доходу за період з 02.10.2012 року по 02.10.2015 рік.

Як зазначено у п. 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику перегляду судами у зв'язку з нововиявленими обставинами рішень, ухвал і постанов у цивільних справах, що набрали законної сили від 27 лютого 1981року № 1, не можуть бути визнані нововиявленими нові, тобто такі, що виникли чи змінилися після постановлення рішення обставини, а також обставини, на які посилалася особа, яка брала участь у справі, у своїх поясненнях, касаційній скарзі або які могли бути встановлені при виконанні судом вимог процесуального закону.

Нововиявлені обставини за своєю юридичною суттю є фактичними даними, що в установленому порядку спростовують факти, які було покладено в основу судового рішення. Господарський суд вправі змінити або скасувати судове рішення за нововиявленими обставинами лише за умови, що ці обставини впливають на юридичну оцінку обставин, здійснену судом у судовому рішенні, що переглядається.

Водночас, нововиявленими можуть бути визнані лише істотно значимі, суттєві обставини, тобто такі обставини, обізнаність суду відносно яких при розгляді справи забезпечила би прийняття цим судом іншого рішення. Тобто, однією з умов перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами на підставі ст. 320 ГПК України є істотність для справи обставин, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі на час розгляду справи для вирішення спору. Тому результат перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами залежить від того, чи спростовують ці обставини факти, які було покладено в основу судового рішення.

Колегія суддів приходить до висновку, про відсутність нововиявлених обставин у даній справі, відтак відмовляє у задоволенні заяви про перегляд судового рішення господарського суду Івано-Франківської області від 31.05.2016.

Відповідно до ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч.ч. 1,2 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа Серявін проти України , § 58, рішення від 10 лютого 2010 року).

Пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвеція) зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського Суду з прав людини у справі Трофимчук проти України , no. 4241/03, від 28.10.2010 року).

Судові витрати, в силу ст.129 ГПК України , покладаються на Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрспецбуд".

керуючись ст.ст. 86, 255, 269, 275, 277, 282 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Івано-Франківської міської ради, №711/11.1-05/14в від 16.07.2018, (вх. ЗАГС №01-05/515/18 від 18.10.2018) задоволити, а рішення господарського суду Івано-Франківської області від 21.06.2018 у справі № 909/316/16 скасувати, постановити нове рішення, яким відмовити в задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрспецбуд" про перегляд судового рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 31.05.2016 у справі 909/316/16; за нововиявленими обставинами.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрспецбуд" (вул. Незалежності, 65/9, м. Івано-Франківськ , код ЄДРПОУ 23925736) на користь Івано-Франківської міської ради (вул. Грушевського, 21, м. Івано-Франківськ, код ЄДРПОУ 33644700, УДКСУ місті Івано-Франківську, код одержувача 37952250, р/р №33219812700002 код платежу 18010600, МФО 836014 ГУДКСУ місті Івано-Франківську) 5570, 00 грн., в повернення витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Порядок та строки оскарження постанов апеляційного господарського суду до суду касаційної інстанції визначені ст. ст. 287-289 ГПК України.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 17.12.2018

Головуючий -суддя Плотніцький Б.Д.

Суддя Кордюк Г. Т.

Суддя Хабіб М.І.