Рішення

від 10.04.2019 по справі 910/1613/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

10.04.2019Справа № 910/1613/19

Господарський суд міста Києва у складі судді Пукшин Л.Г., за участі секретаря судового засідання Бугаєнко Я.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали господарської справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Промислово-торговельна компанія "Шабо" (67770, Одеська обл., Білгород-Дністровський р-н, с. Шабо, вул. Дзержинського, 10)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ПІ.ДІ.ЕМ. (04053, м. Київ, вул. Обсерваторна, 12-а)

про стягнення 175 034,88 грн.

за участю представників

від позивача: Галаш В.В.

від відповідача: Аксьонова А.М.

У судовому засіданні 10.04.2019, в порядку ст. 240 ГПК України, було проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Промислово-торгівельна компанія "Шабо" звернулась до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ПІ.ДІ.ЕМ" про стягнення 175 034,88 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що внаслідок неналежного виконання відповідачем умов договору поставки №19 від 01.11.2015 з Протоколом розбіжностей від 01.11.2015, а саме в частині здійснення оплати за товар, який поставлявся відповідачу у період з 25.01.2016 по 18.01.2017, у останнього виникла заборгованість перед позивачем у розмірі 175 034,88 грн.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 15.02.18 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі, справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін та розгляд справи призначено на 06.03.19.

06.03.2019 у судовому засіданні суд на місці ухвалив відкласти розгляд справи на 27.03.2019 у зв'язку з відсутністю представника відповідача та необхідністю надання позивачем доказів направлення на адресу відповідача письмових пояснень.

15.03.2019 через загальний відділ діловодства суду надійшли письмові пояснення позивача, в яких останній зазначає, що отримав лист від відповідача 13.02.2018 № 13/02 з доданим до нього звітом про залишки непроданого товару на суму 349 982, 38 грн. Позивач стверджує, що загальна заборгованість перед позивачем складає 349 982, 38 грн. Крім того, позивач просить суд розглядати справу за відсутністю представників позивача.

27.03.2019 через загальний відділ діловодства суду надійшов відзив на позов, з якого вбачається, що відповідач пропустив строк подання відзиву на позов, оскільки не отримував копії позовної заяви та ухвали про відкриття провадження у справі, а тому просить поновити пропущений строк. Крім того, відповідач стверджує, що Господарським судом м. Києва вже розглядалася справа між тими самими сторонами та про той самий предмет у справі № 910/7785/18, в якій винесено ухвалу від 06.11.2018 про затвердження мирової угоди між сторонами та закрито провадження у справі. Також, відповідач не погоджується із сумою заборгованості та вважає її завищеною, оскільки товар на залишок суми був повернутий позивачеві.

27.03.2019 через загальний відділ діловодства суду надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з відрядженням представника відповідача.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.03.2019 суд відклав розгляд справи на 10.04.2019.

У судовому засіданні 10.04.2019 суд заслухав представника позивача, який підтримав позовні вимоги та надав пояснення по суті спору, представник проти позову заперечував з підстав викладених у відзиві на позовну заяву.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив.

01 листопада 2015 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Промислово-торгівельна компанія "Шабо" (надалі- позивач, постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ПІ.ДІ.ЕМ" (надалі- покупець, відповідач) укладено договір поставки №19 з Протоколом розбіжностей від 01.11.2015 року.

Відповідно до п. 1.1.1 договору в редакції Протоколу розбіжностей постачальник приймає на себе зобов'язання поставляти і передавати у власність покупця, а покупець зобов'язується приймати і оплачувати алкогольну продукцію за ціною та в асортименті, погоджених сторонами в Специфікаціях, що є невід'ємними частинами даного договору і в кількості, передбаченій замовленнями на товар.

Згідно з п. 1.4 договору в редакції Протоколу розбіжностей право власності на поставлений товар переходить від постачальника до покупця з моменту фактичної передачі товару і підписання сторонами товарно-супровідних документів. Датою поставки товару вважається дата фактичної передачі товару і підписання покупцем товаротранспортної та/або видаткової накладної.

Покупець здійснює оплату товару в національній валюті України, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника протягом 14 (чотирнадцяти) календарних днів з дня реалізації поставленого товару споживачами. Підтвердженням реалізації товару є звіт покупця, який покупець надає постачальнику за письмовою вимогою останнього, електронною поштою, факсом або іншими способами, що дозволяють зафіксувати момент його передачі, але не рідше 1 (одного) разу на тиждень. Звіт повинен містити залишки і кількість проданого товару і бути підписаний покупцем (п. 4.2. договору в редакції Протоколу розбіжностей).

Пунктом 10.1 договору встановлено, що договір вступає в силу з моменту його підписання та скріплення печатками сторін та діє до 31 грудня 2016 року. Строк дії цього договору автоматично подовжується у випадку, якщо не менше, ніж за 30 днів до закінчення його строку дії, будь-яка сторона не повідомить іншу сторону у письмовій формі про свій намір змінити його чи припинити його дію.

На виконання умов договору позивачем в період з 25.01.2016 по 18.01.2017 було поставлено відповідачу товар (алкогольні напої) на загальну суму 175 034,88 грн., про що свідчать підписані між сторонами та скріплені печатками товариств видаткові накладні та товарно-транспортні накладні.

За доводами позивача, спір у справі виник внаслідок неналежного виконання відповідачем умов договору, а саме в частині здійсненого розрахунку за поставлений товар, що передбачений п. 4.2. договору в редакції Протоколу розбіжностей, у зв'язку з чим у відповідача виникла заборгованість у розмірі 175 034,88 грн., яку позивач просить стягнути в судовому порядку.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню у повному обсязі з наступних підстав.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Укладений між сторонами договір за своєю природою є договором поставки, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 54 Цивільного кодексу України. Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 265 ГК України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч. 6 ст. 265 ГК України до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Частиною 2 ст. 712 ЦК України також передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 ЦК України одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Як встановлено судом, на підставі видаткових накладних №Ш-0000559 від 25.01.2019 на суму 12 571,20 грн (ТТН від 25.01.2016 №Ш-0000559); №Ш-0001024 від 08.02.2016 на суму 86 508,00 грн (ТТН від 08.02.2016 №Ш-0001024); №Ш-0011108 від 21.11.2016 на суму 8 670,24 грн (ТТН від 21.11.2016 №Ш-0011108); №Ш-00000408 від 18.01.2017 на суму 64 395,36 грн (ТТН від 18.01.2017 №Ш-00000408); № Ш-00000410 від 18.01.2017 на суму 2 890,08 грн (ТТН від 18.01.2017 №Ш-00000410) позивачем було поставлено відповідачу алкогольну продукцію, яка без жодних зауважень щодо кількості та якості була прийнята Товариством з обмеженою відповідальністю "ПІ.ДІ.ЕМ".

Відповідно до ст. 691 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.

Згідно з ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Судом встановлено, що відповідно до п. 4.2. договору в редакції Протоколу розбіжностей відповідач здійснює оплату товару в національній валюті України, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника протягом 14 (чотирнадцяти) календарних днів з дня реалізації поставленого товару споживачами. Підтвердженням реалізації товару є звіт покупця, який покупець надає постачальнику за письмовою вимогою останнього, електронною поштою, факсом або іншими способами, що дозволяють зафіксувати момент його передачі, але не рідше 1 (одного) разу на тиждень.

З наявної у матеріалах справи претензії №138 від 08.02.2018 про погашення заборгованості за договором поставки №19 від 01.11.2015, у якій позивач просив терміново погасити існуючу заборгованість у розмірі 1 350 848,35 грн та яка направлялась на адресу відповідача 16.02.2018 (отримана 19.02.2018), вбачається, що відповідно до звітів Товариства з обмеженою відповідальністю "ПІ.ДІ.ЕМ" прострочена заборгованість за реалізований товар згідно договору складає 1 350 848,35 грн, що також підтверджується підписаним з обох сторін актом звірки взаєморозрахунків станом на лютий 2018 року.

13.02.2018 відповідач звернувся до позивача з листом вих. №13/02, у якому підтвердив існування за ним вищевказаної заборгованості та зобов'язався здійснити погашення згідно встановленого графіку (щомісячно) до 30.06.2018.

14.02.2018 позивач також звертався до відповідача з претензією №134, у якій вимагав терміново, у строк не пізніше 5 днів від дати отримання претензії, надати звіт про залишки та кількість проданого товару. З наявного у матеріалах справи рекомендованого повідомлення про вручення №6500905639263 вбачається, що претензія була отримана відповідачем 19.02.2018, проте, станом на момент розгляду спору вимога позивач була залишена без задоволення, витребувані звіти відповідачем не надані.

Згідно з ч. 2 ст.530 Цивільного кодексу України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Умовою виконання зобов'язання - є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов'язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов'язання. Строк (термін) виконання зобов'язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.

При цьому, ч. 2 ст. 252 ЦК України визначено, що термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

Як вже було зазначено, сторони обумовили строк настання оплати товару умовою (обставиною) його реалізації споживачами, що підтверджується наданими відповідачем звітами.

У судовому засіданні представник відповідача зазначив, що переданий згідно видаткових накладних від 25.10.2016 по 18.01.2017 товар реалізований не був, при цьому, доказів в підтвердження обставин дійсної наявності товару та неможливості його реалізації, як і передбачених договором звітів, відповідач до матеріалів справи не надав.

Відповідно до частин 1 та 3 статті 212 ЦК України особи, які вчиняють правочин, мають право обумовити настання або зміну прав та обов'язків обставиною, щодо якої невідомо, настане вона чи ні (відкладальна обставина). Якщо настанню обставини недобросовісно перешкоджала сторона, якій це невигідно, обставина вважається такою, що настала.

Крім того, слід врахувати, що метою укладення договору поставки є отримання товару покупцем та отримання грошових коштів постачальником, тому укладаючи такий договір, позивач розраховував на отримання оплати за поставлений товар і добросовісну поведінку зі сторони відповідача, яка мала б полягати у наданні відповідних звітів та повного розрахунку за поставлений товар.

Отже, враховуючи вищевикладене, а також приймаючи до уваги звернення позивача з претензіями щодо погашення існуючої заборгованості та надання відповідачем необхідних звітів, суд приходить до висновку про настання у Товариства з обмеженою відповідальністю "ПІ.ДІ.ЕМ" обов'язку щодо розрахунку за товар на суму 175 034,88 грн, що був отриманий згідно видаткових накладних ще у 2016 (січень, лютий, листопад) та 2017 (січень) роках.

В силу ч. 1 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

В силу ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідач вказані обставин та заявлені до нього вимоги не спростував, доказів належної оплати поставленого товару чи доказів повернення товару не надав, обґрунтованих причин неможливості виконання договірних зобов'язань не навів.

При цьому, заперечуючи проти задоволення позовних вимог відповідач зазначив, що Господарським судом м. Києва вже розглядалась справа №910/7785/18 між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав та було постановлено ухвалу, якою затверджено мирову угоду між сторонами та закрито провадження у справі.

Так, судом встановлено, що 06.11.2018 ухвалою Господарського суду міста Києва у справі № 910/7785/18 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Промислово-торгівельна компанія "Шабо" та Товариством з обмеженою відповідальністю "ПІ.ДІ.ЕМ" було затверджено мирову угоду щодо заборгованості по договору поставки №19 від 01.11.2015 на суму 216 241,58 грн., при встановленій частковій сплаті заборгованості під час розгляду даної справи на суму 50 000,00 грн. згідно платіжного доручення №6271 від 10.09.2018.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.10.2018 у справі №910/8229/18 було також затверджено мирову угоду між тими ж сторонами та згідно даного договору на суму 618 277,23 грн.

Таким чином, з урахуванням заборгованості, що існувала станом на лютий 2018 за договором поставки №19 від 01.11.2015 у розмірі 1 350 848,35 грн., та з огляду на затверджені мирові угоди щодо заборгованості на суму 216 241,58 грн + 50 000,00 грн. (ухвала суду №910/7785/18 від 06.11.2018) та на суму 618 277,23 грн. (ухвала суду №910/8229/18 від 09.10.2018), суд зазначає, що станом на момент розгляду спору у відповідача існує непогашена заборгованість за договором згідно визначених позивачем видаткових накладаних на суму 175 034,88 грн., щодо яких не вирішувався спір у попередніх справах.

Відповідно до ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з ст. 74 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування і подання доказів віднесено на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 73 ГПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин(фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Приймаючи до уваги зазначене та враховуючи, що відповідачем не надано суду жодних доказів належного виконання зобов'язання щодо оплати отриманого товару та не спростовано заявлених позовних вимог, суд приходить до висновку, що факт наявності боргу у відповідача перед позивачем за договором належним чином доведений та документально підтверджений, а тому позовні вимоги щодо стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 175 034,88 грн є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 129, 236-238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ПІ.ДІ.ЕМ." (04053, м. Київ, вул. Обсерваторна, 12-а, ідентифікаційний код 39398410) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Промислово-торговельна компанія "Шабо" (67770, Одеська обл., Білгород-Дністровський р-н, с. Шабо, вул. Дзержинського, 10, ідентифікаційний код 32751876) заборгованість за поставлений товар у розмірі 175 034 (сто сімдесят п'ять тисяч тридцять чотири) грн 88 коп. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 625 (дві тисячі шістсот двадцять п'ять) грн 52 коп.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 12.04.2019

Суддя Л. Г. Пукшин