Рішення

від 11.04.2019 по справі 903/182/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10 E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

11 квітня 2019 р. cправа № 903/182/19

Господарський суд Волинської області у складі судді Войціховського Віталія Антоновича, за участі секретаря судового засідання Сердюкової Аліни Олегівни

та за присутності представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 - представник (довіреність від 12.03.2019р. №2)

від відповідача: не з'явились

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Луцьку у приміщенні Господарського суду Волинської області в порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційне підприємство "Ініціатива" ЛТД, м. Луцьк

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Фабрика Фасування", м. Луцьк

про стягнення 412 954,49 грн.

Встановив: Товариство з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційне підприємство "Ініціатива" ЛТД звернулося до господарського суду з позовом від 12.03.2019р. про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Фабрика Фасування" 412 954,49 грн., в тому числі 402 331,76 грн. заборгованості по оплаті отриманого згідно договору поставки №7/1 від 03.05.2012р. товару, 8 878,22 грн. пені за несвоєчасне виконання зобов'язання по оплаті отриманого товару, нарахованої згідно п.6.1. договору поставки за період з 02.02.2019р. по 11.03.2019р., 738,34 грн. 3% річних за період з 02.02.2019р. по 11.03.2019р. та 1006,17 грн. суми індексу інфляції за лютий місяць 2019 року, нарахованих згідно ст. 625 ЦК України.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на невиконання відповідачем умов договору поставки №7/1 від 03.05.2012р. в частині проведення своєчасних розрахунків по оплаті отриманого товару, виникнення заборгованості в сумі 402 331,76 грн., нарахування у зв'язку з цим сум пені, інфляційних та процентів річних.

Ухвалою суду від 13.03.2019р. за вказаним позовом було відкрито провадження у справі, постановлено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження, розгляд справи в судовому засіданні призначено на 11.04.2019р., запропоновано учасникам судового процесу вчинити певні дії та надати суду відповідні додаткові матеріали.

02 квітня 2019 року на адресу суду від ТОВ "Фабрика Фасування" надійшов відзив №81 від 01.04.2019р. на позовну заяву в якому останнє просить суд в задоволені позовних вимог щодо стягнення пені в сумі 8878,22 грн. відмовити, в решті позовних вимог покладається на розсуд суду.

08 квітня 2019 року на адресу суду від позивача надійшла відповідь на відзив з доказами направлення відповідних матеріалів на адресу відповідача, в якому ТОВ ВКП "Ініціатива" ЛТД засвідчує, що відповідач вважає, що нарахування позивачем пені здійснено безпідставно через те, що у видаткових накладних відсутнє посилання на договір поставки № 7/1 від 03.05.2012р, зазначає, що між сторонами у вказаний період діяв лише договір поставки № 7/1 від 03.05.2012р., будь-яких інших договорів поставки між сторонами укладено не було, найменування товару, який був поставлений позивачем, відповідає предмету договору поставки.

Присутній в судовому засіданні представник позивача з приводу розгляду справи за відсутності представника відповідача не заперечив, з посиланням на наявні матеріали справи документи, пред'явлені до відповідача позовні вимоги підтримує, просить задовольнити позов повністю, поклавши на ТОВ "Фабрика Фасування" обов'язок відшкодування ТОВ ВКП "Ініціатива" ЛТД понесених у зв'язку з поданням позову до суду судових витрат. В обґрунтування пред'явленого позову представник посилається на укладення між ТОВ ВКП "Ініціатива" ЛТД та ТОВ "Фабрика Фасування" договору поставки №7/1 від 03.05.2012р., поставку згідно умов угоди відповідачу товарно-матеріальних цінностей, їх отримання ТОВ "Фабрика Фасування" та не проведення повних розрахунків по оплаті товару в порядку та розмірах, визначених угодою, існування у боржника заборгованості в розмірі 402 331,76 грн., нарахування у зв'язку з цим сум пені, інфляційних та процентів річних. При цьому представником було надано для огляду в судовому засіданні оригінали долучених до позовної заяви документів.

У визначений судом день та час відповідач в судове засідання свого уповноваженого представника не направив, хоча про день та час розгляду справи в суді сторона повідомлялась належним чином (примірник ухвали від 13.03.2019р. направлявся за визначеною позивачем у позовній заяві та відображену безпосередньо боржником в укладеному договорі поставки №7/1 від 03.05.2012р. юридичною: м. Луцьк, провулок Макарова, 5 адресою ТОВ "Фабрика Фасування" рекомендованою кореспонденцією та був вручений відповідачу 15.03.2019р. про що свідчить відповідне поштове повідомлення).

Суд зауважує, що сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи. У разі неподання учасником судового процесу з неповажних причин або без повідомлення причин матеріалів та інших доказів, витребуваних господарським судом, останній може здійснити розгляд справи за наявними в ній матеріалами та доказами (Інформаційний лист Вищого господарського суду України від 15.03.2010р. №01-08/140 "Про деякі питання запобігання зловживанню процесуальним правами у господарському судочинстві").

Виходячи з практики Європейського суду з прав людини, справи мають бути розглянуті впродовж розумного строку.

В поняття "розумний строк" розгляду справи, Європейський суд з прав людини включає: складність справи; поведінку заявника; поведінку органів державної влади; важливість справи для заявника.

Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його правта обов'язків цивільного характеру. Право на справедливий судовий розгляд включає в себе право на доступ до суду та право на доступ до правосуддя в широкому розумінні.

Чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України згідно зі ст. 9 Конституції України. Пріоритетність застосування норм таких міжнародних договорів у господарському процесі встановлена ст.3 ГПК України.

Відповідно до Закону України "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основних свобод" від 17.07.1997 дана Конвенція та Протоколи до неї № 2, 4, 7, 11 є частиною національного законодавства України.

Відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ як джерело права Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини.

Конвенція на відміну від національного законодавства України не запроваджує чітких строків розгляду справи, проте посилання на строк містить ст. 6 Конвенції, яка постулює дефініцію розумного строку розгляду справи.

Критерій розумності строку розгляду справи також наведений в інформаційному листі Вищого господарського суду України від 18.11.2003 р. №01-8/1427 (зі змінами та доповненнями, внесеними в останнє інформаційним листом ВГСУ від 24.07.2008р. №01-8/451). У цьому листі зазначено: "Критеріями оцінки розгляду справи упродовж розумного строку є складність справи, поведінка учасників процесу і поведінка державних органів (суду), важливість справи для заявника".

Визначаючи ці критерії, ВГСУ посилається на рішення Європейського суду з прав людини у справі "Красношапка проти України" № 23786/02 від 30.11.2006 р. (§ 51).

Аналізуючи практику Європейського суду з прав людини, можна дійти висновку, що критерії оцінки розумності строку розгляду справи має формувати суд, який розглядає справу. Саме суддя має визначати тривалість вирішення спору, спираючись на здійснену ним оцінку розумності строку розгляду в кожній конкретній справі, враховуючи її складність, поведінку учасників процесу, можливість надання доказів тощо.

Поняття розумності строку розгляду справи можна застосовувати, коли стороною у спорі є орган державної влади.

Відповідно до ст. 2 Господарського процесуального кодексу України, одним із основних завдань господарського судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

За таких обставин, беручи до уваги приписи ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод стосовно розгляду спору впродовж розумного строку та норми ч.ч. 1, 3 ст.202 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якими неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті і суд розглядає справу за відсутності такого учасника, враховуючи той факт, що відповідач, у відповідності до чинного законодавства, належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, а у суду є всі необхідні матеріали (докази) для вирішення спору по суті, суд вважає, що спір належить вирішити у відсутності представника відповідача за матеріалами справи, запобігаючи, одночасно, безпідставному затягуванню розгляду спору та сприяючи своєчасному поновленню порушеного права.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення присутнього в судовому засіданні представника позивача, господарський суд, оцінюючи подані позивачем докази за своїм переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному й об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, дійшов до висновку, що пред'явлений до відповідача позов підлягає до часткового задоволення.

Викладена позиція суду пов'язана з наступними встановленими в судовому засіданні обставинами:

03 травня 2012 року між Товариством з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційне підприємство "Ініціатива" ЛТД (Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Фабрика Фасування" (Покупець) було укладено договір поставки №7/1 згідно з умовами котрого Товариством з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційне підприємство "Ініціатива" ЛТД було взято на себе зобов'язання щодо виготовлення, поставки і передачі у власність (плівку поліетиленову термозбіжну та мішки поліетиленові) відповідачу товарів у визначених між сторонами асортименті та кількості, а Товариством з обмеженою відповідальністю "Фабрика Фасування", в свою чергу, зобов'язання відносно прийняття товару та здійснення його оплати у визначеному угодою порядку.

На виконання умов договору позивачем у січні-лютому місяцях 2019 року було поставлено, а ТОВ "Фабрика Фасування", прийнято, товарно-матеріальних цінностей загальною вартістю 442 955,76 грн., в тому числі: згідно видаткової накладної №РН-000557 від 02.01.2019р. поставлено товарів на суму 132 624,00 грн., видаткової накладної №РН-0000001 від 03.01.2019р. поставлено товарів на суму 81 766,32 грн., видаткової накладної №РН-000560 від 04.01.2019р. поставлено товарів на суму 6842,88 грн., видаткової накладної №РН-000607 від 01.02.2019р. поставлено товарів на суму 170 794,08 грн., видаткової накладної №РН-000614 від 04.02.2019р. поставлено товарів на суму 50 928,48 грн.

Відповідно до ст.ст. 1, 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999р. (з наступними змінами та доповненнями), господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після їх закінчення. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Відповідно до ч. 3 ст. 8 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність" відповідальність за організацію бухгалтерського обліку та забезпечення фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій у первинних документах несе власник або уповноважений орган, який здійснює керівництво підприємством відповідно до законодавства та установчих документів.

Судом встановлено, що зазначені вище накладні на поставку ТОВ ВКП "Ініціатива" ЛТД відповідачу товару та його отримання ТОВ "Фабрика Фасування" підписані уповноваженими представниками сторін, містять в собі всі визначені законодавством обов'язкові реквізити, в повному об'ємі відображають зміст та обсяги здійснених сторонами на їх підставах, згідно умов підписаного договору поставки №7/1 від 03.05.2012р. господарської операції.

Пунктами 2.1., 2.2. договору поставки №7/1 від 03.05.2012р. встановлено, що ціна товару погоджується сторонами у видаткових накладних, які є невід'ємними частинами цього договору, асортимент та кількість товару на кожну поставку погоджується сторонами у видаткових накладних, які є невід'ємними частинами цього договору.

Відповідно до пунктів 3.1., 3.2., 3.3. договору поставки №7/1 від 03.05.2012р. оплата за товар здійснюється покупцем протягом 30 календарних днів з дати поставки, розрахунки за цим договором здійснюються у національній валюті України - гривні шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника, зобов'язання покупця по оплаті товару вважаються виконаними з моменту зарахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника.

Проте, ТОВ "Фабрика Фасування" взяті на себе згідно договору поставки №7/1 від 03.05.2012р. зобов'язання в частині проведення з ТОВ ВКП "Ініціатива" ЛТД розрахунків по оплаті поставленого товару (у порядку, строки та розмірах, визначених угодою) не виконало, їх вартість в повному об'ємі не оплатило у зв'язку з чим заборгувало Постачальнику 402 331,76 грн.

Судом досліджено, що сума заборгованості 402 331,76 грн. включає в себе загальну вартість товарів 442 955,76 грн., поставлених на виконання умов договору поставки №7/1 від 03.05.2012р. згідно видаткових накладних №РН-000557 від 02.01.2019р., №РН-0000001 від 03.01.2019р., №РН-000560 від 04.01.2019р., №РН-000607 від 01.02.2019р. та №РН-000614 від 04.02.2019р., за мінусом проведених розрахунків на загальну суму 40624,00 грн. (докази оплати - платіжне доручення №65 від 07.02.2019р. на суму 20 000,00 грн. та №100 від 27.02.2019р. на суму 20 624,00 грн.).

З метою досудового врегулювання господарського спору щодо неналежного виконання ТОВ "Фабрика Фасування" своїх зобов'язань за договором поставки №7/1 від 03.05.2012р., позивачем 27.02.2019р. на адресу ТОВ "Фабрика Фасування" було направлено претензію за №27/02 з вимогою проведення боржником належних розрахунків по оплаті відпущених товарів та погашення існуючої заборгованості в сумі 402 331,76 грн. Зазначену вимогу було залишено боржником без відповіді та належного реагування.

Непроведення відповідачем належних розрахунків з позивачем виступило підставою для його звернення до господарського суду з позовом про примусове стягнення суми існуючої заборгованості.

Відповідно до ст. ст. 174, 181 ГК України господарські зобов'язання можуть виникати: безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акту, що регулює господарську діяльність, з акту управління господарською діяльністю, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать. Господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

З положень ст. 509 ЦК України вбачається, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

У відповідності до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та закону, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 712 ЦК України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Суд встановив, що в даному випадку, відносини між ТОВ ВКП "Ініціатива" ЛТД та ТОВ "Фабрика Фасування" носять договірний характер, укладені між ними договори поставки №7/1 від 03.05.2012р. предметом судових розглядів не виступав, недійсним судом не визнавався, сторонами розірваний не був.

Згідно з положеннями статті 193 Господарського кодексу України, статей 526, 527, Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено законом або договором, не випливає із суті зобов'язання.

Згідно із статтею 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Статтею 525 Цивільного кодексу України визначено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до ст. 599 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

З огляду на викладене, враховуючи укладення між сторонами договору поставки №7/1 від 03.05.2012р., відпуск позивачем на виконання його умов відповідачу товарів, їх отримання ТОВ "Фабрика Фасування" та не проведення при цьому всіх належних розрахунків і платежів, суд прийшов до висновку про підставність пред'явленого позивачем до відповідача позову в частині стягнення заборгованості в розмірі 402 331,76 грн.

Сума заборгованості 402 331,76 грн. повністю підтверджується наявними в матеріалах справи документами, у встановленому порядку не була спростована чи заперечена відповідачем, відображається у підписаному між сторонами акті звірки взаємних розрахунків станом на 28.02.2019р.

Згідно ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (стаття 627 ЦК України).

Статтею 628 ЦК України визначено, що зміст договору становить умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно із ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання (п. 1 ст. 549 ЦК України). Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.

У відповідності до положень статей 230, 231 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається. У разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

В даному випадку пунктом 6.1. договору поставки №7/1 від 03.05.2012р. сторонами було визначено, що за порушення покупцем строків розрахунків, вказаних в п. 3.1. даного договору покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення. Пеня нараховується і сплачується за весь період фактичного невиконання зобов'язання.

Отже, сторони у пункті 6.1. договору поставки №7/1 від 03.05.2012р. визначили можливість нарахування штрафних санкцій у вигляді пені за невиконання покупцем умов договору щодо строків оплати вартості товару. Зазначені договори недійсними чи зміненими, зокрема, в частині п. 6.1. не визнавалися. Відповідач зобов'язання щодо своєчасної оплати поставленого товару не виконав, тому сплата пені є його договірним зобов'язанням.

Враховуючи викладені положення договору та наявні факти прострочення відповідачем оплати поставленого товару, позивачем при зверненні до суду з позовом про стягнення суми основного боргу було включено до ціни позову вимоги щодо стягнення з ТОВ "Фабрика Фасування" 8 878,22 грн. пені за договором поставки №7/1 від 03.05.2012р., нарахованої за період прострочки платежів з 02.02.2019р. по 11.03.2019р.

Розглянувши позовні вимоги ТОВ ВКП "Ініціатива" ЛТД стосовно стягнення на його користь з відповідача 8 878,22 грн. пені, перевіривши методику нарахування цієї суми, суд встановив, що вказану санкцію у певній її частині позивачем нараховано із порушенням умов укладеного між сторонами договору в частині порядку та строків здійснення обов'язкових платежів, встановлених періодів для оплати поставлених товарів та дати виникнення суми боргу по тій чи іншій видатковій накладній.

Так, із врахуванням перебігу 30 календарних днів з дати поставки, встановлених судом при вирішенні спору по суті граничних строків оплати і періодів виникнення суми заборгованості, а також із застосуванням положень ст. 232 Господарського кодексу України, суд вважає, що позивач (в межах здійснених при поданні позову до суду початкових та кінцевих строків нарахувань санкцій) був наділений правом здійснювати нарахування відповідачу сум пені за наступні періоди прострочки платежів:

- із суми заборгованості 132 624,00 грн. по оплаті товарів, поставлених згідно видаткової накладної №РН-000557 від 02.01.2019р. за період з 02.02.2019р. по 02.02.2019р.;

- із суми заборгованості 221 233,20 грн. по оплаті товарів, поставлених згідно видаткових накладних №РН-000557 від 02.01.2019р., №РН-0000001 від 03.01.2019р., №РН-000560 від 04.01.2019р. за період з 05.02.2019р. по 06.02.2019р.;

- із зменшеної суми заборгованості 201 233,20 грн. по оплаті товарів, поставлених згідно видаткових накладних №РН-000557 від 02.01.2019р., №РН-0000001 від 03.01.2019р., №РН-000560 від 04.01.2019р. за період з 07.02.2019р. по 26.02.2019р.;

- із зменшеної суми заборгованості 180 609,20 грн. по оплаті товарів, поставлених згідно видаткових накладних №РН-000557 від 02.01.2019р., №РН-0000001 від 03.01.2019р., №РН-000560 від 04.01.2019р. за період з 27.02.2019р. по 03.03.2019р.;

- із суми заборгованості 351403,28 грн. по оплаті товарів, поставлених згідно видаткових накладних №РН-000557 від 02.01.2019р., №РН-0000001 від 03.01.2019р., №РН-000560 від 04.01.2019р., №РН-000607 від 01.02.2019р. за період з 05.03.2019р. по 06.03.2019р.;

- із суми заборгованості 402331,76 грн. по оплаті товарів, поставлених згідно видаткових накладних №РН-000557 від 02.01.2019р., №РН-0000001 від 03.01.2019р., №РН-000560 від 04.01.2019р., №РН-000607 від 01.02.2019р., №РН-000614 від 04.02.2019р. за період з 07.03.2019р. по 11.03.2019р.;

Беручи до уваги методику нарахування пені, застосовану позивачем при поданні позову до суду, з врахуванням вищевикладених обставин, суд вважає, що підставною та такою, що підлягатиме до стягнення, буде пеня в загальному розмірі 8102,56 грн., а в частині стягнення 775,66 грн. пені в позові слід відмовити.

Загальна сума пені 8102,56 грн. за розрахунками суду включає в себе:

- 130,76 грн. - із суми заборгованості 132 624,00 грн., нарахованої за період прострочки платежів за період з 02.02.2019р. по 02.02.2019р.(накладна №РН-000557 від 02.01.2019р);

- 436,41 грн. - із суми заборгованості 221 233,20 грн., нарахованої за період прострочки платежів за період з 05.02.2019р. по 06.02.2019р. (накладні №РН-000557 від 02.01.2019р., №РН-0000001 від 03.01.2019р., №РН-000560 від 04.01.2019р.);

- 3968,32 грн.- із суми заборгованості 201 233,20 грн., нарахованої за період прострочки платежів за період з 07.02.2019р. по 26.02.2019р. (накладні №РН-000557 від 02.01.2019р., №РН-0000001 від 03.01.2019р., №РН-000560 від 04.01.2019р.);

- 890,40 грн. із суми заборгованості 180 609,20 грн., нарахованої за період прострочки платежів за період з 27.02.2019р. по 03.03.2019р. (накладні №РН-000557 від 02.01.2019р., №РН-0000001 від 03.01.2019р., №РН-000560 від 04.01.2019р.);

- 693,18 - із суми заборгованості 351403,28 грн., нарахованої за період прострочки платежів за період з 05.03.2019р. по 06.03.2019р. (накладні №РН-000557 від 02.01.2019р., №РН-0000001 від 03.01.2019р., №РН-000560 від 04.01.2019р., №РН-000607 від 01.02.2019р.);

- 1983,49 грн. - із суми заборгованості 402331,76 грн., нарахованої за період прострочки платежів за період з 07.03.2019р. по 11.03.2019р. (накладні №РН-000557 від 02.01.2019р., №РН-0000001 від 03.01.2019р., №РН-000560 від 04.01.2019р., №РН-000607 від 01.02.2019р., №РН-000614 від 04.02.2019р.).

Заперечення відповідача на пред'явлений позов в частині нарахування пені з посиланнями на ті обставини, що у видаткових накладних не міститься посилання на умови договору поставки №7/1 від 03.05.2012р. відхиляються судом як необґрунтовані.

В даному аспекті судом взято до уваги ті обставини, що відповідачем належним чином та у встановлений спосіб не підтверджено допустимими та належними доказами того факту, що поставка товару відбулася не по договору №7/1 від 03.05.2012р., відповідачем не надано доказів укладення між сторонами інших договорів поставок аналогічного товару у період дії спірного договору та здійснення поставок за іншим договором. Крім того, асортимент поставленого товару відповідає умовам договору поставки №7/1 від 03.05.2012р.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд зазначає, що відповідальність, визначена ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті, а тому відповідно застосовується за прострочку виконання грошового зобов'язання незалежно від домовленості сторін.

Згідно з представленими розрахунками, позивачем відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України було нараховано відповідачу по договору поставки №7/1 від 03.05.2012р. 1006,17 грн. збитків, завданих інфляційними процесами, за лютий місяць 2019 року, а також 738,34 грн. трьох процентів річних за період прострочки платежів з 02.02.2019р. по 11.03.2019р.

Розглянувши позовні вимоги в частині стягнення суми інфляційних, перевіривши методику та періоди її нарахування, суд вважає, що останні підставні, відповідають фактичним обставинам справи, є арифметично вірними, а відтак підлягають до задоволення у визначеному позивачем розмірі.

Розглянувши позовні вимоги в частині стягнення з відповідача трьох процентів річних, перевіривши методику та періоди їх нарахування, суд вважає, що останні підлягають до задоволення у розмірі 674,03 грн., з огляду на ту обставину, що пунктом 3.1. договору поставки №7/1 від 03.05.2012р. визначено, що оплата за товар здійснюється покупцем протягом 30 календарних днів з дати поставки.

Статтею 251 ЦК України визначено, що строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк та термін можуть бути визначені актами цивільного законодавства, правочином або рішенням суду.

Згідно статті 252 ЦК України строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

Статтею 253 ЦК України визначено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

У відповідності до ст. 254 ЦК України якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

Згідно ст. 255 ЦК України якщо строк встановлено для вчинення дії, вона може бути вчинена до закінчення останнього дня строку. У разі, якщо ця дія має бути вчинена в установі, то строк спливає тоді, коли у цій установі за встановленими правилами припиняються відповідні операції.

Видаткові накладні сторонами були підписані 02.01.2019р., 03.01.2019р., 04.01.2019р., 01.02.2019р., та 04.02.2019р., а відтак з урахуванням того, що 03 лютого 2019р. та 03 березня 2019р. - вихідні дні, то останнім днем оплати для відповідача є 04.02.2019р. та 04.03.2019р.

Відтак, підставним буде нарахування трьох процентів річних за період прострочки платежів з 05.02.2019р. та з 05.03.2019р.

Відтак, в позові в частині стягнення з відповідача 64,31 грн. трьох процентів слід відмовити.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змісту ст. 77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частинами 1, 2, 3 ст. 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об'єктивного з'ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Відповідно до частини 1 статті 14 ГПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно п.2 ч.1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи, що спір до суду було доведено з вини відповідача, суд вважає, що витрати, пов'язані з поданням позовної заяви до суду та розглядом справи в суді (сплата судового збору), котрі поніс позивач, слід відшкодувати йому у відповідності до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України пропорційно розміру задоволених позовних вимог за рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю "Фабрика Фасування".

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 13, 73, 74, 75, 76-80, 129, 236-240 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Фабрика Фасування" (м. Луцьк, провулок Макарова, 5, код ЄДРПОУ 37706938) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційне підприємство "Ініціатива" ЛТД (м. Луцьк, вул. Рівненська, 76 Б, код ЄДРПОУ 13361975) 402 331,76 грн. заборгованості, 8102,56 грн. пені, 1006,17 грн. суми збитків від інфляції та 674,03 грн. трьох процентів річних, а всього 412 114,52 грн. та 6181,72 грн. в повернення витрат по сплаті судового збору.

3. В частині стягнення 775,66 грн. пені та 64,31 грн. трьох процентів в позові відмовити.

4. Наказ на виконання рішення суду видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до ст.ст. 253, 256, 257 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Північно-західного апеляційного господарського суду, протягом 20 днів з дня складення повного судового рішення.

У той же час згідно підпункту 17.5 пункту 17 Перехідних положень ГПК України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справи витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повне судове рішення

складено 12.04.2019р.

Суддя В. А. Войціховський