Постанова
від 10.04.2019 по справі 913/560/18
СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" квітня 2019 р. Справа № 913/560/18

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Гребенюк Н.В., суддя Медуниця О.Є., суддя Чернота Л.Ф.,

за участю секретаря судового засідання Пляс Л.Ф.,

за участю представників сторін:

позивача - не з'явився,

відповідача - ОСОБА_1 - дов. б/н від 11.05.18,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача - Комунального підприємства «Лисичанськтепломережа» , м. Лисичанськ, (вх. № 416Л/3) на рішення господарського суду Луганської області від 21.01.2019 (суддя Лісовицький Є.А.; повне судове рішення підписано 24.01.2019) у справі № 913/560/18

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Луганське енергетичне об'єднання» , м. Луганськ, Луганської області,

до Комунального підприємства «Лисичанськтепломережа» , м. Лисичанськ, Луганської області,

про стягнення 75 175,66 грн, -

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням господарського суду Луганської області від 21.01.2019 у справі № 913/560/18 позов задоволено повністю. Стягнуто з Комунального підприємства «Лисичанськтепломережа» (93113, Луганська область, м.Лисичанськ, вул. Тепла, будинок 17, код ЄДРПОУ 13401321) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Луганське енергетичне об'єднання» (91021, м. Луганськ, квартал Гайового, будинок 35 А, код ЄДРПОУ 31443937; адреса для листування - 93100, Луганська область, м.Лисичанськ, вул. ім. О.Довженка, будинок 11) інфляційні нарахування в сумі 18301 грн. 80 коп., 3% річних в сумі 56873 грн. 86 коп., витрати зі сплати судового збору в сумі 1762 грн. 00 коп. на поточний рахунок №26006304703374 у філії ЛОУ АТ «Ощадбанк» у м. Сєвєродонецьк, МФО 304665, код 31443937.

Відповідач, КП «Лисичанськтепломережа» , звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою на рішення господарського суду Луганської області від 21.01.2019 у справі № 913/560/18, в якій просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення суду першої інстанції, щодо стягнення інфляційних нарахувань та 3% річних суперечить нормам матеріального права та процесуального права, зокрема ст. 12 ГК України, статті 1 Закону України "Про електроенергетику", Постанові Кабінету Міністрів України №20 від 11.01.2005, якою затверджено Порядок перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій, який визначає механізм перерахування субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг та житлових субсидій населенню, зокрема, на оплату електроенергії, Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №256 від 04.03.2002, а також є таким, що прийняте при неповному з'ясуванні судом всіх обставин справи та невідповідності висновків суду обставинам справи, у зв'язку з чим підлягає скасуванню.

На поштову адресу суду 22.02.2019 (згідно штампу канцелярії, наявному на першому аркуші документа) від Товариства з обмеженою відповідальністю «Луганське енергетичне об'єднання» , м. Луганськ, надійшов відзив на апеляційну скаргу, за змістом якого позивач просить у задоволенні вимог апеляційної скарги відмовити, оскаржуване рішення - залишити без змін. Позивач вважає, що спільні протокольні рішення, на які посилається відповідач, за своєю правовою природою не являються договорами та не є новацією щодо договору № 73 від 01.12.2010 у розумінні ч. 2 ст. 604 ЦК України, оскільки при їх підписанні сторони не припинили первісні зобов'язання за договором № 73 про постачання електричної енергії, замінивши їх новими зобов'язаннями між тими ж сторонами, а лише організували взаєморозрахунки із погашення заборгованості за спожиту електричну енергію за цим договором. Позивач посилається на постанову Вищого господарського суду України від 15.12.2014 у справі № 924/1265/13. Також, позивач зазначив, що спільні протокольні рішення про організацію взаєморозрахунків за електроенергію окрім сторін за договором про постачання електричної енергії № 73 від 01.12.2010 підписані і іншими учасниками розрахунків, що суперечить ч. 2 ст. 604 ЦК України, яка передбачає зміну первісного зобов'язання новим зобов'язанням лише між тими ж сторонами, а також не містять умов, за якими сторони відмовляються від нарахувань відсотків річних та інфляційних втрат.

Представник відповідача - Комунального підприємства «Лисичанськтепломережа» , м. Лисичанськ, в судовому засіданні підтримав вимоги додаткових пояснень до апеляційної скарги, згідно яких вважає, що інфляційні нарахування у розмірі 18 301,80 грн не підлягають стягненню у повному обсязі, 3% річних відповідно до контррозрахунку складають 2 317,17 грн.

Представник позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Луганське енергетичне об'єднання» , м. Луганськ, в дане судове засідання не з'явився, 08.04.2019 на адресу суду від нього надійшло клопотання про розгляд даної справи без його участі, зазначив про те, що доводи, викладені у відзиві на апеляційну скаргу, підтримує.

Згідно із ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Дослідивши матеріали справи, а також викладені у апеляційній скарзі та відзиві на неї доводи сторін, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, та повторно розглянувши справу в порядку ст. 269 ГПК України, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає наступне.

Як свідчать матеріали справи та встановлено судом першої інстанції, 01.12.2010 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Луганське енергетичне об'єднання» (позивач у справі, постачальник за договором) та Комунальним підприємством «Лисичанськтепломережа» (відповідач у справі, споживач за договором) укладено договір про постачання електричної енергії № 73.

Відповідно до п. 1.1 вказаного договору позивач зобов'язується постачати електричну енергію відповідачу для забезпечення потреб електричних установок, а відповідач оплачує позивачу вартість використаної електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору та додатками до договору, що є його невід'ємною частиною.

Згідно п. 9 додатку «Порядок розрахунків» до договору остаточний розрахунок за фактично спожиту у розрахунковому періоді активну електроенергію, за перетікання реактивної електричної енергії, пені, 3 % річних та інфляційних нарахувань за порушення строків розрахунків відповідач здійснює на підставі наданих Постачальником рахунків протягом 5 (п'яти) операційних днів, починаючи з наступного дня після їх отримання.

Дата оплати рахунка (здійснення розрахунку) визначається датою, на яку були зараховані кошти на поточні рахунки позивача.

Позивач свої зобов'язання за вказаним договором виконав належним чином та в повному обсязі, і за період жовтень 2015 року - квітень 2016 року відпустив відповідачу активну електричну енергію на загальну суму 3 687 891 грн. 37 коп.

Споживач вартість спожитої активної електричної енергії за вказаний період сплачував невчасно та не в повному обсязі, у зв'язку з чим утворилась заборгованість в сумі 3 488 391 грн. 37 коп.

Оскільки відповідачем вказана сума боргу в добровільному порядку сплачена не була, позивач звернувся до суду з позовом, за яким також просив стягнути 3% річних в сумі 32 438,18 грн. та інфляційні нарахування в сумі 128 963,92 грн.

Рішенням господарського суду Луганської області по справі №913/719/18 від 18.07.2016 було встановлено, що на виконання умов договору позивач за період жовтень 2015 року - квітень 2016 року поставив відповідачу активну електричну енергію на загальну суму 5 192 380,83 грн., вартість якої відповідачем оплачена частково в сумі 199 500,00 грн., у зв'язку з чим за вказаний період утворилась заборгованість в сумі 3 488 391,37 грн.

Так, вказаним рішенням з відповідача було стягнуто на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Луганське енергетичне об'єднання» заборгованість за спожиту активну електричну енергію в сумі 3 488 391 грн. 37 коп.; інфляційні нарахування в сумі 128 963 грн. 92 коп., 3% річних в сумі 32 355 грн. 54 коп. В задоволенні решти позовних вимог щодо стягнення 3% річних відмовлено.

Оскільки, відповідачем були порушені умови договору, рішення Господарського суду Луганської області по справі №913/719/16 від 18.07.2016 відповідачем своєчасно та в повному обсязі не виконав, позивач звернувся до суду із даним позовом, за яким просить стягнути з відповідача інфляційні нарахування в сумі 18301 грн. 80 коп. та 3% річних в сумі 56873 грн. 86 коп.

Суд першої інстанції задовольнив позовні вимоги позивача, посилаючись на те, що нараховані 3% річних за загальний період з 26.05.2016 по 26.03.2018 в загальній сумі 56873 грн. 86 коп. та інфляційні нарахування в сумі 18301 грн. 80 коп. обґрунтовано, вірно та відповідають фактичним обставинам справи і нормам чинного законодавства.

Суд апеляційної інстанції не погоджується з даним висновком суду першої інстанції, вважає наведений висновок таким, що не здійснений з урахуванням усіх обставин справи та приписів чинного законодавства.

Так, приписами ст. 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог даного Кодексу і інших актів законодавства.

Згідно п.2 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Порушення відповідачем умов договору та невиконання зобов'язань щодо своєчасної та повної оплати поставленої електроенергії за договором про постачання електричної енергії №73 від 01.12.2010 встановлені рішенням Господарського суду Луганської області по справі №913/719/16 від 18.07.2016.

Відповідно до частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Однак, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що частинами першою, другою статті 12 Господарського кодексу України передбачено, що держава для реалізації економічної політики, виконання цільових економічних та інших програм і програм економічного і соціального розвитку застосовує різноманітні засоби і механізми регулювання господарської діяльності; основними засобами регулюючого впливу держави на діяльність суб'єктів господарювання є, зокрема, надання інвестиційних, податкових та інших пільг, надання дотацій, компенсацій, цільових інновацій та субсидій.

Порядок перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 № 20 визначає механізм перерахування субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг та житлових субсидій населенню на оплату електроенергії, природного газу, послуг тепло-, водопостачання і водовідведення, квартирної плати (утримання будинків і споруд та прибудинкових територій), вивезення побутового сміття та рідких нечистот, пільг з послуг зв'язку та інших передбачених законодавством пільг, в тому числі компенсації втрати частини доходів у зв'язку з відміною податку з власників транспортних засобів та відповідним збільшенням ставок акцизного податку з пального для фізичних осіб (крім пільг на одержання ліків, зубопротезування, оплату електроенергії, природного і скрапленого газу на побутові потреби, твердого та рідкого пічного побутового палива, послуг тепло-, водопостачання і водовідведення, квартирної плати (утримання будинків і споруд та прибудинкових територій), вивезення побутового сміття та рідких нечистот) і компенсації за пільговий проїзд окремих категорій громадян за рахунок надходження до загального фонду державного бюджету плати за користування надрами для видобування природного газу та газового конденсату, рентної плати за транзитне транспортування трубопроводами природного газу територією України, збору у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на природний газ для споживачів усіх форм власності (далі - субвенція).

Абзацом четвертим пункту 7 Порядку передбачено, що розрахунки проводяться за згодою учасників на підставі актів звіряння або договорів, які визначають величину щомісячного споживання ресурсів (товарів, послуг), і спільних протокольних рішень, підписаних усіма учасниками таких розрахунків.

За період з вересня 2016 по травень 2017 року між Головним управлінням Державної казначейської служби України у Луганській області, Департаментом фінансів Луганської обласної державної адміністрації, Фінансовим управлінням Лисичанської міської ради, Управлінням праці та соціального захисту Лисичанської міської ради Луганської області, Комунальним підприємством Лисичанськтепломережа , Товариством з обмеженою відповідальністю Луганське енергетичне об'єднання та Державним підприємством Енергоринок , з метою погашення заборгованості за спожиту у 2015-2017р.р. за договором № 73 від 01.12.2010 електроенергію, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України Про затвердження Порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій" від 11.01.2005 №20 із відповідними змінами, були укладені спільні протокольні рішення про організацію взаєморозрахунків за електроенергію за рахунок коштів загального фонду Державного бюджету України №20/7036 від 19.09.2016, №20/8854 від 04.02.2017, №20/9238 від 05.03.2017, №20/9565 від 11.04.2017, предметом яких є організація проведення сторонами взаєморозрахунків за спожиту електроенергію за Договором за 2015-2017 років.

Пунктом 9 Спільних протокольних рішень передбачено, що Спільне протокольне рішення набирає чинності з моменту його підписання всіма сторонами і діє до повного виконання сторонами зобов'язань.

На виконання Спільних протокольних рішень відповідачем перераховано позивачу грошові кошти: у розмірі 3 820 040,54 грн в рахунок погашення заборгованості за спожиту електроенергію протягом 2015-2016 років за договором, що підтверджується платіжним дорученням №15 від 27.09.2016; у розмірі 1 026 448,46 грн в рахунок погашення заборгованості за спожиту електроенергію у січні 2017 року за договором, що підтверджується платіжним дорученням №23 від 27.02.2017; у розмірі 922 002,02 грн в рахунок погашення заборгованості за спожиту електроенергію у лютому 2017 року за договором, що підтверджується платіжним дорученням №25 від 23.03.2017; у розмірі 890 556,46 грн в рахунок погашення заборгованості за спожиту електроенергію у березні 2017 року за договором, що підтверджується платіжним дорученням №27 від 24.04.2017.

Також заборгованість за спірним договором в сумі 2 144 660,81 грн за спожиту електроенергію за грудень 2017, січень-лютий 2018 років була сплачена відповідачем на виконання постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету" від 04.03.2002 №256.

Відповідачем основний борг за Договором № 73 від 01.12.2010 сплачено повністю.

Підписання зазначених спільних протокольних рішень про організацію взаєморозрахунків за електроенергію за рахунок коштів загального фонду Державного бюджету України мали наслідком зміну порядку та строків проведення розрахунків за електроенергію, яка постачалась позивачем за договором №73 від 01.12.2010, тому позивач і відповідач відійшли від цивільно-правового регулювання порядку розрахунків за спожиту електроенергію, визначеного на підставі договору №73 від 01.12.2010, та поширили на спірні правовідносини адміністративний порядок врегулювання заборгованості за спожиту відповідачем електроенергію із застосуванням державних субвенцій при розрахунку з позивачем-постачальником.

Суд першої інстанцій помилково не застосував до спірних правовідносин положення спеціального законодавства, що визначає порядок проведення розрахунків між суб'єктами господарювання за поставку електроенергії із залученням державних субвенцій, не прийнято до уваги обставини підписання позивачем-постачальником спільного протокольного рішення про організацію взаєморозрахунків зі споживачами за електроенергію за рахунок пільг та субсидій з державного бюджету, що мало наслідком зміну визначеного сторонами порядку та строків розрахунку за спірним договором із застосуванням адміністративних процедур.

Суд першої інстанції при вирішенні спору про стягнення з відповідача інфляційних втрат, 3% річних, нарахованих на суму основного боргу відповідача за спожиту електроенергію до моменту його повного погашення, виходив із договірного (цивільно-правового) врегулювання сторонами порядку та строків розрахунку за поставку позивачем електроенергії на користь відповідача. При цьому, з моменту підписання позивачем відповідних спільних протокольних рішень про організацію взаєморозрахунків за електроенергію за рахунок коштів загального фонду Державного бюджету України на спірні правовідносини поширено адміністративний порядок розрахунків відповідачем за спожиту електроенергію із застосуванням пільг та субсидій з Державного бюджету України. Відтак, змінено встановлений договором порядок і строк проведення розрахунків між позивачем та відповідачем, тому, застосування до відповідача відповідальності за невиконання грошового зобов'язання у вигляді інфляційних втрат та 3% річних, як санкції, передбаченої умовами договору поставки електроенергії, є безпідставним.

Дана правова позиція відображена в постановах Верховного Суду від 15.05.2018 у справі №924/268/17, від 22.01.2019 у справі № 908/868/18.

Що стосується розрахунку нарахування інфляційних нарахувань за спожиту електричну енергію по договору №73 від 01.12.2010 за листопад 2017 року, рахунок на суму 476 122,73грн від 23.11.2017, то 73122,73 грн було сплачено у встановлені договором строки; 400 000грн - було сплачено 13.04.2018 у відповідності до укладеного Спільного протокольні рішення про організацію взаєморозрахунків за електроенергію за рахунок коштів загального фонду Державного бюджету України №20/7036, тому інфляційні нарахування у розмірі 18 301,80грн не підлягають стягненню з відповідача.

Що стосується розрахунку 3% річних на заборгованість по активній електроенергії за договором №73 від 01.12.2010, колегія суддів, перевіривши наданий відповідачем контррозрахунок 3% річних за допомогою «Юридичної інформаційно - пошукової системи Законодавство» , зазначає про їх обґрунтованість, вірність та відповідність фактичним обставинам справи і нормам чинного законодавства, у зв'язку з чим вимоги в частині стягнення 3% річних в сумі 2 317,17 грн підлягають задоволенню.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення господарського суду Луганської області від 21.01.2019 у справі № 913/560/18 винесено з неповним з'ясуванням обставин справи, що згідно зі ст. 277 ГПК України є підставою для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 275-279, 281, 282 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу відповідача - Комунального підприємства «Лисичанськтепломережа» , м. Лисичанськ, на рішення господарського суду Луганської області від 21.01.2019 у справі № 913/560/18 задовольнити частково.

Рішення господарського суду Луганської області від 21.01.2019 у справі № 913/560/18 в частині стягнення з Комунального підприємства «Лисичанськтепломережа» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Луганське енергетичне об'єднання» інфляційні нарахування в сумі 18301 грн. 80 коп., 3% річних в сумі 54556 грн. 69 коп. скасувати та прийняти в цій частині нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог в цій частині відмовити.

Стягнути з Комунального підприємства «Лисичанськтепломережа» (93113, Луганська область, м. Лисичанськ, вул. Тепла, будинок 17, код ЄДРПОУ 13401321) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Луганське енергетичне об'єднання» (91021, м. Луганськ, квартал Гайового, будинок 35 А, код ЄДРПОУ 31443937; адреса для листування - 93100, Луганська область, м. Лисичанськ, вул. ім. О.Довженка, будинок 11) 52,86 грн витрат по сплаті судового збору за звернення з позовною заявою.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Луганське енергетичне об'єднання» (91021, м. Луганськ, квартал Гайового, будинок 35 А, код ЄДРПОУ 31443937; адреса для листування - 93100, Луганська область, м. Лисичанськ, вул. ім. О.Довженка, будинок 11) на користь Комунального підприємства «Лисичанськтепломережа» (93113, Луганська область, м. Лисичанськ, вул. Тепла, будинок 17, код ЄДРПОУ 13401321) 1709,14 грн витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги.

В іншій частині рішення залишити без змін.

Доручити господарському суду Луганської області видати відповідний наказ.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів.

Повний текст постанови складено 12.04.2019.

Головуючий суддя Н.В. Гребенюк

Суддя О.Є. Медуниця

Суддя Л.Ф. Чернота

Дата ухвалення рішення10.04.2019
Оприлюднено15.04.2019

Судовий реєстр по справі —913/560/18

Ухвала від 18.09.2019

Господарське

Касаційний господарський суд Верховного Суду

Мамалуй О.О.

Ухвала від 23.05.2019

Господарське

Касаційний господарський суд Верховного Суду

Мамалуй О.О.

Постанова від 10.04.2019

Господарське

Східний апеляційний господарський суд

Гребенюк Наталія Володимирівна

Ухвала від 28.03.2019

Господарське

Східний апеляційний господарський суд

Гребенюк Наталія Володимирівна

Ухвала від 26.02.2019

Господарське

Східний апеляційний господарський суд

Гребенюк Наталія Володимирівна

Ухвала від 08.02.2019

Господарське

Східний апеляційний господарський суд

Гребенюк Наталія Володимирівна

Рішення від 21.01.2019

Господарське

Господарський суд Луганської області

Лісовицький Є.А.

Ухвала від 11.01.2019

Господарське

Господарський суд Луганської області

Лісовицький Є.А.

Ухвала від 03.01.2019

Господарське

Господарський суд Луганської області

Лісовицький Є.А.

Ухвала від 04.12.2018

Господарське

Господарський суд Луганської області

Лісовицький Є.А.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмТелеграмВайберВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовахліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2023Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні