Рішення

від 11.04.2019 по справі 910/1496/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

11.04.2019Справа № 910/1496/19 Господарський суд міста Києва у складі: головуючий - суддя Спичак О.М.,

розглянувши у спрощеному позовному провадженні справу

За позовомАкціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" ДоТовариства з обмеженою відповідальністю "Будівельно-монтажне підприємство №5" ОСОБА_1 Простягнення 183 333,33 грн.

Без повідомлення (виклику) учасників справи;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Акціонерне товариство Комерційний банк "Приватбанк" звернулося до Господарського суду міста Києва із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельно-монтажне підприємство №5" та ОСОБА_1 про солідарне стягнення 183 333,33 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем 1, як боржником, та відповідачем 2, як поручителем, взятих на себе зобов'язань за кредитним договором б/н від 21.05.2018 в частині повного та своєчасного повернення кредитних коштів.

Згідно з пунктом 1 частини 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб є малозначними справами.

Частиною 1 статті 247 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що малозначні справи розглядаються у порядку спрощеного позовного провадження.

Відповідно до ч. 1 ст. 250 Господарського процесуального кодексу України питання про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі.

Частиною 5 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Відповідно до частини 6 статті 252 Господарського процесуального кодексу України суд може відмовити в задоволенні клопотання сторони про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін за одночасного існування таких умов: 1) предметом позову є стягнення грошової суми, розмір якої не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 2) характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.02.2019 позовну заяву прийнято судом до розгляду та відкрито провадження у справі. Приймаючи до уваги малозначність справи в розумінні частини 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи ціну позову, характер спірних правовідносин та предмет доказування, господарським судом вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, у зв'язку з чим надано відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву, а позивачу - для подання відповіді на відзив.

18.02.2019 суд, з метою з'ясування інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) фізичної особи - відповідача-2, склав та направив запит до Відділу адресно-довідкової роботи управління ДМС України у Херсонській області.

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Згідно з ч. 4 ст. 89 Цивільного кодексу України відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру.

За приписами частини 1 статті 7 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

Так, з метою повідомлення відповідача-1 про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду про відкриття провадження у справі від 11.02.2019 була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 03113, м. Київ, просп. Перемоги, буд. 62-Б, оф. 7.

Зазначене поштове відправлення було вручено адресату 19.02.2019, що підтверджується повідомленням про вручення рекомендованого поштового відправлення, яке міститься у матеріалах справи.

Також, з метою повідомлення відповідача-2 про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду про відкриття провадження у справі від 11.02.2019 була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу, зазначену позивачем у позовній заяві, а саме: АДРЕСА_1.

Зазначене поштове відправлення було вручено адресату 15.02.2019, що підтверджується повідомленням про вручення рекомендованого поштового відправлення, яке міститься у матеріалах справи.

При цьому, судом враховано, що у відповіді Відділу адресно-довідкової роботи управління ДМС України у Херсонській області на запит суду стосовно з'ясування інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) фізичної особи - відповідача-2, останнім вказано зареєстроване місце проживання ОСОБА_1, зокрема, АДРЕСА_1, яке, в свою чергу, співпадає з адресою, на яку судом направлено ухвалу про відкриття провадження у справі від 11.02.2019.

Згідно з ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Відтак, в силу положення пункту 5 частини 6 статті 242 Господарського суду міста Києва, дата вручення, зазначена на повідомленні про вручення поштового відправлення, вважається днем вручення відповідачам ухвали суду про відкриття провадження у справі.

У даному випаду судом також враховано, що за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідачі не були позбавлені права та можливості ознайомитись, зокрема, з ухвалою про відкриття провадження у справі від 11.02.2019 у Єдиному державному реєстрі судових рішень ( www.reyestr.court.gov.ua ).

Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Приймаючи до уваги, що відповідач-1 та відповідач-2 у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, не подали до суду відзив на позов, а відтак не скористалися наданими їм процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами, відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

21.05.2018 Товариством з обмеженою відповідальністю "Будівельно-монтажне підприємство №5" через систему інтернет-клієнт-банкінгу із використанням електронного цифрового підпису була підписана анкета-заява про приєднання до умов та правил надання послуг "КУБ".

Згідно зазначеної заяви відповідач-1 приєднався до "Умов та правил надання банківських послуг", тарифів банку, що розміщені в мережі Інтернет, які разом із заявою складають кредитний договір № б/н від 21.05.2018 та зобов'язався виконувати умови зазначеного договору.

Одночасно, 21.05.2018 між Акціонерним товариством Комерційним банком "Приватбанк"(далі - кредитор, позивач) та ОСОБА_1 (далі - поручитель, відповідач-2), із використанням електронного цифрового підпису, було укладено договір поруки № POR1526904347984 (далі - договір поруки), відповідно до п. 1.1. якого сторони передбачили, що предметом договору є надання поруки відповідачем-2 за виконання зобов'язань відповідача-1, які випливають з кредитного договору.

Як зазначає позивач у позовній заяві, на підставі зазначеного договору відповідачу-1 на поточний рахунок 24.05.2018 були перераховані кредитні кошти у розмірі 200 000,00 грн.

В свою чергу відповідач позивачу не повернув кредитні кошти у передбачений договором термін та не сплатив в повному обсязі проценти у вигляді щомісячної комісії, у зв'язку із чим станом на 26.12.2018 у останнього утворилась заборгованість перед позивачем у сумі 227 731,42 грн., з яких 183 333,33 грн. заборгованість за кредитом; 10 288,89 грн. заборгованість за відсотками, нарахованими на прострочену заборгованість; 24 000,00 грн. заборгованість за відсотками у вигляді щомісячної комісії; 10 109,20 грн. заборгованість з пені.

Враховуючи вищенаведене, позивач направив повідомлення вих. № 30.1.0.0/2 від 07.12.2018 відповідачу-1 та відповідачу-2, відповідно до змісту якого Акціонерне товариство Комерційний банк "Приватбанк" вимагав сплати існуючої заборгованості.

Однак, як зазначає позивач, належного реагування на згадуване повідомлення здійснено не було.

Враховуючи вищенаведене, позивач звернувся до Господарського суду м. Києва з позовом до відповідача 1, як боржника, та відповідача 2, як поручителя, із вимогами щодо солідарного стягнення суми заборгованості за кредитним договором б/н від 21.05.2018 у розмірі 183 333,33 грн.

В свою чергу, відповідач-1 та відповідач-2 у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, не подали до суду відзив на позов, а відтак не скористалися наданими їм процесуальними правами.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги підлягають повному задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено господарським судом та зазначалось раніше, 21.05.2018 Товариством з обмеженою відповідальністю "Будівельно-монтажне підприємство №5" через систему інтернет-клієнт-банкінгу із використанням електронного цифрового підпису була підписана анкета-заява про приєднання до Умов та правил надання послуг "КУБ".

Згідно зазначеної заяви відповідач-1 приєднався до "Умов та правил надання банківських послуг", тарифів банку, що розміщені в мережі Інтернет, які разом із заявою складають кредитний договір № б/н від 21.05.2018 та зобов'язався виконувати умови зазначеного договору.

Зазначені Умови розміщені у мережі Інтернет на сайті http://privatbank.ua, є публічною офертою, що містить умови та правила надання послуг банком його партнерами, до якої приєднується клієнт підписуючи заяву у відділенні банку.

Відповідно до п. 3.2.8.1 Умов, банк за наявності вільних грошових коштів зобов'язується надати клієнту строковий "Кредит КУБ" для фінансування поточної діяльності клієнта, в обмін на зобов'язання клієнта з повернення кредиту, сплати процентів в обумовлені цим договором терміни. Істотні умови повернення кредиту (сума кредиту, проценти за користування кредитом, розмір щомісячного платежу, порядок їх сплати) вказуються в заяві про приєднання до умов та правил надання послуги "КУБ" (далі-заява), а також в системі Приват24. Клієнт приєднується до Послуги шляхом підписання електронно-цифровим підписом заяви в системі Приват24 або у сервісі "Paperless" або іншим шляхом, що прирівнюється до належного способу укладення сторонами кредитного договору.

Відповідно до п. 3.2.8.3 Умов, надання кредитів у рамках послуги здійснюється на наступних умовах: банк за наявності вільних грошових коштів зобов'язується надати клієнту терміновий кредит в обмін на зобов'язання клієнта щодо повернення кредиту, сплати відсотків, комісій та винагород. Відсоткова ставка за користування кредитом, розмір щомісячного платежу, їх кількість і дати їх здійснення вказуються в заяві. Заява на приєднання до Послуги в системі Приват24 або у сервісі Папка24 або іншим шляхом підписується електронним підписом, є способом кредитного договору в електронному вигляді.

Згідно з пунктом 3.2.8.3.1 Умов, повернення кредиту здійснюється щомісяця шляхом забезпечення клієнтом позитивного сальдо на його поточному рахунку в сумах і в дати щомісячних внесків, зазначених у Заяві.

Відповідно до п. 3.2.8.3.1.3 Умов, Банк здійснює договірне списання грошей з поточного рахунку клієнта в строки і розмірах, передбачених умовами кредитного договору. Остаточний термін погашення заборгованості за кредитом є дата повернення кредиту.

У п. 3.2.8.8.2 Умов зазначено, що забезпеченням виконання зобов'язань Клієнтом - юридичною особою за цим договором є укладення договору поруки.

Пунктом 3.2.8.11 Умов встановлено, що договір є чинним з моменту підписання клієнтом заяви про приєднання та перерахування банком кредитних коштів на рахунок клієнта. Строк дії договору встановлюється з дня його укладення і до повного виконання сторонами зобов'язань за договором.

На виконання п. 3.2.8.8.2 Умов, 21.05.2018 між Акціонерним товариством Комерційним банком "Приватбанк"(далі - кредитор, позивач) та ОСОБА_1(далі - поручитель, відповідач-2), із використанням електронного цифрового підпису, було укладено договір поруки № POR1526904347984(далі - договір поруки), відповідно до п. 1.1. якого сторони передбачили, що предметом договору є надання поруки відповідачем-2 за виконання зобов'язань відповідача-1, які випливають з Угоди-1.

Поручитель відповідає перед кредитором за виконання зобов'язань за Угодою-1 в тому ж розмірі, що і боржник, включаючи сплату кредиту, процентів, нарахованих за користування кредитом, винагород, штрафів, пені та інших платежів, відшкодування збитків. Згідно цього пункту поручитель відповідає перед кредитором всіма власними коштами та майном, яке належить йому на праві власності. (п. 1.2 договору поруки).

Відповідно до п. 4.1 договору поруки, сторони взаємно домовились, що порука за цим договором припиняється через 15 (п'ятнадцять) років після укладення цього договору. У випадку виконання боржником та/або поручителем всіх зобов'язань за Угодою-1 цей договір припиняє свою дію.

З огляду на встановлений ст.204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, суд приймає до уваги кредитний договір приєднання № б/н від 21.05.2018 та договір поруки № POR1526904347984 від 21.05.2018, як належні підстави, у розумінні норм ст.11 названого Кодексу України, для виникнення у позивача, відповідача-1 та відповідача-2 взаємних цивільних прав та обов'язків.

Дослідивши зміст укладеного між сторонами договору, суд дійшов висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є кредитним договором, укладеним шляхом приєднання до визначених умов позивача.

Згідно ч. 1 ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. (ч. 2 ст. 639 ЦК України)

Відповідно до ст. 1054 Цивільного кодексу України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до статті 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як встановлено судом та зазначалось раніше, на підставі договору приєднання № б/н від 21.05.2018 відповідачу-1 на поточний рахунок 24.05.2018 були перераховані кредитні кошти у розмірі 200 000,00 грн.

Статтею 527 Цивільного кодексу України визначено, що боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Згідно зі ч. ч. 1, 3 статті 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі) у строк та в порядку, встановлені договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

За умовами ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Умовою виконання зобов'язання - є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов'язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов'язання. Строк (термін) виконання зобов'язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.

Відповідно до пункту 3.2.8.3.1 Умов, повернення кредиту здійснюється щомісяця шляхом забезпечення клієнтом позитивного сальдо на його поточному рахунку в сумах і в дати щомісячних внесків, зазначених у Заяві.

Як встановлено п. п. 1.3 та 1.5 Анкети-Заяви про приєднання, кредит надається на строк 12 місяців від дня видачі кредиту. Погашення заборгованості здійснюється щомісяця рівними частинами до календарного числа місяця, в який було здійснено видачу коштів.

Відповідно до п. 3.2.8.6.2 Умов,Банк, на свій розсуд має право змінити умови видачі та надання кредиту - вимагати від клієнта дострокового повернення кредиту, сплати процентів за користування, виконання інших зобов'язань за кредитом у повному обсязі шляхом надсилання повідомлення. При цьому, згідно зі ст. 212, 611, 651 ЦКУ за зобов'язаннями, терміни виконання яких не настали, терміни вважаються такими, що настали в зазначену у повідомленні дату. В цю дату клієнт зобов'язується повернути Банку суму кредиту в повному обсязі, проценти за фактичний термін користування ним, повністю виконати інші зобов'язання за кредитом.

Враховуючи вищенаведене, позивач направив повідомлення вих. № 30.1.0.0/2 від 07.12.2018 відповідачу-1 та відповідачу-2, відповідно до змісту якого Акціонерне товариство Комерційний банк "Приватбанк" вимагало сплати існуючої заборгованості у термін не пізніше 5 календарних днів з дати одержання цього повідомлення.

Наразі, суд зазначає, що зазначене повідомлення було направлено відповідачам 19.12.2018, докази чого містяться у матеріалах справи.

Таким чином, приймаючи до уваги умови договору, суд приходить до висновку, що строк виконання відповідачем своїх грошових зобов'язань є таким що настав.

Стаття 525 Цивільного кодексу України встановлює, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

В свою чергу відповідачем, свої зобов'язання щодо повернення кредитних коштів за договором приєднання № б/н від 21.05.2018 в строки та в обсязі, обумовлених сторонами, не виконано.

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно зі ст.ст. 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Таким чином, зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм, а також враховуючи, що відповідач-1 в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував та належних доказів на заперечення відомостей повідомлених позивачем не надав, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельно-монтажне підприємство №5" грошових коштів у загальному розмірі 183 333,33 грн., що складає основну заборгованість за кредитом, являються обґрунтованими та підтвердженими належними і допустимими доказами.

Одночасно, з метою забезпечення виконання зобов'язань за Кредитним договором, 21.05.2018 між Акціонерним товариством Комерційним банком "Приватбанк"(далі - кредитор, позивач) та ОСОБА_1(далі - поручитель, відповідач-2), із використанням електронного цифрового підпису, було укладено договір поруки № POR1526904347984(далі - договір поруки), відповідно до п. 1.1. якого сторони передбачили, що предметом договору є надання поруки відповідачем-2 за виконання зобов'язань відповідача-1, які випливають з Угоди-1.

Поручитель відповідає перед кредитором за виконання зобов'язань за Угодою-1 в тому ж розмірі, що і боржник, включаючи сплату кредиту, процентів, нарахованих за користування кредитом, винагород, штрафів, пені та інших платежів, відшкодування збитків. Згідно цього пункту поручитель відповідає перед кредитором всіма власними коштами та майном, яке належить йому на праві власності. (п. 1.2 договору поруки).

Відповідно до п. 1.5. договору поруки, у випадку невиконання Боржником зобов'язань за кредитним договором(Угодою-1), боржник та поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники.

У зв'язку з невиконанням Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельно-монтажне підприємство №5" зобов'язань з повернення наданих Банком кредитних коштів, позивач звернувся до поручителя - ОСОБА_1, з повідомленням від 07.12.2018 про сплату заборгованості, проте станом на час розгляду даної справи вказана претензія залишена без виконання.

Статтею 553 Цивільного кодексу України визначено, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі. Поручителем може бути одна особа або кілька осіб.

Згідно зі ст. 554 Цивільного кодексу України, у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки. Особи, які спільно дали поруку, відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки.

Відповідно до статті 543 Цивільного кодексу України у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо. Кредитор, який одержав виконання обов'язку не в повному обсязі від одного із солідарних боржників, має право вимагати недоодержане від решти солідарних боржників. Солідарні боржники залишаються зобов'язаними доти, доки їхній обов'язок не буде виконаний у повному обсязі. Солідарний боржник не має права висувати проти вимоги кредитора заперечення, що ґрунтуються на таких відносинах решти солідарних боржників з кредитором, у яких цей боржник не бере участі. Виконання солідарного обов'язку у повному обсязі одним із боржників припиняє обов'язок решти солідарних боржників перед кредитором.

Таким чином, при солідарному обов'язку кредиторові надається право за своїм розсудом вимагати виконання зобов'язання в повному обсязі або частково від усіх боржників разом або від кожного окремо. Пред'явивши вимогу до одного із солідарних боржників і не одержавши задоволення, кредитор має право пред'явити вимогу до іншого солідарного боржника.

Статтею 555 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі одержання вимоги кредитора поручитель зобов'язаний повідомити про це боржника, а в разі пред'явлення до нього позову - подати клопотання про залучення боржника до участі у справі. Якщо поручитель не повідомить боржника про вимогу кредитора і сам виконає зобов'язання, боржник має право висунути проти вимоги поручителя всі заперечення, які він мав проти вимоги кредитора. Поручитель має право висунути проти вимоги кредитора заперечення, які міг би висунути сам боржник, за умови, що ці заперечення не пов'язані з особою боржника. Поручитель має право висунути ці заперечення також у разі, якщо боржник відмовився від них або визнав свій борг.

Відповідно до ст. 559 Цивільного кодексу України, порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання, а також у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності. Порука припиняється, якщо після настання строку виконання зобов'язання кредитор відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником або поручителем. Порука припиняється у разі переведення боргу на іншу особу, якщо поручитель не поручився за нового боржника. Порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки.

При цьому, суд зазначає, що умовами п. 1.1.1. договору поруки передбачено, що якщо під час виконання Угод зобов'язання боржника, що забезпечені цим договором, збільшуються, внаслідок чого збільшується обсяг відповідальності поручителя, поручитель при укладанні цього договору дає свою згоду на збільшення зобов'язань за угодами в розмірі таких збільшень. Додаткових узгоджень про такі збільшення з поручителем не потрібні.

Пунктом 4.1. договору поруки встановлено, що порука за цим договором припиняється через 15 років після укладення цього договору.

Як встановлено ст. ст. 73, 74 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Статтею 79 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

В порядку, передбаченому ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Суд зазначає, що до матеріалів справи відповідачами не було додано належних, допустимих та достовірних доказів відповідно до норм статей 76-79 Господарського процесуального кодексу України на підтвердження повернення кредитних коштів за кредитним договором приєднання № б/н від 21.05.2018 у розмірі 183 333,33 грн.

Таким чином, з урахуванням встановлених вище судом висновків щодо невиконання відповідачем-1 норм Цивільного кодексу України та умов кредитного договору щодо нездійснення своєчасного погашення заборгованості за кредитом у передбачений договором строк, а також, не виконання відповідачем-2 норм Цивільного кодексу України та умов договору поруки, а тому позовні вимоги щодо солідарного стягнення 183 333,33 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Приймаючи до уваги висновки суду про повне задоволення позовних вимог, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в сумі 2 750,00 грн.

Керуючись ст.ст. 74, 76-80, 129, 236 - 240 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельно-монтажне підприємство №5"(місцезнаходження : 03113, м. Київ, просп. Перемоги, буд. 62-Б, оф. 7; код ЄДРПОУ 41270282) та ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1; ІПН НОМЕР_1) на користь Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" (місцезнаходження : 01001, м. Київ, вул. Грушевського, 1Д; код ЄДРПОУ 14360570) 183 333,33 грн. заборгованості за тілом кредиту та 2 750,00 грн. судового збору.

3.Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

4. У разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

5. Згідно з п.п. 17.5 пункту 17 розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України від 03.10.2017 №2147-VIII до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя Спичак О.М.